https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=4614730 2026-04-12T17:57:47Z Внесок користувача MediaWiki 1.23.2 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-31T06:06:39Z

<p>4614730: /* Пам'ятки мого краю */</p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> '''Загальноосвітні навчальні заклади міста:'''<br /> * Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> * Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> * Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> * Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> * Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> * Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у ''''''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_30.html'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів https://www.youtube.com/watch?v=Yd4AUn57tJ0;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd-Yf8b0yjsHC19fLpToNaTz-LPvyewJ4OkYew20dpsjjUKXA/viewform''';<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-31T06:05:14Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Novomyrgorod.jpg]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> [[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T09:36:10Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> '''Загальноосвітні навчальні заклади міста:'''<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> *Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> *Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> *Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у ''''''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_30.html'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів https://www.youtube.com/watch?v=Yd4AUn57tJ0;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd-Yf8b0yjsHC19fLpToNaTz-LPvyewJ4OkYew20dpsjjUKXA/viewform''';<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T09:22:26Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> '''Загальноосвітні навчальні заклади міста:'''<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> *Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> *Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> *Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у ''''''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_30.html'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів https://www.youtube.com/watch?v=Yd4AUn57tJ0;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T09:17:27Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> '''Загальноосвітні навчальні заклади міста:'''<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> *Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> *Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> *Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у ''''''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів https://www.youtube.com/watch?v=Yd4AUn57tJ0;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:53:36Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> '''Загальноосвітні навчальні заклади міста:'''<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> *Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> *Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> *Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:43:54Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> Загальноосвітні навчальні заклади міста:<br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> <br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> <br /> *Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> <br /> *Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> *Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> *Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> *Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> *Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> *Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> *Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:40:07Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> Загальноосвітні навчальні заклади міста:<br /> <br /> Загальноосвітня школа I—III ступенів № 1<br /> Загальноосвітня школа I—III ступенів № 2<br /> Загальноосвітня школа I—III ступенів № 3<br /> Златопільська гімназія. Проводить набір учнів з 5-го класу. Наразі тут навчається 151 учень.<br /> Загальноосвітня школа-інтернат інтенсивної педагогічної корекції I—II ступенів (174 учні)<br /> Загальноосвітня спецшкола-інтернат I—III ступенів для глухих дітей (57 учнів).<br /> <br /> <br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:37:24Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|Златопільська_гімназія.jpg]]<br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:36:38Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Міська_лікарня_(Новомиргород).jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F.jpg 2016-10-30T08:35:07Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div></div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:34:49Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Златопільська_гімназія.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:33:25Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Миколаївська_церква_(Новомиргород).jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:30:15Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:200px-Миколаївська_церква_(Новомиргород).jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:29:17Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-30T08:28:43Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 10:28, 30 жовтня 2016 (EET)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:47:37Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post_66.html]<br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:31:09Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), периміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:30:04Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> <br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> <br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> <br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> <br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> <br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> <br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> <br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:29:23Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Архітектура