Вікі ЦДУ - Внесок користувача [uk]

Видавничі системи

2011-12-21T07:15:01Z

VLavr:

== Вступ до курсу ==

Добре зроблений дизайн неможливий без грамотно виконаного шрифтового набору. Данні методичні рекомендації присвячені не стильовим особливостям шрифтів та верстання, а їхньому застосуванню в поліграфії. І представлені у вигляді довідника до якого можна звертатися за необхідністю під час виконання проектів пов’язаних з дизайном та верстанням багатосторінкових видань. В стислій формі викладені основні правила набору і верстання, та рекомендації по макетуванню публікацій та роботі з шрифтами. Правилам типографіки декілька століть, за час їх існування змінились технології друкарства, але мета у тіпографіки залишилась незмінною – правильний вибір параметрів набору шрифту та верстання, необхідних для прийнятного читання і образне сприйняття текстової та іншої інформації.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:46, 7 грудня 2011 (EET)

== Правила набору ==

При комп'ютерному наборі тексту необхідно дотримуватися певних правил. Це дозволить отримати тексти, близькі по оформленню до оригінал-макетів, використовуваним при виданні книг. Крім того, правильно оформлені й структуровані тексти легше перенести з однієї платформи на іншу (тобто прочитати в іншій операційній системі) або опублікувати в глобальній мережі Інтернет.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:49, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору основного тексту ===

* Нормальний розмір пробілу між словами під час набору дорівнює одному символу.

* У наборі не повинно бути коридорів, тобто сполучення пробілів між словами по вертикалі (або похилої лінії) у трьох і більше суміжних рядках.

* Абзацні відступи повинні бути однаковими у всьому тексті.

* Останній рядок абзацу повинен бути довшим абзацного виступу не менше, ніж в 1,5 рази.

* Якщо набір виконується без абзацного виступу, то останній рядок повинен бути неповним.

* Довжина рядка повинна бути не більше 60-65 символів.

* На сторінці повинно бути 30-40 рядків.

* Нижня границя тексту на попередній сторінці повинна бути нижче, ніж початок тексту на наступній або не менше 5 рядків.

* Остання сторінка розділу (якщо розділ починаються з нової сторінки) повинна виглядати заповненою хоча б наполовину.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Коридори ====

'''Коридор''' - збіг по вертикалі або косій лінії пропусків між словами у сусідніх трьох або більше рядках, що розбивають набір на якусь подобу колонок, що ускладнює сприйняття тексту, заважає читанню, привертаючи увагу до зовнішньої сторони набору. Напр.:

"Коридори" графічно розділяють текст абзацу або смуги на деяку подобу колонок, а вони можуть ускладнювати сприйняття тексту, через що "коридори" треба усувати як дефект набору.

За техн. правилам набору коридор неприпустимий у трьох рядках в книжкових виданнях, у чотирьох - у виданнях інформаційних та в журналах.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Переноси ====

При наборі повинні бути дотримані всі граматичні правила переносів. Не допускаються неблагозвучні переноси й переноси, що спотворюють зміст.

Не допускається поділ переносами скорочень, що набираються прописними буквами (ВЛКСМ), прописними з окремими рядковими (КЗпП) і з цифрами (ФА1000).

У книжково-журнальних виданнях числа не повинні бути розділені переносами. У газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допустимо поділ чисел, з'єднаних знаком тире (1985-1986), причому тире повинне залишатися в першому рядку.

Скорочені назви (і т. д., і т. п. тобто) при переносі не повинні розділятися.

При перенесенні не повинні бути відірвані прізвища від ініціалів і ініціали друг від друга. Перенесення з розривом прізвища допускається.

Не повинні бути відокремлені при перенесенні скорочені слова від імен власних (тов. Іванов), в газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії це припустимо.

Не допускається розміщення в різних рядках чисел і їхніх найменувань (250 кг), знаків номера й параграфа й стосовних до них чисел (№ 25), а також позначень пунктів перерахування й початку тексту (5. Набір ...).

При наборі на великий формат у книжкових виданнях допускається не більше чотирьох переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше семи.

При наборі на малий формат до 31 / 2 кв. допускається в книжкових виданнях не більше п'яти переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше восьми переносів.

Набір знаків і цифр. Розділові знаки (крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, три крапки, знак і знак питання знаки) від попередніх слів не повинні бути відбиті. Многоточие на початку пропозиції не відбивається від наступного за ним слова. У наборі "вразрядку" відбиття знаків і цифр не повинні бути збільшені.

Дефіс від попередніх і наступних елементів набору не відбивається; виняток становить набір "вразрядку", при якому дефіс, так само як і букви, відбивають на величину розрядки.

Тире на початку абзацного відступу повинне бути відділене від наступного тексту на половину кеглі. Тире за комою або крапкою, а також між числами в значенні «от-до» повинне бути розташоване без відбиття. У всіх інших випадках тире відбивається.

Отже при ручному перенесенні, переносячи слова з рядка на рядок, потрібно дотримуватися наступних правил:

* переносити не менше чотирьох букв;

* не відокремлювати ініціали від прізвищ, а знаки номера, параграфа, градуси, відсотка, позначення одиниць виміру, позначення дня, місяця, року не відокремлювати від цифр;

* не відокремлювати предмет від його номера;

* не переносити на нову сторінку тільки один підпис (з підписом має бути перенесено кілька рядків тексту).

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:11, 7 грудня 2011 (EET)

==== Абзаци ====

Абзацні відступи у виданні повинні бути однаковими незалежно від кегля окремих частин тексту. Допустимі відхилення в текстах різних кеглів 1 п.

При наборі з абзацним відступом кінцевий рядок абзацу повинен бути більше абзацного відступу не менш ніж в 1,5 рази і коротше повного рядка не менше ніж на 11 / 2 кегельних або бути повним. При наборі без абзаців кінцевий рядок абзацу повинен бути не менше 2 кегельних шрифту і коротше повного рядка не менше ніж на 1 / 2 кв.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:02, 7 грудня 2011 (EET)

==== Шрифт ====

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають «гротески», оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.
Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше – вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них – використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні «випадають» із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних «потвор», які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.
У видавців, які продовжують використовувати технологію металевого складання і фотосинтезу, проблема шрифтового оформлення видань вирішується важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використання шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

''На вибір рисунка шрифту для видання впливають:''
* вид видання (книга, газета, журнал);
* вид літератури (художня, наукова, дитяча);
* виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегль, накреслення);
* технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);
* економічність;
* естетичність;
* зручність читання.
''Рекомендується дотримуватися таких основних правил при виборі шрифтового оформлення видань:''
* стриманість, а деякою мірою і строгість;
* послідовність та узгодженість;
* чіткість і розбірливість шрифту;
* контраст.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту й рубаних - для заголовків й інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у іншому тільки із зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується більших обсягів.
Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.
При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначте, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тому, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, ніж вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим товстіше виходять букви. У кожному разі, перш ніж приймати рішення, переглянете пробні відбитки.
Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків й основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура повинна бути рівною по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, відокремте заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менше трьох рядків, ефектно виглядає гарнітура більш солідного вигляду, ніж в основного тексту.
Намагайтеся не застосовувати на смузі більше трьох різних гарнітур, а обходьтеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках й ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використати їх як варіанти однієї гарнітури.

Курсив застосовується у рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

''Вибираючи шрифт, дизайнер, як правило, ставить перед собою три запитання:''
* Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок?
* Чи відповідає він характеру і стилю складального тексту?
* Чи задовольняє шрифт читача естетично?

[[Файл:Шрифт.JPG]]

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:34, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору заголовків ===
Гарнітура та кегль шрифту заголовків, а також і розміщення повинні відповідати розмітці в оригіналі або макеті. Заголовки, що складаються з двох або кількох рядків, повинні бути розбиті на рядки за змістом. При розподілі заголовків на рядки не допускаються переноси у словах і залишати в кінці рядка прийменники, сполучники і прислівники.

При наборі заголовків окремими рядками, між словами повинен бути пропуск в одну напівкегельну. Якщо заголовки набирають широкими шрифтами або прописними буквами, пробіли між словами повинні бути збільшені на 2 п. Якщо рядок заголовка менше формату набору на 1-2 кегельну, він повинен бути доведений до повного формату збільшенням пробілу між словами.

Між рядками заголовків, набраних великими літерами, інтервал повинен бути збільшеним на 2 п. У заголовках, набраних великими літерами кегля 16 і вище, повинна бути вирівняна візуально нерівномірність пробілів між буквами, шляхом додавання тонких шпацій між літерами з прямими штрихами.

Заголовки, які йдуть в підбір із текстом, повинні бути набрані як звичайні виділення, в таких заголовках дозволені і переноси слів. Заголовки, набрані в підбір, що закінчуються крапкою (для напівжирного шрифту - напівжирною крапкою), виділяють від тексту на кегельну шрифту, якщо точки немає - пробілом між словами.

При вставці заголовків до тексту методом так званої кватирки, формат втяжок по всьому виданню повинен бути однаковий - приблизно 1 / 4 формату рядка набору. Для того щоб такий заголовок був повністю закритий текстом, дозволяється перенесення заголовка на 1-2 рядки після попереднього кінцевого і ліквідація абзаців в рядках зі втяжкою і в рядку, що закриває заголовок знизу.

Порядковий номер всіх видів заголовків, що набирається в одному рядку з текстом, повинен бути відбитий напівкегельною незалежно від того, чи є після номера крапка.

В кінці заголовків, виключених окремими рядками, точок бути не повинно.

Якщо в якості заголовка (для поділу тексту) застосовують три зірочки, то вони повинні бути розділені напівкегельною, причому одна або дві зірочки повинні перебувати на верхній лінії, решта - на нижній.

Якщо ініціали розміщують вище тексту, то необхідно витримати лінію шрифту в першому рядку тексту. Якщо ініціали врізають в текст, то вони повинні бути вирівняні по верхній лінії першого рядка. Текст першого рядка повинен бути набраний впритул до ініціалу, інші рядки відбиті від ініціалу на напівкегельну.

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 13:49, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору спеціалізованих текстів ===

При наборі віршів початкові рядки всіх строф, як правило, повинні бути набрані без абзаців.

Міжслівні прогалини у віршах повинні бути рівні або близькі до напівкегельної. Зміна прогалин допускається для ліквідації «коридорів» або для розміщення рядка в заданому форматі. Якщо рядки вірша з розмітки повинні бути набрані з різними втяжками, один відступ від іншого повинен відрізнятися не менш ніж на кегель.

У віршах, які набираються із ступінчатим виключенням, перші рядки всіх груп повинні бути розміщені по одній вертикальній осі, а решта вирівняні строго по вертикалі, на якій закінчився текст попереднього рядка в групі. При малих форматах допускається перекриття рядків усередині групи на однакову величину (кегельну, цицеро) по всьому вірша.

У віршах не повинно бути переносів. При необхідності можуть бути перенесені слова. У кінці рядків не повинні залишатися прийменники і союзи. Перенесені слова повинні бути виключені у правий край формату (або по одній лівій осі в правій частині формату). В особливих випадках допускається перенесення в правий край попереднього або наступного рядка, з відбиттям перенесеної частини від тексту рядка не менше ніж на кегельну і відділенням перенесеного тексту квадратною дужкою, відбитою на 2 п.

Якщо при наборі драматичних творів імена дійових осіб виключаються окремими рядками, то репліки починають без абзацного відступу.

Якщо в драматичних творах ремарки оформлені «в червоний рядок», то всі рядкові ремарки повинні бути набрані на повний формат без абзацного відступу. При наборі тексту на іноземних мовах з підрядковим перекладом переклад, як правило, повинен бути набраний шрифтом зменшеного кегля і виключений точно по центру тих слів або групи слів, до яких відноситься переклад.

При наборі словників спеціальні словникові знаки, що відокремлюють основу від його змінною частини (|,||,|,/), не повинні бути відбиті від попередніх і наступних знаків, інші словникові знаки відбивають междусловними пробілами.

Транскрипційні знаки повинні бути розміщені в квадратних дужках як звичайні слова. Вирази в дужках від попереднього слова повинні бути відбиті на кегельну, а від наступних елементів відокремлені пробілом (якщо не застосовується знак тире).

У словниковому наборі на малі формати (до 31 / 2 кв.) Допускається збільшення міжсловних пробілів до кегельного, збільшення числа переносів в суміжних рядках і розбиття окремих слів.

При наборі бібліографічних текстів повинні бути виконані всі правила набору з виділеннями, скороченнями і домішкою іноземних шрифтів. У випадках, коли окремі бібліографічні описи мають нумерацію, має бути дотримано також правило набору перерахувань.

Формули в текстових рядках набору науково-технічних текстів повинні бути відбиті від тексту не менше ніж на напівкегля і не більше ніж на кегель. Формули, які прямують у текстовому рядку одна за одною, повинні бути відбиті між собою на кегель.

Якщо експлікації (пояснення символів) до формул повинні бути набрані в підбір, то між поясненнями різних символів дається відбиття на напівкегельну. Якщо експлікації повинні бути набрані окремими рядками для кожного символу, то знаки тире, що відокремлюють позначення символу від його пояснення, повинні бути вирівняні по вертикалі.

Набір змістів повинен точно відповідати оригіналу, розміри однотипних втяжок повинні бути однаковими, числа вирівняні за розрядами в номерах глав і параграфів, а також в графі з номерами сторінок. Між номером глави (параграфа) і початком тексту дається відбиття напівкегеля.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:56, 7 грудня 2011 (EET)

== Робота в видавничій системі ==
=== Текстові об'єкти ===
==== Створення текстового об'єкту ====
Текст в '''InDesign''' міститься в рамках, які називаються текстовими кадрами. (Текстові кадри схожі на текстові вікна у QuarkXPress та текстові блоки в Adobe PageMaker.)

Як і з графічні кадри, текстові кадри можна переміщати, змінювати розмір та заміняти. Інструмент, за допомогою якого виділений текстовий кадр, визначає тип змін, які можна здійснити:

* Інструмент "Текст" дозволяє вводити чи редагувати текст у кадрі.

* Інструмент "Виділення" дозволяє виконувати загальні задачі для макета, як-от розміщення та встановлення розміру кадру.

* Інструмент "Часткове виділення" дозволяє змінювати форму кадру.

Текстові кадри можна також з'єднувати з іншими текстовими кадрами, щоб текст в одному кадрі міг переходити в інший кадр. З'єднані таким чином кадри є зв'язаними. Текст, який проходить через один чи більше зв'язаних кадрів, називається матеріалом. При розміщенні (імпорті) файлу текстової обробки він потрапляє в документ у формі єдиного матеріалу незалежно від того, скільки кадрів він може зайняти.

Текстові кадри можуть мати декілька стовпців. Текстові кадри можна створити на основі стовпців тексту, хоча кадри і не залежать від них. Іншими словами, текст, розміщений у двох стовпцях, можна розмістити на сторінці з чотирма стовпцями. Текстові кадри можна розмістити також на шаблон-сторінках, а текст приймати все одно на сторінках документа.
Якщо постійно використовується текстовий кадр одного типу, можна створити стиль об'єкта, до якого входитиме форматування текстового кадру, як-от колір рамки та заливки, параметри текстового кадру та ефекти обтікання текстом і прозорості.

Створювати текстові кадри при розміщенні чи вставленні тексту не потрібно — InDesign автоматично додає кадри на основі параметрів стовпця сторінки.

Виконайте одну з таких дій:

* Оберіть інструмент "Текст" , а потім перетягніть, щоб визначити ширину й висоту нового текстового кадру. Перетягніть, утримуючи клавішу Shift, щоб обмежити кадр до квадрату. Коли кнопку миші відпустити, у кадрі з'являється текстовий курсор.

''Створення нового текстового кадру шляхом перетягування''

* Клацніть інструментом "Виділення" вхідну чи вихідну точку іншого текстового кадру, а потім клацніть чи перетягніть, щоб створити інший кадр.

* Для розміщення текстового файлу скористайтеся командою "Помістити".
* Клацніть інструментом "Текст" всередині будь-якого порожнього кадру. Якщо в розділі "Параметри вводу" вибрано параметр "Інструмент "Текст" перетворює кадри на текстові кадри", то порожній кадр перетворюється на текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:56, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри текстового об'єкту ====

Kнопка "''Параметри текстового кадру''" дозволяє змінювати такі параметри як кількість стовпців у кадрі, вертикальне вирівнювання тексту в межах кадру чи відбиття, яке являє собою ширину полів між текстом та кадром.
Налаштування вставки до (зліва) та після (справа) та створення двох стовпців у текстовому кадрі
Якщо властивості текстового кадру потрібно використовувати для багатьох текстових кадрів, створіть стиль об'єкта, який застосовуватиметься до текстових кадрів.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру", або, утримуючи клавішу Alt (Windows) чи Option (Mac OS), двічі клацніть текстовий кадр інструментом виділення.

* Змініть параметри текстового кадру та натисніть кнопку "OK".

Ці параметри текстового кадру доступні під час визначення стилю об'єкта для текстових кадрів. Див. Стилі об'єкта.
Додавання стовпців до текстового кадру

Стовпці у текстовому кадрі можна створити за допомогою діалогового вікна "Параметри текстового кадру".

Створити в текстовому кадрі колонки різної ширини неможливо. Для створення стовпців неоднакової ширини чи висоти додайте розташовані поруч зв'язані текстові кадри на сторінці документа або на шаблоні сторінки.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* Задайте для текстового кадру кількість стовпців, ширину кожного стовпця та проміжок між кожним стовпцем.

* (Необов'язково) Змінюючи розмір кадру, виберіть варіант "Фіксована ширина шпальти". Якщо вибрано цей варіант, при зміні розміру стовпця може змінитися кількість стовпців, але не їхня ширина.

''Фіксована ширина шпальти''

* Початковий текстовий кадр з 2 стовпцями

* Зміна розміру кадру при знятому виділенні "Фіксована ширина шпальти" (далі 2 стовпці)

* Зміна розміру кадру при виділеному варіанті "Фіксована ширина шпальти" (4 стовпці)

''Зміна відбиття текстового кадру (полів)''

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* У розділі "Відбиття" вкладки "Загальні" введіть потрібні відстані полів "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа". (Клацніть значок "''Зробити всі налаштування однаковими''" , щоб зробити однакові поля з усіх сторін.)

Якщо виділений кадр має непрямокутну форму, параметри "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа" затемнені, натомість доступним є параметр "Відбиття".

''Параметри відступу базової лінії першого рядка''

Для зміни параметрів відступу базової лінії першого рядка виділеного текстового кадру, виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру" та клацніть вкладку "Параметри відступу базової лінії першого рядка". В меню "Відступ" вкладки "Базова лінія першого рядка" з'являться такі параметри:

* ''На вищий рівень'' Висота символу “d” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Висота початкової літери'' Верх великих літер дотикається верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Інтерліньяж'' Інтерліньяж тексту — це відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Висота Х'' Висота символу “x” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Сталий'' Задайте відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Мін.'' Виберіть мінімальне значення відступу базової лінії. Наприклад, якщо вибрано "Інтерліньяж" і вказано мінімальне значення 1 піку, в InDesign застосовує значення інтерліньяжу, тільки коли воно більше від 1 піки.

Якщо верх текстового кадру треба прив'язати до сітки, виберіть або "Інтерліньяж", або "Фіксований", щоб у наступних кадрах можна було контролювати положення першої базової лінії.

''Встановлення сіток базових ліній для текстового кадру''

У деяких випадках може знадобитися застосувати сітку базової лінії не до всього документа, а до кадру. Щоб застосувати сітку базової лінії до текстового кадру, скористайтеся діалоговим вікном "Параметри текстового кадру". Встановивши сітку базової лінії для текстового кадру, майте на увазі наступне:

Сітка базової лінії документа не з'являється ні поза, ні перед текстовими кадрами, для яких використовуються власні сітки базових ліній.

Якщо в параметрах сітки вибрано «Сітки позаду», тоді сітки базових ліній на основі кадрів йдуть перед сітками базових ліній на основі документа. Якщо «Сітки позаду» не вибрано, тоді сітки базових ліній на основі документа йдуть перед сітками базових ліній на основі кадрів.

* Виберіть команду "Вигляд" > "Сітки та напрямні" > "Показати сітку базових ліній", щоб відобразити всі сітки базових ліній, у т. ч. в текстовому кадрі.

* Виділіть текстовий кадр чи розташуйте курсор у наступному текстовому кадрі, а потім виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

Якщо треба застосувати сітку базових ліній до всіх кадрів ланцюжка (навіть якщо один чи декілька зв'язаних кадрів не містять тексту), встановіть курсор у текст, виберіть «Правка» > «Виділити все», а потім застосуйте налаштування сітки базової лінії у діалоговому вікні «Параметри текстового кадру».Клацніть вкладку "Параметри базових ліній".У пункті "Сітка базових ліній" виділіть варіант "Використовувати власну сітку базових ліній" або виконайте будь-яку з наступних дій:

* ''Початок'' Введіть значення відступу сітки від верхнього краю сторінки, верхнього поля сторінки, верхнього краю кадру чи верхнього відбиття кадру, залежно від вибору, вказаного в меню "Відносно чого".

* ''Відносно'' Укажіть, відносно чого має починатися сітка базових ліній: відносно верху сторінки, верхнього поля сторінки, верху текстового кадру або верху вставки текстового кадру.

* ''Приріст кожні'' Введіть значення інтервалу між лініями сітки. У більшості випадків задавайте значення, що дорівнює інтерліньяжу основного тексту, щоб вирівняти текст точно із сіткою.

* ''Колір'' Виберіть колір ліній сітки або виберіть (Колір шару), щоб використовувати той самий колір, що й шар, на якому розташований текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані текстові об'єкти ====

Текст у кадрі може не залежати від інших кадрів або переводитись між зв'язаними кадрами. Щоб переводити текст між зв'язаними кадрами, спочатку слід зв'язати кадри. Зв'язані кадри можуть бути розташовані на тій самій сторінці чи розвороті, або ж на іншій сторінці документа. Процес зв'язування тексту між кадрами називається зв'язуванням текстових блоків.

Кожний текстовий кадр має вхідний порт та вихідний порт, які використовуються для зв'язування з іншими текстовими кадрами. Порожній вхідний чи вихідний порт вказує відповідно на початок чи кінець матеріалу. Наявність стрілки в порту означає, що цей порт з'єднаний з іншим портом. Червоний хрестик (+) у вихідному порту означає, що в розміщуваному матеріалі ще є нерозміщений текст, але нема текстових кадрів, у яких можна було б його розмістити. Ця невидима решта тексту називається витісненим текстом.
Зв'язані кадри

* Вхідний порт на початку матеріалу

* Вихідний порт вказує на зв'язок з наступним кадром

* Ланцюжок тексту

* Вхідний порт вказує на зв'язок з попереднім кадром

* Вихідний порт вказує на наявність витісненого тексту

Щоб побачити видимі ознаки зв'язаних кадрів, виберіть команду "Вигляд" > "Показати зв'язки тексту". Текстові кадри можна зв'язувати незалежно від того, чи містять вони текст.

''Додавання нового кадру до ланцюжка''

За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.Клацнувши вхідний порт, можна додати кадр перед виділеним, а вихідний — додати кадр після виділеного кадру.

Розташуйте значок завантаженого тексту в місці бажаного розташування нового текстового кадру, а потім клацніть чи протягніть вказівник, щоб утворити новий текстовий кадр.

Коли значок завантаженого тексту активний, можна виконувати багато дій, зокрема перегортати сторінки, створювати нові сторінки, збільшувати та зменшувати зображення. Якщо ви почали зв'язувати два кадри й передумали, зв'язок можна скасувати, клацнувши будь-який інструмент на "Панелі інструментів". Текст втрачено не буде.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

* За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.

* Розташуйте завантажений значок тексту над кадром, з яким його треба зв'язати. Завантажений значок тексту перетвориться на значок ланцюжка.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

Клацніть всередині другого кадру, щоб зв'язати його з першим.

Для відстеження переходу зв'язаного матеріалу з кадру в кадр можна додати автоматичні лінії переходу "продовження в кадрі" та "продовження з кадру".

''Додавання кадру посередині послідовності зв'язаних кадрів''

* Клацніть інструментом "Виділення" вихідний порт у точці матеріалу, де потрібно додати кадр. При відпусканні кнопки миші з'явиться значок завантаженого тексту.

* Протягніть його, щоб додати новий кадр, або виділіть інший текстовий кадр. InDesign зв'яже кадр з послідовністю зв'язаних кадрів, що містять матеріал.

''Розірвання зв'язку текстових кадрів''

При розірванні зв'язку текстового кадру розвивається зв'язок між кадром і всіма наступними кадрами в ланцюжку. Будь-який текст, який до того з'являвся в кадрі, стає витісненим (текст не видаляється). Всі наступні кадри стають порожніми.

Виконайте інструментом "Виділення" одну з наступних дій:

* Двічі клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб розбити зв'язок між кадрами.

* Клацніть вхідний чи вихідний порт, який представляє зв'язок з іншим кадром. Наприклад, у ланцюжку з двох кадрів клацніть або вихідний порт першого кадру, або вхідний порт другого кадру. Розташуйте значок завантаженого тексту над попереднім чи наступним кадром щоб відобразити значок розриву зв'язку . Клацніть у кадрі, який треба видалити з ланцюжка.

''Видалення кадру з ланцюжка''

Щоб розбити один матеріал на два матеріали, виріжте текст, який має відноситись до другого матеріалу, розірвіть зв'язок між двома кадрами та вставте текст у перший кадр другого матеріалу.

''Вирізання чи видалення зв'язаних текстових кадрів''

При вирізанні чи видаленні кадрів текст не видаляється, а залишається в ланцюжку.
Вирізання кадру з ланцюжка

Кадр можна вирізати з ланцюжка і вставити його в іншому місці. Кадр видаляється разом з копією тексту, але з оригінального матеріалу текст не видаляється. При одночасному вирізанні та вставці послідовності зв'язаних кадрів, вставлені кадри зберігають зв'язок між собою, але втрачають зв'язок з будь-якими іншими кадрами оригінального матеріалу.

* Виділіть інструментом "Виділення" один чи більше кадрів (щоб виділити декілька об'єктів, натисніть клавішу Shift і клацніть мишею).

* Виберіть "Правка" > "Вирізати". Кадр зникне, а весь текст, який він містив, перейде до наступного кадру матеріалу. При вирізанні останнього кадру в матеріалі текст зберігається як витіснений текст в попередньому кадрі.

* Якщо від'єднаний кадр треба використати в іншому місці документа, перейдіть на сторінку, де має з'явитися від'єднаний текст, та виберіть "Правка" > "Вставка".

''Видалення кадру з ланцюжка''

При видаленні текстового кадру, який входить до складу ланцюжка, текст не видаляється: він стає витісненим чи переходить до наступного за порядком кадру. Якщо текстовий кадр не з'єднаний з жодним іншим кадром, видаляються кадр і текст.

Щоб виділити кадр, виконайте одну з наступних дій:

* Клацніть кадр інструментом виділення.

* Утримуючи клавішу Ctrl (Windows) чи Command (Mac OS), клацніть кадр інструментом "Текст".

* Натисніть клавішу Backspace чи Delete.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:57, 7 грудня 2011 (EET)

=== Графічні об'єкти ===
==== Створення графічного об'єкту ====

Команда «Помістити» — це основний спосіб для здійснення імпорту графіки до InDesign, тому що він забезпечує найвищий рівень підтримки роздільної здатності, файлових форматів, багатосторінкових PDF-файлів та файлів INDD, а також кольорів. Якщо ви створюєте документ, в якому ці ознаки не є критичними, ви можете здійснювати вставлення та копіювання для імпорту вашої графіки в InDesign. Однак, шляхом вставлення ви вбудовуєте графіку в документ; зв'язок з оригінальним графічним файлом руйнується та не з'являється на панелі «Зв'язки», і ви не можете оновити графіку у файлі оригіналу. Однак вставлення графіки програми Illustrator дозволяє редагувати контури в InDesign. Див. Імпортування графіки Adobe Illustrator.

Доступність параметрів під час розміщення графічного файлу залежать від типу графіки. Ці параметри відображуються, коли ви обираєте команду "Показати параметри імпорту" у діалоговому вікні "Помістити". Якщо ви не обираєте команду "Показати параметри імпорту", InDesign застосовує параметри за замовчуванням або параметри, які востаннє застосовувалися під час розміщення графічного файлу такого типу.

Імена графіки, яку ви розмістили (імпортували) з'являються на панелі "Посилання".
Примітка: Якщо ви переміщуєте або перетягуєте графіку із пересувного носія, наприклад, із CD-ROM, зв'язок буде розірвано під час видалення цього носія із вашої системи.

* Зробіть одне з наступного:
** Для того, щоб імпортувати графіку не створюючи кадр, перевірте, чи в документі не виділено жодного елемента.
** Щоб імпортувати графіку до існуючого кадру, виділіть його. Якщо нове зображення більше за розмір кадру, ви можете змінити кадр пізніше, обравши "Об'єкт > Припасування" > [команда припасування].
** Щоб замінити існуюче зображення, виділіть його графічний кадр.
* Оберіть "Файл > Помістити" та виділіть один або декілька графічних файлів будь-якого доступного формату.
* Якщо ви виділяєте декілька файлів, ви можете розмістити їх одночасно у документі, клацнувши кнопкою миші або перетягнувши їх у документ. (Див. Розміщення декількох графічних файлів).
* Щоб замінити виділений вами об'єкт, оберіть "Замінити виділений елемент".
* Щоб налаштувати параметри для імпорту у певному форматі, виконайте одну з наступних дій:
** Виберіть "Показати параметри імпорту" та натисніть "Відкрити".
** Натискаючи "Відкрити", утримуйте клавішу Shift або двічі клацніть кнопкою миші на кадрі файлу, також утримуючи клавішу Shift.
* Якщо з'являється діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вибрали налаштування параметрів імпорту у певному форматі), виберіть параметри імпорту та натисніть OK. (Див. Параметри імпорту для графіки.)
* Зробіть одне з наступного:
** Для імпорту до нового кадру перетягніть, щоб створити кадр. Або натисніть значок завантаженої графіки на макеті на тому місці, де має з'явитися верхній лівий кут графіки.
** Для імпорту до існуючого невиділеного кадру, натисніть на значок завантаженої графіки у будь-якому місці кадру.
** Для здійснення імпорту до існуючого виділеного кадру вам не потрібно нічого робити. Зображення автоматично з'явиться у кадрі.
** Для заміни існуючої графіки утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та одночасно натисніть значок завантаженої графіки на графіці, яку ви хочете замінити.
** Для одночасного розміщення всіх зазначених сторінок багатосторінкового файлу (такого, як PDF чи INDD) , щоб одна сторінка перекривала іншу, утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та клацніть значок завантаженої графіки в тому місці, де ви хочете, щоб звилися сторінки.
** Якщо ви випадково замінили існуючу графіку на зображення, яке розміщуєте, натисніть Ctrl+Z (Windows) або Command+Z (Mac OS), щоб повернути оригінальне зображення у кадр та відобразити завантажену графіку.
* Щоб розмістити наступну графіку або наступну сторінку багатосторінкового документа PDF, натисніть у потрібному місці макета на значку завантаженої графіки у кадрі. В разі необхідності ви можете міняти розміщення сторінок або змінювати їх без втрати значку завантаженої графіки.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Способи вставки графічних об'єктів ====
Команда "Помістити" - це основний спосіб імпорту графічних об'єктів в InDesign, що забезпечує найвищий рівень підтримки дозволів, форматів файлів, багатосторінкових файлів PDF і INDD, а також передачі кольорів. При створенні документа, в якому ці характеристики не особливо важливі, зображення може бути імпортовано в InDesign звичайним методом копіювання та вставки. Однак при виконанні операції вставки графічний об'єкт вбудовується в документ, зв'язок з вихідним графічним файлом порушується і не відображається на панелі "Зв'язки". Тому оновлення графічного об'єкта з вихідного файлу стає неможливим. Тим не менш, при вставці графіки з програми Illustrator зберігається можливість редагування контурів в InDesign.

Набір параметрів, доступних при виконанні операції приміщення графічного файлу, залежить від типу графічного об'єкта. Параметри відображаються в тому випадку, якщо в діалоговому вікні "Помістити" вибрано "Показати параметри імпорту". В іншому випадку InDesign застосовує стандартні параметри або останні настройки, використані при приміщенні графічного файлу даного типу.
Імена поміщених (імпортованих) графічних об'єктів містяться в панелі "Зв'язки".

Примітка. Якщо копіювання перетягуванням або приміщення графічних об'єктів проводилося зі знімного носія (наприклад, компакт-диска), то зв'язок з вихідним файлом об'єкта при видаленні цього носія з системи буде порушено.

Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати графіку без попереднього створення фрейма, переконайтеся, що в документі відсутнє виділення.
Щоб імпортувати графіку до існуючого фрейм, виділіть його. Якщо розміри нового зображення перевищують розмір кадру, можна підігнати їх під потрібний розмір пізніше, вибравши меню "Об'єкт"> "Припасування"> [команда припасування].
Щоб замінити існуюче зображення, виділіть графічний фрейм.
Оберіть "Файл"> "Помістити" і виберіть один або декілька графічних файлів в будь-якому доступному форматі.
Якщо вибрано кілька файлів, то їх поміщають по черзі, клацаючи на документі або перетягуючи по ньому покажчик миші.
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Щоб задати параметри імпорту пов'язані з певним форматом, виконайте одну з таких дій:
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
Утримуючи "Shift", натисніть кнопку "Відкрити" або двічі клацніть ім'я файлу.
Примітка. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 9.0 або пізнішої версії, параметри в діалоговому вікні "Параметри імпорту" ідентичні параметрам імпорту для PDF-файлів. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 5.5-8.x, параметри імпорту ідентичні параметрам імпорту для EPS-файлів.
Якщо відкрилося діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вирішили задати параметри імпорту для конкретного формату), вкажіть параметри імпорту та натисніть кнопку "ОК".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати в новий фрейм, перетягніть вказівник, щоб задати область фрейма. Або клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Примітка. При створенні кадру методом перетягування, його пропорції відповідають пропорціям графічного об'єкта, якщо тільки перетягування не виконується при клавіші "Shift".
Щоб імпортувати в існуючий кадр без його виділення, значком завантаженого графічного об'єкту клацніть в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Щоб замінити існуючий графічний об'єкт, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS), той графічний об'єкт, який потрібно замінити.
Щоб помістити всі задані сторінки багатосторінкового файлу (PDF або INDD) одночасно, з накладенням один на одного, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта там, куди потрібно вставити сторінки, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS).
Щоб помістити наступний графічний об'єкт або сторінку багатосторінкового PDF, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в потрібному місці макета. При необхідності можна прокрутити для переходу в інше місце або на іншу сторінку. Значок завантаженого графічного об'єкта при цьому не пропаде.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:58, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри графічного об'єкту ====
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
У діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення" або діалоговому вікні "Помістити" перейдіть на вкладку "Шари".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Попер. Перегляд".
(Тільки для PDF) Якщо поміщається сторінка з багатосторінкового PDF-файлу, вкажіть номер сторінки для перегляду цифрами або за допомогою кнопок зі стрілками.
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожній очей" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Задайте для параметра "При оновленні" одне з наступних значень.
Показувати шари як в Photoshop / PDF-файлі При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Натисніть кнопку "ОК" і виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати об'єкт в новий фрейм, значком завантаженого графічного об'єкта клацніть у тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Щоб імпортувати в існуючий невиділений фрейм, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Якщо існуючий графічний об'єкт випадково замінений при приміщенні, натисніть "Ctrl" + "Z" (Windows) або "Command" + "Z" (Mac OS), щоб відновити у фреймі вихідне зображення і знову відобразити значок завантаженого графічного об'єкта.
Задання видимості шарів для розміщених файлів AI, PSD, PDF і INDD
Після приміщення файлу Photoshop PSD, багатошарового PDF, AI-файлу Illustrator або INDD-файлу InDesign діалогове вікно "Параметри шарів об'єкта" дозволяє управляти видимістю шарів. Якщо PSD-файл Photoshop містить композиції шарів, можна вибрати, яку з них слід відображати. Крім того, можна вказати, чи зберігати параметри видимості або приводити їх у відповідність вихідного файлу при кожному оновленні зв'язку.
Виберіть файл в документі InDesign.
Оберіть "Об'єкт"> "Параметри шару об'єкта".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Перегляд".
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожнє око" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Використовувати видимість шару При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Зміна режиму відображення документа
Документ завжди відкривається з використанням установок "Режиму відображення" за умовчанням. Параметри режиму відображення можна змінити в той час, поки документ відкритий, однак не можна зберегти разом з документом.

