Кримінальне право (загальна частина). Робоча програма курсу

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 29 березня 2012 року № 384 Форма № Н - 3.04 Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра правознавства

          “ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з науково-педагогічної роботи

__________________доц. Козир І.А. “______”_______________20___ року

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА) (шифр і назва навчальної дисципліни) напрям підготовки__________ 0304 Право______________________

(шифр і назва напряму підготовки)

спеціальність _____6.030402.Правознавство____________________ (шифр і назва спеціальності) додаткова спеціальність/ спеціалізація_________________________________________________ (назва спеціалізації) факультет _____________історії та права_______________________ (назва факультету) форма навчання ___________денна_____________________________ (денна, заочна, ПДО)

Кіровоград – 2014 рік

Робоча програма з кримінального права (загальна частина) для студентів за напрямом підготовки 0304 Право, спеціальністю _6.030402 Правознавство „___” ________, 2014 року- __ с.

Розробник: доц. кафедри правознавства, к.ю.н. Мілова Т.М.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри правознавства Кіровоградського державного педагогічного унвіерситету імені Володимира Винниченка

Протокол від “30” серпня 2014 року № 1

“30” серпня 2014 року Завідувач кафедри __________ (доц. Юрах В.М.)

Схвалено методичною радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Виниченка ____________________________________________________________ (шифр, назва) Протокол від “31” серпня 2014 року № 1.

“31” серпня 2014 року Голова _______________(доц. Козир І.А.)

_________, 2014 рік  ________, 20__ рік

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни денна форма навчання Кількість кредитів – 8 Галузь знань 0304 Право Нормативна (за вибором)

Напрям підготовки 6.030402 Правознавство Модулів – 2 Спеціальність (професійне спрямування): ______-_________ додаткова спеціальність/ спеціалізація Рік підготовки: 2-й Змістових модулів – 6 Індивідуальне науково-дослідне завдання - Семестр 3-й, 4-й. Загальна кількість годин - 288 Лекції 74 год. Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 4 самостійної роботи студента - 4 Освітньо кваліфікаційний рівень:

     бакалавр	

Практичні, семінарські 66 год. Лабораторні 0- год. Самостійна робота 148 год. Індивідуальні завдання: 0 год. Вид контролю: залік, екзамен

2. Мета та завдання навчальної дисципліни. Мета: засвоєння студентами основних положень кримінального права, вироблення навичок у правильному застосуванні кримінального закону. Завдання навчальної дисципліни: - систематизоване закріплення студентами теоретичних знань про історію, принципи, категорії і положення науки кримінального права; - навчання студентів правильному орієнтуванню в чинному кримінальному законодавстві; - набуття вміння застосовувати норми кримінального права при кваліфікації злочинів. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: - поняття, предмет, метод правового регулювання та систему кримінального права України; - поняття та ознаки закону про кримінальну відповідальність, його чинність у часі та просторі; - поняття, види та склад злочину; - стадії вчинення умисного злочину, співучасть у злочині та множинність злочинів; - обставини, що виключають кримінальну відповідальність; - поняття та правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності; - поняття, мету та види покарань; - правила призначення покарання та звільнення від покарання та його відбування; - поняття судимості, погашення та зняття судимості; - поняття примусових заходів медичного характеру та примусового лікування; - особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо. вміти: - вільно орієнтуватися в системі чинного кримінального законодавства України; - розуміти причинно-наслідкові зв’язки між різноманітними правовими явищами; - порівнювати, пояснювати, аналізувати, систематизувати та критично осмислювати окремі правові явища, юридичні факти; - застосовувати кримінально-правові норми при кваліфікації злочинів тощо.

3. Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Вступ до Загальної частини кримінального права Тема 1. “Поняття, предмет, метод та система кримінального права України. Кримінальна політика” Кримінальне право як галузь права, законодавства, навчальна дисципліна та юридична наука. Кримінальне право як галузь права: поняття, предмет, методи та взаємозв’язок із суміжними галузями права. Принципи кримінального права. Система кримінального права. Загальна та Особлива частини кримінального права, їх особливості та взаємозв’язок. Кримінальне право як галузь законодавства. Наукові засади побудови системи кримінального права. Наука кримінального права як галузь юридичної науки. Розвиток науки кримінального пра¬ва. Наступність у науці кримінального права. Предмет, функції і методи науки кримінального права, її взаємозв’язок із загальною теорією права і суміжними правовими науками. Основні напрямки досліджень та завдання кримінально-правової науки на сучасному етапі. Вплив науки криміналь¬ного права на законодавчу та правозастосовну діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення. Кримінальне право як навчальна дисципліна, її предмет, основні методи та форми вивчення. Система курсу Загальної частини кримінального права. Поняття кримінальної політики української держави та її наукові засади. Роль кримінального права у реалізації кримінальної політики української держави. Основні напрямки кримінальної політики. Мета та методи кримінальної політики. Реалізація кримінальної політики у законодавчій та правозастосовній діяльності. Поняття криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь. Пріоритети та напрямки кримінальної політики на сучасному етапі розвитку та розбудови правової держави.

Тема 2. “Закон про кримінальну відповідальність” Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки, завдання та значення. Закон про кримінальну відповідальність як джерело кримінального законодавства. Структура Кримінального кодексу України. Загальна та Особлива частини Кримінального кодексу, їх єдність, взаємозв’язок та відмінність. Кримінально-правові норми. Співвідношення норми і статті закону про кримінальну відповідальність. Види кримінально-правових норм: забороняючі, дефінітивні (роз’яснюючі), заохочувальні (стимулюючі), обмежувальні. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу України. Види диспози¬цій і санкцій статей Особливої частини КК України. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття та значення. Види тлумачення: за суб’єктом – аутентичне (легальне), офіційне, судове, неофіційне (доктринальне, професійне, буденне); за прийомами – лінгвістичне, логічне, систематичне, історичне; за обсягом – буквальне, об¬межувальне, розширювальне. Рішення Конституційного Суду України як акти офіційного тлумачення кримінально-правових норм. Юридична природа та кримінально-правове значення роз’яснень Пленуму Верховного Суду України. Аналогія у законі про кримінальну відповідальність.

Тема 3. “Чинність Закону про кримінальну відповідальність” Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Правила набрання чинності законом про кримінальну відповідальність. Поняття часу вчинення злочину. Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Поняття закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, та закону про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність. Межі зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Особи, на яких поширюється зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Чинність проміжного закону про кримінальну відповідальність у часі. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства, реальний та уні¬версальний. Зміст територіального принципу. Поняття території України за чинним законодавством. Поняття місця вчинення злочину. Зміст принципу громадянства. Відпові¬дальність громадян України або осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами. Правові наслідки засудження цих осіб за межами України. Зміст реального принципу. Випадки кримінальної відповідальності за КК України іноземців або осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами. Екстрадиція (видача) осіб.

Тема 4. “Злочин та його види” Проблеми соціальної зумовленості злочину. Наукові засади криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь. Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України та у теорії кримінального права. Ознаки злочину. Суспільна небезпечність як матеріальна (об’єктивна) ознака злочину. Характер і ступінь суспільної небезпечності. Протиправність як формаль¬на (юридична) ознака злочину. Співвідношення суспільної небезпечності та протиправності. Винність як ознака злочину. Проблеми вдосконалення поняття злочину у кримінальному праві. Малозначність діяння: поняття, об’єктивні та суб’єктивні підстави. Місце злочину в системі правопорушень. Відмежування злочинів від інших правопорушень та аморальних проступків. Законодавча класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості: злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Значення класифікації злочинів. Класифікація злочинів у кримінально-правовій доктрині.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види

Тема 5. “Склад злочину і кваліфікація злочинів” Вчення про склад злочину в теорії кримінального права. Значення (функції) складу злочину. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності. Елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину. Проблема класифікації складів злочинів у теорії кримінального права. Види складів злочинів за ступенем суспільної небезпеки. Основний склад злочину. Кваліфікований склад злочину. Особливо кваліфікований склад злочину. Привілейований склад злочину. Види складів злочинів за способом описування у законі. Простий склад злочину. Складний склад злочину. Формальний склад злочину. Матеріальний склад злочину. Усічений склад злочину.

