Перегляд вихідного коду сторінки Види здібностей та їх характеристика

[[Файл:Rozhayut-umnykh-detey.jpg|міні]]
== Вступ ==
Відомо, що людина в психології розглядається не тільки як особистість, а й як індивідуальність - носій неповторних характеристик. Психічні властивості, вивчені попередньо - темперамент і характер - є виразниками індивідуальності людини. Те саме можна сказати й про здібності людей. Знання цього психічного прояву особистості дозволяє їй добре навчатись, правильно обирати професію, визначає успішність професійної діяльності, а відтак матеріальне забезпечення та емоційне задоволення особистості. Реалізація здібностей може стати основою для цікавого проведення дозвілля.

Здібності, як і характер, являють собою складне системне утворення. Для того, наприклад, щоб успішно виконати діяльність необхідно проявити не одну окремо взяту якість, а цілий комплекс, взаємопов'язаних властивостей. Але перш ніж виконувати будь-яку діяльність треба набути певного досвіду, тобто оволодіти прийомами і засобами, необхідними для виконання даної діяльності. А їх засвоєння також потребує прояву певних здібностей.

Здібності - індивідуально-психічні властивості людини, що відповідають вимогам певної діяльності і є умовою успішного її здійснення

Отже:

- здібності відносяться до такого компоненту психіки, як властивості, оскільки є стабільними і тривалими в часі;

- мають індивідуальний характер, оскільки є різними у різних людей як за видами, так і за рівнем розвитку;

- це психічні властивості, оскільки для їх вияву потрібні психічні, а не фізичні якості людини (так, для гарного піаніста важливим є музичний слух, а не форма пальців);

- дані властивості є умовою успішного виконання діяльності. Таким чином, коло індивідуально-вар'юючих особливостей людини обмежується лише тими, які забезпечують ефективний результат (тому до здібностей не потрапляють особливості темпераменту або характеру, хоча вони також є індивідуально-психічними властивостями).
== Види здібностей та рівні їх прояву ==
Науковці використовують декілька класифікацій видів здібностей, що укладені за різними ознаками.
[[Файл:Image120.jpg|міні]]
[[Файл:Новый рисунок (6).jpg|міні]]
Загальні здібності забезпечують успішне виконання різних видів діяльності (таких, які вимагають прояву високорозвиненого інтелекту і напруженої розумової діяльності). Загальні здібності дають можливість успішно навчатись, оскільки спираються на розвинені якості інтелекту - пам'яті, мислення, уваги, уяви, сприймання, виражаються через коефіцієнт інтелекту.

Спеціальні - проявляються в певній сфері діяльності людини - музиці, математиці, малюванні, спорті, техніці тощо.
У однієї людини можливе поєднання як загальних, так і спеціальних видів здібностей.
Прикладами високого рівня розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей є Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, М. В. Ломоносов та ін.
''Учбові'' здібності проявляються як швидке і якісне засвоєння знань, вироблення вмінь, однак не передбачають оригінальності продуктів діяльності.
''Творчі'' - виявляються через створення людиною нестандартних, оригінальних продуктів діяльності.
Для досягнення рівня творчих здібностей людина спочатку виробляє учбові здібності.

Розрізняють також теоретичні й практичні здібності.

''Теоретичні'' - пов'язані з функціонуванням у людини теоретичного, абстрактного мислення. Люди, які володіють цими здібностями, схильні до наукової діяльності.
''Практичні'' здібності передбачають наявність і переважання в діяльності практичного, наочно-дійового мислення. Люди з практичними здібностями віддають перевагу практичним справам у сферах виробництва, торгівлі, підприємницької діяльності тощо.

Кожен вид здібностей може проявлятися як в ранньому, так і в зрілому віці і досягати високого рівня розвитку.

Коли психологи говорять про здібності людини, то передбачають два рівні їх прояву:
[[Файл:Image121.jpg|міні]]
Кількісний прояв здібностей має наступні рівні:
[[Файл:Image122.jpg|міні]]
''Нульовий рівень'' - наявність задатків (вроджених передумов для розвитку здібностей).
''Перший рівень'' - обдарованість (виявлені задатки та розвинені до посереднього рівня здібностей, результати діяльності людини є кращими, ніж у інших).
''Другий рівень'' - талановитість (високорозвинені здібності, результати діяльності людини визнаються суспільством).
Талант може проявлятися в будь-якій людській діяльності, а не лише в галузі науки і мистецтва. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик.
Третій рівень - геніальність (винятково розвинені та використані здібності, результати є виключно творчими, їх цінність визнається людством).
Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для нього характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства. В якості прикладу достатньо назвати Арістотеля, Леонардо да Вінчі, Р. Декарта, М. В. Ломоносова, К. Маркса.
== Механізми розвитку здібностей ==
[[Файл:453822.jpg|міні]]
Хоча визначено декілька рівнів розвитку здібностей, очевидно, що більшість людей не досягає навіть другого рівня. Це пояснюється тим, що здібності - складне утворення людини, що передбачає вплив декількох факторів для їх формування.

Спочатку у людини ще до її народження повинні закластись задатки.