міста ==<br /> Пам'ятки архітектури<br /> Міська лікарня (1912)<br /> Колишній будинок головного лікаря (1912)<br /> <br /> Собор Святого Миколи. Зруйнований більшовиками в 1930-х роках. Початок будівництва собору було покладено ще 6 грудня 1752 року генерал-майором Іваном Хорватом, архітектор невідомий. Був збудований по благословінню Київського митрополита Тимофія Щербацького орієнтовно в 1760-х роках. Собор був виконаний у стилі ампір, і в плані являв собою дев'ятидільну хрещату споруду, над якою підіймалась чотирикутна баня, закінчена дванадцятисегментним шатром, що був увінчений круглим глухим ліхтарем та позолоченою кулею. На другому ярусі дзвіниці висів великий дзвін, діаметром до 2,5 метра. В 1792 році праворуч від головного входу до собору було поховано генерал-аншефа російської армії Петра Текелія. Після набуття Новомиргородом в 1794 році губернського та єпархіального значення, собор Святого Миколая став кафедральним. Сюди були переведені духовна семінарія та консисторія.[57]<br /> <br /> Іллінська церква (вул. Іллінська, 85). Побудована в 1786 році на кошти купця Миколи Годжія з цегли у візантійському стилі.[58] Тетраконхова в плані (має вигляд хреста, центрична), з восьмикутним трибуном та куполом, увінчаним главкою. Гладкі поверхні стін з двома рядами вікон розділені пласкими пілястрами, по карнизу їх оточує фриз з ліпними розетками. У силуеті церкви підкреслена ступінчаста композиція мас. За характером архітектури, пам'ятка являє собою перехідний етап від бароко до класицизму.[59]<br /> <br /> Миколаївська церква (вул. Садова, 85). Зведена в 1809 році генералом Висоцьким[60] в стилі еклектики. Являє собою цегляну споруду, що в плані складається з трьох частин: центрального квадратного об'єму, прямокутного бабинця та напівкруглої абсиди. Центральний вхід до церкви оздоблений чотирма колонами, що стоять на високому цоколі. План та об'ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, а її зовнішній декор виконано в стилі еклектики.[61]<br /> <br /> Будинок магазину (вул. Соборності, 298/12). Побудований в останній третині XIX століття в стилі еклектики. Споруда цегляна, одноповерхова. Головний фасад відзначається великою кількістю декоративних деталей. Будівля є яскравим прикладом єврейського земського будування в Златополі, належить до цінної міської забудови. Нині за призначенням не використовується.[62] В липні 2010 року трапився обвал стіни цього будинку, оскільки під будівлею, ймовірно, проходить один з ходів златопільських катакомб.[63]<br /> <br /> Златопільська гімназія (вул. Миколи Зерова, 20). Будівництво велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними — власниками Златопільської садиби, на кошти мешканця Новомиргорода почесного піклувальника в 1864–1886 навчальних роках підпоручика у відставці Миколи Цвіткова (надав 30000 рублів, за що був нагороджений Орденом Святого Володимира 4 ступеня 1 січня 1886 року[64]) та Лазаря Бродського (надав 10000 облігаціями східної позички[65]). Автором проекту вважається архітектор Архипов. Виконано у стилі еклектики з впливом ренесансної архітектури. Являє собою архітектурну цінність як один з прикладів естетичного вирішення споруд навчальних закладів кінця XIX століття.[66]<br /> <br /> Комплекс будівель міської лікарні (вул. Соборності, 89). Комплекс лікарні був побудований архітектором Яковом Паученком на кошти Ганни Дмитрян — дочки місцевого купця. Будівництво велося з 1910 по 1913 рік на території старої богодільні поруч із полковою церквою. Проект лікарні виконаний у псевдоруському стилі відділенням Департаменту у справах цивільного будівництва м. Одеси. Цегельний орнамент та металеві мережива, що прикрашають перекриття центрального ризаліту і ґанки, імітують різьблення по дереву давньоруських будівель. Поряд з основною будівлею лікарні знаходиться будинок головного лікаря (1912), приміщення електростанції та стайні (1911). Комплекс лікарні є чудовим зразком цивільної архітектури, що одержав розвиток на півдні Російської імперії з 70-х років XIX століття.[67]<br /> <br /> До інших споруд міста кінця XIX — початку XX століть належать будинок МШС (1912), земська школа (нині — МНВК) та колишні казарми (нині — корпуси «Райагрохіму»). У центрі міста та Златополі збереглось також декілька одноповерхових будинків цього періоду, однак, за винятком старої будівлі земського банку, особливої архітектурно-мистецької цінності вони не являють.<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:27:42Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Мої землеки ==<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:27:26Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Мої землеки ==<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> [[Файл:Taras_Shevchenko_Monument_in_Novomyrhorod.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:26:05Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Мої землеки ==<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:24:51Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Taras_Shevchenko_Monument_in_Novomyrhorod.jpg|міні]]<br /> <br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:24:48Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Мої землеки ==<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:24:12Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> == Історія рідного краю ==<br /> <br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> <br /> == Мої землеки ==<br /> <br /> == Пам'ятки мого краю ==<br /> <br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні| 2000px|Моє рідне місто на карті]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-27T05:21:07Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> [[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-27T05:20:26Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє Новомиргород ]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 2016-10-27T05:18:12Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> <br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 2016-10-27T05:17:48Z