При настройці режиму відображення для окремих зображень можна змінити встановлені параметри, так що всі об'єкти стануть використовувати одні й ті ж налаштування.

Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр у вкладеному меню.
Щоб всі об'єкти, налаштовані індивідуально, використовували параметри режиму відображення, встановлені для документа, вимкніть "Перегляд"> "Режим відображення"> "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту" (прапорець означає, що параметр вибрано).
Зміна режиму відображення документа
Щоб зберегти режим відображення для окремих об'єктів після повторного відкриття документа, в діалоговому вікні "Режим відображення" дозвольте параметр "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту".
Вибравши інструмент "Виділення" або "Часткове виділення" , Виділіть імпортований графічний об'єкт.
Виконайте одну з таких дій:
Оберіть "Об'єкт"> "Режим відображення".
Клацніть зображення правою кнопкою миші (Windows) або утримуючи клавішу "Control" (Mac OS) і виберіть параметри відображення в підменю "Режим відображення".
Щоб видалити локальний параметр відображення об'єкта, виберіть параметр "Використовувати налаштування перегляду" в підменю "Режим відображення". Щоб видалити локальні параметри відображення для всіх графічних об'єктів в документі, виберіть параметр "Скинути налаштування відображення на рівні об'єкту" в підменю "Перегляд"> "Режим відображення".
Параметри режиму відображення
Ці параметри керують тим, яким чином графічні об'єкти відображаються на екрані, проте не впливають на якість зображення при друку та імпорті.

Установки меню "Режим відображення" дозволяють призначити режим за замовчуванням для всіх документів, а також налаштувати параметри, які визначають цей режим. Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення прозорості, растрових і векторних зображень.

Швидке відображення вимальовує растрове або векторне зображення у вигляді сірого прямокутника (за замовчуванням). Цей режим слід вибирати в тому випадку, якщо потрібно швидко перегорнути великий обсяг матеріалу, на якому багато зображень і об'єктів прозорості.
Типова якість відображення вимальовує зображення з екранним дозволом (за замовчуванням), достатнє для ідентифікації та розміщення зображення або векторного об'єкта. Це режим за замовчуванням і найбільш швидкий спосіб виведення ідентифікованих зображень.
Висока якість відображення вимальовує растрове або векторне зображення у високій роздільній здатності (за замовчуванням). Цей спосіб забезпечує найвищу якість, проте найменшу продуктивність. Цим режимом слід користуватися для точного підстроювання зображення.
Примітка. Параметри відображення зображення не впливають на вихідну роздільну здатність друкування або експорті документа. При виведенні на друкувальний пристрій з підтримкою PostScript, експорту в XHTML, EPS або PDF вихідний розмір буде залежати від параметрів виводу, встановлених у момент друку або експорту.
Установка режиму відображення за замовчуванням
Параметри "Режим відображення" дозволяють призначити режим відображення за замовчуванням, який в InDesign буде використовуватися для всіх документів. Параметри режиму відображення можна налаштувати або через меню "Перегляд" для документа в цілому, або для окремих об'єктів через меню "Об'єкт". Наприклад, при роботі над проектом, який містить безліч фотографій у високому дозволі (скажімо, каталогом), переважно швидкість відкриття документів. У такому випадку слід встановити режимом відображення за замовчуванням "Швидке відображення". Якщо є необхідність переглядати зображення більш детально, можна перемкнути документ в режим відображення "Типове якість відображення" або "Висока якість відображення" (залишивши за замовчуванням установку "Швидке відображення").

Є також можливість переглядати і перевизначати параметри, що застосовуються до окремих об'єктів. Якщо вибрано "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту", всі установки, застосовані до об'єктів, зберігаються в документі.

Оберіть "Правка"> "Параметри"> "Режим відображення" (Windows) або "InDesign"> "Параметри"> "Режим відображення" (Mac OS).
Для "Перегляд за замовчуванням" виберіть "Стандартний", "Швидкий" або "Якісний". Обраний режим відображення застосовується до всіх створюваним і відкриваються документам.
Виконайте одну з таких дій:
Щоб зберегти параметри режиму відображення, застосовані до окремих об'єктів, виберіть "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Щоб відображати всі графічні об'єкти в режимі відображення за замовчуванням, відмініть виділення цього параметра.
Як параметр "Скорегувати налаштування перегляду" виберіть режим відображення, який необхідно налаштувати, а потім встановіть повзунки для параметрів "Растрові зображення" і "Векторні зображення" в необхідні положення.
Натисніть кнопку "OK".
Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення ефектів прозорості, растрових (бітових) і векторних зображень.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:58, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані графічні об'єкти ====

Коли ви поміщаєте графіку, ви бачите версію роздільної здатності екрана для файлу. Таким чином її можна переглянути та розмістити. Однак, фактичний файл графіки можна або зв'язати, або вбудувати.

Зв'язана ілюстрація зв'язана із документом, але не залежить від нього, що призводить в результаті до отримання документа меншого розміру. Ви можете змінювати зв'язану ілюстрацію за допомогою інструмента "Трансформація" та ефектів; однак ви не можете виділяти та редагувати окремі компоненти в ілюстрації. Ви можете неодноразово застосовувати зв'язану графіку без значного збільшення розміру документа; одночасно ви також можете оновлювати всі зв'язки. Під час експорту або друку графіка оригіналу відновлюється, створюючи кінцевий вихід із повної роздільної здатності оригіналів.

Вбудована ілюстрація копіюється в документ при повній роздільній здатності, в результаті отримуємо документ більшого розміру. Ви можете керувати версіями та оновлювати файл в будь-який час; поки ілюстрація вбудована, документ зберігає свій незалежний статус.

Для визначення типу ілюстрації (зв'язана вона чи вбудована) або для зміни її статусу скористайтеся панеллю "Зв'язки".

Якщо бітове зображення, яке ви розміщаєте, має розмір 48 Кб або менше, InDesign автоматично вбудовує у ваш макет зображення із повною роздільною здатністю замість версії з екранною роздільною здатністю. InDesign відображає ці зображення на панелі «Зв'язки» таким чином, ви можете керувати версіями та оновлювати файл будь-коли; але зв'язок не є обов'язковим для оптимального виводу.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Гордієнко Володимир Валентинович]] 13:58, 7 грудня 2011 (EET)

=== Макет сторінки ===
Макетування

'''ЕСКІЗ МАКЕТУ'''

Щоб одержати гарний макет, почніть з ескізу, що приблизно відбиває остаточний вид документа. Насамперед представте, як буде виглядати документ у готовому виді, і зробіть кілька начерків на папері. Допустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень зі стандартними смугами розміром 210 х 297 мм (формат А4). Для начерку візьміть 2 листки чистого паперу розміром 210 х 297 мм, покладіть їх один на один і зігніть по ширині листа - так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Потім візьміть олівець і накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні і нижні колонтитули. Прикиньте, якої ширини варто задати верхні, бічні і нижні поля, і відзначте це на смугах. Позначте на кожній смузі малюнки і текст. Зміни можна вносити на будь-який, навіть самої останній, стадії підготовки документа. Якщо ви вже небагато знайомі з якою-небудь програмою DTP, то можете обійтися і без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

'''ВИБІР ФОРМАТУ''' У Європі, формати паперу, що випускаються промисловістю, і використовуються в друкарнях, укладаються в так називану А-серію, визначену стандартом Міжнародної Організації Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під іншим ім'ям - DIN (Deutsche Industrie-Norm) - Німецький промисловий стандарт. Німецький стандарт DIN постулирует ряд форматів, об'єднаних у DIN-Ax-серію. Усі формати ряду являють собою похідні від основного формату DIN А0, що має розміри 1189 мм х 841 мм. Якщо розрізати такий лист навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть два листи формату DIN A1. Якщо повторити цю операцію, то вийдуть аркуші формату DIN А2 і т.д. Найменшим форматом із широко розповсюджених є формат поштової картки - формат А6. Найбільш відомі формати DIN A5, A4 і A3.

[[Файл:Exaempl.jpg]]

ОРІЄНТАЦІЯ СТОРІНКИ

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони листа називається подовжньої (книжкової чи портретний - від англ. portrait) орієнтацією сторінки, у противному випадку поперечної (альбомної чи ландшафтний - від англ. landscape).

ПОЛЯ

При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці варто намагатися досягти гармонії. Поряд з цією загальною рекомендацією існують і більш конкретні правила. Ширина полів, що відокремлюють текст на сторінці від країв листа, залежить від характеру тексту, що верстається, і може бути різної з різних сторін листа. Якщо мова йде про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве і праве полючи повинні бути досить вузькими і мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше верхнього Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого і правого полючи, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

ПОЛЯ НА КНИЖКОВИХ СТОРІНКАХ

Правила для вибору розміру полів книжкових сторінок трохи відрізняються від приведених вище правил для окремих сторінок тексту. Тут випливає в першу чергу подбати про те, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких многостраничных документів, якщо печатка виконується на обох сторонах листа. Поряд з вимогами эстетического характеру до оформлення таких документів пред'являють і чисто технічні вимоги. Зокрема, необхідно пам'ятати, що частина внутрішнього полючи «поглинається» при підшивці (плетінні). Якщо не врахувати цієї технологічної особливості, то в кращому випадку текст виявиться «стягнутим» до корінця книги, а в гіршому - може частково ускочити в халепу, що утруднить чи читання зробить його взагалі неможливим. Для установки розмірів полів сторінки можна скористатися наступним алгоритмом. Спочатку варто визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору), уключивши сюди при многоколонном наборі ширину межколонных інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без обліку ширини плетіння) і шириною набору варто поділити на три рівні частини. Одна з цих частин виділяється на внутрішнє (чи палітурне) поле, розташоване з тієї сторони листа, що буде підшиватися. Дві що залишилися - на зовнішнє поле, розташоване з протилежної обрізної сторони листа. Далі варто провести діагональ з лівого нижніх у правий верхній кут сторінки. Провівши горизонтальні лінії через крапки перетинання цих діагоналей із границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх полів. Іншим розповсюдженим способом визначення полів є розподіл сторінки на дев'ять рівних частин. Як це робиться, зрозуміло з малюнка.

КУЛЯ (BULLET)

Мітка пункту списку. Кружок розміром у напівкруглу шпацію одержав дуже широке поширення як мітки пунктів списків. Однак не варто обмежуватися тільки цим символом. Символ у виді залитого чи квадратика ромбика виглядає навіть більш солідно, чим кружок. Порожній квадратик створює враження «дрімаючої сили». Трикутник не так важкий, як квадрат. Стрілки підсилюють основне призначення мітки: «дивися сюди!». У деяких гарнітурах шрифтів, наприклад у гарнітурах Zapf Dingbats і Wingdings, мається ще ряд геометричних фігур.

ОБОРКА

Оборкою називається текстова виїмка. Якщо в стовпчик уставляються чи малюнки інший текст, то її границі змінюються таким чином, що текст розташовується навколо вставки, як би «обертаючи» неї. Оборки можуть бути прямокутними, багатокутними чи криволінійними в залежності від цілей дизайнера і можливостей програми макетування.

ЛІНІЙКИ (RULES)

Елементи оформлення видання, що представляють собою горизонтальні чи вертикальні лінії, що відокремлюють елементи макета друг від друга. Лінійки додають смузі закінчений вид. Для залучення уваги можна підкреслити чи заголовок провести лінію там, де закінчується один розділ тексту і починається інший. Лінійки застосовуються також для поділу самостійних частин смуги.

РАМКА (PRINTING RULE)

Лінія, що обмежує растрированный тло, частина чи тексту ілюстрації.

==== Елементи макету сторінки ====
ЕЛЕМЕНТИ КНИГИ

==== Майстер макетування ====

=== Загальний макет документа ===

== Друк ==

=== Види друку ===

'''Трафаретний друк''' (шовкографія)

Трафаретний друк: вид друку, при якому відбиток отримують шляхом проходження під тиском фарби через друкуючі елементи трафаретної форми з допомогою друкарського ракеля. Запатентовано о 1907 році у Манчестері під назвою SILK SCREEN PRINTING («друк через шовк» або «шовкодрук»).
У порівнянні з класичними і деякими новими способами друку, можливості яких обмежені вибором формату, задруковуваних матеріалів і товщиною фарбового шару, трафаретний друк наділений перевагами: вибір у широких межах формату, майже необмежені можливості друкувати на різноманітних матеріалах і виробах, плоских і об'ємних форм, широкий інтервал регулювання товщини фарбового шару і відносно дешевий і простий спосіб виготовлення друкарських форм.
Завдяки різноманітним можливостям застосування, простоті і дешевизні виготовлення друкарських форм трафаретний друк широко використовується у цілому світі. У промислово розвинутих країнах в останні роки в результаті появи нових машин, матеріалів і технологій якість трафаретного друку значно зросла. Без проблем друкуються трафаретним способом лінії завтовшки 100 мкм і менше, при оптимальній чіткості контура. Відтворення абсолютної точності розмірів трафаретних друкарських формна відбитках дає можливість стверджувати, що якість цього способу друку рівноцінна класичним способам друку.
Незважаючи на розвиток цифрових засобів друку, шовкотрафаретний друк у багатьох аспектах залишається незамінним - завдяки високій стійкості зображення, екологічності та широкому спектру матеріалів, які задруковуються

'''Тамподрук'''

Тамподрук – це спосіб нанесення фірмового логотипу з печатної форми (кліше) на поверхню, що задруковується, за допомогою тампону. При виробництві корпоративних сувенірів з нанесенням логотипу часто використовують метод тамподруку. Тамподрук дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні ( в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) – пластик, шкло, дерево, метал. Зазвичай, методом тамподруку здійснюється нанесення зображення на ручки, запальнички, брелоки, годинники, калькулятори, попільнички, вироби з пластику, поліетилену, шкіри, на одноразовий посуд, парфумерні упаковки, і канцелярські товари та багато іншого.
Тамподрук – це глибокий непрямий друк , при якому логотип на продукцію наноситься за допомогою тампону. Можливий друк в один, два і три кольори. Тамподрук – більш економний спосіб друку і на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках.

'''Трансферний друк'''

Технологія термотрансферного друку полягає в переносі зображення на готовий виріб із застосуванням проміжного носія (термотрансферного паперу або плівки).
Зображення наноситься в дзеркальному режимі на робочу поверхню паперу зі спеціальним покриттям. Для формування зображення може бути застосований шовкотрафаретний друк або лазерний чи струменевий повноколірний друк.
Отриману картинку позиціонують на виробі та притискають термопресом. Під дією температури і тиску зображення переводиться з паперу на виріб.

'''Тиснення'''

Один із найпопулярніших видів обробки готової продукції. Зображення, що формується при тисненні, створюється за рахунок перенесення кольорового шару спеціальної фольги або зміни геометрії суцільної поверхні під впливом тиску і високої температури. Розрізняють суцільне (сліпе) та конгревне тиснення.
Суцільне тиснення - гаряче тиснення фольгою, при якому аркуш паперу чи інший використовуваний в якості носія матеріал не деформується, а на його поверхню з фольги переноситься задане зображення.
Конгревне тиснення - вид тиснення, при якому відбувається деформація матеріалу з утворенням барельєфу або горельєфу зображення.
Розрізняють конгрев з фольгою та без фольги. Конгрев також може бути однорівневим, опуклим та вдавленим.
Тиснення можливе на усіх видах картону, щільному папері, на різноманітних переплетених матеріалах, шкірі і шкірозаміннику, на готових виробах з рівною поверхнею, матеріал яких не плавиться під впливом високої температури.
В процесі тиснення використовуються різні види металізованої, кольорової та голографічної фольги різноманітних кольорів, відтінків та текстур малюнку.

'''Різографія'''

Різографія - метод друку, що дозволяє швидко, при необхідності - в присутності замовника, віддрукувати документи, що містять текст і графічні зображення.
Різографія поєднує в собв досягнення сучасної цифрової електроніки - відмінну якість зчитування, обробки і передачі даних з перевагами традиційного трафаретного друку високою продуктивністю, економічністю та надійністю.
Тиражування на різографі є ідеальним рішенням при виготовленні рекламних листівок, буклетів, прайс-листів та іншої бланкової продукції.
Висока швидкість та низька вартість друку роблять різографію одним із самих популярних методів тиражування.

'''Цифровий друк'''

Основна перевага друку на кольоровому лазерному принтері - висока оперативність при невисокій вартості та стабільна висока якість відбитка.
Сучасне обладнання дозволяє швидко (при необхідності - в присутності замовника) виготовити тираж повноколірних візиток, буклетів, обкладинок, наклейок тощо на паперах товщиною до 300 г/м. кв.

'''Застосування друку'''

Друк застосовують в інформаційних та художніх цілях. Найбільш поширеними різновидами інформаційного друку є книгодрукування, періодична преса і рекламні матеріали. Художній друк вживається для створення художніх творів; окремі види друку при цьому розглядаються як окремі види художньої графіки. В рекламних друках та друкові на упаковці інформаційна та художня складова поєднані нерозривно, утворюючи разом зразки графічного дизайну.

--[[Користувач:Омельчикова Катерина|Омельчикова Катерина]] 13:12, 7 грудня 2011 (EET)

=== Види принтерів ===
'''Лазерні принтери'''

Технологія-попередник сучасного лазерного друку з'явилася в 1938 році — Честер Карлсон винайшов спосіб друку, названий електрографія, а потім перейменований в ксерографію. Принцип технології полягав в наступному. На поверхні фотобарабана коротроном (скоротроном) заряду, або валом заряду рівномірно розподіляється статичний заряд, після цього світлодіодним лазером (або світлодіодною лінійкою) на фотобарабані знімається заряд — тим самим на поверхню барабана поміщається приховане зображення. Далі на фотобарабан наноситься тонер, після цього барабан прокочується папером, і тонер переноситься на папір коротроном перенесення, або валом перенесення. Тонер, залежно від знаку його заряду, може притягуватися до поверхні, що зберегла приховане зображення або фону. Після цього папір проходить через блок термозакріплення для фіксації тонера, а фотобарабан очищається від залишків тонера і розряджається у вузлі очищення.

Першим лазерним принтером, став EARS (Ethernet, Alto, Research character generator, Scanned Laser Output Terminal), винайдений в 1971 році в корпорації Xerox, а серійне виробництво було налагоджене в другій половині 1970-х. Принтер Xerox 9700 можна було придбати у той час за 350 тисяч доларів, зате друкував він зі швидкістю 120 стор./хв. ]

'''Світлодіодні принтери'''

Принцип роботи світлодіодних принтерів багато в чому схожий з принципом роботи лазерних. Робота принтера заснована на принципі сухого електростатичного переносу.
Принципова відмінність світлодіодного від лазерного принтера полягає в механізмі освітлення світлочутливого валу. У випадку лазерної технології це робиться одним джерелом світла (лазером), який за допомогою скануючої системи призм та дзеркал пробігає всією поверхнею валу. У світлодіодних ж принтерах замість одного лазера використовується лінійка світлодіодів, розташована вздовж всієї поверхні валу. Кількість світлодіодів в лінійці становить від 2,5 до 10 тисяч штук

'''Струменеві принтери
'''
Принцип дії струменевих принтерів схожий на матричні принтери тим, що зображення на носієві формується з крапок. Але замість головок з голками в струменевих принтерах використовується матриця що друкує рідкими барвниками. Картриджі з барвниками бувають з вбудованою друкуючою головкою — в основному такий підхід використовується компаніями Hewlett-Packard, Lexmark. Фірми Epson, Canon проводять струменеві принтери, в яких друкуюча матриця є деталлю принтера, а змінні картриджі містять тільки барвник. При тривалому простої принтера (тиждень і більше) відбувається висихання залишків барвника на соплах друкуючої головки. Принтер уміє сам автоматично чистити друкуючу головку. Але також можливо провести примусове очищення сопел з відповідного розділу настройок драйвера принтера. При прочищенні сопел друкуючої головки відбувається інтенсивна витрата барвника. Особливо критичне засмічення сопел друкуючої матриці принтерів Epson і Canon. Якщо штатними засобами принтера не вдалося очистити сопла друкуючої головки, то подальше очищення і/або заміна друкуючої головки проводиться в ремонтних майстернях. Заміна картриджа, що містить друкуючу матрицю, на новий проблем не викликає. Друкуючі головки струменевих принтерів створюються з використанням наступних типів подачі барвника:

Безперервна подача (Continuous Ink Jet) — подача фарбника під час друку відбувається безперервно, факт попадання фарбника на запечатувану поверхню визначається модулятором потоку фарбника. Стверджується, що патент на даний спосіб друку виданий Вільяму Томпсону (William Thomson) в 1867 році. У технічній реалізації такої друкуючої головки в сопло під тиском подається фарбник, який на виході з сопла розбивається на послідовність мікрокрапель (об'ємом декількох десятків піколітрів), яким додатково повідомляється електричний заряд. Розбиття потоку фарбника на краплі відбувається розташованим на соплі п'єзокристалу, на якому формується акустична хвиля (частотою в десятки кілогерц). Відхилення потоку крапель проводиться електростатичною відхиляючою системою (дефлектором). Ті краплі фарбника, які не повинні потрапити на запечатувану поверхню, збираються в збірку фарбника і, як правило, повертаються назад в основний резервуар з фарбником. Перший(англ.) струменевий принтер виготовлений з використанням даного способу подачі фарбника випустила Siemens в 1951 році. Подача на вимогу (англ. Drop-on-demand) — подача фарбника з сопла друкуючої головки відбувається тільки тоді, коли фарбник дійсно треба нанести на відповідну соплу область запечатуваної поверхні. Саме цей спосіб подачі фарбника і набув найширшого поширення в сучасних струменевих принтерах.

На даний момент існує дві технічні реалізації даного способу подачі фарбника: П'єзоелектрична (Piezoelectric Ink Jet) — над соплом розташований п'єзокристал з діафрагмою. Коли на п'єзоелемент подається електричний струм він згинається і тягне за собою діафрагму — формується крапля, яка згодом виштовхується на папір. Широкого поширення набула в принтерах компанії Epson. Технологія дозволяє змінювати розмір краплі.

Термічна (Thermal Ink Jet), також звана BubbleJet — Розробник — компанія Canon. Принцип був розроблений в кінці 70-х років. У соплі розташований мікроскопічний нагрівальний елемент, який при проходженні електричного струму миттєво нагрівається до температури близько 500 °C, при нагріванні в чорнилі утворюються газові бульбашки (англ. bubbles — звідси і назва технології), які виштовхують краплі рідини з сопла на носій. У 1981 році технологія була представлена на виставці Canon Grand Fair. У 1985-му з'явилася перша комерційна модель монохромного принтера — Canon BJ-80. У 1988 році з'явився перший кольоровий принтер — BJC-440 формату A2, з роздільною здатністю 400 dpi.

'''Сублімаційні принтери'''

Термосублімація (сублімація) — це швидкий нагрів фарбника, коли пропускається рідка фаза. З твердого фарбника відразу утворюється пара. Чим менша порція, тим більша фотографічна широта (динамічний діапазон) перенесення кольорів. Пігмент кожного з основних кольорів, а їх може бути три або чотири, знаходиться на окремій (або на загальній багатошаровій) тонкій лавсановій стрічці (термосублімаційні принтери фірми Mitsubishi Electric). Друк остаточного кольору відбувається в декілька проходів: кожна стрічка послідовно протягується під щільно притиснутою термоголовкою, що складається з безлічі термоелементів. Ці останні, нагріваючись, переганяють фарбник. Крапки, завдяки малій відстані між головкою і носієм, стабільно позиціонуються і виходять вельми малого розміру. До серйозних проблем друку сублімації можна віднести чутливість вживаного чорнила до ультрафіолету. Якщо зображення не покрити спеціальним шаром, який блокує ультрафіолет, то фарби незабаром вицвітуть. При застосуванні твердих фарбників і додаткового ламінуючого шару з ультрафіолетовим фільтром для оберігання зображення, отримувані відбитки не коробляться і добре переносять вологість, сонячне світло і навіть агресивні середовища, але зростає ціна фотографій. За повноколірність технології сублімації доводиться платити великим часом друку кожної фотографії (друк одного знімка 10х15 см принтером Sony DPP-SV77 займає близько 90 секунд). Вартість друкуючих механізмів фотопринтера Canon Selphy CP-510 всього 59€ 99. До найвідоміших виробників термосублімаційних принтерів відносяться фірми: Mitsubishi, Sony і Toshiba. Фірми — виробники пишуть про фотографічну широту кольори в 24 біти, що більше бажане, чим дійсне. Реально, фотографічна широта кольору складає не більше 17 біт.

'''Матричні принтери'''

Матричні принтери — найстаріші з нині вживаних типів принтерів, його механізм був винайдений в 1964 році корпорацією Seiko Epson. Матричні принтери стали першими пристроями, що забезпечили графічне виведення твердої копії. Зображення формується друкуючою головкою, яка складається з набору голок (голкова матриця), що приводяться в дію електромагнітами. Головка пересувається по-рядково вздовж аркуша, при цьому голки вдаряють по паперу через фарбувальну стрічку, формуючи точкове зображення. Цей тип принтерів називається SIDM (англ. Serial Impact Dot Matrix — послідовні ударно-матричні принтери). Випускалися принтери з 9, 12, 14, 18 і 24 голками в головці. Основного поширення набули 9-ти і 24-х голкові принтери. Якість друку і швидкість графічного друку залежить від числа голок: більше голок — більше крапок.

Принтери з 24-ма голками називають LQ (англ. Letter Quality — якість машинки, що пише). Існують монохромні та 5-кольорні матричні принтери, в яких використовується 4-колірна стрічка CMYK. Зміна кольору проводиться зсувом стрічки вгору-вниз щодо друкуючої головки. Швидкість друку матричних принтерів вимірюється в CPS (англ. characters per second — символах в секунду).
Типовий результат роботи матричного принтеру в режимі draft. Цей малюнок показує фрагмент друку розміром приблизно 4.5×1.5 см

Основними недоліками матричних принтерів є: монохромность, низька швидкість роботи і високий рівень шуму. Матричні принтери поширені до цих пір завдяки дешевизні копії (витратним матеріалом, по суті, є тільки фарбувальна стрічка) і можливості роботи з безперервним (рулонним, фальцованим) і копіювальним папером. Випускаються і швидкісні лінійно-матричні принтери, в яких велика кількість голок, що рівномірно розташовані на човниковому механізмі (фрете) по всій ширині листа. Швидкість таких принтерів вимірюється в LPS (англ. Lines per second — рядках в секунду). Інші принтери Барабанні принтери (drum printer). Перший принтер, що отримав назву UNIPRINTER, був створений в 1953 році компанією Remington Rand для комп'ютера UNIVAC. За принципом дії нагадував друкарську машинку. Основним елементом такого принтера був барабан, що обертався, на поверхні якого розташовувалися рельєфні зображення букв і цифр. Ширина барабана відповідала ширині паперу, а кількість кілець з алфавітом була рівна максимальній кількості символів в рядку. За папером розташовувалася лінійка молоточків, що приводяться в дію електромагнітами. У момент проходження потрібного символу на барабані, що обертається, молоточок ударяв по паперу, притискуючи її через фарбувальну стрічку до барабана. Таким чином, за один оберт барабана можна було надрукувати весь рядок. Далі папір зміщався на один рядок і машина друкувала далі. У СРСР такі машини називалися алфавітно-цифровим друкуючим пристроєм (АЦПУ). Їх роздруки можна впізнати за шрифтом, схожому на шрифт друкарської машинки і буквами, що «стрибають» у рядку. Ромашкові (пелюсткові) принтери (daisywheel printer) за принципом дії були схожі на барабанні, однак мали один набір букв, розташований на гнучких пелюстках пластмасового диска. Диск обертався, і спеціальний електромагніт притискував потрібну пелюстку до фарбувальної стрічки і паперу. Оскільки набір символів був один, було потрібне переміщення друкуючої головки уздовж рядка, і швидкість друку була помітно нижчою, аніж у барабанних принтерів. Замінивши диск з символами, можна було отримати інший шрифт, а вставивши стрічку не чорного кольору — отримати «кольоровий» відбиток.--

'''Використання принтерів не за призначенням'''

Останнім часом все частіше принтери стали використовуватися не тільки для друку на папері. Наприклад, радіоаматори використовують лазерні принтери в «лазерно-прасковій» технології виготовлення плат, наносячи маску, що труїть, використовуючи лазерний принтер. Перспективна технологія друку електронних схем за допомогою принтера, коли в картрідж замість чорнила заливають спеціальні хімічні речовини.

[[Користувач:Омельчикова Катерина|Омельчикова Катерина]] 13:37, 7 грудня 2011 (EET)

=== Формат принтерних файлів ===

PostScript - мова програмування, призначена для опису різного роду графічних об'єктів і подальшого друку створених ілюстрацій, верстки, простих документів користувача точно в такому вигляді, як їх видно на екрані.

Принтерний файл (PostScript-файл), як правило, містить такі складові:
*Документ вихідної програми описаний засобами PostScript.
*Використані в ньому впроваджені або імпортовані за технологією OPI файли.
*Файли шрифтів.
*Програму для принтера мовою PostScript.

OPI (Open Prepress Interface) - технологія, розроблена фірмою Aldus, що дозволяє імпортувати не оригінальні файли, а їхні образи, створюючи в програмі лише копію низького дозволу (ескіз) і посилання на оригінал. В процесі друку на PostScript-принтер, ескізи підміняються на оригінальні файли.

Шрифти й імпортовані зображення, тим не менш, не обов'язково можуть перебувати в PS-файлі. Існує їх можливість завантаження у пристрій виводу окремо, але цей метод використовується рідко.

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 09:15, 21 грудня 2011 (EET)

Видавничі системи

2011-12-21T07:13:51Z

VLavr: /* Формат принтерних файлів */

Користувач:VLavr

2011-12-21T06:44:46Z

VLavr:

== Лавріненко Віталій Володимирович ==

Користувач:VLavr

2011-12-16T10:16:48Z

VLavr: Створена сторінка: Віталій Лавріненко

Віталій Лавріненко

Перспективи ISDN

2011-12-16T10:01:16Z

VLavr:

Мережа з інтеграцією послуг Narrowband ISDN стала однією з перших спроб замінити аналогову телефонну систему на цифрову для передачі і голосу, і даних. На жаль, стандартизація зайняла занадто багато часу (а технології розвиваються дуже швидко), так що, ледве з'явившись, стандарти вже застаріли. Крім того, вимоги користувачів значно зросли. На жаль, але на сьогоднішній день базового інтерфейсу обміну не вистачає швидкості для нових видів сервісу, наприклад для відео на вимогу або зв'язку високошвидкісних локальних мереж. Однак ISDN - аж ніяк не мертва технологія. Наприклад, вона знайшла собі нове несподіване застосування - забезпечення доступу в Internet.

[[Технологія ISDN]]

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Переваги ISDN

2011-12-16T10:00:59Z

VLavr:

По-перше, ISDN піднімає в порівнянні з модемами поріг в 56 Кбіт / с для швидкості обміну даними між комп'ютерами по звичайній телефонній мережі. ISDN дозволяє оперувати одночасно декількома цифровими каналами по одній телефонній лінії, і таким чином використовувати її для передачі цифрового, а не аналогового сигналу. За допомогою протоколів об'єднання каналів типу BONDING або багатоканального PPP базовий інтерфейс обміну дозволяє досягти швидкості передачі даних в 128 нестиснутих кбіт / с. Крім того, затримка, тобто час від відправки виклику до встановлення зв'язку, для ліній ISDN менше в кілька разів.

По-друге, раніше кожному пристрою була необхідна окрема телефонна лінія, якщо вони мали працювати одночасно. Наприклад, окрема лінія була потрібна для телефону, факсу, модему, моста / маршрутизатора і системи відеоконференцій. У випадку ISDN сигнали від декількох джерел можна комбінувати для передачі по одній лінії, причому ISDN надає єдиний інтерфейс для всіх джерел.

По-третє, замість відправки виклику по основному каналу абонента у випадку звичайної телефонної системи ISDN посилає цифровий пакет по окремому зовнішньому каналу. З одного боку, цей сигнал ніяк не впливає на вже встановлені з'єднання, з іншого - встановлення зв'язку відбувається дуже швидко. Сигналізація дозволяє також визначити, хто дзвонить, а телефонне устаткування ISDN може автоматично приймати рішення, куди перенаправити дзвінок.

[[Технологія ISDN]]

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Переваги ISDN

2011-12-16T10:00:47Z

VLavr:

Перспективи ISDN

2011-12-16T09:59:34Z

VLavr: Створена сторінка: Мережа з інтеграцією послуг Narrowband ISDN стала однією з перших спроб замінити аналогову теле...

Технологія ISDN

2011-12-16T09:56:04Z

VLavr:

З моменту своєї появи в країнах колишнього «Cоюза» технологія ISDN миттєво спровокувала бурхливий інтерес до себе з боку мережевих фахівців, що в першу чергу було обумовлено поширеністю даної технології в Європі і, звичайно ж, чудовими швидкісними та фізичними показниками.

'''ISDN''' (Integrated Services Digital Network) - цифрові мережі з інтегральними (вбудованими) послугами. Ця технологія належить до мереж, в яких режим комутації каналів є основним, а дані обробляються в цифровій формі. Ідеї переходу телефонних мереж загального користування (ТФОП) на повністю цифрову обробку даних висловлювалися давно. Спочатку передбачалося, що абоненти цієї мережі будуть передавати тільки голосові повідомлення. Такі мережі отримали назву IDN (Integrated Digital Network). Термін "інтегрована мережа" ставився до інтеграції цифрової обробки інформації мережею з цифровою передачею голосу абонентом, ідея такої мережі була запропонована ще в 1959 році. Потім було вирішено, що така мережа повинна надавати своїм абонентам не тільки можливість поговорити між собою, але й скористатися іншими послугами: факсимільного зв'язку, телексом (передача даних між двома терміналами), відеотекст (одержання зберігаються у мережі даних на свій термінал), голосовою поштою і рядом інших. Передумова для створення такого роду мереж склалася в середині 70-х років. До цього часу вже широко застосовувалися цифрові канали Т1 для передачі цифрових даних між АТС, а перший потужний цифровий комутатор телефонних каналів 4ESS був випущений компанією Western Electric в 1976 році.

У результаті робіт, що проводяться по стандартизації інтегральних мереж у ССITT, в 1980 році з'явився стандарт G.705, в якому викладалися загальні ідеї такої мережі. Конкретні специфікації мережі ISDN з'явилися в 1984 році у вигляді серії рекомендацій I. Цей набір специфікацій був неповним і не підходив для побудови закінченої мережі. До того ж у деяких випадках він допускав неоднозначність тлумачення або був суперечливим, тобто в цілому всі ці специфікації на той час були "сирими" і вимагали доопрацювання. У результаті, хоча обладнання ISDN і почало з'являтися з середини 80-х років, воно часто було несумісним, особливо якщо проводилося в різних країнах. У 1988 році рекомендацію серії I були переглянуті і набула більш детальний і закінчений вигляд, хоча деякі неоднозначності збереглися. Не так давно - в 1992 і 1993 роках - стандарти ISDN були ще раз переглянуті і доповнені.

Саме впровадження даної технології почалося в кінці 80-х років, однак висока технологічна складність користувальницького інтерфейсу, відсутність єдиних стандартів на багато життєво важливі функції, а також необхідність великих капіталовкладень для переобладнання телефонних АТС і каналів зв'язку призвели до того, що процес розвитку даної технології затягнувся на багато років, і навіть зараз, коли пройшло вже більше 15 років, поширеність мереж ISDN в нашій країні залишає бажати кращого. Найдовше в національному масштабі ці мережі працюють в таких країнах, як Німеччина і Франція.

Якщо судити про ті чи інші типи глобальних мереж з комунікаційного устаткування для корпоративних мереж, то може скластися хибне враження, що технологія ISDN з'явилася десь у 1994-95 роках, так як саме в ці роки почали з'являтися перші маршрутизатори, що підтримують технологію ISDN.

Основне призначення ISDN — передача даних зі швидкістю до 64 кбіт/с 4-кілогерцною лінією й забезпечення інтегрованих телекомунікаційних послуг (телефон, факс, та ін.). Використання для цієї мети телефонних дротів має дві переваги: вони вже існують і можуть використовуватися для подачі живлення на термінальне устаткування.

Щоб краще зрозуміти ISDN, дану технологію корисно порівняти зі звичайною телефонною системою. По-перше, ISDN – це цифрова, а не аналогова мережа, тобто напруга має декілька дискретних рівнів, а не є прямим аналогом коливань акустичного тиску.
По-друге, як помітно з назви, вона забезпечує інтегроване обслуговування, інакше кажучи, дозволяє передавати голос, дані і навіть відео по одній мережі. Іншими словами, замість трьох різних систем – телефонної мережі, виділених ліній для передачі даних і кабельного телебачення – достатньо однієї!