Поняття кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів як стадія застосування кримінального закону. Формула кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів та формулювання обвинувачення як основні форми закріплення кваліфікації злочинів у процесуальних документах.

Тема 6. “Об’єкт і предмет злочину” Поняття та значення об’єкта злочину. Проблеми об’єкта злочину у теорії кримінального права. Механізм заподіяння шкоди об’єктові злочину. Види об’єктів злочину. Загальний об’єкт зло¬чину. Родовий об’єкт злочину. Безпосе¬редній об’єкт злочину. Основний, додатковий та факультативний безпосередній об’єкт злочину. Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об’єкта злочину та від знарядь і засобів вчинення злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення. Відмінність від кримінально-процесуального та віктимологічного поняття потерпілого.

Тема 7. “Об’єктивна сторона злочину” Поняття об’єктивної сторони складу злочину у теорії кримінального права. Ознаки об’єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Поняття та ознаки злочинної дії у кримінальному праві. Співвідношення понять “поведінка”, “дія”, “вчинок”. Усвідомленість та воля як основні ознаки злочинної дії. Проблеми кримінальної відповідальності при рефлекторних реакціях, інстинктивній, імпульсивній поведінці та автоматичних діях особи. Об’єктивні межі злочинної дії. Поняття та ознаки злочинної бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Чиста та змішана бездіяльність. Поняття непереборної сили, фізичного і психічного примусу та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність). Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони складу злочину: поняття, види та зна¬чення для кваліфікації злочинів. Теорії причинного зв’язку у кримінально-правовій доктрині. Правила встановлення причинного зв’язку між діянням і суспільно небезпечними наслідками. Об’єктивний характер причинного зв’язку. Види причинних зв’язків. Особливості причинного зв’язку при злочинній бездіяльності. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину. Спосіб, знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину. Значення факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину для кваліфікації злочину та призначення покарання.

Тема 8. “Суб’єкт злочину” Поняття суб’єкта злочину у Кримінальному кодексі України. Вчення про суб’єкт злочину в теорії кримінального права. Ознаки суб’єкта злочину. Загальний та спеціаль¬ний суб’єкт злочину. Ознаки та види спеціального суб’єкта, його значення для кваліфікації злочину. Суб’єкт злочину та особа злочинця. Фізична особа як суб’єкт злочину. Проблема визнання юридичних осіб суб’єктами окремих злочинів у інших державах і міжнародному праві. Вік як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Злочини, за вчинення яких настає кримінальна відповідальність з 14 та 16 років. Основні правила встановлення віку суб’єкта злочину. Особливості визначення віку кримінальної відповідальності за відсутності офіційних документів, що його підтверджують. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності. Поняття неосудності у теорії кримінального права та КК України. Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психоло¬гічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан. Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інте¬лектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення. Обмежена осудність. Урахування визнання особи обмежено осудною при призначення покарання. Застосування примусових заходів медичного характеру до неосудних та обмежено осудних осіб. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

Тема 9. “Суб’єктивна сторона злочину” Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її значення. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину. Вчення про суб’єктивну сторону складу злочину в теорії кримінального права. Суб’єктивне ставлення у вину. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Форми вини у кримінальному праві, їх значення для кваліфі¬кації злочину та призначення покарання. Умисел та його види за чинним КК України. Поняття прямого і непрямого умислу, їхні інтелектуальні та вольові моменти (ознаки). Відмінність непрямого умислу від прямого. Види умислу в теорії кримінального права та судовій практиці: за моментом формування злочинного наміру – заздалегідь обдуманий, умисел, що виник раптово; за спрямованістю – визначений (конкретизований): простий та альтернативний; невизначений (неконкретизований). Питання кваліфікації злочинів, вчинених з визначеним і невизначеним умислом. Необережність та її види. Злочинна самовпевненість та її інтелектуальний і вольовий моменти (ознаки). Відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу. Злочинна недбалість та її об’єктивний і суб’єктивний критерії. Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, його відмінність від злочинної недбалості. Змішана форма вини та її значення для кваліфікації злочину. Особливості вини у злочинах з формальним складом. Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення мотиву та мети вчинення злочину. Кримінально-правове значення емоцій як факультативної ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Поняття та види помилок у теорії кримінального права. Юридична по¬милка, її види та вплив на кримінальну відповідальність. Фактична помилка, її види та вплив на кримінальну відповідальність.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Стадії вчинення злочину та співучасть у злочині

Тема 10. “Стадії вчинення умисного злочину” Поняття та види стадій вчинення злочину за КК України. Готування до злочину: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види готування до злочину. Відмежування готування до злочину від виявлення наміру вчинити злочин. Замах на злочин: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину та закінченого злочину. Види замаху на злочин: закінчений і незакінчений; замах на непридатний об’єкт і замах непридатними засобами. Поняття закінченого злочину. Проблеми визначення моменту закінчення злочинів у теорії кримінального права та правозастосовній діяльності. Підстави кримінальної відповідальності за готування до злочину та замах на злочин. Кваліфікація готування до злочину та замаху на злочин. Поняття та умови добровільної відмови при незакінченому злочині. Відмінність добровільної відмови від дійового каяття. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова. Питання про добровільну відмову на стадії закінченого замаху на злочин.

Тема 11. “Співучасть у злочині” Поняття та значення співучасті у злочині, її об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Вчення про співучасть у злочині у теорії кримінального права. Відмінність співучасті від об’єктивно пов’язаних необережних злочинних діянь необережного співзаподіяння). Види співучасників злочину за КК України. Виконавець (співвиконавець) злочину. Посереднє вчинення злочину. Організатор злочину. Види організації злочину. Особливості суб’єктивної сторони організатора злочину. Підбурювач до злочину. Ознаки вдалого підбурювання. Способи підбурювання. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки підбурювання. Відмінність підбурювача від організатора, виконавця та загальних закликів до злочинної діяльності. Пособник злочину. Інтелектуальне та фізичне пособництво. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки пособництва. Відмежування пособництва від підбурювання. Причетність до злочину. Відмінність причетності до злочину від співучасті у злочині. Види причетності. Відповідальність за причетність до злочину. Види та форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією. Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця. Відповідальність та кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації. Спеціальні питання відповідальності співучасників. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом. Провокація злочину. Ексцес виконавця. Вплив ексцесу виконавця на відповідальність співучасників. Відмінність ексцесу від зміни поведінки. Кримінальна відповідальність при невдалій співучасті. Добровільна відмова співучасників. Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших спів¬учасників при добровільній відмові виконавця. Особливості добровільної відмови організатора, підбурювача та пособника.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. Множинність злочинів та обставини, що виключають злочинність діяння. Кримінальна відповідальність та звільнення від неї

Тема 12. “Множинність злочинів” Поняття множинності злочинів у кримінальному праві. Юридична характеристика множинності злочинів. Відмежування множинності злочинів від одиничних злочинів, що складаються з декількох діянь, від складних (складених) злочинів, від триваючих та продовжуваних злочинів. Форми множинності злочинів. Підстави (критерії) виділення окремих форм множинності злочинів. Проблеми систематизації різних проявів множинності злочинів у науці кримінального права. Форми множинності злочинів, що виділяються в КК України. Повторність злочинів. Поняття повторності злочинів за КК України. Специфічні ознаки повторності злочинів. Відображення повторності злочинів у Загальній та Особливій частинах КК України. Види повторності. Кримінально-правове значення повторності злочинів. Сукупність злочинів. Поняття сукупності злочинів за КК України. Специфічні ознаки сукупності злочинів. Відмінність сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм. Види сукупності злочинів: ідеальна, реальна, реально-ідеальна. Кримінально-правове значення сукупності злочинів. Рецидив злочинів. Поняття рецидиву злочинів за КК України. Специфічні ознаки рецидиву злочинів. Відображення рецидиву злочинів у Загальній та Особливій частинах КК України. Види рецидиву: загальний, спеціальний, простий, багаторазовий, пенітен¬ціарний. Кримінально-правове значення рецидиву злочинів та окремих його видів. Поєднання в поведінці особи кількох форм множинності злочинів. Кримінально-правове значення такого поєднання.

