Вікі ЦДУ - Внесок користувача [uk]

Проект з ОІТ та ЗЛ: "Творчість Гая Валерія Катулла.".- 101 підгрупа. Карпович Ольга, 2016

2016-11-26T12:07:26Z

4583319: /* Результати проекту */

[[Файл:Без названия (2).jpg|міні]]

=='''''Соціально-політична характеристика епохи розпаду полісів. Творчість Гая Валерія Катулла. Вплив творчості Катулла на розвиток європейської поезії.'''''==

==Ідея проекту==
Дізнатися більше про епоху полісів. Ознайомитися з творчістю Гая Валерія Катулла. Визначити вплив творчості Катулла на розвиток європейської поезії.

[[Категорія:Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]].

==Автор проекту==
[[Користувач:4583319 | Карпович Ольга Віталіївна]]

[[Категорія:Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]].

== Матеріали проекту ==
<big><big><big>'''''Соціально-політична характеристика епохи розпаду полісів.'''''</big></big></big>

Усю історію Древнього Риму прийнято поділяти на три етапи:[[Файл:25hygfv.jpg|big|right]]

- '''царський''' (754 – 510 рр. до н. е.);

- '''республіканський''' (509 – 28 рр. до н. е.);

- '''імператорський''' (27 р. до н. е. – 476 р. н. е.).

Єдина римська імперія у 395 р. н. е. була остаточно розділена на Західну зі столицею у Римі та Східну із столицею у Константинополі. Східна Римська (Візантійська) імперія проіснувала до 1453 р.
Давньоримська політична наука розвивалася під впливом давньогрецьких концепцій, вчень Сократа, Арістотеля, стоїків, Полібія та ін.
Відомий римський державний діяч, оратор, мислитель , Марк Тулій Ціцерон увійшов в історію політичної думки працями "Про державу", "Про закон", "Про обов'язки". Державу Ціцерон визначав як справу, надбання усього народу. Він наголошував, що "народ – не будь-яке об'єднання людей, зібраних разом якимось чином, а об'єднання людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права та спільністю інтересів". Тобто, держава є узгодженим правовим спілкуванням громадян. Головною причиною походження держави є вроджена потреба людей жити разом та необхідність охорони власності.
У залежності від кількості суб'єктів влади в державі, Ціцерон ділив держави на монархії (царську владу), аристократії (владу оптиматів), демократії (народну владу), причому вказував, що у природі існує кругообіг цих форм. Ідеалом Ціцерон вважав змішану форму, яка мала б елементи трьох названих форм держави; вона привела б до загальної рівності та міцності держави.
Ціцеронові належить першість у закладенні основ міжнародного права. Він сформулював принцип необхідності дотримання зобов'язань за міжнародними договорами. Війну Ціцерон характеризує як вимушений акт, припустимий тільки у випадку безуспішності мирних переговорів. Усі війни він поділяв на справедливі (насамперед, оборонні) та несправедливі.
Одним із найвідоміших представників римського стоїцизму був Луцій Анней Сенека. Він відстоював ідею духовної свободи усіх людей незалежно від їх місця у суспільстві. Не заперечуючи проти рабства як суспільно-політичного інституту, Сенека, проте, відстоював людську гідність рабів і закликав до гуманного ставлення до цієї соціальної групи. Він був схильний до проповіді космополітизму, індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.

