Перегляд вихідного коду сторінки Металі́сти, металхеди

[[Файл:http://molodost.in.ua/media/uploads/metal.jpg]]
Металі́сти, металхеди (англ. metalhead, headbanger, metallian) — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З'явилася у 1980-их роках.

Субкультура популярна в північній Європі, досить поширена — в північній Америці, має значну кількість прихильників в південній Америці, південній Європі і Японії. На Близькому Сході, за винятком Ізраїлю і Туреччини, металісти (як і багато інших «неформалів») нечисленні і піддаються переслідуванню.

Світогляд і стиль життя

На відміну від, наприклад, субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.

Тексти метал-гуртів пропагують незалежність, самостійність і впевненість у собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне, але традиційно вважається, що металісти не релігійні. Не зважаючи на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал-гуртів, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються прихильниками як алегорія. Серед любителів блек-металу бувають язичники і сатаністи, але для прихильників інших різновидів це нехарактерно.

У пресі з'являлися дослідження, які стверджують, що інтелектуальний рівень металістів може бути досить високий, а захоплення металом може бути ознакою інтелігентності.  Серед металістів популярна фантастична і містична література (Г. Лавкрафт, Дж. Толкін, Ф. Герберт, В. Берроуз та інші), міфологія (особливо скандинавська).

Відомий давній зв'язок культури металістів з культурою байкерів. Мотоцикли і швидкість загалом оспівуються метал-гуртами як символ сили і незалежності, тому мотоциклетне хобі поширене серед металістів. У свою чергу, серед байкерів важкий метал є найпопулярнішою музикою.

Металісти не асоціюються з вживанням наркотиків, але вважаються схильними до вживання алкоголю

Зовнішній вигляд

Типову моду серед багатьох металістів можна описати так:
Довге волосся у чоловіків
Шкіряна куртка «косуха», шкіряна жилетка.
Чорні футболки або балахони з логотипом улюбленого метал-гурта.
Напульсники — шкіряні браслети із заклепками і/або шипами, шипасті, клепані ремені, ланцюги на джинсах.
Нашивки на одязі і інших предметах з зображеннями метал-гуртів.
Важке взуття — «камелоти», «гріндерси», «мартінси», «стіли», «гади», звичайні високі черевики. Короткі чоботи з ланцюгами — «козаки». Туфлі (як правило, гостроносі, «готические» штиблети).
Джинси (зазвичай сині або чорні), шкіряні штани, як правило, заправлені у взуття.
 
Роберт Хелфорд

У 80-ті роки мода в світі металу багато в чому визначалася популяністю глем-металу, тобто в ній були багато «кольорових» речей на зразок білих, «тигрових» і т. д. шкіряних курток, білих кросівок, але в кінці 80-их — початку 90-их сформувався поширений понині «суворіший» і зрештою практичний, придатний для носіння «в побуті» гардероб за принципом «чорні джинси плюс косуха».

Проте одяг не є основним атрибутом представників даної субкультури. Серед поклонників важкої музики немало тих, хто байдуже, іронічно, а то і негативно відноситься до «дрес-коду» прийнятому в компанії, але при цьому не менше цікавиться безпосередньо музичною складовою.

Ввів подібну форму одягу британський металіст співак Роберт Хелфорд, який в кінці 1978 року на концертах своєї групи Judas Priest почав одягатися в шкіряний одяг з металевими прикрасами.

Останнім часом все частіше в одязі металістів зустрічається різноманітний армійський камуфляж. Особливо популярні такі речі, як камуфляжні армійські штани і шорти, які носяться разом з чорною футболкою із логотипом метал-гурту. Також сучасні металісти носять «безпальцівки» (шкіряні рукавиці з обрізаними пальцями), часто в рукавиці вставляють заклепки або шипи.

Характерний жест

Характерний жест металістів, «коза» — піднятий вгору кулак з розтисненими мізинцем і вказівним пальцем, і долонею направленою вперед. Аналогічний жест (Karana mudra) прийнятий в буддійській традиції. Популяризований вокалістом Dio Роні Діо, який стверджував, що цього жесту його навчила бабуся. Трактується і як старовинний жест для відганяння злих духів, і як сатанинський жест (роги Сатани), і як сучасне позначення букви «u» (аналогічно «жесту Черчіля», — рука стиснута в кулак, розтиснуті тільки середній і вказівний палець, — що позначає букву «V») — скорочення від «unity», тобто «єдність» — привітання «брата по крові». З часом жест почав використовуватися й іншими музичними субкультурами.