<?xml version="1.0"?>
<?xml-stylesheet type="text/css" href="https://wiki.cusu.edu.ua/skins/common/feed.css?303"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=4634623</id>
		<title>Вікі ЦДУ - Внесок користувача [uk]</title>
		<link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=4634623"/>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/4634623"/>
		<updated>2026-04-12T21:18:46Z</updated>
		<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
		<generator>MediaWiki 1.23.2</generator>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T12:14:19Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==42. Команди   і   виконавці   програми   «Сходинки   до   інформатики   +». Приклади. ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==43. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Scratch»  для  створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Сходинки  до  інформатики +» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Комп’ютерні  мережі.  Поділ  комп’ютерних  мереж  за  територіальною ознакою. Глобальна мережа Internet.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп’ютерна мережа (КМ) являє собою систему розподіленої обробки інформації, що складає як мінімум із двох комп’ютерів, взаємодіючих між собою за допомогою спеціальних засобів зв’язку. Або іншими словами мережа являє собою сукупність з’єднаних один з одним ПК і інших обчислювальних пристроїв, таких як принтери, факсимільні апарати й модеми. Мережа дає можливість окремим співробітникам організації взаємодіяти один з одним і звертатися до спільно використовуваних ресурсів; дозволяє їм одержувати доступ до даних, що зберігається на персональних комп’ютерах у видалених офісах, і встановлювати зв’язок з постачальниками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Класифікація комп’ютерних мереж&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для класифікації комп’ютерних мереж використовуються різні ознаки, вибір яких полягає в тім, щоб виділити з існуючого різноманіття такі, які дозволили б забезпечити даній класифікаційній схемі такі обов’язкові якості:&lt;br /&gt;
- можливість класифікації всіх, як існуючих, так і перспективних КМ;&lt;br /&gt;
- диференціацію істотно різних мереж;&lt;br /&gt;
- однозначність класифікації будь-якої комп’ютерної мережі;&lt;br /&gt;
- наочність, простоту й практичну доцільність класифікаційної схеми.&lt;br /&gt;
Певна невідповідність цих вимог робить завдання вибору раціональної схеми класифікації КМ досить складної, такою, котра не знайшла до цього часу однозначного рішення. В основному КМ класифікують за ознаками структурної й функціональної організації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По призначенню КМ розподіляються на:&lt;br /&gt;
обчислювальні;&lt;br /&gt;
інформаційні;&lt;br /&gt;
змішані (інформаційно-обчислювальні). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальні мережі призначені головним чином для рішення завдань користувачів з обміном даними між їхніми абонентами. Інформаційні мережі орієнтовані в основному на надання інформаційних послуг користувачам. Змішані мережі поєднують функції перших двох.&lt;br /&gt;
По типу комп’ютерів, які входять до складу КМ, розрізняють:&lt;br /&gt;
    1. однорідні комп’ютерні мережі, які складаються із програмно-спільних ЕОМ;&lt;br /&gt;
    2. неоднорідні, до складу яких входять програмно-несумісні комп’ютери. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливе значення займає класифікація по територіальній ознаці, тобто по величині території, що покриває мережа. І для цього є вагомі причини, тому що відмінності технологій локальних і глобальних мереж дуже значні, незважаючи на їхнє постійне зближення. &lt;br /&gt;
Класифікуючи мережі по територіальній ознаці, розрізняють:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
локальні (Local Area Networks – LAN) мережі;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
глобальні (Wide Area Networks – WAN) мережі;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міські (Metropolitan Area Networks – MAN) мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LAN– зосереджені на території не більше 1–2 км; побудовані з використанням дорогих високоякісних ліній зв’язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100 Мбіт/с, Надавані послуги відрізняються широкою розмаїтістю й звичайно передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
WAN – поєднують комп’ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Часто використовуються вже існуючі не дуже якісні лінії зв’язку. Більше низькі, чим у локальних мережах, швидкості передачі даних (десятки кілобит у секунду) обмежують набір надаваних послуг передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних застосовуються більш складні методи й устаткування, чим у локальних мережах.&lt;br /&gt;
MAN– займають проміжне положення між локальними й глобальними мережами. При досить більших відстанях між вузлами (десятки кілометрів) вони мають якісні лінії зв’язку й високих швидкостей обміну, іноді навіть більше високими, чим у класичних локальних мережах. Як і у випадку локальних мереж, при побудові MAN уже існуючі лінії зв’язку не використовуються, а прокладаються заново.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також додатково виділяють:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
        4. кампусні мережі (CampusArea Network – CAN), які поєднують значно віддалені одна від однієї абонентські системи або локальні мережі, але ще не вимагають віддалених комунікацій через телефонні лінії й модеми;&lt;br /&gt;
        5. широкомасштабні мережі (Wide Area Network – WAN), які використовують віддалені мости й маршрутизатори з можливо невисокими швидкостями передачі даних. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відмітні ознаки локальної мережі:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
висока швидкість передачі, більша пропускна здатність; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
низький рівень помилок передачі (або, що те ж саме, високоякісні канали зв’язку). Припустима ймовірність помилок передачі даних повинна бути порядку 10-7 – 10-8; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ефективний, швидкодіючий механізм керування обміном; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
обмежене, точно певне число комп’ютерів, що підключаються до мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Глобальні мережі відрізняються від локальних тем, що розраховані на необмежене число абонентів і використовують, як правило, не занадто якісні канали зв’язку й порівняно низьку швидкість передачі, а механізм керування обміном у них у принципі не може бути гарантовано швидким. У глобальних мережах набагато важливіше не якість зв’язку, а сам факт її існування.&lt;br /&gt;
Правда, зараз уже не можна провести чітку й однозначну межу між локальними й глобальними мережами. Більшість локальних мереж має вихід у глобальну мережу, але характер переданої інформації, принципи організації обміну, режими доступу до ресурсів усередині локальної мережі, як правило, сильно відрізняються від тих, що прийнято в глобальній мережі. І хоча всі комп’ютери локальної мережі в даному випадку включені також і в глобальну мережу, специфіки локальної мережі це не скасовує. Можливість виходу в глобальну мережу залишається всього лише одним з ресурсів, поділюваних користувачами локальної мережі.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T11:59:57Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==42. Команди   і   виконавці   програми   «Сходинки   до   інформатики   +». Приклади. ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==43. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Scratch»  для  створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Сходинки  до  інформатики +» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T11:59:44Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==42. Команди   і   виконавці   програми   «Сходинки   до   інформатики   +». Приклади. ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==43. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Scratch»  для  створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Сходинки  до  інформатики +» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T11:59:18Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==42. Команди   і   виконавці   програми   «Сходинки   до   інформатики   +». Приклади. ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==43. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Scratch»  для  створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Система  дій  і  команд  виконавця  програми  «Сходинки  до  інформатики +» для створення лінійних алгоритмів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T11:53:12Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==42. Команди   і   виконавці   програми   «Сходинки   до   інформатики   +». Приклади. ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T11:51:52Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Команда — це спонукальне речення. Виконавець — той, хто виконує команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавцем команд може бути людина, тварина, робот, комп’ютер тощо.&lt;br /&gt;
Команди, що можна використовувати для створення програми для виконання в середовищі Скретч, об'єднано у 8 груп:&lt;br /&gt;
Рух&lt;br /&gt;
Вигляд&lt;br /&gt;
Звук&lt;br /&gt;
Олівець&lt;br /&gt;
Керувати&lt;br /&gt;
Датчики&lt;br /&gt;
Оператори&lt;br /&gt;
Змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зa допомогою команд групи Рух створюють події переміщення виконавця по сцені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розташування виконавця визначається двома числами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
X — позицією в рядку та У - позицією у стовпці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У центрі сцени X = 0 та У = 0.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця перемістити по горизонталі від центра праворуч, то його позиція в рядку відповідатиме Х = а, де а — кількість кроків праворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконавця переміщувати у зворотному напрямку, то вираз позиції у рядку набуде вигляду X=-а, де а — кількість кроків, а знак «-» вказує на напрямок руху — ліворуч.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При русі від центра&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вгору У=а,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вниз — У=-а.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число а називають параметром команди, значення якого можна змінювати при складанні алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команді ПЕРЕМІСТИТИСЬ НА 10 КРОКІВ  відповідає подія на сцені:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
виконавець переміщується по горизонталі на 10 кроків уперед — праворуч від центра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Число 10 — значення параметра команди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рухаючись по сцені, виконавець може залишати «слід» різного кольору й розміру – малювати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди малювання зібрані у групі Олівець.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, за допомогою команди     ОЧИСТИТИ  витирають усі малюнки, створені під час виконання однієї з команд малювання або їх сукупності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавець може також змінювати свій вигляд: колір і відображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так само, як зображають у коміксах, виконавець може  «говорити» чи «думати».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Такі команди зібрані у групі Вигляд.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, команда       ГОВОРИТИ ПРИВІТ ВПРОДОВЖ 2 СЕКУНД&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
на сцені буде пов'язана з подією,  зображеною на малюнку, яка триватиме дві  секунди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди, що забезпечують відтворення звуків і музики, містяться у групі Звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Значення параметра команди, яке, наприклад, дорівнює 36, задає ударний інструмент — великий барабан, а значення параметра 1 це кількість ударів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команди управління виконанням команд програми містяться у групі Керувати. Найчастіше серед цих команд обирають&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команду  КОЛИ НАТИСНУТО ПРАПОРЕЦЬ&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після натискання відповідної кнопки всі команди програми виконуватимуться автоматично.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як змінити виконавця в середовищі Скрет&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виконавці у проекті мають свої образи — зображення.  Їх можна Малювати чи Редагувати. Для цього в середовище Скретч вбудовано графічний редактор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Викликати графічний редактор середовища Скретч можна за допомогою вказівки Малювати або Редагувати вкладки Образ&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T09:18:47Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Команди і виконавці програми «Scratch». Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T09:15:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Діаграми призначені для графічного відображення числових даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми поділяються на стандартні і нестандартні. Серед стандартних діаграм і графіків є такі: гістограма, лінійчата, графік, кругова, крапкова, з областями, кільцева, пелюсткова, поверхнева, бульбашкова, біржова, циліндрична, конічна, пірамідна. Крім того, Excel крім 14-ти стандартних типів діаграм пропонує більше 20 нестандартних діаграм і графіків. Основою всіх цих різноманітних діаграм і графіків є три різновиди: кругова діаграма, стовпчикова діаграма і лінійний графік.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кругові діаграми відображають числові дані з одного виокремленого рядка чи стовпця у вигляді круга із секторами. Вона демонструє  співвідношення частин і цілого поданих  у відсотках від цілого (100%).    &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В кругових діаграмах немає осей X і Y.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Стовпчикові діаграми (гістограми) краще показують числові дані одночасно в кількох рядках і стовпчиках.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійний графік (точкова діаграма) краще використовувати для побудови математичних графіків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Діаграми будуються автоматично за допомогою Майстра діаграм. Їх запускють двома способами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) за допомогою кнопки Майстер діаграм на панелі інструментів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) командою з меню Вставити =&amp;gt;Діаграму. Спочатку потрібно виділити діапазон з даними, а тоді виконати 4 кроки для побудови діаграми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміни у створеній діаграмі  можна зробити за допомогою: 1) контекстного меню (параметри діаграми);    2) командою Діаграма;   3) панелі інструментів (кнопка Майстер діаграм).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графік	Дані відображаються у вигляді точок, що з'єднані між собою лініями. Цей тип діаграм використовується для відображення зміни даних у часі. Подана у такому вигляді: об'ємна і з накопиченням&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T09:08:09Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Упорядкування даних в електронних таблицях виконується сортуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сортування — це зміна відносного положення даних у списку відповідно до значення чи типу даних. Дані звичайно сортуються за алфавітом, чисельним значенням або датою. Опишемо порядок сортування, прийнятий у Ехсеl за замовчуванням. Якщо вмістом комірок є числа, то вони сортуються в порядку зростання: від найменшого від'ємного до найбільшого додатного числа. Якщо в комірки записано текст, то при сортуванні порівнюється вміст комірок за символами зліва направо. Наприклад, слово &amp;quot;якір&amp;quot; буде поміщено після слова &amp;quot;кір&amp;quot;, а слово &amp;quot;Судан&amp;quot; - після слова &amp;quot;судак&amp;quot; (на регістр при сортуванні не зважають).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для сортування таблиці клацніть по будь-якій її непорожній комірці і натисніть на одну з кнопок на панелі інструментів : Сортировка по возрастанию або Сортировка по убыванию. При натисканні на зазначені кнопки сортування здійснюється по крайньому лівому полю (наприклад, по стовпцю А).При цьому виконуватиметься сортування суцільної частини таблиці, що не має порожніх рядків чи стовпців. Рядки переставлятимуться повністю. Заголовки (підписи) стовпців у процес сортування за замовчуванням не потрапляють. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо треба виконати сортування по довільному стовпцю чи по кількох стовпцях, то потрібно клацнути мишею по довільній комірці таблиці і вибрати команду меню Данные — Сортировка. У діалозі, що відкрився, визначаємо черговість полів, по яких виконуватиметься сортування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з найпоширеніших операцій над списками є фільтрація. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фільтрація являє собою виділення певних записів, що задовольняють задані критерії Результатом фільтрації є створоння списку з відфільтрованих записів. У Ехсеl передбачено два режими фільтрації: Автофильтр і Расширенный фильтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо режим автофільтру. Клацніть по довільній комірці списку, який підлягає фільтрації, і виконайте команду меню Дані — Фільтр — Автофільтр. Праворуч від назви кожного стовпця з'явиться кнопка зі списком, що розкривається. Список кнопки відкривають позиції Всі, Перші 10..., Умова..., потім йдуть елементи стовпця, розміщені за абеткою. Прокрутивши список, ви можете дібрати необхідний критерій. Зазначимо, що позиція Умова дає змогу задати точні критерії для фільтрації. Відразу після вибору критерію на екрані залишаться лише записи, що пройшли фільтрацію, а інші записи будуть приховані. Для скасування процедури фільтрації треба ввійти в меню. Дані — Фільтр і забрати галочку з команди Автофільтр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розширений фільтр дає змогу оформити критерій для фільтрації у вигляді таблиці і вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон робочого аркуша. Порядок створення фільтра такий. Спочатку треба створити таблицю-критерій. Для цього під початковою таблицею вводяться точні назви стовпців, за якими мають виконати фільтрацію. Наступним рядком під назвами введіть із клавіатури критерії добору. Як критерії можуть виступати текстові записи, що збігаються зі значеннями комірок (для стовпців з текстом), числа або умови, що містять оператори порівняння (для стовпців з числами). Активізуйте будь-яку комірку початкової таблиці і виконайте команду Дані — Фільтр — Розширений фільтр. У результаті з'явиться діалог Розширений фільтр, у якому треба задати параметри розширеного фільтра. Результат фільтрації за замовчуванням буде розміщений на місці початкової таблиці. Якщо ви хочете, щоб результат був поміщений в іншому місці аркуша чи Робочої книги, то клацніть по перемикачу Скопіювати результат в інше місце. Потім у нижнє текстове поле введіть діапазон вставки відфільтрованої таблиці. Для цього дійте аналогічно тому, як вводився діапазон таблиці-критерію (див. вище).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Скасувати дію розширеного фільтра можна командою Дані — Фільтр - Показати все. При цьому повертається стан таблиці до фільтрації, але таблиця-критерій також буде присутня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:57:08Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==40. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між об’єктами слайда комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:51:11Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Середовище редактора слайдових презентацій. Налаштування переходів між слайдами комп’ютерної презентації. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Переходи між слайдами — як анімаційні ефекти, які відтворюються в поданні показу слайдів, під час переміщення з одного слайда до наступного під час на екрані презентації. Ви можете контролювати швидкість закриття кожного слайда, і ви також можете додати звук.&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint 2007 включає багато різних типів зміни слайдів, наприклад:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Без переходу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикальні жалюзі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник всередину&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник назовні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Горизонтально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вертикально шахівницею&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по горизонталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єднання по вертикалі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб побачити інші ефекти зміни слайдів, у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  , як показано на поданій вище діаграмі.&lt;br /&gt;
Додавання однакового переходу до всіх слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У лівій частині вікна слайда в області, яка містить вкладки Структура» та «слайди» відкрийте вкладку Слайди .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Виберіть пункт ескізів слайдів, який потрібно застосувати слайдами до слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть ефект зміни слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів зміни слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У групі Перехід до цього слайда натисніть кнопку Застосувати до всіх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання різних переходів до слайдів у презентації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладки, відкрийте вкладку Слайди та клацніть ескіз слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда виберіть потрібний ефект зміни слайдів для цього слайда.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для перегляду інших ефектів змін слайдів у списку експрес-стилів натисніть кнопку Додатково  .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Настроювання швидкості переходу слайд між поточного слайда а наступний слайд, у групі Перехід до цього слайда , клацніть стрілку поруч із кнопкою Переходу від швидкостіта виберіть швидкості, яке.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати інший перехід до наступного слайда презентації, повторіть кроки 2-4.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання звуку до переходів між слайдами&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В лівій частині вікна слайда в області, яка містить структури та слайдів вкладок, відкрийте вкладку слайди а потім виберіть ескізів слайдів, які потрібно додати звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці Анімація в групі Перехід до цього слайда клацніть стрілку поруч із пунктом Звук переходу та виконайте одну з таких дій:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук зі списку, виберіть потрібний звук.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук, якого немає в списку, виберіть пункт Інший звук, знайдіть звуковий файл, який потрібно додати, а потім натисніть кнопку OK.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб додати звук до іншого переходу, повторіть кроки 2-3.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:47:18Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==38. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Налаштування  об’єктів (анімація, звук, час, тощо) слайду.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Анімація — це динамічний візуальний ефект, доданий до текстового або графічного об'єкта слайда (текст або зображення, що рухається, виділення кольором, іншим шрифтом тощо).&lt;br /&gt;