По мережі ISDN можна передавати будь-яку інформацію, яка може бути представлена в цифровому вигляді та передаватися по бітах.

== Архітектура мережі ISDN передбачає кілька видів служб: ==

* некомутовані засоби (виділені цифрові канали);
* комутована телефонна мережа загального користування;
* мережу передачі даних з комутацією каналів;
* мережу передачі даних з комутацією пакетів;
* мережу передачі даних з трансляцією кадрів;
* засоби контролю і управління роботою мережі.
Як видно з наведеного списку, транспортні служби мереж ISDN дійсно підтримують дуже широкий спектр послуг, включаючи популярні послуги frame relay. Крім того, велику увагу приділено засобам контролю мережі, які дозволяють маршрутизувати виклики для встановлення з'єднання з абонентом мережі, а також здійснювати моніторинг та управління мережею. Керованість мережі забезпечується інтелектуальністю комутаторів і кінцевих вузлів мережі, які підтримують стек протоколів, у тому числі і спеціальних протоколів управління.

Стандарти ISDN описують ряд послуг прикладного рівня: факсимільний зв'язок на швидкості 64 Кбіт/с, телексний зв'язок на швидкості 9600 біт/c, відеотекст на швидкості 9600 біт/c і деякі інші.

На практиці не всі мережі ISDN підтримують всі стандартні служби. Служба frame relay хоча і була розроблена в рамках мережі ISDN, однак реалізується, як правило, за допомогою окремої мережі комутаторів кадрів, не пересічної з мережею комутаторів ISDN.

Базовою швидкістю мережі ISDN є швидкість каналу DS-0, тобто 64 Кбіт/c. Ця швидкість орієнтується на найпростіший спосіб кодування голосу - ІКМ, хоча диференційне кодування і дозволяє передавати голос з тією ж якістю на швидкості 32 або 16 Кбіт / c.

'''[[Інтерфейси ISDN]]'''

'''[[Обладнання користувача в мережі ISDN]]'''

'''[[Адресація в ISDN]]'''

'''[[Стек протоколів і структура ISDN]]'''

'''[[Використання служб ISDN в корпоративних мережах]]'''

'''[[Переваги ISDN]]'''

'''[[Перспективи ISDN]]'''

== Висновки ==

Мережі ISDN не розглядаються розробниками корпоративних мереж як хороший засіб для створення магістральних мереж. Основна причина - відсутність швидкісний служби комутації пакетів і невисокі швидкості каналів, що надаються кінцевим користувачам. Для цілей ж підключення мобільних і домашніх користувачів, невеликих філій і освіти резервних каналів зв'язку мережі ISDN зараз використовуються дуже широко. Виробники комунікаційного устаткування випускають широкий спектр продуктів для підключення локальних мереж до ISDN: термінальні адаптери, вилучені мости та офісні маршрутизатори невисокої вартості.

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Технологія ISDN

2011-12-16T09:55:31Z

VLavr:

З моменту своєї появи в країнах колишнього «Cоюза» технологія ISDN миттєво спровокувала бурхливий інтерес до себе з боку мережевих фахівців, що в першу чергу було обумовлено поширеністю даної технології в Європі і, звичайно ж, чудовими швидкісними та фізичними показниками.

'''ISDN''' (Integrated Services Digital Network) - цифрові мережі з інтегральними (вбудованими) послугами. Ця технологія належить до мереж, в яких режим комутації каналів є основним, а дані обробляються в цифровій формі. Ідеї переходу телефонних мереж загального користування (ТФОП) на повністю цифрову обробку даних висловлювалися давно. Спочатку передбачалося, що абоненти цієї мережі будуть передавати тільки голосові повідомлення. Такі мережі отримали назву IDN (Integrated Digital Network). Термін "інтегрована мережа" ставився до інтеграції цифрової обробки інформації мережею з цифровою передачею голосу абонентом, ідея такої мережі була запропонована ще в 1959 році. Потім було вирішено, що така мережа повинна надавати своїм абонентам не тільки можливість поговорити між собою, але й скористатися іншими послугами: факсимільного зв'язку, телексом (передача даних між двома терміналами), відеотекст (одержання зберігаються у мережі даних на свій термінал), голосовою поштою і рядом інших. Передумова для створення такого роду мереж склалася в середині 70-х років. До цього часу вже широко застосовувалися цифрові канали Т1 для передачі цифрових даних між АТС, а перший потужний цифровий комутатор телефонних каналів 4ESS був випущений компанією Western Electric в 1976 році.

У результаті робіт, що проводяться по стандартизації інтегральних мереж у ССITT, в 1980 році з'явився стандарт G.705, в якому викладалися загальні ідеї такої мережі. Конкретні специфікації мережі ISDN з'явилися в 1984 році у вигляді серії рекомендацій I. Цей набір специфікацій був неповним і не підходив для побудови закінченої мережі. До того ж у деяких випадках він допускав неоднозначність тлумачення або був суперечливим, тобто в цілому всі ці специфікації на той час були "сирими" і вимагали доопрацювання. У результаті, хоча обладнання ISDN і почало з'являтися з середини 80-х років, воно часто було несумісним, особливо якщо проводилося в різних країнах. У 1988 році рекомендацію серії I були переглянуті і набула більш детальний і закінчений вигляд, хоча деякі неоднозначності збереглися. Не так давно - в 1992 і 1993 роках - стандарти ISDN були ще раз переглянуті і доповнені.

Саме впровадження даної технології почалося в кінці 80-х років, однак висока технологічна складність користувальницького інтерфейсу, відсутність єдиних стандартів на багато життєво важливі функції, а також необхідність великих капіталовкладень для переобладнання телефонних АТС і каналів зв'язку призвели до того, що процес розвитку даної технології затягнувся на багато років, і навіть зараз, коли пройшло вже більше 15 років, поширеність мереж ISDN в нашій країні залишає бажати кращого. Найдовше в національному масштабі ці мережі працюють в таких країнах, як Німеччина і Франція.

Якщо судити про ті чи інші типи глобальних мереж з комунікаційного устаткування для корпоративних мереж, то може скластися хибне враження, що технологія ISDN з'явилася десь у 1994-95 роках, так як саме в ці роки почали з'являтися перші маршрутизатори, що підтримують технологію ISDN.

Основне призначення ISDN — передача даних зі швидкістю до 64 кбіт/с 4-кілогерцною лінією й забезпечення інтегрованих телекомунікаційних послуг (телефон, факс, та ін.). Використання для цієї мети телефонних дротів має дві переваги: вони вже існують і можуть використовуватися для подачі живлення на термінальне устаткування.

Щоб краще зрозуміти ISDN, дану технологію корисно порівняти зі звичайною телефонною системою. По-перше, ISDN – це цифрова, а не аналогова мережа, тобто напруга має декілька дискретних рівнів, а не є прямим аналогом коливань акустичного тиску.
По-друге, як помітно з назви, вона забезпечує інтегроване обслуговування, інакше кажучи, дозволяє передавати голос, дані і навіть відео по одній мережі. Іншими словами, замість трьох різних систем – телефонної мережі, виділених ліній для передачі даних і кабельного телебачення – достатньо однієї!

По мережі ISDN можна передавати будь-яку інформацію, яка може бути представлена в цифровому вигляді та передаватися по бітах.

== Архітектура мережі ISDN передбачає кілька видів служб: ==

* некомутовані засоби (виділені цифрові канали);
* комутована телефонна мережа загального користування;
* мережу передачі даних з комутацією каналів;
* мережу передачі даних з комутацією пакетів;
* мережу передачі даних з трансляцією кадрів;
* засоби контролю і управління роботою мережі.
Як видно з наведеного списку, транспортні служби мереж ISDN дійсно підтримують дуже широкий спектр послуг, включаючи популярні послуги frame relay. Крім того, велику увагу приділено засобам контролю мережі, які дозволяють маршрутизувати виклики для встановлення з'єднання з абонентом мережі, а також здійснювати моніторинг та управління мережею. Керованість мережі забезпечується інтелектуальністю комутаторів і кінцевих вузлів мережі, які підтримують стек протоколів, у тому числі і спеціальних протоколів управління.

Стандарти ISDN описують ряд послуг прикладного рівня: факсимільний зв'язок на швидкості 64 Кбіт/с, телексний зв'язок на швидкості 9600 біт/c, відеотекст на швидкості 9600 біт/c і деякі інші.

На практиці не всі мережі ISDN підтримують всі стандартні служби. Служба frame relay хоча і була розроблена в рамках мережі ISDN, однак реалізується, як правило, за допомогою окремої мережі комутаторів кадрів, не пересічної з мережею комутаторів ISDN.

Базовою швидкістю мережі ISDN є швидкість каналу DS-0, тобто 64 Кбіт/c. Ця швидкість орієнтується на найпростіший спосіб кодування голосу - ІКМ, хоча диференційне кодування і дозволяє передавати голос з тією ж якістю на швидкості 32 або 16 Кбіт / c.

'''[[Інтерфейси ISDN]]'''

'''[[Обладнання користувача в мережі ISDN]]'''

'''[[Адресація в ISDN]]'''

'''[[Стек протоколів і структура ISDN]]'''

'''[[Використання служб ISDN в корпоративних мережах]]'''

'''[[Переваги ISDN]]'''

''' Перспективи ISDN '''

== Висновки ==

Мережі ISDN не розглядаються розробниками корпоративних мереж як хороший засіб для створення магістральних мереж. Основна причина - відсутність швидкісний служби комутації пакетів і невисокі швидкості каналів, що надаються кінцевим користувачам. Для цілей ж підключення мобільних і домашніх користувачів, невеликих філій і освіти резервних каналів зв'язку мережі ISDN зараз використовуються дуже широко. Виробники комунікаційного устаткування випускають широкий спектр продуктів для підключення локальних мереж до ISDN: термінальні адаптери, вилучені мости та офісні маршрутизатори невисокої вартості.

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Обговорення:Технологія ISDN

2011-12-16T09:54:10Z

VLavr:

"Які перспективи розвитку ISDN?"
--[[Користувач:Sergpsw|Sergpsw]] 11:46, 16 грудня 2011 (EET)

Відповідь на питання "Які перспективи розвитку ISDN?" внесено у статтю.

Обговорення:Міжмережевий екран

2011-12-15T08:17:02Z

VLavr:

Які функції мережевих екранів існують?
--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 10:17, 15 грудня 2011 (EET)

Обговорення:Міжмережевий екран

2011-12-15T08:16:40Z

VLavr: Створена сторінка: Які функції мережевих екранів існують?

Які функції мережевих екранів існують?

Технологія CDMA

2011-12-15T08:12:53Z

VLavr:

'''CDMA''' (''Code Division Multiple Access'') - цифрова безпровідна технологія, розроблена і вперше упроваджена QUALCOMM. CDMA конвертує мову в цифрову інформацію, яка потім пересилається як радіосигнал по безпровідній мережі. Використовуючи унікальний код для розрізнення кожної окремої соти, CDMA дає можливість безлічі користувачів одночасно "ділити" ефір - без атмосферних перешкод, "перетину" розмов або інтерференції.

==Історія CDMA==

Стартує як комерційний продукт в 1995 році, CDMA швидко стала однією з самих безпровідних технологій, що швидко поширюються, в світі. У 1999 році міжнародний телекомунікаційний союз (International Telecommunications Union) вибрав CDMA як промислового стандарту для нових безпровідних систем "третього покоління" (3g). Багато ведучих безпровідних носіїв, в даний час, вбудовані або модифіковані в мережі 3g CDMA, для того, щоб забезпечити велику ємкість для голосового трафіку, поряд з можливістю високошвидкісної передачі даних.

Назву стандарту CDMA (Code Division Multiple Access) означає "Система множинного доступу з кодовим розділенням", і ця назва відображає принцип роботи стандарту. CDMA - технологія "розподіленого спектру", що означає розподіл інформації, що міститься в окремих сигналах на набагато більшу ширину смуги, чим в первинному сигналі. Виклик в CDMA починається із стандартної швидкості в 9600 біт/с (9.6 кбіт/с). Потім він зростає, до швидкості передачі - близько 1.23 Мбіт/с.На відміну від інших методів доступу абонентів до мережі, де потужність сигналу концентрується на вибраних частотах або тимчасових інтервалах, сигнали CDMA розподілені в безперервному частотно-часовому просторі. Фактично метод маніпулює і частотою, і часом, і потужністю. Традиційне використання розподіленого спектру - для військових цілей. Із-за значної ширини смуги сигналу розподіленого спектру, його важко стискувати і важко ідентифікувати. Цим він кардинально відрізняється від технологій, що використовують точну ширину частотних смуг. Оскільки широкосмуговий сигнал розподіленого спектру дуже важкий у виявленні, він виявляється як не більше ніж легка піднесеність над "рівнем шуму" або рівнем інтерференції. У інших технологіях потужність сигналу концентрується усередині вузької, точно визначуваної смуги, яку легко виявити.

Підвищена безпека є відмінною рисою технології CDMA. Дзвінки з телефону CDMA будуть захищені від випадкового підслуховування, оскільки, на відміну від взаємодії в аналоговому режимі, простий радіоприймач не зможе виділити окремі цифрові взаємодії із спільної маси [[RF|RF]] випромінювання в смузі частот.

Синхронізація виконується на фінальних стадіях кодування радіосигналів від базової станції на мобільний телефон, CDMA вводить спеціальний "псевдовипадковий код" в сигнал, який відтворюється через певні проміжки часу. Базові станції в системі відрізняються один від одного тим, що передають різні коди протягом заданого проміжку часу. Іншими словами, базові станції передають зміщені за часом версії одні і тіж псевдовипадкові коди. Для того, щоб гарантувати, що використовувані зсуви за часом залишаються унікальними (не збігаються для різних базових станцій), станції CDMA повинні залишатися синхронізованими в спільних тимчасових вічках.

'''Хронологія становлення CDMA виглядає так:'''
*1935 р. - У СРСР опублікована перша робота присвячена обробці складних сигналів - "Основи теорії лінійної селекції. Кодове розділення каналів". Збірник ЛЕІС. Її написав професор Дмитро Васильович Агєєв. Робота вийшла невеликою брошурою і містила основи ортогонального розділення сигналів, розділення сигналів по формі.
*1942 р. - Голлівудська актриса Хедді Ламарк під час другої світової війни залишила свою професію і зайнялася частотним кодуванням. Вона однією з перших розробила frequency hopping, "перескок частоти". Ці роботи велися під грифом "секретно". Приблизно в один і той же час з'явилися роботи "Математична теорія зв'язку" Клода Е. Шеннона і "Теорія потенційної завадостійкості" Володимира Олександровича Котельникова. Шеннон і Котельников по суті створили наукову базу для розробки технології МДКР.
*1943 р. - У США описана система прихованої передачі мови, в якій інформаційний сигнал, сформований за допомогою вузькополосної частотної модуляції гармонійного піднесучій мовним повідомленням, перемножується з широкосмуговим сигналом.
*1956 р. - Лабораторією Лінкольна Массачусетського технологічного інституту розроблена і випробувана в реальних умовах система телеграфної КВ радіозв'язку "Rake" з поділом променів і підсумовуванням їх енергій. Філіп Годварт опублікував найпринциповіше роботу "Принцип невизначеності в радіолокації", в якій було зазначено, що можна створити сигнали з базою значно більше одиниці. Це перший сигнал, що відноситься до розряду широкосмугових (ШПС). Паралельно в нашій країні було створено радіолокатор з лінійно-частотної модуляцією. Починалися розробки систем МДКР саме з радіолокації, а тільки потім ці методи стали використовуватися в радіоуправлінні.
*1960 р. - У США випущена система зв'язку ARC-50. Її експериментальні дослідження почалися в 1956р. Система зв'язку використовувалася для організації обміну мовними повідомленнями між літаком та наземними службами, а також для визначення відстані до літака. У ARC-50 вперше були використані технічні рішення, які в подальшому стали базовими при проектуванні систем зв'язку з шумоподібним сигналом (ШПС).
*1960 р. - У США розроблена спеціальна система телефонного зв'язку з використанням ШПС RACEP, яка забезпечує зв'язок з рухомими наземними абонентами.
*60-ті роки - У міру розвитку методів аналого-цифрового перетворення мовних сигналів з'явилися перші пропозиції використовувати ШПС в комерційних системах зв'язку. В цей же час фірмою Motorola запропонована широкосмугова система передачі мовлення з використанням дельта-функції.
*70-80 роки - У США активно впроваджувалися системи супутникового зв'язку, авіаційні, сухопутного рухомого зв'язку. Найбільшою була об'єднана система розподілу тактичної інформації JTIDS, створена для потреб ВПС США. Інша військова система з ШПС SINCGARC призначалася для забезпечення зв'язку між наземними об'єктами і літаками. Були створені такі супутникові системи як MIL-STAR для потреб стратегічної і тактичної зв'язку, FLEITSATCOM для потреб тактичної зв'язку ВМС США та ін
*Кінець 80-х років - У США розгорнуто першу супутникова система зв'язку комерційного призначення за технологією CDMA Omni TRACKS, розроблена компанією Qualcomm.
*1988 р. - Асоціація виробників обладнання стільникового зв'язку (CTIA) опублікувала документ UPR, який визначав вимоги до ССПС (Системам сухопутної рухомої Зв'язку). До них належали:
**десятикратне збільшення ефективності використання частотного спектру в порівнянні з існуючими аналоговими системами;
**зворотна сумісність з існуючими аналоговими системами;
**розумна вартість абонентського терміналу;
**можливість введення нових послуг;
**якісне поліпшення послуг, що надаються
*1991 р. - Компанією Qualcomm розроблено проект стандарту IS-95.
*1993 р. - Асоціацією виробників обладнання зв'язку (TIA) затверджена базова версія IS-95, і в липні 1993 р. Федеральна комісія із зв'язку США (FCC) визнала як стандарт IS-95 запропоновану компанією Qualcomm технологію цифрового стільникового зв'язку на основі CDMA.
*1995 р. - Експлуатація першої комерційної системи мобільного зв'язку на базі технології CDMA IS-95 в Гонконзі.

==Еволюція стандарту==

У своєму виступі щодо безпеки і конфіденційності цифрових безпровідних комунікацій в березні 1997 р. президент Qualcomm Dr. Irwin M. Jacobs говорив про те, що CDMA – унікальна з точки зору безпеки, оскільки забезпечує високий ступінь захищеності розмови від прослухування. «Вона практично робить неможливим створення пристрою, що дозволяє сканувати канали передачі і прослухувати які б то не було розмови в мережах CDMA».

Принцип роботи CDMA – переклад мови в цифрову інформацію, яка передається як радіосигнал по безпровідній мережі. Використовуючи унікальне кодування для розпізнавання кожного окремого дзвінка, CDMA робить можливим використання хвиль багатьма людьми одночасно – без перешкод, спотворень або втрати зв'язку, оскільки дозволяє забезпечити унікальний метод шифрування, який міняється для кожної нової розмови. В процесі шифрування може бути використано до 4,4 трлн різних код. «Батько» CDMA – компанія Qualcomm – визнає, що не існує технології, яка була б повністю захищена від «зломів», і постійно збільшує стійкість технології CDMA в плані її безпеки.

У 1999 р. Міжнародний союз по телекомунікаціях (International Telecommunication Union, ITU) стандартизував третє покоління безпровідного зв'язку (3g), яке може зробити реальними високошвидкісну передачу даних і інші можливості. Стандарт 3g включає три режими роботи, не засновані технології CDMA. Сьогодні більше 50 провідних виробників вже отримали ліцензії Qualcomm на використання нової технології.

З огляду на те, що стандарт Cdma2000 був розроблений як досконаліший в порівнянні із стандартами попереднього покоління, що довели свої переваги систем CDMA, Cdma2000 забезпечує найшвидший, простіший і прибутковий шлях до сервісів 3g. Тоді як всі технології 3g (Cdma2000, WCDMA і TD-SCDMA) можуть бути життєздатні після довгого часу за виробничими показниками, комерційним успіхом і визнанням ринку.

WCDMA (англ. Wideband Code Division Multiple Access - широкосмуговий множинний доступ з кодовим поділом) - технологія радіоінтерфейсу, що використовує широкосмуговий множинний доступ з кодовим поділом каналів, що використовує дві широкі смуги радіочастот по 5 МГц

TD-SCDMA (англ. Time Division - Synchronous Code Division Multiple Access) - китайський стандарт мобільних мереж третього покоління який використовує China Mobile.Розроблено з метою уникнути відрахувань на стороні за використання патентованих технологій CDMA2000 і WCDMA.

Технологія Cdma2000 1x підтримує сервіси передачі і голосу, і даних в рамках звичайного 1,25 мегагерцового CDMA-канала і забезпечує безліч експлуатаційних переваг для інших технологій. Перш за все, вона практично подвоює потужність старіших CDMA-систем (враховуючи навіть крупніші доходи TDMA і GSM), сприяючи розвитку голосових сервісів і нових безпровідних сервісів Інтернет. Крім того, технологія забезпечує середні швидкості передачі даних від 50 до 90 кб/с (це набагато швидше, ніж дозволяє середнє dial-up з'єднання), аж до 144 кб/с.

==Еволюція платформ і рішень==

Розвиток самого стандарту для нового покоління мобільного зв'язку, безумовно, стимулює і створення нових рішень для всіх, хто працює над підвищенням якості і збільшенням кількості нових послуг мобільного зв'язку на базі CDMA.

Qualcomm активно підтримує всі розробки на базі стандарту і вивела на ринок вже другу версію програмного інструментарію BREW SDK для пристроїв безпровідного зв'язку.

BREW, Binary Runtime Environment for Wireless – орієнтована на CDMA програмна платформа для стільникових телефонів, смартфонов, коммуникаторов, КПК і так далі Це щось ніби моста між процесорами мобільних пристроїв і додатками для них, написаними на мові високого рівня. Основний конкурент BREW – Java Mobile Edition (J2me), просувна Sun.

BREW – повне, відкрите до змін рішення для створення і поширення додатків, конфігурації пристроїв, розрахунку вартості послуг і оплати. Провайдер безпровідних послуг, розробник або виробник – BREW – всім їм відкриває можливості для легкої і швидкої реалізації повного спектру технологічних і ділових досягнень в області безпровідних послуг.

Закінчене, але, в той же час, гнучке вирішення BREW включає базову систему додатків і їх перенесення для виробників устаткування, BREW Sdk™ (Software Development Kit – пакет розробки програмного забезпечення) і систему поширення BREW Distribution System (BDS) – потужний віртуальний сервіс, який об'єднує провайдерів і розробників в області безпровідного зв'язку.

BREW надає розробникам програмного забезпечення необхідні інструменти і підтримку, завдяки яким можна легко створювати додатки для безпровідних пристроїв. На його базі можна створювати безпровідне устаткування, що відповідає всім вимогам, крім того, що скорочує час виробництва і витрати на впровадження. BREW позволіяющийся асортимент додатків. Для користувачів тут теж є вельми істотна перевага: можливість персоніфікувати свої пристрої, які можуть викачувати по мережі різні застосування безпосередньо на телефон користувача без участі оператора.

Основна особливість нової версії набору для розробників BREW – покращувана підтримка додатків для електронної комерції і посилені функції безпеки.

Серед інших можливостей і новин BREW SDK – розширені інтернет-функції, включаючи роботу з HTML, XHTML (заснований на XML мова розмітки гіпертексту, максимально наближений до поточних стандартів HTML), chtml (compact HTML, мова розмітки для мобільних пристроїв), компоненти для браузеров, SMS-функции, розширена підтримка служби gpsone. Можна оцінити і багатші графічні і мультимедійні можливості: підтримку JPEG, спрайту і звукового формату CMX (Compact Multmedia extentions CMX, для одночасного відтворення музики MIDI, голосу, зображення).

Важливим моментом є просте портірованіє застосувань на різні пристрої: тут приділена увага перенесенню розробок на апарати з малим об'ємом пам'яті (наприклад, безпровідні модемні модулі або недорогі телефони). Виробникам пристроїв надається можливість при компіляції вибирати компоненти BREW, що включаються, і залишати тільки необхідні.

Отже, світ змінився. І вже сьогодні за допомогою BREW оператори безпровідних мереж можуть запропонувати більшу кількість послуг своїм користувачам, ніж коли-небудь, тим самим збільшуючи ARPU з мінімальними зусиллями і нульовими витратами на створення додатків. Це означає, що розвивати бізнес на базі нових технологій CDMA не лише цікаво, але і вигідно.

==Принципи побудови мереж CDMA==

Про стрімке завоювання CDMA світового ринку телекомунікацій говорять наступні цифри. Не дивлячись на відносну новизну (перша стільникова система рухливого радіозв'язку спільного користування в цьому стандарті була відкрита для комерційної експлуатації у вересні 1995 р. в Гонконзі), вже в 1996 р. в Південній Кореї працювала комерційна мережа з 2 млн. користувачів. У цьому ж році в США 60% новій номерній ємкості було введено за допомогою стандарту CDMA, який міцно утримує перше місце як по кількості охоплюваного населення, так і по числу операторів, що використовують дану технологію. Мережі цього стандарту розповсюдженні в сусідніх з Україною державах - Росії, Молдові і Польщі.

===Загальні відомості===

Система CDMA побудована по методу прямого розширення спектру частот на основі використання 64 видів псевдовипадкових послідовностей (ПСП), сформованих згідно із законом функцій Уолша. Мовні повідомлення передаються за допомогою мовоперетворюючого пристрою з алгоритмом Celр. Використання системи переривистої передачі мови на основі детектора активності мови і вокодера з алгоритмом CELP у поєднанні із змінною швидкістю перетворення аналогового мовного сигналу в цифровій сприяє зниженню взаємних перешкод в мережі і збільшенню її ємкості. Це відбувається через те, що абонентський термінал (АТ) випромінює сигнал тільки на інтервалах активності мови, які складають близько 35% тривалості розмови. На лінії від базової станції до абонентського терміналу ("вниз") адресною ознакою кодового каналу служить одна з 64 ортогональних функцій Уолша, а на лінії "вгору" - квазіортогональні довгі ПСП. Зв'язок в системі CDMA організовується за стільниковим принципом з використанням всіх типових елементів стільникової мережі рухливого радіозв'язку. При відношенні енергії інформаційного символу до спектральної щільності шуму 7...8 дб і допустимій частоті помилок 1% можна організувати 60 активних каналів на трьохсекторну стільнику. Для синхронізації роботи мережі використовуються сигнали, що приймаються з радіонавігаційних супутників GPS за допомогою спеціального приймача, що входить до складу базової станції (БС).

Діапазон робочих частот від АТ до БС лежить в межах 824-849 Мгц, а у зворотному напрямі - в межах 869-894 Мгц. Таким чином, дуплексне рознесення рівне 45 Мгц. Спільна смуга частот кожного радіоканалу - 1,23 Мгц. По краях робочого діапазону частот, виділеного операторові мережі CDMA, рекомендується передбачити наявність захисних смуг. Якщо по сусідству працює система AMPS, ширина захисної смуги повинна складати 270 кгц, якщо яка-небудь інша система зв'язку - захисну смугу слід збільшити до половини основної смуги, тобто до 615 кгц. Стандарт CDMA дає можливість використовувати одну і ту ж частоту, що несе, по всій мережі у всіх сотах. Коефіцієнт повторного використання частоти для CDMA дорівнює 1.

===Взаємодія базової станції і терміналу===

Базова станція, керована контроллером і сполучена з ТФОП за допомогою інтерфейсу, як який зазвичай використовується так званий центр комутації рухливого зв'язку, може одночасно використовувати 64 канали передачі, з яких один канал, - пілотний, один - для синхронізації, сім каналів - для персонального виклику, останні 55 - для передачі мовних повідомлень. У напрямі "вниз" канали називають прямими. Пілотний канал використовується для початкової синхронізації АТ з мережею і для контролю за сигналами БС за часом, частоті і фазі. Канал синхронізації забезпечує ідентифікацію БС, контроль рівня випромінювання пілотного сигналу, а також фазу ПСП БС. Канал виклику використовується для виклику АТ і для призначення після встановлення з'єднання каналу зв'язку. Канал прямого трафіку служить для передачі мовних повідомлень і даних. У нім організований також безперервний субканал управління потужністю шляхом заміщення декілька біт мовних даних із швидкістю 800 біт/с. Передача "0" означає, що абонентська станція повинна збільшити рівень своєї вихідної потужності на 1 дб, а передача "1" - зменшити на 1 дб. Максимально можлива швидкість зміни потужності складає 16 дб (у 40 разів) протягом 20 мс. Динамічний діапазон регулювання - 84 дб.

Таке регулювання дозволяє АТ працювати з мінімально необхідною потужністю випромінювання, даючи можливість БС приймати сигнали абонентських терміналів з практично однаковим рівнем потужності незалежно від видалення. Це забезпечує як мінімізацію взаємних перешкод в мережі і збільшення її ємкості, так і вищу екологічну безпеку АТ для користувача. Проте при планеруванні мережі необхідно враховувати, що розмір сотів має бути приблизно однаковий. Інакше виникають перешкоди від АТ, що знаходяться в сусідніх сотах. Радіус соти в місті може досягати 4-5 км., в сільській місцевості - від 7-8 до 25-30 км., залежно від рельєфу місцевості і висоти розташування антен. У напрямі від АТ до БС канали називають зворотними. До їх числа входять канал доступу і канал зворотного трафіку. Канал доступу використовується для встановлення викликів і відповідей на повідомлення, передавані по каналу виклику, і для передачі команд і запитів на реєстрацію в мережі.

У кожному каналі БС при передачі використовується одна з 64 послідовностей Уолша. Зміні знаку біта інформації відповідає поворот на 180 градусів фази використовуваної послідовності. Унаслідок ортогональності послідовностей перешкоди між каналами передачі відсутні. Вони виникають тільки від сусідніх БС, що працюють на тій, що тій же несе і використовують ту ж послідовність, але з іншим циклічним зрушенням. У абонентському терміналі ортогональні сигнали використовуються для підвищення перешкодостійкості каналів. При цьому кожній групі з 6 біт інформаційного повідомлення відповідає одна з 64 послідовностей Уолша. Різні циклічні зрушення ПСП в абонентських терміналах дозволяють БС при прийомі розділити сигнали від АТ.

Абонентський термінал може знаходитися в одному з чотирьох станів: ініціалізації, черговому, доступу, активному. В стані ініціалізації АТ веде пошук пілотного каналу на нульовій функції Уолша. Виявивши його, він знаходить на 32-ій функції Уолша канал синхронізації. З повідомлення, передаваного по каналу синхронізації, АТ отримує дані про конфігурацію системи і її тимчасовій структурі. На наступному етапі АТ входить в режим чергового стану, виявляє канал персонального виклику і веде безперервний контроль за повідомленнями, що поступають. Ці повідомлення від БС можуть містити всі необхідні дані, щоб ініціювати виклик або прийняти його від іншого абонента. В разі проходження виклику АТ переходить в стан доступу. При успішній спробі доступу АТ входить в активний стан.

===Передача повідомлень===

Передача повідомлень в мережі здійснюється кадрами. При цьому в каналах застосовуються: згортальне кодування "вниз" із швидкістю 1/2, "вгору" - 1/3, декодер Вітербі з м'яким рішенням, передаваних повідомлень. Використовувані принципи прийому дозволяють аналізувати помилки в кожному інформаційному кадрі і стирати кадр при перевищенні допустимого рівня, тим самим підтримуючи високу якість передачі мови. Крім того, в системі CDMA використовуються роздільна обробка відбитих від будівель сигналів, що приходять з різними затримками, і подальше їх вагове складання, що значно знижує негативний вплив ефекту многолучевості. При роздільній обробці променів в кожному каналі прийому на БС використовуються чотири що паралельно працюють корелятора, а в ношеному абонентському терміналі - три корелятори.

У системі CDMA передбачений режим м'якої естафетної передачі (soft handoff) під час переходу абонента з соти в стільнику. При цьому АТ підтримує зв'язок одночасно з двома або трьома БС, проводячи безперервний пошук всіх пілот-сигналов на робочій частоті з фіксацією їх рівнів. В разі виявлення досить сильного пілот-сигнала, що не належить до обслуговуючого його вічка (сектору), він посилає повідомлення своєї базової станції. На основі повідомлень, що поступають від різних БС, контроллер базових станцій приймає рішення, яка БС буде залучена в процедуру естафетної передачі, призначає цій БС вільну функцію Уолша з належного набору і повідомляє їй код АТ. Обслуговуючою БС поступає команда направити АТ повідомлення про початок процедури естафетної передачі. Абонентський термінал, що приймає інформацію одночасно від двох БС, вибирає кращий мовний кадр з двох. Аналогічним чином мережевий інтерфейс, приймаючи одну і ту ж інформацію від двох БС, вибирає кращу на основі покадрового порівняння.

===CDMA: канальна структура===
При першому знайомстві з канальною структурою читач стикається з великою кількістю загадкових абревіатур. Але насправді принцип їх утворення досить простий: спочатку одна або дві англійські букви, що позначають спеціальну характеристику (ознаку) даного логічного каналу (див. таблицю), потім ще дві букви - завжди CH (Channel). Підхід зберігається незалежно від стандарту.
<center>'''Класифікація та типові позначення каналів'''</center>
<table width="400" border="1" cellspacing="0" cellpadding="1" align="center">
<tr align="center">
<td>Ознака</td>
<td>Позначення</td>
<td>Назва каналу</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="2">Напрямок зв'язку</td>
<td align="center">F</td>
<td>Прямий (Forward)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">R</td>
<td>Зворотній (Reverse)</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="2">Тип канала</td>
<td align="center">L</td>
<td>Логічний (Logical)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">P</td>
<td>Фізичний (Physical)</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="4">Назначение канала</td>
<td align="center">A</td>
<td>Доступ (Access)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">P</td>
<td>Викличний (Paging)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">S</td>
<td>Сигналізації (Signaling)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">T</td>
<td> Трафіку (Traffic)</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="5">Спосіб організації зв'язку</td>
<td align="center">A</td>
<td>Суміщений (Associated)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">B</td>
<td>Широкомовний (Brodcast)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">С</td>
<td>Загальний (Common)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">D</td>
<td>Виділений (Dedicated)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">SD</td>
<td>Автономний (Stand-alone)</td>
</tr>
<tr>
<td rowspan="3">Допоміжні канали</td>
<td align="center">A</td>
<td> Допоміжний (Auxiliary))</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">PI</td>
<td>Пілот-сигналу (Pilot)</td>
</tr>
<tr>
<td align="center">S или SYNC</td>
<td>Синхроканал (Synchronization)</td>
</tr></table>

Важливу роль у системах на базі CDMA грає канал передачі пілот-сигналу (Pilot Channel), що випромінюється кожною базовою станцією безперервно в широкомовному режимі і може бути прийнятий одночасно всіма мобільними станціями, розташованими в зоні її обслуговування. Для встановлення початкової синхронізації використовується синхроканал F-SYNC. Традиційно передача дзвінків з базової станції на мобільний здійснюється за допомогою пейджингового каналу PCH (Paging Channel), а багатостанційний доступ реалізується через ACH (Access Channel).

Для надання різних послуг зв'язку в CDMA використовуються два типи каналів. Перший з них називається фундаментальним (FCH, Fundamental Channel), а другий - додатковим (SCH, Supplemental Channel). Послуги, які надаються через цю пару каналів, залежать від схеми організації зв'язку. Канали можуть бути адаптовані для певного виду обслуговування та працювати з різними розмірами кадру, використовуючи будь-яке значення швидкості з двох швидкісних рядів: RS-1 (1500, 2700, 4800 і 9600 біт / с) або RS-2 (1800, 3600, 7200 і 14 400 біт / с). Визначення і вибір швидкості прийому здійснюється автоматично.

З третім поколінням CDMA все набагато складніше. У cdma2000 збережена існуюча канальна структура, однак кількість видів каналів збільшена до 15. Перш за все, введені три додаткових пілот-сигнали: два допоміжних у прямому каналі - CAPICH (Common Auxiliary PICH) і DAPICH (Dedicated Auxiliary PICH) і одна в зворотному - R-PICH. CAPICH використовується за наявності на базової станції рознесених антен, DAPICH - при використанні абонентських антен з вузьким променем спрямованості, а R-PICH виконує початкову синхронізацію для базової станції.

Крім того, для організації зв'язку в прямому і зворотному напрямках додатково введені загальний (CCCH, Common CCH) і виділений (DCCH, Dedicated CCH) канали управління, які за призначенням аналогічні каналах PCH (у прямому каналі) і ACH (в зворотному каналі).