<big><big><big>'''''Біографія Катулла Гая Валерія'''''</big></big></big>
Гай Валерій Катулл (лат. Gaius Valerius Catullus) (бл. 87 до н. Е.. - Ок. 54 до н. Е..) - Один з найбільш відомих поетів стародавнього Риму і головний представник римської поезії в епоху Цицерона і Цезаря.[[Файл:68839246лфегд.jpg|big|left]]
Точних відомостей про біографію Катулла збереглося мало. Він народився в Вероні (Цизальпинская Галлія), ймовірно в 87 р. до н. е.. (667 рік від заснування Риму), в консульство Л.Корнелія Цінни (1-й раз консул в 87 р., 2-й в 84 р.).
По-видимому, належав до землевласникам Північній Італії, відомо, що Цезар гостював у будинку його батька. У пошуках кар'єри переселився до Рима, де занурився в легковажну життя молоді.
У Римі він став на чолі гуртка молодих поетів «неотериков», який був зв'язаний узами тісної товариства (jus sodalicii), і відрізнявся особливо в ямбах, в їдкою епіграмі і у вільних віршах любовного характеру.
Між друзями поета, яким він присвятив чимало віршів, особливо близький до нього був Гай Ліциній Кальв і Гай Гельвій Цінна. У Римі розгорнулася його любовна історія з жінкою, оспіваної ним у віршах під псевдонімом лесбі.
З творів Катулла видно, що він був в літературних зв'язках і з чільними представниками панувала тоді прозової літератури - з Цицероном, оратором гортензії, Корнелія Непота і іншими, палаючи, разом з Кальва, непримиренної ненавистю до Юлія Цезаря і кидаючи в нього і в його друзів самими уїдливими ямбами і їдкими епіграмами, до яких Цезар, за словами Светонія, не залишався нечутливим.
Його батько володів віллою в веронской області, на Сірміонском півострові, який вдавався від південного берега в lacus Benacus (н. Lago di Garda) і який оспіваний Катуллом як найпрекрасніший із усіх півостровів; крім того, була у нього вілла поблизу Тібуре. Тим не менш він, мабуть, був не дуже багатий.
У 57 р. до н. е.. він супроводжував пропретора Луція Меммі Гемелла в Вифинию, поета-аматора, якому Тіт Лукрецій Кар присвятив поему «Про природу речей». На зворотному шляху відвідав могилу похованого неподалік Трої брата, втрату якого він оплакував найщирішим і воістину зворушливим чином.
Провівши в Азії приблизно два роки, він повертається морем додому, приїжджає до озера Бенаки і повертається у свою рідну Віллу на Сірміоне. Звідти після побачення з батьком він повертається до Рима.
Помер Катулл дуже рано, ледь 30 років від народження; рік смерті його в точності невідомий, скоріше всього 54 або ж 47 рік (707 рік від заснування Риму). Св. Ієронім пише, що Катулл народився в 87 до н. е.. і помер у Римі у віці 30 років, однак, оскільки ряд віршів писався після 57 до н. е.., Ієронім помиляється або стосовно дати народження Катулла, або щодо його віку на момент смерті. Найбільш пізні з згадуються в його ліриці подій відносяться до 55-54 до н. е..

'''''<big><big>Творчість Гая Валерія Катулла. Вплив творчості Катулла на розвиток європейської поезії.</big></big>'''''

<big>'''Творчість'''</big>
«Книга Катулла Веронського»[[Файл:Images_(1поорть).jpg|мідіум|right]]
У Середньовіччі твори Катулла були загублені. Єдиний його збірник був знову знайдений в XIII столітті в єдиному екземплярі в його рідному місті Вероні. Рукопис була втрачена, але з неї були зроблені дві копії, від яких відбуваються численні ізводи XV століття.
Цей збірник включає 116 віршів, різних за розміром і кількістю рядків. Точніше, Веронський збірник містить 113 віршів з нумерацією 1-17 і 21-116, т. к. № 18, 19 і 20 були вставлені одним з видавців, а авторство Катулла сумнівно, і тому в сучасних виданнях виключаються, але нумерація залишилася.
Вірші розміщені, відповідно до античним принципом «строкатості» (poikilia), без будь-якого хронологічного або тематичного порядку, а лише за формальними ознаками: спочатку короткі вірші, написані різними ліричними розмірами, потім великі твори, а за ними - короткі вірші, написані елегійні дістіхом. Про зв'язок між різними віршами, про послідовність їх написання і т. п. можна тільки здогадуватися.
За змістом їх можна поділити на дві групи:
вірші ямбічні і полемічні (політичні епіграми і глузування)
ліричні вірші:
елегійного і розповідного змісту, написані по грецьким зразкам, як, наприклад, в наслідування Каллімаху елегія про волосся Береніки, весільні пісні і епіталаму Пелея і Фетіди.
власне особисті ліричні вірші
У нач. XIX століття цей збірник в Росії фігурував під назвою «безделкі», по епітету «nugae», який докладає поет до неї в присвяті. (Звідси літературна гра в назвах збірок Карамзіна і Івана Дмитрієва: «Мої дрібнички» і «І мої безделкі»).

