Перегляд вихідного коду сторінки Історія створення ”Енеїди”. Творче наслідування поем Гомера в “Енеїді”.(Мердак)


 



== Про проект ==
Це проект з Основ інформаційних технологій та Зарубіжної літератури. 

Хід проекту:
# Опрацювати основні теми з Основ інформаційних технологій: робота з електронною поштою, пошуковими системами, робота в Вікі-середовищі.
# Опрацювати матеріал із Зірубіжної літератури на задану тему.
# Результати проекту розмістити на власній Вікі-сторінці.

[[Файл:Imagesп.jpeg|міні]]

== Життя і творчість Вергілія ==
:Відомостей про Вергілія небагато, вони дійшли до нас у вигляді розрізнених цитат у пізніших римських авторів, а також у складі семи коротких начерків життєписів знаменитих людей, які належать Светонію (часто ці нариси приписують Елію Донату через те, що текст зберігся в його рукопису). Деякі незалежні біографічні відомості містяться в Життєписі з Бернського рукопису. Ймовірно, всі біографії мають джерелом записки сучасників Вергілія.
:Серед імен Вергілія, Публій цілком звичайне для римлянина, інші два, очевидно, мають етруське походження, хоча ім'я Вергілій носили багато хто з латинів. Батько поета був, імовірно, латином, чий рід декількома поколіннями раніше осів у північній Італії, що називалася тоді Цізальпійською Галлією. Про його життя ми майже нічого не знаємо. Повідомляється, що він був гончаром або навіть посильним, що оженився на дочці свого хазяїна, а потім промишляв розведенням бджіл і продажем лісу. Безсумнівно, у нього була невелика садиба. Ім’я матері Вергілія, Магія Полла, також звучить на етруський штиб. У Вергілія були щонайменше два брати, але до його повноліття родичі, певно, вже померли.
:Вергілій народився 15 жовтня 70 до н.е. біля Мантуї, в селищі Анди (часто його ототожнюють з суч. П'єтоле). За переказом Светонія, його матері під час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, відразу пустила корені і виросла в зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів. Вергілій дістав гарну освіту, до 15-літнього віку в Кремоні, а потім у Медіолані (суч. Мілан). Приблизно у віці 19 років (бл. 51 до н. е.) Вергілій приїхав до Риму навчатися риториці, у ті часи обов’язкової частини вищої освіти, необхідної для політичної кар'єри. Пробувши в Римі близько року, він приєднався до заснованого Філодемом в Неаполі гуртка епікурейців, який очолював Сірон. Вергілій готувався до кар’єри адвоката, але природна сором’язливість визначила його життя як поета.
:Светоній пише, що Вергілій був великого зросту, міцної статури, на обличчя смаглявий, скидався на селянина, але не відрізнявся міцним здоров'ям; особливо страждав він животом, горлом, головним болем і часто пускав собі кров. Помірний у їжі й вині, він полюбляв хлопчиків, і особливо любив Цебета та Олександра, якого йому подарував Азіній Полліон і який у другій еклозі "Буколік" названий Алексідом. Ходили чутки, що жінка на ім’я Плотія Гієрія пропонувала Вергілієві співжиття з нею, але той рішуче відмовився. В іншому він був все життя настільки чистий і у висловлюваннях, і у думках, що в Неаполі його звичайно називали Парфеній (гр. "дівчина", з натяком на цнотливість); а коли він, приїжджаючи зрідка до Риму, показувався там на вулиці і люди починали ходити за ним по п'ятах і показувати на нього, він укривався від них у найближчому будинку.
:У політичному житті Вергілій не брав участі, але завдяки щедротам друзів, його статок досяг десяти млн. сестерціїв, він мав будинок на Есквіліні, поруч з оселею Мецената. Близько 41 до н. е., після вбивства Цезаря, маєток було віднято в нього для роздачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Авґуста. Поет поспішив до Риму і за допомогою своїх друзів домігся повернення власності.
:У Неаполі або поблизу нього Вергілій прожив майже все своє життя. Він лише зрідка відвідував Рим, бував на Сицилії й у Таренті, один раз відвідав Грецію.
:На п’ятдесят другому році життя (19 до н.е.) Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфовкою своєї поеми "Енеїда". Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся тут з Октавіаном Авґустом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і повернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще підсилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 року до н.е. Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на Путеоланському шляху; для своєї гробниці він склав наступний двовірш:
:Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані у дусі пануючого тоді "неотеричного" напряку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинуласа в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя. "Неотерична" поезія, розрахована на невелике і замкнуте коло освічених читачів, культивувала винятково малі жанри, головним чином епіграми і невеликі поеми за зразком елліністичних "епіллій". Розроблялися переважно міфологічні теми з наголосом на патетичні положення і на зображення щиросердних переживань героїв. Невеликі розміри поем компенсувалися ретельною обробкою вірша, наближенням його до суворих норм елліністичної метрики і щедро розсипаними блискітками "ученості"; оригінальність творчості цінувалася нижче, ніж стилізація і переробка уже наявного в літературі матеріалу. Ці настрої обумовили вибір у філософські вчителі епікурейця Сірона, представника вчення, що закликало до повного суспільного індиферентизму. У літературних колах, з якими Вергілій зав’язав міцні зв'язки, він вправлявся у складенні жартівливих епіграм у стилі Катулла.