На відміну від IS-95 і cdma2000 в стандартах UTRA (ETSI, Європа) і W-CDMA (ARIB, Японія) запропонований інший принцип розподілу каналів, заснований на обліку взаємозв'язку між об'єктами різних ієрархічних рівнів. При цьому можуть бути виділені три типи каналів:
#логічні, які обслуговуються на підрівні L2/LAC і забезпечують взаємодію між протоколами L2/MAC і #більш високими рівнями;
#транспортні, які обслуговуються на підрівні L2/MAC і забезпечують взаємодію між протоколами #фізичного і більш високих рівнів;
#фізичні, що формуються на самому нижньому рівні L1.

Існують дві групи логічних каналів: управління CCH (Control Channel) і трафіку TCH (Traffic Channel). По каналах управління передаються викличні та службові повідомлення, сигналізація, команди управління потужністю і діаграмою спрямованості, а по каналу трафіку - інформаційні потоки.

Канали управління, в свою чергу, поділяються на загальні (CCCH, Common CCH) і виділені (DCCH, Dedicated CCH). У рекомендації МСЕ (ITU-R M.1035) був також запропонований третій тип каналу - жорстко закріплений, що одержав позначення (LCCH, Leash CCH). В даний час в системах на базі протоколу CDMA він не використовується.

Загальні канали CCCH призначені для передачі керуючої інформації та сигналізації в режимі, не орієнтованому на з'єднання. Є чотири види таких каналів: широкомовні (BCCH, Broadcast CCH), прямого доступу (FACH, Forward ACH), пейджингові PCH і довільного доступу (RACH, Random ACH).

Двосторонній радіозв'язок між базовою і мобільного станціями здійснюється по двох каналах. У мережах з комутацією каналів дані передаються по виділеному каналу трафіку (DTCH, Dedicated TCH), а пакетна інформація - по каналу передачі абонентських пакетів (UPCH, User Packet Channel).

Транспортні канали, що зв'язують фізичний рівень з більш високими, так само як і логічні, поділяються на дві групи: загальні CCH, які не потребують ідентифікації мобільної станції в робочій смузі, і виділені DCH, в яких мобільна станція однозначно пов'язана з фізичним каналом, тобто з певним кодом і частотою. Перші доступні групі абонентів - зв'язок організовується одночасно між базовою і декількома мобільними станціями, а по виділеному передаються дані або сигналізація.

Одне з відмінностей між проектами W-CDMA і UTRA полягає в різному числі типів виділених каналів. У W-CDMA один тип - DTCH, а в UTRA їх аж три: DTCH, автономний (SDCCH, Stand-alone DCCH) і суміщений (ACCH, Associated CCH). У каналі DTCH передбачено швидка зміна швидкості передачі (кожні 10 мс). ACCH використовується для спільної передачі керуючої інформації з потоку даних.

Фізичні канали визначають якісні показники та режими передачі інформації. Їх головні характеристики - код, частота і фазовий зсув. Вони також поділяються на загальні (CPCH, Common Physical Channel) і виділені (DPCH, Dedicated Physical Channel) канали. За загальним каналу управління (CCPCH, Common Control Physical Channel) передається виклична керуюча інформація. Для передачі символів пілот-сигналу використовується окремий канал синхронізації (SCH, Synchronization Channel).

Для організації зв'язку з конкретним користувачем виділено спеціальний канал DPCH, по якому передаються як інформація абонента, так і управляючі сигнали, допоміжні пілот-символи керування діаграмою спрямованості антени, а також біти управління потужністю та інші службові дані.

Унікальність технології з кодовим поділом каналів полягає в тому, що кожний логічний канал відображається на фізичний «індивідуально», з притаманними йому швидкістю передачі і кодом.

Так як число каналів на мережевому рівні значно більше, ніж на канальному, то в одному транспортному каналі зазвичай поєднують кілька низькошвидкісних логічних (рис. 2). При переході від транспортного до фізичного рівня канали теж можна об'єднувати, при цьому прийнято пейджингового канал PCH і канал доступу FACH відображати на загальний фізичний канал «вниз», а канал доступу RACH - на загальний фізичний канал «вгору».

===Переваги стандарту===

Система безпровідного доступу, побудована за технологією CDMA, забезпечує стандартний набір мовних і немовних послуг, типовий для цифрових стільникових систем другого покоління. Цей набір включає передачу мови з високою якістю, передачу даних і факсограмм, а також додаткові послуги: переклад з'єднання на іншого абонента, конференц-зв'язок і голосову пошту. Проте описані вище принципи побудови системи CDMA визначають наступні її переваги перед іншими стандартами стільникового зв'язку, роблячи цю технологію привабливішою як для операторів, так і для абонентів. Технологія CDMA забезпечує велику ємкість мережі в порівнянні з іншими відомими технологіями побудови стільникових мереж за рахунок як більшого числа каналів на 1 Мгц виділеної смуги частот, так і повторного використання каналів зв'язку на даній території. Наприклад, допустиме співвідношення сигнал/перешкода в каналах GSM складає 9 дб, в аналогових каналах - 17...18 дб. Це дозволяє забезпечити повторне використання частот при меншому територіальному рознесенні базових станцій і тим самим збільшити ємкість мереж GSM приблизно удвічі в порівнянні з аналоговим стандартом TAGS, а при використанні напівшвидкісного мовного кодека - в чотири-п'ять раз. Стандарт CDMA дає можливість використовувати одну і ту ж частоту по всій мережі у всіх сотах. Ємкість в даному випадку збільшиться по відношенню до AMPS до десяти разів. До додаткового підвищення ємкості приводить і використання детектора активності мови і вокодера з алгоритмом CELP. Порівняльні характеристики систем стандартів CDMA і TDMA приведені в таблиці.

Використання у всіх сотах однієї і тієї ж частоти приводить, по суті, до виключення необхідності частотного планерування при проектуванні мережі. Планерування зводиться до того, щоб соти за розміром були приблизно однакові. Крім того, технологія обробки сигналу з ефектом багатопроменевого поширення підвищує інтенсивність сигналу, дозволяючи збільшити розмір соти.

Оскільки в технології CDMA інформація розподілена по широкому спектру і кодована, сигнал важко виявити і прослухати. Тобто технологія безпечніша в порівнянні з іншими стільниковими системами з точки зору захисту інформації. Кодування мовних сигналів із змінною швидкістю дозволяє мовним бітам передаватися з тією швидкістю, яка необхідна для забезпечення високої якості мови. Це економить заряд батареї мобільного телефону, збільшуючи тривалість розмови. До цього ж приводить пониження потужності АТ до мінімально необхідною для роботи в мережі. Додатковою перевагою є велика екологічна безпека системи (випромінювана потужність мінімальна і, крім того, розподілена по широкому спектру частот).
Реалізація "м'якого" переходу з соти в стільнику (з сектора в сектор) виключає переривання розмови при перетині абонентом кордону соти.

[[Порівняльна таблиця СDМА і GSM стандартів]]

[[Відмінності стандарту CDMA від інших цифрових технологій]]

==Характеристики і їх опис==
*'''Висока пропускна спроможність.'''
Польові випробування, що проводилися в різних умовах, підтвердили, що при високому навантаженні пропускна спроможність систем CDMA в середньому в 15 разів перевищує пропускну спроможність аналогових систем. Нарешті, при використанні існуючих вокодеров, які працюють на половиною швидкості передачі, пропускна спроможність збільшується ще в 1,7 разу. Додаткова секторизация (понад 3) також збільшує пропускну спроможність.
*'''Високоякісний зв'язок.'''
Вокодер, що працює на змінній швидкості передачі, забезпечує перетворення мовних сигналів в цифрову форму і високоякісне відтворення мови. Фонові сигнали заглушаються навіть при великому навантаженні. Метод м'якої передачі абонента (перемикання абонента з одного радіоканалу на іншій), вживаної в системах CDMA, забезпечує майже прозору передачу викликів між сотами. Такий надійний метод передачі практично виключає втрату викликів і знижує навантаження на комутаційне устаткування.
*'''Можливість подальшої еволюції системи.'''
У існуючій системі передбачені пошукові служби і цифрова передача даних. Можуть бути передбачені і вищі швидкості передачі. Портативні абонентські станції, засновані тільки на методі CDMA і сумісні із стільниковими системами і УАТС, можуть відповідати перспективним вимогам.
*'''Можливість введення нових функцій.'''
За бажання з одного і того ж апарату можна отримати вихід до безпровідної УАТС, домашньому безпровідному телефону, суспільним безпровідним цифровим телефонним апаратам, до мережі персональний зв'язку і до стільникових мереж. Забезпечуються інтерфейси з УАТС, мережею [[Технологія_ISDN|ISDN]] і комутованою телефонною мережею загального користування. Цифрові сигнали управління дозволяють організувати цілий ряд служб передачі даних, які можна додавати у міру того, як компанія-оператор вводитиме новий послуги. Вокодер із змінною швидкістю передачі і передбачена можливість передачі даних дозволяють вводити різні рівні обслуговування. Передбачені в системі вимірювання рівня сигналу і його затримки дозволяють визначати положення рухомої станції.
*'''Секретність зв'язку.'''
Цифрова форма сигналів, передача в широкій смузі частот, захист інформації для кожного адресата - все це забезпечує значно вищу, ніж в інших системах, секретність зв'язку.
*'''Простота переходу (і сумісність з аналоговими системами).'''
CDMA дозволяє майже потроїти пропускну спроможність, що існує в аналогових мережах, і забезпечує вищу якість обслуговування. Пропускна спроможність і радіопокриття дозволяють вводити CDMA при значно меншому числі сотів, чим на існуючих мережах. Зона радіо покриття антени і секторизация не залежать від соти і не так тісно зв'язані, як у вузькосмугових система. Подальше розширення може бути поетапним і може бути місцевим (щоб швидко забезпечити радіопокриття в якомусь одному місці) або глобальним.

==Принцип роботи CDMA==
Принцип роботи систем стільникового зв'язку (ССС) з кодовим поділом каналів можна пояснити на такому прикладі.

Припустимо, що ви сидите в ресторані. За кожним столиком перебуває двоє людей. Одна пара розмовляє між собою англійською мовою, інша українською, третя на німецькій і т.д. Виходить так, що в ресторані всі розмовляють в один і той же час на одному діапазоні частот (мова від 3 кГц до 20 кГц), при цьому ви, розмовляючи зі своїм опонентом, розумієте тільки його, але чуєте всіх.

Так само і в стандарті CDMA передається в ефірі інформація від базової станції до мобільного або навпаки потрапляє до всіх абонентів мережі, але кожен абонент розуміє тільки ту інформацію, яка призначена для нього, тобто росіянин розуміє тільки російянина, німець тільки німця, а решта інформації відсіюється. Мова спілкування в даний момент є кодом. У CDMA це організовано за рахунок застосування кодування переданих даних, якщо точніше, то за це відповідає блок множення на функцію Уолша.

На відміну від стандарту GSM, який використовує TDMA (Time Division Multiple Access - багатостанційний доступ з кодовим поділом каналу, тобто кілька абонентом можуть розмовляти на одній і тій же частоті, як і в CDMA, але на відміну від CDMA, в різний час), стандарт IS-95 діапазон частот використовує більш економічно.

CDMA називають широкосмугового системою і сигнали, що йдуть у ефірі шумоподібним. Широкосмугова - тому, що займає широку смугу частот. Шумоподібних сигнали - тому, що коли в ефірі на одній частоті, в один і той же час працюють декілька абонентів, сигнали накладаються один на одного (можна уявити шум у ресторані, коли всі говорять одночасно). Перешкодостійкий - тому, що при виникненні в широкій смузі частот (1,23 Мгц) сигналу-перешкоди, вузького діапазону (<150кГц), сигнал візьметься майже неспотворений. За рахунок перешкодостійкого кодування втрачені дані система відновить, див. рис 1, де показано корисний сигнал і перешкода (СЗС - селективна перешкода).
<center>[[Файл:Cdma_r1.jpg]]</center>
<center>Рис. 1</center>
А в стандарті GSM таке не вийде. Через те, що GSM сам вузькосмуговий. Ширина смуги, що використовується, дорівнює 200 кГц.

У каналах системи CDMA застосовується звертувальне кодування, декодер Вітербо з м'яким рішенням. Загальна смуга каналу зв'язку становить 1,25 Мгц.

<center>'''Основні характеристики CDMA'''</center>
<table width="550" align="center" border="1" cellpadding="5" cellspacing="0">
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">Діапазон частот передачі MS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 824,040 – 848, 860 Мгц</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Діапазон частот передачі BTS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 869,040 – 893,970 мгц</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Відносна нестабільність несучої частоти
BTS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> +/- 5*10^-8</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Відносна нестабільність несучої частоти
MS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> +/- 2,5*10^-6</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Вид модуляції несучої частоти</td>
<td style="" width="204" valign="top"> QPSK(BTS), O-QPSK(MS)</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">
 Ширина спектра випромінюваного cигнала: : 

                   
за рівнем мінус 3 Дб

                    
за рівнем мінус 40 Дб  
 
</td>
<td style="" width="204" valign="top">
  
 1,25 Мгц 
 1,50 Мгц
</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Тактова частота ПСП М-функції</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 1,2288 Мгц</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Кількість каналів BTS на 1 несучої частоті</td>
<td style="" width="204" valign="top">
 1 пілот-канал  
1 канал синхронізації 
 7 каналів персонально дзвінка 
 55 каналів зв'язку
</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">Кількість каналів MS</td>
<td style="" width="204" valign="top">
1 канал доступу  
 1 канал зв'язку
</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">
Швидкість передачі даних: 
 У каналі синхронізації  
 У каналі перс.визова і доступу 
У каналах зв'язку
</td>
<td style="" width="204" valign="top">
  
1200 бит/с 
9600, 4800 бит/с 
9600, 4800, 2400, 1200 бит/с
</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">Кодування в каналах передачі BTS</td>
<td style="" width="204" valign="top">Зверточний код R=1/2, К=9</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">Кодування в каналах передачі MS</td>
<td style="" width="204" valign="top">Зверточний код R=1/3, K=9</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Необхідне для прийому відношення енергії
біта інформації</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 6-7 дБ</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top">Максимальна ефективна випромінювана потужність
BTS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 50 Вт</td>
</tr>
<tr>
<td style="" width="396" valign="top"> Максимально ефективна випромінювана потужність
MS</td>
<td style="" width="204" valign="top"> 6,3 – 1,0 Вт</td>
</tr>
</table>

==Порядок проходження мовних даних в мобільній станції до моменту відправлення в ефір==
#Мовний сигнал надходить на мовної кодек.На цьому етапі мовний сигнал оцифровується і стискається за алгоритмом CELP ..
#Далі сигнал надходить на блок перешкодостійкого кодування, який може виправляти до 3-х помилок у пакеті даних.
#Далі сигнал надходить до блоку переміжного сигналу. Блок призначений для боротьби з пачками помилок в ефірі. Пачки помилок - спотворення кількох біт інформації поспіль. Принцип такий. Потік даних записується в матрицю по рядках. Як тільки матриця заповнена, починаємо з неї передавати інформацію по стовпцях. Отже, коли в ефірі спотворюються поспіль кілька біт інформації, при прийомі пачка помилок, пройшовши через зворотну матрицю, перетвориться в одиночні помилки.
#Далі сигнал надходить до блоку кодування (від підслуховування). На інформацію накладається маска (послідовність) довжиною 42 біта. Ця маска є секретною. При несанкціонованому перехоплення даних в ефірі неможливо декодувати сигнал, не знаючи маски. Метод перебору всіляких значень не ефективний тому при генерації цієї маски, перебираючи всілякі значення, доведеться генерувати 8.7 трильйона масок довжиною 42 біта. Хакер, користуючись персональним комп'ютером, пропускаючи через кожну маску сигнал і перетворюючи його в файл звукового формату, потім, розпізнаючи його на наявність мови, витратить багато часу.
#Блок на код Уолша. Цифровий потік даних перемножується на послідовність біт, згенерованих по функції Уолша. На цьому етапі кодування сигналу відбувається розширення спектру частот, тобто кожний біт інформації кодується послідовністю, побудованої за функцією Уолша, довжиною 64 біта. Швидкість потоку даних в каналі збільшується в 64 рази. Отже, в блоці модуляції сигналу швидкість маніпуляції сигналу зростає, звідси і розширення спектру частот. Так само функція Уолша відповідає за відсів непотрібної інформації від інших абонентів. У момент початку сеансу зв'язку абоненту призначається частота, на якій він буде працювати і один (з 64 можливих) логічних каналів, який визначає функція Уолша. У момент прийняття сигнал за схемою проходить у зворотний бік. Прийнятий сигнал множиться на кодову послідовність Уолша. За результатом множення обчислюється кореляційний інтеграл.Якщо Z порогова відповідає граничному значенню, отже, сигнал наш. Послідовності функції Уолша ортогональні і володіють хорошими кореляційними і автокореляційних властивостями, тому ймовірність сплутати свій сигнал з чужим дорівнює 0.01%.
#Блок перемножування сигналу на дві М-функції (М1 - довжиною 15 біт, М2 - довжиною 42 біта) або ще їх називають ПСП-псевдовипадковими послідовностями.
#Блок призначений для перемішування сигналу для блоку модуляції. Кожній призначенії частоті призначаються різні М-функції.
#Блок модуляції сигналу. У стандарті CDMA використовується фазова модуляція ФМ4, ОФМ4.
<center>[[Файл:Cdma_r2.jpg]]</center>
==Налаштування підключення інтернету в Linux==
Розглянемо підключення на прикладі модему Novatel U720, ISP - InterTelecom

В терміналі набереємо '''sudo nano /etc/modules''', повинен відкритися текстовий редактор nano. Якщо у файлі є ''anydata'', то видаляємо його, і пишем:
usbserial vendor=0x16d5 product=0x6501
зберігаємо (Ctrl+X, Y, Enter).
Далі необхідно виконати:

'''sudo rmmod anydata usbserial'''

'''sudo modprobe usbserial vendor=0x16d5 product=0x6501'''

'''sudo nano /etc/ppp/peers/cdma'''

у файл який відкрився вставляєм:
debug
noipdefault
defaultroute
ipcp-accept-local
lcp-echo-interval 60
lcp-echo-failure 5
usepeerdns
nopcomp
noauth
noaccomp
nodetach
user "КОРИСТУВАЧ"
connect "/usr/sbin/chat -s -S -V -t 5 -f /etc/ppp/cdma.chat"
Зберігаєм і виходимо.

Так само створюємо ''«/etc/ppp/cdma.chat»'' і вписуємо:
<pre>'' ''
'' 'ATZ'
'OK' 'ATI'
'OK' 'ATDT#777'
'CONNECT' 'ATO' </pre>
зберігаєм і виходим(#777 номер дозвону).

Відкриваєм файл ''«/etc/ppp/pap-secrets»'' і дописуєм:
"КОРИСТУВАЧ" * "ПАРОЛЬ"
Набираємо команди:

'''sudo ln -sf /dev/ttyUSB0 /dev/modem'''

'''sudo pppd /dev/modem 115200 file /etc/ppp/peers/cdma user КОРИСТУВАЧ'''

Для відключення нету потрібно набрати:

'''sudo killall -w pppd'''

==Налаштування модемів CDMA==
Інструкція з встановлення телефонів CDMA-450 в якості радіо-модемів

'''Підключення кабелю передачі даних:'''

''Крок 1.''
З'єднайте кабель передачі даних і телефон.

''Крок 2.''
Підключіть кабель передачі даних у роз'єм USB на комп'ютері.

''Крок 3.''
Встановіть який є в комплекті драйвер для даного кабелю, відповідно до інструкції на що додається до кабелю диск.

''Примітка:'' Після успішної установки драйвера з'явиться новий пристрій UBIQUAM CDMA USB Modem. Панель управління -> Система -> Устаткування -> Диспетчер пристроїв -> Модеми.

<center>[[Файл:Image001.png]]</center>

''Крок 4.''
Створіть нове мережеве підключення використовуючи модем UBIQUAM CDMA USB Modem.

'''Створення Мережевого підключення:''' 
1. Запустіть Майстер нових підключень через Панель управління -> Мережа і віддалений доступ до мережі -> Створення нового підключення. 
2. У вікні "Тип мережевого підключення» оберіть "Телефонне підключення до Інтернету» та натисніть кнопку «Далі»
<center>[[Файл:Image002.png]]</center>
3. У діалоговому вікні оберіть "Настроїти з'єднання з Інтернетом вручну» та натисніть кнопку «Далі»
<center>[[Файл:Image003.png]]</center>
4. Виберіть «Я підключаюся до Інтернету вручну по телефонній лінії через модем» та натисніть «Далі».
<center>[[Файл:Image004.png]]</center>
5. Якщо в системі встановлено декілька модемів, то Майстер в наступному вікні «Виберіть пристрій» запропонує вибрати той модем, який буде використовуватися даними підключенням. Выберите UBIQUAM CDMA USB Modem. Виберіть UBIQUAM CDMA USB Modem.
6. У вікні «Відомості про підключення для облікового запису» в якості номера телефону вкажіть: # 777 і натисніть «Далі».
<center>[[Файл:Image005.png]]</center>
7. В якості імені користувача і пароля вкажіть: bwc та пароль bwcbwc і натисніть «Далі».
<center>[[Файл:Image006.png]]</center>
8. Як ім'я підключення введіть bwc.
<center>[[Файл:Image007.png]]</center>
9. У вікні «Налаштування облікового запису пошти Інтернету», натисніть «ні».
<center>[[Файл:Image008.png]]</center>
10. В окне «Завершение работы мастера подключения к Интернету» нажмите «Готово». У вікні «Завершення роботи майстра підключення до Інтернету», натисніть «Готово».
<center>[[Файл:Image009.png]]</center>
11. Створене підключення знаходиться:
'''Для користувачів OC Windows 98SE''', Me, дане з'єднання знаходиться Мій комп'ютер -> Мережа і віддалений доступ до мережі -> bwc 
'''Для користувачів OC Windows XP з оригінальним виглядом меню «Пуск»''', Пуск -> Подключение -> bwc 
'''Для користувачів ОС Windows XP c класичним видом меню «Пуск»''', Пуск -> Настройка -> Мережеві підключення -> bwc 
'''Для користувачів OC Windows 2000''', Пуск -> Настройка -> Мережа і віддалений доступ до мережі -> bwc 
Залежно від версії та настройки ОС на Вашому комп'ютері можливо інше розташування пунктів меню.
:11.1 Додаткова настройка модему (для OC Windows XP) - Kyosera KE-301; UbiquamU-100, 105,200,400.
Перед тим, як налаштовувати модем переконайтеся, що телефон підключений до комп'ютера.
#Відкрийте на комп'ютері: Пуск -> Настройка -> Панель управління -> Телефон і модем
#У вікні, що з'явилося виберіть закладку «Модеми»
#Обери свій встановлений модем та натисніть кнопку «Властивості»
#У вікні «Властивості модема» виберіть закладку «Додаткові параметри зв'язку»
#У полі «Додаткові команди ініціалізації» пропишіть рядок ініціалізації модему: at + crm = 1; & C0
#Увага! Необхідно ввести усі символи без пробілів.
#Натисніть «ОК» - модем налаштований, приступайте до налаштування з'єднання
<center>[[Файл:Image011.png]]</center>
12. Натисніть на іконку «bwc»
<center>[[Файл:Image010.png]]</center>
На зовнішньому дисплеї телефону з'явиться повідомлення: PPP дані, «З'єднано».

==Питання до технології CDMA==
#Які основні характеристики CDMA?
#Чим відрізняються базові станції CDMA один від одної?
#Що таке BREW?
#Що позитивного та негативного має технологія CDMA?
#Принцип роботи технології CDMA?
#Яка структура CDMA?
#За яким методом побудована система CDMA?
#В яких чотирьох станах може знаходитися абонентський термінал?
#За допомогою якого каналу здійснюється передача дзвінків з базової станції на мобільний?
#Переваги стандарту CDMA?
#Принцим налаштування модемів CDMA?
#Яка технологія передача повідомлень в CDMA?
#Які можливості надає вокодер?
#Наведіть коротку порівняльну характеристику систем стандартів CDMA i TDMA?
#Яке кодування застосовується у каналах системи CDMA?
#Яка стійкість зв'язку CDMA?

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Обладнання користувача в мережі ISDN

2011-12-15T04:45:17Z

VLavr:

<center>'''Обладнання користувача в мережі ISDN'''</center>

Підключення обладнання користувача до мережі ISDN здійснюється з під'єднанням, розробленого ССITT. Обладнання ділиться на функціональні групи, і в залежності від групи розрізняється декілька довідкових точок (reference points) з'єднання різних груп устаткування між собою.

Пристрої функціональної групи NT1 (Network Termination 1) складають цифрове абонентське закінчення (Digital Subscriber Line, DSL) на кабелі, що з'єднує користувацьке обладнання з мережею ISDN. Фактично NT1 представляє собою пристрій CSU, який працює на фізичному рівні і утворює дуплексний канал з відповідним пристроєм CSU, встановленим на території оператора мережі ISDN. Довідкова точка U відповідає точці підключення пристрою NT1 до мережі. Пристрій NT1 може належати оператору мережі, а може і належати користувачеві. У Європі прийнято вважати пристрій NT1 частиною обладнання мережі, тому користувацьке обладнання випускається без вбудованого пристрою NT1.

[Файл:ISDN.PNG|450px|thumb|right|Іерархічна організація DNS]]
На малюнку показаний "Зразок конфігурації ISDN" - зображені три пристрої, підключені до комутатора ISDN, що знаходиться на центральній станції. Два з цих пристрою сумісні з ISDN, тому їх можна підключити до пристроїв NT2 через контрольну точку "S". Третє пристрій (стандартний, не спеціалізований для ISDN тeлефон) підключається до ТА через контрольну точку "R". Будь-яке з цих пристроїв може бути також приєднаний до пристрою NT1/2, яке замінює обидва пристрої-NТ1 і NT2. Аналогічні станції користувачів (не показані на малюнку) підключені до самого правого перемикачу ISDN.

Якщо користувач підключений через інтерфейс BRI, то цифрове абонентське закінчення виконано по двопровідній схемі. Для організації дуплексного режиму використовується технологія одночасної видачі передавачами потенційного коду 2B1Q з луна-придушенням і вирахуванням свого сигналу з сумарного. Максимальна довжина абонентського закінчення в цьому випадку становить 5,5 км.

При використанні інтерфейсу PRI цифрове абонентське закінчення виконується за схемою каналу T1 або Е1, тобто є чотирипровідна з максимальною довжиною близько 1800 м.

Пристрої функціональної групи NT2 (Network Termination 2) являють собою пристрої канального або мережевого рівня, які виконують функції концентрації користувацьких інтерфейсів та їх мультиплексування. Наприклад, до цього типу обладнання належать: офісна АТС, комутуюча декілька інтерфейсів BRI, маршрутизатор, що працює в режимі комутації пакетів (наприклад, по каналу D), простий мультиплексор TDM, який мультиплексує кілька низькошвидкісних каналів в один канал типу В. Точка підключення обладнання типу NT2 до пристрою NT1 називається довідкової точкою типу Т. Наявність цього обладнання не є обов'язковим на відміну від NT1.

Пристрої функціональної групи TE1 (Terminal Equipment 1) відносяться до пристроїв, які підтримують інтерфейс користувача BRI або PRI. Довідкова точка S відповідає точці підключення окремого термінального устаткування, що підтримує один з інтерфейсів користувача ISDN. Таким обладнанням може бути телефон або факс-апарат. Оскільки устаткування типу NT2 може бути відсутнім, то довідкові точки S і T об'єднуються і позначаються як S/T.

Пристрої функціональної групи ТЕ2 (Terminail Equipment 2) являють собою пристрої, які не підтримують інтерфейс BRI або PRI. Таким пристроєм може бути комп'ютер, маршрутизатор з послідовними інтерфейсами, що не відносяться до ISDN, наприклад, RS-232C, Х.21, V.34. Для підключення такого пристрою до мережі ISDN необхідно використовувати термінальний адаптер (Terminal Adapter, TA), який випускається у форматі мережевих адаптерів як вбудована карта.

Фізичний інтерфейс в точці S/T представляє собою чьотирьох лінію. Оскільки кабель між пристроями ТЕ1 або ТА і мережним закінченням NT1 або NT2 зазвичай має невелику довжину, то розробники стандартів ISDN вирішили не ускладнювати обладнання, так як організація дуплексного режиму на чьотирьох лінії набагато легше, ніж на двухпроводной. Для інтерфейсу BRI в якості методу кодування обраний біполярний AMI, причому логічна одиниця кодується нульовим потенціалом, а логічний нуль - чергуванням потенціалів протилежної полярності. Для інтерфейсу PRI використовуються інші коди: ті ж, що і для інтерфейсів T1 і Е1, тобто відповідно B8ZS і HDB3.

Фізична довжина інтерфейсу PRI коливається від 100 м до 1000 м - залежно від схеми підключення пристроїв.

Справа в тому, що при невеликій кількості терміналів (ТЕ1 або ТЕ2 + ТА) дозволяється не використовувати місцеву офісну АТС, а підключати до 8 пристроїв до одного пристрою типу NT1 (або NT2 без комутаційних можливостей) за допомогою схеми монтажного АБО. При підключенні одного пристрою ТІ (через термінальні резистори R, що погоджують параметри лінії) до мережного закінчення NT довжина кабелю може досягати 1000 м. При підключенні декількох пристроїв до пасивного кабелю максимальна довжина скорочується до 100-200 м. Правда, якщо ці пристрої зосереджені на дальньому кінці кабелю (менше 50 м), то довжина кабелю може бути збільшена до 500 м. І нарешті, існують спеціальні багатопортовий пристрої NT1, які забезпечують зіркоподібною підключення до 8 пристроїв. При цьому довжина кабелю збільшується до 1000 м.

== Опорні точки ISDN ==

В ISDN задано певне число опорних (контрольних) точок.
Опорні точки або точки доступу являють собою інтерфейси між різними функціональними пристроями ISDN. Основними опорними точками є R, S, T, U.
Опорна точка R забезпечує інтерфейс між терміналом і термінальним адаптером. Стандарт на точку R відсутній, і розробляти його не передбачається, тому що в принципі термінальний адаптер повинен бути частиною терміналу ISDN.
Опорна точка S реалізує інтерфейс між терміналом ISDN (або термінальним адаптером у разі не ISDN терміналу) і кінцевим обладнанням мережі NT2. Термінальне устаткування з вбудованим NT2 може підключатися до прозорого NT2 або безпосередньо до NT1.
Опорна точка T служить для інтерфейсу між кінцевим обладнанням мережі NT2 і NT1. Останнє реалізує функції фізичного рівня.
Опорна точка U забезпечує інтерфейс між NT1 в приміщенні замовника (абонентському пункті) і NT1 на центральній АТС (вузлі комутації) по абонентській лінії. Стандарт на інтерфейс U повністю не визначений, загальні рекомендації є тільки щодо швидкості передачі.

[[Технологія ISDN]]

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Обладнання користувача в мережі ISDN

2011-12-15T04:44:09Z

VLavr:

<center>'''Обладнання користувача в мережі ISDN'''</center>

Підключення обладнання користувача до мережі ISDN здійснюється з під'єднанням, розробленого ССITT. Обладнання ділиться на функціональні групи, і в залежності від групи розрізняється декілька довідкових точок (reference points) з'єднання різних груп устаткування між собою.

Пристрої функціональної групи NT1 (Network Termination 1) складають цифрове абонентське закінчення (Digital Subscriber Line, DSL) на кабелі, що з'єднує користувацьке обладнання з мережею ISDN. Фактично NT1 представляє собою пристрій CSU, який працює на фізичному рівні і утворює дуплексний канал з відповідним пристроєм CSU, встановленим на території оператора мережі ISDN. Довідкова точка U відповідає точці підключення пристрою NT1 до мережі. Пристрій NT1 може належати оператору мережі, а може і належати користувачеві. У Європі прийнято вважати пристрій NT1 частиною обладнання мережі, тому користувацьке обладнання випускається без вбудованого пристрою NT1.

[Файл:ISDN.PNG|450px|thumb|right|Іерархічна організація DNS]]
На малюнку показаний "Зразок конфігурації ISDN" - зображені три пристрої, підключені до комутатора ISDN, що знаходиться на центральній станції. Два з цих пристрою сумісні з ISDN, тому їх можна підключити до пристроїв NT2 через контрольну точку "S". Третє пристрій (стандартний, не спеціалізований для ISDN тeлефон) підключається до ТА через контрольну точку "R". Будь-яке з цих пристроїв може бути також приєднаний до пристрою NT1/2, яке замінює обидва пристрої-NТ1 і NT2. Аналогічні станції користувачів (не показані на малюнку) підключені до самого правого перемикачу ISDN.

Якщо користувач підключений через інтерфейс BRI, то цифрове абонентське закінчення виконано по двопровідній схемі. Для організації дуплексного режиму використовується технологія одночасної видачі передавачами потенційного коду 2B1Q з луна-придушенням і вирахуванням свого сигналу з сумарного. Максимальна довжина абонентського закінчення в цьому випадку становить 5,5 км.

При використанні інтерфейсу PRI цифрове абонентське закінчення виконується за схемою каналу T1 або Е1, тобто є чотирипровідна з максимальною довжиною близько 1800 м.

Пристрої функціональної групи NT2 (Network Termination 2) являють собою пристрої канального або мережевого рівня, які виконують функції концентрації користувацьких інтерфейсів та їх мультиплексування. Наприклад, до цього типу обладнання належать: офісна АТС, комутуюча декілька інтерфейсів BRI, маршрутизатор, що працює в режимі комутації пакетів (наприклад, по каналу D), простий мультиплексор TDM, який мультиплексує кілька низькошвидкісних каналів в один канал типу В. Точка підключення обладнання типу NT2 до пристрою NT1 називається довідкової точкою типу Т. Наявність цього обладнання не є обов'язковим на відміну від NT1.

Пристрої функціональної групи TE1 (Terminal Equipment 1) відносяться до пристроїв, які підтримують інтерфейс користувача BRI або PRI. Довідкова точка S відповідає точці підключення окремого термінального устаткування, що підтримує один з інтерфейсів користувача ISDN. Таким обладнанням може бути телефон або факс-апарат. Оскільки устаткування типу NT2 може бути відсутнім, то довідкові точки S і T об'єднуються і позначаються як S/T.

Пристрої функціональної групи ТЕ2 (Terminail Equipment 2) являють собою пристрої, які не підтримують інтерфейс BRI або PRI. Таким пристроєм може бути комп'ютер, маршрутизатор з послідовними інтерфейсами, що не відносяться до ISDN, наприклад, RS-232C, Х.21, V.34. Для підключення такого пристрою до мережі ISDN необхідно використовувати термінальний адаптер (Terminal Adapter, TA), який випускається у форматі мережевих адаптерів як вбудована карта.

Фізичний інтерфейс в точці S/T представляє собою чьотирьох лінію. Оскільки кабель між пристроями ТЕ1 або ТА і мережним закінченням NT1 або NT2 зазвичай має невелику довжину, то розробники стандартів ISDN вирішили не ускладнювати обладнання, так як організація дуплексного режиму на чьотирьох лінії набагато легше, ніж на двухпроводной. Для інтерфейсу BRI в якості методу кодування обраний біполярний AMI, причому логічна одиниця кодується нульовим потенціалом, а логічний нуль - чергуванням потенціалів протилежної полярності. Для інтерфейсу PRI використовуються інші коди: ті ж, що і для інтерфейсів T1 і Е1, тобто відповідно B8ZS і HDB3.

Фізична довжина інтерфейсу PRI коливається від 100 м до 1000 м - залежно від схеми підключення пристроїв.

Справа в тому, що при невеликій кількості терміналів (ТЕ1 або ТЕ2 + ТА) дозволяється не використовувати місцеву офісну АТС, а підключати до 8 пристроїв до одного пристрою типу NT1 (або NT2 без комутаційних можливостей) за допомогою схеми монтажного АБО. При підключенні одного пристрою ТІ (через термінальні резистори R, що погоджують параметри лінії) до мережного закінчення NT довжина кабелю може досягати 1000 м. При підключенні декількох пристроїв до пасивного кабелю максимальна довжина скорочується до 100-200 м. Правда, якщо ці пристрої зосереджені на дальньому кінці кабелю (менше 50 м), то довжина кабелю може бути збільшена до 500 м. І нарешті, існують спеціальні багатопортовий пристрої NT1, які забезпечують зіркоподібною підключення до 8 пристроїв. При цьому довжина кабелю збільшується до 1000 м.

== Опорні точки ISDN ==

[[Технологія ISDN]]

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Переваги ISDN

2011-12-15T04:39:29Z

VLavr: Створена сторінка: По-перше, ISDN піднімає в порівнянні з модемами поріг в 56 Кбіт / с для швидкості обміну даним...

