Вікі ЦДУ - Внесок користувача [uk]

Комп'ютерні мережі

2012-12-17T01:01:00Z

Vad zel: /* Зміст курсу */

Мета викладання даної дисципліни – набуття знань про організацію локальних комп’ютерних мереж, принципів їх функціонування. Ознайомлення з теоретичними основами передачі даних по різних типах ліній зв’язку, типами кодування, як фізичного так і логічного.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати типи кодувань, що використовуються в мережах передачі даних, орієнтуватися в структурі моделі взаємодії відкритих систем, знати теоретичні основи технології Ethernet та вміти їх застосовувати на практиці.

[[Ресурси в мережі інтернет стосовно даного курсу]]

== '''Зміст курсу''' ==

1. [[ЕВОЛЮЦІЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СИСТЕМ]]

2. [[телеобробка данних|ПОНЯТТЯ ТЕЛЕОБРОБКИ ДАНИХ]]

3. [[компоненти мережі|ОСНОВНІ ПРОГРАМНІ Й АПАРАТНІ КОМПОНЕНТИ МЕРЕЖ]]

4. [[розподілені системи|ТИПИ РОЗПОДIЛЕНИХ СИСТЕМ, МЕРЕЖІ ЯК ЧАСТКОВИЙ ВИПАДОК РОЗПОДІЛЕНИХ СИСТЕМ]]

5. [[ЗУМОВЛЕНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖ]]

6. [[КЛАСИФІКАЦІЇ КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ]]

7. [[ВИМОГИ ДО СУЧАСНИХ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МЕРЕЖ]]

8. [[ТОПОЛОГІЇ МЕРЕЖ]]

9. [[АДРЕСАЦІЯ КОМП'ЮТЕРІВ]]

10. [[МЕТОДИ КОМУТАЦІЇ]]

11. [[ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОЇ ПЕРЕДАЧІ ДАНИХ ЛІНІЯМИ ЗВ'ЯЗКУ]]

12. [[відкрита система|ПОНЯТТЯ «ВІДКРИТА СИСТЕМА» І ПРОБЛЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ]]

13. [[МОДЕЛЬ OSI]]

13.1 [[Модель OSI. Нижні рівні]]

13.2 [[Модель OSI. Верхні рівні]]

14. [[ФІЗИЧНА ТА ЛОГІЧНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ МЕРЕЖ]]

15. [[стек протоколів|СТАНДАРТНІ СТЕКИ КОМУНІКАЦІЙНИХ ПРОТОКОЛІВ]]

15.1. Стек [[OSI]]

15.2. Стек [[TCP/IP]]

15.3. Стек [[IPX/SPX]]

15.4. Стек [[NetBIOS/SMB]]

15.5. Стек [[SNA]]

15.6. Стек [[DECnet]]

15.7. Стек [[AppleTalk]]

16. [[ПРОТОКОЛИ І СТАНДАРТИ ЛОКАЛЬНИХ МЕРЕЖ]]

17. [[ethernet|ТЕХНОЛОГІЯ ETHERNET (802.3)]]

18. [[token-ring|МЕРЕЖІ IBM TOKEN-RING]]

19. [[PON — технологія пасивних оптичних мереж.]]

20. [[ВИСОКОШВИДКІСНІ МЕРЕЖІ]]

20.1. [[Мережа FDDI]]

20.2. МЕРЕЖІ [[100VG-anyLAN]]

20.3. МЕРЕЖІ [[ATM]]

20.4. МЕРЕЖІ [[Fast Ethernet]]

20.5. МЕРЕЖІ [[Gigabit Ethernet]]

20.6. МЕРЕЖІ [[10G Ethernet|10 Gigabit Ethernet]]

20.7. МЕРЕЖІ [[Ethernet 40-100G|40-100 Gigabit Ethernet]]

20.8. МЕРЕЖІ [[Fibre Channel]]

21. [[модеми|МОДЕМИ]]

22. [[Технологія WI-FI]]

22.1. [[Технологія WiMAX]]

23. [[Технологія Bluetooth]]

24. [[Технологія DSL]]

25. [[Технологія ISDN]]

26. [[Технологія GSM]]

27. [[Технологія EDGE та GPRS]]

28. [[Технологія CDMA]]

29. [[Технологія 3G]]

30. [[Технологія 4G]]

31. [[Технологія 5G]]

32. [[Технологія VoIP]]

33. [[Комунікація видимим світлом. Технологія LiFi]]

34. [[Теxнологія MPLS]]

35. [[Мережа P2P]]

36. [[Засоби аналізу та оптимізації мереж]]

37. [[Надійність комп'ютерних мереж]]

38. [[Безпека комп'ютерних мереж]]

39. [[DNS та DHCP сервера]]

[[ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ"]]

== '''Лабораторні роботи''' ==

1. [[Функції програми NET, та їх використання]]

2. [[Програми PING, TRACERT та їх призначення та її використання]]

3. [[Мережеві функції Windows, спільне використання ресурсів в Windows. Налагодження доступу до ресурсів в Windows]]

4. [[Команди ipconfig та route та її використання]]

5. [[Створення проекту мережі]]

6. [[Команди діагностики (diag) netsh]]

'''[[Приклад екзаменаційного тестового завдання]]'''

[[km_trash|Сторінки на які немає посилань]]

Викладач [[Котяк Віталій Володимирович]]

[[category:Комп'ютерні мережі|*]]

[[category:Навчальні проекти]]

Модель OSI. Верхні рівні

2012-12-17T00:59:23Z

Vad zel: Створена сторінка: У цій статті йдеться про функції моделі OSI, реалізованих програмно, стандартних протокол...

У цій статті йдеться про функції моделі OSI, реалізованих програмно, стандартних протоколах обміну, їх достоїнства і недоліки, типи мережних програмних засобів та особливості мережевих програм найбільших виробників.

----

== Стандартні мережеві протоколи ==
Протоколи - це набір правил і процедур, що регулюють порядок здійснення зв'язку. Комп'ютери, що беруть участь в обміні, повинні працювати за одними і тими ж протоколами, щоб в результаті передачі вся інформація відновлювалася в первісному вигляді.

Про протоколах нижніх рівнів (фізичного і канального), що відносяться до апаратури, вже згадувалося в попередніх розділах. Зокрема, до них відносяться методи кодування і декодування, а також керування обміном в мережі. Докладніше деякі з них будуть викладені в лекціях, присвячених стандартним мережам. А зараз слід зупинитися на особливостях протоколів більш високих рівнів, реалізованих програмно.

Зв'язок мережевого адаптера з мережевим програмним забезпеченням здійснюють драйвери мережевих адаптерів. Саме завдяки драйверу комп'ютер може не знати ніяких апаратних особливостей адаптера (його адрес, правил обміну з ним, його характеристик). Драйвер уніфікує, робить однаковим взаємодія програмних засобів високого рівня з будь-яким адаптером даного класу. Мережеві драйвери, що поставляються разом з мережевими адаптерами, дозволяють мережевим програмам однаково працювати з платами різних постачальників і навіть з платами різних локальних мереж (Ethernet, Arcnet, Token-Ring і т.д.). Якщо говорити про стандартної моделі OSI, то драйвери, як правило, виконують функції канального рівня, хоча іноді вони реалізують і частина функцій мережного рівня (Рис. 1). Наприклад, драйвери формують переданий пакет в буферній пам'яті адаптера, читають з цієї пам'яті прийшов по мережі пакет, дають команду на передачу, інформують комп'ютер про прийом пакета.

[[Image:6_1.gif|frame|600px|right|Рис. 1. Функції драйвера мережевого адаптера в моделі OSI]]

Якість написання програми драйвера багато в чому визначає ефективність роботи мережі в цілому. Навіть при найкращих характеристиках мережного адаптера неякісний драйвер може різко погіршити обмін по мережі.

Перш ніж придбати плату адаптера, необхідно ознайомитися зі списком сумісного обладнання (Hardware Compatibility List, HCL), який публікують всі виробники мережевих операційних систем. Вибір там досить великий (наприклад, для Microsoft Windows Server список включає більше сотні драйверів мережевих адаптерів). Якщо в перелік HCL не входить адаптер якогось типу, краще його не купувати.

== Протоколи високих рівнів ==

Існує кілька стандартних наборів (або, як їх ще називають, стеків) протоколів, які отримали зараз широке поширення:
<ol>
<li>набір протоколів ISO / OSI;
<li>IBM System Network Architecture (SNA);
<li>Digital DECnet;
<li>Novell NetWare;
<li>Apple AppleTalk;
<li>набір протоколів глобальної мережі Інтернет, TCP / IP.
</ol>
Включення в цей список протоколів глобальної мережі цілком зрозуміло, адже, як уже зазначалося, модель OSI використовується для будь-якої відкритої системи: на базі як локальної, так і глобальної мережі або комбінації локальної та глобальної мереж.

Протоколи перерахованих наборів діляться на три основні типи:
<ol>
<li>Прикладні протоколи (виконують функції трьох верхніх рівнів моделі OSI - прикладного, представницького і сеансового);
<li>Транспортні протоколи (реалізують функції середніх рівнів моделі OSI - транспортного та мережевого);
<li>Мережеві протоколи (здійснюють функції трьох нижніх рівнів моделі OSI).
</ol>

Прикладні протоколи забезпечують взаємодію додатків і обмін даними між ними. Найбільш популярні:
<ol>
<li>FTAM (File Transfer Access and Management) - протокол OSI доступу до файлів;
<li>X.400 - протокол CCITT для міжнародного обміну електронною поштою;
<li>Х.500 - протокол CCITT служб файлів та каталогів на декількох системах;
<li>SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - протокол глобальної мережі Інтернет для обміну електронною поштою;
<li>FTP (File Transfer Protocol) - протокол глобальної мережі Інтернет для передачі файлів;
<li>SNMP (Simple Network Management Protocol) - протокол для моніторингу мережі, контролю за роботою мережевих компонентів і управління ними;
<li>Telnet - протокол глобальної мережі Інтернет для реєстрації на віддалених серверах і обробки даних на них;
<li>Microsoft SMBs (Server Message Blocks, блоки повідомлень сервера) і клієнтські оболонки або редиректори фірми Microsoft;
<li>NCP (Novell NetWare Core Protocol) і клієнтські оболонки або редиректори фірми Novell.
</ol>
Транспортні протоколи підтримують сеанси зв'язку між комп'ютерами і гарантують надійний обмін даними між ними. Найбільш популярні з них наступні:
<ol>
<li>TCP (Transmission Control Protocol) - частина набору протоколів TCP / IP для гарантованої доставки даних, розбитих на послідовність фрагментів;
<li>SPX - частина набору протоколів IPX / SPX (Internetwork Packet Exchange / Sequential Packet Exchange) для гарантованої доставки даних, <li>розбитих на послідовність фрагментів, запропонованих компанією Novell;
<li>NWLink - реалізація протоколу IPX / SPX компанії Microsoft;
<li>NetBEUI - (NetBIOS Extended User Interface, розширений інтерфейс NetBIOS) - встановлює сеанси зв'язку між комп'ютерами (NetBIOS) і надає верхнім рівням транспортні послуги (NetBEUI).
</ol>
Мережеві протоколи управляють адресацією, маршрутизацією, перевіркою помилок і запитами на повторну передачу. Широко поширені такі з них:
<ol>
<li>IP (Internet Protocol) - TCP / IP-протокол для негарантованої передачі пакетів без встановлення з'єднань;
<li>IPX (Internetwork Packet Exchange) - протокол компанії NetWare для негарантованої передачі пакетів і маршрутизації пакетів;
<li>NWLink - реалізація протоколу IPX / SPX компанії Microsoft;
<li>NetBEUI - транспортний протокол, що забезпечує послуги транспортування даних для сеансів та додатків NetBIOS.
</ol>
Всі перераховані протоколи можуть бути поставлені у відповідність тим або іншим рівням еталонної моделі OSI. Але при цьому треба враховувати, що розробники протоколів не занадто строго дотримуються цих рівнів. Наприклад, деякі протоколи виконують функції, що відносяться відразу до декількох рівнів моделі OSI, а інші - тільки частина функцій одного з рівнів. Це призводить до того, що протоколи різних компаній часто виявляються несумісні між собою. Крім того, протоколи можуть бути успішно використані виключно в складі свого набору протоколів (стека протоколів), який виконує більш-менш закінчену групу функцій. Якраз це і робить мережеву операційну систему "фірмовою", тобто, по суті, несумісною зі стандартною моделлю відкритої системи OSI.

В якості прикладу на Рис. 2, Рис. 3 і Рис. 4 схематично показано співвідношення протоколів, використовуваних популярними фірмовими мережевими операційними системами, і рівнів стандартної моделі OSI. Як видно з малюнків, практично ні на одному рівні немає чіткої відповідності реального протоколу якомусь рівню ідеальної моделі. Вибудовування подібних співвідношень досить умовно, так як важко чітко розмежувати функції всіх частин програмного забезпечення. До того ж компанії-виробники програмних засобів далеко не завжди детально описують внутрішню структуру продуктів.
Тепер варто докладніше розглянути деякі найбільш поширені протоколи.

== Методи взаємодії абонентів у мережі ==

Модель OSI допускає два основні методи взаємодії абонентів у мережі:
<ol>
<li>Метод взаємодії без логічного з'єднання (або метод дейтаграм).
<li>Метод взаємодії з логічним з'єднанням.
</ol>
Метод дейтаграм - це найпростіший метод, в якому кожен пакет розглядається як самостійний об'єкт (Рис. 5).
Пакет при цьому методі передається без встановлення логічного каналу, тобто без попереднього обміну службовими пакетами для з'ясування готовності приймача, а також без ліквідації логічного каналу, тобто без пакета підтвердження закінчення передачі. Дійде пакет до приймача чи ні - невідомо (перевірка факту отримання переноситься на більш високі рівні).

Метод дейтаграм висуває підвищені вимоги до апаратури (так як приймач завжди повинен бути готовий до прийому пакета). Переваги методу в тому, що передавач і приймач працюють незалежно один від одного, до того ж пакети можуть накопичуватися в буфері і потім передаватися разом, можна також використовувати трансляцію передачу, тобто адресувати пакет всім абонентам одночасно. Недоліки методу - це можливість втрати пакетів, а також марною завантаження мережі пакетами в разі відсутності або неготовності приймача.

Метод з логічним з'єднанням (Рис. 6, рис. 4.5) розроблений пізніше, ніж метод дейтаграм, і відрізняється ускладненим порядком взаємодії.

При цьому методі пакет передається тільки після того, як буде встановлено логічне з'єднання (канал) між приймачем і передавачем. Кожному інформаційному пакету супроводжує один або кілька службових пакетів (установка з'єднання, підтвердження отримання, запит повторної передачі, розрив з'єднання). Логічний канал може встановлюватися на час передачі одного або декількох пакетів.

[[Image:6_2.gif|frame|600px|center|Рис. 2. Співвідношення рівнів моделі OSI і протоколів мережі Інтернет]]

[[Image:6_3.gif|frame|600px|center|Рис. 3. Співвідношення рівнів моделі OSI і протоколів операційної системи Windows Server]]

[[Image:6_4.gif|frame|600px|center|Рис. 4. Співвідношення рівнів моделі OSI і протоколів операційної системи NetWare]]

[[Image:6_5.gif|frame|600px|center|Рис. 5. Метод дейтаграм]]

[[Image:6_6.gif|frame|600px|center|Рис. 6. Метод з логічним з'єднанням]]

Метод з логічним з'єднанням, як уже говорилося, більш складний, ніж метод дейтаграм, але набагато надійніше, оскільки до моменту ліквідації логічного каналу передавач впевнений, що всі його пакети дійшли до місця призначення, причому дійшли успішно. Не буває при даному методі і перевантаження мережі через марних пакетів. Недолік методу з логічним з'єднанням полягає в тому, що досить складно вирішити ситуацію, коли приймає абонент з тих чи інших причин не готовий до обміну, наприклад, через обрив кабелю, відключення живлення, несправності мережного обладнання, збою в комп'ютері. При цьому потрібно алгоритм обміну з повторенням непідтвердженого пакету задану кількість разів, причому важливий і тип непідтвердженого пакету. Не може цей метод передавати широкомовні пакети (тобто адресовані всім абонентам), так як не можна організувати логічні канали відразу з усіма абонентами.

Приклади протоколів, що працюють за методом дейтаграмм - це протоколи IP і IPX.

Приклади протоколів, що працюють за методом з логічним з'єднанням - це TCP і SPX.

Саме для того, щоб об'єднати переваги обох методів, ці протоколи використовуються у вигляді зв'язаних наборів: TCP / IP і IPX / SPX, в яких протокол більш високого рівня (TCP, SPX), що працює на базі протоколу нижчого рівня (IP, IPX) , гарантує правильну доставку пакетів в потрібному порядку.

Протоколи IPX / SPX, розроблені компанією Novell, утворюють набір (стек), використовуваний в мережевих програмних засобах досить широко поширених локальних мереж Novell (NetWare). Це порівняно невеликий і швидкий протокол, що підтримує маршрутизацію. Прикладні програми можуть звертатися безпосередньо до рівня IPX, наприклад, для посилки широкомовних повідомлень, але значно частіше працюють з рівнем SPX, що гарантує швидку і надійну доставку пакетів. Якщо швидкість не надто важлива, то прикладні програми застосовують ще більш високий рівень, наприклад, протокол NetBIOS, що надає зручний сервіс. Компанією Microsoft запропонована своя реалізація протоколу IPX / SPX, звана NWLink. Протоколи IPX / SPX і NWLink підтримуються операційними системами NetWare і Windows. Вибір цих протоколів забезпечує сумісність по мережі будь-яких абонентів з даними операційними системами.

Набір (стек) протоколів TCP / IP був спеціально розроблений для глобальних мереж і для міжмережевого взаємодії. Він спочатку орієнтований на низьку якість каналів зв'язку, на велику ймовірність помилок і розривів зв'язків. Цей протокол прийнятий у всесвітній комп'ютерній мережі Інтернет, значна частина абонентів якої підключається по комутованих лініях (тобто звичайними телефонними лініями). Як і протокол IPX / SPX, TCP / IP також підтримує маршрутизацію. На його основі працюють протоколи вищих рівнів, такі як SMTP, FTP, SNMP. Недолік протоколу TCP / IP-більш низька швидкість роботи, ніж у IPX / SPX. Однак зараз протокол TCP / IP використовується і в локальних мережах, щоб спростити узгодження протоколів локальних і глобальних мереж. В даний час він вважається основним в найпоширеніших операційних системах.

В стек протоколів TCP / IP часто включають і протоколи всіх верхніх рівнів (Рис. 6.7). І тоді вже можна говорити про функціональної повноті стека TCP / IP.

Як протокол IPX, так і протокол IP є самими низькорівневими протоколами, тому вони безпосередньо інкапсулюють свою інформацію, звану дейтаграмою, в поле даних переданого по мережі пакету (див. рис. 4.6). При цьому в заголовок дейтаграми входять адреси абонентів (відправника та одержувача) більш високого рівня, ніж MAC-адреси, - це IPX-адреси для протоколу IPX або IP-адреси для протоколу IP. Ці адреси включають номера мережі й вузла, хоста (індивідуальний ідентифікатор абонента). При цьому IPX-адреси (Рис. 8) більш прості, мають всього один формат, а в IP-адресу (Рис. 9) можуть входити три формату (класу A, B і C), що розрізняються значеннями трьох початкових бітів.

