Перегляд вихідного коду сторінки Гуцало 3.2. Розвиток пізнавальних психічних процесів у немовлячому віці

===<p><font size="4" color="#FF0000">''' Розвиток відчуттів і сприймання у немовлячому  віці'''</font></p>===

Сенсорний розвиток –  це удосконалення відчуттів, сприймання, наочних уявлень. Через кілька днів після народження дитина вже здатна відрізнити молоко матері від підсолодженої води, а останню – від простої води. З моменту народження в дитини вже досить розвинута нюхова чутливість. Новонароджена дитина по запаху материнського молока  визначає є в кімнаті мама чи ні. Складніше, ніж нюх і смак, розвиваються в дитини зір і слух. Відчуття новонародженого не диференційовані, вони нерозривно поєднані з емоціями. 

Найбільш повільно в дитини розвивається зір. З моменту появи в маляти зорових відчуттів дитина починає реагувати на світло різними руховими реакціями. Зорове зосередження з'являється на 3-5-му тижні,  дитина завмирає і затримує погляд (недовго) на яскравому предметі (О.В. Скрипченко). Немовля вже четвертої доби життя виявляє вроджену перевагу по відношенню до людського обличчя. Діти довше затримують свій погляд на малюнках, схожих на обличчя, ніж на випадковому наборі тих самих деталей обличчя. У 2-3 місяці дитина відрізняє одне обличчя від іншого, концентруючи погляд на очах і роті людини.
 
Зорове зосередження, яке з'явилося ще на етапі новонародженості, удосконалюється. Після другого місяця зосередження стає більш  тривалим, у 3 місяці його тривалість досягає 7-8 хвилин. Стає можливим слідкування за предметами, що рухаються. В 4 місяці дитина не просто бачить, але вже дивиться: активно реагує на побачене, рухається, супроводжує голосовою реакцією. Дитина в 2-3 місяці зазвичай   проявляє інтерес до об'єктів, які деякою мірою відрізняються від тих, що вона бачила раніше.  У 4 місяці з'являється реакція на новизну (М. Денісова).
   
Діти диференціюють і організовують сенсорну інформацію, помічають подібність або відмінність явищ. В один рік дитина вже має уявлення про ємкість. Наприклад, про чашку. Вона знає, що чашку потрібно тримати дном донизу, щоб не розлити рідину.
Розвивається також просторове сприймання, а саме сприймання глибини. З 5-6 місяців у дитини відзначається зростання випадків фіксації погляду на предметі, яким вона оперує. Саме з цього віку починається безпосередній розвиток сприймання. Дитина, перебираючи в руках будь-який предмет, починає спроби зафіксувати на ньому свій погляд. Тому дуже часто говорять про те, що “рука навчає  око”.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток пам’яті у немовлячому  віці''' </font></p>===

Первісним проявом пам'яті можна вважати умовні рефлекси, що спостерігаються вже в перші місяці життя дитини. Наприклад, дитина припиняє плакати, коли в кімнату входить мама. Виразніше прояви пам'яті виявляються тоді, коли дитина починає  впізнавати предмети. Пам'ять впізнавання – пасивний вид пам'яті, що передує процесу активного сприймання. Дитина ідентифікує зовнішні стимули, здатна співставляти нові враження із наявними у пам'яті образами. Образна пам'ять з'являється у виразній формі на восьмому місяці життя. 

Вперше цей процес спостерігається наприкінці першого півріччя життя маляти і спочатку обмежується вузьким колом об'єктів: дитина  впізнає матір, інших людей, що її постійно оточують, речі, з якими вона часто має справу. 

Дитина шукає зниклий з поля зору предмет, а згодом і названий предмет. Причому  впізнавання відбувається краще, якщо не  було тривалої перерви в сприйнятті предмету. Якщо ж проміжок часу між  впізнаванням і останнім сприйняттям предмету (латентний період) був досить тривалим, то дитина  не  впізнає запропонований  їй предмет. У 3-4 місяці дитина вже пізнає ту іграшку, які їй демонстрував дорослий. У 4 місяці немовля надає перевагу розгляданню нових предметів, а це означає, що дитина добре пам'ятає вже побачене. Крім того, малюк демонструє ефекти наслідування дорослих, він запам'ятовує їх рухи і звуки.  

Навіть найменші діти володіють зоровою пам'яттю. Фаган встановив, що 5-ти місячні діти впізнають одноразово показане орнаментальне зображення через 48 годин, а фотографії людських облич – за 2 тижні потому. Немовлята володіють і  довготривалою пам'яттю, принаймні на яскраві події. Пам'ять на зорові враження, дії і навіть події розвиваються в онтогенезі досить рано і є відносно міцними.

