Перегляд вихідного коду сторінки Навчальний курс "Історія літературознавства". Розділ 2. ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА


'''Тема 1. РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ ДУМКИ НАЙДАВНІШОЇ ДОБИ'''
Філософське осмислення проблем естетики і теорії літератури мислителями античної Греції та Риму. Вчення піфагорійців, Демокріта, Емпедокла., Есхіла і Евріпіда. Платон про наслідування дійсності митцями. Праці Арістотеля «Поетика» і «Риторика» (основні положення). Послання «До Пізонів» Горація – перше практичне керівництво для письменників античної доби. Визначні ритори античності (Перикл, Клеон, філософи-софісти, Корак, Лісій і Горгій, Демосфен, Сократ, Платон).


Літературознавство й естетика у Стародавньому Китаї. Шість принципів (Се Хе) тлумачення природи мистецтва.
Зародження літературознавства та естетики в Стародавній Індії. Естетичний трактат «Нат’яшастра» про драматичне мистецтво. Трактати Бхамахі Дандіна про зображальну силу поезії. Представники «нової школи» староіндійського літературознавства (Анан-давардхана «Дхван’ялока»).


'''Тема 2. РОЗВИТОК СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА У ХV-ХVІІІ СТОЛІТТЯХ'''
Теоретико-літературна думка Середньовіччя про специфіку мистецтва.
Християнська екзегетика (герменевтика) в добу Середньовіччя. Домінування церкви в суспільному житті. Містицизм. Домінування платонізму. Божественне тлумачення краси. Вчення бібліографа Каллімаха («Таблиці тих, хто проявив себе у всіх галузях знання, і праць, що вони написали»). Тлумачення книг візантійським літературним діячем Фотієм («Бібліотека» ), Аврелієм Августином («Про християнську науку»).


Герменевтика нового часу. «Передісторія» герменевтики: філологічне тлумачення класичних текстів. Ф. Шлейермахер як творець «універсальної» герменевтики (праця «Герменевтика»).


Літературознавчі трактати доби Відродження (Данте «Про народну мову», Дю Белле «Захист і прославлення французької мови», Т. Тассо «Роздуми про поетичне мистецтво», лекції Дж. Бокаччо про «Божественну комедію», літературна біографія Ф. Петрарки т а ін..; К. Геснер «Універсальна бібліотека», П. Ламбеко «Вступ в історію літератури»). 
Естетика класицизму (ХVІІ-ХVІІІ ст.) Поетикальна школа європейського літературознавства (праці Ю. Скалігера, Я. Понтана, О. Донатті, Я. Масена). Н. Буало «Поетичне мистецтво».


Проблеми теорії літератури у працях просвітителів (ХVІІ-ХVІІІ ст.) 
Утвердження теорії літератури як самостійної наукової дисципліни. Літературознавчі дослідження Дені Дідро, Йоганна-Готфріда Гердера, Готгольда Ефраїма Лессінґа («Лаокоон, або Про межі живопису та поезії»).
Літературознавчі розвідки доби Романтизму. Погляд на мистецтво слова Фрідріха Шиллера (поетична і драматична творчість). Георг Вільгельм Фрідріх Гегель і його вчення про універсальність літератури («Лекції з естетики»).


'''Тема 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ І ШКОЛИ ЗАРУБІЖНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ'''

«Романтична герменевтика». Праці Мартіна Гайдеґґера про герменевтичну методологію. Філологічні дослідження Вільгельма фон Гумбольдта. Г.-Р. Яусс, В. Ізер та ін. як представники літературної герменевтики.


Міфологічна школа. Якоб Грімм і Вільгельм Грімм як засновники міфологічної школи. Дві теорії походження міфів: солярна і метеорологічна. (М. Мюллер, А. Кун). Послідовники міфологічної школи В. Шварц (Німеччина), М. Бреаль (Франція), О. Афанасьев і Ф. Буслаєв (Росія), М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов (Україна). 


Біографічна школа. Праця Сент-Бева «Літературно-критичні портрети». Послідовники Сент-Бева (Г. Брандес (Данія), Р. де Ґурмон (Франція), Ю. Айхенвальд (Росія), М. Чалий, О. Огоновський, М. Петров, І. Франко, С. Балей, I. Дорошенко, В. Смілянська (Україна)). Біографічний метод у трактуванні А. Моруа («Аспекти біографії»).