Тема 13. “Обставини, що виключають злочинність діяння” Поняття та юридична природа обставин, що виключають злочинність діяння. Проблеми класифікації цих обставин у науці кримінального права. Необхідна оборона: поняття, ознаки, умови правомірності. Перевищення меж необхідної оборони. Юридична природа ситуації, передбаченої ч. 4 ст. 36 КК України. Провокація оборони. Уявна оборона: поняття за КК України, юридична природа та основні різновиди. Вплив уявної оборони на кримінальну відповідальність особи. Затримання особи, що вчинила злочин: поняття, ознаки, умови правомірності, відмінність від необхідної оборони. Відповідальність за перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Крайня необхідність: поняття, ознаки, умови правомірності, відмінність від необхідної оборони. Проблеми відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності. Фізичний або психічний примус: поняття та ознаки. Кримінально-правове значення фізичного та психічного примусу. Виконання наказу або розпорядження: поняття та основний кримінально-правовий зміст. Підстави визнання наказу або розпорядження законним. Поняття та ознаки явно злочинного наказу або розпорядження. Правові наслідки відмови від виконання явно злочинного наказу або розпорядження. Особливості кримінальної відповідальності особи, яка віддала явно злочинний наказ або розпорядження, та особи, яка виконала такий наказ або розпорядження. Особливості кримінально-правової оцінки ситуації, в якій особа виконала наказ або розпорядження за обставин, коли вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати його злочинного характеру. Діяння, пов’язане з ризиком: поняття та основний кримінально-правовий зміст. Поняття та ознаки виправданості ризику за КК України. Невиправданий ризик та його кримінально-правове значення. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації: поняття та основний кримінально-правовий зміст. Специфічні підстави та особливості кримінальної відповідальності особи, яка виконує таке завдання. Загальна характеристика обставин, що виключають злочинність діяння, які не передбачені КК України.

Тема 14. “Кримінальна відповідальність та її підстава” Питання про свободу волі у кримінальному праві. Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідаль¬ності. Поняття кримінальної відповідальності. Кримінально-правові відносини та їх структура. Виникнення і припинення кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у науці кримінального права. Позитивна і негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність. Співвідношення кримінальної відповідальності та кримінального покарання. Об’єктивна та суб’єктивна підстава кримінальної відповідальності. Форми реалізації кримінальної відповідальності. Загальна характеристика окремих форм кримінальної відповідальності, що передбачені у КК України.

Тема 15. “Звільнення від кримінальної відповідальності” Поняття звільнення від кримінальної відповідаль¬ності. Передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Порядок звільнення, його кримінально-правові наслідки. Види звільнення від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Поняття щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування завданих збитків, усунення заподіяної шкоди. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Передумова та підстава звільнення. Поняття примирення з потерпілим, відшкодування завданих збитків, усунення заподіяної шкоди. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства. Вимоги до поведінки особи, яку було передано на поруки. Кримінально-правові наслідки порушення особою умов передачі її на поруки. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Передумови звільнення. Поняття та види зміни обстановки. Підстави звільнення. Характеристика діяння, що втратило суспільну небезпечність, та особи, яка перестала бути суспільно небезпечною. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закін¬ченням строків давності. Передумова звільнення. Тривалість строків та порядок їх обчислення. Залежність строків давності від класифікації злочинів за ступенем тяжкості. Зупинення, переривання, відновлення перебігу строків давності. Особливості застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі. Незастосування давності до особи у разі вчинення нею злочинів проти миру та безпеки людства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5. Покарання: поняття, види, порядок призначення, звільнення від покарання та його відбування

Тема 16. “Покарання та його види” Поняття покарання. Ознаки покарання. Покарання як захід державного примусу. Роль покарання. Мета покарання: кара, виправлення, загальна та спеціальна превенції. Система та види покарань, її ознаки та значення. Види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Класифікація видів покарань. Критерії класифікації. Характеристика основних покарань, додаткових покарань, покарань, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові. Характеристика окремих видів покарань, підстави та умови їх застосування: штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Порядок заміни покарання одного виду іншим.

Тема 17. “Призначення покарання” Поняття призначення покарання. Підстави призначення покарання. Принципи призначення покарання: законність покарання, визначення покарання в судовому вироку, обгрунтованність й обов'язковість мотивування покарання у вироку, гуманність покарання, індивідуалізація, справедливість покарання. Загальні засади призначення покарання, їх поняття та зміст. Призначення покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Значення положень Загальної частини КК України для призначення покарання. Врахування ступеня тяжкості вчи¬неного злочину, особи винного та обставин, що пом’як¬шують або обтяжують покарання. Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, які пом’якшують покарання. Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, які обтяжують покарання. Урахування судом при призначенні покарання обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання. Призначення покарання за незакінчений злочин. Урахування ступеня тяжкості вчиненого діяння, ступеня здійснення злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Урахування характеру та ступеня участі співучасників у вчиненні злочину. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: підстави та порядок призначення. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції Особливої частини КК України. Перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за вчинений злочин. Непризначення додаткового покарання, передбаченого в санкції статті Особливої частини КК України як обов’язкового. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання (основного і додаткового) за кожний злочин окремо. Визначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суво¬рим. Призначення остаточного покарання шляхом повного чи часткового складання. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів, якщо хоча б один з них є умисним тяжким або особливо тяжким, або якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі. Порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів. Призначення покарання у випадку, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Призначення покарання за сукупністю вироків. Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Призначення покарання за новим вироком. Повне або часткове приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком особливості призначення покарання за сукуп¬ністю вироків, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, та у випадку складання покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань. Порядок приєднання за сукупністю вироків додаткових покарань. Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків. Відмінність правил призначення покарання за сукупністю зло¬чинів та сукупністю вироків. Правила переведення менш суворих покарань у більш суворі. Зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання у разі засудження особи до позбавлення волі. Порядок обчислення строків покарання.

Тема 18. “Звільнення від покарання та його відбування” Поняття звільнення від покарання та його відбування. Види звільнення: безумовне і умовне звільнення. Поняття та ознаки умовного звільнення від покарання. Звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Підстави застосування умовно-дострокового звільнення. Іспитовий строк при умовно-достроковому звільненні. Наслідки умовно-дострокового звільнення. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Підстави застосування звільнення від відбування покарання. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Умови звільнення. Тривалість іспитового строку. Особливості правових наслідків звільнення від покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Безумовне звільнення від покарання: звільнення від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною, звільнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від покарання за хворобою. Особливі види звільнення від покарання: звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'якшує призначене особі покарання Амністія і помилування як підстави звільнення від покарання та його відбування. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності. Підстави (обставини) звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Строки давності виконання обвинувального вироку. Перебіг строків давності. Умови застосування давності обвинувального вироку. Підстави зупинення перебігу строку давності виконання обвинувального вироку. Звільнення від покарання за хворобою. Види звільнення від покарання за хворобою. Умови звільнення від покарання за хворобою.

Тема 19. “Судимість” Поняття та кримінально-правове значення судимості. Виникнення і припинення судимості. Способи припинення судимості. Правові наслідки припинення судимості. Погашення судимості: поняття та умови. Строки погашення судимості та порядок їх обчислення. Особливості обчислення строку погашення судимості по закінченні строків давності виконання обвинувального вироку, при достроковому звільненні від відбування покарання, заміні невідбутої частини покарання більш м’яким. Переривання строку погашення судимості. Зняття судимості: поняття, значення та порядок застосування.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6. Правові наслідки застосування інших заходів кримінально-правового характеру. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Тема 20. “Інші заходи кримінально-правового характеру”.

Поняття, підстави та мета застосування примусових заходів медичного характеру. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медич¬ного характеру. Види примусових заходів медичного характеру. Кри¬терії призначення примусових заходив медичного характеру. Продовження, зміна або припинення примусових заходів медичного характеру. Зарахування часу застосування примусо¬вих заходів медичного характеру до строку покарання.

Примусове лікування. Підстава застосування примусового лікування. Особи, до яких застосову¬ється примусове лікування. Порядок здійснення примусового лікування, його залежність від виду покарання, який відбуває особа. Спеціальна конфіскація. Випадки застосування спеціальної конфіскації.

Тема 21. “Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб”. Поняття та підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Юридичні особи, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру Підстави для звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру.

Види заходів кримінально-правового характеру, що  застосовуються до юридичних осіб.

Загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру Застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів.

