Методика польових археологічних досліджень:польова фіксація археологічних матеріалів - Тарасенко Руслана 11 група,2014

Методика польових археологічних досліджень:польова фіксація археологічних матеріалів

Ідеєю мого проекту є :описати основні методи польової фіксації .Та вказати особливості польової фіксації :традиційних поселень,житла і господарських споруд.

Автор проекту

Тарасенко Руслана

Матеріали проекту

Види польової фіксації	Дані фіксації
польовий щоденник	опис, схематичні обміри, кроки, дані нівеліровок, замальовки
польові креслення	плани, профілі або розрізи, малюнки знахідок
фотофіксація	вид ділянки розкопок до їх початку,види розкопу з різних точок в процесі розкопок на різних стадіях,фотографії зачисток в різних рівнях розтину,вид розкопу після закінчення робіт і зачистки материка

Процедура археологічного дослідження

Добування джерел, їх культурно-хронологічна атрибуція і прямі реконструкції становлять перший — емпіричний — рівень досліджень в археології. Він надзвичайно трудомісткий, вимагає глибокого і всебічного знання речового світу, який постійно поповнюється. Навіть елементарна публікація потребує організації матеріалу, його детального опису, подання в ілюстраціях. Для порівняльного аналізу матеріалу замало орієнтуватися на самі лише публікації. Археолог має сам опрацювати здобутий ним матеріал, щоб відчути текстуру, наприклад глиняних речей, нюанси форми, технології виготовлення, оздоблення. Джерелознавча робота потребує багато часу, а засвоєння матеріалу — неабиякої пам'яті, постійного звернення до накопичених джерел з метою перевірки тих чи інших спостережень або здогадок. Адже за зміною і рухом речей археолог простежує зміни в культурі й намагається зрозуміти їхні причини: спонтанний розвиток, міграції, запозичення, обмін. Джерелознавчі дослідження складають найвагомішу частку археологічних праць. Глибокий джерелознавець — основа основ археології. І все ж емпіричний рівень, попри його колосальне значення, є лише підготовкою до пізнання історії. Адже інтерес до неї не обмежується тим, що робили люди, аби вижити у світі. Людина — істота розумна й істота суспільна. її прагнення ніколи не обмежуються "хлібом насущним", а тому виникають запитання: як було організовано життя в досліджувану епоху — виробництво, побут, дозвілля? якими правилами керувалися люди у стосунках між собою й іншими колективами? чи мали усі члени колективу рівні права, а якщо ні, то чим це визначалося? як усвідомлювала себе людина у своєму колективі і ширше — своє місце у світі? Прямої відповіді на ці запитання археологічні матеріали не дають. Матеріальні рештки німі і не розкривають секретів своїх творців. Щоб пізнати ці секрети, замало знання матеріального світу. Необхідно знати, розуміти й відчувати первісний світ, специфіку первісного мислення, моральних законів, еволюцію їх із плином часу та на фунті певних звершень, як-от, наприклад, перехід від привласнювального господарства до відтворювального, від екстенсивного відтворювального до інтенсивного, від забезпечення елементарних потреб до накопичення багатств. Такі знання дає етнографія первісних народів — народів, які ще донедавна, а частково й тепер живуть за законами первісного ладу. Формування етнографії первісних народів відбувалося паралельно з формуванням археології і навіть сприяло цьому. Коли ще ніхто не вірив, що якісь каменюки могли слугувати знаряддями для давніх людей, етнографи підтвердили це живими свідками.

Дослідження традиційних поселень

Перед початком дослідження традиційних поселень необхідно хоча б приблизно встановити їхній вік. Визначити час заснування поселення можливо як по документальним джерелам так і в результаті польових досліджень. При цьому слід розрізняти вік поселення в цілому і вік окремих його частин (“кутків”, вулиць, слобод, хуторів). Для фіксації матеріалів про традиційні поселення краще користуватися їх топографічними планами або картами великого масштабу. Якщо таких карт і планів немає, потрібно самостійно викреслити план поселення користуючись найпростішими прийомами топографічної зйомки. Серед них найпоширенішими є два способи: пряма фіксація з двох топографічних пунктів і зворотна фіксація по двох топографічних пунктах. Інколи для складання плану застосовують панорамне фотографування поселення. Проте найчастіше для етнографа буває достатнім і приблизний план-схема поселення зроблений “на око”. Знаючи планування поселення, його розташування на місцевості такий план накреслити нескладно. Обов’язковим при фіксації поселення є вказівка на сторони горизонту, а відповідна позначка розміщується на плані. Вивчення поселень далеко не обмежуються фіксацією їх просторово-топографічного розміщення, геологічних умов і внутрішнього планування. Встановлюються також причини, що сприяли формуванню певного порядку розміщення мешканців поселення. Часто відомості про це можна отримати вивчаючи назви окремих частин села.