Задатки - це вроджені передумови розвитку здібностей особистості (анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які обумовлюють природні індивідуальні відмінності між людьми)

Слід відмітити, що задатки не містять в собі здібності і не гарантують їхнього розвитку. Задатки - це тільки одна з умов формування здібностей.

Якщо дитина народилась, маючи порушення в дородовому розвитку або отримавши пологові травми, то її задатки можуть не розвинутись або спотворитись. Перспектива формування чи відновлення задатків дитини після її народження складна, але можлива.

Отже, задатки складають потенціал дитини для вияву та розвитку її здібностей. У певних осіб вони проявляються досить рано і інтенсивно - через нахили дитини, її прагнення та зацікавленість займатись певним видом діяльності, що іноді

Так, В. А. Моцарт виконував свої музичні твори в 3 роки, Ф. Й. Гайдн - в 4, Ф. Мендельсон - в 5.

Схильність до художньої творчості проявляється пізніше. Так, у С. Рафаеля вона проявилася у 8 років, у Б. Мікеланджело - в 13

й створює ілюзію вродженості.

Однак у більшості дітей питання діагностики задатків є складним і потребує її залучення до різних посильних видів діяльності.

Нахили - це перша і найбільш рання ознака обдарованості, що проявляється в прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності

Обдаровані діти виявляють сильне прагнення до занять тією діяльністю, до якої вони здібні. Вони можуть буквально годинами з дня на день займатися тими справами, які їх цікавлять, не втомлюючись і особливо не напружуючись. Це для них одночасно і праця, і гра. Всі їхні інтереси, переживання, пошуки концентруються навколо цих занять.

То ж, наступним фактором формування та розвитку здібностей є сприятливий вплив соціального середовища, в якому проживає дитина. Йдеться, по-перше, про роль наставника, вчителя, за допомогою якого формуються первинні знання та виявляються задатки, і, по-друге, потрібні матеріальні речі - музичні інструменти, чи фарби з пензлем тощо.

Важливим у виявленні та розвитку здібностей є знання та врахування сензитивних (сприятливих) періодів формування тих чи інших функцій.

Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до тих чи інших впливів, до засвоєння того чи іншого виду діяльності (сензитивні періоди можуть бути дуже короткими і тривати тижні або навіть дні). При цьому слід зважати на обставини, в яких може проявитися та чи інша здібність. Наприклад в житті однієї дитини музика залунала в той момент, коли вона була готова до її сприйняття, - і вона здійснила на дитину глибокий вплив, викликавши сильні позитивні враження, в той час як інша дитина була до цього не готова через втому, хворобу.

Фактори середовища наділені вагою, узгодженою з фактором спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати дію останнього.

Ю. Б. Гіппенрейтер

Нарешті для успішного розвитку здібностей дитини потрібна її власна активність,

що виражається через емоційні прояви - бажання, установку на працю, радість від успіхів, і вольові - докладання зусиль, цілеспрямованість та наполегливість. Воля відіграє ключову роль як рушій для розвитку здібностей людини.

З усього вищесказаного стає зрозуміло, що несприятливі умови для розвитку здібностей можуть мати різну природу. За умови високої активності дитини це може бути нестача відповідних вражень - збіднене середовище.

За несприятливих загальних умов виховання (наприклад, за умови частих психічних травм) енергія дитини може витрачатися на неконструктивні переживання і відходити в бік від здібності, що розвивається.

Нарешті, надмірний примус дитини може загасити її природну активність і не дати здібності розвитися.

Співвідношення між задатками, впливом середовища та власною активністю дитини показує значимість кожного з цих факторів, однак можлива часткова компенсація одного іншим. Так, малі задатки можна компенсувати високою та постійною власною активністю, так само як і несприятливий вплив соціуму.

Вияв і розвиток здібностей людини - надзвичайно важлива справа, оскільки "... значні здібності, істинний талант зазвичай визначають покликання людини...". С. Л. Рубінштейн.
== Висновки ==
Здібності тісно пов'язані з загальною спрямованістю особистості. В.Є. Чудновський зазначає, що співвідношення спрямованості особистості й рівня здібностей неоднозначне: високий рівень здібностей суттєво впливає на стиль поведінки та формування особистості. Ще більше значення має той факт, що розвиток здібностей чималою мірою визначається умовами виховання, особливостями сформованості особистості, її спрямованістю, яка або сприяє розкриттю здібностей, або, навпаки, призводить до того, що здібності не реалізуються. В основі однакових досягнень за умов виконання певної діяльності можуть бути різні здібності, водночас одна й та сама здібність може бути умовою успіху різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації здібностей. Важливими чинниками процесу навчання і виховання є сензитивні періоди, найсприятливіші для становлення тих чи інших здібностей.

ЗДІБНОСТІ - це поєднання сприятливих Індивідуально-своєрідних особливостей та властивостей психіки, які виявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності за мінімальних силових, енергетичних і часових затрат.

Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з'являється на світ. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (СЛ. Рубінштейн).

Рівень розвитку здібностей залежить:

• від якості знань і вмінь, від міри їх об'єднання в єдине ціле;

• природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;

• більшої чи меншої "тренованості" самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов).

== Ресурси ==
[[https://drive.google.com/drive/folders/0B8A8uRcTThANT2o4dFYxTEFENjg Посилання у фотогалерею Google диск]]