<big>'''Основні теми творчості Катулла'''</big>
Традиційно як особливий цикл у віршах Катулла виділяються любовні вірші, в яких головну роль відіграють відносини поета до Лесбии (справжнє ім'я якої, по Овідія і Апулії, було Клодія).[[Файл:Imagesljkgxde_(2).jpg|big|left]]
Присвячені їй вірші, розкидані по збірки поза хронологічного порядку стоять біля витоків поняття романтичного кохання в європейській культурі (по М. Л. Гаспарова). Захоплення поета змінюється горем і потім огидою, яке вселила йому улюблена жінка зрадою і низьким падінням.
Кілька любовних віршів, що мають паралелі з віршами до Лесбии, присвячені юнакові Ювенцію (див. Вірші Катулла до Ювенцію).
Іншу значну групу віршів складають вірші до друзів і знайомих: до Кальві, Цінне, Верона, Фабулл, Альфену Вару, Цецилія, Корніфіцію, Корнелію Непоту, якому і присвячений весь збірник, Цицерону, азинів Полліон, Манлій Торкват, граматику Катон, Гортензію і др . Зміст цих віршів так само різному, як і приводи, якими вони викликалися.
Величезна частина книги віршів Катулла - лайливі послання, де автор витончується в потоках далеко не завжди вмотивованої лютій брані за адресою ворогів чи друзів.
Але навіть в лайливих віршах Катулла є і серйозна складова, наприклад, розпочате жартівливим непристойним лайкою послання «Pedicabo ego vos et irrumabo» до друзів Фурію і Аврелію переростає в найважливіше програмне вірш, де автор висловлює принципові для нього думки про співвідношення авторського образу і особистості письменника .
Частина віршів Катулла - короткі дружні послання у кілька віршів, що повідомляють небудь цікавий факт, що має значення для історії римської літератури. Поруч з ними ідуть ямби та епіграми проти ворогів: Юлія Цезаря, його улюбленця Мамурри, проти їх обох разом, проти Мамурри під лайливої кличкою Mentula - «Член», проти коханки Мамурри та ін
Він відчував відразу до Цезаря, якого різко засуджує і звинувачує у всіх вадах, навіть в ганебних стосунках до Мамурра, якому за те Цезар подарував скарби всіх пограбованих провінцій, і це відраза виникали, як здається, не з політичних переконань, а з особистої ненависті до Мамурра.
Є ще кілька віршів, викликаних подорожжю Катулла, у свиті пропретора Меммі, в Вифинию. Відвідування їм там могили померлого брата подало привід до двох віршам, дихаючим особливою теплотою спорідненого почуття.
Нарешті, Катулл пробував свій ліричний талант і в піднесених одах, який гімн Діані, в урочистих весільних піснях в зображенні сильних трагічних афектів, яка його пісня про Аттіса, написана галліямбом.
Пробував він писати і елегії в олександрійському смаку, з яких одна, про волосся Верніка, являє прямо переклад елегії Каллімаха. Є в нього один вірш і в епічному роді (оповідання про весілля Пелея і Фетіди), також викликане наслідуванням олександрійської поезії.

<big>'''Характеристика стилю'''</big>
Володів надзвичайним поетичним талантом, особливо для вираження ліричного почуття, і може бути названий справжнім засновником художньої лірики в Римі. Він перший застосував різноманітну гармонію грецьких ліричних розмірів до латинської мови, хоча і не дійшов в цьому відношенні до сили і класичної закінченості, які виявив Горацій.[[Файл:Images_(5ыргмак).jpg|big|right]]
Він - яскравий представник нового зниженого реалістичного стилю. Про це свідчить тематика його творів, розмір віршів (найчастіше грецький одиннадцатисложник, близьке до розмовної мови), лексика, відтворювальна живий міський жаргон.
До цього не можна не додати і те, що Катулл в високого ступеня володів ліричними формами; він перший з успіхом скористався грецьким віршованим розміром. Мова його проста й естествен; але в деяких окремих формах і виразах іноді нагадує старовину.

