Перегляд вихідного коду сторінки Гуцало 5.3. Вікові особливості дітей 4-5 років (середня група)

До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта в дитини стає таким самим, як у дорослого, але ріст хребта триває аж до зрілого віку. Кістяк дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, тому що процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку із цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їхньої постави.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток вищої нервової діяльності  '''</font></p>===

Центральна нервова система є основним регуляторним механізмом фізіологічних і психічних процесів. Нервові процеси – збудження й гальмування – у дитини, як і в дорослого, характеризуються трьома основними властивостями: силою, урівноваженістю й рухливістю. До 4-5 років у дитини зростає сила нервових процесів, підвищується їхня рухливість. 

Поступово вдосконалюється можливість супроводжувати мовою свою гру, діти без зусиль сприймають вказівки дорослого в процесі різної діяльності. Це дозволяє урізноманітнити прийоми навчання. 
 
У дітей чотирьох років механізм зіставлення слова з реальною дійсністю розвинений ще недостатньо. Сприймаючи навколишнє, вони орієнтуються в основному на слова дорослого. Інакше кажучи, їхня поведінка характеризується сугестивністю. На п'ятому році життя, особливо під кінець року, механізм зіставлення слів з відповідними подразниками першої сигнальної системи вдосконалюється, зростає самостійність дій, умовиводів.

Однак нервові процеси в дитини середнього дошкільного віку ще далекі від досконалості. Переважає процес збудження. При порушенні звичних умов життя, при стомленні це виявляється в бурхливих емоційних реакціях, недотриманні правил поведінки. Бурхливі емоції, метушливість, рухливість у дитини свідчать про те, що процес збудження в неї переважає й, зберігаючи тенденцію до поширення, може перейти в підвищену нервову збудливість. Разом з тим саме до п'яти років підсилюється ефективність педагогічних впливів, спрямованих на концентрацію нервових процесів у дітей. 

Порівняно важко формуються різні види умовного гальмування. Тому щоб навчити дітей 4-5 років дотримувати правил поведінки, їм мало пояснити, що можна, що не можна й що потрібно робити, необхідно постійно вправляти їх у відповідних учинках. Важливо, щоб складні системи зв'язків, з яких складаються навички, уміння, утворювалися поступово, на повторюваному з ускладненнями матеріалі.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток психічних процесів дітей 4-5 років'''</font></p>===

Найбільш яскравий розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують довільність, навмисність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги. 
 
'''Сприймання.''' У цьому віці дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладання, прикладання предметів один до одного тощо. У процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якостей поверхні. Вона вчиться сприймати їхні вияви, розрізняти відтінки й особливості, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник й багатокутник); про сім кольорів спектру, біле й чорне; про параметри величини (довжина, ширина, висота, товщина); про простір (далеко, близько, глибоко, там, тут, угорі, унизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пора року, годинники, хвилини тощо); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температура, якість поверхні тощо).  

'''Пам'ять.''' У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і навмисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу з метою його запам'ятовування.
Довільне запам'ятовування й пригадування полегшуються, якщо для дитини емоційно близька мотивація цих дій, наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш “у подарунок мамі”. Найбільш сприятливі умови для оволодіння довільним запам'ятовуванням і відтворенням створюються у грі, коли запам’ятовування є умовою успішного виконання дитиною взятої на себе ролі.

Дуже важливо, щоб дитина за допомогою дорослого осмислювала те, що заучує. Осмислений матеріал запам'ятовується навіть тоді, коли не ставиться мета його запам'ятати. Безглузді елементи легко запам'ятовуються лише в тому випадку, якщо матеріал захоплює дітей своєю ритмікою, або, як лічилки, вплітаючись у гру, стають необхідними для   здійснення ігрової процедури.
Обсяг пам'яті поступово зростає, дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, але й другорядні деталі, пряму й авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш тощо.

'''Мислення.''' Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематизовані зображення для розв’язку нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішують лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їхнього просторового розташування. Однак при цьому їм важко  зайняти позицію іншого спостерігача й у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, обсягу й величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорних кружечки з паперу й сім білих і запитати: “Яких кружків більше – чорних чи  білих?”, більшість скажуть, що білих більше. Але якщо запитати: “Яких більше – білих або паперових?”, відповідь буде такою ж самою – більше білих.
  