[[Файл:411.jpg|міні]]
[[Файл:409.jpg|міні]]
== Історія створення ”Енеїди” ==

:Енеї́да (лат. Aenēis, походить від род. відмінка лат. Aenēidos) — епічний твір латинською мовою, автором якого є Вергілій. Написана між 29 та 19 р. до н. е., і присвячена історії Енея, легендарного троянського героя, який переселився в Італію з решткою свого народу, об'єднався з латинами й заснував місто Альба Лонга. Спочатку Вергілій планував написати воєнно-героїчну поему про подвиги Августа. Але згодом він залишив цей свій задум і взявся за епопею, яка, зв'язуючи міфічні розповіді з новим політичним ладом — принципатом, прославила б увесь римський народ, його легендарних предків і історію та водночас підносила б і заслуги імператора та всього роду Юліїв. Ідеальним для такої мети здавалась історія мандрів і воєн троянського героя Енея, що начебто заснував на латинській землі царство, яке стало основою Римської держави. Так була взята легенда про родовід римлян від поєднання італійців з нащадками троянців. Робота над "Енеї́дою" зайняла ціле десятиріччя (29 - 19рр. до н.е.), аж до смерті поета. Працював Вергілій дуже ретельно, спочатку склав план, потім написав епопею прозою, і аж потім, став надавати віршованої форми найкращим її епізодам. Можливо, саме через цю ретельність завершити "Енеї́ду" він так і не встиг. Незадовго до своєї смерті Вергілій наказав спалити своє творіння, але Август не міг цього дозволити, адже саме Октавіан запросив у мецената написання цієї поеми. Після смерті Вергілія "Енеї́ду" нашвидкуруч дописала інші поети та письменники. "Енеї́да" дозволили Вергілію дорівнятися до Гомера, і самому стати Гомером Риму. Хоча були і ті, що звинувачували його у запозичені в Гомера не лише задуму і форми, а й цілих рядків "Іліади" й "Одіссеї"(і ці рядки називалися). На такі звинувачення Вергілій відповів мудро, запропонувавши критикам самим що-небудь запозичити у Гомера: мовляв, це не легше, ніж підняти палицю Геркулеса або відібрати блискавку у Юпітера. Ця легенда не була плодом римської народної творчості, а являла собою книжний витвір, до того ж іноземного походження. Грецькі письменники — поет Стесіхор та історики Гелланік, Тімей і Діонісій Галікарнаський — пов'язали особу Енея з Італією і зробили його засновником Рима. Цей переказ ще до Вергілія знайшов у Римі визнання. Про втечу Енея з Трої, його мандри і прибуття в Італію згадували стародавні римські епіки Гней Невій і Квінт Енній.

