Перегляд вихідного коду сторінки Обговорення користувача:Васелиса-

Стенографія або скоропис — система спеціальних значків: геометричних (використовуваних у різних системах стенографії в Англії й Франції) та елементів літер рукописного письма (застосовуваних головно в Німеччині й по слов'янських країнах), пристосована для швидкого запису за складами, словотвірними морфемами й словами усної мови.

Найбільше поширилися на Східну Європу системи стенографії на німецькій основі Ф. К. Ґабельсберґера (1789 — 1849 рр.); у Польщі засновником стенографії був Крупський Ян Нєпомуцен Казімєж (1799–1856 рр.), що її застосував (після перших спроб Л. Олевінського, 1864 р. і Й. Полінського, 1891 р.) до української мови О. Панейко (1922 р.). У Східній Україні виникли варіанти стенографії, складені О. Герштанським та М. Льовшином («Курс стенографії», 1948), на основі російських адаптацій системи Ґабельсберґера М. Соколовим та ін.

Види стенографії:
* Курсивні системи - знаки в цих системах утворюються з елементів звичайних літер. 
* Геометральні системи - знаки утворюються з геометричних єлементів (круг, його частини, пряма, крапка), всі сполучення букв мають вигляд геометричних фігур.
* Морфологичні системи - тут знаками фіксуються морфеми.
* Фонетичні системи - знаками фіксуються звуки.
<gallery>
Файл:64 1053.jpg|
https://docs.google.com/forms/d/103_vbgrR_qidDBJo2-ZvExrNHFI4S0cen37YVGL4RlE/viewform?usp=send_form