Культурно-історична школа. Концепція І. Тена. Культурно-історичний метод у роботах Ф. Брюнетьєра, Г. Лансона (Франція), В. Шерера, Г. Гетнера (Німеччина), Ф. де Санктіса (Італія), О. Пипіна, М. Тихонравова (Росія).


Порівняльно-історична школа. Теодор Бенфей – основоположник порівняльно-історичного методу в літературознавстві. Праці О. М. Веселовського в галузі компаративістики. Французька школа компаративістів (Ґаляр, Вантігем, Бальдансперже).


Інтуїтивізм. Анрі Бергсон як засновник інтуїтивізму. Концепція досліджень «Пам’ять і матерія», «Творча еволюція», «Сміх». Бенедетто Кроче і його праці про інтуїтивізм («Естетика як наука про вираження і як загальна лінгвістика»).


Психоаналітична школа. Психоаналітична концепція З. Фрейда (праці «Вступ до психоаналізу», «Тлумачення снів», «Я і Воно», «Тотем і табу»). Аналітична психологія Карла Густава Юнга. Шляхи і доля психологічного напряму в ХХ столітті.


Структуралістська школа. Вплив формалізму на формування ідей структуралізму. В. Пропп («Міфологія чарівної казки»), К. Леві-Строс («Міфологіка») – основоположники структуралізму Передумови виникнення структуралізму (праці ОПОЯЗу (Общества по изучения поэтического языка), Московського лінгвістичного гуртка). 


Екзистенціоналізм. Концепція особистісної (екзистенціальної) істини Серена К’єркеґора. Праці М. Бердяєва про екзистенціоналізм. Розробка ідей екзистенціалізму у працях французьких мислителів Жана-Поля Сартра, Альберта Камю, Ґабріеля Марселя, Mopica Мерло Понті, італійця Нікколо Аббаньяна, іспанця Хосе Ортеги-і-Ґасета.


'''Тема 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ ТА ТЕЧІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ'''

Постструктуралізм. Поняття постструктуралізму. Постструктуралістські ідеї Мішеля Фуко (огляд праць «Божевілля і культура: історія божевілля в епоху класицизму», «Народження клініки», «Слова і речі», «Археологія знання», «Нагляд і кара: народження в’язниці», «Історія сексуальності».


Деконструктивізм. Концепція деконструктивізму Жака Дерріди (праці «Про граматологію», «Письмо і різниця», «Розсіювання», «Маргінеси філософії», «Поштова картка: від Сократа до Фройда», «Психея: відкриття іншого» , «Жак Дерріда»). Послідовники ідей Ж. Деріди. Йєльська школа (П. де Ман, Дж. Міллер, Б. Джонсон). Дослідження М. Фуко, Р. Барта. Деконструктивізм як предтеча фемінізму (С. де Бовуар, Л. Іригірей, Г. Сіксу, К. Міллет, Е. Шовалтер) та постколоніалізму (Е. Саїд, Г. Співак, Г. Бгабга).


Фемінізм. Зародження феміністичної критики у Франції і США. Юлія Крістева – фундатор французької феміністичної теорії та критики («Есе із семіотики», «Про китайських жінок», «Влада страху: есе про приниження», «Спочатку була любов: психоаналіз і віра», «Чужинці щодо себе»). Проблема «жіночої ідентичності» у збірнику есе «Полігон» Юлії Крістевої. Проблеми душі й бажання жінки. у праці Ж Лякан «Жіноча сексуальність». Концепція праці Сімони де Бовуар «Друга стать».


Постколоніальна критика. Поняття «постколоніальна критика». Умови виникнення і загальна характеристика постколоніальної критики. Розробка проблеми постколоніальної критики і теорії у працях Стівена Слемона, Гелена Тіффіна, Едварда Саїда та ін.
Постмодернізм. Естетичні засади постмодернізму. Специфіка західноєвропейського й українського постмодернізму в літературі.


Рецептивна естетика. Теоретики рецептивної поетики – Ганс-Роберт Яуссон та Вольфганг Ізер (Німеччина). Зосередження на проблемі сприйняття художніх творів. «Критика читацької реакції» як американський варіант рецептивної теорії (Дж. Каллер, Е. Герш, С. Фіш (США).


Повернутися на сторінку [[Навчальний курс "Історія літературознавства"]]