Джерело : Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібн. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
Особливості сфери потреб в юнацькому віці
Відомий представник гуманістичного напрямку у психології А. Маслоу розробив ієрархічну класифікацію потреб, згідно з якою вищі потреби як ситуативно, так і генетично виникають тільки після задоволення потреб попередніх рівнів. Ця ієрархія має такий вигляд:
1) фізіологічні потреби;
2) потреба у безпеці й захисті, стабільності;
3) потреба в приналежності, прийнятті й любові;
4) потреба в самоповазі, соціальному статусі, компетентності;
5) потреба у самоактуалізації й саморе-алізації та індивідуальному розвитку.
Опираючись на дану концепцію, можна описати сферу потреб старшокласника таким чином:
Фізіологічні потреби, серед яких особливо виділяються потяги до фізичної та сексуальної активності, до високої оцінки свого фізичного розвитку. Старшокласникам властива надмірна увага до власного тіла, дещо викривлені уявлення про норму стосовно його розміру, ваги, пропорцій, зачіски, обличчя, поведінки та рухів. Близько половини дівчат та третини юнаків, за даними І.С. Кона, X. Ремшмідта, заклопотані розмірами тіла, фігурою та вагою. Юнацька тривога з приводу свого зовнішнього вигля¬ду нерідко пов'язана з суб'єктивною статевою конформністю, тобто бажанням виглядати адекватно своїй статі. Юнаки рідко схвильовані збіль¬шенням ваги, а дівчата в цьому віці вважають, що мають зайву вагу, тому намагаються схуднути /.../. Вченими встановлений взаємозв'язок у обох статей між фізичним виглядом та Я-концепцією. Якщо старшокласниці вважають себе зовніш¬ньо мало привабливими, то вони негативно оцінюють й інші риси свого “Я”. Юнаки ж різко розрізняють ці аспекти: вони можуть негативно оці¬нювати свою зовнішність, але високо оцінювати свої соціальні та інтелектуальні якості. Дівчатам частіше притаманна занижена самооцінка.
2. Потреба у безпеці й захисті, стабільності у ранньому юнацькому віці підсилюється і реалізується не тільки у групі однолітків і в родині, але й з дорослими за межами родини. У старших класах виникає особливий інтерес до спілкування з дорослими. Емансипація від родини завершується у ранній юності При конструктивному стилі відношень у сім’ї після підліткового віку звичайно встановлюються довірливі стосунки з батьками, до того ж на трохи вищому рівні – старшокласники потребують життєвого досвіду та допо¬моги дорослих, тому сім'я стає тією малою соціальною групою, де вони відчувають себе спокійно та впевнено. З батьками вони обговорюють життєві перспективи, особливо професійні. Життєві плани обмірковують і з учителями, і зі своїми дорослими знайомими, чия думка для них важлива. Разом з тим, завдяки зростанню когнітивних здібностей, настанню фізіологічної зрілості та вимогам з боку суспільства у молодих людей активізується потреба в незалежності. Відбуваються зіткнення з батьківськими бажаннями, внаслідок чого виникає багато сімейних конфліктів як протидія нав'язуванню думок, заперечення авторитетів, сумніву щодо соціальних норм. Тобто, у стосунках з дорос¬лими зберігається певна дистанція, а спілкування “на рівних” реалізується тільки з однолітками.
3. Потреба в приналежності, прийнятті й любові, реалізується, передусім, у спілкуванні. Зміст і характер спілкування юнаків і дівчат з усіма категоріями партнерів визначається проблемами, пов'язаними із становленням й реалізацією їх як суб'єктів відношень у значущих сферах життєдіяльності. Ціннісно-смислова динаміка спілкування виявляється у тематиці бесід старшокласників: обговорення особистих справ, взаємостосунків людей, свого минулого, планів на майбутнє, стосунків з товаришами, батьками, учителя¬ми, особливостей свого розвитку – фізичного, інтелектуального та ін.
Спілкування юнаків і дівчат з дорослими, з батьками передбачають зростання демократичності взаємостосунків поколінь, вирішення авто¬номії юнаків й авторитету батьків, учителів, взаєморозуміння між ними. Стосунки з дорослими складні, однак фактично вплив батьків залишається для юнаків переважаючим. Зміст спілкування з дорослими включає проблеми пошуку сенсу життя, пізнання самого себе, життєвих планів та шляхів їх реалізації, взаємостосунків між людьми, отримання інформації, пов'язаної зі сферою інтересів стар¬шокласників та професійною приналежністю дорослого.
Спілкування з дорослими протікає нерівномірно: інтенсивність змінюється періодом затишшя, доки не накопичаться нові проблеми, що хвилюють юнаків і дівчат. Молоді необхідне спілкування з близькими дорослими, звернення до їх життєвого досвіду у вирішенні проблеми самовизначення, проте ефективна взаємодія можлива тільки в умовах співробітництва на основі взаєморозуміння і взаємної підтримки.