<big>'''Вплив'''</big>

Якщо значення Катулла в римській літературі поступається значенню головних представників поезії століття Октавіана Августа, то це пояснюється панував у його час олександрійським напрямом, який, нехтуючи щирістю почуття і природністю виразу, найбільше цінувало пікантність змісту, труднощі версифікації і франтівство міфологічної ученістю.
Слідуючи моді, Катулл виснажував свої сили в пустотливих віршах епіграматичної характеру, в наслідуванні наукового олександрійської елегії і коханому у олександрійських поетів міфологічному розповіді.
Тільки там, де в поета говорило живе, непідробне почуття - як у віршах, предметом яких була любов до Лесбии або смерть його брата на чужині, - Катулл виявляє справжню силу свого поетичного таланту і дає зрозуміти, чого можна було б чекати від нього, якщо б він не був захоплений на помилкову дорогу модним напрямком.[[Файл:Без_названияhhhhhh.jpg|big|left]]
Проти цього напрямку вів систематичну боротьбу виступив на сцену незабаром після смерті Катулла Горацій, що і було частково причиною, чому високий талант Катулла не знайшов собі справжнього визнання в класичний вік римської поезії.
Іншою причиною недоліку уваги до Катулла в столітті Августа було різко республіканське напрямок його віршів; нарешті, зміцненню його значення в найближчому поколінні завадило і скупчення блискучих поетичних дарувань в кесарів час, які, природно, відсунули на задній план своїх попередників.
Але в кінці I в. нашої ери значення Катулла мабуть зростає. Марциал, один з найбільших представників римської лірики, вивчає Катулла уважним чином; Квінтіліан вказує на їдкість його ямбів, а в II в. Геллі називає його вже «витончені з поетів» (elegantissimus poetarum).
«Катулл знайшов популярність ще за життя. Поети наступного покоління, Овідій і Проперций, називають його своїм учителем в жанрі любовної поезії; Вергілій старанно вивчав Катулла; та навіть Горацій, аж ніяк не симпатизував Неотерики, наслідував деяким його творам. З пізніших поетів Катуллом, схоже, цікавився один лише Марциал.
Оскільки Катулла, на відміну від Вергілія і Горація, не включили в коло авторів, що вивчаються в школі, в епоху імперії його читали все менше і менше, так що його ім'я згадується лише Плінієм Старшим, Квінтиліаном, Авлом Геллі і небагатьма іншими.
Протягом майже всього Середньовіччя Катулл перебував у забутті, хіба що епіталаму був включений до антології, збережену в рукописі VIII-IX ст., А Веронський єпископ Ратер писав у 965 році, що "читає раніше не відомого йому Катулла". »

<big>'''У мистецтві'''</big>

Торнтон Уайлдер: «Березневі іди». Роман присвячений «хорошому» Цезарю, який дбайливо возиться з вмираючим Катуллом. Автор припускає тотожність лесбі з Клод і зрушує час дії нещасливе кохання Катулла на 10 років вперед, щоб вони відбувалися під час вбивства Цезаря
William George Hardy: Stadt der gro? En Gier. dt. Schneekluth, Munchen 1960
Joan O'Hagan: A Roman Death. Macmillan, London 1988
John Maddox Roberts: Die Catilina-Verschworung: ein Krimi aus dem alten Rom. dt. Goldmann Verlag, Munchen1993
Helen Dunmore: Counting the Stars. Fig Tree, London 2008
Cornelius Hartz: Excrucior. Verlag Philipp von Zabern, Mainz 2008
Катулл і лесбі - персонажі кантати Карла Орфа «Catulli Carmina», де розповідається по-своєму реконструйована композитором історія їхнього кохання.

[[Категорія:Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]].

===Інтернет ресурси проекту===
[http://5ka.at.ua/load/politologija/istorichnij_rozvitok_socialno_politichnoji_dumki_referat/48-1-0-11017 Ресурс 1]

[http://biographie.in.ua/blog/biografija_katulla_gaja_valerija/2012-11-19-667 Ресурс 2]

[http://www.vuzllib.su/books/4284-%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%B2_%D0%B4%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%96__%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8_%D1%96_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97/3--%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Ресурс 3]

[[Категорія:Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]].

===Додаткові матеріали проекту===
ФОТО:

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BB&espv=2&biw=1366&bih=613&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwi6rJWQ4_bPAhXJkiwKHSCwABkQ_AUIBigB#imgrc=3vPwBFx8I8FQSM%3A Гай Валерий Катулл]

[https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BB&espv=2&biw=1366&bih=613&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwi6rJWQ4_bPAhXJkiwKHSCwABkQ_AUIBigB#imgrc=f4y0Os9I4ozncM%3A Книга "Катулл"]

РЕФЕРАТ:

[http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BB Катулл]

[[Категорія:Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури (факультет іноземних мов)]].