Додати анімацію можна до окремих об'єктів на слайді, до слайда в цілому та групи слайдів.&lt;br /&gt;
У РоwerPoint  об'єкти можуть у встановленому порядку з'являтися на слайді, змінюватися впродовж демонстрації, а по завершенні анімації — зникати. Також можна встановити час показу кожного з об'єктів.&lt;br /&gt;
До одного об'єкта  можна застосувати одночасно кілька ефектів анімації.&lt;br /&gt;
Анімацію можна задавати у режимі сортувальника слайдів або у звичайному режимі. Ефекти анімації, які задаються у режимі сортувальника, застосовуються до всіх об'єктів слайда, за винятком об'єктів Заголовок і Фон. Ефекти анімації у звич; режимі задаються для кожного об'єкта окремо.&lt;br /&gt;
При додаванні анімації слід враховувати наступні рекомендації:&lt;br /&gt;
1. Ефекти анімації не повинні суттєво впливати на тривалість презентації.&lt;br /&gt;
2. Ефектів анімації не повинно бути занадто багато.&lt;br /&gt;
3. Об'єкти з ефектами анімації повинні з'являтися у такій послідовності: спочатку заголовок, потім підзаголовок, а вже потім текстові та графічні об'єкти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схеми анімації&lt;br /&gt;
Для полегшення роботи з анімацією в РоwerPoint представлений певний готовий набір схем анімації. Використання цих схем забезпечує єдиний стиль (однакові ефек¬ти для кожного слайда), простоту і швидкість створення анімації.&lt;br /&gt;
Схема анімації — це послідовність заготовлених ефектів, які застосовуються до об'єктів слайда.&lt;br /&gt;
Зазвичай, схема анімації містить ефект для заголовка слайда і ефект для всього тек¬сту або окремих абзаців тексту на слайді. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб задати схему анімації, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд.&lt;br /&gt;
2. Вибрати команду Ефекти анімації меню Показ слайдів.&lt;br /&gt;
3. У вікні області завдань Конструктор слайдів, що відкрилося, вибрати команду Ефекти анімації.&lt;br /&gt;
4. У вікні, що відкрилося, вибрати потрібний варіант у списку Застосувати до виділених слайдів.&lt;br /&gt;
Звертаємо вашу увагу: при підведенні вказівника до елемента списку схем анімації з'являється контекстна підказка, яка описує результат дії ефекту (рис. 55).&lt;br /&gt;
Вибрана схема буде застосована до поточного слайда. Для того, щоб застосувати схему анімації до всіх слайдів, необхідно вибрати кнопку Застосувати до всіх слайдів.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду ефектів анімації можна скористатися командами Перс або Показ слайдів &lt;br /&gt;
Змінити швидкість анімаційного ефекту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Швидкість ефекту визначається значення параметра Тривалість .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На слайді виберіть анімаційний ефект, який потрібно змінити.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На вкладці анімація у групі Параметри часу в полі Тривалість введіть число секунд, яке потрібно анімаційний ефект до останньої.&lt;br /&gt;
Відтворення звуку та фільму&lt;br /&gt;
Щоб задати значення параметрів відтворення звуку, наприклад: початок та зупинка відтворення, безперервне відтворення, гучність, слід:&lt;br /&gt;
1. Вибрати звук у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибраного звуку.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Звук: відтворення, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
Вкладка Ефект    Параметр&lt;br /&gt;
1  Початок відтворення. За замовчуванням відтворення звуку розпочинається з початку файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне зі значень:&lt;br /&gt;
• 3 останньої позиції;&lt;br /&gt;
• За часом&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити значення початку відтворення. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Зупинка виконання звукових файлів за замовчуванням відбуваєть¬ся при клацанні кнопки миші.&lt;br /&gt;
Для зміни значення слід вибрати одне з наступних значень:&lt;br /&gt;
• Після поточного слайда;&lt;br /&gt;
• Після&lt;br /&gt;
та в полі лічильника встановити кількість слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Параметри звуку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
   1. Параметри відтворення. Дозволяє відрегулювати рівень гучності звучання. Для цього слід вибрати кнопку  Гучність звуку та встановити потрібну гучність.&lt;br /&gt;
2. Параметри відображення. Щоб приховати спеціальний значок гучномовця під час демонстрації, слід встановити позначку прапорця Приховувати значок звуку під час показу.&lt;br /&gt;
Для встановлення значень параметрів відтворення фільму потрібно виконати алго-ритм, аналогічний алгоритму налагодження значень властивостей відтворення звуку:&lt;br /&gt;
1. Вибрати фільм у списку області завдань Настройка анімації.&lt;br /&gt;
2. Відкрити меню за допомогою кнопки, що розташована праворуч від вибрано¬го ефекту.&lt;br /&gt;
3. У меню, що відкрилося, вибрати команду Параметри ефектів.&lt;br /&gt;
4. У вікні Фільм, що відкрилося, задати значення параметрів.&lt;br /&gt;
5. Вибрати кнопку ОК.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:37:29Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище   редактора   презентацій.   Способи   демонстрації   слайдів. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Режим Сортувальника слайдів дає змогу переглянути слайди презентації у вигляді ескізів, які відображають картину всієї  презентації. Після завершення створення та редагування слайдів Сортувальник слайдів дозволяє за потреби змінити порядок слайдів, видалити чи приховати окремі з них або додати нові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вибір кнопки Показ слайдів активує демонстрування презентації, починаючи з поточного слайда&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розпочати показ презентації також можна, виконавши команду Показ слайдів —&amp;gt; Розпочати показ слайдів (тут вибрати одну з кнопок — З початку або 3 поточного слайда).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Окрім того, розпочати показ презентації з першого слайда можна натисканням клавіші F5 або виконавши команду Вигляд —&amp;gt; —&amp;gt; Режими перегляду презентації —&amp;gt; Показ слайдів. Під час демонстрування презентації об’єкти презентації можуть з’являтися автоматично через певний інтервал часу або після клацання мишки, натискання кнопки Пропуск, кнопок керування курсором (залежно від налаштувань).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Припинити показ презентації можна, натиснувши кнопку Esc.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:35:35Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:34:33Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:34:03Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:33:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Середовище   редактора    слайдових    презентацій.    Змінення   дизайну слайдів.  Використання  тем,  кольорів,  шрифтів,  ефектів,  стилів  фону. Приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 ===Відповідь===&lt;br /&gt;
Застосування різних тем для слайдів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб надати індивідуальний стиль, виконайте оформлення слайда. Шаблони оформлення електронних документів вибираються до всіх або до обраних слайдів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Шаблон презентації - це готовий варіант, який включає: стиль електронного документа, набір параметрів шрифтів, фонових зображень, положення рамок, схеми розміщення наповнювачів і колірні схеми.&lt;br /&gt;
Щоб використовувати шаблон оформлення для всього документа, виберіть на панелі інструментів вкладку &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; і з переліку ескізів необхідний, і клацніть по ньому мишкою. Зовнішність презентації автоматично зміниться.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб застосувати обраний стиль до одного слайду, необхідно у вікні &amp;quot;Дизайн слайда&amp;quot; викликати контекстне меню і в переліку команд вибрати &amp;quot;Застосувати до виділених слайдів&amp;quot;. Програма оформлення слайдів автоматично внесе зміни в виділений об`єкт.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм створення презентації на основі шаблону:&lt;br /&gt;
Відкрити програму PowerPoint. За замовчуванням у вікні відкривається слайд в режимі &amp;quot;звичайний&amp;quot;, Т. Е. Порожній титульний слайд.&lt;br /&gt;
вибрати &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
В панелі &amp;quot;створення слайда&amp;quot; вибрати &amp;quot;встановлений шаблон&amp;quot; і тему для презентації, натиснувши кнопку &amp;quot;створити&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Застосування для оформлення колірної схеми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кольорове оформлення слайда змінюється користувачем виходячи з індивідуальних переваг і призначення презентації. Колірна схема (вісім кольорів) застосовується для акцентування фону, заливки, тіні, текстових блоків, гіперпосилання. Шаблон за замовчуванням містить кольорову схему. При бажанні вона змінюється, з цією метою цього виберіть команду &amp;quot;Дизайн / Кольори&amp;quot; або &amp;quot;Дизайн / Створити нові кольори теми&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Основні рекомендації при виборі колірної схеми:&lt;br /&gt;
необхідно, щоб колірна гамма поєднувалася з квітами текстових написів;&lt;br /&gt;
для фону, тексту і графіки використовуйте контрастні кольори і не більше трьох: для фону, заголовка і тексту.&lt;br /&gt;
Зміна стилю фону&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після обраної теми можна поміняти текстуру або заливку фону. Виберіть на панелі завдань &amp;quot;Дизайн / Стилі тла&amp;quot; або у вільній області слайда викличте контекстне меню і натисніть &amp;quot;формат тла&amp;quot;. Щоб фоном зробити фотографію або малюнок, виберіть &amp;quot;Формат фону / Заливка / Малюнок&amp;quot; або &amp;quot;Текстура / Вставити з / вибрати файл&amp;quot; та натисніть &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;. Стиль фону не повинен відволікати увагу слухачів від інформації доповідача.&lt;br /&gt;
оформлення тексту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда включає додавання текстової інформації (заголовків, підзаголовків, звичайного тексту, маркованих і нумерованих списків), його редагування і форматування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб вести інформацію в заповнювач, потрібно клацнути по рамці лівою кнопкою миші і надрукувати текст. Можна вставити текст з буфера обміну, якщо текст був скопійований. Для розташування текстових блоків в будь-якому місці слайда, виберіть команду &amp;quot;Вставка / Напис&amp;quot;.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При додаванні текстової інформації в графічні об`єкти і застосуванні оформлення (повороту, тіней, відображення і світіння), виберіть піктограму &amp;quot;напис&amp;quot; і додайте текст. Краще для кращого сприйняття використовувати не більше трьох різних шрифтів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для оформлення слайда і виділення фрагментів тексту можна додати об`єкт WordArt: написи в презентації стануть яскравими та незабутніми. Для цього вибрати Вставка / WordArt.&lt;br /&gt;
Застосування різних ефектів для слайдів і об`єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До слайду можна застосувати відео- або звуковий ефект анімації. Для цього в області завдань &amp;quot;Дизайн&amp;quot; вибрати потрібний ефект (вицвітання і розчинення, смуги, зрушення і наплив, поява) і налаштувати швидкість переходу (швидко, середньо, повільно). Для застосування ефекту до всіх слайдів скористайтеся командою &amp;quot;Застосувати до всіх&amp;quot;.&lt;br /&gt;
Для додавання ефекту до об`єктів презентації (фігурам, кресленнями, малюнками, текстом, діаграм) виділяєте правою кнопкою миші об`єкт і вибираєте команду &amp;quot;Налаштування анімації / Додати ефект&amp;quot;. Однак слід врахувати, що анімаційні ефекти не повинні відволікати від сприйняття інформації і змісту презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для інформаційної презентації достатньо 10-15 слайдів з лаконічною інформацією, без помітних зображень, з ефектами анімації, які витримані в єдиному стилі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оформлення слайда - важливий крок для подання інформації в структурованому вигляді з використанням мультимедійних засобів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:25:50Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Середовище  редактора  слайдових  презентацій.  Створення,  редагування та  форматування  текстових  і  графічних  об’єктів  слайду. Збереження презентацій.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування текстових об’єктів.&lt;br /&gt;
На слайдах тексти можуть розміщуватися в написах, усередині фігур і в таблицях. Під час створення презентації на основі шаблонів написи на слайдах уже створено і для введення тексту необхідно вибрати відповідний напис (рис.). &lt;br /&gt;
Якщо користувач збирається розмістити на слайді новий напис і ввести до нього текст, то потрібно виконати такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1. Вибрати слайд, на якому буде розміщено новий напис.&lt;br /&gt;
2. Виконати Вставлення Текст Напис.&lt;br /&gt;
3. Виділити на слайді прямокутну область напису, в яку буде введено текст.&lt;br /&gt;
4. Увести у створений напис потрібний текст.&lt;br /&gt;
Усі операції, пов’язані з введенням, виділенням, редагуванням та форматуванням тексту в написі, а також операції з самим написом (зміна розмірів, переміщення, оформлення рамки і заливки, видалення) виконуються так само, як і аналогічні операції в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Крім уведення тексту з клавіатури, під час створення презентацій використовують вставлення фрагментів тексту, створених в інших прикладних програмах. При цьому використовується Буфер обміну операційної системи. Якщо копіювання здійснюється з однієї з програм, що входять до складу Microsoft Office, то може бути використаний Буфер обміну Office. Слід зазначити, що вставлений текст автоматично форматується відповідно до формату символів обраного шаблону.&lt;br /&gt;
Вставлення інших об’єктів можна здійснювати з використанням кнопок вставлення об’єктів, які розміщуються всередині написів, створених під час вставлення слайдів певних типів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення, редагування та форматування графічних об’єктів.&lt;br /&gt;
PowerPoint 2007 має аналогічні інструменти для роботи з об’єктами векторної графіки. Однак набір фігур, які можна вставити на слайд після виконання Вставлення Зображення Фігури, значно розширено. Додані групи інструментів Прямокутники, Фігури для формул, Кнопки дій доповнені новими інструментами групи Основні фігури, Зірки та стрічки, а також зменшено кількість інструментів у групі Виноски. У PowerPoint 2007 відсутня можливість створення полотна.&lt;br /&gt;
Вставлення растрових і векторних зображень з файлів або з колекції кліпів з використанням кнопок групи Зображення на вкладці Вставлення виконуються так само, як і в текстовому процесорі Word 2007. Відмінною є можливість вставити графічні об’єкти, використовуючи кнопки Додати рисунок з файлу та Графіка з групи, що розміщується всередині написів під час створення нових слайдів презентації. &lt;br /&gt;
Створювати, редагувати і форматувати графічні об’єкти можна, використовуючи елементи керування групи Рисунок вкладки Основна.&lt;br /&gt;
Для форматування графічних об’єктів використовуються елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Знаряддя для зображення. З’являється ця вкладка на Стрічці після виділення графічного об’єкта. Більшість елементів керування на вкладці Формат такі самі, як і в програмі Word 2007, окрім елементів керування групи Упорядкування. У цій групі відсутні елементи Розташування та Обтікання текстом, а натомість додано елемент Область виділення.&lt;br /&gt;
На відміну від текстового процесора Word 2007 у PowerPoint 2007 вставлений графічний об’єкт одразу розміщується поверх текстових об’єктів. &lt;br /&gt;
Графічний об’єкт не можна розмістити всередині текстового напису, і тому для розміщення тексту навколо графічного об’єкта в PowerPoint 2007 слід використовувати кілька окремих текстових написів.&lt;br /&gt;
Як і текстові документи, презентації можуть містити об’єкти WordArt. Але якщо у Word 2007 основні дії з редагування і форматування об’єкта WordArt здійснюються перед його вставленням до документа, то в PowerPoint 2007, навпаки, основні операції здійснюються після вставлення.&lt;br /&gt;
Для вставлення об’єкта WordArt слід виконати  Вставлення Об’єкт WordArt і вибрати один із шаблонів оформлення. Після цього користувач повинен безпосередньо на слайді ввести текст об’єкта і здійснити інші налаштування, використовуючи елементи керування тимчасової вкладки Формат додаткового розділу Засоби малювання.&lt;br /&gt;
Вставлення інших графічних об’єктів, таких як Діаграми та SmartArt, здійснюється так само, як і в текстовому процесорі Word 2007.&lt;br /&gt;
Збереження презентації (наявної) з тією самою назвою на тому самому носію здійснюють, використавши вказівку меню Файл / Зберегти або натиснувши клавіші Ctrl + S. Інакше для збереження використовують вказівку меню Файл / Зберегти як або натискання клавіш Ctrl + Shift + S.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:08:36Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34.Вимоги щодо структури, змісту й оформлення презентації.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• лаконічність тексту на слайді; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу учнів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вимоги до візуального і звукового ряду: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень змісту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність зображень віковим особливостям учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Вимоги до тексту: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 1-2-х варіантів шрифту; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• довжина рядка не більше 36 знаків; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Вимоги до дизайну: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання єдиного стилю оформлення; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання для фону слайда психологічно комфортних тонів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним) ; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність використання анімаційних ефектів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Вимоги до якості навігації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• працездатність елементів навігації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• якість інтерфейсу; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• доцільність та раціональність використання навігації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Вимоги до ефективності використання презентації: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• педагогічна доцільність використання презентації; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв); &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• творчий, оригінальний підхід до створення презентації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку. 9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:04:51Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронні документи, що підготовлені для перегляду на екрані комп'ютера і містять матеріали інформаційного та рекламного характеру називаються комп'ютерними презентаціями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прикладні програми, призначені для створення комп'ютерних презентацій, називаються системами опрацювання презентацій, або редакторами презентацій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види презентацій: &lt;br /&gt;
слайдові &lt;br /&gt;
потокові.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слайдова презентація розробляється і демонструється як послідовність слайдів. Слайд презентації - це окрема екранна сторінка, що може містити текстові, графічні, відео- та звукові об'єкти, гіперпосилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із слайдовими презентаціями:&lt;br /&gt;
Microsoft Office PowerPoint, &lt;br /&gt;
OpenOffice.org Impress, &lt;br /&gt;
Powerbullet Presenter,&lt;br /&gt;
ProShow Producer, &lt;br /&gt;
PPT CREATE, &lt;br /&gt;
Quick Slide Show, &lt;br /&gt;
MySlideShow&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інтернет-ресурси віддаленої обробки та демонстрації слайдових презентацій:&lt;br /&gt;
Google Presentations (http://docs.google.com) &lt;br /&gt;
Prezi.com (http://prezi.com) &lt;br /&gt;
Zoho Show (http://show.zoho.com) &lt;br /&gt;
SlideRocket (http://www.sliderocket.com) &lt;br /&gt;
Spresent (http://www.spresent.com)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потокова презентація призначена для неперервного відтворення послідовності об'єктів із заздалегідь визначеним часом показу кожного з них. Послідовність об'єктів називають потоком. Потокові презентації ще називають відеофільмом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні програми роботи із потоковими презентаціями:&lt;br /&gt;
Adobe Flash, &lt;br /&gt;
Microsoft Movie Maker, &lt;br /&gt;
AnFX Visual Design, &lt;br /&gt;
Virtual Tour Builder&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні можливості систем опрацювання комп’ютерних презентацій:&lt;br /&gt;
включення до слайдів презентації текстів, графічних зображень,   відео- і звукових об’єктів;&lt;br /&gt;
редагування та форматування об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
використання шаблонів і стилів оформлення слайдів;&lt;br /&gt;
застосування ефектів анімації до об’єктів презентації;&lt;br /&gt;
налаштування послідовності та тривалості відтворення об’єктів;&lt;br /&gt;
налаштування режимів демонстрації слайдів на екрані монітора   або з використанням мультимедійного проектора;&lt;br /&gt;
демонстрація створеної презентації;&lt;br /&gt;
підготовка до друку слайдів презентації на  принтері;&lt;br /&gt;
збереження презентації у файлах різних форматів для відтворення  з використанням різних програмних продуктів;&lt;br /&gt;
включення до файлів презентацій засобів відтворення презентації  для демонстрації її на комп’ютері, на якому не встановлена жодна  система опрацювання презентацій, та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ідея створення спеціальної програми для підготовки презентаційних матеріалів з використанням комп’ютера належить американському вченому Роберту Гаскінсу. Він у 1984 році запропонував концепцію такої програми. Протягом наступних трьох років у співавторстві з Денісом Остіном і Томом Рудкіним для комп’ютера Apple Macintosh була розроблена програма Presenter. На завершальному етапі розробки цю назву змінили на PowerPoint. У 1987 році програма була куплена корпорацією Microsoft. Перша програма призначалася для підготовки чорно-білих прозорих плівок.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T08:01:09Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Звіти – це вибрані й оформлені певним чином дані, які зазвичай повинні бути представлені на папері. &lt;br /&gt;
СУБД надає можливість створення і друку підсумкових документів — звітів — за наявною в БД інформацією. Для цього використовується так званий генератор звітів, який дозволяє сформувати зовнішній вигляд остаточного документа. Тут можна також задати впорядковування і угрупування даних по тих або інших значеннях і сформувати підсумкові значення для конкретних полів. Слід зазначити, що дані для форм і звітів беруться як з конкретних таблиць, так і із запитів.&lt;br /&gt;