Дослідження житла і господарських споруд

При вивченні традиційної народної архітектури, житла і господарських споруд найефективнішими є маршрутні експедиції. Специфіка полягає у тому, що об’єкт дослідження знаходиться на виду, а тому немає необхідності в довгому перебуванні на одному місці. Водночас маршрутний метод дозволяє за обмежений час охопити обстеженням значну кількість вибраних об’єктів. Вивчення житла та пов’язаних із ним господарських будівель слід починати із визначення житлового комплексу. Житловий комплекс – це надзвичайно складне і багатопланове етнографічне явище і щоб зібрати більш повні відомості етнографи застосовують одночасно кілька видів польової роботи: опитування населення, опис житла і господарських будівель, фотографування та відеозйомка, обміри будівель і креслення по них планів, замальовки, малюнки і копіювання архітектурних деталей, анкетне обстеження, тощо. Відповідальним етапом дослідження є фотофіксація об’єкту. Передусім важливо правильно обрати ракурс фотографування. Архітектурні деталі і оздоблення житла фіксують графічно чи фотографують окремо. Потім переходять до вивчення конструкції житла, матеріалу стін, стелі, підлоги, даху. Конструкцію житла фіксують роблячи масштабні обміри окремих частин (стін, даху, площі стелі та підлоги) складаючи по кожній з них окреме креслення. Дуже корисно спостерігати сам процес спорудження будинку фіксуючи послідовно (фотографуючи) усі стадії будівництва. Опис конструкції будинку слід вести в певному порядку, наприклад: знизу до верху. Особливу увагу звертають на способи з’єднання і закріплення окремих частин конструкції, спеціально замальовуючи чи фотографуючи такі окремі “вузли”. Якщо предметом вивчення є історія традиційного житла, то особливу увагу етнографи звертають на житлову обрядовість. Цінні матеріали з історії сучасного житла можна отримати в місцевих архівах. Серед основних документів - страхові описи, відомості подвірних книг сільських Рад, тощо

Інтернет ресурси проекту

Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). Посилання на створену колекцію закладок

Додаткові матеріали проекту

Умовні позначення для археологічних карт

Польова фіксація

Польові креслення

Культурний шар стає історичним джерелом лише в процесі ретельного, докладно документованого наукового дослідження. Результати фіксації - новий історичний документ, який замінює вже розкопаний пам'ятник археології.

Хід роботи відображає польовий щоденник, в який заносяться опису, схематичні обміри, кроки, дані нівеліровок, замальовки - всі щоденні робочі матеріали. Процес розкопок фіксують також масштабні польові креслення (плани, профілі або розрізи, малюнки знахідок). Серед них: загальний ситуаційний план території або ансамблю з усіма нанесеними ділянками розтинів (з нумерацією та назвами), розкритими спорудами, з висотними відмітками і горизонталями; плани кожного окремого розкопу (шурфи, траншеї) по шарах (за рівнями зачисток або по будівельних ярусах) і обов'язково - по материку обмірні плани всіх розкопаних споруд, винесені на окремі аркуші, виконуються в максимально наближеному до рельного вигляду, з точністю, прийнятої при архітектурно-археологічному обмірі (див. 3.3.3);плану знахідок

Профілі (розрізи) знімаються з вертикально зачищених ділянок шару стінок розкопу або спеціально залишених земляних стінок (бровок) з нанесенням на них всіх спостережуваних змін шару, його порушень, ям, частин споруд. Профілі завжди креслять у тому ж масштабі, що пошарові плани (1:20 або 1:10). Їм приділяють особливу увагу, адже профіль - графічне зображення стратиграфії, в якій міститься вся історія пам'ятника

Третій вид фіксації - фотографічна. Вона також повинна бути можливо більш детальною і ретельною. Фотофіксація включає видові фото досліджуваного пам'ятника або місцевості; вид ділянки розкопок до їх початку, краще - з проведеної розміткою розкопу; види розкопу з різних точок в процесі розкопок на різних стадіях; фотографії зачисток в різних рівнях розтину; обов'язково - всі профілі в зачищеному вигляді та їх найбільш важливі деталі крупним планом; види усіх розчищених споруд, включаючи ями, землянки, кам'яні викладки, поховання тощо; вид розкопу після закінчення робіт і зачистки материка. Слід знімати найбільш важливі знахідки прямо в шарі, на місці виявлення, а також після їх первинного очищення в поле, до упаковки.

Результати наукових польових і камеральних археологічних досліджень

Основним обов'язковим звітним документом, що підсумовує результати наукових польових і камеральних археологічних досліджень на пам'ятці, служить щорічний звіт, що подається у Відділ польових досліджень. Він повинен містити опис всього знайденого - споруд, верств, речей і т.п., методів роботи, а також авторські висновки, спостереження, висновки, прогнози досліджень. Звіт не повторює текст щоденника, але чим докладніше буде представлено хід і результати роботи, тим краще. Звіт включає перераховані вище креслення (у копіях) і фотографії, в тому числі камеральні фото відреставрованих знахідок (і їх промальовування). Добре доповнити його обмірами будівлі, даними архітектурних досліджень

Результати проекту

презентація "Методика польових археологічних досліджень:польова фіксація археологічних матеріалів"