Осгудовська психолінгвістика, реактивна теорія значення.

Осгудовська психолінгвістика, реактивна теорія значення.

Отже осгудовська психолінгвістика визначається як „психолінгвістика першого покоління”. Суть психологічної концепції Чарльза Осгуда така. Мовлення є система безпосередніх або опосередкованих (затриманих) реакцій людини на мовленнєві або немовленнєві стимули. При цьому мовленнєві стимули викликають частково таку ж поведінку, що і відповідні немовленнєві, завдяки виникненню асоціацій між мовленнєвими і немовленнєвими стимулами. Мовленнєва поведінка опосередкована системою фільтрів, які затримують і перетворюють мовленнєвий стимул (на вході) і (або) мовленнєву реакцію (на виході). Така система фільтрів, що за Осудом має вроджений характер, та ототожнюється ним з мовленнєвим механізмом або мовною здатністю людини: таким чином, „проміжні перемінні” мають для Ч. Осгуда досить визначений психофізіологічний смисл. Схема мовленнєвої поведінки виглядає за Осгудом наступним чином:

Рівень репрезентації

Рівень інтеграції Рівень самостимуляції

Рівень рецепції Рівень моторного кодування

На рівні рецепції мовленнєві стимули перекодовуються у нервові імпульси. Потім ці імпульси утворюють найбільш вірогідні (на основі минулих сприймань) перцептивну єдність, свого роду „гештальш” (на рівні інтеграції). На рівні репрезентації цей гештальт асоціюється з немовленнєвими стимулами та отримує щось на зразок значення. Потім процес обертається „назовні”, і на рівні самостимуляції на основі інформації, яка була отримана з рівня інтеграції та с рівня репрезентації, робиться вибір між „альтернативними моторними цілими”, і нарешті ці інтегровані моторні схеми проходять моторне кодування і перетворюються у безпосередньо факти поведінки. Головна особливість ПЛ першого покоління, яка споріднює її з іншими гілками біхевіоризму – це її реактивний характер. Вона цілком вкладається у біхевіористську схему "стимул-реакція", нехай і у дещо модернізованому вигляді. Її орієнтація суто психологічна, вона базується на певній трактовці поведінки – у даному випадку мовленнєвої поведінки. Психолінгвістика першого покоління – це не теорія мовленнєвих дій або вчинків, а теорія мовленнєвого пристосування до середи, теорія мовлення як засобу встановлення рівноваги – внутрішньої рівноваги людини і рівноваги в системі „людина – середовище”. Другою особливістю ПЛ першого покоління є її атомізм. Вона має справу з окремими словами, граматичними зв’язками або граматичними формами. Особливо чітко цей атомізм виявляється в осгудовській теорії засвоєння мови дитиною: таке засвоєння по суті зводиться до засвоєнню окремими словами або формами та їх подальшою генералізацією (узагальненням). Через це осгудовська ПЛ, як швидко з’ясувалося, не може інтерпретувати багато фактів, це теорія, яка має недостатню пояснювальну силу. Нарешті для ПЛ першого покоління характерний індивідуалізм: це теорія мовленнєвої поведінки індивіда, який вирваний не лише із суспільства, але навіть з реального процесу спілкування, який зведений тут до простої схеми передачі інформації від того, хто говорить, до того, хто слухає. Таке спрощення не можна допускати. {Психолінгвістика}