За допомогою Microsoft Office Access 2007 можна створювати різноманітні звіти, від простих до складних. Перш за все слід визначити джерело записів, на якому базуватиметься звіт. Незалежно від того, чи є звіт простим списком записів, чи згрупованим зведенням щодо продажу за регіонами, спочатку необхідно визначити, в яких полях містяться потрібні для звіту дані та в яких таблицях або запитах розташовані ці поля.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після того визначення джерела записів зазвичай простіше за все створити звіт за допомогою майстра звітів. Майстер звітів — це засіб Access, який допомагає сформувати звіт на основі відповідей, отриманих на поставлені запитання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T07:50:10Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Форми служать для введення, редагування даних. Зручність при роботі з формами полягає в тому, що у формі одночасно розташований один запис з вибраної таблиці, де кожен атрибут міститься у окремому вікні введення. &lt;br /&gt;
Щоб добитися естетичного вигляду, об'єкти на формі вирівнюють чи переміщують у режимі конструктора. Для вирівнювання вибраних об'єктів використовують команду Вирівняти з меню Формат. Для переміщення вибраного об'єкта вказівник миші треба навести на його межу і, коли він набуде вигляду долоні, виконати перетягування. Поле буде переміщатися разом зі своїм підписом. Щоб ці елементи перемістити окремо, вказівник потрібно навести на верхній лівий маркер поля або підпису, де він має набути вигляду вказівного пальця піднятого вгору, і виконати переміщення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-06-01T07:35:23Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Редагування діаграм&lt;br /&gt;
Мастер діаграм надає можливість простим шляхом отримати лише тільки основний варіант потрібної діаграми. Використовуючи засоби редагування, можна покращити зовнішній вигляд діаграми та доопрацювати її у порівнянні з тим, що було отримано за допомогою Мастера діаграмм.&lt;br /&gt;
Основний спосіб активізації засобів редагування полягає в тому, що клацають правою кнопкою мишки на потрібній області діаграми, викликають відповідне контекстне меню і вибирають в ньому пункт, який стосується формату даної області. Після цього на екрані виникає відповідне вікно форматування. Можливості вікон форматування в основному співпадають. Тут представлені можливості зі створення різноманітних рамок, вибору шрифтів, їх розмірів, накреслення та спецефектів, вибору основного кольору та кольору фону, вибору виду вирівнювання та напрямку орієнтації тощо.   &lt;br /&gt;
Редагування графіків&lt;br /&gt;
За допомогою конструктора можна змінити тип графіка, використовуючи формат можна змінити контур, заливку та ефект фігур,стиль, контур та заливку для текста.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Розрізняють два великих об’єкти діаграм:&lt;br /&gt;
область діаграми&lt;br /&gt;
область її побудови.&lt;br /&gt;
Перша – це простір, обмежений зовнішньою рамкою діаграми, а друга - простір між осями координат Х, Y. Будь – яка область активізуються подвійним клацанням лівою клавішею миші на будь - якій її точці.&lt;br /&gt;
Під час активізації області діаграми на екрані з’являється вікно форматування “Формат області діаграм” з трьома його вкладками “Вид”, “Шрифт” і “Свойства”. (Також Форма області діаграми можна активізувати з контекстного меню ).&lt;br /&gt;
Вкладка “Вид” дає змогу встановити колір, товщину та тип лінії рамки областей діаграм, а також колір та спосіб її заливання. Заливання області додає їй привабливого зовнішнього вигляду.&lt;br /&gt;
Вкладка “Шрифт” забезпечує вибір типу шрифту, його розміру, зображення, кольору, способу підкреслення і т. п.&lt;br /&gt;
Вкладка “Свойства” забезпечує прив’язку об’єкта до фону області діаграми і захист її комірок. Під час активізації області побудови діаграми на екран викликається вікно “Формат области построения”, який має тільки одну вкладку “Вид”. Великі можливості редагування областей діаграм надає користувачеві контекстне меню та інструментальна панель “Диаграмма”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.Створення і перевірка тестових завдань засобами табличного процесору Microsoft   Excel.  Створення  і  використання  списків,  захист  даних, аркушів і книги.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.Створення  електронного  журналу  засобами  табличного  процесоруMicrosoft    Excel.  Використання  статистичних функцій:СРЗНАЧ, РАНГ.РВ, логічної функції ЕСЛИ==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16.Робота  з  колонтитулами, аркушами табличного  процесору Microsoft Excel.  Використання  умовного  форматування даних електронних таблиць==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У програмі Microsoft Excel можна додати колонтитули вгорі або внизу друкованого аркуша. Наприклад, можна створити колонтитул, який містить номери сторінок, дату й час та ім’я файлу. Можна скористатися стандартними колонтитулами або створювати власні.&lt;br /&gt;
Колонтитули не відображаються на аркуші у звичайному поданні – вони відображаються тільки в поданні макета сторінки та на друкованих сторінках. Вставляти колонтитули на аркуші Excel можна в поданні макета сторінки, де вони відображаються, або можна скористатися діалоговим вікном Параметри сторінки, якщо потрібно додати колонтитули до кількох аркушів одночасно. На аркушах інших типів, наприклад на аркушах діаграм, вставляти колонтитули можна лише в діалоговому вікні Параметри сторінки.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це спосіб максимально спростити роботу з електронними таблицями microsoft Excel. Такий метод обробки інформації дозволяє заощадити багато часу і полегшити усі обчислення.Умовне форматування допомагає знайти відповіді на подібні запитання, даючи змогу легко виділяти потрібні вам клітинки або діапазони клітинок, привертаючи увагу до нестандартних значень і візуалізуючи дані за допомогою гістограм, колірних шкал і наборів піктограм. Умовний формат змінює вигляд діапазону клітинки на основі умов (критеріїв). Якщо умова виконується, діапазон клітинок форматується на основі цієї умови; в іншому разі форматування на основі вказаної умови не відбувається.&lt;br /&gt;
Можна сортувати й фільтрувати дані за форматом, зокрема за кольором клітинок і шрифту, як для клітинок, відформатованих вручну, так і для клітинок з умовним форматуванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є такі основні способи умовного форматування:&lt;br /&gt;
•Максимальні та мінімальні значення. Ви можете задати виділення різними кольорами найбільших та найменших значень у таблиці. Цією можливістю зручно користуватися у великих таблицях.&lt;br /&gt;
•Лінійки даних (гістограми). Цей спосіб форматування застосовується тоді, коли порівнюються різні значення. Типовим прикладом таких значень можуть бути ціни.&lt;br /&gt;
•Кольорові шкали. Кольорові шкали часто застосовують для виявлення приналежності даних до певного діапазону значень. Тобто окремі значення виділяються певним кольором, якщо вони потрапляють до певного діапазону значень.&lt;br /&gt;
•Піктограми. Підсумкові значення зручно виділяти за допомогою певних піктограм, наприклад стрілок або інших символів, що свідчать про зростання, спад або стагнацію. На основі цих піктограм можна також фільтрувати дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17.Аналіз даних у середовищі табличного процесора за допомогою зведеної таблиці.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Зведена таблиця — це інтерактивна таблиця, у якій наведені підсумкові значення, одержані за спеціальними формулами з великих масивів даних.&lt;br /&gt;
Для їх побудови використовують Майстер зведених таблиць і діаграм.&lt;br /&gt;
Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, але і дає можливість провести глибокий аналіз наявної інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також завдання поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею, як зі стопкою аркушів. &lt;br /&gt;
Зведені таблиці зручні при аналізі даних з кількох причин:&lt;br /&gt;
- дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, що надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, підведення статичних характеристик записів;&lt;br /&gt;
- легко перетворюються;&lt;br /&gt;
- дозволяють виконувати автоматичний добір інформації;&lt;br /&gt;
- на основі зведених таблиць будуються діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.&lt;br /&gt;
Наприклад, є інформація про продажі мобільних телефонів в мережі магазинів мобільного зв'язку. Всього в мережі є три магазини, які щодня повідомляють нам, які моделі телефонів вони продали, в якій кількості та за якою ціною. За допомогою простого діалогового вікна ми створюємо нашу першу зведену таблицю. У цій таблиці ми групуємо дані по стовпцях Дата і Точка продажу, та зазначаємо, що потрібно підсумовувати дані зі стовпців Обсяг продажів, шт. і Сума виручки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Аналіз  даних  у  середовищі  табличного  процесора  з використанням функції Промежуточный итог .Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Проектна діяльність у початковій школі. Поняття проекту, навчального проекту. Мета проектного навчання. Дії учителя, батьків і учня при організації проектного методу==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. &lt;br /&gt;
Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.&lt;br /&gt;
Мета проектного навчання:&lt;br /&gt;
1.Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.&lt;br /&gt;
2.Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.&lt;br /&gt;
3.Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.&lt;br /&gt;
4.Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.&lt;br /&gt;
Дії учителя при організації проектного методу:&lt;br /&gt;
•допомагає учням визначити мету діяльності;&lt;br /&gt;
•рекомендує джерела отримання інформації;&lt;br /&gt;
•розкриває можливі форми діяльності;&lt;br /&gt;
•сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;&lt;br /&gt;
•створює умови для активності школяра;&lt;br /&gt;
•є партнером;&lt;br /&gt;
•допомагає учню оцінити отриманий результат.&lt;br /&gt;
Дії учня можна охарактеризувати так:&lt;br /&gt;
•визначає мету своєї діяльності;&lt;br /&gt;
•відкриває нові знання;&lt;br /&gt;
•експериментує;&lt;br /&gt;
•обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;&lt;br /&gt;
•несе відповідальність за свою діяльність.&lt;br /&gt;
Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов: &lt;br /&gt;
•бажання самої дитини, &lt;br /&gt;
•сприятливе середовище,&lt;br /&gt;
•грамотний доброзичливий викладач – консультант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20.Особливості навчальних проектів молодших школярів .Теми дитячих проектних робіт .Оцінювання виконаних проектів .Презентація (захист) проекту==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Саме у молодшому шкільному віці закладається цілий ряд ціннісних установок, особистісних якостей та ставлень. Якщо ця обставина не враховується, якщо це вік сприймається як «прохідний» для методу проектів, то порушується послідовність між етапами розвитку навчально – пізнавальної діяльності учнів і значній частині школярів так і  не вдається пізніше досягти бажаних результатів у проектній діяльності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.План проведення проекту. Побудова роботи над проектом==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
План проведення проекту&lt;br /&gt;
І етап&lt;br /&gt;
 Визначення теми.&lt;br /&gt;
 Постановка завдання.&lt;br /&gt;
 Обговорення.&lt;br /&gt;
 Формулювання проблемних питань.&lt;br /&gt;
 Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.&lt;br /&gt;
 Обговорення плану роботи учнів.&lt;br /&gt;
 Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.&lt;br /&gt;
ІІ етап&lt;br /&gt;
 Вибір творчої назви проекту.&lt;br /&gt;
 Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.&lt;br /&gt;
ІІІ етап&lt;br /&gt;
 Самостійна робота груп по виконанню завдань.&lt;br /&gt;
IV етап&lt;br /&gt;
 Підготовка учнями звіту про виконану роботу.&lt;br /&gt;
V етап&lt;br /&gt;
 Захист отриманих результатів та дослідів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Побудова роботи над проектом&lt;br /&gt;
1. Проблема, на вирішення якої спрямовано проект.&lt;br /&gt;
     1) Чому цей проект потрібен?&lt;br /&gt;
     2) Яку проблему він буде вирішувати?&lt;br /&gt;
     3) Як школярі будуть залучені до участі у роботі?&lt;br /&gt;
2. Загальна мета проекту, завдання.&lt;br /&gt;
    1) Мета – це те, що бажаєте отримати в результаті.&lt;br /&gt;
    2) Завдання – це конкретна частина мети, яку треба буде реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проекту.&lt;br /&gt;
3. Плановані результати проекту.&lt;br /&gt;
    1) Чітко опишіть, що буде отримано.&lt;br /&gt;
    2) Кому це буде корисно?&lt;br /&gt;
    3) Якою буде ваша вигода від участі у цьому проекті?&lt;br /&gt;
4. Діяльність в рамках проекту.&lt;br /&gt;
     1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і вирішити проблему?&lt;br /&gt;
     2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?&lt;br /&gt;
     3) Які ресурси будуть використані?&lt;br /&gt;
     4) Що буде відбуватися в рамках даного проекту?&lt;br /&gt;
5. Висновки при виконанні проекту.&lt;br /&gt;
     1) Від чого може залежати результат проекту?&lt;br /&gt;
     2) Як результати даного проекту можуть бути використані іншими?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22.Паспорт проектної роботи. Можливі результати проектної діяльності. Види проектів для роботи з учнями початкових класів==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Паспорт проектної роботи:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1)	Назва проекту.&lt;br /&gt;
2)	Керівник проекту.&lt;br /&gt;
3)	Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.&lt;br /&gt;
4)	Склад проектної групи (прізвища учнів, клас).&lt;br /&gt;
5)	Тип проекту.&lt;br /&gt;
6)	Замовник проекту.&lt;br /&gt;
7)	Мета проекту (практична та педагогічна мета).&lt;br /&gt;
8)	Завдання проекту.&lt;br /&gt;
9)	Необхідне обладнання.&lt;br /&gt;
10)	Анотація.&lt;br /&gt;
11)	Передбачувані продукти проекту.&lt;br /&gt;
12)	Етапи роботи над проектом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливі результати проектної діяльності:&lt;br /&gt;
•	проект – спостереження&lt;br /&gt;
•	проект – оповідання&lt;br /&gt;
•	фантастична історія&lt;br /&gt;
•	музичне оповідання&lt;br /&gt;
•	виготовлення листівок, іграшок, сувенірів&lt;br /&gt;
•	екологічний проект&lt;br /&gt;
•	сервісний проект&lt;br /&gt;
•	мальований фільм&lt;br /&gt;
•	слайд – фільм&lt;br /&gt;
•	реклама&lt;br /&gt;
•	буклет&lt;br /&gt;
•	проект – книга&lt;br /&gt;
•	мультимедійна презентація&lt;br /&gt;
•	гербарій&lt;br /&gt;
•	альбом&lt;br /&gt;
•	журнал, в тому числі й електронний&lt;br /&gt;
•	колаж&lt;br /&gt;
•	колекція&lt;br /&gt;
•	макет&lt;br /&gt;
•	модель&lt;br /&gt;
•	книжка – розкладка&lt;br /&gt;
•	музична підбірка&lt;br /&gt;
•	наочні посібники&lt;br /&gt;
•	плакат&lt;br /&gt;
•	план&lt;br /&gt;
•	реферат&lt;br /&gt;
•	серія ілюстрацій&lt;br /&gt;
•	казка&lt;br /&gt;
•	довідник&lt;br /&gt;
•	стінгазета&lt;br /&gt;
•	сценарій свята&lt;br /&gt;
•	навчальний посібник&lt;br /&gt;
•	фотоальбом&lt;br /&gt;
•	креслення&lt;br /&gt;
•	екскурсія&lt;br /&gt;
•	карта&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види проектів для роботи з учнями початкових класів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Ранні проекти.&lt;br /&gt;
Ранні проекти – це зазвичай колекціонування різноманітних ілюстрацій та слів до них, які можуть використовуватися на уроках як словник, як матеріал для розвитку мовлення і збагачення кругозору учнів. Ці проекти доступні для першокласників у більш простому вигляді та з деякими ускладненнями в інших класах початкової школи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Проект – спостереження.&lt;br /&gt;
 - Щоденник спостережень. Проекти про пор року.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Проект – розповідь.&lt;br /&gt;
 - Результат дитячої творчості і фантазії.&lt;br /&gt;
 - Результат вивчення ряду тем шкільних предметів.&lt;br /&gt;
 - Фантастична розповідь на задану (вигадану) тему.&lt;br /&gt;
 - Патріотичні, історичні, географічні, природознавчі оповідання.&lt;br /&gt;
 - Музичне оповідання.&lt;br /&gt;
 - Розповідь – картина.&lt;br /&gt;
 - Проект – розповідь за сюжетом фільму.&lt;br /&gt;
4. Конструктивний (матеріальний, предметний) проект.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення матеріальних предметів.&lt;br /&gt;
 - Виготовлення листівок, закладок, іграшок, сувенірів, настольних ігор.&lt;br /&gt;
5. Екскурсійний проект.&lt;br /&gt;
Екскурсії, походи, експедиції, поїздки, подорожі, в тому числі й заочні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23.Пам’ятка для батьків, чиї діти включаються у проектну роботу в школі .Пам’ятки  для  учителя  при  організації  проектного  методу.  Правила презентації для учня==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Участь у проектній діяльності – складна праця і для учня, і для батьків. Проект передбачає самостійну діяльність учня, однак завдання батьків – знати суть цієї проектної діяльності, її етапів, вимог до процесу та результату виконання, щоб бути готовими у разі потреби допомогти своїй дитині. &lt;br /&gt;
Виконання проекту передбачає декілька послідовних етапів:&lt;br /&gt;
•	вибір теми проекту;&lt;br /&gt;
•	висунення попередніх ідей;&lt;br /&gt;
•	вибір найкращої ідеї;&lt;br /&gt;
•	планування проектної діяльності;&lt;br /&gt;
•	оцінка та самооцінка проекту; &lt;br /&gt;
•	презентація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В ході роботи над проектом батьки можуть виступати одначасно у декількох ролях. Вони:&lt;br /&gt;
•	консультують;&lt;br /&gt;
•	слідкують за виконанням плану;&lt;br /&gt;
•	вирішують оперативні питання;&lt;br /&gt;
•	допомагають з попередньою оцінкою проекту;&lt;br /&gt;
•	беруть участь у підготовці презентації;&lt;br /&gt;
•	забезпечують найбільш оптимальний режим роботи та відпочинку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пам’ятка для учителя&lt;br /&gt;
1.	Робота над дослідженням методу проектів повинна бути цілеспрямованою та систематичною.&lt;br /&gt;
2.	Робота повинна бути особистісно значущою для школяра. Необхідно допомагати учням бачити можливість реалізації своїх можливостей, спосіб саморозвитку і самовдосконалення.&lt;br /&gt;
3.	Учитель повинен створити середовище, атмосферу для проектної діяльності, підтримувати інтерес до цієї діяльності, ситуацію успіху.&lt;br /&gt;
4.	Створити психологічний комфорт: а) діти не повинні боятися допустити помилку; б) не притискати бажання, а підтримувати і направляти; в) доти можливість розкритися, повірити у себе кожному учневі.&lt;br /&gt;
5.	Учитель повинен бути прикладом для дітей. Він повинен показувати своє прагнення до всього нового, бажання пізнавати світ.&lt;br /&gt;
6.	Необхідне врахування вікових особливостей та педагогічних умов при проектній діяльності. Проект має бути цікавим, посильним, корисним.&lt;br /&gt;
7.	В початковій школі повинен переважати індивідуальний проект, коли дитина проходить усі етапи самостійно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила презентації для учня:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Знайди зручне положення тіла і місце для рук.&lt;br /&gt;
2.	Спокійно дивися на слухачів.&lt;br /&gt;
3.	Назви тему.&lt;br /&gt;
4.	Зацікав слухачів виступом.&lt;br /&gt;
5.	Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.&lt;br /&gt;
6.	Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.&lt;br /&gt;
7.	Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.&lt;br /&gt;
8.	Логічно закінчи свій виступ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24.Основні терміни (поняття) проектної діяльності(актуальність,гіпотеза,проект, захист проекту,питання проекту,проблема,структура проекту)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Актуальність – показник дослідницького етапу проекту. Визначається декількома факторами: необхідністю доповнення теоретичних побудов, які мають відношення до явища, що вивчається; потребою в нових даних; потребою практики. Обгрунтувати актуальність – означає пояснити, чому дану проблему потрібно вивчати на даний час.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпотеза – обов’язковий елемент у структурі дослідницького проекту; припущення, при якому на основі ряду фактів робиться висновок про існування об’єкту, зв’язку або причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Захист проекту – найбільш тривала і глибока форма презентації проекту, яка включає в себе етап запитання – відповіді та дискусійний етап.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Питання проекту – питання, на які потрібно відповісти учасникам проектної групи, щоб достатньою мірою усвідомити і розкрити тему проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проблема – соціально значиме протиріччя, вирішення якого є прагматичною метою проекту. Проблемою може бути, наприклад, протиріччя між потребою і можливістю її задоволення, нестача інформації про що – небудь або протирічний характер цієї інформації, відсутність єдиної думки про подію, явище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проект – метод навчання, оснований на постановці соціально значимої мети і її практичному досягненні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура проекту – послідовність етепів навчального проекту. Обов’язково включає в себе постановку соціально значимої проблеми, планування діяльності, пошук необхідної інформації, виготовлення з опорою на неї продукта, презентацію продукта, аналіз і оцінку проведеного проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25.Бази  даних  та їх типи.  Системи  управління базами  даних(СУБД).Призначення та основні функції СУБД==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
База даних (БД) – це набір взаємозалежних даних, що відображають інформацію про певну предметну область. Виділяють чотири основних типи&lt;br /&gt;
організації даних: ієрархічний, мережевий, реляційний та об’єктно-реляційний.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Системи управління базами даних (СУБД) – це спеціальні програми,призначені для створення, редагування і пошуку інформації у базі даних.&lt;br /&gt;
Будемо працювати з реляційними базами даних. З такою організацією даних ми вже зустрічалися при роботі з Microsoft Excel. У більшості випадків розробка комп’ютерної бази даних виконується за допогою готовоїСУБД.На сьогоднішній день на ринку існує багато різних СУБД: Microsoft Access, LibreOffice Base, dBASE, dBASE 3 plus, FoxPro, DataEase. Розглянемо середовище розробки СУБД на прикладі програми Microsoft Access. База даних Microsoft Access – спеціальний файл, який має розширення .accdb(версії 2007 і вище) або .mdb (97–2003). У цьому файлі зберігаються об’єкти бази даних: таблиці (можливо зі своїми зв’язками), запити, форми, звіти та інші елементи. Стовпці таблиць називають полями, в одному стовпці містяться однотипні дані. Рядки таблиці називають записами (кортежами), в одному рядку можуть бути різнотипні дані, їх називають атрибутами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Функції СУБД:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. визначення даних - СУБД повинна допускати визначення даних (зовнішні схеми, концептуальну схему, внутрішню схему, а так само пов'язані відображення). У вихідній формі і перетворювати ці визначення в форму відповідних об'єктів. Інакше кажучи, СУБД повинна включати в себе компоненти мовного процесора для різних мов визначення даних. СУБД повинна так само розуміти синтаксис мови визначення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Обробка даних - СУБД повинна вміти обробляти запити користувача на вибірку, відредагувати або видалити їх даних в БД або на додавання нових даних в БД. Іншими словами, СУБД повинна включати в себе компонент процесора мови обробки даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Безпека і цілісність даних. СУБД повинна контролювати призначені для користувача запити і припиняти спроби порушення правил безпеки і цілісності, певні адміністратором БД. Поняття «Цілісність даних» буде розглянуто при вивченні питання створення зв'язків між таблицями в СУБД ACCESS.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Відновлення даних і дублювання. СУБД повинна здійснювати необхідний контроль над відновленням даних і дублюванням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Словник даних. СУБД повинна забезпечити функцію словника даних. Сам словник являє собою визначення інших об'єктів системи ( «дані над даними»).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Продуктивність. СУБД повинна виконувати всі зазначені вище функції з максимально можливою ефективністю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26.Огляд реляційної моделі даних. Модель &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;. Сутність предметної  області.  Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Реляційна модель бази даних – це база, яка складається із взаємопов’язаних таблиць. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сутність – це об’єкт предметної області, що є множиною елементів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Модель сутність-зв'язок є результатом систематичного процесу, який описує та визначає деяку предметну область. Вона не визначає сам процес, а лише візуалізує його. Дані представлені у вигляді компонентів (сутностей), які пов'язані між собою певними зв'язками, які виражають залежності і вимоги між ними, такі як: одна будівля може бути розділена на нуль або більше квартир, але одна квартира може бути розташована лише в одній будівлі.&lt;br /&gt;
