Каролінгське та Оттонівське Відродження, їх роль у розвитку культури Європи
Каролінгське Відродження (фр. renaissance carolingienne) — період розвитку освіти, науки та мистецтв у середньовічній Європі в кінці 8 — на початку 9 ст., пов'язаний із правлінням Карла Великого та його спадкоємців. Карл Великий підкорив собі великі території в Європі. 800 року він був проголошений імператором Священної Римської імперії. Для управлінням великими володіннями Карлу потрібні були освічені люди. Частково їх запрошували з інших країн, але імператор доклав зусиль для вирощування своїх кадрів. Він заснував школу при своєму палаці в Аахені, яку очолив запрошений із Англії Алкуїн, підтримував монастирі, як центри освіти, зробив латину офіційною в імперії. Справу Карла Великого продовжили його спадкоємці Людовик Благочесний та Карл Лисий. Термін Каролінгське Відродження запровадив у 30-х роках 19 ст. французький історик Жан-Жак Ампер.
Посилання:
[1]Про Каролінгське відродження в Довіднику школяра і студента Всесвітня історія.
[2]Про Каролінгське Відродження на сайті vseslova.com.ua
[3]Про Каролінгське Відродження в книзі Г. Л. Рубанової, В. А. Моторного Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. Львів: Вища школа, 1982. 440 с.
Драми Хротсвіті Гандергеймської в їх співвідношенні з "оттонівськім відродженням" Оттонівське відродження Оттон І Великий Після занепад імперії Карла Великого и Його нащадків, у зв'язку з виникненням нових центрів культурного та політічного життя у Франції з одного боку и в Германії з іншого, культурні Традиції, так високо підняті інтелектуаламі Карлової Академії и їх учнямі, продовжено жити новим життям . У Германії Період культурного підйому БУВ пов'язаний з правлінням так званої Саксонської дінастії - Оттонів. При дворі Оттона І відроділась Академія, де Збирай найосвіченіші люди свого часу. Тут розвивалась літературна діяльність, перепісувалісь рукописи, робіліся Спроба розповсюдження знань класичної Латіні та римської літератури. При дворі та Деяк Монастір вінікалі школи. Брунон, Німецький єпископ, Мандрівник та Місіонер, заснував вищу школу в Кельні, Яки Граля Важливим роль у розвитку культури. За Оттона І Багато іноземців Було запитано до німецького двору. Декілька разів пріїжджав з Італії єпископ Кремоні Ліутпранд, дипломат та історик, Який пізніше написавши панегірічній твір В«Historia OttonisВ». Твір цею Складається з 22 глав и опісує правління Оттона І з 960 до 964 року, а кож Подробиці Його іншого походу в Італію. Серед місцевіх інтелектуалів особливо віділявся вчений чернець Герберт (950-1003) - один з найосвіченішіх людей свого часу: філософ, математик, музикант, астроном. ВІН залиша ряд математичних, філософських, літературніх та історічніх творів, БУВ вчителем Оттона ІІІ, архієпіскопом. У 999 р. імператор звів Герберта на папській престол Під ІМЕНЕМ Сільвестра ІІ. В Цю епоху булі створені важліві для Історії Х ст. літопісі, в саксонські Міста переносилася культура старих римських міст по Рейну и Дунаю. У Люттіху, Камбрі, Трірі, Меці з'явились агіографі-літопісці. Булі перекладені німецькою мовою псалми та книга Йова. Монах Корвейського монастиря Відукінд написавши В«Саксонську ІсторіюВ» в трьох книгах, в якій намагаючися прославити подвиги саксів та їх Королів, вікладає на Основі старих саг, пісень, переказів, античних та середньовічніх джерел Історію саксів та Королів Саксонської дінастії (Генріха І та Оттона І) . Події в В«Саксонській ІсторіїВ» доведені до 967 року. Цей твір БУВ створеня Відукіндом за Проханов доньки Оттона І, абатісі Кведлінбурської Матильди. Серед основних осередків Літературного життя відзначівся Гандерсгеймській монастир, монахіні Якого читали не Тільки Житія святих, альо ї літературу римського спадку - Вергілія, Теренція ТОЩО. Серед них особливо відзначілась Хротствіта, про Якові буде йтісь пізніше. У Мерзенбурзі Тітмар, єпископ Мерзенбурзькій, написавши Латинська мовою Хроніку свого єпіскопства, Що охоплює Період з правління Генріха І до 1018 року (найбільш Докладно вон опісує періоді правління Оттона ІІІ и Генріха ІІ). Цікаво ті, Що ця хроніка кож є Важливим історічнім джерелом у тому, Що стосується германо-слов'янських відносін, вон містіть Відомості в тому чіслі и з Історії Русі, деякі з описаних подій скоріш за все почерпнуті Титмара у очевідців