<p>4614730: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка проекту &quot;Моє рідне місто або село&quot;}}</p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Карта пед универ.png|800px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:16:27Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> --[[Користувач:4614730|Найко А.Ю.]] ([[Обговорення користувача:4614730|обговорення]]) 08:16, 27 жовтня 2016 (EEST)Новомиргород<br /> Новомиргород возник в 1740 году на месте, якобы, зимовника запорожских казаков Тресяги, когда здесь начали селиться переселенцы из Миргородского полка.<br /> <br /> При Елизавете (1751) полковнику Хорвату, выходцу из Австрии, поручено было сформировать из сербов один гусарский полк в 4 тысячи сабель, который был поселён на правом берегу Днепра в так называемой Новой Сербии; в 1752 году было образовано ещё два таких же полка, а для защиты нового поселения построена крепость Святой Елисаветы. После прибытия приглашённых сербов (гусар) Новомиргород, с 1752 года, стал центром управления Новой Сербии как военно-административной единицы и местом пребывания гарнизона Русской Императорской армии.<br /> <br /> Для защиты от татарских набегов здесь возводится земляные укрепления и городок, в середине которого разместился склад боевых припасов, а на бастионах установили с десяток орудий. Так же здесь проживали и вышедшие из Турции черногорцы (западная часть города до сих пор называется «Черногорией»).<br /> <br /> С упразднением Новой Сербии, в 1764 году два пандурских полка вместе с Новомиргородским гарнизоном и сербскими гусарами переформировываются в три поселённых конных полка: Чёрный и Жёлтый гусарские и Елисаветградский пикинерный.<br /> <br /> В Новомиргороде в 1766 году построена Ильинская церковь, которой суждено было стать старейшим из сохранившихся архитектурных памятников области. По-видимому, после Великой Отечественной войны вокруг её ограды были посажены деревья, которые в настоящее время почти полностью скрыли церковь.<br /> <br /> В 1773 году Новомиргород был исключён из шанцев и назван посадом.<br /> <br /> Статус города утвердился за Новомиргородом со времени учреждения Новомиргородского уезда Вознесенской губернии; вследствие его торгового значения, здесь жили консулы польский, императорско-римский и неаполитанский. Впрочем, многолетний статус военного городка не способствовал развитию ни ремёсел, ни торговли и население города никогда не превышало 10 тысяч человек.<br /> <br /> С упразднением Вознесенской губернии — оставлен за штатом. Дворов около 700, жителей около 3 1/2 тысяч. Земли — 357 дес. 2 православных церкви, еврейский молитвенный дом, 4 ярмарки, базары, школа, богадельня. Промышленных заведений 13, с оборотом в 184 тыс. рублей: винокуренный, пивоваренный и мёдоваренный заводы, заведение фруктовых вод, типография, конная мельница, кирпичный завод, 3 бондарных и 1 слесарная мастерских, 2 кузницы. В окрестностях — залежи каолина и лабрадорита; ломается гранит (бронзолит). Упрощённое городское управление; доходов — 27 879 руб., расходов — 26 676 руб., из них на содержание городского управления 4 538 р., на учебные заведения — 2 027 руб.; городского капитала — 3 249 р. (1894) и долга — 26 250 р. (1893). Городской общественный банк, открытый в 1869 году. Основной капитал — 30 231 р., запасный — 4 166 р. (1892).<br /> <br /> В 1897 году в городе насчитывалось около 9 тысяч человек (русских — 75 %, евреев — 17 %, украинцев — 6 %)[1]<br /> <br /> Только в 1959 году, когда с Новомиргородом объединили соседний город Златополь (до 1787 года называвшийся Гуляй-поле) и два соседних села (Виноградовку и Катериновку), численность его жителей превысила этот рубеж.<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-27T05:15:43Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє Новомиргород ]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-27T05:15:22Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє Новомиргород ]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-27T05:13:29Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України ==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-17T06:18:45Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html мій блок]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-17T06:16:59Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> [[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-17T06:15:38Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://novomirgorodcom.blogspot.com/2016/10/blog-post.html]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-17T06:04:47Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Новомиргород.jpg|Опис<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> [[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-17T05:49:38Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-17T05:47:39Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Карта пед универ.png|800px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt;1959р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; до Новомиргорода приєднано місто Златопіль, що раніше входив до складу Черкаської області, а також села Виноградівку та Катеринівку. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 мешканців, а в Златополі — 4280. &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A0%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%BC%D0%BE%D1%94 2016-10-17T05:46:24Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах, таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. <br /> <br /> При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:<br /> <br /> *А ви знаєте історію рідного села? <br /> *Які відомі люди Ваші земляки?<br /> *Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? <br /> *Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? <br /> *Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? <br /> *Якими пам’ятками природи багатий рідний край?<br /> <br /> ==Рідне місто або село на карті України [https://www.google.com.ua/maps Google карти]==<br /> [[Файл:Карта пед универ.png|800px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]<br /> <br /> ==Таблиця &quot;Найважливіші події на території рідного краю&quot;==<br /> <br /> &lt;TABLE BORDER=1&gt;<br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TH&gt; Дата &lt;/TH&gt; &lt;TH&gt; Історична подія &lt;/TH&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;<br /> &lt;TD height=24px;&gt; &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; &lt;/TD&gt; <br /> &lt;/TR&gt;<br /> <br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1752р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новий Миргород вже згадується як село &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1753р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; тут вже була збудована земляна фортеця ,яка стала столицею військово-поселенської території — Нової Сербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1759р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1762р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; за сприяння Івана Хорвата з Новомиргорода на замовлення Кирила Розумовського гетьманові було доставлено 30 тисяч виноградних лозин. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1773р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; після письмового прохання жителів Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1686р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;після підписання Вічного миру між Росією та Польщею, місто увійшло до складу Речі Посполитої під назвою Гуляйпіль (з 1787 року — Златопіль; не плутати з Гуляйполе) і стало власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, що Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1803р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 17 січня 1804року &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; року отримано указ про перейменування новоросійського єпископа Афанасія катеринославським, херсонським та таврійським. Катеринославська консисторія та семінарія, отже і преосвященний Афанасій, перебралися з Новомиргорода в Катеринослав &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1869р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt;було створено Міський громадський банк. Наприкінці 1890-х років у місті налічувалося три млини, два цегельних заводи, дві броварні, гуральня, свічна фабрика та майстерня по виробництву виїзних екіпажів. &lt;/TD&gt; &lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt;1833р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; Златопіль та навколишні села стали власністю спадкоємців генерала — Петра та Адріана Лопухіних. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;TR&gt;&lt;TD height=24px&gt; 1836р &lt;/TD&gt;&lt;TD&gt; було відкрито жіночий пансіон. &lt;/TD&gt;&lt;/TR&gt;<br /> &lt;/TABLE&gt;<br /> <br /> [[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]<br /> <br /> =='''Ресурси:'''==<br /> <br /> *Посилання на презентацію у '''Google Диск'''; <br /> <br /> *Посилання на власний фотоальбом у '''Google Диск'''; <br /> *Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];<br /> <br /> *Посилання на добірку відеоматеріалів;<br /> <br /> *Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';<br /> <br /> *Посилання на спільний груповий постер.<br /> <br /> <br /> <br /> ----<br /> Сторінка проекту [[Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;]]<br /> <br /> [http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-17T05:34:42Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Новомиргород.jpg|Опис<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).<br /> <br /> Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.<br /> <br /> Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.<br /> <br /> Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття<br /> Новомиргород на мапі Нової Сербії<br /> <br /> Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.<br /> <br /> Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.<br /> <br /> У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю.<br /> Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів<br /> <br /> 1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.<br /> <br /> Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.<br /> <br /> 10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.<br /> <br /> Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.[[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-13T06:18:10Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> [[Файл:Taras_Shevchenko_Monument_in_Novomyrhorod.jpg|міні]]<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).<br /> <br /> Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.<br /> <br /> Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.<br /> <br /> Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття<br /> Новомиргород на мапі Нової Сербії<br /> <br /> Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.<br /> <br /> Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.<br /> <br /> У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю.<br /> Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів<br /> <br /> 1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.<br /> <br /> Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.<br /> <br /> 10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.<br /> <br /> Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.[[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Novomyrhorod_gerb.png 2016-10-13T06:13:55Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div></div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%22GIF%22_(.gif) 2016-10-13T06:11:37Z