Уже  в другому півріччі дитина може впізнавати близьких осіб через два-три тижні, на третьому році – через кілька місяців. Трохи пізніше з'являється у дітей активна форма відтворення, якою є згадування. Після 8 місяців у дитини з'являється такий вид пам'яті як відтворення. Це дозволяє дитині відновити у пам'яті образ за відсутності перед нею подібного об'єкта. Дитина із задоволенням шукає іграшку, легко запам'ятовує те місце, де її ховають. Наприклад, дитина знаходить іграшку через 5-7 секунд після того, як ту заховали під хустиною в неї на очах.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток мислення немовля''' </font></p>===

У більшості існуючих у даний час підходів до періодизації етапів розвитку мислення прийнято вважати, що початковий етап розвитку мислення людини пов'язаний з узагальненнями. Узагальнення – продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

При цьому перші узагальнення дитини невіддільні від її практичної діяльності: ми бачимо, як дитина робить ті самі дії з подібними між собою предметами. Ця тенденція починає виявлятися вже наприкінці першого року життя маляти. Причому прояв мислення в дитини є життєво необхідною тенденцією, оскільки сам процес мислення для дитини має практичну спрямованість. 

Оперуючи предметами на основі знання окремих їхніх властивостей, дитина вже на початку другого року життя може вирішувати певні практичні задачі. Наприклад, дитина у віці 1 року і 1 місяця може здогадатися, що для того, щоб дістати горіхи зі столу, необхідно до столу поставити стілець. Чи інший приклад: хлопчик у віці 1 року і 3 місяців, для того, щоб пересунути важку шухляду з речами, спочатку вийняв половину речей, а потім виконав необхідну операцію. В усіх вищенаведених прикладах дитина спиралася на досвід, вже отриманий раніше.
 
Наступний етап розвитку мислення дитини пов'язаний з оволодінням нею мовою. Слова, якими опановує дитина, є опорою для узагальнень. Вони дуже швидко набувають для нього загального значення і дуже легко переносяться з одного предмету на іншій. Наприклад, слово “яблуко” дітьми дуже часто зіставляється з усіма круглими предметами, а іноді і з усіма предметами червоного кольору.

Іншим  дуже  значимим   етапом розвитку  мислення  дитини є етап, у процесі якого маля може той самий предмет назвати декількома словами. Це явище спостерігається, як правило, у віці близько 2 років і свідчить про формування в дитини такої розумової операції, як порівняння. До кінця другого року життя дитина  може знайти розбіжності  між навколишніми предметами.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток мовлення у немовлят''' </font></p>===

Особливе місце займають у житті дитини звуки мовлення. Діти дуже рано виявляють особливу чутливість до звуків людського голосу. Мовлення дорослих серед інших соціальних подразників (посмішка, поглажування) найсильніше впливає на дітей, викликаючи у них складну комплексну реакцію (М.І. Лісіна). Вже на 3 місяці дитина розрізняє інтонації, відповідно реагує на них, що дає можливість використовувати їх як засіб заохочення чи стимулювання дій дитини. 

Важливу роль у підготовці артикульованого людського мовлення відіграє з трьох місяців гуління як мимовільна неусвідомлена гра звуками (а-а-», е-е-е тощо). Після 6—7 місяців виникає лепетання, тобто багаторазове повторювання (часом по 20-З0 раз підряд) складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма тощо). Після 9 місяців дитина починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які від нього чує.

Мова, як і всі новоутворення віку, має перехідний характер. Це автономна, ситуативна, емоційно забарвлена мова, зрозуміла лише близьким.  У автономній мові дитина вживає такі слова, якими дорослі, зазвичай, не користуються. Ці слова мають трояке походження. По-перше, це мова мам і нянь, які вважають, що придумані ними слова більш доступні для дітей (ам-ам, бя-ка, ав-авка). По-друге, автономну мову дитини складають викривлені слова, створені нею самою від справжніх слів. Не володіючи ще повною мірою фонематичним слухом і не володіючи звуковою артикуляцією, дитина змінює звукову форму слова (“молоко” вона вимовляє як “моко” тощо). По-третє, дитина сама придумує автономні слова [22, с. 116 ]. Але якою б не була ця мова, вона являє собою нову якість, яка може служити критерієм того, як стара соціальна ситуація розвитку дитини розпалась. Там, де була єдність, стало двоє: дорослий і дитина. Між ними виріс новий зміст – предметна діяльність.