[[Image:6_7.gif|frame|600px|center|Рис. 7. Співвідношення рівнів моделі OSI і стека протоколів TCP / IP]]

[[Image:6_8.gif|frame|600px|center|Рис. 8. Формат IPX-адреси]]

Цікаво, що IP-адреса не має ніякого зв'язку з MAC-адресами абонентів. Номер вузла в ньому присвоюється абоненту незалежно від його MAC-адреси. В якості ідентифікатора станції IPX-адреса включає в себе повний MAC-адресу одержувача.

Номер мережі - це код, присвоєний кожної конкретної мережі, тобто кожній широкомовної області загальної, єдиної мережі. Під широкомовної областю розуміється частина мережі, яка прозора для широкомовних пакетів, пропускає їх безперешкодно.

Протокол NetBIOS (мережева базова система вводу / виводу) був розроблений компанією IBM для мереж IBM PC Network і IBM Token-Ring за зразком системи BIOS персонального комп'ютера. З тих пір цей протокол став фактичним стандартом (офіційно він не стандартизований), і багато мережеві операційні системи містять у собі емулятор NetBIOS для забезпечення сумісності. Спочатку NetBIOS реалізовував сеансовий, транспортний і мережевий рівні, проте в подальших мережах на більш низьких рівнях використовуються стандартні протоколи (наприклад, IPX / SPX), а на частку емулятора NetBIOS залишається тільки сеансовий рівень. NetBIOS забезпечує більш високий рівень сервісу, ніж IPX / SPX, але працює повільніше.

На основі протоколу NetBIOS був розроблений протокол NetBEUI, який являє собою розвиток протоколу NetBIOS до транспортного рівня. Однак недолік NetBEUI полягає в тому, що він не підтримує межсетевое взаємодію і не забезпечує маршрутизацію. Тому даний протокол використовується тільки в простих мережах, не розрахованих на підключення до Інтернет. Складні мережі орієнтуються на більш універсальні протоколи TCP / IP і IPX / SPX. Протокол NetBEUI в даний час вважається застарілим, хоча навіть в операційній системі Windows XP передбачена його підтримка, правда, тільки як додаткова опція.

Нарешті, згадуваний уже набір протоколів OSI - це повний набір (стек) протоколів, де кожен протокол точно відповідає певному рівню стандартної моделі OSI. Набір містить Маршрутизовані і транспортні протоколи, серії протоколів IEEE 802, протокол сеансового рівня, представницького рівня і кілька протоколів прикладного рівня. Поки широкого поширення цей набір протоколів не отримав, хоча він і повністю відповідає еталонної моделі OSI.

== Стандартні мережеві програмні засоби ==

Функції верхніх рівнів еталонної моделі OSI виконують мережеві програмні засоби. Для установки мережі досить мати набір мережевого обладнання, його драйвери, а також мережеве програмне забезпечення. Від вибору програмного забезпечення залежить дуже багато: припустимий розмір мережі, зручність використання і контролю мережі, режими доступу до ресурсів, продуктивність мережі в різних режимах і т.д. Правда, замінити одну програмну систему на іншу значно простіше, ніж змінити обладнання.

З точки зору розподілу функцій між комп'ютерами мережі, всі мережі можна розділити на дві групи:

Однорангові мережі, що складаються з рівноправних (з погляду доступу до мережі) комп'ютерів.
Мережі на основі серверів, в яких існують тільки виділені (dedicated) сервери, які займаються виключно мережевими функціями. Виділений сервер може бути єдиним чи їх може бути кілька.
Згідно з цим, виділяють і типи програмних засобів, що реалізують дані види мереж.

== Однорангові мережі ==

Однорангові мережі (Peer-to-Peer Network) і відповідні програмні засоби, як правило, використовуються для об'єднання невеликої кількості комп'ютерів (Рис. 6.10). Кожен комп'ютер такої мережі може одночасно бути і сервером і клієнтом мережі, хоча цілком припустиме призначення одного комп'ютера тільки сервером, а іншого тільки клієнтом. Принципова можливість суміщення функцій клієнта і сервера. Важливо також і те, що в однорангової мережі будь-який сервер може бути невиділений (non-dedicated), може не тільки обслуговувати мережу, але й працювати як автономний комп'ютер (щоправда, запити до нього по мережі сильно знижують швидкість його роботи). У тимчасової мережі можуть бути і виділені сервери, тільки обслуговуючі мережу.

[[Image:6_10.gif|frame|600px|center|Рис. 10. Однорангова мережа]]

Саме в даному випадку найбільш правильно говорити про розподілених дискових ресурсах, про віртуальному комп'ютері, а також про підсумовуванні обсягів дисків всіх комп'ютерів мережі. Якщо всі комп'ютери є серверами, то будь-який файл, створений на одному з них відразу ж стає доступним всім іншим комп'ютерам, його не треба передавати на централізований сервер.

Перевагою однорангових мереж є їх висока гнучкість: в залежності від конкретної задачі мережа може використовуватися дуже активно або зовсім не використовуватися. Через великий самостійності комп'ютерів у таких мережах рідко буває ситуація перевантаження (до того ж кількість комп'ютерів зазвичай невелика). Установка однорангових мереж досить проста, до того ж не потрібні додаткові дорогі сервери. Крім того, немає необхідності в системному адмініструванні, користувачі можуть самі управляти своїми ресурсами.

В однорангових мережах допускається визначення різних прав користувачів щодо доступу до мережевих ресурсів, але система розмежування прав не надто розвинена. Якщо кожен ресурс захищений своїм паролем, то користувачеві доводиться запам'ятовувати велику кількість паролів.

До недоліків однорангових мереж відносяться також слабка система контролю і протоколювання роботи мережі, труднощі з резервним копіюванням розподіленої інформації. До того ж вихід з ладу будь-якого комп'ютера-сервера призводить до втрати частини загальної інформації, тобто всі такі комп'ютери повинні бути по можливості високонадійними. Ефективна швидкість передачі інформації по тимчасовій мережі часто виявляється недостатньою, оскільки важко забезпечити швидкодія процесорів, великий об'єм оперативної пам'яті і високі швидкості обміну з жорстким диском для всіх комп'ютерів мережі. До того ж комп'ютери мережі працюють не тільки на мережу, але й вирішують інші завдання.

Кілька прикладів однорангових мережевих програмних засобів:
<ol>
<li>NetWare Lite компанії Novell (зараз вже не виробляється);
<li>LANtastic компанії Artisoft (випуск практично припинений);
<li>Windows for Workgroups компанії Microsoft (перша версія ОС Windows з вбудованою підтримкою мережі, випущена в 1992 році);
<li>Windows NT Workstation компанії Microsoft;
<li>Windows 95 ... Windows XP компанії Microsoft.
</ol>
Перші однорангові мережні програмні засоби представляли собою мережеві оболонки, що працюють під управлінням DOS (наприклад, NetWare Lite). Вони перехоплювали всі запити DOS, ті запити, які викликані зверненнями до мережевих пристроїв, оброблялися і виконувалися мережевий оболонкою, а ті, які викликані звертаннями до "місцевим", немережевим ресурсів, поверталися назад в DOS і оброблялися стандартним чином.

Пізніші однорангові мережні програмні засоби вже були вбудовані в операційну систему Windows. Це набагато зручніше, так як виключається етап установки мережевих програм. Тому мережеві оболонки зараз вже практично не використовуються, хоча багато їх характеристики були помітно краще, ніж у мережевих засобів Windows.

Зараз вважається, що однорангова мережа найбільш ефективна в невеликих мережах (близько 10 комп'ютерів). При значній кількості комп'ютерів мережеві операції сильно сповільнять роботу комп'ютерів і створять безліч інших проблем. Тим не менш, для невеликого офісу однорангова мережа - оптимальне рішення.

Найпоширеніша в даний момент однорангова мережа - це мережа на основі Windows XP (або більш ранніх версій ОС Windows).

При цьому користувач, купуючи комп'ютер з встановленою операційною системою, автоматично отримує і можливість виходу в мережу. Природно, це в багатьох випадках набагато зручніше, ніж купувати і встановлювати нехай навіть і більш досконалі продукти інших фірм.

Якщо набуття комп'ютер ще й має встановлений мережевий адаптер, то побудувати мережу користувачеві зовсім просто. Треба тільки з'єднати комп'ютери кабелем і налаштувати мережеві програми.

У Windows передбачена підтримка спільного використання дисків (в тому числі гнучких дисків і CD), а також принтерів. Є можливість об'єднання всіх користувачів у робочі групи для більш зручного пошуку необхідних ресурсів і організації доступу до них. Користувачі мають доступ до вбудованої системи електронної пошти. Це означає, що всі користувачі мережі отримують можливість спільно застосовувати багато ресурсів ОС свого комп'ютера.

При налаштуванні мережі користувач повинен вибрати тип мережного протоколу. За замовчуванням використовується протокол TCP / IP, але можливе застосування IPX / SPX (NWLink), а також NetBEUI. При виборі TCP / IP можна задавати адреси IP вручну або за допомогою автоматичної настройки адресації (в цьому випадку комп'ютер сам привласнить собі адресу з діапазону, не використовуваного в Інтернет).

Крім того, треба задати індивідуальне ім'я комп'ютера і визначити робочу групу, до якої він відноситься.

Після цього можна дозволити доступ по мережі до ресурсів кожного комп'ютера мережі, до його файлів, папок, принтерів, сканерів, доступу в Інтернет.

== Мережі на основі сервера ==

Мережі на основі сервера (Server-based Network) застосовуються в тих випадках, коли в мережу повинне бути об'єднано багато користувачів. У цьому випадку можливостей однорангової мережі може не вистачити. Тому в мережу включається спеціалізований комп'ютер - сервер, який обслуговує тільки мережу і не вирішує жодних інших завдань (Рис. 11). Такий сервер називається виділеним. Сервер може бути і спеціалізований на вирішенні однієї задачі, наприклад, сервер друку, але найчастіше серверами виступають саме комп'ютери. У мережі може бути і кілька серверів, кожен з яких вирішує свою задачу.

[[Image:6_11.gif|frame|600px|center|Рис. 11. Мережа на основі сервера]]

Сервери спеціально оптимізовані для швидкої обробки мережевих запитів на колективні ресурси і для керування захистом файлів і каталогів. При великих розмірах мережі потужності одного сервера може виявитися недостатньо, і тоді в мережу включають декілька серверів. Сервери можуть виконувати і деякі інші завдання: мережевий друк, вихід у глобальну мережу, зв'язок з іншою локальною мережею, обслуговування електронної пошти і т.д. Кількість користувачів мережі на основі сервера може досягати декількох тисяч. Однорангової мережею такого розміру просто неможливо було б керувати. Крім того, в мережі на основі серверів можна легко міняти кількість підключаються комп'ютерів, такі мережі називаються масштабованими.

У будь-якому випадку в мережі на основі сервера існує чіткий поділ комп'ютерів на клієнтів (або робочі станції) і сервери. Клієнти не можуть працювати як сервери, а сервери - як клієнти і як автономні комп'ютери. Очевидно, що всі мережеві дискові ресурси можуть розташовуватися тільки на сервері, а клієнти можуть звертатися тільки до сервера, але не один до одного. Однак це не означає, що вони не можуть спілкуватися між собою, просто пересилка інформації від одного клієнта до іншого можлива тільки через сервер, наприклад, через каталог, доступний всім клієнтам. В даному випадку реалізується деяка "логічна зірка" з сервером в центрі, хоча фізична топологія мережі може бути будь-хто.

Гідністю мережі на основі сервера часто називають надійність. Це вірно, але тільки з однією обмовкою: якщо сервер дійсно дуже надійний. В іншому випадку будь-яка відмова сервера призводить до повного паралічу мережі на відміну від ситуації з однорангової мережею, де відмова одного з комп'ютерів не призводить до відмови всієї мережі. Безперечне достоїнство мережі на основі сервера - висока швидкість обміну, так як сервер завжди оснащується швидким процесором (або навіть декількома процесорами), оперативною пам'яттю великого об'єму і швидкими жорсткими дисками. Так як всі ресурси мережі зібрані в одному місці, можливе застосування набагато потужніших засобів управління доступом, захисту даних, протоколювання обміну, ніж в однорангових мережах.

До недоліків мережі на основі сервера відносяться її громіздкість у разі невеликої кількості комп'ютерів, залежність всіх комп'ютерів-клієнтів від сервера, більш висока вартість мережі внаслідок використання дорогого сервера. Але, говорячи про вартість, треба також враховувати, що при одному і тому ж обсязі мережевих дисків великої диск сервера виходить дешевше, ніж багато дисків меншого обсягу, що входять до складу всіх комп'ютерів однорангової мережі.

Приклади деяких мережевих програмних засобів на основі сервера:
<ul>
<li>NetWare компанії Novell (найпоширеніша мережна ОС);
<li>LAN Server компанії IBM (майже не використовується);
<li>LAN Manager компанії Microsoft;
<li>Windows NT Server компанії Microsoft;
<li>Windows Server 2003 компанії Microsoft.
</ul>
На файл-сервері в даному випадку встановлюється спеціальна мережева операційна система, розрахована на роботу сервера. Ця мережна ОС оптимізована для ефективного виконання специфічних операцій по організації мережевого обміну. На робочих станціях (клієнтах) може встановлюватися будь-яка сумісна операційна система, що підтримує мережу.

Для забезпечення надійної роботи мережі при аваріях електроживлення застосовується безперебійне електроживлення сервера. В даному випадку це набагато простіше, ніж при тимчасовій мережі, де бажано оснащувати джерелами безперебійного живлення всі комп'ютери мережі. Для адміністрування мережі (тобто управління розподілом ресурсів, контролю прав доступу, захисту даних, файлової системи, резервування файлів і т.д.) у випадку мережі на основі сервера необхідно виділяти спеціального людини, що має відповідну кваліфікацію. Централізоване адміністрування полегшує обслуговування мережі та дозволяє оперативно вирішувати всі питання. Особливо це важливо для надійного захисту даних від несанкціонованого доступу. У разі ж однорангової мережі можна обійтися і без фахівця-адміністратора, правда, при цьому всі користувачі мережі повинні мати хоч якесь уявлення про адміністрування.

Процес установки серверної мережевий операційної системи набагато складніше, ніж у випадку тимчасової мережі. Так, він включає в себе такі обов'язкові процедури:
<ul>
<li>форматування та розбиття на розділи жорсткого диска комп'ютера-сервера;
<li>привласнення індивідуального імені сервера;
<li>присвоєння імені мережі;
<li>встановлення та налаштування мережевого протоколу;
<li>вибір мережевих служб;
<li>введення пароля адміністратора.
</ul>
Мережева операційна система на базі сервера Windows Server 2003 надає користувачам набагато більше можливостей, ніж у випадку тимчасової мережі.

Вона дозволяє будувати складні ієрархічні структури мережі на основі логічних груп комп'ютерів (доменів, domain), наборів доменів (дерев, tree) і наборів дерев (лісу, forest).

Домен являє собою групу комп'ютерів, керованих контролером домену, спеціальним сервером. Домен використовує власну базу даних, що містить облікові записи користувачів, і управляє власними ресурсами, такими як принтери та загальні файли. Кожному домену присвоюється своє ім'я (зазвичай домен розглядається як окрема мережа зі своїм номером). У кожен домен може входити кілька робочих груп, які формуються з користувачів, які вирішують загальну або подібні завдання. В принципі домен може включати тисячі користувачів, проте зазвичай домени не надто великі, і кілька доменів об'єднуються в дерево доменів. Це спрощує управління мережею. Точно так само кілька дерев може об'єднуватися в ліс, найбільшу адміністративну структуру, підтримувану даної ОС.

У процесі установки Windows Server 2003 необхідно задати тип протоколу мережі. За замовчуванням використовується TCP / IP, але можливе застосування NWLink (IPX / SPX).

Кожному серверу необхідно призначити роль, яку він буде виконувати в мережі:
<ul>
<li>контролер домену (управляє роботою домену);
<li>файловий сервер (зберігає спільно використовувані файли);
<li>сервер друку (управляє мережевим принтером);
<li>Web-сервер (містить сайт, доступний по мережі Інтернет або по локальній мережі);
<li>комунікаційний сервер (забезпечує роботу електронної пошти і конференцій);
<li>сервер віддаленого доступу (забезпечує віддалений доступ).
</ul>
Кожному користувачеві мережі необхідно привласнити своє облікове ім'я та пароль, а також права доступу до ресурсів (повноваження). Права доступу можуть задаватися як індивідуально, так і цілої робочій групі користувачів. Windows Server 2003 забезпечує наступні види повноважень для папок:
<ul>
<li>повний контроль (перегляд, читання, запис, видалення папки, підпапок, файлів, запуск на виконання, установка прав доступу до папки);
<li>зміна (перегляд, читання, запис, видалення підпапок і файлів, запуск на виконання);
<li>читання і виконання (перегляд, читання, запуск на виконання);
<li>перегляд вмісту папки;
<li>запис нового вмісту в папку;
<li>читання інформації з папки.
</ul>
Ті ж самі рівні повноважень (крім перегляду вмісту) передбачені і для файлів, доступних по мережі.

Мережні операційні системи NetWare компанії Novell сьогодні дуже популярні, що пояснюється їх високою продуктивністю, сумісністю з різними апаратними засобами і розвиненою системою засобів захисту даних. Компанія Novell випускає мережеві програмні засоби з 1979 року: кілька версій мережевих ОС на базі файлових серверів (одна з останніх версій - NetWare 6 і 6.5), клієнтське програмне забезпечення, а також засоби діагностики роботи мереж. Популярні донедавна мережеві оболонки однорангових мереж, такі як NetWare Lite і Personal NetWare зараз вже не виробляються.

Відмінною особливістю мережевих програмних засобів Novell завжди була їхня відкритість, тобто сумісність з операційними системами різних фірм: Windows, UNIX, Macintosh, OS / 2. Крім того, вони завжди забезпечували можливість роботи з апаратними засобами практично всіх відомих виробників. Це дозволяє будувати на їх основі мережі з різноманітних абонентів - від найпростіших до найскладніших.

Всі мережеві продукти NetWare допускають підключення бездискових робочих станцій (клієнтів), що дозволяє при необхідності значно знизити вартість мережі. У всіх продуктах передбачена підтримка мережевих мостів.

Продуктам Novell NetWare властиві і недоліки, наприклад, їх вартість для невеликих мереж виявляється досить високою в порівнянні з ціною продуктів інших виробників. Крім того, їх установка порівняно складна, але вони вже стали фактичним стандартом, тому їх позиції на ринку досить міцні.

Розглянемо коротко особливості мережевої ОС Novell NetWare 6.5.

Як і у випадку Microsoft Windows Server 2003, Novell NetWare 6.5 вимагає створення деревовидної ієрархічної структури, що включає в себе мережеві дерева, сервери, користувачів, групи та інші об'єкти.

Novell NetWare 6.5 передбачає обов'язкове розбиття жорстких дисків з використанням власної системи зберігання файлів NSS (Novell Storage Services), яке вимагає створення логічних розділів (Volumes) на диску. Це дозволяє серверу більш ефективно вирішувати мережеві задачі.

Для кожного сервера мережі треба вибрати один з трьох типів:
<ul>
<li>Настроюваний сервер (зокрема, Web-сервер, FTP-сервер).
<li>Основний файловий сервер.
<li>Спеціальний сервер (наприклад, DNS / DHCP-сервер, контролюючий мережеві адреси та імена, чи сервер резервного копіювання).
<li>Крім того, треба задати тип використовуваного протоколу - TCP / IP або IPX / SPX.
</ul>

На комп'ютери-клієнти слід встановити клієнтське програмне забезпечення. Це порівняно проста процедура.

Кожному клієнту надається обліковий запис, надаються свої права доступу до ресурсів. Клієнти можуть бути об'єднані в робочі групи, кожній з яких присвоюються імена і права доступу.