==Результати проекту==
[https://drive.google.com/file/d/0B0oLqzmWDE-_bEFNVDMxS0pMQlE/view?usp=sharing Презентація]

[[Файл:B20808cc87d4b5b6bd4edda1bdbd83ca.jpg|big]]

Файл:B20808cc87d4b5b6bd4edda1bdbd83ca.jpg

2016-11-26T12:05:25Z

4583319:

Результати проекту з ОІТ та Зарубіжної літератури 2016-2017 н.р.

2016-10-25T22:08:07Z

4583319:

{{ОІТ-32. Навігаційне меню до проекту з ОІТ та Зарубіжної літератури}}
Подайте посилання на сторінку виконаного проекту за зразком:

[[Проект з ОІТ та Зарубіжної літератури: "Основні етапи італійського Відродження." - 106 ФІМ, 2013.|Основні етапи італійського Відродження]] виконала [[Користувач:Vendt|Тимошенко Марія]]
----
[[Проект з ОІТ та ЗЛ:"Творчість Апулея. Ідейний зміст роману “Метаморфози”" - № 102 ін.мов., 2016. | Творчість Апулея. Ідейний зміст роману “Метаморфози"]] виконав [[Користувач:4617813 | Чубчик Денис ]]
----
[[Проект з ОІТ та ЗЛ: "Декламаційна лірика. Тематика і жанри. Творчість найвизначніших представників." - 102 група ФІМ, 2016. | Декламаційна лірика]] виконала [[ Користувач:4619386 | Левченко Олена ]]
----
[[Проект з ОІТ та ЗЛ: "Творчість Гая Валерія Катулла.".- 101 підгрупа. Карпович Ольга, 2016|Соціально-політична характеристика епохи розпаду полісів. Творчість Гая Валерія Катулла. Вплив творчості Катулла на розвиток європейської поезії.]] виконала [[ Користувач:4583319 | Карпович Ольга ]]

Проект з ОІТ та ЗЛ: "Творчість Гая Валерія Катулла.".- 101 підгрупа. Карпович Ольга, 2016

2016-10-25T22:03:11Z

4583319: /* Результати проекту */

Проект з ОІТ та ЗЛ: "Творчість Гая Валерія Катулла.".- 101 підгрупа. Карпович Ольга, 2016

2016-10-25T22:02:41Z

4583319:

2016-10-25T19:01:35Z

4583319: /* Автор проекту */

=='''''Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта'''''==
[[Файл:Img9.jpg]]

==Ідея проекту==
Розкрити та дослідити теорію монодійної пісенної лірики та її найвизначніших представників: поезії Сапфо та Анакреонта.

==Автор проекту==
[[Користувач:4605527 | Карпович Ольга Віталіївна]]

== Матеріали проекту ==
Порівняно з елегією і ямбом літературна мелічна лірика розробила значно меншу кількість тем. Зі зростанням свідомості окремої особистості збільшується зацікавлення власними почуттями. Мелос стає засобом для виявлення суб’єктивних почуттів, по суті поет сам є носієм тих емоцій, які він відтворює. Тому в більшості мелічних поетів на другий план відступають соціально-політичні й громадянські проблеми й акцентуються питання, пов’язані з індивідуальними, інтимними почуттями. Головні теми підказані самою дійсністю. Культові, обрядові відправи, застілля, кохання, вино і ті радощі, що їх вони дають, дружба, захоплення мистецтвом і поезією породжують безліч ліричних творів. Усі вони переломлюються крізь призму особистих та інтимних переживань і настроїв поета.
Анакреонт з острова Теосу (в Іонії), як і Сапфо та Алкей,-представник монодичної лірики (пісні з музичним супроводом), жив у другій половині VI ст. до н. є. Тікаючи від наступу персів, він переїхав до Теоської колонії Абдеру у Фракії він перебував при дворі Полікрата на Самосі, пізніше - при дворі Пісістратіда Гіппарха в Афінах, нарешті,- в Фессалії. Від творів Анакреонта дійшли до нашого часу тільки невеличкі фрагменти; пізніша традиція зробила його співцем вина й кохання, але є підстави гадати, що його поетична еротика відрізнялася від еротики «анакреонтичних» пісень, складених в александрійську добу. В одному з фрагментів він порівнює, наприклад, Ерота з ковалем, що уразив його серце важким молотом. Проте європейські літератури пізнішої епохи уявляли собі Аиакреонта лише як представника «легкої» поезії.
Сапфо-ім'я знаменитої в стародавні часи і уславленої в світовій літературі жінки-поета, представниці монодичної меліки (пісенної лірики) VI ст. до н. є. Уродженка острова Лесбосу, Сапфо була там, між іншим, засновницею і начальницею «дому Муз» при храмі Афродіти, де багаті дівчата з різних місць колоніальної й острівної Греції вдосконалювались у музиці й поезії. В Мітіленах, столиці Лесбосу, Сапфо була відома не тільки як поетеса, але й як громадська діячка. Належачи, так само, як і її сучасник і одноземець Алкей, до аристократичної партії, Сапфо після перемоги демократії емігрувала (близько 592 р. до н. є.) в Сіцілію. Пізніша легенда про те, що Сапфо не зустрівши відповіді від юнака Фаона на своє до нього кохання, в розпуці кинулася з Левкадської скелі в море, так само непевна, як і всі інші легенди, зв'язані з ім'ям Сапфо.
В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.
Інші три поезії, наведені нижче, є великі уривки, знайдені наприкінці XIX ст. серед папірусів під час археологічних розвідок на місці стародавнього Оксірінха в Єгипті. Перший з них - звертання до морських німф (нереїд), написаний з приводу повороту брата Сапфо Харакса з Єгипту, де він заплутався був у тенетах кохання до гетери Родопіс (як про це розповідає Геродот у своїй історії, кн. 2, розд. 134-135). Подальші уривки- знахідки нашого століття.

===Інтернет ресурси проекту===
1. [http://www.ae-lib.org.ua/texts/anacreont__poetry__ua.htm Ресурс 1]

2. [http://uastudent.com/monodychnyj-melos/ Ресурс 2]

3. [http://www.ae-lib.org.ua/texts/sappho__poetry_ua.htm Ресурс 3]

===Додаткові матеріали проекту===

Фото:

1.[http://rushist.com/images/greece/sapfo-pompei.jpg Сапфо]

2.[http://liturok.in.ua/uploads/posts/2015-04/1428216760_anakreont.jpg Анакреонт]

3.[http://svitppt.com.ua/images/28/27877/960/img9.jpg Анакреонт і Сапфо]

4.[http://svitppt.com.ua/images/28/27877/770/img8.jpg Лірика Сапфо]

5.[http://images.myshared.ru/17/1053379/slide_13.jpg Лірика Анакреонта]

Реферати:

1. [http://www.ukrcenter.com/Література/42857/-Сапфо/Біографія Життя Сапфо]

2. [http://uastudent.com/fakty-z-zhyttja-anakreonta/ Життя Анакреонта]

==Результати проекту==
[[https://drive.google.com/file/d/0B7BSdfVTLMclLVYyWGFvbzlfeW8/view?usp=sharing|Звіт у вигляді презентації]]

2016-10-05T07:11:29Z

4583319:

2016-09-29T14:31:29Z

4583319: Сторінка очищена

Обговорення користувача:4583319

2016-09-29T14:26:19Z

4583319: Створена сторінка: <big><big><big>'''''Шоу Бернард. Біографія і творчий шлях'''''</big></big></big> '''Шоу Бернард (1856—1950)''' —...

<big><big><big>'''''Шоу Бернард. Біографія і творчий шлях'''''</big></big></big>

'''Шоу Бернард (1856—1950)''' — англійський драматург ірландського походження, автор яскравих театрознавчих та літературно-критичних статей, лауреат Нобелівської премії (1925), громадський діяч. Його творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру.

'''Основні твори:''' п’єси «Будинки вдівця» (1892), «Професія місіс Воррен» (1893), «Кандіда» (1894), «Учень диявола» (1897), «Цезар і Клеопатра» (1898), «Майор Барбара» (1905), «Пігмаліон» (1912), «Дім, де розбиваються серця» (1916), публіцистика: «Довідник революціонера» (1903), «Війна з точки зору здорового глузду» (1914), літературна критика: «Квінтесенція ібсенізму» (1891).