Тема 22. “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

Примусові заходи виховного характеру: поняття, підстави та порядок застосування. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх. Особливості призначення покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням, звільнення від покарання із застосування примусових заходів виховного характеру, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності, умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, погашення чи зняття судимості.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем Кількість годин

усього У тому числі л п лаб інд с.р. 1 2 3 4 5 6 7 Модуль 1 Змістовий модуль 1. Вступ до Загальної частини кримінального права Тема 1. Конституційне право – провідна галузь у системі права України Поняття та предмет конституційного права України. Місце і роль конституційного права в системі права України. Поняття, ознаки, суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин. Юридичні факти в конституційному праві. Особливості методу конституційно-правового регулювання. Поняття, ознаки й підстави конституційно-правової відповідальності. Ретроспективна (негативна) та перспективна (позитивна) конституційно-правова відповідальність. Тема 2: Система конституційного права України Поняття системи конституційного права України. Принципи конституційного права: загальні й спеціальні. Інститути конституційного права: поняття, особливості, види (надінститути й підінститути, галузеві та міжгалузеві). Конституційно-правові норми: ознаки, структура, класифікація. Тема 3: Джерела конституційного права Поняття й зміст джерел конституційного права. Ознаки і види джерел конституційного права. Пам’ятки права України. Юридична природа джерел конституційного права. Тема 4: Конституційне право як наука і навчальна дисципліна Поняття і предмет науки конституційного права України. Система науки конституційного права. Функції та методологія науки конституційного права. Актуальні питання науки конституційного права України на сучасному етапі. Конституційне право України як навчальна дисципліна. Тема 5: Конституція – Основний Закон держави Поняття й основні властивості Конституції України. Конституціоналізм як загальна теорія Конституції. Основні етапи становлення Конституції України. Класифікація, форма і структура конституцій. Функцій конституції. Реалізація та правова охорона Конституції України. Підготовка, прийняття й зміна Конституції. Назва

Тема 1: Поняття, предмет, метод та система кримінального права України. Кримінальна політика 16 4 4 - - 8

Тема 2: Закон про кримінальну відповідальність 10 2 2 - - 6 Тема 3: Чинність Закону про кримінальну відповідальність 12 4 2 - - 6 Тема 4. Злочин та його види 10 2 2 - - 6 Разом за змістовим модулем 1 48 12 10 - - 26 Змістовий модуль 2. Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види Тема 5. Склад злочину і кваліфікація злочинів 10 2 2 - - 6 Тема 6. Об’єкт і предмет злочину 12 4 2 - - 6 Тема 7. Об’єктивна сторона злочину 14 4 4 - - 6 Тема 8. Суб’єкт злочину 14 4 4 - - 6 Тема 9. Суб’єктивна сторона складу злочину 14 4 4 - - 6 Разом за змістовим модулем 2 64 18 16 - - 30 Змістовий модуль 3. Стадії вчинення злочину та співучасть у злочині. Тема 10. Стадії вчинення умисного злочину 16 4 4 - - 8

Тема 11: Співучасть у злочині 16 4 4 - - 8 Разом за змістовим модулем 3 32 8 8 - - 16 Усього годин за ІІІ семестр 144 38 34 - - 72 Змістовий модуль 4. Множинність злочинів та обставини, що виключають злочинність діяння. Кримінальна відповідальність та звільнення від неї. Тема 12. Множинність злочинів 16 4 4 - - 8 Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння 16 4 4 - - 8 Тема 14. Кримінальна відповідальність та її підстава 10 2 2 - - 6 Тема 15. Звільнення від кримінальної відповідальності 14 4 2 - - 8 Разом за змістовим модулем 4 56 14 12 - - 30 Змістовий модуль 5. . Покарання: поняття, види, порядок призначення, звільнення від покарання та його відбування Тема 16. Покарання та його види 14 4 4 - - 6 Тема 17. Призначення покарання 16 4 4 - - 8 Тема 18. Звільнення від покарання та його відбування 16 4 4 - - 8 Тема 19. Судимість. 10 2 2 - - 6 Разом за змістовим модулем 5 56 14 14 - - 28 Змістовий модуль 6. Правові наслідки застосування інших заходів кримінально-правового характеру. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх Тема 20. Інші заходи кримінально-правового характеру 10 2 2 - - 6 Тема 21. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб 10 2 2 - - 6 Тема 22. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 12 4 2 - - 6 Разом за змістовим модулем 6 32 8 6 - - 18 Всього годин за ІV семестр 144 36 32 - - 76 Всього годин за рік 288 74 66 - - 148 Модуль 2. ІНДЗ - - - - - - Усього годин

5. Теми семінарських занять № з/п Назва теми Кількість годин Змістовий модуль 1. Вступ до Загальної частини кримінального права 10 1. Поняття, предмет, метод та система кримінального права України. Кримінальна політика 4 2. Закон про кримінальну відповідальність 2 3. Чинність Закону про кримінальну відповідальність 2 4. Злочин та його види 2 Змістовий модуль 2. Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види 16 5. Склад злочину і кваліфікація злочинів 2 6. Об'єкт і предмет злочину 2 7. Об'єктивна сторона злочину 4 8. Суб'єкт злочину 4 9. Суб'єктивна сторона злочину 4 Змістовий модуль 3. Стадії вчинення злочину та співучасть у злочині. 8 10. Стадії вчинення злочину 4 11. Співучасть у злочині 4 Змістовий модуль 4. Множинність злочинів та обставини, що виключають злочинність діяння. Кримінальна відповідальність та звільнення від неї 12 12. Множинність злочинів 4 13. Обставини, що виключають злочинність діяння 4 14. Кримінальна відповідальність та її підстави 2 15. Звільнення від кримінальної відповідальності 2 Змістовий модуль 5. Покарання: поняття, види, порядок призначення, звільнення від покарання та його відбування 14 16. Поняття і мета покарання. Система і види покарань 4 17. Призначення покарання 4 18. Звільнення від покарання і його відбування 4 19. Судимість 2 Змістовий модуль 6. Правові наслідки застосування інших заходів кримінально-правового характеру. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 6 20. Інші заходи кримінально-правового характеру. 2 21. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб 2 22. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх 2 Разом 66

6. Теми практичних занять № з/п Назва теми Кількість годин 1. Не передбачено

7. Теми лабораторних занять № з/п Назва теми Кількість годин 1. Не передбачено

8. Самостійна робота № з/п Назва теми Кількість годин Змістовий модуль 1. Вступ до Загальної частини кримінального права 26 1. Поняття, предмет, метод та система кримінального права України. Кримінальна політика 8 2. Закон про кримінальну відповідальність 6 3. Чинність Закону про кримінальну відповідальність 6 4. Злочин та його види 6 Змістовий модуль 2. Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види 30 5. Склад злочину і кваліфікація злочинів 6 6. Об’єкт і предмет злочину 6 7. Об’єктивна сторона злочину 6 8. Суб’єкт злочину 6 9. Суб’єктивна сторона складу злочину 6 Змістовий модуль 3. Стадії вчинення злочину та співучасть у злочині. 16 10. Стадії вчинення умисного злочину 8 11. Співучасть у злочині 8 Усього годин за ІІІ семестр 72 Змістовий модуль 4. Множинність злочинів та обставини, що виключають злочинність діяння. Кримінальна відповідальність та звільнення від неї 30 12 Множинність злочинів 8 13 Обставини, що виключають злочинність діяння 8 14. Кримінальна відповідальність та її підстава 6 15. Звільнення від кримінальної відповідальності 8 Змістовий модуль 5. . Покарання: поняття, види, порядок призначення, звільнення від покарання та його відбування 28 16. Покарання та його види 6 17. Призначення покарання 8 18. Звільнення від покарання та його вібування 8 19. Судимість. 6 Змістовий модуль 6. Правові наслідки застосування інших заходів кримінально-правового характеру. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 18 20. Інші заходи кримінально-правового характеру 6 21. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб 6 22. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 6 Всього годин за ІV семестр 76 Всього годин за рік 148

9. Індивідуальні завдання Не передбачено

10. Методи навчання: Основні форми навчального процесу при вивченні дисципліни «Кримінальне право (загальна частина)»: навчальні заняття, самостійна робота студентів, робота в науковій бібліотеці КДПУ імені В. Винниченка та мережі Інтернет, контрольні заходи. Види навчальної роботи студентів: - лекція; - семінарське заняття; - консультація; - залік; - екзамен. У процесі вивчення дисципліни «Кримінальне право (загальна частина)» застосовуються наступні методи навчання: За типом пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, дослідницький, аналітичний, індуктивний, дедуктивний За основними етапами процесу: формування знань, формування умінь і навичок, застосування знань, узагальнення, закріплення, перевірка. За системним підходом: стимулювання та мотивація, контроль та самоконтроль.