Ступінь зв’язку визначає, яка кількість екземплярів однієї сутності може бути пов’язана з екземплярами іншої сутності, що належать до цього зв’язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відношення подається у вигляді таблиці, що складається з рядків і стовпців. Кожний стовпець відношення називають полем, а кожний рядок – записом. Назви полів – атрибути. На відміну від звичайної таблиці основна властивість відношення полягає в тому, що в ньому не повинно бути однакових записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні  елементи  графічного  подання  моделі &amp;quot;сутність–зв’язок&amp;quot;:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Прямокутник - Сутність предметної області&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Овал - Властивість екземплярів сутності&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ромб - Зв’язок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суцільна лінія - Лінія обов’язкового зв’язку &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Штрихова лінія - Лінія необов’язкового зв’язку&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27.Відображення  моделі  «сутність-зв’язок»  на  базу  даних.  Властивості полів,  типи  даних.  Створення  структури  реляційної  бази  даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних з використанням однієї із систем управління базами даних або однієї з мов програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У ході створення структури бази даних потрібно визначити:&lt;br /&gt;
1. Кількість таб лиць бази даних.&lt;br /&gt;
2. Перелік полів для кожної таб лиці, які з цих полів будуть ключовими.&lt;br /&gt;
3. Типи даних для кожного поля кожної з таб лиць з урахуванням можливостей конкретної СУБД.&lt;br /&gt;
4. Типи зв’язків між об’єктами таб лиць, якщо використовується кілька таблиць.&lt;br /&gt;
5. Види і кількість інших об’єктів бази даних: форм, запитів, звітів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення структури бази даних на основі її моделі «сутність–зв’язок» називається відображенням моделі на базу даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з основних властивостей поля є його Довжина. Зазвичай вона виражається в символах або знаках. Визначаючи тим самим, скільки інформації в полі може поміститься.При спробі ввести більше символів, ніж максимально можлива довжина - відбувається обмеження довжини, блокуюче подальше введення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У програмі Access передбачено 10 різних типів даних:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкладення   . Файли, наприклад цифрові фотографії. В один запис можна вкласти декілька файлів. Цей тип даних недоступний у попередніх версіях Access.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лічильник   . Числа, які автоматично створюються для кожного запису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Грошовий   . Грошові значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дата й час   . Значення дати й часу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіперпосилання   . Гіперпосилання, як-от адреси електронної пошти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поле Memo   . Довгі фрагменти тексту, а також форматований текст. Поле типу Memo часто використовується, щоб зберігати докладний опис продукту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Числовий   . Числові значення, як-от відстань. Зверніть увагу, що для грошових одиниць існує окремий тип даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Об’єкт OLE   . Об’єкти OLE, як-от документи Word.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий   . Короткі алфавітно-цифрові значення, як-от прізвище або адреса.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Так/Ні   . Логічні значення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад: Країни світу(Назва, Частина світу, Площа, Кількість населення, Дата утворення, Державний устрій, Прапор, Гімн...)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28.Робота  з  таблицями  в  реляційних  базах  даних.  Режими  створення таблиць, введення даних, редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для створення таблиць в MS Access передбачено кілька режимів, які обираються зі списку діалогу Нова таблиця:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Режим таблиці — застосовується для заповнення і редагування полів таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Конструктор — режим для задання структури таблиці, тобто імен полів і типів даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Майстер таблиць — створення таблиці за допомогою програми майстра.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Імпорт таблиць — створення таблиці шляхом введення даних із зовнішнього файла (іншої бази даних, електронних таблиць).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	Зв'язування таблиць — встановлення зв'язку між базою даних Access і даними із зовнішнього файла; в цьому режимі зміни в зовнішніх даних переносяться до бази даних Access.Серед усіх режимів створення таблиць найчастіше використовують режим Конструктора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення таблиці в режимі таблиці:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1.	Вибрати пункт Режим таблиці (Режим таблицы).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.	Натиснути кнопку ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.	Двічі клацнути в полі імені стовпця і ввести назву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4.	Ввести інформацію в рядки таблиці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5.	Натиснути на кнопці Зберегти (Сохранить).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6.	Ввести ім‘я таблиці і натиснути ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Після задання структури й імені таблиці можна безпосередньо ввести дані до неї. Для цього потрібно перейти в Режим таблиці. Цей режим установлюється подвійним клацанням мишею по піктограмі таблиці після відкриття бази даних. На екрані з'явиться вікно із зображенням рядків таблиці, в якому можна вводити до таблиці всі необхідні дані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі заповнення таблиці можна переміщатися між різними полями і рядками за допомогою клавіш управління курсором, а також клавіші Tab ( клавіші Shift+Tab забезпечують переміщення курсора у зворотньому напрямку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Заповнюючи таблиці, можна використовувати звичайні прийоми редагування, що використовуються при роботі в текстових редакторах.Для редагування структури таб лиці використовують елементи керування групи Записи вкладки Основна та групи Поля та стовпці вкладки Режим таблиці тимчасової вкладки Робота з таб лицями&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29.Пошук упорядкування та фільтрування даних у сучасних базах даних.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для зміни порядку сортування слід виконати таку послідовність дій: &lt;br /&gt;
1. Відкрити таб лицю бази даних, дані в якій потрібно відсортувати.&lt;br /&gt;
2. Установити курсор у межах поля, за даними якого буде виконано &lt;br /&gt;
сортування записів.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Сортування й фільтр  За зростанням &lt;br /&gt;
(За спаданням).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досить часто користувачі здійснюють пошук необхідних даних у базах даних: залізниці, бібліотеки, пошукового сервера Інтернету та ін. У СУБД Access 2007 пошук у базі даних здійснюється подібно до пошуку в Excel 2007. Для пошуку потрібних даних необхідно: &lt;br /&gt;
1. Відкрити файл бази даних, у якій потрібно здійснити пошук. &lt;br /&gt;
2. Відкрити таб лицю або форму, у яких здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
3. Виконати Основне  Пошук  Знайти.&lt;br /&gt;
4. У вікні Пошук і заміна (рис. 3.57) на вкладці Знайти у полі Знайти ввести зразок даних, за яким здійснюватиметься пошук.&lt;br /&gt;
5. Вибрати у списку Пошук у ім’я поля таб лиці або форми, у якому буде здійснено пошук. &lt;br /&gt;
6. Установити у списку Зіставити одне із значень: Усе поле, Будь-яка частина поля, Початок поля.&lt;br /&gt;
7. Установити у списку Пошук один з напрямів пошуку: Усі, Угору, Вниз.&lt;br /&gt;
8. Установити за потреби відповідні позначки прапорців для пошуку з урахуванням регістру та пошуку з використанням шаблонів уведення(Шукати поля як форматовані).&lt;br /&gt;
9. Вибрати кнопку Знайти далі.&lt;br /&gt;
Для переходу до наступних записів, значення яких відповідають пошуковому запиту або параметрам пошуку, слід послідовно натискати кнопку Знайти далі.Значення у списку Пошук встановлюють напрям пошуку від поточного запису: Угору – до першого запису, Вниз – до останнього запису і Усі – по всій таблиці (формі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для фільтрування даних використовують елементи керування групи Сортування й фільтр вкладки Основне. Наприклад, для знаходження записів про країни, у яких державний устрій монархія або конституційна монархія.Під час проведення фільтрування з використанням кнопки Фільтр є можливість задати більш складні умови фільтрування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30.Формибази даних. Зміна фону, шрифту, розташування підписів до полів, самих полів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31.Запити при роботі з базами даних. Призначення та основні типи запитів. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
СУБД  Microsoft  Access  дозволяє  вибрати  з  таблиць  запитів  ту  частину записів,  які  задовольняють  певним  критеріям.  За  допомогою  запитів  можна здійснювати пошук потрібних даних. &lt;br /&gt;
Запит  –  це  створений  набір  певних  критеріїв,  за  якими  проводиться вибірка даних. &lt;br /&gt;
Основні типи запитів: &lt;br /&gt;
  запити на вибір даних; &lt;br /&gt;
  запити на зміну даних; &lt;br /&gt;
  перехресні запити; &lt;br /&gt;
  запити з параметрами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32.Створення та використання звітів для опрацювання даних бази даних.Приклади.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33.Комп’ютерні  презентації,  їхнє  призначення  та  види.  Створення комп’ютерних презентацій, опрацювання об’єктів презентацій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:57:50Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Введення формул і функцій&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення формул&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Ввести символ =.&lt;br /&gt;
3. Набрати вираз.&lt;br /&gt;
4. Натиснути клавішу Enter&lt;br /&gt;
Інструкція щодо введення функцій&lt;br /&gt;
1. Встановити курсор у місце, де повинен знаходитися результат.&lt;br /&gt;
2. Натиснути кнопку (Вставить функцию), яка знаходиться зліва від&lt;br /&gt;
рядка формул або кнопку Вставить функцию групи Библиотека&lt;br /&gt;
функций вкладки Формулы.&lt;br /&gt;
3. Відкриється вікно Мастер функций – шаг 1 из 2, в якому можна вибрати:&lt;br /&gt;
назву категорії, назву функції та натиснути кнопку ОК. В цьому ж вікні&lt;br /&gt;
можна здійснити пошук функції, ввівши її назву у відповідне поле&lt;br /&gt;
(рис. 1.9, а).&lt;br /&gt;
4. Відкриється вікно Аргументы функции, в якому необхідно виділити або&lt;br /&gt;
ввести аргументи та натиснути кнопку ОК&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:56:59Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматування даних&lt;br /&gt;
Форматування даних проводиться над даними, що знаходяться у&lt;br /&gt;
виділених комірках. Використовуючи інструменти вкладки Главная або вікна&lt;br /&gt;
Межа між&lt;br /&gt;
стовпцями В і С&lt;br /&gt;
Формат ячеек (кнопка , комбінація клавіш Ctrl+Shift+F або команда&lt;br /&gt;
контекстного меню) можна обрати відповідні параметри форматування.&lt;br /&gt;
На вкладці Число вікна Формат ячеек можна вибрати формат&lt;br /&gt;
(числовий, грошовий, дата тощо) та встановити інші параметри. У нижній&lt;br /&gt;
або правій області вікна відображається опис формату (рис. 1.7, а).&lt;br /&gt;
Команди вкладки Выравнивание вікна Формат ячеек дозволяють&lt;br /&gt;
вибрати варіанти вирівнювання даних (по вертикалі, по горизонталі), вказати&lt;br /&gt;
довільне значення градусної міри кута повороту даних у комірці та&lt;br /&gt;
інше &lt;br /&gt;
Вибір шрифта та встановлення його параметрів можна здійснити&lt;br /&gt;
скориставшись вкладкою Шрифт вікна Формат ячеек.&lt;br /&gt;
На вкладці Граница вікна Формат ячеек можна вибрати тип і колір лінії,&lt;br /&gt;
якою потрібно обрамити діапазон вибраних комірок; їх колір і фон можна&lt;br /&gt;
змінити за допомогою команд вкладки Вид.&lt;br /&gt;
На вкладці Защита можна вибрати параметри захисту: заборону зміни,&lt;br /&gt;
переміщення і знищення вибраних комірок (Защищаемая ячейка), сховати&lt;br /&gt;
відображення формул у рядку формул (Скрыть формулы).&lt;br /&gt;
Слід зазначити, що ці параметри діють за умови встановленого захисту&lt;br /&gt;
аркуша (кнопка Защитить лист групи Изменения вкладки Рецензирование&lt;br /&gt;
або кнопка Защитить лист списку Формат групи Ячейки вкладки Главная).&lt;br /&gt;
Для захисту аркуша необхідно встановити потрібні параметри та пароль для&lt;br /&gt;
зняття захисту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматуванням комірки називають встановлення вигляду відображення вмісту комірки. Для форматування комірки або виділеного діапазону комірок використовують команду «Формат» або кнопки панелі інструментів «Форматування».&lt;br /&gt;
Властивості комірки та її формат можна змінити виконавши команду із контекстного меню «Формат комірок…»&lt;br /&gt;
Щоб оформити всю таблицю за певним форматом, її виділити і, виконавши команду «Формат»→«Автоформат» (вкладка «Основне» →«Форматувати як таблицю»), вибирати потрібний вигляд.&lt;br /&gt;
Для встановлення видимості меж діапазону потрібно у списку кнопки-команди панелі інструментів «Межі» вибрати необхідні межі. &lt;br /&gt;
Для змінити розмірів стовпця чи рядка слід підвести вказівник миші на межу стовпців (рядків) до появи подвійної стрілочки, натиснути на ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, протягти в потрібний бік. &lt;br /&gt;
У табличному процесорі Excel можна використовувати умовне форматування.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це форматування комірок залежно від істинності чи хибності певних умов. &lt;br /&gt;
Існує два види застосування такого форматування:&lt;br /&gt;
за значенням – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення з тієї самої комірки, до якої буде застосоване умовне форматування;&lt;br /&gt;
за формулою – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення деякої формули.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:55:33Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Введення і редагування даних&lt;br /&gt;
Алгоритм введення довільних даних:&lt;br /&gt;
 встановити табличний курсор у необхідну комірку;&lt;br /&gt;
 набрати з клавіатури потрібні дані;&lt;br /&gt;
 натиснути клавішу Enter для того щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у комірку, що розташовується під&lt;br /&gt;
активною.&lt;br /&gt;
Примітка. Можна натиснути клавішу Tab для того щоб зафіксувати&lt;br /&gt;
введені дані, при цьому табличний курсор переходить у комірку, що&lt;br /&gt;
розташовується справа від активної. Можна також натиснути довільну&lt;br /&gt;
клавішу управління курсором для того, щоб зафіксувати дані, при цьому&lt;br /&gt;
табличний курсор переходить у відповідну комірку або переставити курсор&lt;br /&gt;
за допомогою миші.&lt;br /&gt;
Текстові дані, що не поміщаються в одній комірці візуально виходять за&lt;br /&gt;
її межі (якщо праворуч комірка вільна), але в дійсності дані знаходяться в тій&lt;br /&gt;
комірці, в яку були введені. Для збільшення ширини стовпця, що&lt;br /&gt;
відповідатиме максимальній довжині значень, необхідно двічі клацнути на&lt;br /&gt;
межі відповідного стовпця (курсор миші набуде вигляду ) або перетягнути&lt;br /&gt;
межу стовпця до потрібних розмірів &lt;br /&gt;
Примітка. При введенні десяткових чисел ціла частина від дробової&lt;br /&gt;
відокремлюється десятковою комою, а не крапкою. Виведення послідовно&lt;br /&gt;
символів  в комірці означає, що дані не поміщаються в комірці. Для їх&lt;br /&gt;
відображення потрібно діяти аналогічно до текстових даних.&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки необхідно встановити табличний&lt;br /&gt;
курсор у комірку і двічі на ній клацнути або натиснути клавішу F2. Також&lt;br /&gt;
редагування вмісту комірки можна здійснити, встановивши курсор у рядку&lt;br /&gt;
формул, здійснити певні зміни та натиснути клавішу Enter.&lt;br /&gt;
Для пошуку і заміни блоків тексту можна скористатись послугою&lt;br /&gt;
вкладки Главная=&amp;gt;Найти и выделить=&amp;gt; Найти (Заменить). Відкриється&lt;br /&gt;
вікно Найти и заменить (рис. 1.6) із закладками Найти і Заменить. У поле&lt;br /&gt;
Найти необхідно ввести текст для пошуку, а у список Заменить на – текст&lt;br /&gt;
для заміни.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматуванням комірки називають встановлення вигляду відображення вмісту комірки. Для форматування комірки або виділеного діапазону комірок використовують команду «Формат» або кнопки панелі інструментів «Форматування».&lt;br /&gt;
Властивості комірки та її формат можна змінити виконавши команду із контекстного меню «Формат комірок…»&lt;br /&gt;
Щоб оформити всю таблицю за певним форматом, її виділити і, виконавши команду «Формат»→«Автоформат» (вкладка «Основне» →«Форматувати як таблицю»), вибирати потрібний вигляд.&lt;br /&gt;
Для встановлення видимості меж діапазону потрібно у списку кнопки-команди панелі інструментів «Межі» вибрати необхідні межі. &lt;br /&gt;
Для змінити розмірів стовпця чи рядка слід підвести вказівник миші на межу стовпців (рядків) до появи подвійної стрілочки, натиснути на ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, протягти в потрібний бік. &lt;br /&gt;
У табличному процесорі Excel можна використовувати умовне форматування.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це форматування комірок залежно від істинності чи хибності певних умов. &lt;br /&gt;
Існує два види застосування такого форматування:&lt;br /&gt;
за значенням – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення з тієї самої комірки, до якої буде застосоване умовне форматування;&lt;br /&gt;
за формулою – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення деякої формули.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:53:14Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У комірки електронної таблиці можна вводити дані різних типів, наприклад: число, текст, формулу. Для того щоб активізувати комірку, необхідно помістити курсор на ній (активізована комірка буде обрамлена чорною рамочкою). Після завершення введення даних у комірку необхідно натиснути Entr або скористатися клавішами  керування курсором.&lt;br /&gt;
Вводити дані можна безпосередньо до комірки, я можна і в рядок формул. Дані вводяться в основному з клавіатури або з використанням інших методів (вставка скопійованих фрагментів, автозаповнення, перетягування та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для редагування вмісту комірки можна використати методи:&lt;br /&gt;
 поставити курсор на потрібну комірку і натиснути клавішу F2, потім за допомогою клавіш керування курсорнім, клавіш Delete чи Backspace змінити написане;&lt;br /&gt;
 двічі швидко клацнути по комірці, потім змінити написане;&lt;br /&gt;
 підвести вказівку миші до рядка формул і клацнути в ньому, в самому рядку формул зробити зміни.&lt;br /&gt;
Усі зміни підтверджуються клавішею Enter.&lt;br /&gt;
Для одночасного виконання об'єднання та вирівнювання по центру існує кнопка на панелі інструментів —Об'єднати і помістити а центрі.&lt;br /&gt;
Якщо почати вводити нові дані у комірку, то старі зникають.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручного подання підсумкової інформації використовують зведені таблиці. Зведена таблиця - це таблиця, що використовується для швидкого підведення результатів або об'єднання великих обсягів даних. Міняючи місцями рядки і стовпчики, можна створити нові підсумкові результати вихідних даних; відображаючи різні сторінки можна здійснити фільтрацію даних, а також відобразити детальні дані області.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматуванням комірки називають встановлення вигляду відображення вмісту комірки. Для форматування комірки або виділеного діапазону комірок використовують команду «Формат» або кнопки панелі інструментів «Форматування».&lt;br /&gt;
Властивості комірки та її формат можна змінити виконавши команду із контекстного меню «Формат комірок…»&lt;br /&gt;
Щоб оформити всю таблицю за певним форматом, її виділити і, виконавши команду «Формат»→«Автоформат» (вкладка «Основне» →«Форматувати як таблицю»), вибирати потрібний вигляд.&lt;br /&gt;
Для встановлення видимості меж діапазону потрібно у списку кнопки-команди панелі інструментів «Межі» вибрати необхідні межі. &lt;br /&gt;
Для змінити розмірів стовпця чи рядка слід підвести вказівник миші на межу стовпців (рядків) до появи подвійної стрілочки, натиснути на ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, протягти в потрібний бік. &lt;br /&gt;
У табличному процесорі Excel можна використовувати умовне форматування.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це форматування комірок залежно від істинності чи хибності певних умов. &lt;br /&gt;
Існує два види застосування такого форматування:&lt;br /&gt;
за значенням – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення з тієї самої комірки, до якої буде застосоване умовне форматування;&lt;br /&gt;
за формулою – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення деякої формули.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відносні і абсолютні адреси&lt;br /&gt;
1)Відносні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик&lt;br /&gt;
змінюється ім’я рядка комірки, а при копіюванні у рядок – ім’я стовпця&lt;br /&gt;
комірки. Прикладами відносних адрес комірок є наступні: A1, F6, D9 та ін.&lt;br /&gt;
2)Абсолютні адреси – це адреси, у яких при копіюванні у стовпчик ім’я&lt;br /&gt;
рядка комірки не змінюється і при копіюванні у рядок ім’я стовпця комірки&lt;br /&gt;
не змінюється. Прикладами абсолютних адрес комірок є такі: $A$1, $F$6,&lt;br /&gt;
$D$9 та ін.&lt;br /&gt;
3)Мішаними адресами називають такі, у яких при копіюванні не&lt;br /&gt;
змінюється та частина адреси, що знаходиться після знаку $. Наприклад,&lt;br /&gt;
мішаними є адреси: $A1, $F6, $D9 (не змінюється адреса стовпця комірки),&lt;br /&gt;
A$1, F$6, D$9 (не змінюється адреса рядка комірки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:47:27Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
У комірки електронної таблиці можна вводити дані різних типів, наприклад: число, текст, формулу. Для того щоб активізувати комірку, необхідно помістити курсор на ній (активізована комірка буде обрамлена чорною рамочкою). Після завершення введення даних у комірку необхідно натиснути Entr або скористатися клавішами  керування курсором.&lt;br /&gt;
Вводити дані можна безпосередньо до комірки, я можна і в рядок формул. Дані вводяться в основному з клавіатури або з використанням інших методів (вставка скопійованих фрагментів, автозаповнення, перетягування та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форматуванням комірки називають встановлення вигляду відображення вмісту комірки. Для форматування комірки або виділеного діапазону комірок використовують команду «Формат» або кнопки панелі інструментів «Форматування».&lt;br /&gt;
Властивості комірки та її формат можна змінити виконавши команду із контекстного меню «Формат комірок…»&lt;br /&gt;
Щоб оформити всю таблицю за певним форматом, її виділити і, виконавши команду «Формат»→«Автоформат» (вкладка «Основне» →«Форматувати як таблицю»), вибирати потрібний вигляд.&lt;br /&gt;
Для встановлення видимості меж діапазону потрібно у списку кнопки-команди панелі інструментів «Межі» вибрати необхідні межі. &lt;br /&gt;
Для змінити розмірів стовпця чи рядка слід підвести вказівник миші на межу стовпців (рядків) до появи подвійної стрілочки, натиснути на ліву кнопку миші і, не відпускаючи її, протягти в потрібний бік. &lt;br /&gt;
У табличному процесорі Excel можна використовувати умовне форматування.&lt;br /&gt;
Умовне форматування – це форматування комірок залежно від істинності чи хибності певних умов. &lt;br /&gt;
Існує два види застосування такого форматування:&lt;br /&gt;
за значенням – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення з тієї самої комірки, до якої буде застосоване умовне форматування;&lt;br /&gt;
за формулою – коли форматування здійснюється на основі аналізу значення деякої формули.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:41:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2.Перевірка тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Використання  захисту  документу і обмеження  редагування.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Табличний курсор - рамка навколо комірки з маленьким чорним квадратиком в правому нижньому куті. (Маркер заповнення)&lt;br /&gt;
2. Текстовий курсор у вигляді вертикальної риски який автоматично з*являється в правому нижньому куті.&lt;br /&gt;
3. курсор миші:&lt;br /&gt;
а)для виділення комірки або кількох комірок. такий курсор приймає у робочій області вікна.&lt;br /&gt;
б)для заповнення комірок простим перетягуванням. при цьому вміст коміркиможе бути скопійований у кожну комірку блока або діапазон буде заповнено значенням, які утворюють арифметичну прогресію. Такий вигляд курсор приймає при встановленні його на маркері заповнення.&lt;br /&gt;
в)для переміщення і копіювання блока. Для того щоб скопіювати блок комірок, слід під час перетягування утримувати кнопку Ctrl  на выдмыну выд перетягування, Такий вигляд курсор приймаэ при встановленны його на рамцы табличного курсору.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4.Форми курсору табличного процесору Microsoft Excel, основні типи й призначення==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5.Введення і редагування даних у табличному процесорі Microsoft Excel.Подання даних в електронних таблицях. Введення текстових, числових та інших типів даних==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6.Форматування даних у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7.Введення  формул  і  функцій.Обчислення  в  середовищі  табличного процесора. Робота з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8.Використання абсолютних, мішаних(змішаних)та відносних адрес в середовищі  табличного  процесора.  Застосування  їх  при  роботі  з формулами та функціями. Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9.Впорядкування  даних  в  середовищі табличного  процесору Microsoft Excel. Використання фільтрів. Прості та розширені фільтри==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10.Побудова  графічних  об’єктів  у Microsoft Excel.  Вставка  малюнків, автофігур,  формул, об’єктів SmartArtіWordArt.  Їхнє  взаємне розташуванняна аркуші книги. Формат графічних об’єктів.Приклади==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Створення графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12.Редагування графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.Формат області побудови, області діаграми, осей координат графіків і діаграм у табличному процесорі Microsoft Excel==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:25:23Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Питання 2==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Навчальний курс &amp;quot;ОІ з елементами програмування та СІТН&amp;quot; | Повернутися до курсу]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3.Табличний процесор Microsoft Excel.Середовище табличного процесора та основні його елементи.Загальні відомості і можливості.Електронні таблиці та їх призначення.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Табличний процесор MS Excel (електронні таблиці) - одне з найбільш часто використовуваних додатків пакета MS Office, найпотужніший інструмент в умілих руках, що значно спрощує рутинну повсякденну роботу. Основне призначення MS Excel - рішення практично будь-яких завдань розрахункового характеру, вхідні дані яких можна представити у вигляді таблиць. Застосування електронних таблиць спрощує роботу з даними та дозволяє отримувати результати без програмування розрахунків. У поєднанні ж з мовою програмування Visual Basic for Application (VBA), табличний процесор MS Excel набуває універсальний характер і дозволяє вирішити взагалі будь-яке завдання, незалежно від її характеру.&lt;br /&gt;
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв'язку між значеннями різних осередків. Розрахунок по заданих формулах виконується автоматично. Зміна вмісту будь-якої комірки призводить до перерахунку значень всіх осередків, які з нею пов'язані формульними відносинами і, тим самим, до оновлення всієї таблиці відповідно до зміненими даними.&lt;br /&gt;
Основні можливості електронних таблиць:&lt;br /&gt;
1проведення однотипних складних розрахунків над великими наборами даних;&lt;br /&gt;
2автоматизація підсумкових обчислень;&lt;br /&gt;
3вирішення завдань шляхом підбору значень параметрів;&lt;br /&gt;
4обробка (статистичний аналіз) результатів експериментів;&lt;br /&gt;
5проведення пошуку оптимальних значень параметрів (рішення оптимізаційних задач);&lt;br /&gt;
6підготовка табличних документів;&lt;br /&gt;
7побудова діаграм (в тому числі і зведених) за наявними даними;&lt;br /&gt;
8створення та аналіз баз даних (списків).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними елементами робочого вікна є:&lt;br /&gt;
1Рядок заголовка (у ній вказується ім'я програми) з кнопками керування вікном програми і вікном документа (Згорнути, після розгортання або Розгорнути на весь екран, Закрити);&lt;br /&gt;
2Рядок основного меню (кожен пункт меню являє собою набір команд, об'єднаних загальною функціональною спрямованістю) плюс вікно для пошуку довідкової інформації.&lt;br /&gt;
3Панелі інструментів (Стандартна, Форматування та ін.)&lt;br /&gt;
4Рядок формул, що містить в якості елементів полі Ім'я і кнопку Вставка функції (fx), призначена для введення і редагування значень або формул у клітинках. У полі Ім'я відображається адреса поточної комірки.&lt;br /&gt;
5Робоча область (активний робочий лист).&lt;br /&gt;
6Смуги прокручування (вертикальна і горизонтальна).&lt;br /&gt;
7Набір ярликів (ярлички листів) для переміщення між робочими аркушами.&lt;br /&gt;
8Рядок стану.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:14:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Питання 2==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Навчальний курс &amp;quot;ОІ з елементами програмування та СІТН&amp;quot; | Повернутися до курсу]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 2-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_2-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2017-05-24T07:13:07Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1.Створення тестових завдань засобами текстового процесору Microsoft Word.Вставка вкладки Разработчикі робота з групою Элементы управления.Приклади==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Приклади тестів. &lt;br /&gt;
Програма створення та демонстрації навчальних тестів MyTestX  забезпечує на комп'ютері створення, редагування, використання та автоматичне відкриття навчальних тестів. Програма безкоштовна, проста і зручна у використанні, має постійну підтримку від виробника.&lt;br /&gt;
Програма MyTestX працює з дев’ятьма типами завдань: одиночний вибір, множинний вибір, встановлення порядку проходження, встановлення відповідності, вказівка істинності чи хибності тверджень, ручне введення числа (чисел), ручне введення тексту, вибір місця на зображенні, пере¬становка букв. Завдання типу так/ні легко можна отримати, використовуючи тип з одиночним вибором. У тесті можна використовувати будь-яку кількість будь-яких об’эктів, можна тільки один, можна і все відразу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відкрити Microsoft Word. &lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Елементи управління», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Елементи управління.&lt;br /&gt;
•	Викликати на екран панель «Форми», виконавши команди Вид – Панель інструментів – Форми.&lt;br /&gt;
•	Розглянути поля, що вставляють у форму Прапорець, Поле зі списком або Текстове поле. Учням не дозволяється самостійно встановити або змінювати ці поля. Для їх вставки слід використовувати кнопки Прапорець, Текстове поле і Поле зі списком. Щоб змінити дані поля, необхідно використовувати кнопку Параметри поля форми на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
•	Дослідження застосування кнопок Прапорець та програмування кнопки Кнопка на прикладі виконання тесту з української мови.&lt;br /&gt;
•	Створення тесту на комп’ютері за допомогою панелі Форми. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вкалдка Разработчик містить інструменти для роботи з макросами, шаблонами і XML-файлами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з файлами або управління файлами складається з кількох типових операцій:&lt;br /&gt;
1.    створення папки;&lt;br /&gt;
2.    перейменування файлу або папки;&lt;br /&gt;
3.    копіювання файлу або папки;&lt;br /&gt;
4.    переміщення файлу або папки;&lt;br /&gt;
5.    видалення файлу або папки.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Всі операції з файлами виконуються за загальним алгоритмом.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
1.    Насамперед, виберіть папку, що містить папки або файли, з якими ви плануєте виконати яку-небудь дію.&lt;br /&gt;
2.    Об'єкти, що підлягають обробці, необхідно виділити.&lt;br /&gt;
Примітка&lt;br /&gt;
Деякі з операцій обробки файлів і папок можна виконати відразу для декількох об'єктів.&lt;br /&gt;
3.    Потім виберіть необхідну операцію обробки.&lt;br /&gt;
4.    Відповідні команди перебувають у меню Файл  і Правка . Команди тих меню, які найчастіше використовуються, присутні і у контекстних меню папок і файлів.&lt;br /&gt;
5.    Далі розглянемо окремі шаги цього загального алгоритму.&lt;br /&gt;
 Примітка&lt;br /&gt;
Всі операції з папками й файлами (крім перейменування) можуть виконуватися відразу над групою папок й/або файлів. Для цього вони повинні бути попередньо виділені.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Питання 2==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Навчальний курс &amp;quot;ОІ з елементами програмування та СІТН&amp;quot; | Повернутися до курсу]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:18:20Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Доповнення&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==57. Формування структури Вікі-статті. Внутрішні та зовнішні посилання.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для створення структури документа оточіть назви заголовків/підзаголовків знаками дорівнює. Наприклад,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Новий розділ	== Новий розділ ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підрозділ	=== Підрозділ ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під-підрозділ	==== Під- підрозділ ====&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назви розділів, підрозділів розташовуються з нового рядка.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо стаття містить більше ніж 3 розділи, то на початку сторінки в автоматичному режимі формується Зміст статті (перераховуються назви розділів та створюються посилання на них).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб змінити місце розташування Змісту, необхідно в потрібному місці помістити ключове слово _TOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб відмінити автоматичне формування змісту, необхідно в тексті статті додати _NOTOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обов’язково створіть&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Література» та вкажіть у вигляді списку друковані джерела, якими ви користувалися (назва, автор, видавництво, рік видання, кількість сторінок).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Див. також» та вкажіть у вигляді списку посилання на близькі за тематикою статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Посилання» та перерахуйте джерела мережі Інтернет.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні та зовнішні посилання&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні посилання створюються за наступним правилом зразком&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Назва статті|текст, який необхідно відобразити в статті]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо в тексті назву статті необхідно написати в іншому відмінку, то після квадратних дужок вказується &lt;br /&gt;
потрібне закінчення. Наприклад, [[Житомир]]і - літеру «і» винесено за дужки, а назва статті залишилася без змін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку [[Ім’я статті| слово або текст, який необхідно використати]]. Наприклад, в [[Київ|Києві]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зовнішні посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет) створюються за зразком [http://URL-адреса текст посилання ].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==58. Завантаження  файлів  і  зображень  у  Вікі-статтю.  Створення  галерей зображень.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання зображень&lt;br /&gt;
Завантажене зображення добавляється в статтю досить просто.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього необхідно перейти на сторінку статі в режимі редагування та натиснути кнопку WikiStart 28.png, яка належить до засобів візуального редагування. Після цього на сторінці з’явиться рядок вставки зображення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Необхідно замість слів Example.jpg написати (або вставити скопійоване) ім’я зображення, яке необхідно завантажити на сторінку, наприклад&lt;br /&gt;
[[Зображення:EGroupWare.Architecture.png]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До зображень можна додавати альтернативний текст [[Зображення:Назва файлу|Альтернативний текст до зображень]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2)Для завантаження зображення використовується команда Завантажити файл, яка розміщена в лівій частині робочого вікна на панелі інструменти. Після цих дій відкриється спеціальна сторінка &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для знаходження потрібного зображення натисніть кнопку Выберите файл або Обзор. У наступному вікні оберіть потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На сторінці завантаження файлу автоматично пропишеться шлях до вибраного зображення та його ім’я.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У полі Опис файлу бажано але необов'язково ввести опис зображення, яке додається та натиснути кнопку Завантажити файл.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:17:49Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Доповнення&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==57. Формування структури Вікі-статті. Внутрішні та зовнішні посилання.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для створення структури документа оточіть назви заголовків/підзаголовків знаками дорівнює. Наприклад,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Новий розділ	== Новий розділ ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підрозділ	=== Підрозділ ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під-підрозділ	==== Під- підрозділ ====&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назви розділів, підрозділів розташовуються з нового рядка.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо стаття містить більше ніж 3 розділи, то на початку сторінки в автоматичному режимі формується Зміст статті (перераховуються назви розділів та створюються посилання на них).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб змінити місце розташування Змісту, необхідно в потрібному місці помістити ключове слово _TOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб відмінити автоматичне формування змісту, необхідно в тексті статті додати _NOTOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обов’язково створіть&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Література» та вкажіть у вигляді списку друковані джерела, якими ви користувалися (назва, автор, видавництво, рік видання, кількість сторінок).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Див. також» та вкажіть у вигляді списку посилання на близькі за тематикою статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Посилання» та перерахуйте джерела мережі Інтернет.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні та зовнішні посилання&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні посилання створюються за наступним правилом зразком&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Назва статті|текст, який необхідно відобразити в статті]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо в тексті назву статті необхідно написати в іншому відмінку, то після квадратних дужок вказується &lt;br /&gt;
потрібне закінчення. Наприклад, [[Житомир]]і - літеру «і» винесено за дужки, а назва статті залишилася без змін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку [[Ім’я статті| слово або текст, який необхідно використати]]. Наприклад, в [[Київ|Києві]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зовнішні посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет) створюються за зразком [http://URL-адреса текст посилання ].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==58. Завантаження  файлів  і  зображень  у  Вікі-статтю.  Створення  галерей зображень.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Додавання зображень&lt;br /&gt;
Завантажене зображення добавляється в статтю досить просто.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього необхідно перейти на сторінку статі в режимі редагування та натиснути кнопку WikiStart 28.png, яка належить до засобів візуального редагування. Після цього на сторінці з’явиться рядок вставки зображення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Example.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Необхідно замість слів Example.jpg написати (або вставити скопійоване) ім’я зображення, яке необхідно завантажити на сторінку, наприклад&lt;br /&gt;
[[Зображення:EGroupWare.Architecture.png]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До зображень можна додавати альтернативний текст [[Зображення:Назва файлу|Альтернативний текст до зображень]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2)Для завантаження зображення використовується команда Завантажити файл, яка розміщена в лівій частині робочого вікна на панелі інструменти. Після цих дій відкриється спеціальна сторінка &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для знаходження потрібного зображення натисніть кнопку Выберите файл або Обзор. У наступному вікні оберіть потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На сторінці завантаження файлу автоматично пропишеться шлях до вибраного зображення та його ім’я.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У полі Опис файлу бажано але необов'язково ввести опис зображення, яке додається та натиснути кнопку Завантажити файл.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:09:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Доповнення&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==57. Формування структури Вікі-статті. Внутрішні та зовнішні посилання.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для створення структури документа оточіть назви заголовків/підзаголовків знаками дорівнює. Наприклад,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Новий розділ	== Новий розділ ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підрозділ	=== Підрозділ ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під-підрозділ	==== Під- підрозділ ====&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назви розділів, підрозділів розташовуються з нового рядка.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо стаття містить більше ніж 3 розділи, то на початку сторінки в автоматичному режимі формується Зміст статті (перераховуються назви розділів та створюються посилання на них).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб змінити місце розташування Змісту, необхідно в потрібному місці помістити ключове слово _TOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб відмінити автоматичне формування змісту, необхідно в тексті статті додати _NOTOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обов’язково створіть&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Література» та вкажіть у вигляді списку друковані джерела, якими ви користувалися (назва, автор, видавництво, рік видання, кількість сторінок).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Див. також» та вкажіть у вигляді списку посилання на близькі за тематикою статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Посилання» та перерахуйте джерела мережі Інтернет.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні та зовнішні посилання&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні посилання створюються за наступним правилом зразком&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Назва статті|текст, який необхідно відобразити в статті]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо в тексті назву статті необхідно написати в іншому відмінку, то після квадратних дужок вказується &lt;br /&gt;
потрібне закінчення. Наприклад, [[Житомир]]і - літеру «і» винесено за дужки, а назва статті залишилася без змін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку [[Ім’я статті| слово або текст, який необхідно використати]]. Наприклад, в [[Київ|Києві]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зовнішні посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет) створюються за зразком [http://URL-адреса текст посилання ].&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:09:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Доповнення&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==57. Формування структури Вікі-статті. Внутрішні та зовнішні посилання.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для створення структури документа оточіть назви заголовків/підзаголовків знаками дорівнює. Наприклад,&lt;br /&gt;
Новий розділ	== Новий розділ ==&lt;br /&gt;
Підрозділ	=== Підрозділ ===&lt;br /&gt;
Під-підрозділ	==== Під- підрозділ ====&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назви розділів, підрозділів розташовуються з нового рядка.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо стаття містить більше ніж 3 розділи, то на початку сторінки в автоматичному режимі формується Зміст статті (перераховуються назви розділів та створюються посилання на них).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб змінити місце розташування Змісту, необхідно в потрібному місці помістити ключове слово _TOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для того, щоб відмінити автоматичне формування змісту, необхідно в тексті статті додати _NOTOC_ .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обов’язково створіть&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Література» та вкажіть у вигляді списку друковані джерела, якими ви користувалися (назва, автор, видавництво, рік видання, кількість сторінок).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Див. також» та вкажіть у вигляді списку посилання на близькі за тематикою статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
розділ «Посилання» та перерахуйте джерела мережі Інтернет.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні та зовнішні посилання&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Внутрішні посилання створюються за наступним правилом зразком&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Назва статті|текст, який необхідно відобразити в статті]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо текст та назва статті співпадають, то в квадратних дужках пишеться лише назва статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо в тексті назву статті необхідно написати в іншому відмінку, то після квадратних дужок вказується &lt;br /&gt;
потрібне закінчення. Наприклад, [[Житомир]]і - літеру «і» винесено за дужки, а назва статті залишилася без змін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
120px-Nuvola apps edu miscellaneous.pngЯкщо назва статті не відповідає слову, яке використовується в тексті, то здійснюється повна заміна - всередині квадратних дужок після вертикальної риски пишеться повністю слово в потрібному відмінку [[Ім’я статті| слово або текст, який необхідно використати]]. Наприклад, в [[Київ|Києві]].&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зовнішні посилання (посилання на інші ресурси мережі Інтернет) створюються за зразком [http://URL-адреса текст посилання ].&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:04:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Доповнення&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T09:04:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує декілька способів створення статтей.&lt;br /&gt;
1-й спосіб.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У поле Пошук, яке розміщено зліва робочого вікна, введіть назву майбутньої статті.&lt;br /&gt;
Натисніть кнопку Перейти, яка розміщується нижче.&lt;br /&gt;
Натисніть на посилання червоного кольору з назвою статті в правій частині робочого вікна (рис.9).&lt;br /&gt;
При цьому здійснюється перехід в режим редагування і ви можете приступати до створення першої статті в нашому проекті.&lt;br /&gt;
Для попереднього перегляду статті натисніть на кнопку Показати попередній перегляд, яка знаходиться внизу робочого вікна, а для запису статті натисніть на кнопку Зберегти статтю, яка знаходиться внизу робочого вікна системи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті довільної статті можуть зустрічатися посилання на неіснуючі статті;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю завжди червого кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створеня статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3-й спосіб.&lt;br /&gt;
в тексті (режим редагування) створіть внутрішнє посилання на нову статтю. Для цього необхідно слово або словосполучення взяти в подвійні квадратні дужки [[]]. Цей процес називається вікіфікацією. Вікіфікація дозволяє створювати взаємопов‘язаний контент та запобігати появі статей-сиріт;&lt;br /&gt;
збережіть статтю;&lt;br /&gt;
посилання на неіснуючу статтю буде червоного кольору. Натисніть на це посилання і ви потрапите в режим правки - створення статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:57:50Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==56. Створення нової Вікі-статті. Правила іменування статей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Переконайтеся, що такої статті ще немає&lt;br /&gt;
Перш ніж започаткувати нову статтю, переконайтеся, що немає аналогічної статті з подібною назвою (приклад: «бегемот» — «гіпопотам»). Для цього скористайтеся пошуком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо Ви впевнилися, що статті з шуканою назвою немає, то про всяк випадок вивчіть суміжні статті — можливо, якась стаття вже містить ту інформацію, яку Ви хотіли описати. Переглянути список статей на спільну тему можна, використовуючи категорії. Наприклад, усі статті про українські книги знаходяться в Категорія:Українські книги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також, якщо Вам відома подібна стаття, наприклад, англійською мовою (у Англомовній Вікіпедії), то серед її міжмовних посилань („інтервікі‟) може бути посилання на статтю в Україномовній Вікіпедії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Подумайте, чи справді варто створювати окрему статтю?&lt;br /&gt;
Не забувайте, що Вікіпедія — це енциклопедія. Переконайтеся, що предмет майбутньої статті відповідає критеріям значимості та не порушує принципів „Чим не є Вікіпедія?‟.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Виберіть для статті правильну назву&lt;br /&gt;
Як правильно називати статті читайте тут: Вікіпедія:Іменування статей#Вибір назви статті. Коротко: бажано, щоб назва статті була написана в однині, називному відмінку, і відповідала найпоширенішій чи офіційній назві предмету статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через 4 дні після реєстрації ви зможете перейменовувати статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Уперед!&lt;br /&gt;
У поле пошуку впишіть назву статті й натисніть «перейти». На сторінці результатів пошуку перейдіть за посиланням «створити сторінку…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити нову сторінку або перейти до існуючої Пошук&lt;br /&gt;
5. Правильно почніть статтю&lt;br /&gt;
Стаття має починатися з короткого вступу, в якому коротко описується і дається визначення предмету статті. Наприклад, «Вікіпедія (англ. Wikipedia) — відкрита багатомовна вікі-енциклопедія…».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Правильно оформіть статтю&lt;br /&gt;
Окрім самого змісту, головними складовими нормальної статті є: енциклопедичний текст, що не порушує нічиїх авторських прав, внутрішні посилання, категорії, посилання на авторитетні джерела, міжмовні посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Останні мазки&lt;br /&gt;
Після створення нової статті бажано:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створити доречні перенаправлення.&lt;br /&gt;
Використати кнопку «Пошук» для запуску пошуку по Вікіпедії заголовку Вашої теми (і можливо, варіантів), щоб знайти статті, що згадують її, і зробити з них відповідні посилання;&lt;br /&gt;
Перевірити відповідні статті у Вікіпедіях іншими мовами, які ви знаєте (щоб проставити міжмовні посилання).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила іменування статей дивись питання 54!!!&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:52:27Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:50:25Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==55. Можливості Вікі-сайту та приклади.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне структурування сторінок&lt;br /&gt;
Статті мають зручний і читабельний вигляд завдяки зручному структуруванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У статті можна створити заголовки 6 рівнів, що дозволяє з легкістю шукати саме потрібну частину статті за допомогою змісту, не читаючи всю статтю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простота синтаксису - редактуванння як в Wordpad'і без необхідності знань HTML&lt;br /&gt;
Для редагування чи створення статті звичайному користувачу на потрібно знати HTML чи навіть мову вікі-розмітки, бо візуальний редактор статей зовнішньо схожий на звичайний текстовий редактор (наприклад, MS Word). Для продвинутих користувачів, однак, є можливість правки самого вихідного коду статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість відкату до попердньої версії сторінки&lt;br /&gt;
У випадку випадкового пошкодження інформації у статті (наприклад, вандалізму) для того, щоб повернути статтю у попередній стан, не потрібно переписувати статтю наново. Достатньо лише відмінити останні зміни у статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Historyview.png&lt;br /&gt;
Для перегляду змін, зробленних у статті, треба вибрати вкладку &amp;quot;Перегляд історії&amp;quot; (виділена червоним)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Також можливо переглянути попередні версії сторінки і навіть порівняти їх.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість додавання медіа&lt;br /&gt;
У статтю можна додати аудіо-, відео- і фотофайли, які допоможуть краще усвідомити суть статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
приклад додавання аудіофайлу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвітка синтаксису програм&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису текстів, що містять певний код, робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;code&amp;gt; .. &amp;lt;/code&amp;gt;, в які він повинен обрамлятися. При цьому збережуться відступи та інше форматування вихідного тексту. Текст буде підсвічуватися однаково для всіх символів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підсвічування синтаксису вихідних текстів програм робиться за допомогою пари тегів &amp;lt;source %lang%&amp;gt; .. &amp;lt;/source&amp;gt;. Текст програми буде підсвічений у відповідність із зумовленою схемою підсвічування синтаксису цієї мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Можливість використання шаблонів, стилів, категорій&lt;br /&gt;
Веб-сторінки, що працюють на вікі-технологіях, можна змінити до невзнаваності, якщо ви маєте певні навики роботи з wiki-технологіями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
По-перше, наявність такого поняття, як шаблон, дозволяє з легкістю знаходити статті, які мають пряме відношення до даної, або систематизувати інформацію, дану на сторінці.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад використання шаблонів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стилі, у свою чергу, дозволяють змінювати дизайн сайту. Стандартний стиль сайтів, працюючих на найвідомішому движку MediaWiki (зокрема і Вікіпедії) називається MonoBook . Цей сайт, як і інші на даному хостингу, має стиль Oasis .&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Категорії дозволяють сортувати статті за якимось спільним признаком.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зручне розмежування прав на створення и редактування сторінки (для всіх, для груп чи для окремих осіб)&lt;br /&gt;
У випадку регулярного вандалізму, або важливості статті, чи ще якихось важливих чинників, адміністратори можуть змінити права редагування даної сторінки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Є кілька варіантів прав редагування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для всіх. Дозволяє будь-якому користувачу додавати / правити статтю.&lt;br /&gt;
Для груп. Дозволяє змінення/створення статті лише певним групам користувачів.&lt;br /&gt;
Блокування деяких осіб. Адміністратор має право блокувати певного учасника або анонімного користувача (за IP-адресою)&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:45:00Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:41:17Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==54. Правила іменування статтей.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувачі самі можуть перейменовувати статті Вікіпедії, без допомоги адміністраторів, бажано так і робити. Для цього потрібно скористатися посиланням «Перейменувати» у верхній частині сторінки. Якщо перейменувати таким чином не вдається через те, що така сторінка вже існує (як правило, вона є редиректом), то на таку сторінку слід поставити шаблон {{db-move}} із зазначенням назви статті, що перейменовується. Після вилучення адміністратором статті-редиректа можна перейменовувати статтю звичним чином. Як правило, вилучаючи сторінку, адміністратор сам і здійснює перейменування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Але якщо є сумніви у доцільності або правильності перейменування, то краще вказати статтю тут і пояснити причину перейменування. На статтю, яка має бути перейменована, ставиться шаблон {{Ana|Нова назва статті}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Регламент перейменування: якщо перейменування не є технічним (наприклад, «згідно з правилами» або «допоможіть перейменувати») і вимагає обговорення — протягом тижня відбувається обговорення і після його закінчення будь-який досвідчений користувач (бажано той, який не брав участі в обговоренні) підводить підсумок. За взаємною згодою може бути здійснене швидке перейменування до закінчення тижневого терміну.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо ви згодні з перейменуванням статті, поставте перед своїм коментарем шаблон {{За}}, якщо ні — {{Проти}}.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Важливо пам'ятати, що згідно з принципами Вікіпедії, на цій сторінці проводяться не голосування, а обговорення з перейменування статей. Тому аргументація, посилання на правила та принципи Вікіпедії є важливішими ніж шаблон «за» або «проти». Ваші неаргументовані голоси при підведенні підсумку можуть бути не враховані.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правила вибору назв статей досить прості і їх потрібно дотримуватися:&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути унікальною, лаконічною;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна точно відображати зміст статті;&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути стандартною, тобто не вузьковживанною або жаргоною.&lt;br /&gt;
Назва статті повинна бути повною. В разі використання декількох термінів для одного поняття, яке описується в статті, слід вибирати нескорочений, класичний варіант.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Не використовуйте в назвах статей наступні символи # &amp;lt; &amp;gt; [ ] { }&lt;br /&gt;
Не рекомендується в назвах статей використовувати наступні символи . : /&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Структура назви статті&lt;br /&gt;
Назва статті складається з:&lt;br /&gt;
Простору імен. Формується за допомогою префікса та двокрапки. Визначає тип статті в рамках проекту. Не обов'язково задавати.&lt;br /&gt;
Узагальненого імені. Містить власне найменування статті. Є обов'язковим, переважна більшість статей містить тільки цю частину.&lt;br /&gt;
Уточнення — дописується в круглих дужках безпосередньо до узагальненого імені. Використовується в разі необхідності написання декількох статей з однаковим узагальненим ім'ям.&lt;br /&gt;
Підстатті, знаходиться в кінці найменування, відділяються /. Використовується в разі розбивки статті на декілька частин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однина, називний відмінок&lt;br /&gt;
Назва статті пишеться в однині та називному відмінку. Наприклад, Мережеві сервіси, Організація проекту.&lt;br /&gt;
Всі назви статей повинні бути написані в однині, називному відмінку, за винятком випадків:&lt;br /&gt;
коли це неможливо граматично, як, наприклад, в слові «Ножиці»;&lt;br /&gt;
коли поняття в однині і множині має різний сенс, наприклад, «Вода́» і «Во́ди»;&lt;br /&gt;
коли поняття в однині не вживається, наприклад «Регіони світу» (не можна сказати «Регіон світу»);&lt;br /&gt;
коли в статті йдеться про декілька взаємозв'язаних понять як про цілий, наприклад «Образотворчі мистецтва».&lt;br /&gt;
Великі та малі букви&lt;br /&gt;
Перша літера назви статті — велика. Слова у назві статті завжди пишуться малими буквами.&lt;br /&gt;
У випадку акронімів чи абревіатури усі букви пишемо великими.&lt;br /&gt;
Важливо: у назвах статей розрізняється регістр літер, окрім першої.&lt;br /&gt;
Неоднозначність&lt;br /&gt;
Якщо назва неоднозначна – добавте в круглих дужках пояснення. Наприклад, Арсенал (завод), Арсенл (футбольний клуб). Також через кому вказуються розповсюджені скорочення або абревіатура для цього терміна, оформлені в гіперпосилання на статтю, що дає варіанти інтерпритації. Наприклад&lt;br /&gt;
Дефіс&lt;br /&gt;
Дефіс в назві статі не виокремлюється проміжками.&lt;br /&gt;
Наприклад, Києво-Печерська лавра – вірно, Києво - Печерська лавра – не вірно.&lt;br /&gt;
Дати&lt;br /&gt;
Дати оформлюються наступним чином — число (без ведучого нуля), місяць прописом повністю, рік (всі 4 цифри). Наприклад: 21 червня 1941 р. Часові інтервали оформлюються відповідно до правила — інтеравали розділяються тире, після років добавити &amp;quot;рр.&amp;quot; Наприклад: 1941—1945 рр.&lt;br /&gt;
Іменування статей про навчальні заклади&lt;br /&gt;
При іменуванні статей про навчальні заклади, дотримуйтеся наступних простих правил – спочатку вказується тип навчального закладу, потім номер. В круглих дужках уточнюється місце розташування.&lt;br /&gt;
Ніяких скорочень та незрозумілих абревіатур.&lt;br /&gt;
Наприклад, Ліцей інформаційних технологій №79 (Київ), спеціалізована школа №75 (Київ), Кловський ліцей № 77 (Київ), Український гуманітарний ліцей (Київ).&lt;br /&gt;
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (витяг з з Закону України &amp;quot;Про загальну середню освіту&amp;quot;):&lt;br /&gt;
середня загальноосвітня школа;&lt;br /&gt;
спеціалізована школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
гімназія;&lt;br /&gt;
ліцей;&lt;br /&gt;
колегіум;&lt;br /&gt;
загальноосвітня школа-інтернат;&lt;br /&gt;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат);&lt;br /&gt;
школа соціальної реабілітації;&lt;br /&gt;
вечірня (змінна) школа;&lt;br /&gt;
позашкільний навчально-виховний заклад;&lt;br /&gt;
міжшкільний навчально-виробничий комбінат;&lt;br /&gt;
професійно-технічний навчальний заклад;&lt;br /&gt;
вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації.&lt;br /&gt;
Іменування статей про географічні об'єкти&lt;br /&gt;
Якщо назва статті є назвою географічного об’єкта – з’ясуйте чи є вона унікальною, чи не існує в інших регіонах об’єктів з такими ж назвами. Тому, щоб уникнути плутанини, в назву статті добавляйте район та область, до якої належить даний об’єкт, а саме Назва (район/область).&lt;br /&gt;
Наприклад, Мар’янівка (Житомирська область), Мар’янівка (Кіровоградська область).&lt;br /&gt;
Іменування статей про особистості&lt;br /&gt;
Статті по персоналіях іменуються за одним з варіантів — енциклопедичним і канонічним.&lt;br /&gt;
Енциклопедичним найменуванням статей вважатимемо порядок, що відповідає Прізвище Ім'я По батькові, канонічним навпаки — Ім'я По батькові Прізвище.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:35:48Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо &lt;br /&gt;
інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну &lt;br /&gt;
кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-14T08:34:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==36. Основні типи,які використовують для опису даних мовою Pascal.Оператори введення, виведення, присвоювання мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
З точки зору програмування величини — це дані, якими оперує програма і які потребують місця в пам’яті комп’ютера.&lt;br /&gt;
Залежно від формату представлення значень величини в пам’яті комп’ютера, множини допустимих значень, множини допустимих операцій величини поділяються на типи.&lt;br /&gt;
Стандартні типи даних. Величини, значення яких зберігаються в одному елементі пам’яті, називають простими величинами. У Паскалі до них належать стандартні (базові) типи та їхні похідні:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди цілого типу — Integer, Shortint, Longint, Byte, Word;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	різновиди дійсного типу — Real, Singl, Double, Extended, Comp;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	символьний тип Char;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•	логічний тип Boolean.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Опис величин. Для опису (оголошення) постійних величин використовується службове слово CONST, змінних — VAR. За допомогою оголошення встановлюється не тільки факт існування змінної, але і її тип.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виконання операцій введення використовуються процедури READ та READLN.&lt;br /&gt;
Процедура читання (Read) забезпечує введення стандартних скалярних типів, літерних рядків (стрінгів), елементів масивів та записів. Ця процедура викликається таким чином:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ad(x1,x2,...,xN); або Read(FV,x1,...,xN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
де x1,...,xN - параметри процедури, в ролі яких можуть використовуватися лише змінні величини допустимих типів. Кількість параметрів в процедурі заздалегідь не фіксується. FV – змінна, пов’язана із файлом, з якого проводиться читання. Якщо FV відсутня, це значить, що вона відповідає стандартному файлу Input (за замовчуванням – клавіатура).&lt;br /&gt;
оцедура Read призупиняє виконання програми, після чого комп'ютер переходить в режим діалогу, де програміст повинен задати N констант, які бу-дуть присвоєні змінним x1, ... , xN. Значення цих констант висвітлюється на екрані. Роздільником списку констант введення є символ пробілу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
оцедура запису Write здiйснює вивiд числових даних, символiв, лiтерних рядкiв, булевих значень. Ця процедура має два варiанти виклику:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Write (y1, y2,...,yN); та Write (FV,y1, y2,...,yN);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 FV - iм'я файлу, куди органiзовується вивiд. За замовчуванню використовується стандартний файл Output, який виводить данi на екран дисплею.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виведення даних на прiнтер замiсть FV використовується iм'я файла LST.&lt;br /&gt;
Параметри процедури Write y1,...,yN - елементи списку виведення. В їх ролі можуть виступати константи, змінні, вирази стандартних скалярних типів, типу String та елементи масивів та записів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Оператор присвоювання - це найпростіший та найбільш поширений оператор мови. Він призначений для задання нового значення деякої змінної. Загальний вид оператора присвоювання такий:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
A := b;&lt;br /&gt;
ідентифікатор змінної, яка одержує нове значення;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
стала, або ідентифікатор змінної або вираз.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Працює цей оператор таким чином. Спочатку обчислюється вираз в правій частині оператора присвоювання. Далі отримане значення записується в клітинку пам’яті, що позначена вказаним зліва в операторі ідентифікатором. Обов’язково треба пам’ятати про наступне правило: тип величини В повинен співпадати з типом змінної А.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Увага! Змінній А, яка має дійсний тип, можна присвоювати ціле значення, але навпаки неможливо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==41. Сучасні  інформаційні  технології  (СІТ)  навчання.  Складові  сучасних інформаційних технологій==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Педагогіка визначає сучасні інформаційні технології навчання як методологію і технологію навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й у першу чергу комп’ютерів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Складовими СІТ навчання є засоби СІТ навчання і методи їх використання в навчальному процесі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Засоби СІТ навчання:&lt;br /&gt;