Технологія ISDN

2011-12-15T04:38:00Z

VLavr:

З моменту своєї появи в країнах колишнього «Cоюза» технологія ISDN миттєво спровокувала бурхливий інтерес до себе з боку мережевих фахівців, що в першу чергу було обумовлено поширеністю даної технології в Європі і, звичайно ж, чудовими швидкісними та фізичними показниками.

'''ISDN''' (Integrated Services Digital Network) - цифрові мережі з інтегральними (вбудованими) послугами. Ця технологія належить до мереж, в яких режим комутації каналів є основним, а дані обробляються в цифровій формі. Ідеї переходу телефонних мереж загального користування (ТФОП) на повністю цифрову обробку даних висловлювалися давно. Спочатку передбачалося, що абоненти цієї мережі будуть передавати тільки голосові повідомлення. Такі мережі отримали назву IDN (Integrated Digital Network). Термін "інтегрована мережа" ставився до інтеграції цифрової обробки інформації мережею з цифровою передачею голосу абонентом, ідея такої мережі була запропонована ще в 1959 році. Потім було вирішено, що така мережа повинна надавати своїм абонентам не тільки можливість поговорити між собою, але й скористатися іншими послугами: факсимільного зв'язку, телексом (передача даних між двома терміналами), відеотекст (одержання зберігаються у мережі даних на свій термінал), голосовою поштою і рядом інших. Передумова для створення такого роду мереж склалася в середині 70-х років. До цього часу вже широко застосовувалися цифрові канали Т1 для передачі цифрових даних між АТС, а перший потужний цифровий комутатор телефонних каналів 4ESS був випущений компанією Western Electric в 1976 році.

У результаті робіт, що проводяться по стандартизації інтегральних мереж у ССITT, в 1980 році з'явився стандарт G.705, в якому викладалися загальні ідеї такої мережі. Конкретні специфікації мережі ISDN з'явилися в 1984 році у вигляді серії рекомендацій I. Цей набір специфікацій був неповним і не підходив для побудови закінченої мережі. До того ж у деяких випадках він допускав неоднозначність тлумачення або був суперечливим, тобто в цілому всі ці специфікації на той час були "сирими" і вимагали доопрацювання. У результаті, хоча обладнання ISDN і почало з'являтися з середини 80-х років, воно часто було несумісним, особливо якщо проводилося в різних країнах. У 1988 році рекомендацію серії I були переглянуті і набула більш детальний і закінчений вигляд, хоча деякі неоднозначності збереглися. Не так давно - в 1992 і 1993 роках - стандарти ISDN були ще раз переглянуті і доповнені.

Саме впровадження даної технології почалося в кінці 80-х років, однак висока технологічна складність користувальницького інтерфейсу, відсутність єдиних стандартів на багато життєво важливі функції, а також необхідність великих капіталовкладень для переобладнання телефонних АТС і каналів зв'язку призвели до того, що процес розвитку даної технології затягнувся на багато років, і навіть зараз, коли пройшло вже більше 15 років, поширеність мереж ISDN в нашій країні залишає бажати кращого. Найдовше в національному масштабі ці мережі працюють в таких країнах, як Німеччина і Франція.

Якщо судити про ті чи інші типи глобальних мереж з комунікаційного устаткування для корпоративних мереж, то може скластися хибне враження, що технологія ISDN з'явилася десь у 1994-95 роках, так як саме в ці роки почали з'являтися перші маршрутизатори, що підтримують технологію ISDN.

Основне призначення ISDN — передача даних зі швидкістю до 64 кбіт/с 4-кілогерцною лінією й забезпечення інтегрованих телекомунікаційних послуг (телефон, факс, та ін.). Використання для цієї мети телефонних дротів має дві переваги: вони вже існують і можуть використовуватися для подачі живлення на термінальне устаткування.

Щоб краще зрозуміти ISDN, дану технологію корисно порівняти зі звичайною телефонною системою. По-перше, ISDN – це цифрова, а не аналогова мережа, тобто напруга має декілька дискретних рівнів, а не є прямим аналогом коливань акустичного тиску.
По-друге, як помітно з назви, вона забезпечує інтегроване обслуговування, інакше кажучи, дозволяє передавати голос, дані і навіть відео по одній мережі. Іншими словами, замість трьох різних систем – телефонної мережі, виділених ліній для передачі даних і кабельного телебачення – достатньо однієї!

По мережі ISDN можна передавати будь-яку інформацію, яка може бути представлена в цифровому вигляді та передаватися по бітах.

== Архітектура мережі ISDN передбачає кілька видів служб: ==

* некомутовані засоби (виділені цифрові канали);
* комутована телефонна мережа загального користування;
* мережу передачі даних з комутацією каналів;
* мережу передачі даних з комутацією пакетів;
* мережу передачі даних з трансляцією кадрів;
* засоби контролю і управління роботою мережі.
Як видно з наведеного списку, транспортні служби мереж ISDN дійсно підтримують дуже широкий спектр послуг, включаючи популярні послуги frame relay. Крім того, велику увагу приділено засобам контролю мережі, які дозволяють маршрутизувати виклики для встановлення з'єднання з абонентом мережі, а також здійснювати моніторинг та управління мережею. Керованість мережі забезпечується інтелектуальністю комутаторів і кінцевих вузлів мережі, які підтримують стек протоколів, у тому числі і спеціальних протоколів управління.

Стандарти ISDN описують ряд послуг прикладного рівня: факсимільний зв'язок на швидкості 64 Кбіт/с, телексний зв'язок на швидкості 9600 біт/c, відеотекст на швидкості 9600 біт/c і деякі інші.

На практиці не всі мережі ISDN підтримують всі стандартні служби. Служба frame relay хоча і була розроблена в рамках мережі ISDN, однак реалізується, як правило, за допомогою окремої мережі комутаторів кадрів, не пересічної з мережею комутаторів ISDN.

Базовою швидкістю мережі ISDN є швидкість каналу DS-0, тобто 64 Кбіт/c. Ця швидкість орієнтується на найпростіший спосіб кодування голосу - ІКМ, хоча диференційне кодування і дозволяє передавати голос з тією ж якістю на швидкості 32 або 16 Кбіт / c.

'''[[Інтерфейси ISDN]]'''

'''[[Обладнання користувача в мережі ISDN]]'''

'''[[Адресація в ISDN]]'''

'''[[Стек протоколів і структура ISDN]]'''

'''[[Використання служб ISDN в корпоративних мережах]]'''

'''[[Переваги ISDN]]'''

== Висновки ==

Мережі ISDN не розглядаються розробниками корпоративних мереж як хороший засіб для створення магістральних мереж. Основна причина - відсутність швидкісний служби комутації пакетів і невисокі швидкості каналів, що надаються кінцевим користувачам. Для цілей ж підключення мобільних і домашніх користувачів, невеликих філій і освіти резервних каналів зв'язку мережі ISDN зараз використовуються дуже широко. Виробники комунікаційного устаткування випускають широкий спектр продуктів для підключення локальних мереж до ISDN: термінальні адаптери, вилучені мости та офісні маршрутизатори невисокої вартості.

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Технологія ISDN

2011-12-15T04:34:58Z

VLavr:

З моменту своєї появи в країнах колишнього «Cоюза» технологія ISDN миттєво спровокувала бурхливий інтерес до себе з боку мережевих фахівців, що в першу чергу було обумовлено поширеністю даної технології в Європі і, звичайно ж, чудовими швидкісними та фізичними показниками.

'''ISDN''' (Integrated Services Digital Network) - цифрові мережі з інтегральними (вбудованими) послугами. Ця технологія належить до мереж, в яких режим комутації каналів є основним, а дані обробляються в цифровій формі. Ідеї переходу телефонних мереж загального користування (ТФОП) на повністю цифрову обробку даних висловлювалися давно. Спочатку передбачалося, що абоненти цієї мережі будуть передавати тільки голосові повідомлення. Такі мережі отримали назву IDN (Integrated Digital Network). Термін "інтегрована мережа" ставився до інтеграції цифрової обробки інформації мережею з цифровою передачею голосу абонентом, ідея такої мережі була запропонована ще в 1959 році. Потім було вирішено, що така мережа повинна надавати своїм абонентам не тільки можливість поговорити між собою, але й скористатися іншими послугами: факсимільного зв'язку, телексом (передача даних між двома терміналами), відеотекст (одержання зберігаються у мережі даних на свій термінал), голосовою поштою і рядом інших. Передумова для створення такого роду мереж склалася в середині 70-х років. До цього часу вже широко застосовувалися цифрові канали Т1 для передачі цифрових даних між АТС, а перший потужний цифровий комутатор телефонних каналів 4ESS був випущений компанією Western Electric в 1976 році.

У результаті робіт, що проводяться по стандартизації інтегральних мереж у ССITT, в 1980 році з'явився стандарт G.705, в якому викладалися загальні ідеї такої мережі. Конкретні специфікації мережі ISDN з'явилися в 1984 році у вигляді серії рекомендацій I. Цей набір специфікацій був неповним і не підходив для побудови закінченої мережі. До того ж у деяких випадках він допускав неоднозначність тлумачення або був суперечливим, тобто в цілому всі ці специфікації на той час були "сирими" і вимагали доопрацювання. У результаті, хоча обладнання ISDN і почало з'являтися з середини 80-х років, воно часто було несумісним, особливо якщо проводилося в різних країнах. У 1988 році рекомендацію серії I були переглянуті і набула більш детальний і закінчений вигляд, хоча деякі неоднозначності збереглися. Не так давно - в 1992 і 1993 роках - стандарти ISDN були ще раз переглянуті і доповнені.

Саме впровадження даної технології почалося в кінці 80-х років, однак висока технологічна складність користувальницького інтерфейсу, відсутність єдиних стандартів на багато життєво важливі функції, а також необхідність великих капіталовкладень для переобладнання телефонних АТС і каналів зв'язку призвели до того, що процес розвитку даної технології затягнувся на багато років, і навіть зараз, коли пройшло вже більше 15 років, поширеність мереж ISDN в нашій країні залишає бажати кращого. Найдовше в національному масштабі ці мережі працюють в таких країнах, як Німеччина і Франція.

Якщо судити про ті чи інші типи глобальних мереж з комунікаційного устаткування для корпоративних мереж, то може скластися хибне враження, що технологія ISDN з'явилася десь у 1994-95 роках, так як саме в ці роки почали з'являтися перші маршрутизатори, що підтримують технологію ISDN.

Основне призначення ISDN — передача даних зі швидкістю до 64 кбіт/с 4-кілогерцною лінією й забезпечення інтегрованих телекомунікаційних послуг (телефон, факс, та ін.). Використання для цієї мети телефонних дротів має дві переваги: вони вже існують і можуть використовуватися для подачі живлення на термінальне устаткування.

Щоб краще зрозуміти ISDN, дану технологію корисно порівняти зі звичайною телефонною системою. По-перше, ISDN – це цифрова, а не аналогова мережа, тобто напруга має декілька дискретних рівнів, а не є прямим аналогом коливань акустичного тиску.
По-друге, як помітно з назви, вона забезпечує інтегроване обслуговування, інакше кажучи, дозволяє передавати голос, дані і навіть відео по одній мережі. Іншими словами, замість трьох різних систем – телефонної мережі, виділених ліній для передачі даних і кабельного телебачення – достатньо однієї!

По мережі ISDN можна передавати будь-яку інформацію, яка може бути представлена в цифровому вигляді та передаватися по бітах.

== Архітектура мережі ISDN передбачає кілька видів служб: ==

* некомутовані засоби (виділені цифрові канали);
* комутована телефонна мережа загального користування;
* мережу передачі даних з комутацією каналів;
* мережу передачі даних з комутацією пакетів;
* мережу передачі даних з трансляцією кадрів;
* засоби контролю і управління роботою мережі.
Як видно з наведеного списку, транспортні служби мереж ISDN дійсно підтримують дуже широкий спектр послуг, включаючи популярні послуги frame relay. Крім того, велику увагу приділено засобам контролю мережі, які дозволяють маршрутизувати виклики для встановлення з'єднання з абонентом мережі, а також здійснювати моніторинг та управління мережею. Керованість мережі забезпечується інтелектуальністю комутаторів і кінцевих вузлів мережі, які підтримують стек протоколів, у тому числі і спеціальних протоколів управління.

Стандарти ISDN описують ряд послуг прикладного рівня: факсимільний зв'язок на швидкості 64 Кбіт/с, телексний зв'язок на швидкості 9600 біт/c, відеотекст на швидкості 9600 біт/c і деякі інші.

На практиці не всі мережі ISDN підтримують всі стандартні служби. Служба frame relay хоча і була розроблена в рамках мережі ISDN, однак реалізується, як правило, за допомогою окремої мережі комутаторів кадрів, не пересічної з мережею комутаторів ISDN.

Базовою швидкістю мережі ISDN є швидкість каналу DS-0, тобто 64 Кбіт/c. Ця швидкість орієнтується на найпростіший спосіб кодування голосу - ІКМ, хоча диференційне кодування і дозволяє передавати голос з тією ж якістю на швидкості 32 або 16 Кбіт / c.

'''[[Інтерфейси ISDN]]'''

'''[[Обладнання користувача в мережі ISDN]]'''

'''[[Адресація в ISDN]]'''

'''[[Стек протоколів і структура ISDN]]'''

'''[[Використання служб ISDN в корпоративних мережах]]'''

== Висновки ==

Мережі ISDN не розглядаються розробниками корпоративних мереж як хороший засіб для створення магістральних мереж. Основна причина - відсутність швидкісний служби комутації пакетів і невисокі швидкості каналів, що надаються кінцевим користувачам. Для цілей ж підключення мобільних і домашніх користувачів, невеликих філій і освіти резервних каналів зв'язку мережі ISDN зараз використовуються дуже широко. Виробники комунікаційного устаткування випускають широкий спектр продуктів для підключення локальних мереж до ISDN: термінальні адаптери, вилучені мости та офісні маршрутизатори невисокої вартості.

[[category:Комп'ютерні мережі]]

Видавничі системи

2011-12-07T11:51:15Z

VLavr:

== Вступ до курсу ==

Добре зроблений дизайн неможливий без грамотно виконаного шрифтового набору. Данні методичні рекомендації присвячені не стильовим особливостям шрифтів та верстання, а їхньому застосуванню в поліграфії. І представлені у вигляді довідника до якого можна звертатися за необхідністю під час виконання проектів пов’язаних з дизайном та верстанням багатосторінкових видань. В стислій формі викладені основні правила набору і верстання, та рекомендації по макетуванню публікацій та роботі з шрифтами. Правилам типографіки декілька століть, за час їх існування змінились технології друкарства, але мета у тіпографіки залишилась незмінною – правильний вибір параметрів набору шрифту та верстання, необхідних для прийнятного читання і образне сприйняття текстової та іншої інформації.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:46, 7 грудня 2011 (EET)

== Правила набору ==

При комп'ютерному наборі тексту необхідно дотримуватися певних правил. Це дозволить отримати тексти, близькі по оформленню до оригінал-макетів, використовуваним при виданні книг. Крім того, правильно оформлені й структуровані тексти легше перенести з однієї платформи на іншу (тобто прочитати в іншій операційній системі) або опублікувати в глобальній мережі Інтернет.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:49, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору основного тексту ===

* Нормальний розмір пробілу між словами під час набору дорівнює одному символу.

* У наборі не повинно бути коридорів, тобто сполучення пробілів між словами по вертикалі (або похилої лінії) у трьох і більше суміжних рядках.

* Абзацні відступи повинні бути однаковими у всьому тексті.

* Останній рядок абзацу повинен бути довшим абзацного виступу не менше, ніж в 1,5 рази.

* Якщо набір виконується без абзацного виступу, то останній рядок повинен бути неповним.

* Довжина рядка повинна бути не більше 60-65 символів.

* На сторінці повинно бути 30-40 рядків.

* Нижня границя тексту на попередній сторінці повинна бути нижче, ніж початок тексту на наступній або не менше 5 рядків.

* Остання сторінка розділу (якщо розділ починаються з нової сторінки) повинна виглядати заповненою хоча б наполовину.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Коридори ====

'''Коридор''' - збіг по вертикалі або косій лінії пропусків між словами у сусідніх трьох або більше рядках, що розбивають набір на якусь подобу колонок, що ускладнює сприйняття тексту, заважає читанню, привертаючи увагу до зовнішньої сторони набору. Напр.:

"Коридори" графічно розділяють текст абзацу або смуги на деяку подобу колонок, а вони можуть ускладнювати сприйняття тексту, через що "коридори" треба усувати як дефект набору.

За техн. правилам набору коридор неприпустимий у трьох рядках в книжкових виданнях, у чотирьох - у виданнях інформаційних та в журналах.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Переноси ====

При наборі повинні бути дотримані всі граматичні правила переносів. Не допускаються неблагозвучні переноси й переноси, що спотворюють зміст.

Не допускається поділ переносами скорочень, що набираються прописними буквами (ВЛКСМ), прописними з окремими рядковими (КЗпП) і з цифрами (ФА1000).

У книжково-журнальних виданнях числа не повинні бути розділені переносами. У газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допустимо поділ чисел, з'єднаних знаком тире (1985-1986), причому тире повинне залишатися в першому рядку.

Скорочені назви (і т. д., і т. п. тобто) при переносі не повинні розділятися.

При перенесенні не повинні бути відірвані прізвища від ініціалів і ініціали друг від друга. Перенесення з розривом прізвища допускається.

Не повинні бути відокремлені при перенесенні скорочені слова від імен власних (тов. Іванов), в газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії це припустимо.

Не допускається розміщення в різних рядках чисел і їхніх найменувань (250 кг), знаків номера й параграфа й стосовних до них чисел (№ 25), а також позначень пунктів перерахування й початку тексту (5. Набір ...).

При наборі на великий формат у книжкових виданнях допускається не більше чотирьох переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше семи.

При наборі на малий формат до 31 / 2 кв. допускається в книжкових виданнях не більше п'яти переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше восьми переносів.

Набір знаків і цифр. Розділові знаки (крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, три крапки, знак і знак питання знаки) від попередніх слів не повинні бути відбиті. Многоточие на початку пропозиції не відбивається від наступного за ним слова. У наборі "вразрядку" відбиття знаків і цифр не повинні бути збільшені.

Дефіс від попередніх і наступних елементів набору не відбивається; виняток становить набір "вразрядку", при якому дефіс, так само як і букви, відбивають на величину розрядки.

Тире на початку абзацного відступу повинне бути відділене від наступного тексту на половину кеглі. Тире за комою або крапкою, а також між числами в значенні «от-до» повинне бути розташоване без відбиття. У всіх інших випадках тире відбивається.

Отже при ручному перенесенні, переносячи слова з рядка на рядок, потрібно дотримуватися наступних правил:

* переносити не менше чотирьох букв;

* не відокремлювати ініціали від прізвищ, а знаки номера, параграфа, градуси, відсотка, позначення одиниць виміру, позначення дня, місяця, року не відокремлювати від цифр;

* не відокремлювати предмет від його номера;

* не переносити на нову сторінку тільки один підпис (з підписом має бути перенесено кілька рядків тексту).

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:11, 7 грудня 2011 (EET)

==== Абзаци ====

Абзацні відступи у виданні повинні бути однаковими незалежно від кегля окремих частин тексту. Допустимі відхилення в текстах різних кеглів 1 п.

При наборі з абзацним відступом кінцевий рядок абзацу повинен бути більше абзацного відступу не менш ніж в 1,5 рази і коротше повного рядка не менше ніж на 11 / 2 кегельних або бути повним. При наборі без абзаців кінцевий рядок абзацу повинен бути не менше 2 кегельних шрифту і коротше повного рядка не менше ніж на 1 / 2 кв.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:02, 7 грудня 2011 (EET)

==== Шрифт ====

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають «гротески», оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.
Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше – вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них – використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні «випадають» із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних «потвор», які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.
У видавців, які продовжують використовувати технологію металевого складання і фотосинтезу, проблема шрифтового оформлення видань вирішується важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використання шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

''На вибір рисунка шрифту для видання впливають:''
* вид видання (книга, газета, журнал);
* вид літератури (художня, наукова, дитяча);
* виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегль, накреслення);
* технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);
* економічність;
* естетичність;
* зручність читання.
''Рекомендується дотримуватися таких основних правил при виборі шрифтового оформлення видань:''
* стриманість, а деякою мірою і строгість;
* послідовність та узгодженість;
* чіткість і розбірливість шрифту;
* контраст.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту й рубаних - для заголовків й інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у іншому тільки із зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується більших обсягів.
Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.
При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначте, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тому, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, ніж вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим товстіше виходять букви. У кожному разі, перш ніж приймати рішення, переглянете пробні відбитки.
Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків й основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура повинна бути рівною по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, відокремте заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менше трьох рядків, ефектно виглядає гарнітура більш солідного вигляду, ніж в основного тексту.
Намагайтеся не застосовувати на смузі більше трьох різних гарнітур, а обходьтеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках й ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використати їх як варіанти однієї гарнітури.

Курсив застосовується у рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

''Вибираючи шрифт, дизайнер, як правило, ставить перед собою три запитання:''
* Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок?
* Чи відповідає він характеру і стилю складального тексту?
* Чи задовольняє шрифт читача естетично?

[[Файл:Шрифт.JPG]]

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:34, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору заголовків ===
Гарнітура та кегль шрифту заголовків, а також і розміщення повинні відповідати розмітці в оригіналі або макеті. Заголовки, що складаються з двох або кількох рядків, повинні бути розбиті на рядки за змістом. При розподілі заголовків на рядки не допускаються переноси у словах і залишати в кінці рядка прийменники, сполучники і прислівники.

При наборі заголовків окремими рядками, між словами повинен бути пропуск в одну напівкегельну. Якщо заголовки набирають широкими шрифтами або прописними буквами, пробіли між словами повинні бути збільшені на 2 п. Якщо рядок заголовка менше формату набору на 1-2 кегельну, він повинен бути доведений до повного формату збільшенням пробілу між словами.

Між рядками заголовків, набраних великими літерами, інтервал повинен бути збільшеним на 2 п. У заголовках, набраних великими літерами кегля 16 і вище, повинна бути вирівняна візуально нерівномірність пробілів між буквами, шляхом додавання тонких шпацій між літерами з прямими штрихами.

Заголовки, які йдуть в підбір із текстом, повинні бути набрані як звичайні виділення, в таких заголовках дозволені і переноси слів. Заголовки, набрані в підбір, що закінчуються крапкою (для напівжирного шрифту - напівжирною крапкою), виділяють від тексту на кегельну шрифту, якщо точки немає - пробілом між словами.

При вставці заголовків до тексту методом так званої кватирки, формат втяжок по всьому виданню повинен бути однаковий - приблизно 1 / 4 формату рядка набору. Для того щоб такий заголовок був повністю закритий текстом, дозволяється перенесення заголовка на 1-2 рядки після попереднього кінцевого і ліквідація абзаців в рядках зі втяжкою і в рядку, що закриває заголовок знизу.

Порядковий номер всіх видів заголовків, що набирається в одному рядку з текстом, повинен бути відбитий напівкегельною незалежно від того, чи є після номера крапка.

В кінці заголовків, виключених окремими рядками, точок бути не повинно.

Якщо в якості заголовка (для поділу тексту) застосовують три зірочки, то вони повинні бути розділені напівкегельною, причому одна або дві зірочки повинні перебувати на верхній лінії, решта - на нижній.

Якщо ініціали розміщують вище тексту, то необхідно витримати лінію шрифту в першому рядку тексту. Якщо ініціали врізають в текст, то вони повинні бути вирівняні по верхній лінії першого рядка. Текст першого рядка повинен бути набраний впритул до ініціалу, інші рядки відбиті від ініціалу на напівкегельну.

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 13:49, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору спеціалізованих текстів ===

== Робота в видавничій системі ==
=== Текстові об'єкти ===
==== Створення текстового об'єкту ====
Текст в '''InDesign''' міститься в рамках, які називаються текстовими кадрами. (Текстові кадри схожі на текстові вікна у QuarkXPress та текстові блоки в Adobe PageMaker.)

Як і з графічні кадри, текстові кадри можна переміщати, змінювати розмір та заміняти. Інструмент, за допомогою якого виділений текстовий кадр, визначає тип змін, які можна здійснити:

* Інструмент "Текст" дозволяє вводити чи редагувати текст у кадрі.

* Інструмент "Виділення" дозволяє виконувати загальні задачі для макета, як-от розміщення та встановлення розміру кадру.

* Інструмент "Часткове виділення" дозволяє змінювати форму кадру.

Текстові кадри можна також з'єднувати з іншими текстовими кадрами, щоб текст в одному кадрі міг переходити в інший кадр. З'єднані таким чином кадри є зв'язаними. Текст, який проходить через один чи більше зв'язаних кадрів, називається матеріалом. При розміщенні (імпорті) файлу текстової обробки він потрапляє в документ у формі єдиного матеріалу незалежно від того, скільки кадрів він може зайняти.

Текстові кадри можуть мати декілька стовпців. Текстові кадри можна створити на основі стовпців тексту, хоча кадри і не залежать від них. Іншими словами, текст, розміщений у двох стовпцях, можна розмістити на сторінці з чотирма стовпцями. Текстові кадри можна розмістити також на шаблон-сторінках, а текст приймати все одно на сторінках документа.
Якщо постійно використовується текстовий кадр одного типу, можна створити стиль об'єкта, до якого входитиме форматування текстового кадру, як-от колір рамки та заливки, параметри текстового кадру та ефекти обтікання текстом і прозорості.

Створювати текстові кадри при розміщенні чи вставленні тексту не потрібно — InDesign автоматично додає кадри на основі параметрів стовпця сторінки.

Виконайте одну з таких дій:

* Оберіть інструмент "Текст" , а потім перетягніть, щоб визначити ширину й висоту нового текстового кадру. Перетягніть, утримуючи клавішу Shift, щоб обмежити кадр до квадрату. Коли кнопку миші відпустити, у кадрі з'являється текстовий курсор.

''Створення нового текстового кадру шляхом перетягування''

* Клацніть інструментом "Виділення" вхідну чи вихідну точку іншого текстового кадру, а потім клацніть чи перетягніть, щоб створити інший кадр.

* Для розміщення текстового файлу скористайтеся командою "Помістити".
* Клацніть інструментом "Текст" всередині будь-якого порожнього кадру. Якщо в розділі "Параметри вводу" вибрано параметр "Інструмент "Текст" перетворює кадри на текстові кадри", то порожній кадр перетворюється на текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:21, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри текстового об'єкту ====

Kнопка "''Параметри текстового кадру''" дозволяє змінювати такі параметри як кількість стовпців у кадрі, вертикальне вирівнювання тексту в межах кадру чи відбиття, яке являє собою ширину полів між текстом та кадром.
Налаштування вставки до (зліва) та після (справа) та створення двох стовпців у текстовому кадрі
Якщо властивості текстового кадру потрібно використовувати для багатьох текстових кадрів, створіть стиль об'єкта, який застосовуватиметься до текстових кадрів.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру", або, утримуючи клавішу Alt (Windows) чи Option (Mac OS), двічі клацніть текстовий кадр інструментом виділення.

* Змініть параметри текстового кадру та натисніть кнопку "OK".

Ці параметри текстового кадру доступні під час визначення стилю об'єкта для текстових кадрів. Див. Стилі об'єкта.
Додавання стовпців до текстового кадру

Стовпці у текстовому кадрі можна створити за допомогою діалогового вікна "Параметри текстового кадру".

Створити в текстовому кадрі колонки різної ширини неможливо. Для створення стовпців неоднакової ширини чи висоти додайте розташовані поруч зв'язані текстові кадри на сторінці документа або на шаблоні сторінки.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* Задайте для текстового кадру кількість стовпців, ширину кожного стовпця та проміжок між кожним стовпцем.

* (Необов'язково) Змінюючи розмір кадру, виберіть варіант "Фіксована ширина шпальти". Якщо вибрано цей варіант, при зміні розміру стовпця може змінитися кількість стовпців, але не їхня ширина.

''Фіксована ширина шпальти''

* Початковий текстовий кадр з 2 стовпцями

* Зміна розміру кадру при знятому виділенні "Фіксована ширина шпальти" (далі 2 стовпці)

* Зміна розміру кадру при виділеному варіанті "Фіксована ширина шпальти" (4 стовпці)

''Зміна відбиття текстового кадру (полів)''

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* У розділі "Відбиття" вкладки "Загальні" введіть потрібні відстані полів "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа". (Клацніть значок "''Зробити всі налаштування однаковими''" , щоб зробити однакові поля з усіх сторін.)

Якщо виділений кадр має непрямокутну форму, параметри "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа" затемнені, натомість доступним є параметр "Відбиття".

''Параметри відступу базової лінії першого рядка''

Для зміни параметрів відступу базової лінії першого рядка виділеного текстового кадру, виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру" та клацніть вкладку "Параметри відступу базової лінії першого рядка". В меню "Відступ" вкладки "Базова лінія першого рядка" з'являться такі параметри:

* ''На вищий рівень'' Висота символу “d” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Висота початкової літери'' Верх великих літер дотикається верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Інтерліньяж'' Інтерліньяж тексту — це відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Висота Х'' Висота символу “x” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Сталий'' Задайте відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Мін.'' Виберіть мінімальне значення відступу базової лінії. Наприклад, якщо вибрано "Інтерліньяж" і вказано мінімальне значення 1 піку, в InDesign застосовує значення інтерліньяжу, тільки коли воно більше від 1 піки.

Якщо верх текстового кадру треба прив'язати до сітки, виберіть або "Інтерліньяж", або "Фіксований", щоб у наступних кадрах можна було контролювати положення першої базової лінії.

''Встановлення сіток базових ліній для текстового кадру''

У деяких випадках може знадобитися застосувати сітку базової лінії не до всього документа, а до кадру. Щоб застосувати сітку базової лінії до текстового кадру, скористайтеся діалоговим вікном "Параметри текстового кадру". Встановивши сітку базової лінії для текстового кадру, майте на увазі наступне:

Сітка базової лінії документа не з'являється ні поза, ні перед текстовими кадрами, для яких використовуються власні сітки базових ліній.

Якщо в параметрах сітки вибрано «Сітки позаду», тоді сітки базових ліній на основі кадрів йдуть перед сітками базових ліній на основі документа. Якщо «Сітки позаду» не вибрано, тоді сітки базових ліній на основі документа йдуть перед сітками базових ліній на основі кадрів.

* Виберіть команду "Вигляд" > "Сітки та напрямні" > "Показати сітку базових ліній", щоб відобразити всі сітки базових ліній, у т. ч. в текстовому кадрі.

* Виділіть текстовий кадр чи розташуйте курсор у наступному текстовому кадрі, а потім виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

Якщо треба застосувати сітку базових ліній до всіх кадрів ланцюжка (навіть якщо один чи декілька зв'язаних кадрів не містять тексту), встановіть курсор у текст, виберіть «Правка» > «Виділити все», а потім застосуйте налаштування сітки базової лінії у діалоговому вікні «Параметри текстового кадру».Клацніть вкладку "Параметри базових ліній".У пункті "Сітка базових ліній" виділіть варіант "Використовувати власну сітку базових ліній" або виконайте будь-яку з наступних дій:

* ''Початок'' Введіть значення відступу сітки від верхнього краю сторінки, верхнього поля сторінки, верхнього краю кадру чи верхнього відбиття кадру, залежно від вибору, вказаного в меню "Відносно чого".

* ''Відносно'' Укажіть, відносно чого має починатися сітка базових ліній: відносно верху сторінки, верхнього поля сторінки, верху текстового кадру або верху вставки текстового кадру.

* ''Приріст кожні'' Введіть значення інтервалу між лініями сітки. У більшості випадків задавайте значення, що дорівнює інтерліньяжу основного тексту, щоб вирівняти текст точно із сіткою.

* ''Колір'' Виберіть колір ліній сітки або виберіть (Колір шару), щоб використовувати той самий колір, що й шар, на якому розташований текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:12, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані текстові об'єкти ====

Текст у кадрі може не залежати від інших кадрів або переводитись між зв'язаними кадрами. Щоб переводити текст між зв'язаними кадрами, спочатку слід зв'язати кадри. Зв'язані кадри можуть бути розташовані на тій самій сторінці чи розвороті, або ж на іншій сторінці документа. Процес зв'язування тексту між кадрами називається зв'язуванням текстових блоків.

Кожний текстовий кадр має вхідний порт та вихідний порт, які використовуються для зв'язування з іншими текстовими кадрами. Порожній вхідний чи вихідний порт вказує відповідно на початок чи кінець матеріалу. Наявність стрілки в порту означає, що цей порт з'єднаний з іншим портом. Червоний хрестик (+) у вихідному порту означає, що в розміщуваному матеріалі ще є нерозміщений текст, але нема текстових кадрів, у яких можна було б його розмістити. Ця невидима решта тексту називається витісненим текстом.
Зв'язані кадри

* Вхідний порт на початку матеріалу

* Вихідний порт вказує на зв'язок з наступним кадром

* Ланцюжок тексту

* Вхідний порт вказує на зв'язок з попереднім кадром

* Вихідний порт вказує на наявність витісненого тексту

Щоб побачити видимі ознаки зв'язаних кадрів, виберіть команду "Вигляд" > "Показати зв'язки тексту". Текстові кадри можна зв'язувати незалежно від того, чи містять вони текст.

''Додавання нового кадру до ланцюжка''

За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.Клацнувши вхідний порт, можна додати кадр перед виділеним, а вихідний — додати кадр після виділеного кадру.

Розташуйте значок завантаженого тексту в місці бажаного розташування нового текстового кадру, а потім клацніть чи протягніть вказівник, щоб утворити новий текстовий кадр.

Коли значок завантаженого тексту активний, можна виконувати багато дій, зокрема перегортати сторінки, створювати нові сторінки, збільшувати та зменшувати зображення. Якщо ви почали зв'язувати два кадри й передумали, зв'язок можна скасувати, клацнувши будь-який інструмент на "Панелі інструментів". Текст втрачено не буде.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

* За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.

* Розташуйте завантажений значок тексту над кадром, з яким його треба зв'язати. Завантажений значок тексту перетвориться на значок ланцюжка.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

Клацніть всередині другого кадру, щоб зв'язати його з першим.

Для відстеження переходу зв'язаного матеріалу з кадру в кадр можна додати автоматичні лінії переходу "продовження в кадрі" та "продовження з кадру".

''Додавання кадру посередині послідовності зв'язаних кадрів''

* Клацніть інструментом "Виділення" вихідний порт у точці матеріалу, де потрібно додати кадр. При відпусканні кнопки миші з'явиться значок завантаженого тексту.

* Протягніть його, щоб додати новий кадр, або виділіть інший текстовий кадр. InDesign зв'яже кадр з послідовністю зв'язаних кадрів, що містять матеріал.

''Розірвання зв'язку текстових кадрів''

При розірванні зв'язку текстового кадру розвивається зв'язок між кадром і всіма наступними кадрами в ланцюжку. Будь-який текст, який до того з'являвся в кадрі, стає витісненим (текст не видаляється). Всі наступні кадри стають порожніми.

Виконайте інструментом "Виділення" одну з наступних дій:

* Двічі клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб розбити зв'язок між кадрами.

* Клацніть вхідний чи вихідний порт, який представляє зв'язок з іншим кадром. Наприклад, у ланцюжку з двох кадрів клацніть або вихідний порт першого кадру, або вхідний порт другого кадру. Розташуйте значок завантаженого тексту над попереднім чи наступним кадром щоб відобразити значок розриву зв'язку . Клацніть у кадрі, який треба видалити з ланцюжка.

''Видалення кадру з ланцюжка''

Щоб розбити один матеріал на два матеріали, виріжте текст, який має відноситись до другого матеріалу, розірвіть зв'язок між двома кадрами та вставте текст у перший кадр другого матеріалу.

''Вирізання чи видалення зв'язаних текстових кадрів''

При вирізанні чи видаленні кадрів текст не видаляється, а залишається в ланцюжку.
Вирізання кадру з ланцюжка

Кадр можна вирізати з ланцюжка і вставити його в іншому місці. Кадр видаляється разом з копією тексту, але з оригінального матеріалу текст не видаляється. При одночасному вирізанні та вставці послідовності зв'язаних кадрів, вставлені кадри зберігають зв'язок між собою, але втрачають зв'язок з будь-якими іншими кадрами оригінального матеріалу.

* Виділіть інструментом "Виділення" один чи більше кадрів (щоб виділити декілька об'єктів, натисніть клавішу Shift і клацніть мишею).

* Виберіть "Правка" > "Вирізати". Кадр зникне, а весь текст, який він містив, перейде до наступного кадру матеріалу. При вирізанні останнього кадру в матеріалі текст зберігається як витіснений текст в попередньому кадрі.

* Якщо від'єднаний кадр треба використати в іншому місці документа, перейдіть на сторінку, де має з'явитися від'єднаний текст, та виберіть "Правка" > "Вставка".