Розв’язання завдань може відбуватися в наочно-дійовому, наочно-образному й словесному планах. У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Але не слід забувати, що мислення людини – це й здатність до узагальнення, тому необхідно також учити дітей узагальнювати. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором й матеріалом тощо. Він може порівнювати предмети, знаходячи розходження й подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку із чотирьох частин без опори на зразок та із шести частин з опорами на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт. 
 
'''Мовлення.''' У середньому дошкільному віці поліпшуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мовлення тих або інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими. Розвивається граматична сторона мови. Діти займаються словотворчістю на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативною.
 
Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає опановувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень, що даються ними, розгорнуті, тобто з перерахуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, пояснення (“Сніг білий і трошки голубий”; “Блищить, як золотий”).
Коли діти вчаться розповідати, у них формуються багато елементів зв'язної мови. Розміри дитячих розповідей складається у середньому з 24-25 слів. Відповідно формуються й інші ознаки зв'язної мови, наприклад завершеність теми, виділення частин розповіді тощо.
   
'''Уява.''' Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.  

'''Увага.''' Увага дитини на початку дошкільного віку відображає її інтерес до оточуючих предметів і дій, що виконуються з ними. Дитина зосереджується тільки до того часу, поки інтерес не згасне. Поява нового предмета відразу викликає переключення уваги на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією справою [22, с. 157].

Поступово збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні яких-небудь дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладні умови.

Для того, щоб дошкільник учився довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в сфері своєї уваги, то вона зможе довільно протягом досить тривалого часу втримувати свою увагу на тих або інших предметах і їхніх окремих деталях, властивостях.  

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток особистості дітей 4-5 років'''</font></p>===

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.
По-перше, у цьому віці закладаються основи творчого відношення до предметного світу. Для цього можна використовувати ті скромні вироби, які дитина створює своїми руками для гри або як подарунок близьким. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє й зможе   створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому одержує дитина, буде спонукувати її й надалі ставити подібні завдання.

По-друге, у цей період можуть виникнути дійсно пізнавальне відношення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересу й бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не тільки давати дитині нові знання в захоплювальній формі, необхідно максимально шанобливо ставитися до її власних розумових пошуків і їхніх результатів. На п'ятому році життя дитина уже здатна міркувати, не спираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло чисто словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, одержувати логічно недосконалі результати. Будь-який вияв неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків може відбити в дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі.  Дорослим варто не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їхні міркування.

Звідси природно випливає, що новими у відношенні дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань, а з іншого боку – поважне й зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків однолітків.

Ставлення до однолітків у цьому віці носить ще не дуже диференційований характер. Діти в основному діляться на “поганих” і “хороших”, і ці оцінки в дуже великому ступені залежать від дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають тощо.

Необхідно мати на увазі, що репутація дитини в групі, ставлення до неї однолітків і її самопочуття можуть без усякого наміру з боку дорослого непоправно постраждати. Для цього досить частого вияву невдоволення дорослого із приводу таких форм поводження, які, хоча й створюють організаційні труднощі, морально нейтральні, не залежать від дитини й найчастіше обумовлені його фізіологічними особливостями.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких істотно залежить загальний рівень їхнього розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні у своєму пізнанні виходити за межі того, із чим безпосередньо зіштовхуються самі. Починаючи із цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, яких вони не бачили й про які знають тільки зі слів дорослого (про тварини і машини, міста і країни тощо).

Дуже важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природно виникає ставлення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязнь акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і повага до їхньої здатності пристосовуватися до складних природних умов. 

А це означає, що дорослий не лише дає знання, але й принципово розширює коло подій і предметів, котрі викликають у дитини емоційний відгук: співчуття й збурювання, повагу й інтерес. Дуже важливо, що почуття, пережиті дитиною із приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своєї безкорисливі, не пов'язані із егоїстичними бажаннями й устремліннями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки у формуванні майбутнього громадянина, формують її як людину людства. 

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують непевність. Тим часом довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама. 
В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольові взаємодії. Вони вказують на те, що дошкільники починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. У процесі гри ролі можуть мінятися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради змісту гри. Відбувається поділ ігрових і реальних взаємодій дітей. 

 [[Гуцало 5.4. Вікові особливості дітей 5-6 років (старша група)|далі п.5.4. Вікові особливості дітей 5-6 років]] [[Файл:Стрілка вправо.jpeg|30px]]

або

  [[Вікова психологія Гуцало Е.У.|Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"]]