Апаратні:&lt;br /&gt;
Класи навчальної обчислюва-льної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраці-йне обладнання, комп’ютерні навчальні лабораторії тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні:&lt;br /&gt;
Програмно-педагогічні засоби (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструменталь-ні, службові програми), комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Навчально-методичні:&lt;br /&gt;
Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Методи СІТ:&lt;br /&gt;
Традиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Нетрадиційна модель навчання:&lt;br /&gt;
Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаці-йні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову інформаційну мережу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Крім терміну “СІТ навчання”, іноді вживають широкий термін – “СІТ освіти”. У зміст СІТ освіти, крім складових СІТ навчання, входять також сучасні засоби і методи керування системою освіти (введення баз даних учнів і вчителів, інформаційно-довідкові нормативні і методичні системи, телекомунікаційні системи між школами і установами освіти тощо).&lt;br /&gt;
==42. Технології навчання. Засоби навчання. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН)==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Технологія навчання — це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми, питання. У сучасній українській школі використовують як традиційні технології навчання (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, групова, розвивальна, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, модульно-рейтингова, нові інформаційні технології).&lt;br /&gt;
Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який &amp;quot;розміщено&amp;quot; між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
7. Підручники і навчальні посібники.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
9. Комп'ютери.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.&lt;br /&gt;
Технічні засоби навчання дають позитивні результати лише тоді, коли вони вміло й розумно використовуються в системі різноманітних методів і прийомів та в поєднанні з іншими засобами навчання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При визначенні доцільності використання ТЗН на заняттях, слід враховувати численні фактори: педагогічну і наукову якість електронних посібників, інтерес і вік, зміст матеріалу, методичну зрілість педагога тощо. Для того щоб використання технічних засобів навчання сприяло розвиткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів студентів, викладач повинен володіти відповідними педагогічними вміннями.&lt;br /&gt;
==43. Інфрмаційні технології навчання. Використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих технологій навчання.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Але в сучасному розумінні інформаційною технологією навчання є та, що використовує спеціальні способи, програмні і технічні засоби (кіно, аудіо й відео засоби, комп’ютери, телекомунікаційні мережі) для роботи з інформацією. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації.&lt;br /&gt;
В основу використання засобів сучасних ІКТ в навчальному процесі, як і будь-яких традиційних засобів і систем навчання, повинні бути покладені загально визнані дидактичні принципи навчання. До них відносяться: принцип єдності навчання, виховання і розвитку: принципи науковості і систематичності: свідомості і творчої активності студентів у навчанні; принцип наочності, принцип міцності засвоєння знань, формування умінь і навичок; принцип диференційованого підходу до навчання кожного студента за умов колективної роботи класу; принцип розвиваючого навчання. Конкретизуючи вимоги до навчального процесу, організованого з використанням ІКТ, можна виділити як основні наступні принципи.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==44. Поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальною ознакою.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мережа — це система розподіленого опрацювання інформації, що скла­дається як мінімум із двох комп'ютерів, які взаємодіють між собою за допомогою засобів зв'язку.&lt;br /&gt;
Засоби зв'язку мають забезпечувати надійну передачу інформації між комп'ютерами ме­режі. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними з яких є:&lt;br /&gt;
•організація доступу до мережі;&lt;br /&gt;
•керування передачею інформації;&lt;br /&gt;
•надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.&lt;br /&gt;
Компютерні мережі можна класифікувати  за територіальним призначенням, при цьому розрізняють  глобальні, локальні та городські.&lt;br /&gt;
Локальна обчислювальна мережа - Local Area Networks (LAN) –  система, яка забезпечує на обмеженій тереторії один чи декілька каналів зв’язку, наданих приєднаним до неї абонентам для короткочасного монопольного користування. Зазвичай до локальних мереж відносять мережі комп'ютерів, зосереджені на невеликій території (зазвичай в радіусі не більше 1-2 км), які об’єднують невелику кількість комп’ютерів. У загальному випадку локальна мережа є комунікаційною системою, що належить одній організації. Із-за коротких відстаней в локальних мережах є можливість використання  дорогих високоякісних ліній зв'язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи пересилання даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядка 100 Мбіт/с. У зв'язку з цим послуги, що надаються локальними мережами, відрізняються широкою різноманітністю і зазвичай передбачають реалізацію в режимі on-line.&lt;br /&gt;
Розглядаючи сучасні характеристики локальної мережі можна побачити, що вони об’єднують близько тисячі комп’ютерів на відстані декілька десятків кілометрів, та використовують різні середовища пересилання даних.&lt;br /&gt;
Локальна мережа дозволяє абоненту (користувачу) не помічати з’єднання, тобто забезпечує прозорое з’єднання. По суті, комп'ютери, зв'язані локальною мережею об'єднуються, в один віртуальний комп'ютер, ресурси якого можуть бути доступні всім користувачам, причому цей доступ не менш зручний, чим доступ до ресурсів, що входять безпосередньо в кожен окремий комп'ютер.&lt;br /&gt;
Головна відмінність ЛОМ від будь якої іншої – висока швидкість пересилання інформації (зараз зустрічається 1000 Мбіт/с), а також вірогідність інформації, що передається, визначається кілкістю помилок на один знак. Цей показник становить 10-8 – 10-12 помилок/знак.&lt;br /&gt;
Глобальні мережі - Wide Area Networks (WAN) - об'єднують територіально розгалужені комп'ютери, які можуть знаходитися в різних містах і країнах. Оскільки прокладка високоякісних ліній зв'язку на великі відстані обходиться дуже дорого, в глобальних мережах часто використовуються вже існуючі лінії зв'язки, спочатку призначені зовсім для інших цілей. Наприклад, багато глобальних мереж будуються на основі телефонних і телеграфних каналів загального призначення. Із-за низьких швидкостей таких ліній зв'язку в глобальних мережах (десятки кілобіт в секунду) набір послуг, що надаються, зазвичай обмежується передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі. Завдяки використанню супутникових каналів звязку, сполучаються ЕОМ на відстані 15 тис. км один від одного.&lt;br /&gt;
Міські мережі (або мережі мегаполісів) - Metropolitan Area Networks (MAN) - є менш поширеним типом мереж. Ці мережі з'явилися порівняно недавно. Вони призначені для обслуговування території крупного міста - мегаполісу. Відстань між вузлами мережи становить 10 - 1000 км. Тоді як локальні мережі найкращим чином підходять для розділення ресурсів на коротких відстанях і широкомовних передач, а глобальні мережі забезпечують роботу на великих відстанях, але з обмеженою швидкістю і небагатим набором послуг, мережі мегаполісів займають деяке проміжне положення. Вони використовують цифрові магістральні лінії зв'язки, часто оптоволоконні, з швидкостями від 45 Мбіт/с, і призначені для зв'язку локальних мереж в масштабах міста і з'єднання локальних мереж з глобальними. &lt;br /&gt;
==45. Апаратне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення мереж - об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням каналів передавання даних:середовища передавання данних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими каналами.&lt;br /&gt;
Канали передавання даних мають кілька властивостей, значення яких впливають на якість передавання даних мережею:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -вид середовища передавання;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 -швидкість передавання даних;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та інші.&lt;br /&gt;
Якщо середовища передавання даних – це кабелі, то мережа є кабельною (дротовою), в інших випадках (при використанні інфрачервоного або радіозв’язку) – бездротовою (англ. wireless– бездротовий).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==46. Мережні протоколи. Програмне забезпечення мереж.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати будуть доставлені від відправника адресату.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережне обладнання та програмне забезпечення виконували передавання даних за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила називаються мережними протоколами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється і обмін даними між пристроями комп'ютерних мереж.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використовується кілька видів програмного забезпечення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-мережні компоненти операційної системи;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-драйвери пристроїв;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-прикладні програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операційна система Windows ХР включає компонентидля організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне програмне забезпечення – серверну операційну систему.&lt;br /&gt;
Для отримання послуг мережі потрібні спеціальні прикладні програми. Мережні прикладні програми, як правило, складаються з двох частин:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 клієнтська – встановлюється на комп’ютері користувача та надає можливості звернутися із запитом до ресурсів інших комп’ютерів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 серверна – встановлюється на комп’ютерах, які надають доступ до власних ресурсів, та відповідає на запити клієнтської складової.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнтсерверною.  Програми, розроблені за клієнт%серверною технологією, можуть бути встановлені і на комп’ютерах однорангової мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==47. Призначення й структура мережі Інтернет. Адрисація в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Мережа Інтернет - це найбільша та найвідоміша з глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери і комп'ютерні мережі на основі протоколів TCP/IP. За даними ООН, число користувачів Інтернету вже перевищує 1 млрд, серед них 8 млн. мешканців України.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основою апаратної структури мережі Інтернет можна вважати Backbone або vBNS високо-швидкісні магістральні канали передавання даних. &lt;br /&gt;
Для адресації компютерів та інших пристроїв мережі використовуються ІР-адреси. ІР-адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255 кожне, розділених крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==48. Служби Інтернету. Службa WWW.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом &amp;quot;клієнт-сервер&amp;quot;. Одна програма - &amp;quot;клієнт&amp;quot; формує запит та надсилає другій &amp;quot;серверу&amp;quot;. Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деякі служби працюють за принципом &amp;quot;рівний до рівного&amp;quot; (Peer to peer, P2P)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів). &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором Internet, як з єдиним цілим.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, інтернет документ чи інтернет сторінка - це одне й те саме поняття.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet. Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби WWW — універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо простіше на це подивитись, то за допомогою програми-клієнта, яку називають браузер (Internet Explorer, Opera, Mozilla FireFox ...) можна переглянути інформацію що знаходиться на будь-якому сайті (сервері WWW). Кожен сайт має свою адресу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==49. Служби Інтернету. Електронна пошта.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Принцип передачі даних суттєво відрізняється від служби WWW.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно. Користувач може створювати, набирати листи без підключення до Інтернет. Лише в момент надсилання та отримання пошти потрібно підключення до глобальної мережі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту — власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист, якщо ви ввели не правильну адресу. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Користувач електронної пошти має електронну скриньку, розміщену на одному з серверів електронної пошти. Доступ до скриньки зумовлений введенням імені користувача (слово з латинськиих літер) та пароля. Відповідно надсилати листи можемо конкретній людині, котра також має свою поштову скриньку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дана служба чи не найстаріша в інтернет. Найпопулярніші програми-клієнти електронної пошти: Eudora Mail, Evolution, KMail, Mozilla Mail, Mozilla Thunderbird, Netscape Mail, Novell GroupWise, Opera Mail (M2), Outlook, Outlook Express, TheBat!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==50. Засоби пошуку інформації в Інтернеті.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
За роки існування Інтернету на серверах мережі накопичились і продовжують накопичуватися великі обсяги інформаційних ресурсів. Якщо користувачу потрібна деяка інформація, а він не знає адреси її розміщення в Інтернеті, то способи пошуку можуть бути різними. Можна шукати, подорожуючи гіперпосиланнями з однієї веб-сторінки на іншу, але це займе багато часу і не гарантує позитивного результату. Інша можливість – звернутися до послуг пошукових служб. &lt;br /&gt;
Пошукові служби надають засоби зручного пошуку веб-сторінок з потрібними даними. Звертаючись до цих служб, користувач формулює запит на пошук даних – пошуковий запит, який передається на сервер пошукової служби. На сервері запит опрацьовують спеціальні програми – інформаційно-пошукові системи. Їх задача – знайти у своїй базі даних записи, що відповідають запиту. У результаті користувач отримує перелік посилань на веб-сторінки, на яких можна знайти потрібні дані.&lt;br /&gt;
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є веб-каталоги та пошукові системи.&lt;br /&gt;
Веб- каталог - сайт, або частина сайту, на якому зібрано багато посилань на інші сайти, відсортовані і розділені на категорії згідно з тематикою.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Пошукова система - система серверних програм призначених для пошуку інформації в інтернет-документах за заданим словом, словосполученням або іншим критерієм.&lt;br /&gt;
==51. Соіальні сервіси мережі Інтернет.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Соціальні сервіси — мережеве програмне забезпечення для підтримки групової взаємодії.&lt;br /&gt;
На сьогоднішній день створено багато спеціальних послуг (сервісів), за допомогою яких людство може обмінюватися своїми думками, пропозиціями, ідеями, творчими здібностями та корисною інформацією. Такі сервіси називають соціальними сервісами або Веб 2.0. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==52. Відмінності технологій Веб 2.0 від Веб 1.0.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Принциповою відмінністю технології Web 2.0 від технологій Web 1.0 (першого покоління сервісів мережі Інтернет), є те, що її використання дає змогу не лише переглядати веб-ресурси мережі, а й завантажувати власні, здійснювати обмін цими ресурсами з іншими користувачами, діяти спільно з метою їхнього накопичення, брати участь в обговореннях та ін.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==53. Вікі-технологія, поняття статті.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Що собою являють Вікі – технології? Вікі — веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам змінювати самостійно вміст сторінокчерез браузер, використовуючи спрощену і зручнішу, порівняно з HTML, вікі-розмітку тексту.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дуже багато визначень того, що означає Вікі технології&lt;br /&gt;
Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) — Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Досконала стаття у Вікіпедії&lt;br /&gt;
…має очевидну назву, щоб на неї можна було зручно посилатися та щоб можна було легко знайти.&lt;br /&gt;
…починається із точного означення або ясного (короткого, але недвозначного) опису предмету; увідна частина містить ясний та фактологічно акуратний вступ до предмету та пояснює його значення без надміру деталей.&lt;br /&gt;
…не є словниковою, тобто розповідає не про термін, а про поняття, яке ним позначається.&lt;br /&gt;
…є зрозумілою; достатньо проста, щоб бути зрозумілою, однак є достатньо деталізованою; ґрунтовно досліджує та роз'яснює предмет статті, відповідає вимогам як спеціалістів, так і неспеціалістів.&lt;br /&gt;
…досліджує й описує усі аспекти питання; енциклопедично розкриває предмет під усіма кутами.&lt;br /&gt;
…є практично самодостатньою; включає та роз'яснює всю необхідну термінологію, що використовується в статті, так що читач у змозі повністю зрозуміти предмет статті, не читаючи багато інших статей.&lt;br /&gt;
…пов'язана з рештою статей; містить посилання на інші пов'язані статті Вікіпедії, посилання на статті з предмету в інших Вікіпедіях, зовнішні посилання та перелік використаних джерел, авторитетні видання з предмету, так що читач може отримати додаткову інформацію з теми, про яку написана стаття.&lt;br /&gt;
…є повністю нейтральною та неупередженою; повністю відповідає вимогам нейтральної точки зору; у випадку наявності різних поглядів (теорій тощо) презентує конкурентні погляди на всі суперечливі проблеми логічно та чесно, не надаючи переваги жодній окремій ідеї чи погляду. Наголошує на найпоширеніших та найкраще документально підтверджених поглядах, надаючи дещо менше ваги менш поширеним, однак у той же час надає читачеві достатньо інформації та посилань для самостійного дослідження.&lt;br /&gt;
…має доречний обсяг та хорошу структуру; розмір статті є достатнім, щоб надати потрібний обсяг інформації та проаналізувати предмет і водночас уникнути непотрібних деталей чи зайвої інформації, що більше пасують дочірній чи спорідненій статті. Зміст бажано подати так, щоб його було видно відразу, після перших речень, визначення або опису.&lt;br /&gt;
…містить експертну інформацію; базується на фактах та ґрунтовних наукових та логічних принципах.&lt;br /&gt;
…є точною та явною; не містить нечітких узагальнень та часткових істин, що є наслідком недостатнього розуміння предмету.&lt;br /&gt;
…є добре документованою; цитує авторитетні джерела, особливо ті, що є загальновизнаними та містять найновішу, але, найголовніше, повну інформацію, достатню, зокрема, для того, щоб кожен читач при бажанні міг як перевірити зміст статті, так і отримати додаткову інформацію.&lt;br /&gt;
…є дуже ясною; написана, щоб уникати неоднозначностей та непорозумінь. Використовує ясні слова, чіткі граматику та синтаксис.&lt;br /&gt;
…включає інформативні, відповідні зображення, кожне з яких супроводжується підписом. Може включати карти, портрети, фотографії чи картини; належну кількість зображень, щоб проілюструвати зміст статті (можливо, і збудити додатковий інтерес читача), однак не настільки багато, щоб відволікти увагу від самої статті.&lt;br /&gt;
…має прийнятний розмір; достатньо велика, але без непотрібних деталей, які мають бути в інших статтях, або в інших Вікімедіа-проектах.&lt;br /&gt;
…захоплює; використовує речення різної довжини та форми; мова є описовою та виразною, з дотриманням у той же час енциклопедичного тону. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів, розмовних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень.&lt;br /&gt;
…написана з дотриманням чинних правил літературної української мови.&lt;br /&gt;
…типується як стаття-огляд, стаття-довідка, стаття-тлумачення і стаття-посилання.&lt;br /&gt;
…не існує :) але вже ведеться достатньо систематична робота з наближення до ідеалу й можна ознайомитись із динамікою цього процесу&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-13T15:13:00Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==34. Мова програмування Pascal. Структура мовою Pascal.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Звичайно тексти складаються з речень, а програма – з синтаксичних конструкцій, які називаються операторами (командами, вказівками, реченнями). Оператори будуються з неподільних елементів мови: слів, чисел, символів, операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена, які користувач дає різним об’єктам. &lt;br /&gt;
Службові (зарезервовані) слова мають незмінне призначення. У цій частині їх записуватимемо великими буквами. Це такі слова: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
AND – і&lt;br /&gt;
ARRAY – масив&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
BEGIN – початок&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CASE – вибір&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
CONST – сталі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DIV – ділення без остачі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOWNTO – униз до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ELSE – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
END – кінець&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FILE – файл&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FOR – для &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
FUNCTION – функція&lt;br /&gt;
GOTO – перейти до&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IF – якщо&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
IN – в &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
LABEL – позначка&lt;br /&gt;
MOD – остача&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NIL – нуль&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
NOT – ні &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
OF – з&lt;br /&gt;
OR – або &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PASKED – стиснутий &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROCEDURE – процедура&lt;br /&gt;
PROGRAM – програма&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RECORD – запис&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
REPEAT – повторювати&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
SET – множина&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
THEN – то&lt;br /&gt;
TO – до &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TYPE – тип&lt;br /&gt;
UNTIL – доки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
VAR – змінні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
WHILE – поки та інші.&lt;br /&gt;
Розглянемо стандартні імена. Стандартні імена (стандартні ідентифікатори) позначаються:&lt;br /&gt;
1) Назви типів: boolean, char, integer, real, text тощо;&lt;br /&gt;
2) Назви сталих: false, true, maxint, pi тощо;&lt;br /&gt;
3) Назви функцій: abs, arctan, chr, cos, eof, exp, in, odd, ord, pred, round, sin, sgr, sgrt, succ, trunc тощо;&lt;br /&gt;
4) Назва процедур: read, readln, write, writeln тощо;&lt;br /&gt;