З другої половини першого року життя в дитини з'являються елементи  реального мовного спілкування.   В дитини з'являються специфічні реакції на жести дорослого, які вона супроводжує словами. Наприклад, на манливий жест руками дорослого, що супроводжуються словами “йди-йди”, дитина протягає руки. Діти цього віку реагують і на окремі слова. З 8-9 місяців у дитини починається період розвитку активної мови. Саме в цей період у дитини відзначаються постійні спроби наслідувати звуки, які вимовляють дорослі. Слово дорослого починає регулювати поведінку дітей уже наприкінці першого року їх життя. Діти в цей час розуміють до 20 слів. На кінець першого року життя діти вимовляють свої перші слова.

===<p><font size="4" color="#FF0000">'''Розвиток уваги у немовлят  ''' </font></p>===

'''Розвиток мимовільної уваги.''' 
Увага, як і більшість психічних процесів, має свої етапи розвитку. Природжені ознаки мимовільної уваги виникають у віці 2-3 місяців. Це рухи очей, голови, рух у бік діючого подразника. Всі ці прояви стають компонентами “комплексу пожвавлення” – специфічної реакції на дорослого.  У перші місяці життя в дитини відзначається наявність тільки мимовільної уваги. Дитина спочатку реагує винятково на зовнішні подразники, причому тільки у випадку їхньої різкої зміни. Наприклад, при переході від темряви до яскравого світла, при раптових голосних звуках, при зміні температури тощо. 

У п'ять-сім місяців дитина вже може досить довго розглядати який-небудь предмет, обмацувати його, брати в рот. Проте ця орієнтувальна діяльність ще вкрай нестійка: побачивши, наприклад, нову іграшку, дитина відразу ж випускає з рук ту, яку щойно тримала. А при багаторазовій появі одного й того самого предмета реакція на нього зникає. Особливо помітний вияв її інтересу до нових яскравих і блискучих предметів. Це дозволяє говорити про те, що мимовільна увага в цей період життя досить розвинута.

'''Розвиток довільної уваги.''' 
Увага, як і більшість психічних процесів, має свої етапи розвитку. Зачатки довільної уваги починають виявлятися до кінця першого – початку другого року життя дитини. Виникає орієнтувально-дослідницька діяльність як засіб майбутнього розвитку довільної уваги, однак довільна увага ще відсутня. З’являється можливість викликати увагу дитини словесним сигналом. Виявляються зачатки довільної уваги під впливом мовних інструкцій дорослого. Темп розвитку довільної уваги значно нижчий, ніж у мимовільної. В цей час дитина вже зосереджується на іграшці, обстежує її. Увага стає компонентом предметної дії. 

===<p><font size="4" color="#FF0000">''' Розвиток афективної сфери дитини'''</font></p>===

Перші емоційні реакції немовляти є органічними, генетично зумовленими: криком у відповідь на негативні відчуття дитина сигналізує про стан своїх біологічних потреб.  Проте комплекс пожвавлення – це вже соціальна емоція (відповідь дитини на ставлення до неї близької людини). Нова форма реагування – це інтеграція посмішки, зорове зосередження на обличчі дорослого, рухове пожвавлення. Формується вона на підставі позитивного досвіду спілкування з дорослим і сигналізує про задоволення суто соціальної (але вродженої) потреби в спілкуванні. Аномальним у формуванні особистості в першому півріччі життя можна вважати відсутність емоційної реакції дитини на емоційно-позитивні звернення дорослого.

Л.С. Виготський виділяє дві стадії періоду немовля, межа між якими встановлюється між 5-м і 6-м місяцями. Важливими змінами першого періоду є поява власної активності дитини та наслідування. З 5-6 місяців виникає диференційоване ставлення дитини до знайомих та незнайомих людей (“свій” – “чужий”). В той час як “свої” викликають повноцінний комплекс пожвавлення, “чужі“ викликають реакцію гальмування та уникання. Відсутність у дитини 2-го півріччя життя вибіркового емоційного ставлення до дорослих може розглядатись як показник відхилення у формуванні особистості. Важливим пунктом є 10-й місяць. Л.С. Виготський вважає, що з цього місяця починається “криза одного року”, з'являється стик мiж перiодом немовля та раннiм дитинством. До десятого мiсяця безцiльнi рухи зникають, спостерігається розвиток більш складних форм поведінки: перше використання предметів та використання слів, що виражають бажання. У другому півріччі розвиваються специфічні потреби у спілкуванні, активний пошук соціального контакту.  
      
Провідний вид діяльності дитини в дитячому віці – безпосереднє емоційне спілкування з  навколишніми. Важливим новоутворенням цього віку є формування в дитини потреби в спілкуванні з іншими людьми і  емоційне ставлення до них.  

  [[Гуцало 3.3. Спілкування немовля з дорослими|далі п.3.3. Спілкування немовля з дорослими]] [[Файл:Стрілка вправо.jpeg|30px]]

або

 [[Вікова психологія Гуцало Е.У.|Перейти на головну сторінку курсу "Вікова психологія"]]