За джерелами знань: словесні ( розповідь, пояснення, лекція) і наочні (демонстрація, ілюстрація). 

За рівнем самостійної розумової діяльності: проблемний, частково-пошуковий, дослідницький, метод проблемного викладання.

11. Методи контролю Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного, підсумкового (семестрового) контролю за 100-бальною шкалою оцінювання, за шкалою ЕСТS та національною шкалою оцінювання.

11.1. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ Поточний контроль - це оцінювання навчальних досягнень студента (рівень теоретичних знань та практичні навички з тем, включених до змістових модулів) під час проведення аудиторних занять, організації самостійної роботи, на консультаціях (під час відпрацювання пропущених занять чи за бажанням підвищити попереднє оцінювання) та активності студента на занятті. Поточний контроль реалізується у формі опитування, виступів на семінарських заняттях, експрес-контролю, контролю засвоєння навчального матеріалу, запланованого на самостійне опрацювання студентом тощо. Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю: - виступ з основного питання; - усна доповідь; - доповнення, запитання до того, хто відповідає; - участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття; - аналіз джерельної та монографічної літератури; - письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи, реферати тощо); - самостійне опрацювання тем; - підготовка тез, конспектів навчальних або наукових текстів; - систематичність роботи на семінарських заняттях, активність під час обговорення питань. Критеріями оцінки є: усні відповіді: • повнота розкриття питання; • логіка викладання, культура мови; • емоційність та переконаність; • використання основної та додаткової літератури; • аналітичні міркування, уміння робити порівняння, висновки; виконання письмових завдань: • повнота розкриття питання; • цілісність, системність, логічність, уміння формулювати висновки; • акуратність оформлення письмової роботи.

Максимальний бал за виступ з питань певної теми модуля на семінарському занятті - 5 балів: • 5 б. ставиться, коли студент повністю засвоїв теоретичний матеріал, логічно викладає його, пов'язуючи з вивченим раніше, бачить міжпредметні зв'язки, наводить аргументи, робить посилання на літературу. Обов'язковим є ознайомлення з додатковою літературою, її опрацювання і використання під час розкриття питання. Студент робить висновки, висловлює гіпотези, дискутує. • 4 б. ставиться, коли студент засвоїв теоретичний матеріал, вільно викладає його, наводить приклади, однак є незначні проблеми з усвідомленням системних зв'язків, коментарем теоретичного матеріалу. Не завжди дотримується логіки викладу, припускається незначних помилок чи неточностей. • 3 б. ставиться студентові, який засвоїв матеріал на рівні переказування, відтворює вивчене не завжди логічно, припускається помилок. • 2 б. одержує студент, який невпевнено переказує матеріал, не завжди вправно ілюструючи його. Під час відповіді потребує допомоги, допускається помилок. • 1 б. одержує студент, який має лише приблизне уявлення про питання, що розглядається на занятті, може сказати два-три речення по суті питання, назвати деякі правові документи. • До 6-ти балів студент може отримати за виконані завдання самостійної роботи з тем модуля, з урахуванням якості, повноти виконання завдання. До 2-х балів ставиться студентові, який робить вдалі доповнення протягом семінарських занять з певної теми модуля, виправляє неточності, однак при цьому індивідуально не виступає з окремих питань; До 2-х балів ставиться студентові, який підготував значний за обсягом та змістом конспект до семінарських занять з певної теми модуля; 1 бал одержує студент, який старанно працював упродовж заняття, виконував вправи, залучався до колективних обговорень тощо. Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за відповідний поточний контроль 0 балів. За рішенням кафедри студентам, які брали участь у науково-дослідній роботі - роботі конференцій, студентських наукових гуртків та проблемних груп, підготовці публікацій, були учасниками олімпіад, конкурсів тощо можуть нараховуватися додаткові бали: до 5 балів. Студент, який не з'являвся на заняття (з поважних причин, підтверджених документально), а отже, не мав поточних оцінок, має право повторно пройти поточний контроль під час консультацій. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи. 11.2. МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ Модульний контроль проводиться на останньому занятті модуля. Тривалість виконання модульних контрольних завдань не повинна перевищувати двох академічних годин. Форми проведення модульних контролів під час вивчення дисципліни «Кримінальне право (загальна частина)»: - комплексна письмова модульна контрольна робота; - комплексне тестування. До модульних контрольних робіт допускаються всі студенти незалежно від результатів поточного контролю. Сім МКР у формі трирівневих завдань передбачено за результатами вивчення тем модулів 1-7. Для проведення модульного контролю розроблено модульні контрольні завдання двох варіантів. Варіанти завдань для модульного контролю є рівнозначні за трудомісткістю. За виконання завдань модульного контролю студент отримує контрольну модульну оцінку (кількість балів), яка враховується в процесі розрахунків модульної оцінки: - максимальна кількість балів -9 (ІІІ семестр), 6 (ІV семестр); - максимальна кількість балів за кожен рівень - 3 (ІІІ семестр), 2 (ІV семестр); У процесі виконання контрольних завдань студент може користуватися лише тими допоміжними матеріалами, які визначені викладачем. Студентові забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами та користуватися матеріалами, крім дозволених. За умови порушення студентом установлених правил виконання модульного контролю викладач позбавляє можливості продовжувати виконання контрольних завдань, не перевіряє роботу, робить на ній відповідний запис і оцінює нулем балів. Результати контрольного заходу студента, який не з'явився на нього, також оцінюються нулем балів незалежно від причини. Результати перевірки МКР доводяться до відома студентів не пізніше ніж через два робочі дні після їх виконання. Перескладання МКР допускається в терміни, визначені викладачем, під час поточних консультацій. Студент, який не з'явився на модульний контроль (незалежно від причини), має право один раз повторно пройти модульний контроль у визначені викладачем терміни під час поточних консультацій. Підсумкова кількість балів за модуль (модульна оцінка) визначається за як: - сума балів за всіма формами контролю плюс оцінка підсумкової модульної контрольної роботи (тестів) (поточна модульна оцінка + контрольна модульна оцінка = модульна оцінка).

11.3. ПІДСУМКОВИЙ (СЕМЕСТРОВИЙ) КОНТРОЛЬ З дисципліни «Кримінальне право (загальна частина)» передбачені такі форми семестрового контролю, як залік, який проводиться у кінці ІІІ семестру та екзамен – у кінці ІV семестру. Залік Першим етапом семестрового контролю є визначення підсумкової семестрової модульної оцінки як суми підсумкових модульних оцінок, отриманих за результатами засвоєння всіх модулів. Підсумкова кількість балів з дисципліни (максимум 100 балів) визначається як сума балів поточного, модульного контролю та відповідає підсумковій семестровій модульній оцінці. Залік виставляється за результатами роботи студента впродовж усього семестру. Усім студентам, які повністю виконали навчальний план і позитивно атестовані з цієї дисципліни за КМСОНП (набрали не менше 60 % від 100 балів), сумарний результат семестрового контролю в балах та дворівневою шкалою «зараховано», «не зараховано», за шкалою ЕСТS заноситься у Відомість обліку успішності (форма № Н-5.03), Індивідуальний навчальний план студента (форма № Н-2.02), Залікову книжку студента (форма № Н-2.03). Заповнена та оформлена відомість обліку успішності повертається у деканат у визначений термін особисто викладачем. У випадку отримання менше 60 балів (FХ в ЕСТS) за результатами семестрового контролю, студент обов'язково здійснює перескладання для ліквідації академзаборгованості. Екзамен Першим етапом семестрового контролю є визначення підсумкової семестрової модульної оцінки як суми підсумкових модульних оцінок, отриманих за результатами засвоєння всіх модулів. Підсумкова кількість балів з дисципліни (максимум 100 балів) визначається як сума балів поточного, модульного контролю (максимум 60 балів), яка сумується до кількості балів, які отримав студент на екзамені (максимум 40 балів ). Усім студентам, які повністю виконали навчальний план і позитивно атестовані з цієї дисципліни за КМСОНП (набрали не менше 60 % від 100 балів), сумарний результат семестрового контролю в балах та оцінка за національною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») та за шкалою ЕСТS заноситься у Відомість обліку успішності (форма № Н-5.03), Індивідуальний навчальний план студента (форма № Н-2.02), Залікову книжку студента (форма № Н-2.03). Заповнена та оформлена відомість обліку успішності повертається у деканат у визначений термін особисто викладачем. У випадку отримання менше 60 балів (FХ в ЕСТS) за результатами семестрового контролю, студент обов'язково здійснює перескладання для ліквідації академзаборгованості.