:Вергілій продовжує традицію Гомера, оскільки "Енеїда" підкреслено зорієнтована на "Одіссею" й "Іліаду". Відповідності між цими трьома поемами пронизують усі рівні тексту. Як Гомер докладно описує мандри Одіссея від Трої до Ітаки, так і Вергілій дає опис шляху Енея від того ж Іліону (Трої) до Італії. Як Одіссей на бенкеті у базилевса феаків Алкіноя докладно розповідає про свої пригоди, так само Еней на бенкеті у Дідони описує загибель Трої й тривалі мандри. Як Одіссея не хоче відпускати закохана в нього німфа Каліпсо, так і Енея затримує закохана в нього Дідона. І Одіссей, і Еней відвідують царство мертвих і повертаються звідти живими. Навіть бурі й шквали на морі під час їхнього плавання - схожі. Чимало відповідностей можна також знайти, зіставляючи "Енеїду" з "Іліадою". І там, і там війна починається через жінок - відповідно Єлену й Лавінію. Еней у поемі Вергілія виконує ту ж функцію, що Ахілл в "Іліаді": вони найсильніші й найхоробріші з-поміж героїв, і навіть залишення ними поля бою (хоч і з різних причин) викликають схожу наслідки: війська ахейців і троянців опиняються в критичному стані. Знаменитий "каталог кораблів" у "Іліаді" перегукується з переліком племен, які виступили проти Енея. Як нічну вилазку робили хоробрі Одіссей і Діомед, так саме вночі прокралися до табору ворогів друзі-троянці Нис і Евріал. Як Гефест, на прохання Фетіди, зробив Ахіллові щита, так щита Енеєві зробив Вулкан на прохання Венери. В обох поемах війни, сутички призводять до двобоїв ватажків, і в обох випадках перемагають головні герої поеми, спочатку вагаючись: вбивати чи помилувати ворога (Гектора й Турна), але в обох поемах головні герої пригадують, що їхні супротивники вбили їхніх найкращих друзів ( Патрокла й Палланта) і помстилися за загиблих, таки вбиваючи того ж Гектора та Турна. У творах Гомера й Вергілія великою є роль "божественної волі", втручання небожителів у справи смертних. Як в "Одіссеї" Посейдон, так в "Енеїді" Юнона є запеклими ворогами відповідно Одіссея та Енея, а їхнє втручання в розвиток дії надає оповіді гостросюжетного забарвлення. Список відповідностей можна продовжити. У чому ж полягало новаторство Вергілія, оригінальність його поеми? Передовсім між "Іліадою" та "Енеїдою" існує суттєва різниця: друга явно політизована, в ній звеличується колишня римська доблесть, скромність, честь, давньоримський спосіб життя - основа могутності майбутньої світової держави. Те саме, що Октавіан здійснював політично, Вергілій робив за допомогою поезії, - обидва вони намагалися відродити старі, іноді забуті традиції, які свого часу допомогли Римській державі вивищитися.

<TABLE BORDER>
 <TR>
  <TH> Енеїда  </TH> 
 </TR>

 <TR>
 
 </TR>
 
<TR><TD height=24px>  Оригінал  </TD><TD> Aenēis    </TD></TR>
<TR><TD height=24px> Жанр     </TD><TD> Героїчна поема    </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  Автор    </TD><TD> Вергілій  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  Мова     </TD><TD> Латинська  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  Написаний    </TD><TD> між 29 та 19 рр. до н.е.  </TD></TR>
<TR><TD height=24px>  Переклад     </TD><TD> І.М.Стешенко (частково); М.Білик; М.Зеров  </TD></TR>

</TABLE>

== Творче наслідування поем Гомера в “Енеїді”==
:Світову славу надав Вергілію його третій великий твір - героїчна поема "Енеїда". У цій поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера "Іліада" імена героїв. Так головний герой поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же дводився двоюрідним братом троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає про ті події, що залишилися за межами "Іліади". В "Іліаді" Енея показано багато разів як одного з найвидатніших троянських вождів, першого після Гектора. Уже там він користується прихильністю богів, а потім говориться про подальше царювання його та нащадків над троянцями. В "Енеїді" Вергілій змальовує прибуття Енея та його товаришів після падіння Трої до Італії для заснування римської держави. Сюжет "Енеїди" складається з двох частин: перші шість пісень присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а інші шість - війнам Енея в Італії. Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину "Енеїди" можна назвати наслідуванням "Одіссеї", а другу - "Іліади". Цікаво, що й у відношенні стилю Вергілій багато в чому наслідує попередніх античних авторів, зокрема Гомера. Його поезія відзначається стилем монументальності, поєднаним із деталізацією. Цю деталізацію бачимо і в поемах Гомера. Тут можна теж провести деякі паралелі. Так у Гомера читаємо тільки згадку про молот і ковадло, міхи й одяг, сильні руки Гефеста. У Вергілія зображено страшну підземну фабрику. У той час як на щиті Ахілла в Гомера картини астрономічного й побутового характеру, на щиті в Енея у Вергілія зображена вся велична картина історії Риму, зображені найвеличніші діячі та світова могутність держави. Таким чином, поезія Вергілія носить більш монументальний характер, хоча вплив Гомера видно і в сюжеті, і в формі зображення сюжетної дії. Ріднить Вергілія з Гомером і схожий погляд на взаємини між людьми й богами. Щоправда, герої Вергілія набагато більше залежать від богів. Так Еней і проти своєї волі змушений підкорятися фатуму.
Прочитавши "Енеїду", читач розуміє, що Вергілій і справді творчо наслідує Гомерові поеми, але це робить його твір ще більш цікавим і захоплюючим.