Передбачені наступні види доступу до файлів і каталогів (папок):
<ul>
<li>Зміна прав доступу до каталогу чи файлу;
<li>Перегляд каталогу;
<li>Створення каталогів і файлів в даному каталозі;
<li>Видалення каталогів і файлів в даному каталозі;
<li>Зміна вмісту файлів;
<li>Будь-які операції над файлами каталогу;
<li>Запис у файл.
</ul>

Файл:6 11.gif

2012-12-17T00:35:21Z

Vad zel:

Файл:6 10.gif

2012-12-17T00:35:08Z

Vad zel:

Файл:6 9.gif

2012-12-17T00:34:56Z

Vad zel:

Файл:6 8.gif

2012-12-17T00:34:45Z

Vad zel:

Файл:6 7.gif

2012-12-17T00:34:33Z

Vad zel:

Файл:6 6.gif

2012-12-17T00:34:23Z

Vad zel:

Файл:6 5.gif

2012-12-17T00:34:12Z

Vad zel:

Файл:6 4.gif

2012-12-17T00:34:00Z

Vad zel:

Файл:6 3.gif

2012-12-17T00:33:49Z

Vad zel:

Файл:6 2.gif

2012-12-17T00:33:37Z

Vad zel:

Файл:6 1.gif

2012-12-17T00:22:31Z

Vad zel:

Користувач:Vad zel

2012-12-17T00:16:51Z

Vad zel: /* Мої роботи з курсу КМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ */

[[Image:fot.jpg|thumb|250px]]

== Про себе ==

 '''Зеленський Вадим Сергiйович'''

'''Місце проживання:''' м.Кіровоград, Україна

'''Навчання:''' [http://www.kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет ім.В.Винниченка], фізико-математичний факультет кафедра Інформатики, 46 група

'''E-mail''': vad_zel@inbox.ru

'''ICQ''': 571456478

'''Vkontakte.ru:''' [http://vkontakte.ru/id11147037 Вадим Зеленский]

== Мої інтереси ==

== Індивідульні завдання з Математичного моделювання ==

[[Медіа:SJHREDING.pdf |Зв'язок неперервного та дискретного на прикладі рівняння Шредінга]]

== Мої роботи (Мультимедіа) ==

[[Лабораторна робота №1-2 | Лабораторна робота №1]]

[[Лабораторна робота №1-2 | Лабораторна робота №2]]

[[Лабораторна робота №3 Зеленський | Лабораторна робота №3]]

[[Лабораторна робота №4 Зеленський | Лабораторна робота №4]]

[[лаба 5 | Лабораторна робота №5]]

[[лаба 6 | Лабораторна робота №6]]

[[Laba_7-8 | Лабораторна робота №7-8]]

== Мої роботи з курсу КМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ ==

[[Модель OSI. Нижні рівні | Модель OSI. Нижні рівні]]

[[Модель OSI. Верхні рівні | Модель OSI. Верхні рівн]]

Модель OSI. Нижні рівні

2012-12-17T00:14:36Z

Vad zel: /* Модель OSI. Нижні рівні */

У цій статті дається уявлення про стандартної моделі взаємодії відкритих систем OSI, рівнях функцій, виконуваних при взаємодії з мережі, можливості мережевих адаптерів і проміжних мережевих пристроїв.

----

В мережі проводиться безліч операцій, які забезпечують передачу даних від комп'ютера до комп'ютера. Користувача не цікавить, як саме це відбувається, йому необхідний доступ до додатка або комп'ютерного ресурсу, розташованому в іншій комп'ютерній мережі. У дійсності ж вся передана інформація проходить багато етапів обробки.

Перш за все, вона розбивається на блоки, кожний з яких забезпечується керуючою інформацією. Отримані блоки оформляються у вигляді мережевих пакетів, потім ці пакети кодуються, передаються за допомогою електричних або світлових сигналів по мережі відповідно до обраного методу доступу, потім з прийнятих пакетів знову відновлюються укладені в них блоки даних, блоки з'єднуються в дані, які і стають доступні іншому додатку. Це, звичайно, спрощений опис процесів, що відбуваються.

Частина з зазначених процедур реалізується тільки програмно, інша частина - апаратно, а якісь операції можуть виконуватися як програмами, так і апаратурою.

Упорядкувати всі виконувані процедури, розділити їх на рівні і підрівні, взаємодіючі між собою, якраз і покликані моделі мереж. Ці моделі дозволяють правильно організувати взаємодію як абонентам всередині однієї мережі, так і самим різним мережам на різних рівнях. В даний час найбільшого поширення набула так звана еталонна модель обміну інформацією відкритої системи OSI (Open System Interconnection). Під терміном "відкрита система" розуміється не замкнута в собі система, що має можливість взаємодії з якимись іншими системами (на відміну від закритої системи).

== Еталонна модель OSI ==

Модель OSI була запропонована Міжнародною організацією стандартів ISO (International Standards Organization) в 1984 році. З тих пір її використовують (більш-менш строго) усі виробники мережевих продуктів. Як і будь-яка універсальна модель, OSI досить громіздка, надлишкова, і не дуже гнучка. Тому реальні мережеві засоби, пропоновані різними фірмами, не обов'язково дотримуються прийнятого поділу функцій. Однак знайомство з моделлю OSI дозволяє краще зрозуміти, що ж відбувається в мережі.

Всі мережеві функції в моделі розділені на 7 рівнів (Рис. 1). При цьому вищестоящі рівні виконують більш складні, глобальні завдання, для чого використовують у своїх цілях нижчестоящі рівні, а також управляють ними. Мета нижчого рівня - надання послуг вищестоящому рівню, причому вищестоящому рівню не важливі деталі виконання цих послуг. Нижчі рівні виконують більш прості і конкретні функції. В ідеалі кожен рівень взаємодіє тільки з тими, які знаходяться поруч з ним (вище і нижче за нього). Верхній рівень відповідає прикладної задачі, що працює в даний момент додатком, нижній - безпосередній передачі сигналів по каналу зв'язку.

[[Image:Модель-OSI.jpg|frame|600px|center|Рис. 1. Сім рівнів моделі OSI]]

Модель OSI відноситься не тільки до локальних мереж, але і до будь мереж зв'язку між комп'ютерами або іншими абонентами. Зокрема, функції Інтернету також можна поділити на рівні згідно з моделлю OSI. Принципові відмінності локальних мереж від глобальних, з точки зору моделі OSI, спостерігаються тільки на нижніх рівнях моделі.

Функції, що входять в показані на Рис. 1 рівні, реалізуються кожним абонентом мережі. При цьому кожен рівень на одному абоненті працює так, як ніби він має прямий зв'язок з відповідним рівнем іншого абонента. Між однойменними рівнями абонентів мережі існує віртуальна (логічна) зв'язок, наприклад, між прикладними рівнями взаємодіючих по мережі абонентів. Реальну ж, фізичний зв'язок (кабель, радіоканал) абоненти однієї мережі мають тільки на самому нижньому, першому, фізичному рівні. У передавальному абоненті інформація проходить всі рівні, починаючи з верхнього і закінчуючи нижнім. У приймаючому абоненті отримана інформація робить зворотний шлях: від нижнього рівня до верхнього (Рис. 2).

[[Image:5_2.gif|frame|600px|rigtht|Рис. 2. Шлях інформації від абонента до абонента]]

Дані, які необхідно передати по мережі, на шляху від верхнього (сьомого) рівня до нижнього (першого) проходять процес інкапсуляції (рис. 4.6). Кожен нижченаведений рівень не тільки виробляє обробку даних, що приходять з більш високого рівня, але й постачає їх своїм заголовком, а також службовою інформацією. Такий процес обростання службовою інформацією продовжується до останнього (фізичного) рівня. На фізичному рівні вся ця многооболочечная конструкція передається по кабелю приймачу. Там вона проробляє зворотну процедуру декапсуляціі, тобто при передачі на вищий рівень забирається одна з оболонок. Верхнього сьомого рівня досягають вже дані, звільнені від усіх оболонок, тобто від всієї службової інформації нижчестоящих рівнів. При цьому кожен рівень приймаючого абонента робить обробку даних, отриманих з нижченаведеного рівня відповідно до прибираної їм службовою інформацією.

Якщо на шляху між абонентами в мережі включаються якісь проміжні пристрої (наприклад, трансивери, репітери, концентратори, комутатори, маршрутизатори), то і вони теж можуть виконувати функції, що входять в нижні рівні моделі OSI. Чим більше складність проміжного пристрою, тим більше рівнів воно захоплює. Але будь проміжне пристрій повинен приймати і повертати інформацію на нижньому, фізичному рівні. Всі внутрішні перетворення даних повинні проводитися двічі і в протилежних напрямках (Рис. 3). Проміжні мережеві пристрої на відміну від повноцінних абонентів (наприклад, комп'ютерів) працюють тільки на нижніх рівнях і до того ж виконують двосторонню перетворення.

[[Image:5_3.gif|frame|600px|right|Рис. 3. Включення проміжних пристроїв між абонентами мережі]]

== Функції різних рівнів ==
<ul>
<li>'''Прикладний рівень'''

Рівень 7, Прикладний (Application Layer), - самий верхній рівень моделі OS1.

Він являє собою вікно для доступу прикладних процесів до мережевих послуг. Прикладний рівень забезпечує доступ прикладних процесів в середовищі OSI. Функції прикладного рівня поділяються на дві групи: загальні та спеціальні. Перші дають засоби взаємодії, що використовуються різними програмами, наприклад, засоби організації зв'язку між прикладними процесами. Другі забезпечують певні потреби конкретних додатків, наприклад, обмін файлами, доступ до баз даних і електронну пошту.

<li>'''Представницький рівень'''

Рівень 6, Представницький (Presentation Layer),

Представницький рівень призначений для представлення даних, що підлягають передачі між прикладними об'єктами, представлення структур даних, на які посилаються прикладні об'єкти, представленням методів, які можуть використовуватися для маніпулювання і обробки даних. Представницький рівень має справу з синтаксисом, тобто з формальним їх поданням. Семантика, тобто спосіб інтерпретації даних, їх зміст - прерогатива тільки прикладного рівня. Наявність представницького рівня звільняє додатка від необхідності піклуватися про проблему загального представлення даних і забезпечує незалежність від синтаксису. Це дозволяє прикладним об'єктам використовувати будь-який локальний синтаксис, представницький рівень забезпечує перетворення локальних синтаксисів в узгоджений обома прикладними об'єктами. Перетворення синтаксисів виконуються локально і видні для інших відкритих систем. У зв'язку з цим представницькі протоколи не стандартизуються.

Функції представницького рівня включають:
<ol>
<li>запит на встановлення сеансу;
<li>передачу даних;
<li>узгодження і перепогодження вибору синтаксису;
<li>перетворення синтаксису, включаючи перетворення даних,
<li>форматування та спеціальні перетворення (стиснення, шифрування / дешифрування).
</ol>
Сутність другої і третьої функції полягає в наступному. Існує три варіанти синтаксису даних: синтаксис відправника, синтаксис одержувача і синтаксис, використовуваний об'єктами представницького рівня (синтаксис пердачи). Будь або два з них можуть бути іденітічнимі. Рівень представлення містить функції, необхідне для перетворення між синтаксисом передачі і кожним з синтаксисів прикладних об'єктів по мірі необхідності. Єдиного синтаксису передачі для всієї OSI не існує тому представницькі об'єкти-кореспонденти узгодять синтаксис в процесі встановлення з'єднання. Представницький об'єкт повинен знати синтаксис свого прикладного об'єкта і узгоджений синтаксис передачі. Узгодження синтаксису передачі здійснюється в процесі діалогу між об'єктами представницького рівня або в процесі встановлення з'єднання, або в будь-який час в процесі передачі даних.

Представницький рівень відповідає за перетворення протоколів, трансляцію даних, їх шифрування, зміну або перетворення застосовуваного набору символів (кодової таблиці) і розширення графічних команд. Представницький рівень, крім того, управляє стиском даних для зменшення переданих бітів. На цьому рівні в Win / DOS працює утиліта, звана редиректором (редиректор). Її призначення - переадресувати операції введення / виводу до ресурсів сервера Lan Manager.

<li>'''Сеансовий рівень'''

Рівень 5, Сеансовий (Session Layer)

Сеансовий рівень призначений для організації і синхронізації діалогу та управління обміном даними. З цією метою рівень надає послуги по встановленню сеансового з'єднання між двома представницькими об'єктами і підтриманню упорядкованого взаємодії при обміні даними між ними. Для здійснення передачі даних між представницькими об'єктами сеанс відображається на транспортне сполучення і використовує останнє. Сеанс може бути розірваний сеансового або представницькими об'єктами.

Функції сеансового рівня зводяться до:
<ol>
<li>встановлення та розірвання сеансового з'єднання;
<li>обміну нормальними і терміновими даними
<li>управлінню взаємодією; синхронізації сеансу;
<li>відновленню сеансу
</ol>
Всі ці функції тісно пов'язані з сеансовий сервісом, оскільки власні, не ініційовані з боку верхнього рівня дії практично відсутні.

Синхронізацію між користувацькими завданнями сеансовий рівень забезпечує допомогою розстановки в потоці даних контрольних точок (chekpoints). Та-ким чином, у разі мережевої помилки, потрібно заново передати тільки дані, наступні за останньою контрольною точкою. На цьому рівні виконується управління діалогом між взаємодіючими процесами, тобто регулюється, яка зі сторін здійснює передачу, коли, як довго і т.д.

<li>'''Транспортний рівень'''
Рівень 4, Транспортний (Transport Layer)
Транспортний рівень забезпечує прозору передачу даних між сеансовий об'єктами і звільняє їх від функцій, пов'язаних з надійною та економічно ефективною передачею даних. Рівень оптимізує іспользолваніе наявних мережевих ресурсів представляючи транспортний сервіс при мінімальній вартості. Оптимізація виконується при обмеженнях, що накладаються всіма взаємодіючими в межах мережі сеансового об'єктами, з одного боку, і можливостями і параметрами мережного сервісу, який використовується транспортним рівнем, з іншого. Протоколи транспортного рівня призначені для межконцевого (точка-точка) взаємодії, де кінці визначаються як транспортні об'єкти-кореспонденти. Транспортний рівень звільняється від маршрутизації і ретрансляції та займається виключно забезпеченням взаємодії між кінцевими відкритими системами.

Транспортні функції залежать від мережевого сервісу і включають:
<ol>
<li>відображення транспортного адреси на мережеву адресу;
<li>мультиплексування і рассщепленіе транспортних сполучень на мережеві з'єднання;
<li>встановлення та розірвання транспортних сполучень;
<li>управління потоком на окремих з'єднаннях;
<li>виявлення помилок і керування якістю сервісу;
<li>виправлення помилок;
<li>сегментування, блокування та зчеплення;
<li>передача термінових блоків даних.
</ol>
Транспортний рівень гарантує доставку пакетів без помилок, в тій же послідовності, без втрат і дублювання. На цьому рівні повідомлення переупаковувати: довгі розбиваються на кілька пакетів, а короткі об'єднуються в один. Це збільшує ефективність передачі пакетів по мережі. На транспортному рівні вузла-одержувача повідомлення розпаковуються, відновлюються у початковому вигляді, і звичайно посилається сигнал підтвердження прийому. Транспортний рівень управляє потоком, перевіряє помилки і бере участь у ванні проблем, пов'язаних з відправленням і отриманням пакетів.

<li>'''Мережевий рівень'''
Рівень 3, Мережний (Network Layer).
Мережевий рівень відповідає за адресацію повідомлень і переклад логічних адрес та імен у фізичні адреси. Мережний рівень забезпечує встановлення, підтримання та роз'єднання мережевих з'єднань між системами, що містять взаємодіючі прикладні об'єкти, а також надає функціональні та процедурні засоби для блочного обміну даними між транспортними об'єктами по мережевим з'єднанням.

Мережевий рівень визначає маршрут транспортного об'єкту-відправника до транспортного б'екту-одержувачу і забезпечує незалежність від особливостей маршрутизації і ретрансляції, пов'язаних із встановленням і використанням даного мережевого з'єднання. Це той випадок, коли кілька [під] мереж використовуються послідовно або паралельно.

На цьому рівні вирішуються також такі задачі і проблеми, пов'язані з мережевим трафіком, як комутація пакетів, маршрутизація і перевантаження. Якщо мережевий адаптер маршрутизатора не може передавати великі блоки даних, послані комп'ютером-відправником, на мережевому рівні ці блоки розбиваються на менші. Мережевий рівень комп'ютера-одержувача збирає ці дані в початковий стан.

Функції мережевого рівня:
<ol>
<li>маршрутизація і ретрансляція;
<li>організація мережевих з'єднань;
<li>мультиплексування мережевих з'єднань на канальне з'єднання;
<li>сегментування і блокування;
<li>виявлення та виправлення помилок;
<li>сериализация;
<li>управління потоком;
<li>передача термінових даних;
<li>повернення до вихідного стану.
</ol>
Мережні з'єднання можуть мати різну конфігурацію - від простого двох-точкового з'єднання до складної комбінації підмереж з різними характеристиками. Зазвичай мережеві функції поділяються на підрівні. Б.м. детально такий поділ описано в оригінальних документах ISO, що описують модель OSI.

<li>'''Канальний рівень'''
Рівень 2, Канальний (Data Link Layer),
Канальний рівень здійснює передачу кадрів (кадрів) даних від Cетевой рівня до фізичного. Кадри - це логічно організована структура в яку можна поміщати дані. Канальний рівень вузла-одержувача упаковує сирої потік бітів, що надходять від фізичного рівня, в кадри даних.

Керуюча інформація використовується для маршрутизації, а також вказує на тип пакету і сегментацію. Дані - власне передана інформація. CRC (Надлишковий циклічний код) - це відомості, які допоможуть виявити помилки, що, в свою чергу, гарантує правильний прийом інформації.

Канальний рівень забезпечує функціональні і процедурні кошти для встановлення, підтримки і розірвання канальних з'єднань між мережевими об'єктами і передачі блоків даних. Канальне з'єднання (канал передачі даних) будується на одному або декількох фізичних з'єднаннях.

Канальний рівень виявляє і, в більшості випадків виправляє помилки, які можуть виникнути на фізичному рівні. Це дозволяє мережному рівню вважати передачу даних по мережному з'єднанню фактично безпомилковою. Крім цього канальний рівень дозволяє мережному управляти взаємними сполуками фізичних каналів.

Зазвичай, коли канальний рівень посилає кадр, він очікує з боку одержувача підтвердження прийому. Канальний рівень одержувача перевіряє наявність можливих помилок передачі. Кадри, пошкоджені при передачі, чи кадри, отримання яких не підтверджено, надсилаються вдруге.

Функції канального рівня:
<ol>
<li>встановлення та розірвання канального з'єднання;
<li>розщеплення канального з'єднання на кілька фізичних;
<li>сериализация;
<li>виявлення та виправлення помилок;
<li>управління потоком;
<li>управління з'єднанням фізичних каналів передачі даних.
</ol>
<li>'''Фізичний рівень'''

Рівень 1, Фізичний (Physical Layer)

Це самий нижній у моделі OSI. Цей рівень здійснює передачу неструктурованого, © сирого © потоку біт з фізичної середовищі (наприклад, по мережевому кабелю).

Фізичний рівень забезпечує механічні, електричні, функціональні і процедурні кошти активізації, підтримки та деактивизации фізичних з'єднань для передачі даних між канальними об'єктами. Функції рівня зводяться до активізації та деактивизации фізичного з'єднання, а також передачі даних.

Тут реалізуються електричний, оптичний, механічний і функціональний інтерфейси з кабелем. Фізичний рівень також формує сигнали, які переносять дані, що надійшли від усіх вищерозміщених рівнів.

На цьому рівні визначається спосіб з'єднання мережевого кабелю з платою мережного адаптера, зокрема, кількість контактів в роз'ємах і їх функції. Крім того, тут визначається спосіб передачі даних по мережному кабелю.

Фізичний рівень призначений для передачі бітів (нулів і одиниць) від одного комп'ютера до іншого. Рівень відповідає за кодування даних і синхронізацію бітів, гарантуючи, що передана одиниця буде сприйнята саме як одиниця, а не як нуль. Також фізичний рівень встановлює тривалість кожного біта і спосіб переказу біта у відповідні електричні або оптичні імпульси, що передаються по мережевому кабелю.
</ui>

----

Як уже зазначалося, в рівні 2 (канальному) нерідко виділяють два підрівня (sublayers) LLC і MAC (Рис. 4):

[[Image:5_4.gif|frame|600px|Right|Рис. 4. Підрівні LLC і MAC канального рівня]]
<ol>
Верхній підрівень (LLC - Logical Link Control) здійснює управління логічної зв'язком, тобто встановлює віртуальний канал зв'язку. Строго
кажучи, ці функції не пов'язані з конкретним типом мережі, але частина з них все ж покладається на апаратуру мережі (мережевий адаптер). Інша частина функцій підрівня LLC виконується програмою драйвера мережного адаптера. Підрівень LLC відповідає за взаємодію з рівнем 3 (мережевим).
Нижній підрівень (MAC - Media Access Control) забезпечує безпосередній доступ до середовища передачі інформації (каналу зв'язку). Він безпосередньо пов'язаний з апаратурою мережі. Саме на підрівні MAC здійснюється взаємодія з фізичним рівнем. Тут виробляється контроль стану мережі, повторна передача пакетів задане число разів при колізіях, прийом пакетів і перевірка правильності передачі.
Крім моделі OSI існує також модель IEEE Project 802, прийнята в лютому 1980 року (звідси і число 802 у назві), яку можна розглядати як модифікацію, розвиток, уточнення моделі OSI. Стандарти, що визначаються цією моделлю (так звані 802-специфікації) відносяться до нижніх двом рівням моделі OSI і діляться на дванадцять категорій, кожній з яких привласнений свій номер:

802.1 - об'єднання мереж за допомогою мостів і комутаторів

802.2 - управління логічної зв'язком на підрівні LLC.

802.3 - локальна мережа з методом доступу CSMA / CD і топологією шина (Ethernet).

802.4 - локальна мережа з топологією шина і маркерним доступом (Token-Bus).

802.5 - локальна мережа з топологією кільце і маркерним доступом (Token-Ring).

802.6 - міська мережа (Metropolitan Area Network, MAN) з відстанями між абонентами більше 5 км.

802.7 - широкосмугова технологія передачі даних.

802.8 - оптоволоконна технологія.

802.9 - інтегровані мережі з можливістю передачі мови та даних.

802.10 - безпека мереж, шифрування даних.

802.11 - бездротова мережа по радіоканалу (WLAN - Wireless LAN).

802.12 - локальна мережа з централізованим управлінням доступом за пріоритетами запитів і топологією зірка (100VG-AnyLAN).

Файл:5 12.gif

2012-12-16T23:46:23Z

Vad zel:

Файл:5 11.gif

2012-12-16T23:46:14Z

Vad zel:

Файл:5 10.gif

2012-12-16T23:46:06Z

Vad zel:

Файл:5 9.gif

2012-12-16T23:45:47Z

Vad zel: завантажив нову версію «Файл:5 9.gif»

Файл:5 9.gif

2012-12-16T23:45:34Z

Vad zel:

Файл:5 8.gif

2012-12-16T23:45:26Z

Vad zel:

Файл:5 7.gif

2012-12-16T23:45:08Z

Vad zel:

Файл:5 6.gif

2012-12-16T23:44:53Z

Vad zel:

Файл:5 5.gif

2012-12-16T23:44:44Z

Vad zel:

Файл:5 4.gif

2012-12-16T23:44:35Z

Vad zel:

Файл:5 3.gif

2012-12-16T23:44:09Z

Vad zel: завантажив нову версію «Файл:5 3.gif»

Файл:5 3.gif

2012-12-16T23:43:58Z

Vad zel:

Файл:5 2.gif

2012-12-16T23:24:12Z

Vad zel:

Файл:Модель-OSI.jpg

2012-12-16T23:15:20Z

Vad zel:

Користувач:Vad zel

2012-12-16T23:11:00Z

Vad zel:

Модель OSI. Нижні рівні

2012-12-16T23:10:50Z

Vad zel: Створена сторінка: == Модель OSI. Нижні рівні ==

== Модель OSI. Нижні рівні ==

Операційні системи

2012-01-08T13:16:35Z

Vad zel: /* Процеси */

Зміст курсу

== Вступ ==

[[Тема 1. Вступ до курсу. Означення операційної системи.]]

[[Тема 2. Еволюція ОС. Тенденції розвитку. Класифікації ОС.]]

[[Тема 3. Віртуальні машини.]]

== Процеси ==

[[Тема 1. Поняття «процес». Стани процесів. ]]

[[Тема 2. Контекст і дескриптор процесу. Перемикання процесів.]]

[[Призупиненні процеси | Тема 3. Призупиненні процеси.]]

[[Тема 4. Процеси в Linux.]]

[[Тема 5. Потоки. Стани потоків. Багатопоточність.]]

Тема 6. Потоки та нитки в Windows.

[[Тема 7. Алгоритми планування.]]

[[Тема_8._Проблема_синхронізації._Ефект_гонок._Критична_секція.| Тема 8. Проблема синхронізації. Ефект гонок. Критична секція.]]

== Віртуальна пам'ять ==

[[Тема 1. Керування пам’яттю. Типи адрес.]]

[[Тема 2. Класифікація розподілів пам’яті без використання дискового простору.]]

[[Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору. | Тема 3. Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору.]]

[[Тема 4. Сегментний розподіл.]]

[[Тема 5. Сторінковий розподіл.]]

[[Тема 6. Віртуальна пам’ять в Linux.]]

[[Тема 7. Віртуальна пам’ять в Windows.]]

== Ввод-вивід ==
[[Тема 1. Керування вводом-виводом.. Види вводу-виводу.]]

[[Фізична_організація_пристроїв_вводу-виводу._Класифікації | Тема 2. Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації]]

Тема 3. Дискове
планування.

[[Тема 4. RAID. Класифікація та рівні.]]

[[Тема 5. Файли. Архітектура файлової системи. Організація файлів.]]

[[Квоти_в_Linux| Тема 6. Створення дискових квот в операційній системі Linux. ]]

== Завдання до лабораторних робіт ==

Спеціальність "Інформатика"

[[Лаб_ОС_1]]

[[Лаб_ОС_2]]

[[Лаб_ОС_2|Лаб_ОС_3]]

[[Лаб_ОС_4]]

[[Лаб_ОС_4|Лаб_ОС_5]]

[[Лаб_ОС_6]]

[[Лаб_ОС_6|Лаб_ОС_7]]

[[Лаб_ОС_8]]

[[Лаб_ОС_9]]

[[Лаб_ОС_10]]

[[Лаб_ОС_11]]

[[Лаб_ОС_11|Лаб_ОС_12]]

[[Лаб_ОС_13]]

[[Лаб_ОС_14]]

[[Лаб_ОС_15]]

[[Лаб_ОС_15|Лаб_ОС_16]]

Спеціальність "Математика. Основи інформатики"

[[Лаб_СОС_1]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_2]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_3]]

[[Лаб_СОС_4]]

[[Лаб_СОС_4|Лаб_СОС_5]]

[[Лаб_СОС_6]]

[[Лаб_СОС_6|Лаб_СОС_7]]

[[Лаб_СОС_8]]

[[Лаб_СОС_9]]

[[Лаб_СОС_9|Лаб_СОС_10]]

[[Лаб_СОС_11]]

[[Лаб_СОС_12]]

Викладач [[Болілий Василь Олександрович]]

[[category:Навчальні проекти]]

Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору.

2012-01-08T13:13:30Z

Vad zel: /* Свопінг */

== Поняття віртуальної пам'яті ==

Вже досить давно користувачі зіткнулися з проблемою розміщення в пам'яті програм, розмір яких перевищував наявну вільну пам'ять. Рішенням було розбиття програми на частини, звані оверлеями. 0-ий оверлей починав виконуватися першим. Коли він закінчував своє виконання, він викликав інший оверлей. Всі оверлеї зберігалися на диску і переміщувались між пам'яттю і диском засобами операційної системи. Однак розбивка програми на частини і планування їхнього завантаження в оперативну пам'ять мав здійснювати програміст.

Розвиток методів організації обчислювального процесу в цьому напрямку привело до появи методу, відомого під назвою віртуальна пам'ять. Віртуальним називається ресурс, який користувачу чи користувача програмі представляється володіє властивостями, якими він насправді не володіє. Так, наприклад, користувачеві може бути надана віртуальна оперативна пам'ять, розмір якої перевершує всю наявну в системі реальну оперативну пам'ять. Користувач пише програми так, як ніби в його розпорядженні є однорідна оперативна пам'ять великого обсягу, але насправді всі дані, використовувані програмою, зберігаються на одному або декількох різнорідних ЗП, звичайно на дисках, і при необхідності частинами відображаються в реальну пам'ять.

Таким чином, віртуальна пам'ять - це сукупність програмно-апаратних засобів, що дозволяють користувачам писати програми, розмір яких перевершує наявну оперативну пам'ять; для цього віртуальна пам'ять вирішує наступні завдання:
<ul>
<li>розміщує дані в ЗП різного типу, наприклад, частина програми в оперативній пам'яті, а частина на диску;
<li>переміщує по мірі необхідності дані між запам'ятовуючими пристроями різного типу, наприклад, довантажує потрібну частину програми з диска в оперативну пам'ять;
<li>перетворює віртуальні адреси у фізичні.
</ul>
Всі ці дії виконуються автоматично, без участі програміста, тобто механізм віртуальної пам'яті є прозорим по відношенню до користувача.

Найбільш поширеними реалізаціями віртуальної пам'яті є сторінкове, сегментні і сторінковому-сегментний розподіл пам'яті, а також свопінг.

== Сторінковий розподіл ==

ВАП кожного процесу поділяється на частини однакового, фіксованого для даної системи розміру, які називаються віртуальними сторінками. У загальному випадку розмір віртуального адресного простору не є кратним розміру сторінки, тому остання сторінка кожного процесу доповнюється фіктивною областю.

Вся оперативна пам'ять машини також ділиться на частини такого ж розміру, називані фізичними сторінками (чи блоками).

Розмір сторінки звичайно вибирається рівним степеню двійки: 512, 1024 і т.д., це дозволяє спростити механізм перетворення адрес.

При завантаженні процесу частина його віртуальних сторінок міститься в ОП, а решта - на диск. Суміжні віртуальні сторінки не обов'язково розташовуються в суміжних фізичних сторінках. При завантаженні операційна система створює для кожного процесу інформаційну структуру - таблицю сторінок, у якій встановлюється відповідність між номерами віртуальних і фізичних сторінок для сторінок, завантажених в оперативну пам'ять, або робиться відмітка про те, що віртуальна сторінка вивантажена на диск. Крім того, у таблиці сторінок міститься керуюча інформація, така як ознака модифікації сторінки, ознака невигружаемості (вивантаження деяких сторінок може бути заборонена), ознака звертання до сторінки (використовується для підрахунку числа звернень за певний період часу) та інші дані, формовані і використовувані механізмом віртуальної пам'яті.

При активізації чергового процесу в спеціальний регістр процесора завантажується адреса таблиці сторінок даного процесу.

При кожному зверненні до пам'яті відбувається читання з таблиці сторінок інформації про віртуальну сторінку, до якої відбулося звертання. Якщо дана віртуальна сторінка знаходиться в оперативній пам'яті, то виконується перетворення ВА у фізичну. Якщо ж потрібна віртуальна сторінка в даний момент вивантажена на диск, то відбувається так зване сторінкове переривання. Виконується процес переводиться в стан очікування, і активізується інший процес з черги готових. Паралельно програма обробки сторінкового переривання знаходить на диску необхідну віртуальну сторінку і намагається завантажити її в оперативну пам'ять. Якщо в пам'яті є вільна фізична сторінка, то завантаження виконується негайно, якщо ж вільних сторінок немає, то вирішується питання, яку сторінку слід вивантажити з оперативної пам'яті.

У даній ситуації може бути використано багато різних критеріїв вибору, найбільш популярні з них наступні:
<ul>
<li>найдовше не використовувалася сторінка,
<li>перша-ліпша сторінка,
<li>сторінка, до якої останнім часом було найменше звернень.
</ul>
У деяких системах використовується поняття робочого безлічі сторінок. Робоча безліч визначається для кожного процесу і являє собою перелік найбільш часто використовуваних сторінок, які повинні постійно перебувати в оперативній пам'яті і тому не підлягають вивантаженню.

Після того, як обрана сторінка, яка має залишити оперативну пам'ять, аналізується її ознака модифікації (з таблиці сторінок). Якщо виштовхується сторінка з моменту завантаження була модифікована, то її нова версія повинна бути переписана на диск. Якщо ні, то вона може бути просто знищена, тобто відповідна фізична сторінка оголошується вільною.

Розглянемо механізм перетворення віртуальної адреси у фізичний при сторінковій організації пам'яті (малюнок 2.13).

Віртуальний адресу при сторінковому розподілі може бути представлений у вигляді пари (p, s), де p - номер віртуальної сторінки процесу (нумерація сторінок починається з 0), а s - зсув у межах віртуальної сторінки. Враховуючи, що розмір сторінки дорівнює 2 у ступені до, зсув s може бути отримано простим відділенням k молодших розрядів в двійковій запису віртуального адреси. Решта старші розряди представляють собою двійковий запис номера сторінки p.

При кожному зверненні до оперативної пам'яті апаратними засобами виконуються наступні дії:

на підставі початкової адреси таблиці сторінок (вміст регістра адреси таблиці сторінок), номера віртуальної сторінки (старші розряди ВА) і довжини запису в таблиці сторінок (системна константа) визначається адресу потрібного запису в таблиці,
з цього запису витягається номер фізичної сторінки,
до номера фізичної сторінки приєднується зсув (молодші розряди віртуальної адреси).
Використання в пункті (3) того факту, що розмір сторінки дорівнює ступеню 2, дозволяє застосувати операцію конкатенації (приєднання) замість більш тривалої операції додавання, що зменшує час отримання фізичної адреси, а значить підвищує продуктивність комп'ютера.

На продуктивність системи зі сторінковою організацією пам'яті впливають тимчасові витрати, пов'язані з обробкою сторінкових переривань і перетворенням ВА у фізичну. При часто виникаючих сторінкових перериваннях система може витрачати велику частину часу даремно, на свопінг сторінок. Щоб зменшити частоту сторінкових переривань, варто було б збільшувати розмір сторінки. Крім того, збільшення розміру сторінки зменшує розмір таблиці сторінок, а значить зменшує витрати пам'яті. З іншого боку, якщо сторінка велика, значить велика і фіктивна область в останній віртуальній сторінці кожної програми. У середньому на кожній програмі губиться половина обсягу сторінки, що в сумі при великій сторінці може скласти істотну величину. Час перетворення ВА у фізичну у значній мірі визначається часом доступу до таблиці сторінок. У зв'язку з цим таблицю сторінок прагнуть розміщати в "швидких" запам'ятовуючих пристроях. Це може бути, наприклад, набір спеціальних регістрів чи пам'ять, що використовує для зменшення часу доступу асоціативний пошук і кешування даних.

Сторінкове розподіл пам'яті може бути реалізований в спрощеному варіанті, без вивантаження сторінок на диск. У цьому випадку всі віртуальні сторінки всіх процесів постійно знаходяться в оперативній пам'яті. Такий варіант сторінкової організації хоча і не надає користувачеві віртуальної пам'яті, але майже виключає фрагментацію за рахунок того, що програма може завантажуватися в несуміжні області, а також того, що при завантаженні віртуальних сторінок ніколи не утвориться залишків.

== Сегментний розподіл ==

При сторінковій організації ВАП процесу поділяється механічно на рівні частини. Це не дозволяє диференціювати способи доступу до різних частин програми (сегментам), а це властивість часто буває дуже корисним. Наприклад, можна заборонити звертатися з операціями запису і читання в кодовий сегмент програми, а для сегмента даних дозволити тільки читання. Крім того, розбивка програми на "осмислені" частини робить принципово можливим поділ одного сегмента декількома процесами. Наприклад, якщо два процеси використовують одну і ту саму математичну підпрограму, то в оперативну пам'ять може бути завантажена тільки одна копія цієї підпрограми.

Розглянемо, яким чином сегментний розподіл пам'яті реалізує ці можливості. Віртуальний адресний простір процесу поділяється на сегменти, розмір яких визначається програмістом з урахуванням значення міститься в них. Окремий сегмент може являти собою підпрограму, масив даних і т.п. Іноді сегментація програми виконується по замовчуванню компілятором.

При завантаженні процесу частина сегментів міститься в ОП (при цьому для кожного з цих сегментів ОС підшукує придатний ділянку вільної пам'яті), а частина сегментів розміщається в дискової пам'яті. Сегменти однієї програми можуть займати в ОП несуміжні ділянки. Під час завантаження система створює таблицю сегментів процесу (аналогічну таблиці сторінок), в якій для кожного сегмента вказується початкова фізична адреса сегмента в оперативній пам'яті, розмір сегмента, правила доступу, ознака модифікації, ознака звертання до даного сегмента за останній інтервал часу і деяка інша інформація . Якщо віртуальні адресні простори кількох процесів включають той самий сегмент, то в таблицях сегментів цих процесів робляться посилання на один і той же ділянка оперативної пам'яті, в який даний сегмент завантажується в єдиному екземплярі.

Система із сегментною організацією функціонує аналогічно системі зі сторінкової організацією: час від часу відбуваються переривання, пов'язані з відсутністю потрібних сегментів у пам'яті, при необхідності звільнення пам'яті деякі сегменти вивантажуються, при кожному зверненні до оперативної пам'яті виконується перетворення ВА у фізичну. Крім того, при зверненні до пам'яті перевіряється, чи дозволений доступ необхідного типу до даного сегмента.

Віртуальний адресу при сегментної організації пам'яті може бути представлений парою (g, s), де g - номер сегмента, а s - зсув у сегменті. Фізична адреса виходить шляхом додавання початкової фізичної адреси сегмента, знайденого в таблиці сегментів за номером g, і зсуву s.

Недоліком даного методу розподілу пам'яті є фрагментація на рівні сегментів і більш повільне в порівнянні з сторінкової організацією перетворення адреси.

== Сторінково-сегментний розподіл ==

Як видно з назви, даний метод являє собою комбінацію сторінкового і сегментного розподілу пам'яті і, внаслідок цього, поєднує в собі переваги обох підходів. Віртуальний простір процесу поділяється на сегменти, а кожен сегмент у свою чергу ділиться на віртуальні сторінки, що нумеруються в межах сегмента. Оперативна пам'ять поділяється на фізичні сторінки. Завантаження процесу виконується операційною системою посторінково, при цьому частина сторінок розміщується в оперативній пам'яті, а частина на диску. Для кожного сегмента створюється своя таблиця сторінок, структура якої повністю збігається зі структурою таблиці сторінок, використовуваної при сторінковому розподілі. Для кожного процесу створюється таблиця сегментів, у якій вказуються адреси таблиць сторінок для всіх сегментів даного процесу. Адреса таблиці сегментів завантажується в спеціальний регістр процесора, коли активізується відповідний процес.

== Свопінг ==

Різновидом віртуальної пам'яті є свопінг.

Для завантаження процесора на 90% інколи достатньо всього трьох задач. Однак для того, щоб забезпечити таку ж завантаження інтерактивними завданнями, які виконують інтенсивний ввод-вивід, будуть потрібні десятки таких завдань. Необхідною умовою для виконання задачі є завантаження її в оперативну пам'ять, обсяг якої обмежений. У цих умовах був запропонований метод організації обчислювального процесу, званий свопінгу. Відповідно до цього методу деякі процеси (звичайно знаходяться в стані очікування) тимчасово вивантажуються на диск. Планувальник операційної системи не виключає їх зі свого розгляду, і при настанні умов активізації деякого процесу, що знаходиться в області свопінгу на диску, цей процес переміщається в оперативну пам'ять. Якщо вільного місця в оперативній пам'яті не вистачає, то вивантажується інший процес.

При свопінгу, на відміну від розглянутих раніше методів реалізації віртуальної пам'яті, процес переміщається між пам'яттю і диском цілком, тобто протягом деякого часу процес може повністю бути відсутнім в оперативній пам'яті. Існують різні алгоритми вибору процесів на завантаження і вивантаження, а також різні способи виділення оперативної і дискової пам'яті завантажуваного процесу.

--[[Користувач:Vad zel|Зеленський Вадим]] 15:13, 8 січня 2012 (EET)

Операційні системи

2012-01-08T13:12:57Z

Vad zel: /* Віртуальна пам'ять */

Зміст курсу

== Вступ ==

[[Тема 1. Вступ до курсу. Означення операційної системи.]]

[[Тема 2. Еволюція ОС. Тенденції розвитку. Класифікації ОС.]]

[[Тема 3. Віртуальні машини.]]

== Процеси ==

[[Тема 1. Поняття «процес». Стани процесів. ]]

[[Тема 2. Контекст і дескриптор процесу. Перемикання процесів.]]

Тема 3. Призупиненні процеси.

[[Тема 4. Процеси в Linux.]]

[[Тема 5. Потоки. Стани потоків. Багатопоточність.]]

Тема 6. Потоки та нитки в Windows.

[[Тема 7. Алгоритми планування.]]

[[Тема_8._Проблема_синхронізації._Ефект_гонок._Критична_секція.| Тема 8. Проблема синхронізації. Ефект гонок. Критична секція.]]

== Віртуальна пам'ять ==

[[Тема 1. Керування пам’яттю. Типи адрес.]]

[[Тема 2. Класифікація розподілів пам’яті без використання дискового простору.]]

[[Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору. | Тема 3. Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору.]]

[[Тема 4. Сегментний розподіл.]]

[[Тема 5. Сторінковий розподіл.]]

[[Тема 6. Віртуальна пам’ять в Linux.]]

[[Тема 7. Віртуальна пам’ять в Windows.]]

== Ввод-вивід ==
[[Тема 1. Керування вводом-виводом.. Види вводу-виводу.]]

[[Фізична_організація_пристроїв_вводу-виводу._Класифікації | Тема 2. Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації]]

Тема 3. Дискове
планування.

[[Тема 4. RAID. Класифікація та рівні.]]

[[Тема 5. Файли. Архітектура файлової системи. Організація файлів.]]

[[Квоти_в_Linux| Тема 6. Створення дискових квот в операційній системі Linux. ]]

== Завдання до лабораторних робіт ==

Спеціальність "Інформатика"

[[Лаб_ОС_1]]

[[Лаб_ОС_2]]

[[Лаб_ОС_2|Лаб_ОС_3]]

[[Лаб_ОС_4]]

[[Лаб_ОС_4|Лаб_ОС_5]]

[[Лаб_ОС_6]]

[[Лаб_ОС_6|Лаб_ОС_7]]

[[Лаб_ОС_8]]

[[Лаб_ОС_9]]

[[Лаб_ОС_10]]

[[Лаб_ОС_11]]

[[Лаб_ОС_11|Лаб_ОС_12]]

[[Лаб_ОС_13]]

[[Лаб_ОС_14]]

[[Лаб_ОС_15]]

[[Лаб_ОС_15|Лаб_ОС_16]]

Спеціальність "Математика. Основи інформатики"

[[Лаб_СОС_1]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_2]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_3]]

[[Лаб_СОС_4]]

[[Лаб_СОС_4|Лаб_СОС_5]]

[[Лаб_СОС_6]]

[[Лаб_СОС_6|Лаб_СОС_7]]

[[Лаб_СОС_8]]

[[Лаб_СОС_9]]

[[Лаб_СОС_9|Лаб_СОС_10]]

[[Лаб_СОС_11]]

[[Лаб_СОС_12]]

Викладач [[Болілий Василь Олександрович]]

[[category:Навчальні проекти]]

Класифікація розподілів пам’яті з використання дискового простору.

2012-01-08T13:10:57Z

Vad zel: Створена сторінка: == Поняття віртуальної пам'яті == Вже досить давно користувачі зіткнулися з проблемою роз...

Операційні системи

2012-01-08T12:45:41Z

Vad zel: /* Ввод-вивід */

Зміст курсу

== Вступ ==

[[Тема 1. Вступ до курсу. Означення операційної системи.]]

[[Тема 2. Еволюція ОС. Тенденції розвитку. Класифікації ОС.]]

[[Тема 3. Віртуальні машини.]]

== Процеси ==

[[Тема 1. Поняття «процес». Стани процесів. ]]

[[Тема 2. Контекст і дескриптор процесу. Перемикання процесів.]]

Тема 3. Призупиненні процеси.

[[Тема 4. Процеси в Linux.]]

[[Тема 5. Потоки. Стани потоків. Багатопоточність.]]

Тема 6. Потоки та нитки в Windows.

[[Тема 7. Алгоритми планування.]]

[[Тема_8._Проблема_синхронізації._Ефект_гонок._Критична_секція.| Тема 8. Проблема синхронізації. Ефект гонок. Критична секція.]]

== Віртуальна пам'ять ==

[[Тема 1. Керування пам’яттю. Типи адрес.]]

[[Тема 2. Класифікація розподілів пам’яті без використання дискового простору.]]

Тема 3. Класифікація
розподілів пам’яті з
використання дискового
простору.

[[Тема 4. Сегментний розподіл.]]

[[Тема 5. Сторінковий розподіл.]]

[[Тема 6. Віртуальна пам’ять в Linux.]]

[[Тема 7. Віртуальна пам’ять в Windows.]]

== Ввод-вивід ==
[[Тема 1. Керування вводом-виводом.. Види вводу-виводу.]]

[[Фізична_організація_пристроїв_вводу-виводу._Класифікації | Тема 2. Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації]]

Тема 3. Дискове
планування.

[[Тема 4. RAID. Класифікація та рівні.]]

[[Тема 5. Файли. Архітектура файлової системи. Організація файлів.]]

[[Квоти_в_Linux| Тема 6. Створення дискових квот в операційній системі Linux. ]]

== Завдання до лабораторних робіт ==

Спеціальність "Інформатика"

[[Лаб_ОС_1]]

[[Лаб_ОС_2]]

[[Лаб_ОС_2|Лаб_ОС_3]]

[[Лаб_ОС_4]]

[[Лаб_ОС_4|Лаб_ОС_5]]

[[Лаб_ОС_6]]

[[Лаб_ОС_6|Лаб_ОС_7]]

[[Лаб_ОС_8]]

[[Лаб_ОС_9]]

[[Лаб_ОС_10]]

[[Лаб_ОС_11]]

[[Лаб_ОС_11|Лаб_ОС_12]]

[[Лаб_ОС_13]]

[[Лаб_ОС_14]]

[[Лаб_ОС_15]]

[[Лаб_ОС_15|Лаб_ОС_16]]

Спеціальність "Математика. Основи інформатики"

[[Лаб_СОС_1]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_2]]

[[Лаб_СОС_1|Лаб_СОС_3]]

[[Лаб_СОС_4]]

[[Лаб_СОС_4|Лаб_СОС_5]]

[[Лаб_СОС_6]]

[[Лаб_СОС_6|Лаб_СОС_7]]

[[Лаб_СОС_8]]

[[Лаб_СОС_9]]

[[Лаб_СОС_9|Лаб_СОС_10]]

[[Лаб_СОС_11]]

[[Лаб_СОС_12]]

Викладач [[Болілий Василь Олександрович]]

[[category:Навчальні проекти]]

Користувач:Vad zel

2012-01-08T12:39:06Z

Vad zel: /* Про себе */

Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації

2012-01-08T12:37:56Z

Vad zel: /* Користувацький шар програмного забезпечення */

== Управління вводом-виводом ==

Однією з головних функцій ОС є управління усіма пристроями вводу-виводу комп'ютера. ОС повинна передавати пристроям команди, перехоплювати переривання і обробляти помилки; вона також повинна забезпечувати інтерфейс між пристроями та іншою частиною системи. З метою розвитку інтерфейс повинен бути однаковим для всіх типів пристроїв (незалежність від пристроїв).

== Фізична організація пристроїв вводу-виводу ==

Пристрої вводу-виводу діляться на два типи: ''блок-орієнтовані'' пристрої і ''байт-орієнтовані'' пристрої. ''Блок-орієнтовані'' пристрої зберігають інформацію в блоках фіксованого розміру, кожен з яких має свою власну адресу. Найпоширеніше блок-орієнтоване пристрій - диск. ''Байт-орієнтовані'' пристрої не адресуються і не дозволяють проводити операцію пошуку, вони генерують чи споживають послідовність байтів. Прикладами є термінали, рядкові принтери, мережні адаптери. Однак деякі зовнішні пристрої не відносяться ні до одного класу, наприклад, годинник, який, з одного боку, не адресується, а з іншого боку, не породжують потоку байтів. Це пристрій лише видає сигнал переривання в деякі моменти часу.

Зовнішній пристрій зазвичай складається з механічного та електронного компонента. Електронний компонент називається контролером пристрою або адаптером. Механічний компонент представляє власне пристрій. Деякі контролери можуть керувати кількома пристроями. Якщо інтерфейс між контролером і пристроєм стандартизований, то незалежні виробники можуть випускати сумісні як контролери, так і пристрої.

Операційна система зазвичай має справу не з пристроєм, а з контролером. Контролер, як правило, виконує прості функції, наприклад, перетворює потік біт в блоки, що складаються з байт, і здійснюють контроль і виправлення помилок. Кожен контролер має кілька регістрів, які використовуються для взаємодії з центральним процесором. У деяких комп'ютерах ці регістри є частиною фізичного адресного простору. У таких комп'ютерах немає спеціальних операцій вводу-виводу. В інших комп'ютерах адреси регістрів вводу-виводу, званих часто портами, утворюють власний адресний простір за рахунок введення спеціальних операцій вводу-виводу (наприклад, команд IN і OUT в процесорах i86).

ОС виконує ввод-вивід, записуючи команди в регістри контролера. Наприклад, контролер гнучкого диска IBM PC приймає 15 команд, таких як READ, WRITE, SEEK, FORMAT і т.д. Коли команда прийнята, процесор залишає контролер і займається іншою роботою. При завершенні команди контролер організує переривання для того, щоб передати управління процесором операційній системі, яка має перевірити результати операції. Процесор отримує результати і статус пристрою, читаючи інформацію з регістрів контролера.

== Організація програмного забезпечення вводу-виводу ==

Основна ідея організації програмного забезпечення вводу-виводу полягає в розбивці його на кілька рівнів, причому нижні рівні забезпечують екранування особливостей апаратури від верхніх, а ті, в свою чергу, забезпечують зручний інтерфейс для користувачів.

Ключовим принципом є незалежність від пристроїв. Вид програми не повинен залежати від того, чи читає вона дані з гнучкого диска або з жорсткого диска.

Дуже близькою до ідеї незалежності від пристроїв є ідея одностайної іменування, тобто для іменування пристроїв повинні бути прийняті єдині правила.

Іншим важливим питанням для програмного забезпечення вводу-виводу є обробка помилок. Взагалі кажучи, помилки слід обробляти якнайближче до апаратури. Якщо контролер виявляє помилку читання, то він повинен спробувати її скоригувати. Якщо ж це йому не вдається, то виправленням помилок повинен зайнятися драйвер пристрою. Багато помилки можуть зникати при повторних спробах виконання операцій вводу-виводу, наприклад, помилки, викликані наявністю порошин на голівках читання або на диску. І тільки якщо нижній рівень не може впоратися з помилкою, він повідомляє про помилку верхньому рівню.

Ще одне ключове питання - це використання блокуючих (синхронних) і неблокірующіх (асинхронних) передач. Більшість операцій фізичного вводу-виводу виконується асинхронно - процесор починає передачу і переходить на іншу роботу, поки не настає переривання. Користувальницькі програми набагато легше писати, якщо операції вводу-виводу блокуючі - після команди READ програма автоматично припиняється до тих пір, поки дані не потраплять в буфер програми. ОС виконує операції вводу-виводу асинхронно, але подає їх для користувача програм в синхронній формі.

Остання проблема полягає в тому, що одні устрою є поділюваними, а інші - виділеними. Диски - це колективні пристрої, тому що одночасний доступ декількох користувачів до диска не являє собою проблему. Принтер - це виділені пристрої, тому що не можна змішувати рядки, що друкуються різними користувачами. Наявність виділених пристроїв створює для операційної системи деякі проблеми.

Для вирішення поставлених проблем доцільно розділити програмне забезпечення вводу-виводу на чотири шари (малюнок 2.30):
<ul>
<li>Обробка переривань,
<li>Драйвери пристроїв,
<li>Незалежний від пристроїв шар операційної системи,
<li>Користувацький шар програмного забезпечення.
</ul>
[[Файл:Img00034.gif]]
Рис. 1. Багаторівнева організація підсистеми вводу-виводу

== Обробка переривань ==

Переривання повинні бути приховані якнайглибше в надрах операційної системи, щоб якомога менша частина ОС мала з ними справу. Найкращий спосіб полягає у вирішенні процесу, який ініціював операцію вводу-виводу, блокувати себе до завершення операції і настання переривання. Процес може блокувати себе, використовуючи, наприклад, виклик DOWN для семафора, або виклик WAIT для перемінної умови, чи виклик RECEIVE для очікування повідомлення. При настанні переривання процедура обробки переривання виконує розблокування процесу, який ініціював операцію вводу-виводу, використовуючи виклики UP, SIGNAL чи посилаючи процесу повідомлення. У будь-якому випадку ефект від переривання буде полягати в тому, що раніше заблокований процес тепер продовжить своє виконання.

== Драйвери пристроїв ==

Весь залежний від пристрою код поміщається в драйвер пристрою. Кожен драйвер управляє пристроями одного типу або, може бути, одного класу.

В операційній системі тільки драйвер пристрою знає про конкретні особливості якого-небудь пристрою. Наприклад, тільки драйвер диска має справу з доріжками, секторами, циліндрами, часом встановлення головки та іншими факторами, що забезпечують правильну роботу диска.

Драйвер пристрою приймає запит від пристроїв програмного шару і вирішує, як його виконати. Типовим запитом є читання n блоків даних. Якщо драйвер був вільний під час надходження запиту, то він починає виконувати запит негайно. Якщо ж він був зайнятий обслуговуванням іншого запиту, то знову надійшов запит приєднується до черги вже наявних запитів, і він буде виконаний, коли настане його черга.

Перший крок в реалізації запиту вводу-виводу, наприклад, для диска, полягає в перетворенні його з абстрактної форми в конкретну. Для дискового драйвера це означає перетворення номерів блоків в номери циліндрів, головок, секторів, перевірку, чи працює мотор, чи знаходиться головка над потрібним циліндром. Коротше кажучи, він повинен вирішити, які операції контролера потрібно виконати і в якій послідовності.

Після передачі команди контролеру драйвер повинен вирішити, чи блокувати себе до закінчення заданої операції чи ні. Якщо операція займає значний час, як при друку деякого блоку даних, то драйвер блокується до тих пір, поки операція не завершиться, і оброблювач переривання не розблокує його. Якщо команда вводу-виводу виконується швидко (наприклад, прокрутка екрана), то драйвер очікує її завершення без блокування.

Незалежний від пристроїв шар операційної системи

Більшість програмного забезпечення вводу-виводу є незалежною від пристроїв. Точна межа між драйверами і незалежними від пристроїв програмами визначається системою, тому що деякі функції, які могли б бути реалізовані незалежним способом, насправді виконані у вигляді драйверів для підвищення ефективності або з інших причин.

Типовими функціями для незалежного від пристроїв шару є:

забезпечення загального інтерфейсу до драйверам пристроїв,
іменування пристроїв,
захист пристроїв,
забезпечення незалежного розміру блоку,
буферизація,
розподіл пам'яті на блок-орієнтованих пристроях,
розподіл і звільнення виділених пристроїв,
повідомлення про помилки.
Зупинимося на деяких функціях даного переліку. Верхнім верствам програмного забезпечення не зручно працювати з блоками різної величини, тому даний шар забезпечує єдиний розмір блоку, наприклад, за рахунок об'єднання декількох різних блоків у єдиний логічний блок. У зв'язку з цим верхні рівні мають справу з абстрактними пристроями, які використовують єдиний розмір логічного блоку незалежно від розміру фізичного сектора.

При створенні файлу або заповненні його новими даними необхідно виділити йому нові блоки. Для цього ОС повинна вести список або бітову карту вільних блоків диска. На підставі інформації про наявність вільного місця на диску може бути розроблений алгоритм пошуку вільного блоку, незалежний від пристрою і реалізується програмним шаром, що знаходяться вище шару драйверів.

== Користувацький шар програмного забезпечення ==

Хоча більша частина програмного забезпечення вводу-виводу знаходиться всередині ОС, деяка його частина міститься в бібліотеках, що пов'язуються з одними програмами. Системні виклики, які включають виклики вводу-виводу, зазвичай робляться бібліотечними процедурами. Якщо програма, написана мовою С, містить виклик

count = write (fd, buffer, nbytes),
то бібліотечна процедура write буде пов'язана з програмою. Набір подібних процедур є частиною системи вводу-виводу. Зокрема, форматування вводу або вивоводу виконується бібліотечними процедурами. Прикладом може служити функція printf мови С, яка приймає рядок формату і, можливо, деякі змінні в якості вхідної інформації, потім будує рядок символів ASCII і робить виклик write для виведення цього рядка. Стандартна бібліотека вводу-виводу містить велику кількість процедур, які виконують ввод-вивід і працюють як частина користувальницької програми.

Інший категорією програмного забезпечення вводу-виводу є підсистема спулінга (spooling). Спулінг - це спосіб роботи з виділеними пристроями в мультипрограммной системі. Розглянемо типове пристрій, що вимагає спулінга - рядковий принтер. Хоча технічно легко дозволити кожному користувальницькому процесу відкрити спеціальний файл, пов'язаний з принтером, такий спосіб небезпечний через те, що користувальницький процес може монополізувати принтер на довільний час. Замість цього створюється спеціальний процес - монітор, який отримує виключні права на використання цього пристрою. Також створюється спеціальний каталог, званий каталогом спулінга. Для того, щоб надрукувати файл, користувальницький процес поміщає виведену інформацію в цей файл і поміщає його в каталог спулінга. Процес-монітор по черзі роздруковує всі файли, що містяться в каталозі спулінга.

--[[Користувач:Vad zel|Зеленський Вадим]] 14:37, 8 січня 2012 (EET)

Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації

2012-01-08T12:37:27Z

Vad zel:

== Управління вводом-виводом ==

Однією з головних функцій ОС є управління усіма пристроями вводу-виводу комп'ютера. ОС повинна передавати пристроям команди, перехоплювати переривання і обробляти помилки; вона також повинна забезпечувати інтерфейс між пристроями та іншою частиною системи. З метою розвитку інтерфейс повинен бути однаковим для всіх типів пристроїв (незалежність від пристроїв).

== Фізична організація пристроїв вводу-виводу ==

Пристрої вводу-виводу діляться на два типи: ''блок-орієнтовані'' пристрої і ''байт-орієнтовані'' пристрої. ''Блок-орієнтовані'' пристрої зберігають інформацію в блоках фіксованого розміру, кожен з яких має свою власну адресу. Найпоширеніше блок-орієнтоване пристрій - диск. ''Байт-орієнтовані'' пристрої не адресуються і не дозволяють проводити операцію пошуку, вони генерують чи споживають послідовність байтів. Прикладами є термінали, рядкові принтери, мережні адаптери. Однак деякі зовнішні пристрої не відносяться ні до одного класу, наприклад, годинник, який, з одного боку, не адресується, а з іншого боку, не породжують потоку байтів. Це пристрій лише видає сигнал переривання в деякі моменти часу.

Зовнішній пристрій зазвичай складається з механічного та електронного компонента. Електронний компонент називається контролером пристрою або адаптером. Механічний компонент представляє власне пристрій. Деякі контролери можуть керувати кількома пристроями. Якщо інтерфейс між контролером і пристроєм стандартизований, то незалежні виробники можуть випускати сумісні як контролери, так і пристрої.

Операційна система зазвичай має справу не з пристроєм, а з контролером. Контролер, як правило, виконує прості функції, наприклад, перетворює потік біт в блоки, що складаються з байт, і здійснюють контроль і виправлення помилок. Кожен контролер має кілька регістрів, які використовуються для взаємодії з центральним процесором. У деяких комп'ютерах ці регістри є частиною фізичного адресного простору. У таких комп'ютерах немає спеціальних операцій вводу-виводу. В інших комп'ютерах адреси регістрів вводу-виводу, званих часто портами, утворюють власний адресний простір за рахунок введення спеціальних операцій вводу-виводу (наприклад, команд IN і OUT в процесорах i86).

ОС виконує ввод-вивід, записуючи команди в регістри контролера. Наприклад, контролер гнучкого диска IBM PC приймає 15 команд, таких як READ, WRITE, SEEK, FORMAT і т.д. Коли команда прийнята, процесор залишає контролер і займається іншою роботою. При завершенні команди контролер організує переривання для того, щоб передати управління процесором операційній системі, яка має перевірити результати операції. Процесор отримує результати і статус пристрою, читаючи інформацію з регістрів контролера.

== Організація програмного забезпечення вводу-виводу ==

Основна ідея організації програмного забезпечення вводу-виводу полягає в розбивці його на кілька рівнів, причому нижні рівні забезпечують екранування особливостей апаратури від верхніх, а ті, в свою чергу, забезпечують зручний інтерфейс для користувачів.

Ключовим принципом є незалежність від пристроїв. Вид програми не повинен залежати від того, чи читає вона дані з гнучкого диска або з жорсткого диска.

Дуже близькою до ідеї незалежності від пристроїв є ідея одностайної іменування, тобто для іменування пристроїв повинні бути прийняті єдині правила.

Іншим важливим питанням для програмного забезпечення вводу-виводу є обробка помилок. Взагалі кажучи, помилки слід обробляти якнайближче до апаратури. Якщо контролер виявляє помилку читання, то він повинен спробувати її скоригувати. Якщо ж це йому не вдається, то виправленням помилок повинен зайнятися драйвер пристрою. Багато помилки можуть зникати при повторних спробах виконання операцій вводу-виводу, наприклад, помилки, викликані наявністю порошин на голівках читання або на диску. І тільки якщо нижній рівень не може впоратися з помилкою, він повідомляє про помилку верхньому рівню.

Ще одне ключове питання - це використання блокуючих (синхронних) і неблокірующіх (асинхронних) передач. Більшість операцій фізичного вводу-виводу виконується асинхронно - процесор починає передачу і переходить на іншу роботу, поки не настає переривання. Користувальницькі програми набагато легше писати, якщо операції вводу-виводу блокуючі - після команди READ програма автоматично припиняється до тих пір, поки дані не потраплять в буфер програми. ОС виконує операції вводу-виводу асинхронно, але подає їх для користувача програм в синхронній формі.

Остання проблема полягає в тому, що одні устрою є поділюваними, а інші - виділеними. Диски - це колективні пристрої, тому що одночасний доступ декількох користувачів до диска не являє собою проблему. Принтер - це виділені пристрої, тому що не можна змішувати рядки, що друкуються різними користувачами. Наявність виділених пристроїв створює для операційної системи деякі проблеми.

Для вирішення поставлених проблем доцільно розділити програмне забезпечення вводу-виводу на чотири шари (малюнок 2.30):
<ul>
<li>Обробка переривань,
<li>Драйвери пристроїв,
<li>Незалежний від пристроїв шар операційної системи,
<li>Користувацький шар програмного забезпечення.
</ul>
[[Файл:Img00034.gif]]
Рис. 1. Багаторівнева організація підсистеми вводу-виводу

== Обробка переривань ==

Переривання повинні бути приховані якнайглибше в надрах операційної системи, щоб якомога менша частина ОС мала з ними справу. Найкращий спосіб полягає у вирішенні процесу, який ініціював операцію вводу-виводу, блокувати себе до завершення операції і настання переривання. Процес може блокувати себе, використовуючи, наприклад, виклик DOWN для семафора, або виклик WAIT для перемінної умови, чи виклик RECEIVE для очікування повідомлення. При настанні переривання процедура обробки переривання виконує розблокування процесу, який ініціював операцію вводу-виводу, використовуючи виклики UP, SIGNAL чи посилаючи процесу повідомлення. У будь-якому випадку ефект від переривання буде полягати в тому, що раніше заблокований процес тепер продовжить своє виконання.

== Драйвери пристроїв ==

Весь залежний від пристрою код поміщається в драйвер пристрою. Кожен драйвер управляє пристроями одного типу або, може бути, одного класу.

В операційній системі тільки драйвер пристрою знає про конкретні особливості якого-небудь пристрою. Наприклад, тільки драйвер диска має справу з доріжками, секторами, циліндрами, часом встановлення головки та іншими факторами, що забезпечують правильну роботу диска.

Драйвер пристрою приймає запит від пристроїв програмного шару і вирішує, як його виконати. Типовим запитом є читання n блоків даних. Якщо драйвер був вільний під час надходження запиту, то він починає виконувати запит негайно. Якщо ж він був зайнятий обслуговуванням іншого запиту, то знову надійшов запит приєднується до черги вже наявних запитів, і він буде виконаний, коли настане його черга.

Перший крок в реалізації запиту вводу-виводу, наприклад, для диска, полягає в перетворенні його з абстрактної форми в конкретну. Для дискового драйвера це означає перетворення номерів блоків в номери циліндрів, головок, секторів, перевірку, чи працює мотор, чи знаходиться головка над потрібним циліндром. Коротше кажучи, він повинен вирішити, які операції контролера потрібно виконати і в якій послідовності.

Після передачі команди контролеру драйвер повинен вирішити, чи блокувати себе до закінчення заданої операції чи ні. Якщо операція займає значний час, як при друку деякого блоку даних, то драйвер блокується до тих пір, поки операція не завершиться, і оброблювач переривання не розблокує його. Якщо команда вводу-виводу виконується швидко (наприклад, прокрутка екрана), то драйвер очікує її завершення без блокування.

Незалежний від пристроїв шар операційної системи

Більшість програмного забезпечення вводу-виводу є незалежною від пристроїв. Точна межа між драйверами і незалежними від пристроїв програмами визначається системою, тому що деякі функції, які могли б бути реалізовані незалежним способом, насправді виконані у вигляді драйверів для підвищення ефективності або з інших причин.

Типовими функціями для незалежного від пристроїв шару є:

забезпечення загального інтерфейсу до драйверам пристроїв,
іменування пристроїв,
захист пристроїв,
забезпечення незалежного розміру блоку,
буферизація,
розподіл пам'яті на блок-орієнтованих пристроях,
розподіл і звільнення виділених пристроїв,
повідомлення про помилки.
Зупинимося на деяких функціях даного переліку. Верхнім верствам програмного забезпечення не зручно працювати з блоками різної величини, тому даний шар забезпечує єдиний розмір блоку, наприклад, за рахунок об'єднання декількох різних блоків у єдиний логічний блок. У зв'язку з цим верхні рівні мають справу з абстрактними пристроями, які використовують єдиний розмір логічного блоку незалежно від розміру фізичного сектора.

При створенні файлу або заповненні його новими даними необхідно виділити йому нові блоки. Для цього ОС повинна вести список або бітову карту вільних блоків диска. На підставі інформації про наявність вільного місця на диску може бути розроблений алгоритм пошуку вільного блоку, незалежний від пристрою і реалізується програмним шаром, що знаходяться вище шару драйверів.

== Користувацький шар програмного забезпечення ==

Хоча більша частина програмного забезпечення вводу-виводу знаходиться всередині ОС, деяка його частина міститься в бібліотеках, що пов'язуються з одними програмами. Системні виклики, які включають виклики вводу-виводу, зазвичай робляться бібліотечними процедурами. Якщо програма, написана мовою С, містить виклик

count = write (fd, buffer, nbytes),
то бібліотечна процедура write буде пов'язана з програмою. Набір подібних процедур є частиною системи вводу-виводу. Зокрема, форматування вводу або вивоводу виконується бібліотечними процедурами. Прикладом може служити функція printf мови С, яка приймає рядок формату і, можливо, деякі змінні в якості вхідної інформації, потім будує рядок символів ASCII і робить виклик write для виведення цього рядка. Стандартна бібліотека вводу-виводу містить велику кількість процедур, які виконують ввод-вивід і працюють як частина користувальницької програми.

Інший категорією програмного забезпечення вводу-виводу є підсистема спулінга (spooling). Спулінг - це спосіб роботи з виділеними пристроями в мультипрограммной системі. Розглянемо типове пристрій, що вимагає спулінга - рядковий принтер. Хоча технічно легко дозволити кожному користувальницькому процесу відкрити спеціальний файл, пов'язаний з принтером, такий спосіб небезпечний через те, що користувальницький процес може монополізувати принтер на довільний час. Замість цього створюється спеціальний процес - монітор, який отримує виключні права на використання цього пристрою. Також створюється спеціальний каталог, званий каталогом спулінга. Для того, щоб надрукувати файл, користувальницький процес поміщає виведену інформацію в цей файл і поміщає його в каталог спулінга. Процес-монітор по черзі роздруковує всі файли, що містяться в каталозі спулінга.
--[[Користувач:Vad zel|Зеленський Вадим]] 14:37, 8 січня 2012 (EET)

Фізична організація пристроїв вводу-виводу. Класифікації

2012-01-08T12:35:33Z

Vad zel: Створена сторінка: == Управління вводом-виводом == Однією з головних функцій ОС є управління усіма пристроям...

Файл:Img00034.gif

2012-01-08T12:32:08Z

Vad zel:

Параграфи Артємія Лєбєдєва

2011-12-19T21:05:43Z

Vad zel:

==§ 50. О статусной строке==

Не можна втручатися в звичний стандартний інтерфейс і не можна ховати його елементи в ситуаціях, коли людина їх очікує.

<<— Каков ваш статус, Лена? Проще говоря, каков ваш социум эр актум? С. Довлатов.>>

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/50/ Переглянути повністю]

==§ 119. Буква Ё==

Про значення букви "Ё" її правила вживання, труднощі які вона викликає при вживанні, її переваги та недоліки.

Ё — недобуква. Використання "Ё" скрізь - насильство над читачем.

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/119/ Переглянути повністю]

==§ 161. Ідея на мінус мільйон==

Про ціну винаходу. Для реалізації більшості ідей потрібно затратити більше коштів ніж ти від цього отримаеш прибутку)

"Кожен винахідник, або дизайнер, який розповідає про свою ідею, повинен чесно говорити: «У мене є ідея на мінус мільйон». "

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/161/ Прочитати повністю]

== § 162. Творча криза==

Творча криза - це глухий кут шляху без сенсу.

Оригінальне і незвичайне неможливо придумати, воно з'являється тільки в результаті роботи над поставленою задачею.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/162/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Gorduarabey|Gorduarabey]] 09:47, 23 листопада 2010 (EET)

== § 145. Безглузда презентація==

"Краща презентація та, яку не показали."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/145/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 20:30, 28 листопада 2010 (EET)

== § 147. Простота ≠ примітивність==

"Дизайн повинен бути простим, але не примітивним."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/147/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 20:30, 28 листопада 2010 (EET)
==Артемий Лебедев соц проэкт==
"Улучшение дорожных знаков в Киеве"
http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/business-lynch/2009/06/15/commented/
--[[Користувач:Alex46|Alex46]] 13:58, 21 грудня 2010 (EET)
==Организация пешеходных переходов с подсветкой в Тюмени==
http://habrahabr.ru/blogs/design/44390/
--[[Користувач:Alex46|Alex46]] 13:59, 21 грудня 2010 (EET)

== § 166. Повітря спільне ==

"У кожної реклами повинно бути чітко окреслене місце"

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/166/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 04:14, 28 грудня 2010 (EET)

== § 150. От обратного ==

"Один з найефективніших дизайнерських прийомів - придумування незручних, незрозумілих і заплутаних рішень."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/150/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 04:14, 28 грудня 2010 (EET)

==§ 163 Правила написання поштових адрес ==

Раніше реквізити адреси прийнято було писати від більшого до меншого: країна, індекс, місто, вулиця, будинок, квартира, ПІБ. У світі прийнята інша система складання адреси, тому що в світі відправляють багато пошти і дбають про те, щоб вона швидше доходила до місця призначення

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/163/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 14:08, 4 січня 2011 (EET)

==§ 112 Амперсанд ==

Амперсанд - це назва знака &. Про нього треба знати три речі: звідки він узявся, чому так називається і чи потрібен він нам для чого-небудь.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/112/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 14:11, 4 січня 2011 (EET)

==§ 138. Кофе — оно ==

Ознакою псевдоінтеллігентності є зауваження «кави - він». Зазвичай так говорять люди, які не помічають цих помилок у мовленні.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/138/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Влад]] 10:48, 5 січня 2011 (EET)

==§ 103. Хочу как у них ==

Знаки принадлежщие компаниям с превосходными, узнаваемыми, образцовыми товарами и услугами и подрожание им.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/103/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Влад]] 10:55, 5 січня 2011 (EET)

==§ 165. Три правила про ви==

У російській мові існує займенник ви, до якого додаються досить прості правила вживання і невживання.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/165/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:33, 17 січня 2011 (EET)

==§ 164. Три крапки==

Всім відомі три крапки ...

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/164/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:33, 17 січня 2011 (EET)

==§ 149. Решение задач==

Автор уверен, что дизайн является решением задач, а не творчеством. Дизайнер, который считает, что дизайн — это когда надо сделать красиво, просто не понимает смысла профессии.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/149/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Kat|Kat]] 11:30, 19 січня 2011 (EET)

==§ 152. Патент краток, язык — вечен==

[[§ 152. Патент краток, язык — вечен]]

--[[Користувач:Нагорний|Нагорний Сергій]]-- 21:53, 01 грудня 2011 (EET)

==§ 148. Единица смысла==

[[§ 148. Единица смысла]]

--[[Користувач:Нагорний|Нагорний Сергій]]-- 21:57, 01 грудня 2011 (EET)

==§ 158. Коротке тире ==

В даному параграфі А. Лєбєдєв стверджує, що в текстах діапазони як і раніше будуть позначатися з допомогою довгого тире а в номерах телефонів залишиться коротке. При позначенні діапазонів в числах планується ввести коротке тире, а не те що є на даний час, яке довжиною дорівнює "N".

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/158/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Viper|Григоржевський Василь]] 14:26, 6 грудня 2011 (EET)

==§ 167. Метод прогресивного джіпєга ==

В цій статті автор пропонує інший метод завантаження зображень.

"Час витрачається тільки на нужну степінь прожарювання, а загальний вигляд стейка завжди є."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/167/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Viper|Григоржевський Василь]] 14:30, 6 грудня 2011 (EET)

==§ 171. Правила оформлення посилань==

В статті автор розповідає про основні правила, яких слід дотримуватись при оформленні посилань.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/171/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Vad zel|Зеленський Вадим]] 23:05, 19 грудня 2011 (EET)

==§ 156. Дизайн - це війна==

В статті на прикладі боротьби виробників тютюну з противниками тютюнопаління розповідається про те, як за допомогою знання психології сприйняття, за допомогою дизайнерських прийомів противники придумують нові способи боротьби один з одним.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/156/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Vad zel|Зеленський Вадим]] 23:05, 19 грудня 2011 (EET)

Статті Якоба Нільсена

2011-12-19T20:32:39Z

Vad zel: /* Надмірності надмірна: Зменшуємо кількість повторюваних елементів */

==Игры в 'Верю-неверю' с посетителем веб-сайта==

В даній статті йдеться про те, що спільноти з більшим рівнем довіри набагато краще, спільнот з низьким рівнем довіри.

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/32a.asp Переглянути повністю]

==Что нам готовит Firefox 1.5==

В даній статті розповідається про нові можливості (функції), які є в новому Firefox 1.5, і які можливості вони відкривають перед веб-розробниками.

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.webmascon.com/topics/technologies/14a.asp Переглянути повністю]

=='''Компьютерные навыки на всю жизнь'''==
Стаття про те, що треба вчити не тому, як користуватися програмами, а треба навчати логіці корисування ними.
Тому що, якщо користувач "зазубрить" як користуватися однією програмою, то він може розгубитися в іншій.
http://www.webmascon.com/topics/imho/5a.asp

=='''Перевернутые пирамиды в киберпространстве'''==

В цій статті висвітлюється те, як треба робити статті, повідомлення тощо.
Розглядається та пояснюється чому викладати думки треба в такому порядку.
http://www.webmascon.com/topics/text/18a.asp

--[[Користувач:Stroganov V|Stroganov V]] 09:49, 23 листопада 2010 (EET)

== Будьте проще ==

Коротко: Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фотографії передають інформацію користувачам набагато краще. Крім того вони створюють у користувачів відчуття контролю за тим, що відбувається і таким чином краще допомагають досягти мети веб-сайту. Інформація для інвесторів. Е-коммерція.Наблюдая за людьми.

=='''Чому простота перемагає?'''==
Існує кілька технологічних перешкод, які заважають складних форм подачі матеріалу стати привабливими для користувачів:
Час завантаження і широта каналу.
Відсутність стандартів на інтерактивність.
Пошук Адаптація матеріалів.

http://www.webmascon.com/topics/designdetails/27a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

==Умение сказать 'Нет' - что делать, когда на сайте чего-то нет==
Якщо на вашому сайті відвідувачі часто шукають те, чого на ньому немає, то краще за все, відразу їм про це сказати. В іншому випадку, у них погіршиться враження про сайт, на якому їм довелося даремно витратити час у пошуках того, чого там не було з самого початку. А кожен незадоволений запит відвідувача знижує повагу і довіру до сайту, знижує ймовірність того, що користувач прийде на нього ще раз і спробує знайти на ньому щось другое.Естественно, найкращим варіантом було б додати на сайт те, що відвідувачі шукають на ньому , щоб задовольнити їхні вимоги. Подібні дії - основа створення зручного Web-сайту. Але іноді ви не маєте можливості це зробити, наприклад:
Будь-які правила, договору, умови ліцензії та інші юридичні документи забороняють вам публікувати що-небудь на сайті. Наприклад, журнал може мати права на публікацію статті в пресі, але не в електронному вигляді.

Ви не можете з фінансових причин це зробити. Наприклад, ваша лінія підтримки продуктів не працює 24 години на добу (або у вас взагалі її немає).

=='''Поступова "відпустка"'''==
Сказавши відвідувачам, що ви не можете задовольнити їх запит, не забудьте все-таки спробувати залишити їх задоволеними.

http://www.webmascon.com/topics/business/5a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

=="Миф о генеальном дизайнере"==
в этой статье говорится о том что ни один даже самый гениальный Дизайнер не освободит вас от необходимости тщательно тестировать интерфейс продукта перед его выпуском в свет. Поэтому доверять гениальному дизайнеру не стоит по мнногим причинам. Нужно доверять лиш наилучшим принципам и методам разработки дизайна. http://www.webmascon.com/topics/testing/20a.asp

--[[Користувач:Alex_happy|Олексій]] 09:23 листопада 2010 (EET)

== '''Перше правило юзабіліті? Не слухайте користувачів''' ==

Для того щоб розробити нормальний сайт звертайте увагу на що користувачі роблять а не на те що вони говорять!

[http://www.useit.com/alertbox/20010805.html Прочитати повністю]

== '''Будь простішим''' ==

Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фото передають інформацію користувачам набагато краще!

[http://www.useit.com/alertbox/20030421.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Gorduarabey|Gorduarabey]] 10:19, 23 листопада 2010 (EET)

== Правила написання повідомлень про помилки ==

В цій статті розповідається про правила створення повідомлень про помилки для користувача.

Говориться про "навчання користувачів". Якоб Нільсен стверджує що користувачі не читають комп'ютерну документацію, а тому під час виникнення проблем, потрібно надавати інформацію невеликими порцїями і саме ту яка потрібна.

[http://www.webmascon.com/topics/development/12a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

== Пошук - простий та видимий ==

В цій статті розповідається про важливість пошуку для користувача, та основні принципи його організації(проводиться аналіз поведінки користувача під час використання пошукової системи).

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/6a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:20, 23 листопада 2010 (EET)

==Яскраве форматування, "хитромудрі" слова==

Розміщення важливої інформації у верхній частині веб-сторінки та зображення її ясркаво-червоним кольором на завжди може гарантувати, що кінцевий користувач цю інформації побачить. Як показує дослідження, більшість користувачів може проігнорувати подану подібним чином інформації, спринявши її, як рекламу. Часто, людина "сканує" поглядом сторінку, при цьому не приділяючи багато уваги подібним елементам сторінки. У данній статті аналізується приклад сторінки з такими елементами та наведено результати досліджень направлення поглядів користувачів при перегляді веб-сторінки.
[http://www.useit.com/alertbox/fancy-formatting.html Прочитати повністю]
--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Як мало читають користувачі?==

Дуже мало. Згідно до результатів досліджень, звичайний користувач у середньому читає 28% слів при візиті веб-сторінки. Іноді навіть менше. Стаття містить результати таких досліджень, з цікавими графіками.

[http://www.useit.com/alertbox/percent-text-read.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Час відгуку веб-сайтіів==

Ця стаття розповідає про важливість швидкого вігуку сайту на дії користувача. В статті наведені різноманітні докази того що час відгуку сайту сильно вливає на поведінку користувача (наведені графіки, на яких відображено те, яку інформацію переглядає користувач при високій та повільній швидкості завантаження веб-сайту). Також в статті наведені дослідження щодо поведінки користувача при різній швидкості очікування відгуку.

[http://www.useit.com/alertbox/20050627.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:03, 23 листопада 2010 (EET)

==Юзабіліті: наука чи ідеологія==

В цій статті описані два підходи до розуміння поняття "Юзабіліті": з точки зору науки та з точки зору ідеології, переваги та недоліки кожного з підходів при розробці інтерфейсів. Також в статі наголошуєтся на необхідності враховувати думку звичайного користувача.

[http://www.useit.com/alertbox/response-times.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:05, 23 листопада 2010 (EET)
==Самые ненавистные виды рекламы==
сттатя про самі ненависні нам варіанти реклами
[http://www.webmascon.com/topics/adv/12a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:56, 21 грудня 2010 (EET)
==10 главных ошибок веб-дизайна 2003 года==
Вкратце: Сайты с каждым годом все лучше используют минималистический дизайн, поддерживают архивы старых материалов и предлагают все более изощренные услуги. Однако эти усовершенствования влекут за собой проблемы с юзабилити.
[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/29a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:59 21 грудня 2010(EET)

==OK–Cancel чи Cancel–OK?==

Де повинна розташовуватися кнопка "ОК": до чи після "CANCEL"? Слідування вже створеним стандартам більш важливіше, чим розробка своїх, індивідуальних користувацьких вікон.

[http://www.useit.com/alertbox/ok-cancel.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:45, 4 січня 2011 (EET)

==Фотографії, як Web-контент ==

Користувачі приділяють особливу увагу фотографіям та зображенням, які містять потрібну їм інформацію, але ігнорують яскраві фотографії, які потрібні тільки для того, щоб "оживити" веб-сторінку.

[http://www.useit.com/alertbox/photo-content.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:55, 4 січня 2011 (EET)

==100 миллионов веб-сайтов ==

Ця стаття розповідає про зростання мережі інтернет, поширення здолало планку в 100 мільйонів веб-сайтів.
[http://www.webmascon.com/topics/designgeneral/22a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:32, 5 січня 2011 (EET)

==Чем ссылка глубже - тем она лучше ==

Посилання, які ведуть безпосередньо до внутрішніх сторінок сайту, поліпшують його юзабіліті, так як на відміну від простих посилань, вони ведуть відвідувача безпосередньо до мети. Веб-сайти повинні використовувати глибокі посилання частіше.

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:41, 5 січня 2011 (EET)

==URL як елемент користувацького інтерфейсу==

Впринципі, користувачі взагалі нічого не повинні знати про URL, так як вони є схемою адресації інформації, призначеної для машин. Але на практиці, користувачі потрапляють на сайт або на окрему сторінку сайту такими шляхами, які пов'язані з показом URL.

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/2a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:22, 17 січня 2011 (EET)

==А навіщо потрібна кнопка Reset на формі?==

Інтерфейс більшості Web-форм покращився б, якби на них не було кнопки Reset. Від кнопок Cancel також мало користі на Web-формах.

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/1.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:26, 17 січня 2011 (EET)

==Надшвидкий дизайн==

В даній статті йдеться про використання нових методів в розробці сайтів.

[[Користувач:Нагорний|Нагорний]]

[[Надшвидкий дизайн]]

==Міф про геніального дизайнера==

В даній статті йдеться про розмиті мрії в геніального дизайнера.

[[Користувач:Нагорний|Нагорний]]

[[Міф про геніального дизайнера]]

==10 правил юзабіліті головних сторінок, які порушуються найчастіше==

В статті розповідається про десять помилок у юзабіліті, які допускає дві третини корпоративних сайтів. Поширеність цих помилок вже сама по собі привертає увагу, особливо тоді, коли вони з'являються на сайтах, зроблених на професійному рівні.

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/30a.asp Прочитати повністю]

[[Користувач:vad_zel|Зеленський Вадим]]

==Надмірність надмірна: Зменшуємо кількість повторюваних елементів==

В статті розповідається про те як підвищується складність для користувача інтерфейсу, коли деяка функція або посилання повторюється кілька разів у різних варіантах. Користувачі рідко розпізнають це дублювання і часто витрачають час на помилкові спроби відвідати одну й ту саму сторінку кілька разів.

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/24a.asp Прочитати повністю]

[[Користувач:vad_zel|Зеленський Вадим]]

Статті Якоба Нільсена

2011-12-19T20:31:31Z

Vad zel:

==Игры в 'Верю-неверю' с посетителем веб-сайта==

В даній статті йдеться про те, що спільноти з більшим рівнем довіри набагато краще, спільнот з низьким рівнем довіри.

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/32a.asp Переглянути повністю]

==Что нам готовит Firefox 1.5==

В даній статті розповідається про нові можливості (функції), які є в новому Firefox 1.5, і які можливості вони відкривають перед веб-розробниками.

[[Користувач:NICOLE|Паршенков Віталій]]

[http://www.webmascon.com/topics/technologies/14a.asp Переглянути повністю]

=='''Компьютерные навыки на всю жизнь'''==
Стаття про те, що треба вчити не тому, як користуватися програмами, а треба навчати логіці корисування ними.
Тому що, якщо користувач "зазубрить" як користуватися однією програмою, то він може розгубитися в іншій.
http://www.webmascon.com/topics/imho/5a.asp

=='''Перевернутые пирамиды в киберпространстве'''==

В цій статті висвітлюється те, як треба робити статті, повідомлення тощо.
Розглядається та пояснюється чому викладати думки треба в такому порядку.
http://www.webmascon.com/topics/text/18a.asp

--[[Користувач:Stroganov V|Stroganov V]] 09:49, 23 листопада 2010 (EET)

== Будьте проще ==

Коротко: Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фотографії передають інформацію користувачам набагато краще. Крім того вони створюють у користувачів відчуття контролю за тим, що відбувається і таким чином краще допомагають досягти мети веб-сайту. Інформація для інвесторів. Е-коммерція.Наблюдая за людьми.

=='''Чому простота перемагає?'''==
Існує кілька технологічних перешкод, які заважають складних форм подачі матеріалу стати привабливими для користувачів:
Час завантаження і широта каналу.
Відсутність стандартів на інтерактивність.
Пошук Адаптація матеріалів.

http://www.webmascon.com/topics/designdetails/27a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

==Умение сказать 'Нет' - что делать, когда на сайте чего-то нет==
Якщо на вашому сайті відвідувачі часто шукають те, чого на ньому немає, то краще за все, відразу їм про це сказати. В іншому випадку, у них погіршиться враження про сайт, на якому їм довелося даремно витратити час у пошуках того, чого там не було з самого початку. А кожен незадоволений запит відвідувача знижує повагу і довіру до сайту, знижує ймовірність того, що користувач прийде на нього ще раз і спробує знайти на ньому щось другое.Естественно, найкращим варіантом було б додати на сайт те, що відвідувачі шукають на ньому , щоб задовольнити їхні вимоги. Подібні дії - основа створення зручного Web-сайту. Але іноді ви не маєте можливості це зробити, наприклад:
Будь-які правила, договору, умови ліцензії та інші юридичні документи забороняють вам публікувати що-небудь на сайті. Наприклад, журнал може мати права на публікацію статті в пресі, але не в електронному вигляді.

Ви не можете з фінансових причин це зробити. Наприклад, ваша лінія підтримки продуктів не працює 24 години на добу (або у вас взагалі її немає).

=='''Поступова "відпустка"'''==
Сказавши відвідувачам, що ви не можете задовольнити їх запит, не забудьте все-таки спробувати залишити їх задоволеними.

http://www.webmascon.com/topics/business/5a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

=="Миф о генеальном дизайнере"==
в этой статье говорится о том что ни один даже самый гениальный Дизайнер не освободит вас от необходимости тщательно тестировать интерфейс продукта перед его выпуском в свет. Поэтому доверять гениальному дизайнеру не стоит по мнногим причинам. Нужно доверять лиш наилучшим принципам и методам разработки дизайна. http://www.webmascon.com/topics/testing/20a.asp

--[[Користувач:Alex_happy|Олексій]] 09:23 листопада 2010 (EET)

== '''Перше правило юзабіліті? Не слухайте користувачів''' ==

Для того щоб розробити нормальний сайт звертайте увагу на що користувачі роблять а не на те що вони говорять!

[http://www.useit.com/alertbox/20010805.html Прочитати повністю]

== '''Будь простішим''' ==

Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фото передають інформацію користувачам набагато краще!

[http://www.useit.com/alertbox/20030421.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Gorduarabey|Gorduarabey]] 10:19, 23 листопада 2010 (EET)

== Правила написання повідомлень про помилки ==

В цій статті розповідається про правила створення повідомлень про помилки для користувача.

Говориться про "навчання користувачів". Якоб Нільсен стверджує що користувачі не читають комп'ютерну документацію, а тому під час виникнення проблем, потрібно надавати інформацію невеликими порцїями і саме ту яка потрібна.

[http://www.webmascon.com/topics/development/12a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

== Пошук - простий та видимий ==

В цій статті розповідається про важливість пошуку для користувача, та основні принципи його організації(проводиться аналіз поведінки користувача під час використання пошукової системи).

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/6a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:20, 23 листопада 2010 (EET)

==Яскраве форматування, "хитромудрі" слова==

Розміщення важливої інформації у верхній частині веб-сторінки та зображення її ясркаво-червоним кольором на завжди може гарантувати, що кінцевий користувач цю інформації побачить. Як показує дослідження, більшість користувачів може проігнорувати подану подібним чином інформації, спринявши її, як рекламу. Часто, людина "сканує" поглядом сторінку, при цьому не приділяючи багато уваги подібним елементам сторінки. У данній статті аналізується приклад сторінки з такими елементами та наведено результати досліджень направлення поглядів користувачів при перегляді веб-сторінки.
[http://www.useit.com/alertbox/fancy-formatting.html Прочитати повністю]
--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Як мало читають користувачі?==

Дуже мало. Згідно до результатів досліджень, звичайний користувач у середньому читає 28% слів при візиті веб-сторінки. Іноді навіть менше. Стаття містить результати таких досліджень, з цікавими графіками.

[http://www.useit.com/alertbox/percent-text-read.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Час відгуку веб-сайтіів==

Ця стаття розповідає про важливість швидкого вігуку сайту на дії користувача. В статті наведені різноманітні докази того що час відгуку сайту сильно вливає на поведінку користувача (наведені графіки, на яких відображено те, яку інформацію переглядає користувач при високій та повільній швидкості завантаження веб-сайту). Також в статті наведені дослідження щодо поведінки користувача при різній швидкості очікування відгуку.

[http://www.useit.com/alertbox/20050627.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:03, 23 листопада 2010 (EET)

==Юзабіліті: наука чи ідеологія==

В цій статті описані два підходи до розуміння поняття "Юзабіліті": з точки зору науки та з точки зору ідеології, переваги та недоліки кожного з підходів при розробці інтерфейсів. Також в статі наголошуєтся на необхідності враховувати думку звичайного користувача.

[http://www.useit.com/alertbox/response-times.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:05, 23 листопада 2010 (EET)
==Самые ненавистные виды рекламы==
сттатя про самі ненависні нам варіанти реклами
[http://www.webmascon.com/topics/adv/12a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:56, 21 грудня 2010 (EET)
==10 главных ошибок веб-дизайна 2003 года==
Вкратце: Сайты с каждым годом все лучше используют минималистический дизайн, поддерживают архивы старых материалов и предлагают все более изощренные услуги. Однако эти усовершенствования влекут за собой проблемы с юзабилити.
[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/29a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:59 21 грудня 2010(EET)

==OK–Cancel чи Cancel–OK?==

Де повинна розташовуватися кнопка "ОК": до чи після "CANCEL"? Слідування вже створеним стандартам більш важливіше, чим розробка своїх, індивідуальних користувацьких вікон.

[http://www.useit.com/alertbox/ok-cancel.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:45, 4 січня 2011 (EET)

==Фотографії, як Web-контент ==

Користувачі приділяють особливу увагу фотографіям та зображенням, які містять потрібну їм інформацію, але ігнорують яскраві фотографії, які потрібні тільки для того, щоб "оживити" веб-сторінку.

[http://www.useit.com/alertbox/photo-content.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:55, 4 січня 2011 (EET)

==100 миллионов веб-сайтов ==

Ця стаття розповідає про зростання мережі інтернет, поширення здолало планку в 100 мільйонів веб-сайтів.
[http://www.webmascon.com/topics/designgeneral/22a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:32, 5 січня 2011 (EET)

==Чем ссылка глубже - тем она лучше ==

Посилання, які ведуть безпосередньо до внутрішніх сторінок сайту, поліпшують його юзабіліті, так як на відміну від простих посилань, вони ведуть відвідувача безпосередньо до мети. Веб-сайти повинні використовувати глибокі посилання частіше.

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:41, 5 січня 2011 (EET)

==URL як елемент користувацького інтерфейсу==

Впринципі, користувачі взагалі нічого не повинні знати про URL, так як вони є схемою адресації інформації, призначеної для машин. Але на практиці, користувачі потрапляють на сайт або на окрему сторінку сайту такими шляхами, які пов'язані з показом URL.

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/2a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:22, 17 січня 2011 (EET)

==А навіщо потрібна кнопка Reset на формі?==

Інтерфейс більшості Web-форм покращився б, якби на них не було кнопки Reset. Від кнопок Cancel також мало користі на Web-формах.

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/1.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:26, 17 січня 2011 (EET)

==Надшвидкий дизайн==

В даній статті йдеться про використання нових методів в розробці сайтів.

[[Користувач:Нагорний|Нагорний]]

[[Надшвидкий дизайн]]

==Міф про геніального дизайнера==

В даній статті йдеться про розмиті мрії в геніального дизайнера.

[[Користувач:Нагорний|Нагорний]]

[[Міф про геніального дизайнера]]

==10 правил юзабіліті головних сторінок, які порушуються найчастіше==

В статті розповідається про десять помилок у юзабіліті, які допускає дві третини корпоративних сайтів. Поширеність цих помилок вже сама по собі привертає увагу, особливо тоді, коли вони з'являються на сайтах, зроблених на професійному рівні.

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/30a.asp Прочитати повністю]

[[Користувач:vad_zel|Зеленський Вадим]]

==Надмірності надмірна: Зменшуємо кількість повторюваних елементів==

В статті розповідається про те як підвищується складність для користувача інтерфейсу, коли деяка функція або посилання повторюється кілька разів у різних варіантах. Користувачі рідко розпізнають це дублювання і часто витрачають час на помилкові спроби відвідати одну й ту саму сторінку кілька разів.

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/24a.asp Прочитати повністю]

[[Користувач:vad_zel|Зеленський Вадим]]

Керівництво користувача для користувача

2011-12-13T13:32:12Z

Vad zel: /* Керівництво користувача для користувача */

[http://usethics.ru/blog/lib/doc_for_the_user/ Повний текст статті]

Користувачі часто навіть не заглядають в інструкції, що додаються до програмних продуктів, віддаючи перевагу осягати всі премудрості роботи програми на практиці. Виходить, що керівництво, покликане допомогти користувачеві, ніяк не полегшує його життя, а багато корисних функцій програмного продукту так і залишаються незрозумілими і незатребуваними. Що запобігти цьому, створюване керівництво користувача має відповідати своїй назві - пояснювати і допомагати, а не просто описувати функціональність програми. Автору керівництва слід добре уявляти собі:
як людина буде використовувати програмний продукт,
які труднощі змусять його звернутися до тексту інструкції.
І з урахуванням цих уявлень створювати текст керівництва.

Головними складовими якості керівництва користувача, безумовно, є його структура і власне текст. І від того, наскільки ці складові відповідають потребам користувача, залежить якість усього керівництва.

Структура керівництва повинна бути чіткою і простою та побудована в залежності від призначення та застосування програмного продукту. Тобто відповідати на питання:
<ul>
<li>що це за продукт?
<li>кому і коли він потрібен?
<li>як з ним працювати: установка і настройка,
перелік вирішуваних завдань і оптимальні способи їх реалізації,
способи вирішення можливих проблем.
</ul>
При створенні структури керівництва слід виходити з потреб користувача програмного продукту, так, щоб, відкривши зміст, користувач міг без труднощів знайти відповідь на шукане питання. А виявивши потрібне, отримав вичерпну інформацію, як вирішити свою задачу, коли і навіщо використовувати ту чи іншу функціональність програми.
Оскільки користувач навряд чи буде повністю читати керівництво, а буде лише переглядати необхідні розділи, то кожен розділ має бути автономний і давати всю інформацію з даного питання.

Крім правильної розбивки тексту практичне керівництво повинне відповідати таким умовам:
<ul>
<li>Обов'язкові правила і моменти, що вимагають особливої уваги користувача, слід виділяти в тексті.
<li>Текст бажано забезпечити перехресними посиланнями так, щоб при необхідності користувач не мучився в пошуках згаданого терміну.
<li>Верстка керівництва повинна бути зручною для користувача.
<li>При необхідності текст слід супроводжувати відповідними тексту ілюстраціями.
</ul>
Ігнорування будь-який з цих деталей здатне зіпсувати керівництво і утруднити сприйняття тексту користувачем.

Гарне керівництво користувача відрізняється не тільки продуманою структурою, а й якістю тексту. Встановлених критеріїв тут немає, так само як немає єдиного стилю. Головні принципи - текст керівництва повинен давати користувачеві чіткі та вичерпні відповіді, не перевантажувати читача зайвими і не потрібними йому технічними деталями, легко читатися і бути грамотним.

== Висновки ==

Керівництво користувача створюється для користувача, а не для опису програмного продукту, воно повинно відповідати декільком вимогам:
<ul>
<li>Головна персона в керівництві завжди '''користувач''' і '''його запити''' при роботі з даним продуктом. Керівництво не повинно обманювати його очікування. Воно повинно відповідати на питання, а не змушувати читати опис інтерфейсу програми.
<li>'''Чіткість характеристик.''' Користувачеві необхідно ясно пояснити не тільки як зробити ту чи іншу дію, але і як краще це зробити, коли краще, для чого і до чого це призведе. У цьому випадку користувач краще зможе орієнтуватися в програмному продукті і використовувати його по максимуму. Розпливчасті й незрозумілі формулювання тут недоречні!
<li>'''Стислість тексту.''' Текст повинен бути невеликим і легко читатися. Потрібно уникати великовагових форм з численними причетними або дієприслівниковими зворотами, вступними словами і т.д. І не можна примушувати користувача читати зайві деталі. Користувач не повинен витрачати час на довгі і часто непотрібні опису.
</ul>

Керівництво користувача для користувача

2011-12-13T13:28:43Z

Vad zel: /* Керівництво користувача для користувача */

== Керівництво користувача для користувача ==

[http://usethics.ru/blog/lib/doc_for_the_user/ Повний текст статті]

Користувачі часто навіть не заглядають в інструкції, що додаються до програмних продуктів, віддаючи перевагу осягати всі премудрості роботи програми на практиці. Виходить, що керівництво, покликане допомогти користувачеві, ніяк не полегшує його життя, а багато корисних функцій програмного продукту так і залишаються незрозумілими і незатребуваними. Що запобігти цьому, створюване керівництво користувача має відповідати своїй назві - пояснювати і допомагати, а не просто описувати функціональність програми. Автору керівництва слід добре уявляти собі:
як людина буде використовувати програмний продукт,
які труднощі змусять його звернутися до тексту інструкції.
І з урахуванням цих уявлень створювати текст керівництва.

Головними складовими якості керівництва користувача, безумовно, є його структура і власне текст. І від того, наскільки ці складові відповідають потребам користувача, залежить якість усього керівництва.

Структура керівництва повинна бути чіткою і простою та побудована в залежності від призначення та застосування програмного продукту. Тобто відповідати на питання:
<ul>
<li>що це за продукт?
<li>кому і коли він потрібен?
<li>як з ним працювати: установка і настройка,
перелік вирішуваних завдань і оптимальні способи їх реалізації,
способи вирішення можливих проблем.
</ul>
При створенні структури керівництва слід виходити з потреб користувача програмного продукту, так, щоб, відкривши зміст, користувач міг без труднощів знайти відповідь на шукане питання. А виявивши потрібне, отримав вичерпну інформацію, як вирішити свою задачу, коли і навіщо використовувати ту чи іншу функціональність програми.
Оскільки користувач навряд чи буде повністю читати керівництво, а буде лише переглядати необхідні розділи, то кожен розділ має бути автономний і давати всю інформацію з даного питання.

Крім правильної розбивки тексту практичне керівництво повинне відповідати таким умовам:
<ul>
<li>Обов'язкові правила і моменти, що вимагають особливої уваги користувача, слід виділяти в тексті.
<li>Текст бажано забезпечити перехресними посиланнями так, щоб при необхідності користувач не мучився в пошуках згаданого терміну.
<li>Верстка керівництва повинна бути зручною для користувача.
<li>При необхідності текст слід супроводжувати відповідними тексту ілюстраціями.
</ul>
Ігнорування будь-який з цих деталей здатне зіпсувати керівництво і утруднити сприйняття тексту користувачем.

Гарне керівництво користувача відрізняється не тільки продуманою структурою, а й якістю тексту. Встановлених критеріїв тут немає, так само як немає єдиного стилю. Головні принципи - текст керівництва повинен давати користувачеві чіткі та вичерпні відповіді, не перевантажувати читача зайвими і не потрібними йому технічними деталями, легко читатися і бути грамотним.

== Висновки ==

Керівництво користувача створюється для користувача, а не для опису програмного продукту, воно повинно відповідати декільком вимогам:
<ul>
<li>Головна персона в керівництві завжди '''користувач''' і '''його запити''' при роботі з даним продуктом. Керівництво не повинно обманювати його очікування. Воно повинно відповідати на питання, а не змушувати читати опис інтерфейсу програми.
<li>'''Чіткість характеристик.''' Користувачеві необхідно ясно пояснити не тільки як зробити ту чи іншу дію, але і як краще це зробити, коли краще, для чого і до чого це призведе. У цьому випадку користувач краще зможе орієнтуватися в програмному продукті і використовувати його по максимуму. Розпливчасті й незрозумілі формулювання тут недоречні!
<li>'''Стислість тексту.''' Текст повинен бути невеликим і легко читатися. Потрібно уникати великовагових форм з численними причетними або дієприслівниковими зворотами, вступними словами і т.д. І не можна примушувати користувача читати зайві деталі. Користувач не повинен витрачати час на довгі і часто непотрібні опису.
</ul>

Керівництво користувача для користувача

2011-12-13T13:28:27Z

Vad zel: /* Керівництво користувача для користувача */

== Керівництво користувача для користувача ==

[http://usethics.ru/blog/lib/doc_for_the_user/ повний текст статті]

Користувачі часто навіть не заглядають в інструкції, що додаються до програмних продуктів, віддаючи перевагу осягати всі премудрості роботи програми на практиці. Виходить, що керівництво, покликане допомогти користувачеві, ніяк не полегшує його життя, а багато корисних функцій програмного продукту так і залишаються незрозумілими і незатребуваними. Що запобігти цьому, створюване керівництво користувача має відповідати своїй назві - пояснювати і допомагати, а не просто описувати функціональність програми. Автору керівництва слід добре уявляти собі:
як людина буде використовувати програмний продукт,
які труднощі змусять його звернутися до тексту інструкції.
І з урахуванням цих уявлень створювати текст керівництва.

Головними складовими якості керівництва користувача, безумовно, є його структура і власне текст. І від того, наскільки ці складові відповідають потребам користувача, залежить якість усього керівництва.

Структура керівництва повинна бути чіткою і простою та побудована в залежності від призначення та застосування програмного продукту. Тобто відповідати на питання:
<ul>
<li>що це за продукт?
<li>кому і коли він потрібен?
<li>як з ним працювати: установка і настройка,
перелік вирішуваних завдань і оптимальні способи їх реалізації,
способи вирішення можливих проблем.
</ul>
При створенні структури керівництва слід виходити з потреб користувача програмного продукту, так, щоб, відкривши зміст, користувач міг без труднощів знайти відповідь на шукане питання. А виявивши потрібне, отримав вичерпну інформацію, як вирішити свою задачу, коли і навіщо використовувати ту чи іншу функціональність програми.
Оскільки користувач навряд чи буде повністю читати керівництво, а буде лише переглядати необхідні розділи, то кожен розділ має бути автономний і давати всю інформацію з даного питання.

Крім правильної розбивки тексту практичне керівництво повинне відповідати таким умовам:
<ul>
<li>Обов'язкові правила і моменти, що вимагають особливої уваги користувача, слід виділяти в тексті.
<li>Текст бажано забезпечити перехресними посиланнями так, щоб при необхідності користувач не мучився в пошуках згаданого терміну.
<li>Верстка керівництва повинна бути зручною для користувача.
<li>При необхідності текст слід супроводжувати відповідними тексту ілюстраціями.
</ul>
Ігнорування будь-який з цих деталей здатне зіпсувати керівництво і утруднити сприйняття тексту користувачем.

Гарне керівництво користувача відрізняється не тільки продуманою структурою, а й якістю тексту. Встановлених критеріїв тут немає, так само як немає єдиного стилю. Головні принципи - текст керівництва повинен давати користувачеві чіткі та вичерпні відповіді, не перевантажувати читача зайвими і не потрібними йому технічними деталями, легко читатися і бути грамотним.

== Висновки ==

Керівництво користувача створюється для користувача, а не для опису програмного продукту, воно повинно відповідати декільком вимогам:
<ul>
<li>Головна персона в керівництві завжди '''користувач''' і '''його запити''' при роботі з даним продуктом. Керівництво не повинно обманювати його очікування. Воно повинно відповідати на питання, а не змушувати читати опис інтерфейсу програми.
<li>'''Чіткість характеристик.''' Користувачеві необхідно ясно пояснити не тільки як зробити ту чи іншу дію, але і як краще це зробити, коли краще, для чого і до чого це призведе. У цьому випадку користувач краще зможе орієнтуватися в програмному продукті і використовувати його по максимуму. Розпливчасті й незрозумілі формулювання тут недоречні!
<li>'''Стислість тексту.''' Текст повинен бути невеликим і легко читатися. Потрібно уникати великовагових форм з численними причетними або дієприслівниковими зворотами, вступними словами і т.д. І не можна примушувати користувача читати зайві деталі. Користувач не повинен витрачати час на довгі і часто непотрібні опису.
</ul>

Розробка інтерактивних систем

2011-12-13T13:27:56Z

Vad zel: /* Контрольний список інтерфейсу */

Основна аксіома дизайну інтерфейсів свідчить:

'''Гарний дизайн призначеного для користувача інтерфейсу вважається, якщо програма відповідає очікуванням користувачів про те, як вона повинна поводитися.'''

Все інше – наслідки.

[[Ресурси мережі Інтернет стосовно курсу РІС]]

== Загальні принципи проектування інтерактивних систем ==

[[Поняття призначеного для користувача інтерфейсу]]

[[Інтерфейс командного рядка]]

[[Стандартизація та універсалізація інтерфейсу користувача прикладних програмних засобів]]

=== Вимоги до інтерфейсу ===

[[Природність інтерфейсу]]

[[Узгодженість інтерфейсу]]

[[Дружність інтерфейсу]]

[[Принцип «зворотного зв'язку»]]

[[Простота інтерфейсу]]

[[Гнучкість інтерфейсу]]

[[Естетична привабливість інтерфейсу]]

=== Основні етапи розробки призначеного для користувача інтерфейсу ===

[[Вибір структури діалогу]]

[[Розробка сценарію діалогу]]

[[Визначення складу і візуальних атрибутів інформації, що відображається]]

[[Темп ведення діалогу]]

[[Візуальні атрибути інформації, що відображається]]

[[Категорії користувачів]]

=== Системний підхід до розробки інтерфейсів ===

[[Інтерфейс користувача]]

[[Меню інтерфейса]]

[[Вікно діалогу]]

== Принципи побудови інтерфейсів ==

[[Золотий перетин]]

[[Гаманець Міллера]]

[[Бритва Оккама або KISS]]

[[Принцип групування]]

[[Видимість відображає користь]]

[[Розумне запозичення]]

== Еврістичні правила Якоба Нільсена ==

[[Видимість стану системи (зворотній зв'язок)]]

[[Поінформованість користувача]]

[[Засоби забезпечення зворотнього зв'язку]]

[[Час сповіщення]]

[[Рівність між системою та реальним світом]]

[[Свобода дій користувача]]

[[Послідовність та стандартизація]]

[[Попередження помилок]]

[[Ніж запоминати, краще розуміти]]

[[Гнучкість та ефективність використання]]

[[Естетичність та мінімальність дизайну]]

[[Розпізнавання та виправлення помилок]]

[[Опис помилок]]

[[Опис вирішення проблеми]]

[[Довідка та документація]]

[[Статті Якоба Нільсена]]

[[Параграфи Артємія Лєбєдєва]]

== Контрольний список інтерфейсу ==

[[Контрольний список|Контрольний список інтерфейсу]]

[[Закон дірявих абстракцій]]

[[Usability. Семен Куликов]]

[[Експертна оцінка|Юзабилити-тестирование по дешевке. Экспертная оценка]]

[[Головні функції дизайнера інтерфейсів| І жнець, і швець, та на дудці гравець]]

[[Інтерфейси для майстрів]]

[[Керівництво користувача для користувача| Керівництво користувача для користувача]]
[[category:РІС|*]]

[[category:Навчальні проекти]]

Керівництво користувача для користувача

2011-12-13T13:26:05Z

Vad zel: Створена сторінка: == Керівництво користувача для користувача == [http://usethics.ru/blog/lib/doc_for_the_user/ повний текст стат...

== Керівництво користувача для користувача ==

[http://usethics.ru/blog/lib/doc_for_the_user/ повний текст статті]

Користувачі часто навіть не заглядають в інструкції, що додаються до програмних продуктів, віддаючи перевагу осягати всі премудрості роботи програми на практиці. Виходить, що керівництво, покликане допомогти користувачеві, ніяк не полегшує його життя, а багато корисних функцій програмного продукту так і залишаються незрозумілими і незатребуваними. Що запобігти цьому, створюване керівництво користувача має відповідати своїй назві - пояснювати і допомагати, а не просто описувати функціональність програми. Автору керівництва слід добре уявляти собі:
як людина буде використовувати програмний продукт,
які труднощі змусять його звернутися до тексту інструкції.
І з урахуванням цих уявлень створювати текст керівництва.

Головними складовими якості керівництва користувача, безумовно, є його структура і власне текст. І від того, наскільки ці складові відповідають потребам користувача, залежить якість усього керівництва.

'''Структура''' керівництва повинна бути чіткою і простою та побудована в залежності від призначення та застосування програмного продукту. Тобто відповідати на питання:
<ul>
<li>що це за продукт?
<li>кому і коли він потрібен?
<li>як з ним працювати: установка і настройка,
перелік вирішуваних завдань і оптимальні способи їх реалізації,
способи вирішення можливих проблем.
</ul>
При створенні структури керівництва слід виходити з потреб користувача програмного продукту, так, щоб, відкривши зміст, користувач міг без труднощів знайти відповідь на шукане питання. А виявивши потрібне, отримав вичерпну інформацію, як вирішити свою задачу, коли і навіщо використовувати ту чи іншу функціональність програми.
Оскільки користувач навряд чи буде повністю читати керівництво, а буде лише переглядати необхідні розділи, то кожен розділ має бути автономний і давати всю інформацію з даного питання.

Крім правильної розбивки тексту практичне керівництво повинне відповідати таким умовам:
<ul>
<li>Обов'язкові правила і моменти, що вимагають особливої уваги користувача, слід виділяти в тексті.
<li>Текст бажано забезпечити перехресними посиланнями так, щоб при необхідності користувач не мучився в пошуках згаданого терміну.
<li>Верстка керівництва повинна бути зручною для користувача.
<li>При необхідності текст слід супроводжувати відповідними тексту ілюстраціями.
</ul>
Ігнорування будь-який з цих деталей здатне зіпсувати керівництво і утруднити сприйняття тексту користувачем.

Гарне керівництво користувача відрізняється не тільки продуманою структурою, а й якістю тексту. Встановлених критеріїв тут немає, так само як немає єдиного стилю. Головні принципи - текст керівництва повинен давати користувачеві чіткі та вичерпні відповіді, не перевантажувати читача зайвими і не потрібними йому технічними деталями, легко читатися і бути грамотним.

== Висновки ==

Керівництво користувача створюється для користувача, а не для опису програмного продукту, воно повинно відповідати декільком вимогам:
<ul>
<li>Головна персона в керівництві завжди '''користувач''' і '''його запити''' при роботі з даним продуктом. Керівництво не повинно обманювати його очікування. Воно повинно відповідати на питання, а не змушувати читати опис інтерфейсу програми.
<li>'''Чіткість характеристик.''' Користувачеві необхідно ясно пояснити не тільки як зробити ту чи іншу дію, але і як краще це зробити, коли краще, для чого і до чого це призведе. У цьому випадку користувач краще зможе орієнтуватися в програмному продукті і використовувати його по максимуму. Розпливчасті й незрозумілі формулювання тут недоречні!
<li>'''Стислість тексту.''' Текст повинен бути невеликим і легко читатися. Потрібно уникати великовагових форм з численними причетними або дієприслівниковими зворотами, вступними словами і т.д. І не можна примушувати користувача читати зайві деталі. Користувач не повинен витрачати час на довгі і часто непотрібні опису.
</ul>

Теорія систем та математичне моделювання

2011-06-23T01:51:51Z

Vad zel:

Доповіді з курсу "Теорія систем та математичне моделювання".
 

== '''Теми доповідей''' ==

1. [[Основи роботи в MATLAB]]

2. [[програмування в MATLAB|Основи програмування в MATLAB]]

3. [[MATLAB та його інтеграція в інші програмні додатки, ООП в MATLAB]]

4. [[Закон Гука та межі нелінійності]]

5. [[Поля та суцільні середовища. Лінійні рівняння у механіці]]

6. [[Побудова суцільних моделей. Хвильове рівняння у механіці]]

7. [[Рівняння Максвела]]

8. [[Класифікація квазілінійних систем]]

9. [[Зв`язок неперервного та дискретного на прикладі рівняння коливання струни]]

10. [[Медіа:SJHREDING.pdf |Зв'язок неперервного та дискретного на прикладі рівняння Шредінга]]

11. [[Феноменологія у побудові математичних моделей]]

12. [[Автомодельність]]

13. [[Самоорганізація та структури у нелінійних середовищах]]

14. [[Нелінійні хвилі у суцільних середовищах]]

15. [[Метод статистичних випробовувань]]

16. [[Генератори випадкових чисел]]

17. [[Моделювання випадкових подій та дискретних величин]]

18. [[Моделювання неперервних випадкових величин]]

19. [[Метод проектування імітаційних моделей]]

20. [[Формулювання проблеми та змістовна постановка задачі]]

21. [[Реалізація імітаційної моделі]]

22. [[Класифікація моделей та вимоги до них]]

23. [[Формальні методи побудови моделей]]

24. [[Принципи побудови моделей]]

25. [[Мережі Петрі]]

 

== '''Теми лекцій''' ==
1. [[Місце моделювання серед методів пізнання]] 
2. [[Класифікація математичних моделей]] 
8. [[Динамічне рівняння руху ідеальної рідини]]
 
9. [[Динамічне рівняння руху у формі Ойлера (Ейлера)]]
 
10. [[Рівняння Нерозривності]]
 
11. [[Рівняння руху у формі Лагранджа]]
 
20. [[Рівняння Нав'є-Стокса]]
 
[[Ресурси в мережі інтернет стосовно курсу "Теорія систем та математичне моделювання"]]
 
'''Викладач''' [[Авраменко Ольга Валентинівна ]]
 
[[category:Навчальні проекти]]