Народився Джордж Бернард Шоу 26 липня 1856 р. в Дубліні в родині негоціанта-невдахи Джорджа Карра Шоу. Упродовж 1867—1871 рр. навчався по черзі у протестантській, католицькій і знов у протестантській школах, після чого рік працював спочатку клерком, а потім касиром в агентстві нерухомості. У 1872 р, родина Шоу розпалася: мати Бернарда разом з дочками та вчителем музики Ванделером Лі перебралася до Лондона, а сам Бернард залишився з батьком. За чотири роки він також переїхав до Лондона, де якийсь час служив у телефонній компанії Едісона, а також у музичній газеті В. Лі «Горнет». Від 1879 до 1883 р. молодий літератор написав п’ять романів, які, однак, окремими книжками опублікувати йому не вдалося. У 1884 р. захопившись Марксовим «Капіталом», Шоу вступив до Фабіанської соціалістичної спілки. Наступні вісім років він інтенсивно співпрацював із газетами спершу як музичний, а згодом і як театральний критик. У 1892 р. була написана й поставлена у лондонському «Незалежному театрі» перша п’єса Шоу «Будинки вдівця», яка викликала обурення публіки. Лише після створення п’єси «Учень диявола» (1897) та її вдалої постановки у Нью-Йорку письменник зміг залишити журналістику. У 1898 р. Шоу взяв шлюб із Шарлоттою Пейн-Таузенд, яка була його секретаркою. Того ж року вийшла друком збірка «П’єси приємні та неприємні». У 1902 р. з’явилася п’єса «Людина та Надлюдина», яка принесла драматургові славу одного з найвпливовіших митців «зламу століть». У 1913 р. була створена драма «Пігмаліон». У розпал Першої світової війни був оприлюднений їдкий памфлет Б. Шоу «Війна з точки зору здорового глузду», який спровокував зливу звинувачень. У роки війни драматург написав і одну з найяскравіших своїх п’єс — «Дім, де розбиваються серця» (1916). У 1917 р. письменник виступає з палкою підтримкою соціалістичної революції в Росії. Упродовж 1921—1923 рр. виходять друком й ставляться на сцені його драми «Назад до Мафусаїла» та «Свята Іоанна», присвячена Жанні д’Арк. У 1925 р. Б. Шоу була присуджена Нобелівська премія, яку він віддав Англо-шведській літературній спілці. У 30-ті роки разом з дружиною він подорожував різними країнами світу, багато виступав перед аудиторією та на радіо. Письменник помер 2 листопада 1950 р. Творчий внесок Бернарда Шоу в розвиток нової англійської драми вагомий: 56 п’єс. Шоу мріяв про театр філософічного напрямку, де б актори і глядачі мислили, а в ході гри та після закінчення спектаклю замислювались над явищами життя, робили власні висновки. Самобутньою рисою творчості
Шоу-драматурга є парадокс. За допомогою цього художнього засобу письменник прагнув привернути увагу глядача до проблеми. П’єси Шоу провокували до дискусій. Автор не давав готового рецепту для розв’язання зазначених соціальних проблем, його твори мали «відкритий фінал». «Нова драма» Б. Шоу ставила на меті виявляти фальш моральних цінностей суспільства, закликати до бунту проти застарілих життєвих норм, робити глядача співучасником драматичної дії, змусити його замислитися над власним життям і життям суспільства в цілому.

Користувач:4583319

2016-09-29T14:15:03Z

4583319:

'''''Карпович Ольга Віталіївна '''''

== Про себе ==
Мені 17 років. Я студентка першого курсу факультету іноземної мови.

== Мої інтереси ==
Цікавлюсь музикою та малюванням. Загалом, малюю тату ескізи. Але на данний момент це буває дуже рідко, через недостатність часу та натхнення. Люблю слухати музику. Я можу слухати від банаоьної поп-музики до важкого року. Мої улюбленні виконавці- Princess Chelsea, Imagine Dragons, Rammstain (Lindemann), Coldpay, Elliott Smith і український гурт Один в каное. Також мене цікавить все що пов'язано з космосом і зірками. Трішки цікавлюсь філософією.

== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

== Мої роботи ==
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.

Користувач:4583319

2016-09-28T07:41:52Z

4583319: Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Персональна сторінка}}

'''''Прізвище, ім'я, по батькові'''''

== Про себе ==
......

== Мої інтереси ==
....

== Навчальні курси та проекти, в яких беру участь ==
В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

== Мої роботи ==
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.