12. Розподіл балів, які отримують студенти Поточне тестування та самостійна робота (ІІІ семестр) Сума Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2 Змістовий

модуль 3	

Теми Сам. роб. мкр 1 Модульна 1 Теми Сам. роб. мкр 2 Модульна 2 Теми Сам. роб. мкр 3 Модульна 3 Підсумкова семестрова 1-4 5-9 10-11 15 6 9 30 28 6 9 43 12 6 9 27 100

Поточне тестування та самостійна робота (ІV семестр) Екзамен Сума Змістовий модуль 4 Змістовий модуль 5 Змістовий модуль 6 Теми мкр 4 Модульна 4 Теми мкр 5 Модульна 5 Теми мкр 6 Модульна 6 Сам. робота Підсумкова семестрова 12-15 16-19 20-22 12 6 18 12 6 18 6 6 12 12 40 100

Шкала оцінювання: національна та ECTS Сума балів за всі види навчальної діяльності Оцінка ECTS Оцінка за національною шкалою для екзамену, курсового проекту (роботи), практики для заліку 90 – 100 А відмінно

зараховано 82-89 В добре 74-81 С 64-73 D задовільно 60-63 Е 35-59 FX незадовільно з можливістю повторного складання не зараховано з можливістю повторного складання 0-34 F незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

13. Методичне забезпечення 1. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Кримінальне право (загальна частина)». 2. Тексти лекцій (в електронному варіанті).

14. Рекомендована література Базова 1. Конституція України, від 28 червня 1996 р. ; в ред.. від 21.02.2014 р. 2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.; в ред. від 11.07.2014 р. 3. Кримінальне право України. Теоретичний курс і практикум: Посіб. для підгот. до держ. іспитів / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко, В.С. Плугатир; За заг. ред. В.Я. Горбачевського. – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. 4. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: навчальний посібник для підготовки до іспитів / Т.О. Гончар, Є.Л. Стрельцов, О.А. Чуваков; за заг. ред. Є.Л. Стрельцова. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х.: Одіссей, 2012. – 264 с. 5. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І.Тютюгін та ін.. ; за ред.. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с. 6. Кримінальне право України: Практикум: Навч. Посібник / Андрушко П.П., Шапченко С.Д., та ін..; За ред. С.С.Яценка .- К.: Юрінком Інтер, 2004.-592 с. 7. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар. Видання дев’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – Х.: Одіссей, 2013. – 912 с. 8. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. – Т. 1: Загальна частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.. – 2013.  376 с. 9. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник.– К.: Юрінком Інтер, 2006 . – 704 с. 10. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А. С. К., 2005. 11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 9-е вид., доп. і пер./ За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004). – Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К., 2004. 13. Практика судів України з кримінальних справ (2001-2005) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. – № 11. 14. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 15. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А.В. Савченко та ін.; За заг. ред. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. 16. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.- 488 с.