<p>4614730: Створена сторінка: міні</p> <hr /> <div>[[Файл:Novomyrhorod_gerb.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Taras_Shevchenko_Monument_in_Novomyrhorod.jpg 2016-10-13T06:08:29Z

<p>4614730: 4614730 завантажив нову версію «Файл:Taras Shevchenko Monument in Novomyrhorod.jpg»</p> <hr /> <div></div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-13T06:07:21Z

<p>4614730: /* Мої роботи */</p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Новомиргород.jpg|Опис<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).<br /> <br /> Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.<br /> <br /> Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.<br /> <br /> Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття<br /> Новомиргород на мапі Нової Сербії<br /> <br /> Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.<br /> <br /> Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.<br /> <br /> У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю.<br /> Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів<br /> <br /> 1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.<br /> <br /> Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.<br /> <br /> 10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.<br /> <br /> Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.[[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%8F_(%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4).jpg 2016-10-13T06:06:15Z

<p>4614730: </p> <hr /> <div></div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-13T05:59:37Z

<p>4614730: /* Мої роботи */</p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Новомиргород.jpg|Опис<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).<br /> <br /> Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.<br /> <br /> Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.<br /> <br /> Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття<br /> Новомиргород на мапі Нової Сербії<br /> <br /> Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.<br /> <br /> Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.<br /> <br /> У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю.<br /> Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів<br /> <br /> 1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.<br /> <br /> Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.<br /> <br /> 10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.<br /> <br /> Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.[[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|Опис1<br /> Файл:Example.jpg|Опис2<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

4614730 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:4614730 2016-10-13T05:55:21Z

<p>4614730: /* Мої роботи */</p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Найко Анастасія Юріївна &lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> Я Найко Анастасія Юріївна , навчаюсь у КДПУ ім. Володимира Винниченка по спеціальності Біологія <br /> Проживаю на даний момент в Кропивницькому<br /> == Мої інтереси ==<br /> Захоплююсь танцями ,полюбляю подорожувати , і дізнаватись що нового<br /> <br /> <br /> == Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> <br /> <br /> [[Файл:картаjpg|міні]]<br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Новомиргород.jpg|Опис<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Рідне місто моє]]<br /> <br /> '''Новомиргород'''<br /> [[Файл:Novomyrgorod.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Златопіль.jpg|міні]]<br /> [[Файл:Новомиргородський_елеватор.jpg|міні]]<br /> Новоми́ргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 11 466 мешканців (за оцінкою, у 2015 році).<br /> <br /> Новомиргородській міській раді підпорядковуються також села Бирзулове та Лікареве, розташовані на південному заході від міста.<br /> <br /> Перша згадка про Новомиргород датується 1740-ми роками. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградського округу, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області.<br /> <br /> Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України. У 2010 році місто відзначило свій 270-літній ювілей.[3]XVII—XVIII століття<br /> Новомиргород на мапі Нової Сербії<br /> <br /> Новомиргород вперше згадується 1740 року[Джерело?] як зимівник запорозьких козаків — хутір Тресяги (пол. Trzesawiska — болота, плавні). У ньому налічувалось близько 20-30 дворів.<br /> <br /> Район зимівника заселяли вихідці з різних регіонів України. Переселенці з Миргорода Полтавської губернії заснували біля урочища Тресяги нове поселення — Новий Миргород. Першими будівничими в ньому були козаки Миргородського полку на чолі з полковником Василем Капністом.<br /> <br /> У 1752 році Новий Миргород вже згадується як село. 1753 року вже була збудована фортеця в Трисагах (пол. Trisagach[4])і вона стала столицею військово-поселенської території Новосербії, створеної за розпорядженням російського уряду. Її керівником і командиром військового корпусу був призначений сербський полковник Іван Хорват. В 1752–1764 роках в Новомиргороді знаходився центр новосербського Гусарського полку — одного з двох полків Нової Сербії та відповідно його Перша рота. 6 грудня 1752 року Іван Хорват почав будівництво кам'яного собору Святого Миколая, що знаходився на території шанцю.<br /> Гуляйпіль на мапі Республіки Двох Народів<br /> <br /> 1759 року в районі Новомиргорода гайдамаки кілька разів нападали на володіння магнатів Любомирських. Об'єктами нападів часто ставали слободи та маєтки сербських офіцерів. 1773 року Новомиргород отримав статус міста і був виведений з шанців. 1784 року його перетворили на посад. Новомигород став торговим містечком, в ньому навіть для піклування закордонною торгівлею були установи, як це видно з перепису, зробленого в 1789 році, про наявність консулів римської імперії, польського та неаполітанського.<br /> <br /> Станом на 1787 рік, у Новомиргороді існували три церкви та одна фабрика.<br /> <br /> 10 травня 1795 року в місті відбулося відкриття Вознесенського намісництва; відкривав губернатор Катеринославського намісництва Йосип Іванович Хорват, був присутнім — катеринославський митрополит Гавриїл. 10 березня 1798 року у місті вперше запрацювала новоросійська семінарія після її переїзду з Полтави.<br /> <br /> Територія Златополя почала заселятись ще з XVI століття. Перша датована згадка назви цього міста Гуляйпіль зустрічається на мапі адміністративного поділу Республіки Двох Народів від 1619 року і ним володіли Жубрики[8], а в 1723 році він став власністю князів Любомирських. Про назву «Златопіль» існує легенда, буцімто Катерина ІІ, проїжджаючи краєм і побачивши навколо Гуляйполя золоті пшеничні лани, дала йому назву «Злато поле» — Златопіль.[[Файл:225px-Мапа_7-го_кавалерійського_округу.jpg|міні]]</div>

4614730