''Видалення кадру з ланцюжка''

При видаленні текстового кадру, який входить до складу ланцюжка, текст не видаляється: він стає витісненим чи переходить до наступного за порядком кадру. Якщо текстовий кадр не з'єднаний з жодним іншим кадром, видаляються кадр і текст.

Щоб виділити кадр, виконайте одну з наступних дій:

* Клацніть кадр інструментом виділення.

* Утримуючи клавішу Ctrl (Windows) чи Command (Mac OS), клацніть кадр інструментом "Текст".

* Натисніть клавішу Backspace чи Delete.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:20, 7 грудня 2011 (EET)

=== Графічні об'єкти ===
==== Створення графічного об'єкту ====

Команда «Помістити» — це основний спосіб для здійснення імпорту графіки до InDesign, тому що він забезпечує найвищий рівень підтримки роздільної здатності, файлових форматів, багатосторінкових PDF-файлів та файлів INDD, а також кольорів. Якщо ви створюєте документ, в якому ці ознаки не є критичними, ви можете здійснювати вставлення та копіювання для імпорту вашої графіки в InDesign. Однак, шляхом вставлення ви вбудовуєте графіку в документ; зв'язок з оригінальним графічним файлом руйнується та не з'являється на панелі «Зв'язки», і ви не можете оновити графіку у файлі оригіналу. Однак вставлення графіки програми Illustrator дозволяє редагувати контури в InDesign. Див. Імпортування графіки Adobe Illustrator.

Доступність параметрів під час розміщення графічного файлу залежать від типу графіки. Ці параметри відображуються, коли ви обираєте команду "Показати параметри імпорту" у діалоговому вікні "Помістити". Якщо ви не обираєте команду "Показати параметри імпорту", InDesign застосовує параметри за замовчуванням або параметри, які востаннє застосовувалися під час розміщення графічного файлу такого типу.

Імена графіки, яку ви розмістили (імпортували) з'являються на панелі "Посилання".
Примітка: Якщо ви переміщуєте або перетягуєте графіку із пересувного носія, наприклад, із CD-ROM, зв'язок буде розірвано під час видалення цього носія із вашої системи.

* Зробіть одне з наступного:
** Для того, щоб імпортувати графіку не створюючи кадр, перевірте, чи в документі не виділено жодного елемента.
** Щоб імпортувати графіку до існуючого кадру, виділіть його. Якщо нове зображення більше за розмір кадру, ви можете змінити кадр пізніше, обравши "Об'єкт > Припасування" > [команда припасування].
** Щоб замінити існуюче зображення, виділіть його графічний кадр.
* Оберіть "Файл > Помістити" та виділіть один або декілька графічних файлів будь-якого доступного формату.
* Якщо ви виділяєте декілька файлів, ви можете розмістити їх одночасно у документі, клацнувши кнопкою миші або перетягнувши їх у документ. (Див. Розміщення декількох графічних файлів).
* Щоб замінити виділений вами об'єкт, оберіть "Замінити виділений елемент".
* Щоб налаштувати параметри для імпорту у певному форматі, виконайте одну з наступних дій:
** Виберіть "Показати параметри імпорту" та натисніть "Відкрити".
** Натискаючи "Відкрити", утримуйте клавішу Shift або двічі клацніть кнопкою миші на кадрі файлу, також утримуючи клавішу Shift.
* Якщо з'являється діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вибрали налаштування параметрів імпорту у певному форматі), виберіть параметри імпорту та натисніть OK. (Див. Параметри імпорту для графіки.)
* Зробіть одне з наступного:
** Для імпорту до нового кадру перетягніть, щоб створити кадр. Або натисніть значок завантаженої графіки на макеті на тому місці, де має з'явитися верхній лівий кут графіки.
** Для імпорту до існуючого невиділеного кадру, натисніть на значок завантаженої графіки у будь-якому місці кадру.
** Для здійснення імпорту до існуючого виділеного кадру вам не потрібно нічого робити. Зображення автоматично з'явиться у кадрі.
** Для заміни існуючої графіки утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та одночасно натисніть значок завантаженої графіки на графіці, яку ви хочете замінити.
** Для одночасного розміщення всіх зазначених сторінок багатосторінкового файлу (такого, як PDF чи INDD) , щоб одна сторінка перекривала іншу, утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та клацніть значок завантаженої графіки в тому місці, де ви хочете, щоб звилися сторінки.
** Якщо ви випадково замінили існуючу графіку на зображення, яке розміщуєте, натисніть Ctrl+Z (Windows) або Command+Z (Mac OS), щоб повернути оригінальне зображення у кадр та відобразити завантажену графіку.
* Щоб розмістити наступну графіку або наступну сторінку багатосторінкового документа PDF, натисніть у потрібному місці макета на значку завантаженої графіки у кадрі. В разі необхідності ви можете міняти розміщення сторінок або змінювати їх без втрати значку завантаженої графіки.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:30, 7 грудня 2011 (EET)

==== Способи вставки графічних об'єктів ====
Команда "Помістити" - це основний спосіб імпорту графічних об'єктів в InDesign, що забезпечує найвищий рівень підтримки дозволів, форматів файлів, багатосторінкових файлів PDF і INDD, а також передачі кольорів. При створенні документа, в якому ці характеристики не особливо важливі, зображення може бути імпортовано в InDesign звичайним методом копіювання та вставки. Однак при виконанні операції вставки графічний об'єкт вбудовується в документ, зв'язок з вихідним графічним файлом порушується і не відображається на панелі "Зв'язки". Тому оновлення графічного об'єкта з вихідного файлу стає неможливим. Тим не менш, при вставці графіки з програми Illustrator зберігається можливість редагування контурів в InDesign.

Набір параметрів, доступних при виконанні операції приміщення графічного файлу, залежить від типу графічного об'єкта. Параметри відображаються в тому випадку, якщо в діалоговому вікні "Помістити" вибрано "Показати параметри імпорту". В іншому випадку InDesign застосовує стандартні параметри або останні настройки, використані при приміщенні графічного файлу даного типу.
Імена поміщених (імпортованих) графічних об'єктів містяться в панелі "Зв'язки".

Примітка. Якщо копіювання перетягуванням або приміщення графічних об'єктів проводилося зі знімного носія (наприклад, компакт-диска), то зв'язок з вихідним файлом об'єкта при видаленні цього носія з системи буде порушено.

Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати графіку без попереднього створення фрейма, переконайтеся, що в документі відсутнє виділення.
Щоб імпортувати графіку до існуючого фрейм, виділіть його. Якщо розміри нового зображення перевищують розмір кадру, можна підігнати їх під потрібний розмір пізніше, вибравши меню "Об'єкт"> "Припасування"> [команда припасування].
Щоб замінити існуюче зображення, виділіть графічний фрейм.
Оберіть "Файл"> "Помістити" і виберіть один або декілька графічних файлів в будь-якому доступному форматі.
Якщо вибрано кілька файлів, то їх поміщають по черзі, клацаючи на документі або перетягуючи по ньому покажчик миші.
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Щоб задати параметри імпорту пов'язані з певним форматом, виконайте одну з таких дій:
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
Утримуючи "Shift", натисніть кнопку "Відкрити" або двічі клацніть ім'я файлу.
Примітка. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 9.0 або пізнішої версії, параметри в діалоговому вікні "Параметри імпорту" ідентичні параметрам імпорту для PDF-файлів. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 5.5-8.x, параметри імпорту ідентичні параметрам імпорту для EPS-файлів.
Якщо відкрилося діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вирішили задати параметри імпорту для конкретного формату), вкажіть параметри імпорту та натисніть кнопку "ОК".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати в новий фрейм, перетягніть вказівник, щоб задати область фрейма. Або клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Примітка. При створенні кадру методом перетягування, його пропорції відповідають пропорціям графічного об'єкта, якщо тільки перетягування не виконується при клавіші "Shift".
Щоб імпортувати в існуючий кадр без його виділення, значком завантаженого графічного об'єкту клацніть в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Щоб замінити існуючий графічний об'єкт, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS), той графічний об'єкт, який потрібно замінити.
Щоб помістити всі задані сторінки багатосторінкового файлу (PDF або INDD) одночасно, з накладенням один на одного, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта там, куди потрібно вставити сторінки, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS).
Щоб помістити наступний графічний об'єкт або сторінку багатосторінкового PDF, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в потрібному місці макета. При необхідності можна прокрутити для переходу в інше місце або на іншу сторінку. Значок завантаженого графічного об'єкта при цьому не пропаде.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 9:10, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри графічного об'єкту ====
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
У діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення" або діалоговому вікні "Помістити" перейдіть на вкладку "Шари".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Попер. Перегляд".
(Тільки для PDF) Якщо поміщається сторінка з багатосторінкового PDF-файлу, вкажіть номер сторінки для перегляду цифрами або за допомогою кнопок зі стрілками.
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожній очей" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Задайте для параметра "При оновленні" одне з наступних значень.
Показувати шари як в Photoshop / PDF-файлі При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Натисніть кнопку "ОК" і виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати об'єкт в новий фрейм, значком завантаженого графічного об'єкта клацніть у тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Щоб імпортувати в існуючий невиділений фрейм, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Якщо існуючий графічний об'єкт випадково замінений при приміщенні, натисніть "Ctrl" + "Z" (Windows) або "Command" + "Z" (Mac OS), щоб відновити у фреймі вихідне зображення і знову відобразити значок завантаженого графічного об'єкта.
Задання видимості шарів для розміщених файлів AI, PSD, PDF і INDD
Після приміщення файлу Photoshop PSD, багатошарового PDF, AI-файлу Illustrator або INDD-файлу InDesign діалогове вікно "Параметри шарів об'єкта" дозволяє управляти видимістю шарів. Якщо PSD-файл Photoshop містить композиції шарів, можна вибрати, яку з них слід відображати. Крім того, можна вказати, чи зберігати параметри видимості або приводити їх у відповідність вихідного файлу при кожному оновленні зв'язку.
Виберіть файл в документі InDesign.
Оберіть "Об'єкт"> "Параметри шару об'єкта".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Перегляд".
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожнє око" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Використовувати видимість шару При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Зміна режиму відображення документа
Документ завжди відкривається з використанням установок "Режиму відображення" за умовчанням. Параметри режиму відображення можна змінити в той час, поки документ відкритий, однак не можна зберегти разом з документом.

При настройці режиму відображення для окремих зображень можна змінити встановлені параметри, так що всі об'єкти стануть використовувати одні й ті ж налаштування.

Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр у вкладеному меню.
Щоб всі об'єкти, налаштовані індивідуально, використовували параметри режиму відображення, встановлені для документа, вимкніть "Перегляд"> "Режим відображення"> "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту" (прапорець означає, що параметр вибрано).
Зміна режиму відображення документа
Щоб зберегти режим відображення для окремих об'єктів після повторного відкриття документа, в діалоговому вікні "Режим відображення" дозвольте параметр "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту".
Вибравши інструмент "Виділення" або "Часткове виділення" , Виділіть імпортований графічний об'єкт.
Виконайте одну з таких дій:
Оберіть "Об'єкт"> "Режим відображення".
Клацніть зображення правою кнопкою миші (Windows) або утримуючи клавішу "Control" (Mac OS) і виберіть параметри відображення в підменю "Режим відображення".
Щоб видалити локальний параметр відображення об'єкта, виберіть параметр "Використовувати налаштування перегляду" в підменю "Режим відображення". Щоб видалити локальні параметри відображення для всіх графічних об'єктів в документі, виберіть параметр "Скинути налаштування відображення на рівні об'єкту" в підменю "Перегляд"> "Режим відображення".
Параметри режиму відображення
Ці параметри керують тим, яким чином графічні об'єкти відображаються на екрані, проте не впливають на якість зображення при друку та імпорті.

Установки меню "Режим відображення" дозволяють призначити режим за замовчуванням для всіх документів, а також налаштувати параметри, які визначають цей режим. Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення прозорості, растрових і векторних зображень.

Швидке відображення вимальовує растрове або векторне зображення у вигляді сірого прямокутника (за замовчуванням). Цей режим слід вибирати в тому випадку, якщо потрібно швидко перегорнути великий обсяг матеріалу, на якому багато зображень і об'єктів прозорості.
Типова якість відображення вимальовує зображення з екранним дозволом (за замовчуванням), достатнє для ідентифікації та розміщення зображення або векторного об'єкта. Це режим за замовчуванням і найбільш швидкий спосіб виведення ідентифікованих зображень.
Висока якість відображення вимальовує растрове або векторне зображення у високій роздільній здатності (за замовчуванням). Цей спосіб забезпечує найвищу якість, проте найменшу продуктивність. Цим режимом слід користуватися для точного підстроювання зображення.
Примітка. Параметри відображення зображення не впливають на вихідну роздільну здатність друкування або експорті документа. При виведенні на друкувальний пристрій з підтримкою PostScript, експорту в XHTML, EPS або PDF вихідний розмір буде залежати від параметрів виводу, встановлених у момент друку або експорту.
Установка режиму відображення за замовчуванням
Параметри "Режим відображення" дозволяють призначити режим відображення за замовчуванням, який в InDesign буде використовуватися для всіх документів. Параметри режиму відображення можна налаштувати або через меню "Перегляд" для документа в цілому, або для окремих об'єктів через меню "Об'єкт". Наприклад, при роботі над проектом, який містить безліч фотографій у високому дозволі (скажімо, каталогом), переважно швидкість відкриття документів. У такому випадку слід встановити режимом відображення за замовчуванням "Швидке відображення". Якщо є необхідність переглядати зображення більш детально, можна перемкнути документ в режим відображення "Типове якість відображення" або "Висока якість відображення" (залишивши за замовчуванням установку "Швидке відображення").

Є також можливість переглядати і перевизначати параметри, що застосовуються до окремих об'єктів. Якщо вибрано "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту", всі установки, застосовані до об'єктів, зберігаються в документі.

Оберіть "Правка"> "Параметри"> "Режим відображення" (Windows) або "InDesign"> "Параметри"> "Режим відображення" (Mac OS).
Для "Перегляд за замовчуванням" виберіть "Стандартний", "Швидкий" або "Якісний". Обраний режим відображення застосовується до всіх створюваним і відкриваються документам.
Виконайте одну з таких дій:
Щоб зберегти параметри режиму відображення, застосовані до окремих об'єктів, виберіть "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Щоб відображати всі графічні об'єкти в режимі відображення за замовчуванням, відмініть виділення цього параметра.
Як параметр "Скорегувати налаштування перегляду" виберіть режим відображення, який необхідно налаштувати, а потім встановіть повзунки для параметрів "Растрові зображення" і "Векторні зображення" в необхідні положення.
Натисніть кнопку "OK".
Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення ефектів прозорості, растрових (бітових) і векторних зображень.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 9:14, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані графічні об'єкти ====

Коли ви поміщаєте графіку, ви бачите версію роздільної здатності екрана для файлу. Таким чином її можна переглянути та розмістити. Однак, фактичний файл графіки можна або зв'язати, або вбудувати.

Зв'язана ілюстрація зв'язана із документом, але не залежить від нього, що призводить в результаті до отримання документа меншого розміру. Ви можете змінювати зв'язану ілюстрацію за допомогою інструмента "Трансформація" та ефектів; однак ви не можете виділяти та редагувати окремі компоненти в ілюстрації. Ви можете неодноразово застосовувати зв'язану графіку без значного збільшення розміру документа; одночасно ви також можете оновлювати всі зв'язки. Під час експорту або друку графіка оригіналу відновлюється, створюючи кінцевий вихід із повної роздільної здатності оригіналів.

Вбудована ілюстрація копіюється в документ при повній роздільній здатності, в результаті отримуємо документ більшого розміру. Ви можете керувати версіями та оновлювати файл в будь-який час; поки ілюстрація вбудована, документ зберігає свій незалежний статус.

Для визначення типу ілюстрації (зв'язана вона чи вбудована) або для зміни її статусу скористайтеся панеллю "Зв'язки".

Якщо бітове зображення, яке ви розміщаєте, має розмір 48 Кб або менше, InDesign автоматично вбудовує у ваш макет зображення із повною роздільною здатністю замість версії з екранною роздільною здатністю. InDesign відображає ці зображення на панелі «Зв'язки» таким чином, ви можете керувати версіями та оновлювати файл будь-коли; але зв'язок не є обов'язковим для оптимального виводу.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:29, 7 грудня 2011 (EET)

=== Макет сторінки ===
==== Елементи макету сторінки ====
==== Майстер макетування ====
=== Загальний макет документа ===

== Друк ==

=== Види друку ===

'''Трафаретний друк''' (шовкографія)

Трафаретний друк: вид друку, при якому відбиток отримують шляхом проходження під тиском фарби через друкуючі елементи трафаретної форми з допомогою друкарського ракеля. Запатентовано о 1907 році у Манчестері під назвою SILK SCREEN PRINTING («друк через шовк» або «шовкодрук»).
У порівнянні з класичними і деякими новими способами друку, можливості яких обмежені вибором формату, задруковуваних матеріалів і товщиною фарбового шару, трафаретний друк наділений перевагами: вибір у широких межах формату, майже необмежені можливості друкувати на різноманітних матеріалах і виробах, плоских і об'ємних форм, широкий інтервал регулювання товщини фарбового шару і відносно дешевий і простий спосіб виготовлення друкарських форм.
Завдяки різноманітним можливостям застосування, простоті і дешевизні виготовлення друкарських форм трафаретний друк широко використовується у цілому світі. У промислово розвинутих країнах в останні роки в результаті появи нових машин, матеріалів і технологій якість трафаретного друку значно зросла. Без проблем друкуються трафаретним способом лінії завтовшки 100 мкм і менше, при оптимальній чіткості контура. Відтворення абсолютної точності розмірів трафаретних друкарських формна відбитках дає можливість стверджувати, що якість цього способу друку рівноцінна класичним способам друку.
Незважаючи на розвиток цифрових засобів друку, шовкотрафаретний друк у багатьох аспектах залишається незамінним - завдяки високій стійкості зображення, екологічності та широкому спектру матеріалів, які задруковуються

'''Тамподрук'''

Тамподрук – це спосіб нанесення фірмового логотипу з печатної форми (кліше) на поверхню, що задруковується, за допомогою тампону. При виробництві корпоративних сувенірів з нанесенням логотипу часто використовують метод тамподруку. Тамподрук дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні ( в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) – пластик, шкло, дерево, метал. Зазвичай, методом тамподруку здійснюється нанесення зображення на ручки, запальнички, брелоки, годинники, калькулятори, попільнички, вироби з пластику, поліетилену, шкіри, на одноразовий посуд, парфумерні упаковки, і канцелярські товари та багато іншого.
Тамподрук – це глибокий непрямий друк , при якому логотип на продукцію наноситься за допомогою тампону. Можливий друк в один, два і три кольори. Тамподрук – більш економний спосіб друку і на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках.

'''Трансферний друк'''

Технологія термотрансферного друку полягає в переносі зображення на готовий виріб із застосуванням проміжного носія (термотрансферного паперу або плівки).
Зображення наноситься в дзеркальному режимі на робочу поверхню паперу зі спеціальним покриттям. Для формування зображення може бути застосований шовкотрафаретний друк або лазерний чи струменевий повноколірний друк.
Отриману картинку позиціонують на виробі та притискають термопресом. Під дією температури і тиску зображення переводиться з паперу на виріб.

'''Тиснення'''

Один із найпопулярніших видів обробки готової продукції. Зображення, що формується при тисненні, створюється за рахунок перенесення кольорового шару спеціальної фольги або зміни геометрії суцільної поверхні під впливом тиску і високої температури. Розрізняють суцільне (сліпе) та конгревне тиснення.
Суцільне тиснення - гаряче тиснення фольгою, при якому аркуш паперу чи інший використовуваний в якості носія матеріал не деформується, а на його поверхню з фольги переноситься задане зображення.
Конгревне тиснення - вид тиснення, при якому відбувається деформація матеріалу з утворенням барельєфу або горельєфу зображення.
Розрізняють конгрев з фольгою та без фольги. Конгрев також може бути однорівневим, опуклим та вдавленим.
Тиснення можливе на усіх видах картону, щільному папері, на різноманітних переплетених матеріалах, шкірі і шкірозаміннику, на готових виробах з рівною поверхнею, матеріал яких не плавиться під впливом високої температури.
В процесі тиснення використовуються різні види металізованої, кольорової та голографічної фольги різноманітних кольорів, відтінків та текстур малюнку.

'''Різографія'''

Різографія - метод друку, що дозволяє швидко, при необхідності - в присутності замовника, віддрукувати документи, що містять текст і графічні зображення.
Різографія поєднує в собв досягнення сучасної цифрової електроніки - відмінну якість зчитування, обробки і передачі даних з перевагами традиційного трафаретного друку високою продуктивністю, економічністю та надійністю.
Тиражування на різографі є ідеальним рішенням при виготовленні рекламних листівок, буклетів, прайс-листів та іншої бланкової продукції.
Висока швидкість та низька вартість друку роблять різографію одним із самих популярних методів тиражування.

'''Цифровий друк'''

Основна перевага друку на кольоровому лазерному принтері - висока оперативність при невисокій вартості та стабільна висока якість відбитка.
Сучасне обладнання дозволяє швидко (при необхідності - в присутності замовника) виготовити тираж повноколірних візиток, буклетів, обкладинок, наклейок тощо на паперах товщиною до 300 г/м. кв.

--[[Користувач:Kate90|Kate90]] 13:12, 7 грудня 2011 (EET)

=== Види принтерів ===
'''Лазерні принтери'''

Технологія-попередник сучасного лазерного друку з'явилася в 1938 році — Честер Карлсон винайшов спосіб друку, названий електрографія, а потім перейменований в ксерографію. Принцип технології полягав в наступному. На поверхні фотобарабана коротроном (скоротроном) заряду, або валом заряду рівномірно розподіляється статичний заряд, після цього світлодіодним лазером (або світлодіодною лінійкою) на фотобарабані знімається заряд — тим самим на поверхню барабана поміщається приховане зображення. Далі на фотобарабан наноситься тонер, після цього барабан прокочується папером, і тонер переноситься на папір коротроном перенесення, або валом перенесення. Тонер, залежно від знаку його заряду, може притягуватися до поверхні, що зберегла приховане зображення або фону. Після цього папір проходить через блок термозакріплення для фіксації тонера, а фотобарабан очищається від залишків тонера і розряджається у вузлі очищення.

Першим лазерним принтером, став EARS (Ethernet, Alto, Research character generator, Scanned Laser Output Terminal), винайдений в 1971 році в корпорації Xerox, а серійне виробництво було налагоджене в другій половині 1970-х. Принтер Xerox 9700 можна було придбати у той час за 350 тисяч доларів, зате друкував він зі швидкістю 120 стор./хв. ]

'''Світлодіодні принтери'''

Принцип роботи світлодіодних принтерів багато в чому схожий з принципом роботи лазерних. Робота принтера заснована на принципі сухого електростатичного переносу.
Принципова відмінність світлодіодного від лазерного принтера полягає в механізмі освітлення світлочутливого валу. У випадку лазерної технології це робиться одним джерелом світла (лазером), який за допомогою скануючої системи призм та дзеркал пробігає всією поверхнею валу. У світлодіодних ж принтерах замість одного лазера використовується лінійка світлодіодів, розташована вздовж всієї поверхні валу. Кількість світлодіодів в лінійці становить від 2,5 до 10 тисяч штук

'''Струменеві принтери
'''
Принцип дії струменевих принтерів схожий на матричні принтери тим, що зображення на носієві формується з крапок. Але замість головок з голками в струменевих принтерах використовується матриця що друкує рідкими барвниками. Картриджі з барвниками бувають з вбудованою друкуючою головкою — в основному такий підхід використовується компаніями Hewlett-Packard, Lexmark. Фірми Epson, Canon проводять струменеві принтери, в яких друкуюча матриця є деталлю принтера, а змінні картриджі містять тільки барвник. При тривалому простої принтера (тиждень і більше) відбувається висихання залишків барвника на соплах друкуючої головки. Принтер уміє сам автоматично чистити друкуючу головку. Але також можливо провести примусове очищення сопел з відповідного розділу настройок драйвера принтера. При прочищенні сопел друкуючої головки відбувається інтенсивна витрата барвника. Особливо критичне засмічення сопел друкуючої матриці принтерів Epson і Canon. Якщо штатними засобами принтера не вдалося очистити сопла друкуючої головки, то подальше очищення і/або заміна друкуючої головки проводиться в ремонтних майстернях. Заміна картриджа, що містить друкуючу матрицю, на новий проблем не викликає. Друкуючі головки струменевих принтерів створюються з використанням наступних типів подачі барвника:

Безперервна подача (Continuous Ink Jet) — подача фарбника під час друку відбувається безперервно, факт попадання фарбника на запечатувану поверхню визначається модулятором потоку фарбника. Стверджується, що патент на даний спосіб друку виданий Вільяму Томпсону (William Thomson) в 1867 році. У технічній реалізації такої друкуючої головки в сопло під тиском подається фарбник, який на виході з сопла розбивається на послідовність мікрокрапель (об'ємом декількох десятків піколітрів), яким додатково повідомляється електричний заряд. Розбиття потоку фарбника на краплі відбувається розташованим на соплі п'єзокристалу, на якому формується акустична хвиля (частотою в десятки кілогерц). Відхилення потоку крапель проводиться електростатичною відхиляючою системою (дефлектором). Ті краплі фарбника, які не повинні потрапити на запечатувану поверхню, збираються в збірку фарбника і, як правило, повертаються назад в основний резервуар з фарбником. Перший(англ.) струменевий принтер виготовлений з використанням даного способу подачі фарбника випустила Siemens в 1951 році. Подача на вимогу (англ. Drop-on-demand) — подача фарбника з сопла друкуючої головки відбувається тільки тоді, коли фарбник дійсно треба нанести на відповідну соплу область запечатуваної поверхні. Саме цей спосіб подачі фарбника і набув найширшого поширення в сучасних струменевих принтерах.

На даний момент існує дві технічні реалізації даного способу подачі фарбника: П'єзоелектрична (Piezoelectric Ink Jet) — над соплом розташований п'єзокристал з діафрагмою. Коли на п'єзоелемент подається електричний струм він згинається і тягне за собою діафрагму — формується крапля, яка згодом виштовхується на папір. Широкого поширення набула в принтерах компанії Epson. Технологія дозволяє змінювати розмір краплі.

Термічна (Thermal Ink Jet), також звана BubbleJet — Розробник — компанія Canon. Принцип був розроблений в кінці 70-х років. У соплі розташований мікроскопічний нагрівальний елемент, який при проходженні електричного струму миттєво нагрівається до температури близько 500 °C, при нагріванні в чорнилі утворюються газові бульбашки (англ. bubbles — звідси і назва технології), які виштовхують краплі рідини з сопла на носій. У 1981 році технологія була представлена на виставці Canon Grand Fair. У 1985-му з'явилася перша комерційна модель монохромного принтера — Canon BJ-80. У 1988 році з'явився перший кольоровий принтер — BJC-440 формату A2, з роздільною здатністю 400 dpi.

'''Сублімаційні принтери'''

Термосублімація (сублімація) — це швидкий нагрів фарбника, коли пропускається рідка фаза. З твердого фарбника відразу утворюється пара. Чим менша порція, тим більша фотографічна широта (динамічний діапазон) перенесення кольорів. Пігмент кожного з основних кольорів, а їх може бути три або чотири, знаходиться на окремій (або на загальній багатошаровій) тонкій лавсановій стрічці (термосублімаційні принтери фірми Mitsubishi Electric). Друк остаточного кольору відбувається в декілька проходів: кожна стрічка послідовно протягується під щільно притиснутою термоголовкою, що складається з безлічі термоелементів. Ці останні, нагріваючись, переганяють фарбник. Крапки, завдяки малій відстані між головкою і носієм, стабільно позиціонуються і виходять вельми малого розміру. До серйозних проблем друку сублімації можна віднести чутливість вживаного чорнила до ультрафіолету. Якщо зображення не покрити спеціальним шаром, який блокує ультрафіолет, то фарби незабаром вицвітуть. При застосуванні твердих фарбників і додаткового ламінуючого шару з ультрафіолетовим фільтром для оберігання зображення, отримувані відбитки не коробляться і добре переносять вологість, сонячне світло і навіть агресивні середовища, але зростає ціна фотографій. За повноколірність технології сублімації доводиться платити великим часом друку кожної фотографії (друк одного знімка 10х15 см принтером Sony DPP-SV77 займає близько 90 секунд). Вартість друкуючих механізмів фотопринтера Canon Selphy CP-510 всього 59€ 99. До найвідоміших виробників термосублімаційних принтерів відносяться фірми: Mitsubishi, Sony і Toshiba. Фірми — виробники пишуть про фотографічну широту кольори в 24 біти, що більше бажане, чим дійсне. Реально, фотографічна широта кольору складає не більше 17 біт.

'''Матричні принтери'''

Матричні принтери — найстаріші з нині вживаних типів принтерів, його механізм був винайдений в 1964 році корпорацією Seiko Epson. Матричні принтери стали першими пристроями, що забезпечили графічне виведення твердої копії. Зображення формується друкуючою головкою, яка складається з набору голок (голкова матриця), що приводяться в дію електромагнітами. Головка пересувається по-рядково вздовж аркуша, при цьому голки вдаряють по паперу через фарбувальну стрічку, формуючи точкове зображення. Цей тип принтерів називається SIDM (англ. Serial Impact Dot Matrix — послідовні ударно-матричні принтери). Випускалися принтери з 9, 12, 14, 18 і 24 голками в головці. Основного поширення набули 9-ти і 24-х голкові принтери. Якість друку і швидкість графічного друку залежить від числа голок: більше голок — більше крапок.

Принтери з 24-ма голками називають LQ (англ. Letter Quality — якість машинки, що пише). Існують монохромні та 5-кольорні матричні принтери, в яких використовується 4-колірна стрічка CMYK. Зміна кольору проводиться зсувом стрічки вгору-вниз щодо друкуючої головки. Швидкість друку матричних принтерів вимірюється в CPS (англ. characters per second — символах в секунду).
Типовий результат роботи матричного принтеру в режимі draft. Цей малюнок показує фрагмент друку розміром приблизно 4.5×1.5 см

Основними недоліками матричних принтерів є: монохромность, низька швидкість роботи і високий рівень шуму. Матричні принтери поширені до цих пір завдяки дешевизні копії (витратним матеріалом, по суті, є тільки фарбувальна стрічка) і можливості роботи з безперервним (рулонним, фальцованим) і копіювальним папером. Випускаються і швидкісні лінійно-матричні принтери, в яких велика кількість голок, що рівномірно розташовані на човниковому механізмі (фрете) по всій ширині листа. Швидкість таких принтерів вимірюється в LPS (англ. Lines per second — рядках в секунду). Інші принтери Барабанні принтери (drum printer). Перший принтер, що отримав назву UNIPRINTER, був створений в 1953 році компанією Remington Rand для комп'ютера UNIVAC. За принципом дії нагадував друкарську машинку. Основним елементом такого принтера був барабан, що обертався, на поверхні якого розташовувалися рельєфні зображення букв і цифр. Ширина барабана відповідала ширині паперу, а кількість кілець з алфавітом була рівна максимальній кількості символів в рядку. За папером розташовувалася лінійка молоточків, що приводяться в дію електромагнітами. У момент проходження потрібного символу на барабані, що обертається, молоточок ударяв по паперу, притискуючи її через фарбувальну стрічку до барабана. Таким чином, за один оберт барабана можна було надрукувати весь рядок. Далі папір зміщався на один рядок і машина друкувала далі. У СРСР такі машини називалися алфавітно-цифровим друкуючим пристроєм (АЦПУ). Їх роздруки можна впізнати за шрифтом, схожому на шрифт друкарської машинки і буквами, що «стрибають» у рядку. Ромашкові (пелюсткові) принтери (daisywheel printer) за принципом дії були схожі на барабанні, однак мали один набір букв, розташований на гнучких пелюстках пластмасового диска. Диск обертався, і спеціальний електромагніт притискував потрібну пелюстку до фарбувальної стрічки і паперу. Оскільки набір символів був один, було потрібне переміщення друкуючої головки уздовж рядка, і швидкість друку була помітно нижчою, аніж у барабанних принтерів. Замінивши диск з символами, можна було отримати інший шрифт, а вставивши стрічку не чорного кольору — отримати «кольоровий» відбиток.--

'''Використання принтерів не за призначенням'''

Останнім часом все частіше принтери стали використовуватися не тільки для друку на папері. Наприклад, радіоаматори використовують лазерні принтери в «лазерно-прасковій» технології виготовлення плат, наносячи маску, що труїть, використовуючи лазерний принтер. Перспективна технологія друку електронних схем за допомогою принтера, коли в картрідж замість чорнила заливають спеціальні хімічні речовини.

[[Користувач:Kate90|Kate90]] 13:37, 7 грудня 2011 (EET)

=== Формат принтерних файлів ===

Видавничі системи

2011-12-07T11:49:02Z

VLavr: /* Правила набору заголовків */

== Вступ до курсу ==

Добре зроблений дизайн неможливий без грамотно виконаного шрифтового набору. Данні методичні рекомендації присвячені не стильовим особливостям шрифтів та верстання, а їхньому застосуванню в поліграфії. І представлені у вигляді довідника до якого можна звертатися за необхідністю під час виконання проектів пов’язаних з дизайном та верстанням багатосторінкових видань. В стислій формі викладені основні правила набору і верстання, та рекомендації по макетуванню публікацій та роботі з шрифтами. Правилам типографіки декілька століть, за час їх існування змінились технології друкарства, але мета у тіпографіки залишилась незмінною – правильний вибір параметрів набору шрифту та верстання, необхідних для прийнятного читання і образне сприйняття текстової та іншої інформації.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:46, 7 грудня 2011 (EET)

== Правила набору ==
=== Правила набору основного тексту ===

При комп'ютерному наборі тексту необхідно дотримуватися певних правил. Це дозволить отримати тексти, близькі по оформленню до оригінал-макетів, використовуваним при виданні книг. Крім того, правильно оформлені й структуровані тексти легше перенести з однієї платформи на іншу (тобто прочитати в іншій операційній системі) або опублікувати в глобальній мережі Інтернет.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:22, 7 грудня 2011 (EET)

==== Загальні правила набору ====

* Нормальний розмір пробілу між словами під час набору дорівнює одному символу.

* У наборі не повинно бути коридорів, тобто сполучення пробілів між словами по вертикалі (або похилої лінії) у трьох і більше суміжних рядках.

* Абзацні відступи повинні бути однаковими у всьому тексті.

* Останній рядок абзацу повинен бути довшим абзацного виступу не менше, ніж в 1,5 рази.

* Якщо набір виконується без абзацного виступу, то останній рядок повинен бути неповним.

* Довжина рядка повинна бути не більше 60-65 символів.

* На сторінці повинно бути 30-40 рядків.

* Нижня границя тексту на попередній сторінці повинна бути нижче, ніж початок тексту на наступній або не менше 5 рядків.

* Остання сторінка розділу (якщо розділ починаються з нової сторінки) повинна виглядати заповненою хоча б наполовину.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Коридори ====

'''Коридор''' - збіг по вертикалі або косій лінії пропусків між словами у сусідніх трьох або більше рядках, що розбивають набір на якусь подобу колонок, що ускладнює сприйняття тексту, заважає читанню, привертаючи увагу до зовнішньої сторони набору. Напр.:

"Коридори" графічно розділяють текст абзацу або смуги на деяку подобу колонок, а вони можуть ускладнювати сприйняття тексту, через що "коридори" треба усувати як дефект набору.

За техн. правилам набору коридор неприпустимий у трьох рядках в книжкових виданнях, у чотирьох - у виданнях інформаційних та в журналах.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 09:57, 7 грудня 2011 (EET)

==== Переноси ====

При наборі повинні бути дотримані всі граматичні правила переносів. Не допускаються неблагозвучні переноси й переноси, що спотворюють зміст.

Не допускається поділ переносами скорочень, що набираються прописними буквами (ВЛКСМ), прописними з окремими рядковими (КЗпП) і з цифрами (ФА1000).

У книжково-журнальних виданнях числа не повинні бути розділені переносами. У газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії допустимо поділ чисел, з'єднаних знаком тире (1985-1986), причому тире повинне залишатися в першому рядку.

Скорочені назви (і т. д., і т. п. тобто) при переносі не повинні розділятися.

При перенесенні не повинні бути відірвані прізвища від ініціалів і ініціали друг від друга. Перенесення з розривом прізвища допускається.

Не повинні бути відокремлені при перенесенні скорочені слова від імен власних (тов. Іванов), в газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії це припустимо.

Не допускається розміщення в різних рядках чисел і їхніх найменувань (250 кг), знаків номера й параграфа й стосовних до них чисел (№ 25), а також позначень пунктів перерахування й початку тексту (5. Набір ...).

При наборі на великий формат у книжкових виданнях допускається не більше чотирьох переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше семи.

При наборі на малий формат до 31 / 2 кв. допускається в книжкових виданнях не більше п'яти переносів підряд, у журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії - не більше восьми переносів.

Набір знаків і цифр. Розділові знаки (крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, три крапки, знак і знак питання знаки) від попередніх слів не повинні бути відбиті. Многоточие на початку пропозиції не відбивається від наступного за ним слова. У наборі "вразрядку" відбиття знаків і цифр не повинні бути збільшені.

Дефіс від попередніх і наступних елементів набору не відбивається; виняток становить набір "вразрядку", при якому дефіс, так само як і букви, відбивають на величину розрядки.

Тире на початку абзацного відступу повинне бути відділене від наступного тексту на половину кеглі. Тире за комою або крапкою, а також між числами в значенні «от-до» повинне бути розташоване без відбиття. У всіх інших випадках тире відбивається.

Отже при ручному перенесенні, переносячи слова з рядка на рядок, потрібно дотримуватися наступних правил:

* переносити не менше чотирьох букв;

* не відокремлювати ініціали від прізвищ, а знаки номера, параграфа, градуси, відсотка, позначення одиниць виміру, позначення дня, місяця, року не відокремлювати від цифр;

* не відокремлювати предмет від його номера;

* не переносити на нову сторінку тільки один підпис (з підписом має бути перенесено кілька рядків тексту).

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:11, 7 грудня 2011 (EET)

==== Абзаци ====

Абзацні відступи у виданні повинні бути однаковими незалежно від кегля окремих частин тексту. Допустимі відхилення в текстах різних кеглів 1 п.

При наборі з абзацним відступом кінцевий рядок абзацу повинен бути більше абзацного відступу не менш ніж в 1,5 рази і коротше повного рядка не менше ніж на 11 / 2 кегельних або бути повним. При наборі без абзаців кінцевий рядок абзацу повинен бути не менше 2 кегельних шрифту і коротше повного рядка не менше ніж на 1 / 2 кв.

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 10:02, 7 грудня 2011 (EET)

==== Шрифт ====

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприйняття та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають «гротески», оскільки останні неконтрастні, цільні за рисунком.
Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслень, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагою в розрізнюваності мають шрифти з відчутними між- та внутрілітерними просвітами.

Що стосується вибору шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше – вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них – використання шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких зустрічаються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні «випадають» із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних «потвор», які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.
У видавців, які продовжують використовувати технологію металевого складання і фотосинтезу, проблема шрифтового оформлення видань вирішується важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використання шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

''На вибір рисунка шрифту для видання впливають:''
* вид видання (книга, газета, журнал);
* вид літератури (художня, наукова, дитяча);
* виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегль, накреслення);
* технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, пробіли між словами, розташування на сторінці);
* економічність;
* естетичність;
* зручність читання.
''Рекомендується дотримуватися таких основних правил при виборі шрифтового оформлення видань:''
* стриманість, а деякою мірою і строгість;
* послідовність та узгодженість;
* чіткість і розбірливість шрифту;
* контраст.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного тексту й рубаних - для заголовків й інших елементів. Але немає правил без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними гарнітурами, у іншому тільки із зарубками. Треба тільки враховувати, що текст, набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується більших обсягів.
Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.
При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур) визначте, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тому, що лазерні принтери друкують букви більш товстими, ніж вони виходять на фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим товстіше виходять букви. У кожному разі, перш ніж приймати рішення, переглянете пробні відбитки.
Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення. Уникайте однакових гарнітур для заголовків й основного тексту. З іншого боку, для заголовків і підзаголовків краще використати схожі гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує декілька гарнітур.

Якщо заголовок займає більше трьох рядків, гарнітура повинна бути рівною по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка й тексту збігаються, відокремте заголовок від тексту. Використовуючи напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менше трьох рядків, ефектно виглядає гарнітура більш солідного вигляду, ніж в основного тексту.
Намагайтеся не застосовувати на смузі більше трьох різних гарнітур, а обходьтеся різними накресленнями однієї гарнітури в елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках й ін). Однак деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використати їх як варіанти однієї гарнітури.

Курсив застосовується у рядках із прізвищами авторів, бічних заголовках і заголовках-кватирках.

''Вибираючи шрифт, дизайнер, як правило, ставить перед собою три запитання:''
* Чи добре розпізнається шрифтовий рисунок?
* Чи відповідає він характеру і стилю складального тексту?
* Чи задовольняє шрифт читача естетично?

[[Файл:Шрифт.JPG]]

--[[Користувач:Slasher|Slasher]] 13:34, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору заголовків ===
Гарнітура та кегль шрифту заголовків, а також і розміщення повинні відповідати розмітці в оригіналі або макеті. Заголовки, що складаються з двох або кількох рядків, повинні бути розбиті на рядки за змістом. При розподілі заголовків на рядки не допускаються переноси у словах і залишати в кінці рядка прийменники, сполучники і прислівники.

При наборі заголовків окремими рядками, між словами повинен бути пропуск в одну напівкегельну. Якщо заголовки набирають широкими шрифтами або прописними буквами, пробіли між словами повинні бути збільшені на 2 п. Якщо рядок заголовка менше формату набору на 1-2 кегельну, він повинен бути доведений до повного формату збільшенням пробілу між словами.

Між рядками заголовків, набраних великими літерами, інтервал повинен бути збільшеним на 2 п. У заголовках, набраних великими літерами кегля 16 і вище, повинна бути вирівняна візуально нерівномірність пробілів між буквами, шляхом додавання тонких шпацій між літерами з прямими штрихами.

Заголовки, які йдуть в підбір із текстом, повинні бути набрані як звичайні виділення, в таких заголовках дозволені і переноси слів. Заголовки, набрані в підбір, що закінчуються крапкою (для напівжирного шрифту - напівжирною крапкою), виділяють від тексту на кегельну шрифту, якщо точки немає - пробілом між словами.

При вставці заголовків до тексту методом так званої кватирки, формат втяжок по всьому виданню повинен бути однаковий - приблизно 1 / 4 формату рядка набору. Для того щоб такий заголовок був повністю закритий текстом, дозволяється перенесення заголовка на 1-2 рядки після попереднього кінцевого і ліквідація абзаців в рядках зі втяжкою і в рядку, що закриває заголовок знизу.

Порядковий номер всіх видів заголовків, що набирається в одному рядку з текстом, повинен бути відбитий напівкегельною незалежно від того, чи є після номера крапка.

В кінці заголовків, виключених окремими рядками, точок бути не повинно.

Якщо в якості заголовка (для поділу тексту) застосовують три зірочки, то вони повинні бути розділені напівкегельною, причому одна або дві зірочки повинні перебувати на верхній лінії, решта - на нижній.

Якщо ініціали розміщують вище тексту, то необхідно витримати лінію шрифту в першому рядку тексту. Якщо ініціали врізають в текст, то вони повинні бути вирівняні по верхній лінії першого рядка. Текст першого рядка повинен бути набраний впритул до ініціалу, інші рядки відбиті від ініціалу на напівкегельну.

[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 13:49, 7 грудня 2011 (EET)

=== Правила набору спеціалізованих текстів ===

== Робота в видавничій системі ==
=== Текстові об'єкти ===
==== Створення текстового об'єкту ====
Текст в '''InDesign''' міститься в рамках, які називаються текстовими кадрами. (Текстові кадри схожі на текстові вікна у QuarkXPress та текстові блоки в Adobe PageMaker.)

Як і з графічні кадри, текстові кадри можна переміщати, змінювати розмір та заміняти. Інструмент, за допомогою якого виділений текстовий кадр, визначає тип змін, які можна здійснити:

* Інструмент "Текст" дозволяє вводити чи редагувати текст у кадрі.

* Інструмент "Виділення" дозволяє виконувати загальні задачі для макета, як-от розміщення та встановлення розміру кадру.

* Інструмент "Часткове виділення" дозволяє змінювати форму кадру.

Текстові кадри можна також з'єднувати з іншими текстовими кадрами, щоб текст в одному кадрі міг переходити в інший кадр. З'єднані таким чином кадри є зв'язаними. Текст, який проходить через один чи більше зв'язаних кадрів, називається матеріалом. При розміщенні (імпорті) файлу текстової обробки він потрапляє в документ у формі єдиного матеріалу незалежно від того, скільки кадрів він може зайняти.

Текстові кадри можуть мати декілька стовпців. Текстові кадри можна створити на основі стовпців тексту, хоча кадри і не залежать від них. Іншими словами, текст, розміщений у двох стовпцях, можна розмістити на сторінці з чотирма стовпцями. Текстові кадри можна розмістити також на шаблон-сторінках, а текст приймати все одно на сторінках документа.
Якщо постійно використовується текстовий кадр одного типу, можна створити стиль об'єкта, до якого входитиме форматування текстового кадру, як-от колір рамки та заливки, параметри текстового кадру та ефекти обтікання текстом і прозорості.

Створювати текстові кадри при розміщенні чи вставленні тексту не потрібно — InDesign автоматично додає кадри на основі параметрів стовпця сторінки.

Виконайте одну з таких дій:

* Оберіть інструмент "Текст" , а потім перетягніть, щоб визначити ширину й висоту нового текстового кадру. Перетягніть, утримуючи клавішу Shift, щоб обмежити кадр до квадрату. Коли кнопку миші відпустити, у кадрі з'являється текстовий курсор.

''Створення нового текстового кадру шляхом перетягування''

* Клацніть інструментом "Виділення" вхідну чи вихідну точку іншого текстового кадру, а потім клацніть чи перетягніть, щоб створити інший кадр.

* Для розміщення текстового файлу скористайтеся командою "Помістити".
* Клацніть інструментом "Текст" всередині будь-якого порожнього кадру. Якщо в розділі "Параметри вводу" вибрано параметр "Інструмент "Текст" перетворює кадри на текстові кадри", то порожній кадр перетворюється на текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:21, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри текстового об'єкту ====

Kнопка "''Параметри текстового кадру''" дозволяє змінювати такі параметри як кількість стовпців у кадрі, вертикальне вирівнювання тексту в межах кадру чи відбиття, яке являє собою ширину полів між текстом та кадром.
Налаштування вставки до (зліва) та після (справа) та створення двох стовпців у текстовому кадрі
Якщо властивості текстового кадру потрібно використовувати для багатьох текстових кадрів, створіть стиль об'єкта, який застосовуватиметься до текстових кадрів.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру", або, утримуючи клавішу Alt (Windows) чи Option (Mac OS), двічі клацніть текстовий кадр інструментом виділення.

* Змініть параметри текстового кадру та натисніть кнопку "OK".

Ці параметри текстового кадру доступні під час визначення стилю об'єкта для текстових кадрів. Див. Стилі об'єкта.
Додавання стовпців до текстового кадру

Стовпці у текстовому кадрі можна створити за допомогою діалогового вікна "Параметри текстового кадру".

Створити в текстовому кадрі колонки різної ширини неможливо. Для створення стовпців неоднакової ширини чи висоти додайте розташовані поруч зв'язані текстові кадри на сторінці документа або на шаблоні сторінки.

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* Задайте для текстового кадру кількість стовпців, ширину кожного стовпця та проміжок між кожним стовпцем.

* (Необов'язково) Змінюючи розмір кадру, виберіть варіант "Фіксована ширина шпальти". Якщо вибрано цей варіант, при зміні розміру стовпця може змінитися кількість стовпців, але не їхня ширина.

''Фіксована ширина шпальти''

* Початковий текстовий кадр з 2 стовпцями

* Зміна розміру кадру при знятому виділенні "Фіксована ширина шпальти" (далі 2 стовпці)

* Зміна розміру кадру при виділеному варіанті "Фіксована ширина шпальти" (4 стовпці)

''Зміна відбиття текстового кадру (полів)''

* Виділіть кадр за допомогою інструмента "Виділення" або клацніть всередині текстового кадру чи виділіть текст інструментом "Текст".

* Виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

* У розділі "Відбиття" вкладки "Загальні" введіть потрібні відстані полів "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа". (Клацніть значок "''Зробити всі налаштування однаковими''" , щоб зробити однакові поля з усіх сторін.)

Якщо виділений кадр має непрямокутну форму, параметри "Згори", "Зліва", "Знизу" та "Справа" затемнені, натомість доступним є параметр "Відбиття".

''Параметри відступу базової лінії першого рядка''

Для зміни параметрів відступу базової лінії першого рядка виділеного текстового кадру, виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру" та клацніть вкладку "Параметри відступу базової лінії першого рядка". В меню "Відступ" вкладки "Базова лінія першого рядка" з'являться такі параметри:

* ''На вищий рівень'' Висота символу “d” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Висота початкової літери'' Верх великих літер дотикається верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Інтерліньяж'' Інтерліньяж тексту — це відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Висота Х'' Висота символу “x” у шрифті падає нижче верхнього відбиття текстового кадру.

* ''Сталий'' Задайте відстань від базової лінії першого рядка тексту до верхнього відбиття кадру.

* ''Мін.'' Виберіть мінімальне значення відступу базової лінії. Наприклад, якщо вибрано "Інтерліньяж" і вказано мінімальне значення 1 піку, в InDesign застосовує значення інтерліньяжу, тільки коли воно більше від 1 піки.

Якщо верх текстового кадру треба прив'язати до сітки, виберіть або "Інтерліньяж", або "Фіксований", щоб у наступних кадрах можна було контролювати положення першої базової лінії.

''Встановлення сіток базових ліній для текстового кадру''

У деяких випадках може знадобитися застосувати сітку базової лінії не до всього документа, а до кадру. Щоб застосувати сітку базової лінії до текстового кадру, скористайтеся діалоговим вікном "Параметри текстового кадру". Встановивши сітку базової лінії для текстового кадру, майте на увазі наступне:

Сітка базової лінії документа не з'являється ні поза, ні перед текстовими кадрами, для яких використовуються власні сітки базових ліній.

Якщо в параметрах сітки вибрано «Сітки позаду», тоді сітки базових ліній на основі кадрів йдуть перед сітками базових ліній на основі документа. Якщо «Сітки позаду» не вибрано, тоді сітки базових ліній на основі документа йдуть перед сітками базових ліній на основі кадрів.

* Виберіть команду "Вигляд" > "Сітки та напрямні" > "Показати сітку базових ліній", щоб відобразити всі сітки базових ліній, у т. ч. в текстовому кадрі.

* Виділіть текстовий кадр чи розташуйте курсор у наступному текстовому кадрі, а потім виберіть команду "Об'єкт" > "Параметри текстового кадру".

Якщо треба застосувати сітку базових ліній до всіх кадрів ланцюжка (навіть якщо один чи декілька зв'язаних кадрів не містять тексту), встановіть курсор у текст, виберіть «Правка» > «Виділити все», а потім застосуйте налаштування сітки базової лінії у діалоговому вікні «Параметри текстового кадру».Клацніть вкладку "Параметри базових ліній".У пункті "Сітка базових ліній" виділіть варіант "Використовувати власну сітку базових ліній" або виконайте будь-яку з наступних дій:

* ''Початок'' Введіть значення відступу сітки від верхнього краю сторінки, верхнього поля сторінки, верхнього краю кадру чи верхнього відбиття кадру, залежно від вибору, вказаного в меню "Відносно чого".

* ''Відносно'' Укажіть, відносно чого має починатися сітка базових ліній: відносно верху сторінки, верхнього поля сторінки, верху текстового кадру або верху вставки текстового кадру.

* ''Приріст кожні'' Введіть значення інтервалу між лініями сітки. У більшості випадків задавайте значення, що дорівнює інтерліньяжу основного тексту, щоб вирівняти текст точно із сіткою.

* ''Колір'' Виберіть колір ліній сітки або виберіть (Колір шару), щоб використовувати той самий колір, що й шар, на якому розташований текстовий кадр.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:12, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані текстові об'єкти ====

Текст у кадрі може не залежати від інших кадрів або переводитись між зв'язаними кадрами. Щоб переводити текст між зв'язаними кадрами, спочатку слід зв'язати кадри. Зв'язані кадри можуть бути розташовані на тій самій сторінці чи розвороті, або ж на іншій сторінці документа. Процес зв'язування тексту між кадрами називається зв'язуванням текстових блоків.

Кожний текстовий кадр має вхідний порт та вихідний порт, які використовуються для зв'язування з іншими текстовими кадрами. Порожній вхідний чи вихідний порт вказує відповідно на початок чи кінець матеріалу. Наявність стрілки в порту означає, що цей порт з'єднаний з іншим портом. Червоний хрестик (+) у вихідному порту означає, що в розміщуваному матеріалі ще є нерозміщений текст, але нема текстових кадрів, у яких можна було б його розмістити. Ця невидима решта тексту називається витісненим текстом.
Зв'язані кадри

* Вхідний порт на початку матеріалу

* Вихідний порт вказує на зв'язок з наступним кадром

* Ланцюжок тексту

* Вхідний порт вказує на зв'язок з попереднім кадром

* Вихідний порт вказує на наявність витісненого тексту

Щоб побачити видимі ознаки зв'язаних кадрів, виберіть команду "Вигляд" > "Показати зв'язки тексту". Текстові кадри можна зв'язувати незалежно від того, чи містять вони текст.

''Додавання нового кадру до ланцюжка''

За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.Клацнувши вхідний порт, можна додати кадр перед виділеним, а вихідний — додати кадр після виділеного кадру.

Розташуйте значок завантаженого тексту в місці бажаного розташування нового текстового кадру, а потім клацніть чи протягніть вказівник, щоб утворити новий текстовий кадр.

Коли значок завантаженого тексту активний, можна виконувати багато дій, зокрема перегортати сторінки, створювати нові сторінки, збільшувати та зменшувати зображення. Якщо ви почали зв'язувати два кадри й передумали, зв'язок можна скасувати, клацнувши будь-який інструмент на "Панелі інструментів". Текст втрачено не буде.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

* За допомогою інструмента "Виділення" виділіть текстовий кадр, а потім клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб завантажити значок тексту.

* Розташуйте завантажений значок тексту над кадром, з яким його треба зв'язати. Завантажений значок тексту перетвориться на значок ланцюжка.

''Додавання існуючого кадру до ланцюжка''

Клацніть всередині другого кадру, щоб зв'язати його з першим.

Для відстеження переходу зв'язаного матеріалу з кадру в кадр можна додати автоматичні лінії переходу "продовження в кадрі" та "продовження з кадру".

''Додавання кадру посередині послідовності зв'язаних кадрів''

* Клацніть інструментом "Виділення" вихідний порт у точці матеріалу, де потрібно додати кадр. При відпусканні кнопки миші з'явиться значок завантаженого тексту.

* Протягніть його, щоб додати новий кадр, або виділіть інший текстовий кадр. InDesign зв'яже кадр з послідовністю зв'язаних кадрів, що містять матеріал.

''Розірвання зв'язку текстових кадрів''

При розірванні зв'язку текстового кадру розвивається зв'язок між кадром і всіма наступними кадрами в ланцюжку. Будь-який текст, який до того з'являвся в кадрі, стає витісненим (текст не видаляється). Всі наступні кадри стають порожніми.

Виконайте інструментом "Виділення" одну з наступних дій:

* Двічі клацніть вхідний чи вихідний порт, щоб розбити зв'язок між кадрами.

* Клацніть вхідний чи вихідний порт, який представляє зв'язок з іншим кадром. Наприклад, у ланцюжку з двох кадрів клацніть або вихідний порт першого кадру, або вхідний порт другого кадру. Розташуйте значок завантаженого тексту над попереднім чи наступним кадром щоб відобразити значок розриву зв'язку . Клацніть у кадрі, який треба видалити з ланцюжка.

''Видалення кадру з ланцюжка''

Щоб розбити один матеріал на два матеріали, виріжте текст, який має відноситись до другого матеріалу, розірвіть зв'язок між двома кадрами та вставте текст у перший кадр другого матеріалу.

''Вирізання чи видалення зв'язаних текстових кадрів''

При вирізанні чи видаленні кадрів текст не видаляється, а залишається в ланцюжку.
Вирізання кадру з ланцюжка

Кадр можна вирізати з ланцюжка і вставити його в іншому місці. Кадр видаляється разом з копією тексту, але з оригінального матеріалу текст не видаляється. При одночасному вирізанні та вставці послідовності зв'язаних кадрів, вставлені кадри зберігають зв'язок між собою, але втрачають зв'язок з будь-якими іншими кадрами оригінального матеріалу.

* Виділіть інструментом "Виділення" один чи більше кадрів (щоб виділити декілька об'єктів, натисніть клавішу Shift і клацніть мишею).

* Виберіть "Правка" > "Вирізати". Кадр зникне, а весь текст, який він містив, перейде до наступного кадру матеріалу. При вирізанні останнього кадру в матеріалі текст зберігається як витіснений текст в попередньому кадрі.

* Якщо від'єднаний кадр треба використати в іншому місці документа, перейдіть на сторінку, де має з'явитися від'єднаний текст, та виберіть "Правка" > "Вставка".

''Видалення кадру з ланцюжка''

При видаленні текстового кадру, який входить до складу ланцюжка, текст не видаляється: він стає витісненим чи переходить до наступного за порядком кадру. Якщо текстовий кадр не з'єднаний з жодним іншим кадром, видаляються кадр і текст.

Щоб виділити кадр, виконайте одну з наступних дій:

* Клацніть кадр інструментом виділення.

* Утримуючи клавішу Ctrl (Windows) чи Command (Mac OS), клацніть кадр інструментом "Текст".

* Натисніть клавішу Backspace чи Delete.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:20, 7 грудня 2011 (EET)

=== Графічні об'єкти ===
==== Створення графічного об'єкту ====

Команда «Помістити» — це основний спосіб для здійснення імпорту графіки до InDesign, тому що він забезпечує найвищий рівень підтримки роздільної здатності, файлових форматів, багатосторінкових PDF-файлів та файлів INDD, а також кольорів. Якщо ви створюєте документ, в якому ці ознаки не є критичними, ви можете здійснювати вставлення та копіювання для імпорту вашої графіки в InDesign. Однак, шляхом вставлення ви вбудовуєте графіку в документ; зв'язок з оригінальним графічним файлом руйнується та не з'являється на панелі «Зв'язки», і ви не можете оновити графіку у файлі оригіналу. Однак вставлення графіки програми Illustrator дозволяє редагувати контури в InDesign. Див. Імпортування графіки Adobe Illustrator.

Доступність параметрів під час розміщення графічного файлу залежать від типу графіки. Ці параметри відображуються, коли ви обираєте команду "Показати параметри імпорту" у діалоговому вікні "Помістити". Якщо ви не обираєте команду "Показати параметри імпорту", InDesign застосовує параметри за замовчуванням або параметри, які востаннє застосовувалися під час розміщення графічного файлу такого типу.

Імена графіки, яку ви розмістили (імпортували) з'являються на панелі "Посилання".
Примітка: Якщо ви переміщуєте або перетягуєте графіку із пересувного носія, наприклад, із CD-ROM, зв'язок буде розірвано під час видалення цього носія із вашої системи.

* Зробіть одне з наступного:
** Для того, щоб імпортувати графіку не створюючи кадр, перевірте, чи в документі не виділено жодного елемента.
** Щоб імпортувати графіку до існуючого кадру, виділіть його. Якщо нове зображення більше за розмір кадру, ви можете змінити кадр пізніше, обравши "Об'єкт > Припасування" > [команда припасування].
** Щоб замінити існуюче зображення, виділіть його графічний кадр.
* Оберіть "Файл > Помістити" та виділіть один або декілька графічних файлів будь-якого доступного формату.
* Якщо ви виділяєте декілька файлів, ви можете розмістити їх одночасно у документі, клацнувши кнопкою миші або перетягнувши їх у документ. (Див. Розміщення декількох графічних файлів).
* Щоб замінити виділений вами об'єкт, оберіть "Замінити виділений елемент".
* Щоб налаштувати параметри для імпорту у певному форматі, виконайте одну з наступних дій:
** Виберіть "Показати параметри імпорту" та натисніть "Відкрити".
** Натискаючи "Відкрити", утримуйте клавішу Shift або двічі клацніть кнопкою миші на кадрі файлу, також утримуючи клавішу Shift.
* Якщо з'являється діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вибрали налаштування параметрів імпорту у певному форматі), виберіть параметри імпорту та натисніть OK. (Див. Параметри імпорту для графіки.)
* Зробіть одне з наступного:
** Для імпорту до нового кадру перетягніть, щоб створити кадр. Або натисніть значок завантаженої графіки на макеті на тому місці, де має з'явитися верхній лівий кут графіки.
** Для імпорту до існуючого невиділеного кадру, натисніть на значок завантаженої графіки у будь-якому місці кадру.
** Для здійснення імпорту до існуючого виділеного кадру вам не потрібно нічого робити. Зображення автоматично з'явиться у кадрі.
** Для заміни існуючої графіки утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та одночасно натисніть значок завантаженої графіки на графіці, яку ви хочете замінити.
** Для одночасного розміщення всіх зазначених сторінок багатосторінкового файлу (такого, як PDF чи INDD) , щоб одна сторінка перекривала іншу, утримуйте натиснутою клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS) та клацніть значок завантаженої графіки в тому місці, де ви хочете, щоб звилися сторінки.
** Якщо ви випадково замінили існуючу графіку на зображення, яке розміщуєте, натисніть Ctrl+Z (Windows) або Command+Z (Mac OS), щоб повернути оригінальне зображення у кадр та відобразити завантажену графіку.
* Щоб розмістити наступну графіку або наступну сторінку багатосторінкового документа PDF, натисніть у потрібному місці макета на значку завантаженої графіки у кадрі. В разі необхідності ви можете міняти розміщення сторінок або змінювати їх без втрати значку завантаженої графіки.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:30, 7 грудня 2011 (EET)

==== Способи вставки графічних об'єктів ====
Команда "Помістити" - це основний спосіб імпорту графічних об'єктів в InDesign, що забезпечує найвищий рівень підтримки дозволів, форматів файлів, багатосторінкових файлів PDF і INDD, а також передачі кольорів. При створенні документа, в якому ці характеристики не особливо важливі, зображення може бути імпортовано в InDesign звичайним методом копіювання та вставки. Однак при виконанні операції вставки графічний об'єкт вбудовується в документ, зв'язок з вихідним графічним файлом порушується і не відображається на панелі "Зв'язки". Тому оновлення графічного об'єкта з вихідного файлу стає неможливим. Тим не менш, при вставці графіки з програми Illustrator зберігається можливість редагування контурів в InDesign.

Набір параметрів, доступних при виконанні операції приміщення графічного файлу, залежить від типу графічного об'єкта. Параметри відображаються в тому випадку, якщо в діалоговому вікні "Помістити" вибрано "Показати параметри імпорту". В іншому випадку InDesign застосовує стандартні параметри або останні настройки, використані при приміщенні графічного файлу даного типу.
Імена поміщених (імпортованих) графічних об'єктів містяться в панелі "Зв'язки".

Примітка. Якщо копіювання перетягуванням або приміщення графічних об'єктів проводилося зі знімного носія (наприклад, компакт-диска), то зв'язок з вихідним файлом об'єкта при видаленні цього носія з системи буде порушено.

Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати графіку без попереднього створення фрейма, переконайтеся, що в документі відсутнє виділення.
Щоб імпортувати графіку до існуючого фрейм, виділіть його. Якщо розміри нового зображення перевищують розмір кадру, можна підігнати їх під потрібний розмір пізніше, вибравши меню "Об'єкт"> "Припасування"> [команда припасування].
Щоб замінити існуюче зображення, виділіть графічний фрейм.
Оберіть "Файл"> "Помістити" і виберіть один або декілька графічних файлів в будь-якому доступному форматі.
Якщо вибрано кілька файлів, то їх поміщають по черзі, клацаючи на документі або перетягуючи по ньому покажчик миші.
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Щоб задати параметри імпорту пов'язані з певним форматом, виконайте одну з таких дій:
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
Утримуючи "Shift", натисніть кнопку "Відкрити" або двічі клацніть ім'я файлу.
Примітка. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 9.0 або пізнішої версії, параметри в діалоговому вікні "Параметри імпорту" ідентичні параметрам імпорту для PDF-файлів. При приміщенні графічного об'єкта, створеного в Illustrator 5.5-8.x, параметри імпорту ідентичні параметрам імпорту для EPS-файлів.
Якщо відкрилося діалогове вікно "Помістити" (оскільки ви вирішили задати параметри імпорту для конкретного формату), вкажіть параметри імпорту та натисніть кнопку "ОК".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати в новий фрейм, перетягніть вказівник, щоб задати область фрейма. Або клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Примітка. При створенні кадру методом перетягування, його пропорції відповідають пропорціям графічного об'єкта, якщо тільки перетягування не виконується при клавіші "Shift".
Щоб імпортувати в існуючий кадр без його виділення, значком завантаженого графічного об'єкту клацніть в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Щоб замінити існуючий графічний об'єкт, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS), той графічний об'єкт, який потрібно замінити.
Щоб помістити всі задані сторінки багатосторінкового файлу (PDF або INDD) одночасно, з накладенням один на одного, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта там, куди потрібно вставити сторінки, утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS).
Щоб помістити наступний графічний об'єкт або сторінку багатосторінкового PDF, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в потрібному місці макета. При необхідності можна прокрутити для переходу в інше місце або на іншу сторінку. Значок завантаженого графічного об'єкта при цьому не пропаде.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 9:10, 7 грудня 2011 (EET)

==== Параметри графічного об'єкту ====
Щоб замінити виділений об'єкт, виберіть параметр "Замінити виділений елемент".
Виберіть параметр "Показати параметри імпорту", а потім натисніть кнопку "Відкрити".
У діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення" або діалоговому вікні "Помістити" перейдіть на вкладку "Шари".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Попер. Перегляд".
(Тільки для PDF) Якщо поміщається сторінка з багатосторінкового PDF-файлу, вкажіть номер сторінки для перегляду цифрами або за допомогою кнопок зі стрілками.
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожній очей" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Задайте для параметра "При оновленні" одне з наступних значень.
Показувати шари як в Photoshop / PDF-файлі При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Натисніть кнопку "ОК" і виконайте одну з таких дій:
Щоб імпортувати об'єкт в новий фрейм, значком завантаженого графічного об'єкта клацніть у тому місці макета, де має бути розміщений його лівий верхній кут.
Щоб імпортувати в існуючий невиділений фрейм, клацніть значком завантаженого графічного об'єкта в будь-якому місці цього кадру.
Щоб імпортувати в існуючий виділений кадр, нічого робити не треба. Зображення буде автоматично поміщено в нього.
Якщо існуючий графічний об'єкт випадково замінений при приміщенні, натисніть "Ctrl" + "Z" (Windows) або "Command" + "Z" (Mac OS), щоб відновити у фреймі вихідне зображення і знову відобразити значок завантаженого графічного об'єкта.
Задання видимості шарів для розміщених файлів AI, PSD, PDF і INDD
Після приміщення файлу Photoshop PSD, багатошарового PDF, AI-файлу Illustrator або INDD-файлу InDesign діалогове вікно "Параметри шарів об'єкта" дозволяє управляти видимістю шарів. Якщо PSD-файл Photoshop містить композиції шарів, можна вибрати, яку з них слід відображати. Крім того, можна вказати, чи зберігати параметри видимості або приводити їх у відповідність вихідного файлу при кожному оновленні зв'язку.
Виберіть файл в документі InDesign.
Оберіть "Об'єкт"> "Параметри шару об'єкта".
Для попереднього перегляду зображення виберіть "Перегляд".
(Тільки для PSD-файлів Photoshop) Якщо зображення містить композиції шарів, виберіть потрібну з спливаючого меню "Композиція шарів".
Виконайте одну з таких дій:
Щоб відкрити або закрити набір шарів, клацніть трикутник ліворуч від значка теки.
Щоб приховати шар або набір шарів, клацніть значок "око" поруч з ним.
Щоб відобразити шар або набір шарів, клацніть значок "порожнє око" поруч з ним.
Щоб відобразити тільки вміст певного шару або набору шарів, клацніть значок "око", утримуючи клавішу "Alt" (Windows) або "Option" (Mac OS). Відновити вихідні параметри видимості інших шарів можна повторним виконанням попередньої операції.
Щоб змінити видимість декількох елементів, проведіть покажчиком миші по стовпцю, що містить значки "око".
Використовувати видимість шару При оновленні зв'язку параметри видимості шару приводяться у відповідність параметрам у зв'язаному файлі.
Зберігати налаштування видимості шарів Підтримує параметри видимості шарів у відповідності з параметрами, зазначеними для документа InDesign.
Зміна режиму відображення документа
Документ завжди відкривається з використанням установок "Режиму відображення" за умовчанням. Параметри режиму відображення можна змінити в той час, поки документ відкритий, однак не можна зберегти разом з документом.

При настройці режиму відображення для окремих зображень можна змінити встановлені параметри, так що всі об'єкти стануть використовувати одні й ті ж налаштування.

Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр у вкладеному меню.
Щоб всі об'єкти, налаштовані індивідуально, використовували параметри режиму відображення, встановлені для документа, вимкніть "Перегляд"> "Режим відображення"> "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту" (прапорець означає, що параметр вибрано).
Зміна режиму відображення документа
Щоб зберегти режим відображення для окремих об'єктів після повторного відкриття документа, в діалоговому вікні "Режим відображення" дозвольте параметр "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Оберіть "Перегляд"> "Режим відображення" та оберіть параметр "Дозволити налаштування відображення на рівні об'єкту".
Вибравши інструмент "Виділення" або "Часткове виділення" , Виділіть імпортований графічний об'єкт.
Виконайте одну з таких дій:
Оберіть "Об'єкт"> "Режим відображення".
Клацніть зображення правою кнопкою миші (Windows) або утримуючи клавішу "Control" (Mac OS) і виберіть параметри відображення в підменю "Режим відображення".
Щоб видалити локальний параметр відображення об'єкта, виберіть параметр "Використовувати налаштування перегляду" в підменю "Режим відображення". Щоб видалити локальні параметри відображення для всіх графічних об'єктів в документі, виберіть параметр "Скинути налаштування відображення на рівні об'єкту" в підменю "Перегляд"> "Режим відображення".
Параметри режиму відображення
Ці параметри керують тим, яким чином графічні об'єкти відображаються на екрані, проте не впливають на якість зображення при друку та імпорті.

Установки меню "Режим відображення" дозволяють призначити режим за замовчуванням для всіх документів, а також налаштувати параметри, які визначають цей режим. Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення прозорості, растрових і векторних зображень.

Швидке відображення вимальовує растрове або векторне зображення у вигляді сірого прямокутника (за замовчуванням). Цей режим слід вибирати в тому випадку, якщо потрібно швидко перегорнути великий обсяг матеріалу, на якому багато зображень і об'єктів прозорості.
Типова якість відображення вимальовує зображення з екранним дозволом (за замовчуванням), достатнє для ідентифікації та розміщення зображення або векторного об'єкта. Це режим за замовчуванням і найбільш швидкий спосіб виведення ідентифікованих зображень.
Висока якість відображення вимальовує растрове або векторне зображення у високій роздільній здатності (за замовчуванням). Цей спосіб забезпечує найвищу якість, проте найменшу продуктивність. Цим режимом слід користуватися для точного підстроювання зображення.
Примітка. Параметри відображення зображення не впливають на вихідну роздільну здатність друкування або експорті документа. При виведенні на друкувальний пристрій з підтримкою PostScript, експорту в XHTML, EPS або PDF вихідний розмір буде залежати від параметрів виводу, встановлених у момент друку або експорту.
Установка режиму відображення за замовчуванням
Параметри "Режим відображення" дозволяють призначити режим відображення за замовчуванням, який в InDesign буде використовуватися для всіх документів. Параметри режиму відображення можна налаштувати або через меню "Перегляд" для документа в цілому, або для окремих об'єктів через меню "Об'єкт". Наприклад, при роботі над проектом, який містить безліч фотографій у високому дозволі (скажімо, каталогом), переважно швидкість відкриття документів. У такому випадку слід встановити режимом відображення за замовчуванням "Швидке відображення". Якщо є необхідність переглядати зображення більш детально, можна перемкнути документ в режим відображення "Типове якість відображення" або "Висока якість відображення" (залишивши за замовчуванням установку "Швидке відображення").

Є також можливість переглядати і перевизначати параметри, що застосовуються до окремих об'єктів. Якщо вибрано "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту", всі установки, застосовані до об'єктів, зберігаються в документі.