Законодавство та практика його застосування 1. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 346–360. 2. Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 рік. До¬датковий протокол 1975 року та Другий додатковий протокол 1978 року до Конвенції // Там само. – С. 324–343. 3. Європейська конвенція про передачу кримінальних справ, 15 трав¬ня 1972 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах: Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомо¬га: Збірник документів. — К, 1996. 4. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з пи¬тань кримінального судочинства: Затверджено наказом Мініс¬терства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ Ук¬раїни, Державної податкової адміністрації України, Державно¬го департаменту України з питань виконання покарань 29 червня 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73. 5. Конвенция о правовой помощи й правових отношениях по гражданским, семейним й уголовным делам: Подписанная в Минске 22 января 1993 г. десятью государствами //Україна в між¬народно-правових відносинах: Книга 1. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. – К.: Юрінком, 1996. – С. 1049–1082. 6. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листо¬пада 1950 р. // Голос України. – 2001. – 10 січня. 7. Конвенція про передачу засуджених осіб, 21 березня 1983 р. // Там само. 8. Положення про порядок здійснення помилування: Затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000. 9. Про виконання судами України законодавства в справах про повторні злочини та постанов Пленуму Верховного Суду України з цього питання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 жовтня 1989 р. № 7 // Постанови... Т. 2. — С. 65—68. 10. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. 11. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року. 12. Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: Положення, затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 року. 13. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 р. 14. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 — 2000): Офіц. вид.: У 2-х т. / За заг. ред. В. Ф. Бойка – Т. 1.– С.23–28. 15. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. 16. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. 17. Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 28 березня 1973 року з наступними змінами. 18. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7. 19. Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини: постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 28 червня 1984 року з наступними змінами. 20. Про практику розгляду судами України клопотань про погашення і дострокове зняття судимості: постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 1975 р. № 4. 21. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 року. 22. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. 23. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопоруш¬ників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: Закон України від 16 січня 1998 р. 24. Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відно¬сини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Закон України від 10 листопада 1994 р. 25. Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних спра¬вах від 22 січня 1993 р.: Закон України від 3 березня 1998 р. 26. Про розвідувальні органи: Закон України від 22 березня 2001 р. 27. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1. 28. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів лю¬дини: Закон України від 16 липня 1999 р. 29. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і за¬міну невідбутої частини покарання більш м'яким: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2. 30. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. Допоміжна 1. Андрушко А. Чи виправданою є заборона призначати громадські роботи особам, які досягли пенсійного віку? // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - №3 . – С.120-123. 2. Анчукова М. Про поняття діяння пов’язаного з ризиком, як обставини що виключає злочинність діяння // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7. – С. 105. 3. Арутюнов А. Квалификация преступлений, совершенных группой лиц по предварительному сговору // Уголовное право. – №3. – 2007. – С. 4-6. 4. Ахтирська Н. Класифікація кримінально-правових ознак організованої злочинності за законодавством України, РФ, РБ // Підприємництво, господарство і право. – №9. – 2006. – С. 113-115. 5. Бабурин В. Уголовно-правовая оценка правомерного причинения вреда // Уголовное право. – №3. – 2007. – С. 7-11. 6. Бабурин В.В. О новых подходах к уголовно-правовому регулированию правомерного причинения вреда // Кримінальне право України, теорія і практика. – 2007.– № 2-3. – С.86-95. 7. Багмета А., Бычков В. Банда как организованная группа: теория и судебная практика // Уголовное право. – №4. – 2007. – С. 4-7. 8. Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблеми уголовной ответственности и форм ее реализации: Общая часть: Курс лекций. — Одесса: АТ "Бахва", 1998. 9. Байлов А.В. Злочин вчинено у стані сильного душевного хвилювання // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 37-39. 10. Бакишев К. Обстоятельства, смягчающие и отягчающие уголовную ответственность и наказание за неосторожные преступления // Уголовное право. – №4. – 2007. – С. 8-10. 11. Балеев С. О понятии преступного сообщества (преступной организации) // Уголовное право. – №3. – 2007. – С.16-20. 12. Балеев С. Соучастие в преступлении: формы и классификация // Уголовное право. – №5. – 2006. – С.8-11. 13. Бараков О. Практика заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням // Підприємництво, господарство і право. – №3. – 2007. – С. 119-122. 14. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков: Основа, 1991. – 360 с. 15. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К., 2004. 16. Безбородов Д. О понятии «общий результат» в совместно совершенном преступлении // Уголовное право. – №6. – 2006. – С.8-10. 17. Беньківський В.О. До питання про злочин та його структуру //Держава і право / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. 18. Бірюченський О., Роцька Т. Рецидивна злочинність: упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 7-11. 19. Бойко А. «Иное преступление» при добровольном отказе и деятельном раскаянии // Уголовное право. – №5. – 2007. – С. 4-6. 20. Борисов В. І. Необережність і її види: Текст лекції. – Харків, 1991. 21. Борисов В., Пащеноко А. К вопросу о сущности уголовно-правовой характеристики преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 11-16. 22. Борков О. Практика заміни не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням // Підприємництво, господарство і право. – 2007.– №3. – С. 119-123. 23. Бриллиантов А. О правовой оценке роли посредника в преступлении // Уголовное право. – №5. – 2006. – С. 12-16. 24. Бузова П. Молодіжна злочинність – специфічне соціально-правове явище // Підприємництво, господарство і право. – №10. – 2006. – С. 104-108. 25. Бурда С. Міжнародний та національний досвід щодо звільнення від покарання у зв’язку з хворобою // Економіка. Фінанси. Право. – 2011. - № 8 . – С.32-36. 26. Быков В. Виды преступных групп: проблемы разграничения // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 18-21. 27. Векленко С., Фалько А. Понятие и виды заранее обдуманого умысла // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 17-20. 28. Верета Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 91. 29. Верета Р. Нормативне визначення поняття вини та перспективи вдосконалення інституту вини в кримінальному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 4. – С. 98. 30. Винокуров В. Значение предмета правоотношений в определении противоправности деяния // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 119-121. 31. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони // Право України. – 1998. – № 11. – С. 118-122. 32. Галабала М. Поняття та значення Загальної частини кримінального законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №3. – С. 122-125. 33. Галузин А. Принцип правовой безопасности в системе уголовного законодательства // Уголовное право. – 2005. – №3. – С. 21-23. 34. Гаращук М. Психологічні аспекти адекватності покарання у виді позбавлення волі соціально-правовій природі злочину // Підприємництво, господарство і право. – №5. – 2007. – С. 134-136. 35. Гарбатович Д. Причинение смерти в состоянии крайней необходимости // Уголовное право. – №5. – 2007. – С. 23-25. 36. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлении: закон, теория, прак¬тика. – М., 2001. 37. Гацелюк В.О. Системний характер принципів кримінального права – основа їх ефективної реалізації в умовах побудови кримінальної держави // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Спецвипуск, частина 4. – С. 200. 38. Гізимчук С., Говорун Д. Умовно дострокове звільнення від покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: перспективи вдосконалення // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №7. – С. 115-119. 39. Гончарук О. Деякі питання застосування інституту довічного позбавлення волі у кримінальному праві держав – членів Європейського Союзу // Право України. – 2011. - №11-12. – С. 144-149. 40. Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. – Красноярск, 1991. 41. Горобець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право. – №2. – 2006. – С. 121-123. 42. Готін О. Подвійні стандарти спеціальних кримінально-правових норм: деякі міркування з приводу здобутків та витрат криміналізації // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 133-136. 43. Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність // Право України. – 1996. – № 9. 44. Гримайло В. Окремі питання інституту вини у Кримінальному Кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №3. – С. 127-133. 45. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології. – Львів, 1992. 46. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованной группой как форма соучастия по уголовному праву Украины // Зб. наук. праць Харк. Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. Вип 2. – Х.: Харк. Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні, 2001. 47. Гуторова Н.О. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины /Учеб. пособие. – Х., 1997. 48. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М., 1977. 49. Даньшин И.Н. Понятие преступления. – М., 1948. 50. Даньшин І., Лисодєд О. До питання про поняття злочинної діяльності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3 (14). 51. Девятко А. Исполнение приказа или распоряжение как обстоятельство, исключающее преступность деяния, составная часть межотраслевого института // Уголовное право. – №5. – 2007. – С. 26-29. 52. Демидова Л. Кримінальна відповідальність за участь у злочинах, вчинених злочинною організацією // Право України. – 2003. – № 1. – С.102. 53. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені орга¬нізованими злочинними угрупуваннями // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №1. 54. Дрьомов С. Проблеми використання інституту співучасті в оперативно-розшуковій діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №1. – С. 98-102. 55. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М., 1955. 56. Дуюнов В.К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. – Фрунзе, 1986. 57. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства). – К.: Атіка, 2001. – 176 с. 58. Евдокимова Е.В. Некоторые проблемы назначения наказания // Право і безпека. – 2004. – № 4. – С. 64-66. 59. Егоров В.С. Понятие состава преступления в уголовном праве: Учебное пособие для юридических ВУЗов. – М., 2001. 60. Егоров В.С. Понятие состава преступления в уголовном праве: Учебное пособие для юридических ВУЗов. – М., 2001. 61. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 2002. 62. Євремов Є. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права // Вісник прокуратури. – 2001. – № 3. 63. Єрмак О. Проблеми кваліфікації дій службової особи, пов’язаних із створенням, керівництвом та участю у злочинній організації // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 103. 64. Єрмак О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації (порівняльно-правовий аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 88. 65. Жалинський А. Обратная сила уголовного закона: правовые позиции Конституционного Суда РФ // Уголовное право. – №4. – 2006. – С. 13-18. 66. Жариков Ю. Явка с повинной как обстоятельства, смягчающие наказание осужденного // Уголовное право. – №5. – 2007. – С. 30-32. 67. Жевлаков Э. Принципы уголовного законодательства РФ // Уголовное право. – №5. – 2006. – С.37-41. 68. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки // Вісник НУВС. – 2004. – № 26. – С. 23-27. 