Перегляд вихідного коду сторінки Гуцало 4.1. Ранній вік. Соціальна ситуація розвитку дитини раннього віку

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Фізичний розвиток дитини раннього віку'''</font></p>===

До 2-3 років рухова активність дітей досягає піку, а потім поступово знижується. У дівчаток вона знижується швидше, ніж у хлопчиків. Такі моторні навички включають в себе рух кистей рук і пальців. Дошкільнята відчувають складності при виконанні особливо точних рухів. Ці труднощі пов'язані з незрілістю ЦНС дитини із відсутністю терпіння. По мірі того, як у дітей розвивається тонка моторика, вони стають все більш самостійними при виконанні повсякденних дій.
Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є: оволодіння прямою ходою; розвиток предметної діяльності;  оволодіння мовою.

І. Сєчєнов назвав ходу аналізатором простору і часу. Хода і  практичне освоєння  простору ведуть до функціональної перебудови всієї структури просторового орієнтування, яке здійснюється на другому-третьому роках життя, коли закріплюється вертикаль¬не положення тіла (О.В. Запорожець).
Новоутворення, що виникають в кінці першого року життя, викликають побудову нової соціальної ситуації розвитку. Це ситуація  спільної діяльності з дорослою людиною. Зміст цієї  спільної діяльності – засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така: “дитина –  предмет – дорослий” (О.В. Скрипченко).

Соціальна ситуація спільної діяльності дитини і дорослого має в собі протиріччя. У цій ситуації спосіб дії з предметом зразок дії належить дорослому, а дитина в той же час повинна виконувати індивідуальні дії. Це протиріччя вирішується в новому типі діяльності, який зароджується в період раннього віку. Це предметна діяльність, спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами.

Спілкування в цьому віці стає формою організації предметної діяльності. Воно перестає бути діяльністю у власному розумінні слова, бо мотив зміщується від дорослого на суспільний предмет. Спілкування тут виступає як засіб здійснення предметної діяльності, як знаряддя для оволодіння суспільними способами вживання предметів. Емоційне спілкування перестає бути провідною діяльністю в ранньому дитинстві, але воно продовжує розвиватися надзвичайно інтенсивно і стає мовним.  Спілкування дитини з дорослим в ранньому віці є необхідною умовою розвитку предметної діяльності – провідної діяльності дітей цього віку.
Функціональні властивості предметів відкриваються малюку через виховний і навчальний вплив дорослих.  

Дитина другого року життя активно засвоює дії з такими предметами-знаряддями, як чашка, ложка, совок тощо. На першому етапі оволодіння діями з предметами-знаряддями дитина використовує знаряддя як продовження руки (наприклад, дитина використовує лопатку, щоб дістати кульку, що закотилася під шафу). На наступному етапі дитина вчиться співвідносити знаряддя з тим предметом, на який спрямована дія (лопаткою набирають пісок, сніг, землю, відром – воду). Таким чином, дитина знайомиться з властивостями знарядь.
Протягом другого року життя дитина починає довільно наслідувати і такі дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить в навколишньому житті. Наприклад, вона намагається підмітати віником, стукати молотком, висувати шухляду, вмикати телевізор тощо. Засвоювані способи виконання таких дій переносяться на інші предмети, не тотожні з тими, на яких вироблялася дія. 

Поступово предмети, з якими можна діяти однаково, з якими однаково діють дорослі, об'єднуються в одну групу, незважаючи на різницю в їх розмірі, кольорі тощо, відбувається перше узагальнення дій, а з часом і перенесення засвоюваних дій із справжніх предметів на іграшкові предмети, а також в іншу ситуацію, що є створенням умови для виникнення сюжетної гри.
Новоутвореннями раннього віку є створення нових відношень між предметом і його використанням, наочно-дійове мислення, мовне спілкування, поява самосвідомості та комплексу “Я сам”, активне наслідування у грі,   прагнення і спроможність діяти відповідно до внутрішніх спонукань, формування почуттів гордості  та сорому.  

  [[Гуцало 4.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів у ранньому дитинстві |далі п.4.2.Розвиток пізнавальних психічних процесів у ранньому дитинстві]] [[Файл:Стрілка вправо.jpeg|30px]]