5) Назви стандартних файлів: input, output тощо.&lt;br /&gt;
Імена (ідентифікатори), які користувач дає об’єктам: програмам, процедурам та змінним записують за допомогою великих і малих букв, цифр та символу “_“.&lt;br /&gt;
Першим символом є буква. Бажано, щоб імена були змістовними.&lt;br /&gt;
Тепер розглянемо структуру програми. Програма складається з заголовка, розділів, описів та оголошень і розділу операторів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PROGRAM &amp;lt; Назва програми &amp;gt; (input, output);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділи описів та оголошень&amp;gt;&lt;br /&gt;
BEGIN &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;Розділ операторів&amp;gt;&lt;br /&gt;
END. &lt;br /&gt;
Перше речення – це заголовок програми. Назву програми дає користувач. Тут PROGRAM – службове слово, а input (введення), output (виведення) – імена, обов’язкові в стандартній мові. У Турбо-середовищах ці два слова та дужки можна не писати. Крім того, не обов’язковим є весь заголовок програми.&lt;br /&gt;
Символ “;” використовують для розмежування синтаксичних конструкцій, а один чи декілька пропусків – для розмежування слів у конструкціях. Після слова BEGIN та перед END символ “;” не пишуть. Програма закінчується крапкою.&lt;br /&gt;
У найпростіших програмах розділів описів та оголошень може не бути.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:&lt;br /&gt;
Що дано?&lt;br /&gt;
Що потрібно?&lt;br /&gt;
Які дані допустимі?&lt;br /&gt;
Які результати будуть правильними, а які ні?&lt;br /&gt;
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:&lt;br /&gt;
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.&lt;br /&gt;
Потім дається точна постановка задач.&lt;br /&gt;
Далі слідує саме розв’язок задачі.&lt;br /&gt;
2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.&lt;br /&gt;
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. &lt;br /&gt;
3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. &lt;br /&gt;
4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.&lt;br /&gt;
5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо досліджується інформаційна модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:&lt;br /&gt;
завантаження вибраного середовища програмування;&lt;br /&gt;
набір тексту програми;&lt;br /&gt;
збереження цього тексту на диску;&lt;br /&gt;
запуск програми на виконання.&lt;br /&gt;
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.&lt;br /&gt;
6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==37. Середовище PascalABC.NET.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це мова програмування Pascal нового покоління, що включає класичний Pascal, більшість можливостей мови Delphi, а також ряд власних розширень. Він реалізований на платформі Microsoft.NET і містить всі сучасні мовні засоби: класи, перевантаження операцій, інтерфейси, обробку винятків, узагальнені класи та підпрограми, збірку сміття, лямбда-вирази, засоби паралельного програмування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PascalABC.NET — це також проста і потужна інтегроване середовище розробки, що підтримує технологію IntelliSense, що містить засоби автоформатування, вбудований відладчик і вбудований дизайнер форм. Крім того, консольний компілятор PascalABC.NET функціонує на Linux і MacOS під Mono.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==39. Реалізація  алгоритмів  з  розгалуженням  у  середовищі  програмування PascalABC.Net.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритми розв’язання більшості задач не є послідовними. Дії (обчислення), які необхідно виконати, можуть залежати від визначеної умови, наприклад, від вихідних даних, або результатів, отриманих під час виконання програми. Таким чином розгалужений алгоритм передбачає вибір однієї з декількох послідовностей дій у залежності від вихідних даних чи проміжних результатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Обчислювальний процес називається розгалуженим, якщо в залежності від виконання визначених умов він реалізується за одним з декількох, заздалегідь передбачених (можливих), напрямків. Кожен окремий напрямок називається гілкою обчислення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені програми можуть бути реалізовані одним із трьох способів: з використанням операторів переходу, умовного оператора чи оператора вибору. Для цього існують спеціальні інструкції (оператори) передачі управління, які дають можливість перейти з одного місця програми в інше (передати управління) та змінити послідовний порядок виконання її операторів (інструкцій).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо такий перехід здійснюється тільки при виконанні певної умови, він називається умовним, а відповідний йому оператор - оператором умовного переходу. Якщо перехід виконується в будь-якому випадку, він називається безумовним, а відповідний йому оператор - оператором безумовного переходу. Якщо в залежності від значення якого-небудь виразу необхідно виконати один з декількох послідовних операторів, використовують оператор вибору(варіанту).&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-13T14:46:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
параметр циклу;&lt;br /&gt;
тіло циклу (повторювані дії);&lt;br /&gt;
збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок);&lt;br /&gt;
умова виходу з циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3.&lt;br /&gt;
Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним.&lt;br /&gt;
Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами:&lt;br /&gt;
Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується.&lt;br /&gt;
Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4).&lt;br /&gt;
Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-13T14:44:40Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-13T14:43:53Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.&lt;br /&gt;
Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів:&lt;br /&gt;
1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису;&lt;br /&gt;
2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди;&lt;br /&gt;
3.циклічний, в якому деякі команди повторюються;&lt;br /&gt;
4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи.&lt;br /&gt;
Способи запису алгоритмів:&lt;br /&gt;
У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.).&lt;br /&gt;
У вигляді блок-схем.&lt;br /&gt;
У вигляді програм.&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків).&lt;br /&gt;
Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80</id>
		<title>Відповіді 1-й семестр</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96_1-%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80"/>
				<updated>2016-12-13T14:29:36Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4634623: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;==1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
''Інформація'' – це дані та відомості, представлені в різних формах.&lt;br /&gt;
Інформація передається за допомогою повідомлень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Повідомлення''  – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основними ''властивостями'' інформації є її корисність, повнота та достовірність.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію.&lt;br /&gt;
Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==2. Кодування  повідомлень,  двійкове  кодування  повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом.&lt;br /&gt;
Біт — один розряд двійкового коду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==5. Архітектура  комп’ютера  за  Джоном  фон  Нейманомі  принципи функціонування комп’ютера.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:&lt;br /&gt;
-арифметико-логічний пристрій&lt;br /&gt;
-керуючий пристрій, який організовує виконання програми&lt;br /&gt;
-запам’ятовуючий пристрій&lt;br /&gt;
-пристрої для введення інформації&lt;br /&gt;
-притрої для виведення інформації&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==6. Апаратне  забезпечення  комп’ютера.  Процесор.  Пам’ять  комп’ютера (внутрішня/зовнішня).==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі  Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису;&lt;br /&gt;
в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме  клавіатура  є  основним  пристроєм  введення  символів  та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб  користувач  міг  побачити  результати  роботи  комп’ютера,  їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На  екрані  монітора  з’являється  інформація про роботу,  яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор —  це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило,  їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є:&lt;br /&gt;
• організація роботи файлової системи з метою збереження даних;&lt;br /&gt;
• контроль за станом апаратного забезпечення;&lt;br /&gt;
• підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера;&lt;br /&gt;
• організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями;&lt;br /&gt;
• розподіл ресурсів між користувачами та програмами;&lt;br /&gt;
• керування процесом виконання програм;&lt;br /&gt;
• забезпечення інтерфейсу з користувачем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==9. Файлова система. Основні функції файлової системи.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції:&lt;br /&gt;
1. іменування файлів;&lt;br /&gt;
2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм;&lt;br /&gt;
3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних;&lt;br /&gt;
4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів;&lt;br /&gt;
5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник &amp;quot;\&amp;quot; логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Робота з групами об'єктів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Як відомо, більшість операцій програма Word  виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поняття шаблону (маски) імені&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію.&lt;br /&gt;
Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==13.	Сервісне програмне забезпечення.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти:&lt;br /&gt;
• поліпшують користувальницький інтерфейс;&lt;br /&gt;
• захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу;&lt;br /&gt;
• відновлюють дані;&lt;br /&gt;
• прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ:&lt;br /&gt;
• архівації-розархівації;&lt;br /&gt;
• антивірусні засоби.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других.&lt;br /&gt;
Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander.&lt;br /&gt;
Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції:&lt;br /&gt;
• обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.);&lt;br /&gt;
• обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам);&lt;br /&gt;
• створення і оновлення архівів;&lt;br /&gt;
• надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами;&lt;br /&gt;
• друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах;&lt;br /&gt;
• захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії.&lt;br /&gt;
З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==14.    Службові програми ОС Windows.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівація файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б &amp;quot;згадати&amp;quot;, де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб &amp;quot;стиснути&amp;quot; в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі &amp;quot;Архив&amp;quot; буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==15.   Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відомі офісні пакети&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Історія розвитку комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Види комп’ютерної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) растрова,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) векторна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) фрактальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) двомірна,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) трьохмірна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі.&lt;br /&gt;
астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Характеристиками растрового зображення є:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)&lt;br /&gt;
- Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);&lt;br /&gt;
- Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;&lt;br /&gt;
- Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переваги&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим.&lt;br /&gt;
- Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості.&lt;br /&gt;
- Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.&lt;br /&gt;
- Складність управління окремими фрагментами зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок).&lt;br /&gt;
Переваги векторного способу&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру.&lt;br /&gt;
-У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою.&lt;br /&gt;
-Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах.&lt;br /&gt;
-При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки векторної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==19.Фрактальна  графіка.  Поняття  фракталу. Найпростіший  елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.==&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини.&lt;br /&gt;
Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи;&lt;br /&gt;
-їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.== &lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-попередня підготовка;&lt;br /&gt;
-створення геометричної моделі сцени;&lt;br /&gt;
-налаштування освітлення та зйомочних камер;&lt;br /&gt;
-підготовка та призначення матеріалів;&lt;br /&gt;
-візуалізація сцени.&lt;br /&gt;
Області застосування тривимірної графіки&lt;br /&gt;
Комп'ютерне проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів;&lt;br /&gt;
-вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору;&lt;br /&gt;
-вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Автоматизоване проектування:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів.&lt;br /&gt;
-cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерні ігри:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комбіновані зйомки:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Комп'ютерна мультиплікація:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Недоліки тривимірної графіки&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера);&lt;br /&gt;
-велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів;&lt;br /&gt;
-обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів);&lt;br /&gt;
-жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.&lt;br /&gt;
-часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==21.Системи  опрацювання  текстів,  їх  класифікація,  призначення  та  основні функції.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ &lt;br /&gt;
Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів.&lt;br /&gt;
Прості текстові редактор	Спеціалізовані текстові редактори	Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття &amp;quot;текст&amp;quot;. Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо.&lt;br /&gt;
Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора:&lt;br /&gt;
створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів;&lt;br /&gt;
задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив);&lt;br /&gt;
задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці;&lt;br /&gt;
вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну;&lt;br /&gt;
замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими;&lt;br /&gt;
пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст;&lt;br /&gt;
усунути граматичні і синтактичні помилки;&lt;br /&gt;
видрукувати текст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основні об'єкти текстового документа&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Формати файлів текстових документів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами;&lt;br /&gt;
DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==23. Текстовий  процесор.  Створення,  відкриття  та  збереження  документа. Робота  з  фрагментами  тексту–виділення,  копіювання,  перенесення, видалення, пошук і заміна.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити.&lt;br /&gt;
Виділення фрагмента тексту&lt;br /&gt;
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента.&lt;br /&gt;
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки.&lt;br /&gt;
Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне.&lt;br /&gt;
Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці.&lt;br /&gt;
Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор.&lt;br /&gt;
Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором.&lt;br /&gt;
Видалення: виділений текст зникне.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Копіювання&lt;br /&gt;
1 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Копіювати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl&lt;br /&gt;
2 спосіб	&lt;br /&gt;
1.	Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Копіювати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Видалення	&lt;br /&gt;
Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора)&lt;br /&gt;
	Контекстне меню ^ команда Вирізати&lt;br /&gt;
	Комбінація клавіш — Ctrl+ X&lt;br /&gt;
Переміщення	&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Вирізати.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Виконати Основне ^ Вставити&lt;br /&gt;
	Перетягнути фрагмент у потрібне місце&lt;br /&gt;
	1.	Комбінація клавіш Ctrl+ Х.&lt;br /&gt;
2.	Перемістити курсор у потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
3.	Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins&lt;br /&gt;
4.	Контекстне меню ^ команда Вирізати.&lt;br /&gt;
5.	Курсор перемістити в потрібне місце тексту.&lt;br /&gt;
6.	Контекстне меню ^ команда Вставити&lt;br /&gt;
	&lt;br /&gt;
Вставляння(Вставка)(з буфера обміну)	Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Пошук та заміна фрагментів тексту&lt;br /&gt;
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту.&lt;br /&gt;
Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту.&lt;br /&gt;
Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти&lt;br /&gt;
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст.&lt;br /&gt;
Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:&lt;br /&gt;
1.	Команда Основне ^ Замінити.&lt;br /&gt;
2.	Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).&lt;br /&gt;
3.	Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).&lt;br /&gt;
Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.&lt;br /&gt;
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту.&lt;br /&gt;
Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.&lt;br /&gt;
Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів:&lt;br /&gt;
Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером).&lt;br /&gt;
Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником.&lt;br /&gt;
Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур,  малюнків,  математичних  формул,  фігурного  тексту  тощо)  і робота з ними.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
файлах на зовнішніх носіях;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Графіка  – для вставлення графічних зображень з готових колекцій&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
порації Microsoft;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
овалів, ліній, зірок тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
ієрархічних, циклічних тощо);&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
діаграм, графіків тощо).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково.&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з файлів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку.&lt;br /&gt;
Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Редагування та форматування графічних зображень &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
у текстовому документі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==26. Текстовий  процесор.  Створення  і  робота  з  таблицями  у  текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів.&lt;br /&gt;
Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами:&lt;br /&gt;
Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів.&lt;br /&gt;
На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці.&lt;br /&gt;
Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців.&lt;br /&gt;
Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем.&lt;br /&gt;
Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“.&lt;br /&gt;
Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою.&lt;br /&gt;
Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці&lt;br /&gt;
Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків.&lt;br /&gt;
Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення.&lt;br /&gt;
Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти.&lt;br /&gt;
Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків.&lt;br /&gt;
Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії.&lt;br /&gt;
1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). &lt;br /&gt;
2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. &lt;br /&gt;
3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. &lt;br /&gt;
4.Відкрити вкладку Оглавление. &lt;br /&gt;
5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. &lt;br /&gt;
6.Натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.&lt;br /&gt;
 Помітка слів або фраз&lt;br /&gt;
1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. &lt;br /&gt;
Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику &lt;br /&gt;
1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. &lt;br /&gt;
3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. &lt;br /&gt;
4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. &lt;br /&gt;
5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. &lt;br /&gt;
6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. &lt;br /&gt;
7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. &lt;br /&gt;
8.Натиснути кнопку Пометить. &lt;br /&gt;
Створення предметного покажчика &lt;br /&gt;
1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. &lt;br /&gt;
2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. &lt;br /&gt;
3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. &lt;br /&gt;
Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9.&lt;br /&gt;
Вилучення елемента покажчика&lt;br /&gt;
1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. &lt;br /&gt;
2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Властивості алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Результативність — досягнення виконавцем результату&lt;br /&gt;
після проходження скінченної кількості кроків.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Дискретність — послідовність команд, кожна з яких&lt;br /&gt;
приводить до виконання одного кроку виконавцем.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму&lt;br /&gt;
розв'язання цілого класу однотипних задач.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Форми подання алгоритмів&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесно-формульні&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Графічні (схеми)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Однією з мов програмування&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Схема складається з елементів двох типів:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один&lt;br /&gt;
з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Відповідь===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Лінійні алгоритми&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою.&lt;br /&gt;
Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій.&lt;br /&gt;
Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань.&lt;br /&gt;
2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4634623</name></author>	</entry>

	</feed>