Оберіть "Правка"> "Параметри"> "Режим відображення" (Windows) або "InDesign"> "Параметри"> "Режим відображення" (Mac OS).
Для "Перегляд за замовчуванням" виберіть "Стандартний", "Швидкий" або "Якісний". Обраний режим відображення застосовується до всіх створюваним і відкриваються документам.
Виконайте одну з таких дій:
Щоб зберегти параметри режиму відображення, застосовані до окремих об'єктів, виберіть "Зберегти налаштування відображення на рівні об'єкту".
Щоб відображати всі графічні об'єкти в режимі відображення за замовчуванням, відмініть виділення цього параметра.
Як параметр "Скорегувати налаштування перегляду" виберіть режим відображення, який необхідно налаштувати, а потім встановіть повзунки для параметрів "Растрові зображення" і "Векторні зображення" в необхідні положення.
Натисніть кнопку "OK".
Кожен з режимів відображення має окремі параметри для відображення ефектів прозорості, растрових (бітових) і векторних зображень.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 9:14, 7 грудня 2011 (EET)

==== Зв'язані графічні об'єкти ====

Коли ви поміщаєте графіку, ви бачите версію роздільної здатності екрана для файлу. Таким чином її можна переглянути та розмістити. Однак, фактичний файл графіки можна або зв'язати, або вбудувати.

Зв'язана ілюстрація зв'язана із документом, але не залежить від нього, що призводить в результаті до отримання документа меншого розміру. Ви можете змінювати зв'язану ілюстрацію за допомогою інструмента "Трансформація" та ефектів; однак ви не можете виділяти та редагувати окремі компоненти в ілюстрації. Ви можете неодноразово застосовувати зв'язану графіку без значного збільшення розміру документа; одночасно ви також можете оновлювати всі зв'язки. Під час експорту або друку графіка оригіналу відновлюється, створюючи кінцевий вихід із повної роздільної здатності оригіналів.

Вбудована ілюстрація копіюється в документ при повній роздільній здатності, в результаті отримуємо документ більшого розміру. Ви можете керувати версіями та оновлювати файл в будь-який час; поки ілюстрація вбудована, документ зберігає свій незалежний статус.

Для визначення типу ілюстрації (зв'язана вона чи вбудована) або для зміни її статусу скористайтеся панеллю "Зв'язки".

Якщо бітове зображення, яке ви розміщаєте, має розмір 48 Кб або менше, InDesign автоматично вбудовує у ваш макет зображення із повною роздільною здатністю замість версії з екранною роздільною здатністю. InDesign відображає ці зображення на панелі «Зв'язки» таким чином, ви можете керувати версіями та оновлювати файл будь-коли; але зв'язок не є обов'язковим для оптимального виводу.

--[[Користувач:Mrtrytocatchup|Mrtrytocatchup]] 13:29, 7 грудня 2011 (EET)

=== Макет сторінки ===
==== Елементи макету сторінки ====
==== Майстер макетування ====
=== Загальний макет документа ===

== Друк ==

=== Види друку ===

'''Трафаретний друк''' (шовкографія)

Трафаретний друк: вид друку, при якому відбиток отримують шляхом проходження під тиском фарби через друкуючі елементи трафаретної форми з допомогою друкарського ракеля. Запатентовано о 1907 році у Манчестері під назвою SILK SCREEN PRINTING («друк через шовк» або «шовкодрук»).
У порівнянні з класичними і деякими новими способами друку, можливості яких обмежені вибором формату, задруковуваних матеріалів і товщиною фарбового шару, трафаретний друк наділений перевагами: вибір у широких межах формату, майже необмежені можливості друкувати на різноманітних матеріалах і виробах, плоских і об'ємних форм, широкий інтервал регулювання товщини фарбового шару і відносно дешевий і простий спосіб виготовлення друкарських форм.
Завдяки різноманітним можливостям застосування, простоті і дешевизні виготовлення друкарських форм трафаретний друк широко використовується у цілому світі. У промислово розвинутих країнах в останні роки в результаті появи нових машин, матеріалів і технологій якість трафаретного друку значно зросла. Без проблем друкуються трафаретним способом лінії завтовшки 100 мкм і менше, при оптимальній чіткості контура. Відтворення абсолютної точності розмірів трафаретних друкарських формна відбитках дає можливість стверджувати, що якість цього способу друку рівноцінна класичним способам друку.
Незважаючи на розвиток цифрових засобів друку, шовкотрафаретний друк у багатьох аспектах залишається незамінним - завдяки високій стійкості зображення, екологічності та широкому спектру матеріалів, які задруковуються

'''Тамподрук'''

Тамподрук – це спосіб нанесення фірмового логотипу з печатної форми (кліше) на поверхню, що задруковується, за допомогою тампону. При виробництві корпоративних сувенірів з нанесенням логотипу часто використовують метод тамподруку. Тамподрук дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні ( в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) – пластик, шкло, дерево, метал. Зазвичай, методом тамподруку здійснюється нанесення зображення на ручки, запальнички, брелоки, годинники, калькулятори, попільнички, вироби з пластику, поліетилену, шкіри, на одноразовий посуд, парфумерні упаковки, і канцелярські товари та багато іншого.
Тамподрук – це глибокий непрямий друк , при якому логотип на продукцію наноситься за допомогою тампону. Можливий друк в один, два і три кольори. Тамподрук – більш економний спосіб друку і на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках.

'''Трансферний друк'''

Технологія термотрансферного друку полягає в переносі зображення на готовий виріб із застосуванням проміжного носія (термотрансферного паперу або плівки).
Зображення наноситься в дзеркальному режимі на робочу поверхню паперу зі спеціальним покриттям. Для формування зображення може бути застосований шовкотрафаретний друк або лазерний чи струменевий повноколірний друк.
Отриману картинку позиціонують на виробі та притискають термопресом. Під дією температури і тиску зображення переводиться з паперу на виріб.

'''Тиснення'''

Один із найпопулярніших видів обробки готової продукції. Зображення, що формується при тисненні, створюється за рахунок перенесення кольорового шару спеціальної фольги або зміни геометрії суцільної поверхні під впливом тиску і високої температури. Розрізняють суцільне (сліпе) та конгревне тиснення.
Суцільне тиснення - гаряче тиснення фольгою, при якому аркуш паперу чи інший використовуваний в якості носія матеріал не деформується, а на його поверхню з фольги переноситься задане зображення.
Конгревне тиснення - вид тиснення, при якому відбувається деформація матеріалу з утворенням барельєфу або горельєфу зображення.
Розрізняють конгрев з фольгою та без фольги. Конгрев також може бути однорівневим, опуклим та вдавленим.
Тиснення можливе на усіх видах картону, щільному папері, на різноманітних переплетених матеріалах, шкірі і шкірозаміннику, на готових виробах з рівною поверхнею, матеріал яких не плавиться під впливом високої температури.
В процесі тиснення використовуються різні види металізованої, кольорової та голографічної фольги різноманітних кольорів, відтінків та текстур малюнку.

'''Різографія'''

Різографія - метод друку, що дозволяє швидко, при необхідності - в присутності замовника, віддрукувати документи, що містять текст і графічні зображення.
Різографія поєднує в собв досягнення сучасної цифрової електроніки - відмінну якість зчитування, обробки і передачі даних з перевагами традиційного трафаретного друку високою продуктивністю, економічністю та надійністю.
Тиражування на різографі є ідеальним рішенням при виготовленні рекламних листівок, буклетів, прайс-листів та іншої бланкової продукції.
Висока швидкість та низька вартість друку роблять різографію одним із самих популярних методів тиражування.

'''Цифровий друк'''

Основна перевага друку на кольоровому лазерному принтері - висока оперативність при невисокій вартості та стабільна висока якість відбитка.
Сучасне обладнання дозволяє швидко (при необхідності - в присутності замовника) виготовити тираж повноколірних візиток, буклетів, обкладинок, наклейок тощо на паперах товщиною до 300 г/м. кв.

--[[Користувач:Kate90|Kate90]] 13:12, 7 грудня 2011 (EET)

=== Види принтерів ===
'''Лазерні принтери'''

Технологія-попередник сучасного лазерного друку з'явилася в 1938 році — Честер Карлсон винайшов спосіб друку, названий електрографія, а потім перейменований в ксерографію. Принцип технології полягав в наступному. На поверхні фотобарабана коротроном (скоротроном) заряду, або валом заряду рівномірно розподіляється статичний заряд, після цього світлодіодним лазером (або світлодіодною лінійкою) на фотобарабані знімається заряд — тим самим на поверхню барабана поміщається приховане зображення. Далі на фотобарабан наноситься тонер, після цього барабан прокочується папером, і тонер переноситься на папір коротроном перенесення, або валом перенесення. Тонер, залежно від знаку його заряду, може притягуватися до поверхні, що зберегла приховане зображення або фону. Після цього папір проходить через блок термозакріплення для фіксації тонера, а фотобарабан очищається від залишків тонера і розряджається у вузлі очищення.

Першим лазерним принтером, став EARS (Ethernet, Alto, Research character generator, Scanned Laser Output Terminal), винайдений в 1971 році в корпорації Xerox, а серійне виробництво було налагоджене в другій половині 1970-х. Принтер Xerox 9700 можна було придбати у той час за 350 тисяч доларів, зате друкував він зі швидкістю 120 стор./хв. ]

'''Світлодіодні принтери'''

Принцип роботи світлодіодних принтерів багато в чому схожий з принципом роботи лазерних. Робота принтера заснована на принципі сухого електростатичного переносу.
Принципова відмінність світлодіодного від лазерного принтера полягає в механізмі освітлення світлочутливого валу. У випадку лазерної технології це робиться одним джерелом світла (лазером), який за допомогою скануючої системи призм та дзеркал пробігає всією поверхнею валу. У світлодіодних ж принтерах замість одного лазера використовується лінійка світлодіодів, розташована вздовж всієї поверхні валу. Кількість світлодіодів в лінійці становить від 2,5 до 10 тисяч штук

'''Струменеві принтери
'''
Принцип дії струменевих принтерів схожий на матричні принтери тим, що зображення на носієві формується з крапок. Але замість головок з голками в струменевих принтерах використовується матриця що друкує рідкими барвниками. Картриджі з барвниками бувають з вбудованою друкуючою головкою — в основному такий підхід використовується компаніями Hewlett-Packard, Lexmark. Фірми Epson, Canon проводять струменеві принтери, в яких друкуюча матриця є деталлю принтера, а змінні картриджі містять тільки барвник. При тривалому простої принтера (тиждень і більше) відбувається висихання залишків барвника на соплах друкуючої головки. Принтер уміє сам автоматично чистити друкуючу головку. Але також можливо провести примусове очищення сопел з відповідного розділу настройок драйвера принтера. При прочищенні сопел друкуючої головки відбувається інтенсивна витрата барвника. Особливо критичне засмічення сопел друкуючої матриці принтерів Epson і Canon. Якщо штатними засобами принтера не вдалося очистити сопла друкуючої головки, то подальше очищення і/або заміна друкуючої головки проводиться в ремонтних майстернях. Заміна картриджа, що містить друкуючу матрицю, на новий проблем не викликає. Друкуючі головки струменевих принтерів створюються з використанням наступних типів подачі барвника:

Безперервна подача (Continuous Ink Jet) — подача фарбника під час друку відбувається безперервно, факт попадання фарбника на запечатувану поверхню визначається модулятором потоку фарбника. Стверджується, що патент на даний спосіб друку виданий Вільяму Томпсону (William Thomson) в 1867 році. У технічній реалізації такої друкуючої головки в сопло під тиском подається фарбник, який на виході з сопла розбивається на послідовність мікрокрапель (об'ємом декількох десятків піколітрів), яким додатково повідомляється електричний заряд. Розбиття потоку фарбника на краплі відбувається розташованим на соплі п'єзокристалу, на якому формується акустична хвиля (частотою в десятки кілогерц). Відхилення потоку крапель проводиться електростатичною відхиляючою системою (дефлектором). Ті краплі фарбника, які не повинні потрапити на запечатувану поверхню, збираються в збірку фарбника і, як правило, повертаються назад в основний резервуар з фарбником. Перший(англ.) струменевий принтер виготовлений з використанням даного способу подачі фарбника випустила Siemens в 1951 році. Подача на вимогу (англ. Drop-on-demand) — подача фарбника з сопла друкуючої головки відбувається тільки тоді, коли фарбник дійсно треба нанести на відповідну соплу область запечатуваної поверхні. Саме цей спосіб подачі фарбника і набув найширшого поширення в сучасних струменевих принтерах.

На даний момент існує дві технічні реалізації даного способу подачі фарбника: П'єзоелектрична (Piezoelectric Ink Jet) — над соплом розташований п'єзокристал з діафрагмою. Коли на п'єзоелемент подається електричний струм він згинається і тягне за собою діафрагму — формується крапля, яка згодом виштовхується на папір. Широкого поширення набула в принтерах компанії Epson. Технологія дозволяє змінювати розмір краплі.

Термічна (Thermal Ink Jet), також звана BubbleJet — Розробник — компанія Canon. Принцип був розроблений в кінці 70-х років. У соплі розташований мікроскопічний нагрівальний елемент, який при проходженні електричного струму миттєво нагрівається до температури близько 500 °C, при нагріванні в чорнилі утворюються газові бульбашки (англ. bubbles — звідси і назва технології), які виштовхують краплі рідини з сопла на носій. У 1981 році технологія була представлена на виставці Canon Grand Fair. У 1985-му з'явилася перша комерційна модель монохромного принтера — Canon BJ-80. У 1988 році з'явився перший кольоровий принтер — BJC-440 формату A2, з роздільною здатністю 400 dpi.

'''Сублімаційні принтери'''

Термосублімація (сублімація) — це швидкий нагрів фарбника, коли пропускається рідка фаза. З твердого фарбника відразу утворюється пара. Чим менша порція, тим більша фотографічна широта (динамічний діапазон) перенесення кольорів. Пігмент кожного з основних кольорів, а їх може бути три або чотири, знаходиться на окремій (або на загальній багатошаровій) тонкій лавсановій стрічці (термосублімаційні принтери фірми Mitsubishi Electric). Друк остаточного кольору відбувається в декілька проходів: кожна стрічка послідовно протягується під щільно притиснутою термоголовкою, що складається з безлічі термоелементів. Ці останні, нагріваючись, переганяють фарбник. Крапки, завдяки малій відстані між головкою і носієм, стабільно позиціонуються і виходять вельми малого розміру. До серйозних проблем друку сублімації можна віднести чутливість вживаного чорнила до ультрафіолету. Якщо зображення не покрити спеціальним шаром, який блокує ультрафіолет, то фарби незабаром вицвітуть. При застосуванні твердих фарбників і додаткового ламінуючого шару з ультрафіолетовим фільтром для оберігання зображення, отримувані відбитки не коробляться і добре переносять вологість, сонячне світло і навіть агресивні середовища, але зростає ціна фотографій. За повноколірність технології сублімації доводиться платити великим часом друку кожної фотографії (друк одного знімка 10х15 см принтером Sony DPP-SV77 займає близько 90 секунд). Вартість друкуючих механізмів фотопринтера Canon Selphy CP-510 всього 59€ 99. До найвідоміших виробників термосублімаційних принтерів відносяться фірми: Mitsubishi, Sony і Toshiba. Фірми — виробники пишуть про фотографічну широту кольори в 24 біти, що більше бажане, чим дійсне. Реально, фотографічна широта кольору складає не більше 17 біт.

'''Матричні принтери'''

Матричні принтери — найстаріші з нині вживаних типів принтерів, його механізм був винайдений в 1964 році корпорацією Seiko Epson. Матричні принтери стали першими пристроями, що забезпечили графічне виведення твердої копії. Зображення формується друкуючою головкою, яка складається з набору голок (голкова матриця), що приводяться в дію електромагнітами. Головка пересувається по-рядково вздовж аркуша, при цьому голки вдаряють по паперу через фарбувальну стрічку, формуючи точкове зображення. Цей тип принтерів називається SIDM (англ. Serial Impact Dot Matrix — послідовні ударно-матричні принтери). Випускалися принтери з 9, 12, 14, 18 і 24 голками в головці. Основного поширення набули 9-ти і 24-х голкові принтери. Якість друку і швидкість графічного друку залежить від числа голок: більше голок — більше крапок.

Принтери з 24-ма голками називають LQ (англ. Letter Quality — якість машинки, що пише). Існують монохромні та 5-кольорні матричні принтери, в яких використовується 4-колірна стрічка CMYK. Зміна кольору проводиться зсувом стрічки вгору-вниз щодо друкуючої головки. Швидкість друку матричних принтерів вимірюється в CPS (англ. characters per second — символах в секунду).
Типовий результат роботи матричного принтеру в режимі draft. Цей малюнок показує фрагмент друку розміром приблизно 4.5×1.5 см

Основними недоліками матричних принтерів є: монохромность, низька швидкість роботи і високий рівень шуму. Матричні принтери поширені до цих пір завдяки дешевизні копії (витратним матеріалом, по суті, є тільки фарбувальна стрічка) і можливості роботи з безперервним (рулонним, фальцованим) і копіювальним папером. Випускаються і швидкісні лінійно-матричні принтери, в яких велика кількість голок, що рівномірно розташовані на човниковому механізмі (фрете) по всій ширині листа. Швидкість таких принтерів вимірюється в LPS (англ. Lines per second — рядках в секунду). Інші принтери Барабанні принтери (drum printer). Перший принтер, що отримав назву UNIPRINTER, був створений в 1953 році компанією Remington Rand для комп'ютера UNIVAC. За принципом дії нагадував друкарську машинку. Основним елементом такого принтера був барабан, що обертався, на поверхні якого розташовувалися рельєфні зображення букв і цифр. Ширина барабана відповідала ширині паперу, а кількість кілець з алфавітом була рівна максимальній кількості символів в рядку. За папером розташовувалася лінійка молоточків, що приводяться в дію електромагнітами. У момент проходження потрібного символу на барабані, що обертається, молоточок ударяв по паперу, притискуючи її через фарбувальну стрічку до барабана. Таким чином, за один оберт барабана можна було надрукувати весь рядок. Далі папір зміщався на один рядок і машина друкувала далі. У СРСР такі машини називалися алфавітно-цифровим друкуючим пристроєм (АЦПУ). Їх роздруки можна впізнати за шрифтом, схожому на шрифт друкарської машинки і буквами, що «стрибають» у рядку. Ромашкові (пелюсткові) принтери (daisywheel printer) за принципом дії були схожі на барабанні, однак мали один набір букв, розташований на гнучких пелюстках пластмасового диска. Диск обертався, і спеціальний електромагніт притискував потрібну пелюстку до фарбувальної стрічки і паперу. Оскільки набір символів був один, було потрібне переміщення друкуючої головки уздовж рядка, і швидкість друку була помітно нижчою, аніж у барабанних принтерів. Замінивши диск з символами, можна було отримати інший шрифт, а вставивши стрічку не чорного кольору — отримати «кольоровий» відбиток.--

'''Використання принтерів не за призначенням'''

Останнім часом все частіше принтери стали використовуватися не тільки для друку на папері. Наприклад, радіоаматори використовують лазерні принтери в «лазерно-прасковій» технології виготовлення плат, наносячи маску, що труїть, використовуючи лазерний принтер. Перспективна технологія друку електронних схем за допомогою принтера, коли в картрідж замість чорнила заливають спеціальні хімічні речовини.

[[Користувач:Kate90|Kate90]] 13:37, 7 грудня 2011 (EET)

=== Формат принтерних файлів ===

Параграфи Артємія Лєбєдєва

2011-01-17T21:33:52Z

VLavr:

==§ 161. Ідея на мінус мільйон==

Про ціну винаходу. Для реалізації більшості ідей потрібно затратити більше коштів ніж ти від цього отримаеш прибутку)

"Кожен винахідник, або дизайнер, який розповідає про свою ідею, повинен чесно говорити: «У мене є ідея на мінус мільйон». "

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/161/ Прочитати повністю]

== § 162. Творча криза==

Творча криза - це глухий кут шляху без сенсу.

Оригінальне і незвичайне неможливо придумати, воно з'являється тільки в результаті роботи над поставленою задачею.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/162/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Gorduarabey|Gorduarabey]] 09:47, 23 листопада 2010 (EET)

== § 145. Безглузда презентація==

"Краща презентація та, яку не показали."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/145/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 20:30, 28 листопада 2010 (EET)

== § 147. Простота ≠ примітивність==

"Дизайн повинен бути простим, але не примітивним."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/147/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 20:30, 28 листопада 2010 (EET)
==Артемий Лебедев соц проэкт==
"Улучшение дорожных знаков в Киеве"
http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/business-lynch/2009/06/15/commented/
--[[Користувач:Alex46|Alex46]] 13:58, 21 грудня 2010 (EET)
==Организация пешеходных переходов с подсветкой в Тюмени==
http://habrahabr.ru/blogs/design/44390/
--[[Користувач:Alex46|Alex46]] 13:59, 21 грудня 2010 (EET)

== § 166. Повітря спільне ==

"У кожної реклами повинно бути чітко окреслене місце"

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/166/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 04:14, 28 грудня 2010 (EET)

== § 150. От обратного ==

"Один з найефективніших дизайнерських прийомів - придумування незручних, незрозумілих і заплутаних рішень."

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/150/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 04:14, 28 грудня 2010 (EET)

==§ 163 Правила написання поштових адрес ==

Раніше реквізити адреси прийнято було писати від більшого до меншого: країна, індекс, місто, вулиця, будинок, квартира, ПІБ. У світі прийнята інша система складання адреси, тому що в світі відправляють багато пошти і дбають про те, щоб вона швидше доходила до місця призначення

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/163/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 14:08, 4 січня 2011 (EET)

==§ 112 Амперсанд ==

Амперсанд - це назва знака &. Про нього треба знати три речі: звідки він узявся, чому так називається і чи потрібен він нам для чого-небудь.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/112/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 14:11, 4 січня 2011 (EET)

==§ 138. Кофе — оно ==

Ознакою псевдоінтеллігентності є зауваження «кави - він». Зазвичай так говорять люди, які не помічають цих помилок у мовленні.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/138/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Влад]] 10:48, 5 січня 2011 (EET)

==§ 103. Хочу как у них ==

Знаки принадлежщие компаниям с превосходными, узнаваемыми, образцовыми товарами и услугами и подрожание им.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/103/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Влад]] 10:55, 5 січня 2011 (EET)

==§ 165. Три правила про ви==

У російській мові існує займенник ви, до якого додаються досить прості правила вживання і невживання.

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/165/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:33, 17 січня 2011 (EET)

==§ 164. Три крапки==

Всім відомі три крапки ...

[http://www.artlebedev.ru/kovodstvo/sections/164/ Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:33, 17 січня 2011 (EET)

Статті Якоба Нільсена

2011-01-17T21:26:52Z

VLavr:

=='''Компьютерные навыки на всю жизнь'''==
Стаття про те, що треба вчити не тому, як користуватися програмами, а треба навчати логіці корисування ними.
Тому що, якщо користувач "зазубрить" як користуватися однією програмою, то він може розгубитися в іншій.
http://www.webmascon.com/topics/imho/5a.asp

=='''Перевернутые пирамиды в киберпространстве'''==

В цій статті висвітлюється те, як треба робити статті, повідомлення тощо.
Розглядається та пояснюється чому викладати думки треба в такому порядку.
http://www.webmascon.com/topics/text/18a.asp

--[[Користувач:Stroganov V|Stroganov V]] 09:49, 23 листопада 2010 (EET)

== Будьте проще ==

Коротко: Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фотографії передають інформацію користувачам набагато краще. Крім того вони створюють у користувачів відчуття контролю за тим, що відбувається і таким чином краще допомагають досягти мети веб-сайту. Інформація для інвесторів. Е-коммерція.Наблюдая за людьми.

=='''Чому простота перемагає?'''==
Існує кілька технологічних перешкод, які заважають складних форм подачі матеріалу стати привабливими для користувачів:
Час завантаження і широта каналу.
Відсутність стандартів на інтерактивність.
Пошук Адаптація матеріалів.

http://www.webmascon.com/topics/designdetails/27a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

==Умение сказать 'Нет' - что делать, когда на сайте чего-то нет==
Якщо на вашому сайті відвідувачі часто шукають те, чого на ньому немає, то краще за все, відразу їм про це сказати. В іншому випадку, у них погіршиться враження про сайт, на якому їм довелося даремно витратити час у пошуках того, чого там не було з самого початку. А кожен незадоволений запит відвідувача знижує повагу і довіру до сайту, знижує ймовірність того, що користувач прийде на нього ще раз і спробує знайти на ньому щось другое.Естественно, найкращим варіантом було б додати на сайт те, що відвідувачі шукають на ньому , щоб задовольнити їхні вимоги. Подібні дії - основа створення зручного Web-сайту. Але іноді ви не маєте можливості це зробити, наприклад:
Будь-які правила, договору, умови ліцензії та інші юридичні документи забороняють вам публікувати що-небудь на сайті. Наприклад, журнал може мати права на публікацію статті в пресі, але не в електронному вигляді.

Ви не можете з фінансових причин це зробити. Наприклад, ваша лінія підтримки продуктів не працює 24 години на добу (або у вас взагалі її немає).

=='''Поступова "відпустка"'''==
Сказавши відвідувачам, що ви не можете задовольнити їх запит, не забудьте все-таки спробувати залишити їх задоволеними.

http://www.webmascon.com/topics/business/5a.asp

--[[Користувач:Den|Den]] 09:51, 23 листопада 2010 (EET)

=="Миф о генеальном дизайнере"==
в этой статье говорится о том что ни один даже самый гениальный Дизайнер не освободит вас от необходимости тщательно тестировать интерфейс продукта перед его выпуском в свет. Поэтому доверять гениальному дизайнеру не стоит по мнногим причинам. Нужно доверять лиш наилучшим принципам и методам разработки дизайна.[[Медіа:http://www.webmascon.com/topics/testing/20a.asp]]

--[[Користувач:Alex_happy|Олексій]] 09:23 листопада 2010 (EET)

== '''Перше правило юзабіліті? Не слухайте користувачів''' ==

Для того щоб розробити нормальний сайт звертайте увагу на що користувачі роблять а не на те що вони говорять!

[http://www.useit.com/alertbox/20010805.html Прочитати повністю]

== '''Будь простішим''' ==

Новітні візуальні технології як правило програють при тестуванні веб-сайтів. Простий текст і чіткі фото передають інформацію користувачам набагато краще!

[http://www.useit.com/alertbox/20030421.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Gorduarabey|Gorduarabey]] 10:19, 23 листопада 2010 (EET)

== Правила написання повідомлень про помилки ==

В цій статті розповідається про правила створення повідомлень про помилки для користувача.

Говориться про "навчання користувачів". Якоб Нільсен стверджує що користувачі не читають комп'ютерну документацію, а тому під час виникнення проблем, потрібно надавати інформацію невеликими порцїями і саме ту яка потрібна.

[http://www.webmascon.com/topics/development/12a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

== Пошук - простий та видимий ==

В цій статті розповідається про важливість пошуку для користувача, та основні принципи його організації(проводиться аналіз поведінки користувача під час використання пошукової системи).

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/6a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Aleksey|Новіков Олексій]] 10:20, 23 листопада 2010 (EET)

==Яскраве форматування, "хитромудрі" слова==

Розміщення важливої інформації у верхній частині веб-сторінки та зображення її ясркаво-червоним кольором на завжди може гарантувати, що кінцевий користувач цю інформації побачить. Як показує дослідження, більшість користувачів може проігнорувати подану подібним чином інформації, спринявши її, як рекламу. Часто, людина "сканує" поглядом сторінку, при цьому не приділяючи багато уваги подібним елементам сторінки. У данній статті аналізується приклад сторінки з такими елементами та наведено результати досліджень направлення поглядів користувачів при перегляді веб-сторінки.
[http://www.useit.com/alertbox/fancy-formatting.html Прочитати повністю]
--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Як мало читають користувачі?==

Дуже мало. Згідно до результатів досліджень, звичайний користувач у середньому читає 28% слів при візиті веб-сторінки. Іноді навіть менше. Стаття містить результати таких досліджень, з цікавими графіками.

[http://www.useit.com/alertbox/percent-text-read.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Romansparks|Romansparks]] 10:21, 23 листопада 2010 (EET)

==Час відгуку веб-сайтіів==

Ця стаття розповідає про важливість швидкого вігуку сайту на дії користувача. В статті наведені різноманітні докази того що час відгуку сайту сильно вливає на поведінку користувача (наведені графіки, на яких відображено те, яку інформацію переглядає користувач при високій та повільній швидкості завантаження веб-сайту). Також в статті наведені дослідження щодо поведінки користувача при різній швидкості очікування відгуку.

[http://www.useit.com/alertbox/20050627.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:03, 23 листопада 2010 (EET)

==Юзабіліті: наука чи ідеологія==

В цій статті описані два підходи до розуміння поняття "Юзабіліті": з точки зору науки та з точки зору ідеології, переваги та недоліки кожного з підходів при розробці інтерфейсів. Також в статі наголошуєтся на необхідності враховувати думку звичайного користувача.

[http://www.useit.com/alertbox/response-times.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:ZHSergey|Жаботін Сергій]] 21:05, 23 листопада 2010 (EET)
==Самые ненавистные виды рекламы==
сттатя про самі ненависні нам варіанти реклами
[http://www.webmascon.com/topics/adv/12a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:56, 21 грудня 2010 (EET)
==10 главных ошибок веб-дизайна 2003 года==
Вкратце: Сайты с каждым годом все лучше используют минималистический дизайн, поддерживают архивы старых материалов и предлагают все более изощренные услуги. Однако эти усовершенствования влекут за собой проблемы с юзабилити.
[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/29a.asp]
--[[Користувач:Alex46|Лутченко Олексій]]8:59 21 грудня 2010(EET)

==OK–Cancel чи Cancel–OK?==

Де повинна розташовуватися кнопка "ОК": до чи після "CANCEL"? Слідування вже створеним стандартам більш важливіше, чим розробка своїх, індивідуальних користувацьких вікон.

[http://www.useit.com/alertbox/ok-cancel.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:45, 4 січня 2011 (EET)

==Фотографії, як Web-контент ==

Користувачі приділяють особливу увагу фотографіям та зображенням, які містять потрібну їм інформацію, але ігнорують яскраві фотографії, які потрібні тільки для того, щоб "оживити" веб-сторінку.

[http://www.useit.com/alertbox/photo-content.html Прочитати повністю]

--[[Користувач:Thrashington|Ярмак Вячеслав]] 13:55, 4 січня 2011 (EET)

==100 миллионов веб-сайтов ==

Ця стаття розповідає про зростання мережі інтернет, поширення здолало планку в 100 мільйонів веб-сайтів.
[http://www.webmascon.com/topics/designgeneral/22a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:32, 5 січня 2011 (EET)

==Чем ссылка глубже - тем она лучше ==

Посилання, які ведуть безпосередньо до внутрішніх сторінок сайту, поліпшують його юзабіліті, так як на відміну від простих посилань, вони ведуть відвідувача безпосередньо до мети. Веб-сайти повинні використовувати глибокі посилання частіше.

--[[Користувач:Slasher|Українцев Владислав]] 10:41, 5 січня 2011 (EET)

==URL як елемент користувацького інтерфейсу==

Впринципі, користувачі взагалі нічого не повинні знати про URL, так як вони є схемою адресації інформації, призначеної для машин. Але на практиці, користувачі потрапляють на сайт або на окрему сторінку сайту такими шляхами, які пов'язані з показом URL.

[http://www.webmascon.com/topics/navigation/2a.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:22, 17 січня 2011 (EET)

==А навіщо потрібна кнопка Reset на формі?==

Інтерфейс більшості Web-форм покращився б, якби на них не було кнопки Reset. Від кнопок Cancel також мало користі на Web-формах.

[http://www.webmascon.com/topics/designdetails/1.asp Прочитати повністю]

--[[Користувач:VLavr|Лавріненко Віталій]] 23:26, 17 січня 2011 (EET)

Статті Якоба Нільсена

2011-01-17T21:22:48Z

VLavr:

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:34:27Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----

'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----

'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----

'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

----
'''Висновок:''' Формат mp3 є об'ємнішим за формат ogg, але ця різниця незначна. Щодо якості цих форматів, то абсолютного переможця по цьому критерію також немає, хоча на потужних звукових системах, де різниця якості відчутніша віддають перевагу формату mp3.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:33:44Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----

'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----

'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----

'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

----
'''Висновок:''' Формат mp3 є об'ємнішим за формат ogg, але ця різниця незначна. Щодо якості цих форматів, то абсолютного переможця по цьому критерію також немає, хоча на потужних звукових системах, де різниця відчутніша віддають перевагу формату mp3.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:32:42Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----

'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----

'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----

'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

----
'''Висновок:''' Формат mp3 є об'ємнішим за формат ogg, але ця різниця незначна. Щодо якості цих форматів, то абсолютного переможця по цьому критерію також немає, хоча на потужних звукових системах віддають перевагу формату mp3.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:32:24Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----

'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]] Format: mp3; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----

'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----

'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]] Format: ogg; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

----
'''Висновок:''' Формат mp3 є об'ємнішим за формат ogg, але ця різниця незначна. Щодо якості цих форматів, то абсолютного переможця по цьому критерію також немає, хоча на потужних звукових системах віддають перевагу формату mp3.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:31:37Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]]: Format: mp3; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----

'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]]: Format: mp3; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----

'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]]: Format: ogg; Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----

'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]]: Format: ogg; Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

----
'''Висновок:''' Формат mp3 є об'ємнішим за формат ogg, але ця різниця незначна. Щодо якості цих форматів, то абсолютного переможця по цьому критерію також немає, хоча на потужних звукових системах віддають перевагу формату mp3.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:22:17Z

VLavr:

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:21:37Z

VLavr:

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:19:36Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]]: Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----
'''2)''' [[Файл:Sample_mp3_128.mp3]]: Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----
'''3)''' [[Файл:Sample_ogg_320.ogg]]: Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----
'''4)''' [[Файл:Sample_ogg_128.ogg]]: Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:18:34Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]]: Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,58 МB.

----
'''2)''' [[Медіа:Sample_mp3_128.mp3]]: Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 657 KB.

----
'''3)''' [[Медіа:Sample_ogg_320.ogg]]: Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 48100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 1,54 МB.

----
'''4)''' [[Медіа:Sample_ogg_128.ogg]]: Bitrate: 128 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 42 secs; Size: 636 КB.

Файл:Sample ogg 128.ogg

2009-12-30T23:11:27Z

VLavr:

Файл:Sample ogg 320.ogg

2009-12-30T23:10:16Z

VLavr:

Файл:Sample mp3 128.mp3

2009-12-30T23:07:38Z

VLavr:

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T23:05:05Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]]: Bitrate: 320 kbps; Sample Rate: 44100 Hz; Chanel: 2; Duration: 41.3 secs; Size: 1,58 МB

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T22:56:49Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл: Sample_mp3_320.mp3]]

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T22:56:15Z

VLavr:

'''1)''' [[Файл:Sample_mp3_320.mp3]]

Формати представлення звукових файлів

2009-12-30T22:54:49Z

VLavr: Створена сторінка: '''1)'''Медіа:Sample_mp3_320.mp3

'''1)'''[[Медіа:Sample_mp3_320.mp3]]

Файл:Sample mp3 320.mp3

2009-12-30T22:53:43Z

VLavr:

Лавріненко Віталій

2009-12-30T22:42:05Z

VLavr:

[[Формати представлення графічних файлів]]

[[Візитка, буклет, флаєр]]

[[Формати представлення звукових файлів]]

Візитка, буклет, флаєр

2009-12-28T16:30:42Z

VLavr:

[[Файл:vizitkaLavr.jpg]]

----

[[Файл:буклет.jpg]]

----

[[Файл:флаєр2.jpg]]

Візитка, буклет, флаєр

2009-12-28T16:28:57Z

VLavr: Створена сторінка: Файл:vizitkaLavr.jpg Файл:буклет.jpg Файл:флаєр2.jpg

[[Файл:vizitkaLavr.jpg]]
[[Файл:буклет.jpg]]
[[Файл:флаєр2.jpg]]

Файл:Флаєр2.jpg

2009-12-28T16:26:28Z

VLavr:

Файл:Буклет.jpg

2009-12-28T16:25:38Z

VLavr:

Файл:VizitkaLavr.jpg

2009-12-28T16:24:17Z

VLavr:

Лавріненко Віталій

2009-12-28T16:20:19Z

VLavr:

[[Формати представлення графічних файлів]]

[[Візитка, буклет, флаєр]]

Лавріненко Віталій

2009-12-28T16:20:06Z

VLavr:

[[Формати представлення графічних файлів]]
[[Візитка, буклет, флаєр]]

Лавріненко Віталій

2009-12-28T16:19:49Z

VLavr:

[[Формати представлення графічних файлів]]

[[Візитка, буклет, флаєр]]