Перегляд вихідного коду сторінки Стаття до роботи Інформаційне суспільство Бородіної Аліси

Процес розвитку інформаційного суспільства, інформатизації усіх його сфер сьогодні стає дуже актуальною. Дослідження проблем формування, закономірностей розвитку та практичне втілення у майбутнє життя інформаційних ресурсів  набагато полегшить усі сфери людської діяльності та плідний розвиток цивілізації загалом.
Тема роботи полягає у ретельному вивченні усіх процесів, які передували формуванню інформаційного суспільства, дослідженні явищ які відбуваються сьгодні та прогнозуванні майбутніх наслідків. В роботі описується практика провідних держав світу, іх внесок та роль у побудові інформаційного суспільства. А також Українські особливості інформатизації, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення.
Предметом цього дослідження є формуванням та розвиток інформаційного суспільства, його риси та особливості; поява нових явищ, таких, як інформаційний продукт та інформаційна культура; ретельне дослідження інформатизації та її історичного розвитку; визначення  концепції „інформаційне суспільство”; а також практика провідних держав світу в цієї сфері та ознаки інформаційного суспільства в Україні.
Об’єктом дослідження є інформатизація, яка охоплює усі сфери людського життя. Зараз не один вид діяльності не може бути стовідсотково успішним, якщо він не використовує надбання інформаційних технологій. Суб’єктами цього процесу виступає усе людство, яке  завдяки стрімкому розвитку є генератором нових ідей та технологій.
Завдяки неймовірно швидкому розвитку інформаційних процесів, наука не встигає виробляти відповідні методи щодо їх вивчення. Тому на сьогодні вчені використовують методологію тих напрямків знань, які найтісніше пов’язані з інформатизацією та тих сфер, яких вона торкається. Найчастіше використовують:
§     Історко-описовий метод,
§     методи прогнозування (дельфійський метод, побудова сценаріїв),
§     методи аналізу ситуації (спостереження, вивчення документів,   порівняння),
§     контент-аналіз, івент-аналіз,
§     когнетивне картування,
§     процентний метод,
§     ситуативний та інституційний методи,
§     операційно-прекладний метод,
§     формалізоване та логіко-інтуєтивне моделювання,
§     математичне та комп’ютерне моделювання,
§     нормативно-гіпотезотворчий та аналітико-прогностичний методи,
§     метод експертних оцінок тощо.