Інтимно-особистісне спілкування з однолітками (дружба, кохання продовжує відігравати суттєву роль в юнацькому віці. Зростає потреб у спілкуванні, збільшується час на спілкування й розширюється коло спілкування – сім'я, школа, вулиця; географічний, соціальний і віртуальний простір. Паралельно з розширенням сфери спілкування відбувається і його поглиблення та індивідуалізація. У молодих людей розвивається здатність встановлювати більш вибіркові, тісні та глибокі стосунки. Пошук друга починається вже у підлітковому віці, однак юнацька дружба інтимніша, стабільніша, вона характеризується вірністю, близькістю і стійкістю /.../
Старшокласник прилучає однолітка до свого внутрішнього світу; з другом обговорюються розчарування, взаємини з однолітками протилежної статі. Змістом спілкування стає реальне життя, а інформація, що передається другу, є таємницею.
Юнаки та дівчата знаходяться у постійному очікуванні спілкування, і цей душевний стан змушує їх активно шукати спілкування з однолітками, яке відрізняється особливою довірою, інтенсивністю, сповідальністю. Тому стає зрозумілим, чому так важко переживаються невдачі у спілкуванні.
Передумовою дружби стає усвідомлена потреба в ній, обумовлена відчуттям самотності та дефіцитом емоційного тепла; а іноді дружба поступово виростає з товариських відносин /.../ Дружба не може існувати без моральних взаємостосунків; вона заснована на справедливості, вона не потребує від людини неможливого.
Перше кохання також, певною мірою, є прагненням молодих людей до емоційного контакту, душевної близькості, до розуміння. Прояв кохання в юнацькому віці переважно набуває форми симпатії, захоплення закоханості чи форми дружби-кохання. В усіх своїх проявах перше кохання – це важливе випробування в юності, яке впливає на розвиток особистості в цілому.
Юнацьке кохання передбачає більшу міру інтимності, ніж дружба, і воно ніби включає в себе дружбу, а також потребу людської близькості, пов'язаної з фізіологічним дорослішанням. Юнацька сексуальність відрізняється від сексуальності дорослої людини, у якої гармонійно виражена єдність чуттєво-сексуального і духовного. Ці два потяги дозрівають не одночасно, до того ж по-різному у юнаків і дівчат. Дівчата раніше дозрівають фізіологічно, але потреба у ніжності, розумінні у них сильніша, ніж бажання фізіологічної близькості.
Дівчата часто вважають, що кохання може бути тільки платонічним, чистим. У юнаків же все навпаки. Як пише І.С. Кон, юнак не кохає жінку, яку жадає, але він відчуває потяг до неї. Юнаки перебільшують фізичні аспекти сексуальності, а іноді намагаються від них відмежуватися, тоді “включається” психологічний захист – аскетизм (зневажати тому, що це тваринні імпульси), інтелектуалізм (зневажати тому, що чуттєвість примітивна).
У зв'язку з різними особливостями сексуального дозрівання дівчат й юнаків можуть виникнути взаємні непорозуміння, даремні ілюзії, а згодом і розчарування. Кохання в юності повинне назавжди залишатися для людини найсвітлішим, найнедоторканішим. Саме в юнацькому віці кожному доводиться сформувати своє ставлення до сексуальної чуттєвості й кохання (егоїстичний чи альтруїстичний тип) – це є важливим компоненти юнацької самосвідомості (М. Боришевський, В. Сталін, П. Чамата). Здатність до інтимної юнацької дружби і романтичного кохання (вікові новоутворення), сформована в юнацькому віці, повністю виявиться в дорослому житті. Ці найбільш інтимні стосунки визначать важливі сторони розвитку особистості: моральне самовизначення і те, як буде любити доросла людина.
4. Потреба в самоповазі, соціальному статусі, компетентності – це прагнення до успіху в діяльності. Реалізується вона старшокласниками по-різному: як бажання перевірити нові когнітивні здібності, добитися поваги та високої соціальної оцінки, намагання показати себе з кращого боку перед представниками іншої статі та ін. Дана потреба визначається попереднім досвідом. В юності вона домінує у тих, хто ще в дошкільному віці звик добиватися успіху, а у віці 8-10 років не відчував жорсткого зовнішнього контролю.
5. Потреба у самоактуалізації й самореалізації та індивідуальному розвитку (самовдосконаленні) спрямована на становлення самосвідомості, “Я-концепції” особистості, розвиток власного “Я”; означає прояв своїх здібностей та їх подальше удосконалення. Вона пов'язана з мотивацією досягнення та перегукується з потребою у визнанні й прийнятті як члена суспільства.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібн. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Каравела, 2012. – С. 220-224.