подій. До творів цього часу належить и анонімна В«Пісня про ОттонаВ». Ця кантика написана сміліво, врозріз Традиції вченої латинської поеми, Яка Була створі співає Карлової Академії та Ермольдом. Вона розповідає про ті, Як воїні Оттона розгромілі на Лехському полі мадярські полчища. Кантика написана своєріднім коротким віршем, з тенденцією до алітерації, Що потім таборі типів для германських епічніх пам'яток. Цікавою є и поема В«ВальтарійВ», Яка пріпісувалась ченцеві Еккехарту, альо зараз вважається твором Геральда (ІХ ст.). У Цій поемі опісується історія Вальтера Аквітанського, Яка відома в багатьох варіантах. Поема про Вальтера належить до вергілієвського навпростець латинської героїчної поезії ІХ-Х ст. Що стосується інших сторін розвітку культури, то будувать прекрасні Нові храми та монастірі. Покращувалось землеробства, розвинулася промисловість та міське життя. Освіта розповсюджувалась НЕ Ліше Серед кліріків, а й Серед мирян, до того ж Його могли Отримати НЕ Тільки Чоловіки, а й жінки. Багато Шляхетних дам говорили и читали латиною и славилися Своєю вченістю. При Оттоні ІІ, одружений на грецькій прінцесі Феофано, посілівся візантійський Вплив. Особлива пішність и вітонченість набравши побут королівського двору и феодалів. Для Оттонівського відродження кож характерне Посилення культурних зв'язків із Візантією. Це особливо вплінуло на Книжковий праворуч, віклікавші розквіт Книжкової мініатюрі стики, основним центром котрой ставши монастир Райхенау. Хротсвіта Гандерсгеймська Серед літературніх діячів оттонівського відродження Варто відмітіті Хротсвіту (Hrotsvitha, Hrotsuit, Roswitha) Гандерсгеймську (пр. 935 - 1002) - поетеса-черницю, Яка прославилася Своїми повчальних комедіямі. Свідоцтв про життя Хротствіті збереглось Дуже Небагато. Відомо, Що вон походила з ніжньосаксонського Дворянська роду и в юному віці вступила до Гандерсгеймській монастир. Її наставниця в обітелі стала Герберга, племінніця Оттона І, пізніше - абатіса монастиря. Саме в Цій обітелі Протяг двадцяти РОКІВ булі створені ВСІ твори Хротствіті - вісім легенд, шість драм и два історічніх ЕПОСу, один з якіх прославляє діяння Оттона Великого (В«Gesta OttonisВ»), а другий розповідає про Історію Гандерсгеймського монастиря (В«Primordia coenobii GandershemensisВ» ) i містіть настількі Поетичні описи природи, Що ці Уривки рекомендуються для Вивчення на уроках класичної латини. Твори Хротствіті дозволяють Зробити Висновок, Що вон Була добро знайомиться з В«ЕнеїдоюВ» та В«БуколікоюВ» Вергілія, з комедіямі Теренція, з творчістю пізньоантічніх поетів Пруденція та Седулія, а кож англосаксів Альдхельма та Алкуїна. У своїх поетичній творах Хротсвіта вікорістовувала антічні віршові форми - гекзаметр и так звань елегійній дистих - строфу, Що Складається з двох нерімованіх рядків, один з якіх написань гекзаметром, Інший - пентаметром. Майстерно володіючі Латинська віршем, Хротствіта виступа у своїх п'єсах Як поетеса-новатор, широко застосовуючі Досвід середньовічніх Латинська поетів, котрі звернули до Рімі. Рімі та Різні види асонансів та аллітерацій, Що проникли в латинську поезію до Х ст .. роблять п'єси Хротствіті звучні, музикальний. Хротсвіта передає імператору Оттону Свій рукопис. Гравюра А. Дюрера, 1501 р. В«ЛегендиВ» Хротствіті - ції поетичній оформлені перекази про святих. Особлива цікавість Серед них віклікають Дві. Перша - про святого Пелагія, де зображені НЕ Тільки страждання іспанського мученика альо ї дається уявлення про життя Країни Під маврітанськім пануванням. В іншій легенді, про Феофіла - вперше у Історії літератури вінікає сюжет угідь людини з дияволом. Альо набагато більш цікавімі та орігінальнімі є шість так званні комедій Хротсвіті, в передмові до якіх автор повідомляє, Що Багато християн віддають Переваги світськім книгам, а не Святому Письмі, Інші, хоча и читають Писання, альо заради Насолода мовою читають В«вігадкі В»Теренція та інших язічніків. «³сь чому я, сильний голос гандергеймській, вірішіла наслідуваті їм, и тім же стилем, Яким смороду розповідають ганебні Історії розпусніх Жінок, розповісті про похвально цнотлівість святих дівВ». Спіраючісь на традіцію Теренція Хротствіта створі орігінальні твори, Що Залуччя Досвід и візантійської, и західноєвропейської агіографії. Її п'єси прісвячені найчастіше найбільш Гостра
