Ідейний зміст трагедії Есхіла "Прометей закутий"
Про трагедію «Прометей закутий» Твір був написаний в 444–443 роках до нашої ери. За основу сюжету був взятий давньогрецький міф про Прометея, титана, який подарував людям вогонь і був за це жорстоко покараний Зевсом. Тема поезії: У п'єсі чітко визначилася безкомпромісна поведінка головного героя, його непримиренний конфлікт із Зевсом. Напруженість сценічної дії підсилюється монологами, діалогами, виступами хору. Головний герой сам розповідає про значення його дарунку для людей, які через свою безпорадність і байдужість богів до їхньої долі були приречені на загибель. Прометей розуміє, що зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам'ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. Але в скрутну для нього хвилину герой не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я способу, Як із біди своєї ізвільнитись». Прометей мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю... Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»). Для титана характерним є рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність. Розум Прометея, сила духу, героїчне служіння людям, мужнє страждання заради їхнього щастя завжди приваблювали людей. Недарма цей образ є одним з перших «вічних образів». Відомо, що в літературі існує поняття «прометеїзм». Суть його полягає у вічному прагненні до героїчних діянь, нескореності, незламності, здатності до самопожертви в ім'я людей. Тож недарма цей образ спонукає сміливців до нових пошуків і відкриттів. Мабуть, саме тому до образу Прометея зверталися письменники, музиканти, художники різних епох. Відомо, що образом Прометея захоплювалися Й.В. Гете, Дж. Байрон, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, А. Малишко, М. Рильський. Дух титана надихав славетних майстрів пензля — Мікеланджело, Тиціана, Рибейру, композиторів — Л. Бетховена, Ф. Листа, Р. Вагнера, О. Скрябіна, К. Стеценка.
Сюжетна лінія трагедії. Драма починається з того, що Гефест, бог ковальського мистецтва та вогню, за наказом Зевса, владики богів, приковує титана Прометея до скелі. Воля Зевса зумовлена тим, що Прометей розгнівав його. По-перше, титан викрав вогонь у богів і віддав його людям. По-друге, Прометей знав і не хотів виказувати Зевсу таємницю про те, у чому полягає загроза його пануванню. А саме: що від Зевса у Фетіди може народитися син, який буде сильнішим за батька, а отже зможе скинути його з трону. У ході вистави з ув'язненим розмовляє Гермес. А також Океан — титан, який на відміну від Прометея, таки скорився Зевсові, та царівна Іо, коханка Зевса, обернена ревнивою Герою на телицю, яку у вигляді ґедзя переслідує тисячоокий Аргус. Вистава супроводжується співом хору, який складається з німф-океанід.
П'єса закінчується тим, що нескорений Прометей рішуче повідомляє Гермесу, що не збирається принижуватися перед Зевсом і розповідати йому будь-які таємниці. За це Громовержець під акомпанемент грому і блискавок скидає скелю, до якої прикутий титан, у безодню. Трагедія «Прометей закутий» — один з найкращих творів Есхіла.
Він побудований за зразком античної трагедії (велика кількість діалогів, монологів, виступи хору).
Титана Прометея зображено сильним, мужнім, пристрасним, з великою силою волі та витримки, нескореним і непереможним. Він не шкодує за зробленим і готовий до самопожертви в ім'я людей. Саме такі риси характеру героя дозволили віднести його до «вічних образів», які надихають багато поколінь митців