69. Житний О.О. Конкуренція кримінально-правових норм про звільнення від кримінальної відповідальності // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 81-84. 70. Житний О.О. Об’єктивні ознаки дійового каяття // Вісник НУВС. – 2003. – № 23. – С. 107-112. 71. Журавлев М., Журавлева Е. Понятие уголовной ответственности и форм ее реализации // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 28-31. 72. Звечаровский И. Некоторые вопросы внутриотраслевой рассогласованности норм уголовного законодательства (в аспекте задач УК РФ) // Уголовное право. – №1. – 2007. – С. 20-24. 73. Зелінський А. Про відповідальність за рецидив у новому кримінальному законодавстві // Право України. – 1996. – №5. 74. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М., 1972. 75. Золотарьов А.І. Звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання за злочини у сфері господарської діяльності: порівняльно-правовий аспект // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 40-46. 76. Ибрагимова А. Новые подходы в регулировании лишения свободы несовершеннолетних // Уголовное право. – №4. – 2006. – С.19-21. 77. Ибрагимова А.М. Проблемы реализации мер уголовно-правового воздействия в отношении несовершеннолетних // Современное право. – 2005. – № 6. – С. 47-51. 78. Иванов Н. Соучастие в правоприменительной практике и доктрине уголовного права // Уголовное право. – №6. – 2006. – С. 29-32. 79. Кабурнеев Э. О некоторых проблемах квалификации причинения смерти при превышении пределов необходимой обороны // Уголовное право. – №6. – 2006. – С. 33-37. 80. Кауфман М. Проблемы в уголовном праве: понятие и виды // Уголовное право. – №6. – 2006. – С. 38-42. 81. Кваша О. Об'єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. – 1999. – № 1. 82. Кибальник А. Преступление и наказание в доктрине мусульманского уголовного права // Уголовное право. – №1. – 2007. – С. 25-29. 83. Кидальник А. Преступление в уголовном праве США // Уголовное право. – №4. – 2007. – С. 37-41. 84. Клименко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129-132. 85. Клименко В. Проблема вдосконалення законодавства про строки давності притягнення до кримінальної відповідальності // Підприємництво, господарство і право. – №1. – 2006. – С. 107-109. 86. Климюк О.Ф. Система кримінальних покарань: питання гуманізації в світлі вимог міжнародного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 389-392. 87. Книженко О.О. Іспитовий строк при звільненні від відбування покарань з випробуванням // Вісник НУВС. – 2003. – № 23. – С. 82-85. 88. Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне преступления.– Красноярск, 1991. 89. Ковітіді О. Звільнення від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 2. – С. 31-34. 90. Ковітіді О. Окремі проблеми кримінально-правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 96. 91. Козаченко О. Застосування інших кримінально-правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності юридичних осіб // Підприємство, господарство і право. – 2005. – №2. – С. 39-41. 92. Козаченко О.В. Поняття предмету наркотизму і його кримінально-правове занчення: Автореферат дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2000. 93. Козирєва В. Кримінальні покарання майнового характеру: сутність, мета, практика застосування // Підприємництво, господарство і право. – №4. – 2006. – С. 140-144. 94. Колмаков П. К вопросу об уголовно-процесуальной правосубъектности лица, в отношении которого ведется дело о применении принудительных мер медицинского характера // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 84-87. 95. Корж В. Вдосконалення кримінального законодавства – важли¬вий засіб протидії організованій злочинності // Вісник Акаде¬мії правових наук України. – 1998. – № 4 (15). 96. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М., 1980. 97. Коржанський М. Про принципи уголовного права України // Право України. – 1995. – № 11. 98. Короленко М.П. Проблема криміналізації діянь. – К., 2001. 99. Коротюк О. До питання про спеціальний суб’єкт злочину // Юридична Україна. – 2011. - №7. – С.74-78. 100. Косенко С. Причини та умови вчинення злочинів дітьми „групи ризику” // Підприємництво, господарство і право. – №1. – 2006. – С. 135-136. 101. Кривошеин П. К. Преступление: Историческое исследование. – К., 1993. 102. Крилова Н., Павлова Н. Крайняя необходимость в медицинской деятельности: некоторые вопросы практического применения // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 41-44. 103. Кудашев Ш. Дифференциация уголовной ответственности и наказания // Уголовное право. – №5. – 2006. – С. 60-64. 104. Кулыгин В. Уголовное право, правосознание, справедливость // Уголов¬ное право. – 2003. – № 1. 105. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступления. – М.,1984. 106. Лановенко К. Досвід зарубіжних країн щодо використання оціночних понять у кримінальному законодавстві // Міліція України. – 2011. – №7-8. – С. 29-31. 107. Лемешко О. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 217-222. 108. Лень В.В. Примусові заходи медичного характеру: шляхи удосконалення //Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – Вип. 3 (5). 109. Лепешкина О. Наказание в виде смертной казни // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 41-43. 110. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2000. 111. Любченко Д.І. Система майнових покарань у кримінальному праві України другої половини 17-18 ст. // Вісник НУВС. – 2004. – № 28. – С. 232-238. 112. Майоров І. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права в кримінальне законодавство України // Право України. – 1998. –№ 9. 113. Макаров С. Изменение уголовного закона: время исправлять ошибки // Уголовное право. – 2005. – №2. – С. 44-46. 114. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве. – С.П.б., 2000. 115. Матюшенко Р. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям // Право України. – 2002. – № 8. – С. 99. 116. Медведев А. Разграничение преступлений и административних проступков //Советское государство и право. –1990. – №6. 117. Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки // Підприємство, господарство і право. – 2004. – №5. – С. 94-100. 118. Мельников А.М. Відповідальність злочинної групи при ексцесі виконання // Право і безпека. – 2004. – № 2. – С. 82-85. 119. Меркулова В. Удосконалення кримінального законодавства щодо жінок, які вчинили злочин // Право України. – 2002. – № 6. – С. 118. 120. Митрофанов І. Сучасне кримінально-правове розуміння механізму реалізації відповідальності // Право України. – 2011. - №4. – С.184-190. 121. Митрофанов І. Окремі питання правового регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини // Юридична Україна. – 2005. – № 5. – С. 77. 122. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997. 123. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримі¬нальним правом України: Науково-практичний посібник. – К.:Вища школа, 2001. 124. Орлов В. Уголовные наказания, не связанные с изоляцией осужденного от общества // Уголовное право. – №6. – 2006. – С. 52-56. 125. Орловський О. Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР // Право України. – 1998. – № 2. – С. 70-72. 126. Оробець К. Нормативний статус помилки у кримінальному праві: нормативний аналіз // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 117. 127. Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів // Право України. – 1998. – № 1. – С. 69-74. 128. Павлов В. Г. Субьект преступления й уголовная ответственность: Монография. — С.Пб., 2000. 129. Панов М. Кримінальна протиправність як ознака злочину // Право України. – 2011. - №9. – С. 62-75. 130. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость. – М., 1962. 131. Пентєгов В. Концепції кримінальної відповідальності, її позитивний та ретроспективний аспекти // Підприємництво, господарство і право. – №12. – 2006. – С. 63-66. 132. Рабинович П. Поняття кримінального правопорушення та покарання в інтерпретації Європейського суду з прав людини // Право України. – 2011. - №9. – С. 377-381. 133. Рарог А. И. Субъективная сторона преступления й квалификация преступлений. – М., 2001. 134. Рощина І. Принципи та аналогія у кримінальному праві України // Право України. – 2007. – № 8. – С.25-30. 135. Савченко А. Попередня злочинна діяльність і співучасть за кримінальним законодавством України та США (на рівні федерації): порівняльний аналіз // підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 149-154. 136. Сердюк П. Кіберпростір і дія закону про кримінальну відповідальність у просторі // Підприємство, господарство і право. – 2003. – №5. – С. 101. 137. Сердюк П. Критика теорії конкуренції спеціальних кримінально-правових норм // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №9. – С. 68-73. 138. Сердюк П. Проблемні питання інституту судимості у Кримінальному праві України // Підприємництво, господарство і право. – №4. – 2006. – С. 135-139. 139. Сердюк П. Форми вини, види умислу та необережності у кримінальному праві Польщі: проблеми тлумачення // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №10. – С. 132-137. 140. Сидоренко Э. Некоторые проблемы уголовно-правовой оценки состояния опьянения виновного в теории и правоприменительной деятельности // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 67-70. 141. Ситковская О. Д. Аффект: криминально-психологическое исследование. — М., 2001. 142. Ситникова А. Приготовление к преступлению как внестадийный уголовно-правовой деликт // Уголовное право. – №4. – 2007. – С.63-66. 143. Смирнова А. Цели принудительных мер воспитательного характера как формы реализации уголовной ответственности (региональный аспект) // Право і безпека. – 2004. – №2. – С. 112-115. 144. Соцький Ю. Правове регулювання виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 101-102. 145. Стрижевська А. Поняття сукупності злочинів за КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 118-122. 146. Строган А. Аспекти співвідношення злочину, малозначного діяння, що не містить складу злочину // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №10. – С. 142-148. 147. Строган А. Співвідношення активної та пасивної форм суспільно небезпечного діяння (дії та бездіяльності) // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №11. – С. 131-135. 148. Тасаков С. Нравственные начала уголовного закона о необходимой обороне // Уголовное право. – №5. – 2006. – С. 80-83. 149. Тацій В., Сташис В. Кримінальний кодекс України – правова основа боротьби зі злочинністю в Україні //Право України. – 2012. - №1-2. – С. 243 – 257. 150. Тимчук О. Концепції причинного зв’язку в західній кримінально-правовій науці // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С. 122. 151. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекції. – Харків, 1996. 152. Тихий В.П. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. – № 3. – 2002. 153. Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учеб. пособие. – Харьков, 1992. 154. Ус О. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – № 2 . – С. 182 – 191. 155. Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс. – Монографія. – К., 2001. 156. Хавронюк М. Деякі проблеми встановлення вини // Підприємство, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 79. 157. Хряпінський Г. Заохочення та покарання як парні категорії кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №10. – С. 137-142. 158. Цепляева Г. О целях, функциях и системе наказания // Уголовное право. – №3. – 2007. – С. 73-77. 159. Шаблистий В. Деякі особливості кваліфікації погрози вбивством, вчиненої членом організованої групи // Підприємництво, господарство і право.- 2010. - №3. – С.132-134. 160. Школа С.М. Амністія в Україні: поняття, види та порядок застосування // Держава та право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2001.– Вип. 8. 161. Школьний В. Історичні аспекти організованої злочинності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – №9. – 2006. – С.129-132. 162. Шумихин В. Невиновное причинение вреда // Уголовное право. – №4. – 2007. – С.72-74. 163. Якірець Т. Розвиток інституту крайньої необхідності в українському кримінальному праві // Право України. – 2007. – № 9. – С.113-118. 164. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография. – Харьков, 2003. 165. Ященко О. Розвиток інституту співучасті в деяких «державних злочинах» у період від «Руської правди» до Литовських статутів // Підприємництво, господарство і право. – 2011.- № 9. – С. 135-138.

15. Інформаційні ресурси http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main Сайт Верховної Ради України (законодавство) http://pravoua.com.ua/ Сайт журналу «Право України» http://www.ligazakon.ua/ Головний правовий портал України http://www.nbuv.gov.ua/ Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського