<?xml version="1.0"?>
<?xml-stylesheet type="text/css" href="https://wiki.cusu.edu.ua/skins/common/feed.css?303"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=4047981</id>
		<title>Вікі ЦДУ - Внесок користувача [uk]</title>
		<link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=4047981"/>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/4047981"/>
		<updated>2026-04-11T16:48:27Z</updated>
		<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
		<generator>MediaWiki 1.23.2</generator>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T11:26:14Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: 4047981 перейменував сторінку з Стаття до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; Шпаченко на &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; Шпаченко&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у [https://docs.google.com/presentation/d/1dmefLlaSGpqcAZL1NtCXuz1GSp2YhiVFQSQGtj-UJFE/edit?usp=sharing Google Presentation];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http://drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>Стаття до проекту &quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T11:26:14Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: 4047981 перейменував сторінку з Стаття до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; Шпаченко на &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; Шпаченко&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[&amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; Шпаченко]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T11:25:20Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у [https://docs.google.com/presentation/d/1dmefLlaSGpqcAZL1NtCXuz1GSp2YhiVFQSQGtj-UJFE/edit?usp=sharing Google Presentation];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http://drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T11:22:45Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у [https://docs.google.com/presentation/d/1dmefLlaSGpqcAZL1NtCXuz1GSp2YhiVFQSQGtj-UJFE/edit?usp=sharing Google Presentation];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http://drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T11:21:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у [ https://docs.google.com/presentation/d/1dmefLlaSGpqcAZL1NtCXuz1GSp2YhiVFQSQGtj-UJFE/edit?usp=sharing Google Presentation];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http://drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:45:21Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http://drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:43:49Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  [http:drive.google.com/drive/folders/0B0WicTS5XnFRenYxaGRzMThLZWM Google Photo];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/ Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Google Forms]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:37:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''[http://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform Форми]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:35:37Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кіровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''[http://www.docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform.com Форми]&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:29:32Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:LiVpjJpGnWc.jpg]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми'''https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/edit;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:LiVpjJpGnWc.jpg</id>
		<title>Файл:LiVpjJpGnWc.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:LiVpjJpGnWc.jpg"/>
				<updated>2015-11-01T10:28:35Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:22:07Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми'''https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/edit;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:17:12Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історія міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''https://docs.google.com/forms/''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:11:53Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://kirovograd158.blogspot.com/];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T10:10:03Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктор Миколайович Желтобрюх''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
'''1.'''Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.'''Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  '''1763'''  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1861'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1868'''    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1869'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1874'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; '''1897'''      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http:// https://plus.google.com/101156617193358176076/posts ];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T09:46:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктора Миколайовича Желтобрюха''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
 У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
1.Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  1763 р &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1861      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1868    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1869      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1874      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1897      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%84%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%8B_(1).jpg</id>
		<title>Файл:Скачанные файлы (1).jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%84%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%8B_(1).jpg"/>
				<updated>2015-11-01T09:41:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: 4047981 завантажив нову версію «Файл:Скачанные файлы (1).jpg»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%84%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%8B_(1).jpg</id>
		<title>Файл:Скачанные файлы (1).jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%84%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%8B_(1).jpg"/>
				<updated>2015-11-01T09:40:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: 4047981 завантажив нову версію «Файл:Скачанные файлы (1).jpg»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T09:36:13Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктора Миколайовича Желтобрюха''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Історичні події пов'язані з Кіровоградом ==&lt;br /&gt;
 У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* &lt;br /&gt;
== Пам’ятки культури Кіровограда ==&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Пам’ятками природи Кыровограда ==&lt;br /&gt;
1.Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt;  1763 р &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1861      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1868    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1869      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1874      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt; 1897      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:59:48Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Людмила Трохимівна Стадна''' (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Віктора Миколайовича Желтобрюха''' (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Симоненко Олександр Сергійович''' (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• '''Михайло Олексійович Мягкий''' досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 У роки Німецько-радянської війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Місто було зайняте радянськими військами 8 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.&lt;br /&gt;
* Визначні події Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня &lt;br /&gt;
* Пам’ятки культури Кіровограда&lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Пам’ятками природи Кыровограда&lt;br /&gt;
1.Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.Каштан в Онуфріївці. Обхват 4,7 м, висота 20 м, вік 190 років. Посаджений у 1822–1825 рр. Іваном Абровицьким, службовцем у графа Д. М. Толстого[1]. Статус ботанічної пам'ятки природи одержав в 1993 р. Один з найстаріших каштанів у Україні. Росте в м. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 на території Онуфріївського вузла зв'язку, Кіровоградська область[1]. Дерево має чотири ствола, а також дупло, яке підлягає пломбуванню.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:44:54Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• '''Анатолій Михайлович Кривохиж''' (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• Віктора Миколайовича Желтобрюха (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• Симоненко Олександр Сергійович (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
• Михайло Олексійович Мягкий досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
Поруч Михайла Олексійовича життєвим шляхом йшла вірна дружина і надійна опора Марія Федорівна, яка довгі роки працювала у різних медичних закладах. Подружжя Мягких виховало сина і дочку і благословило їх на медичну стежину. Віктор Михайлович – один з найавторитетніших і урологів міста, очолює урологічне відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги, заслужений лікар України, депутат міської ради. У 2003 році Віктору Михайловичу Мягкому присвоєно звання “Почесний громадянин    м. Кіровограда”. Його дружина Алла Вікторівна – теж медик. &lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:43:14Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•Віктора Миколайовича Желтобрюха (1932 р.н.). &lt;br /&gt;
За його участю ВАТ “Гідросила” одержало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей, 86 відсотків яких було обладнано спеціальними агрегатними верстатами найновіших конструкцій. 15 тис. сімей заводчан поліпшили житлові умови. &lt;br /&gt;
Кілька років Віктор Миколайович працював генеральним директором ВО “Червона зірка”. У 1992 році він заснував та став директором ТОВ фірма “Ось”. За 12 років підприємство, створене в період ринкових відносин, без необхідного обладнання, технологій, виробничих площ, ринків збуту, виросло в одне з провідних підприємств України по виробництву автомобільних причепів та бджолообладнання.   &lt;br /&gt;
Желтобрюх Віктор Миколайович – кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво, Почесний громадянин  м. Кіровограда. Нагороджений орденами “Знак пошани”, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•Симоненко Олександр Сергійович (1974 р.н.). Справжнім апофеозом стали для збірної України і Олександра Симоненка Олімпійські ігри  2000 року в австралійському Сіднеї. Збірна України завоювала у командній гонці срібні медалі, встановивши в напівфіналі рекорд світу. Олександр за підсумками Олімпіади був відзначений однією із найвищих нагород України – орденом “За заслуги” II ступеня. &lt;br /&gt;
У 2003 році Олександру Симоненку було присвоєно почесне звання – “Почесний громадянин м. Кіровограда”.&lt;br /&gt;
У 2005 році після закінчення спортивної кар’єри О.С.Симоненка обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України в Кіровоградській області, де він і працює і по сьогоднішній день.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•Михайло Олексійович Мягкий досяг на посаді головного лікаря обласної лікарні.&lt;br /&gt;
Очолюваний ним заклад став центром не тільки медичної, а й наукової діяльності багатьох медиків, за короткий час із невеликого приміщення розрослися нові корпуси, лікарня стала багатогалузевою лікувальною установою. &lt;br /&gt;
Поруч Михайла Олексійовича життєвим шляхом йшла вірна дружина і надійна опора Марія Федорівна, яка довгі роки працювала у різних медичних закладах. Подружжя Мягких виховало сина і дочку і благословило їх на медичну стежину. Віктор Михайлович – один з найавторитетніших і урологів міста, очолює урологічне відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги, заслужений лікар України, депутат міської ради. У 2003 році Віктору Михайловичу Мягкому присвоєно звання “Почесний громадянин    м. Кіровограда”. Його дружина Алла Вікторівна – теж медик. &lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:40:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
•Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:39:50Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
•Людмила Трохимівна Стадна (1931 р.н.), учитель-методист, відмінник освіти України. ЇЇ авторська лабораторія – дієва допомога молодим вчителям в опануванні таємниць мистецтва слова.  &lt;br /&gt;
Людмила Трохимівна – співавтор книги для вчителів “Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи” (Кіровоград, 1995 р.), автор методичних розробок, присвячених творчості Г.Сковороди, Т.Шевченка, Є.Маланюка, В.Симоненка, що друкувалися в обласних ЗМІ, зокрема “Освітянському слові”, у республіканських методичних журналах. За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:38:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* == Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:38:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:37:26Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
• Анатолій Михайлович Кривохиж (1925 р. н.) – народного артиста України, керівника легендарного заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України “Ятрань”, Почесного громадянина м. Кіровограда. Протягом сорока років маршрути очолюваного ним колективу пролягли майже до тридцяти країн світу. На стадіоні у Софії ятранський “Гопак” виконували на вимогу глядачів тричі, у Римській опері – п’ять разів. &lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:31:24Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Історі міста Кіровограда ==&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
•Бабич Ярослава Віталіївна — поетеса. Народилась у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Бабій Іван — український живописець, рисувальник. Народився у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Базилевський Володимир Олександрович — український письменник, літературний критик, перекладач. Працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда» та керівником літературної студії «Сівач»&lt;br /&gt;
•Балановська Леоніда Миколаївна — українська і російська співачка (сопрано). З 1918 разом із Каролем Шимановським організувала музичне життя в Єлизаветграді (нині Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Бандурка Данило Степанович — Гайдамацький бандурист. У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.&lt;br /&gt;
•Барський Михайло Ілліч — український режисер театру, заслужений діяч мистецтв України (від 1989 року); головний режисер Кіровоградської студії телебачення (1965—89), художній керівник Кіровоградського українського музично-драматичного театру (від 1989).&lt;br /&gt;
•Береговський Станіслав Степанович — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).&lt;br /&gt;
•Білецький Микола Сергійович — український актор.&lt;br /&gt;
•Білостоцький Юхим Ісайович — український радянський скульптор. Народився у Єлисаветграді (тепер Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Близнюк Ілля Владіславович — Ілля Владіславович Близнюк (* 28 липня 1973, Запоріжжя) — український футболіст, воротар і тренер. Виступав за збірну України. Головний тренер футбольного клубу «Іллічівець». Футболіст «Зірки».&lt;br /&gt;
•Бойко Анатолій Іванович — фахівець у галузі механізації сільськогосподарського виробництва, доктор технічних наук (1992), професор (1996).&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:30:42Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
•Бабич Ярослава Віталіївна — поетеса. Народилась у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Бабій Іван — український живописець, рисувальник. Народився у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Базилевський Володимир Олександрович — український письменник, літературний критик, перекладач. Працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда» та керівником літературної студії «Сівач»&lt;br /&gt;
•Балановська Леоніда Миколаївна — українська і російська співачка (сопрано). З 1918 разом із Каролем Шимановським організувала музичне життя в Єлизаветграді (нині Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Бандурка Данило Степанович — Гайдамацький бандурист. У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.&lt;br /&gt;
•Барський Михайло Ілліч — український режисер театру, заслужений діяч мистецтв України (від 1989 року); головний режисер Кіровоградської студії телебачення (1965—89), художній керівник Кіровоградського українського музично-драматичного театру (від 1989).&lt;br /&gt;
•Береговський Станіслав Степанович — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).&lt;br /&gt;
•Білецький Микола Сергійович — український актор.&lt;br /&gt;
•Білостоцький Юхим Ісайович — український радянський скульптор. Народився у Єлисаветграді (тепер Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Близнюк Ілля Владіславович — Ілля Владіславович Близнюк (* 28 липня 1973, Запоріжжя) — український футболіст, воротар і тренер. Виступав за збірну України. Головний тренер футбольного клубу «Іллічівець». Футболіст «Зірки».&lt;br /&gt;
•Бойко Анатолій Іванович — фахівець у галузі механізації сільськогосподарського виробництва, доктор технічних наук (1992), професор (1996).&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:29:44Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*&lt;br /&gt;
== Відомі люди Кіровограда ==&lt;br /&gt;
•Бабич Ярослава Віталіївна — поетеса. Народилась у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Бабій Іван — український живописець, рисувальник. Народився у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Базилевський Володимир Олександрович — український письменник, літературний критик, перекладач. Працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда» та керівником літературної студії «Сівач»&lt;br /&gt;
•Балановська Леоніда Миколаївна — українська і російська співачка (сопрано). З 1918 разом із Каролем Шимановським організувала музичне життя в Єлизаветграді (нині Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Бандурка Данило Степанович — Гайдамацький бандурист. У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.&lt;br /&gt;
•Барський Михайло Ілліч — український режисер театру, заслужений діяч мистецтв України (від 1989 року); головний режисер Кіровоградської студії телебачення (1965—89), художній керівник Кіровоградського українського музично-драматичного театру (від 1989).&lt;br /&gt;
•Береговський Станіслав Степанович — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).&lt;br /&gt;
•Білецький Микола Сергійович — український актор.&lt;br /&gt;
•Білостоцький Юхим Ісайович — український радянський скульптор. Народився у Єлисаветграді (тепер Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Близнюк Ілля Владіславович — Ілля Владіславович Близнюк (* 28 липня 1973, Запоріжжя) — український футболіст, воротар і тренер. Виступав за збірну України. Головний тренер футбольного клубу «Іллічівець». Футболіст «Зірки».&lt;br /&gt;
•Бойко Анатолій Іванович — фахівець у галузі механізації сільськогосподарського виробництва, доктор технічних наук (1992), професор (1996).&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-11-01T08:22:11Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
* •Бабич Ярослава Віталіївна — поетеса. Народилась у Кіровограді&lt;br /&gt;
 •Бабій Іван — український живописець, рисувальник. Народився у Кіровограді&lt;br /&gt;
 •Базилевський Володимир Олександрович — український письменник, літературний критик, перекладач. Працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда» та керівником літературної студії «Сівач»&lt;br /&gt;
 •Балановська Леоніда Миколаївна — українська і російська співачка (сопрано). З 1918 разом із Каролем Шимановським організувала музичне життя в Єлизаветграді (нині Кіровоград).&lt;br /&gt;
 •Бандурка Данило Степанович — Гайдамацький бандурист. У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.&lt;br /&gt;
 •Барський Михайло Ілліч — український режисер театру, заслужений діяч мистецтв України (від 1989 року); головний режисер Кіровоградської студії телебачення (1965—89), художній керівник Кіровоградського українського музично-драматичного театру (від 1989).&lt;br /&gt;
 •Береговський Станіслав Степанович — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).&lt;br /&gt;
 •Білецький Микола Сергійович — український актор.&lt;br /&gt;
 •Білостоцький Юхим Ісайович — український радянський скульптор. Народився у Єлисаветграді (тепер Кіровоград).&lt;br /&gt;
 •Близнюк Ілля Владіславович — Ілля Владіславович Близнюк (* 28 липня 1973, Запоріжжя) — український футболіст, воротар і тренер. Виступав за збірну України. Головний тренер футбольного клубу «Іллічівець». Футболіст «Зірки».&lt;br /&gt;
 •Бойко Анатолій Іванович — фахівець у галузі механізації сільськогосподарського виробництва, доктор технічних наук (1992), професор (1996).&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE</id>
		<title>&quot;Моє рідне місто або село&quot; Шпаченко</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22_%D0%A8%D0%BF%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE"/>
				<updated>2015-10-29T11:44:31Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
Місто декілька разів змінювало назву: в 1924 році місто назвали Зінов’євск, ця назва протрималась всього 10 років. Вже 1934 році перейменували в Кірово, але коли місто стало обласним центром, із смутком помітили, що одна Кіровська область в СРСР вже існує. Так 1939 році місто стало Кіровоградом і вже з цим ім’ям майже сімдесят років.&lt;br /&gt;
*•Бабич Ярослава Віталіївна — поетеса. Народилась у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Бабій Іван — український живописець, рисувальник. Народився у Кіровограді&lt;br /&gt;
•Базилевський Володимир Олександрович — український письменник, літературний критик, перекладач. Працював кореспондентом газети «Кіровоградська правда» та керівником літературної студії «Сівач»&lt;br /&gt;
•Балановська Леоніда Миколаївна — українська і російська співачка (сопрано). З 1918 разом із Каролем Шимановським організувала музичне життя в Єлизаветграді (нині Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Бандурка Данило Степанович — Гайдамацький бандурист. У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кіровоград), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.&lt;br /&gt;
•Барський Михайло Ілліч — український режисер театру, заслужений діяч мистецтв України (від 1989 року); головний режисер Кіровоградської студії телебачення (1965—89), художній керівник Кіровоградського українського музично-драматичного театру (від 1989).&lt;br /&gt;
•Береговський Станіслав Степанович — радянський футболіст. Захисник, виступав, зокрема за «Зірку» (Кіровоград), «Суднобудівник» (Миколаїв) і «Карпати» (Львів).&lt;br /&gt;
•Білецький Микола Сергійович — український актор.&lt;br /&gt;
•Білостоцький Юхим Ісайович — український радянський скульптор. Народився у Єлисаветграді (тепер Кіровоград).&lt;br /&gt;
•Близнюк Ілля Владіславович — Ілля Владіславович Близнюк (* 28 липня 1973, Запоріжжя) — український футболіст, воротар і тренер. Виступав за збірну України. Головний тренер футбольного клубу «Іллічівець». Футболіст «Зірки».&lt;br /&gt;
•Бойко Анатолій Іванович — фахівець у галузі механізації сільськогосподарського виробництва, доктор технічних наук (1992), професор (1996).&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]   &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Моє рідне місто або село]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BD:%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Шаблон:Сторінка проекту &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BD:%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-29T11:28:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&amp;lt;noinclude&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[category:Шаблони]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;font color=red size=4 allign=center&amp;gt;Увага! Ви зайшли до шаблону.&lt;br /&gt;
 Не пишіть нічого  та не редагуйте матеріал на цій сторінці!&lt;br /&gt;
 Для створення статті на основі цього шаблону використайте команду&lt;br /&gt;
 &amp;lt;nowiki&amp;gt;{{subst:Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;}}&amp;lt;/nowiki&amp;gt;&amp;lt;/font&amp;gt;&amp;lt;/noinclude&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На цьому місці розмість статтю, у якій висвітліть свій досвід та враження, знайдені матеріали з історії рідного міста або села. Також у статтю добавте посилання на документи, що Ви створили і завантажили у різних ресурсах,  таблицю (зразок поданий у завданні та нижче) та фотографії рідного краю. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При складанні висновків до статті враховуйте, що задача роботи у проекті, дати відповіді на такі запитання:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*А ви знаєте історію рідного села? &lt;br /&gt;
*Які відомі люди Ваші земляки?&lt;br /&gt;
*Які історичні події пов'язані із вашим рідним селом? &lt;br /&gt;
*Які визначні події, явища і процеси відбувалися на території краю? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками археології, історії, архітектури і містобудування, монументального мистецтва багате Ваше рідне місто? &lt;br /&gt;
*Якими пам’ятками природи багатий рідний край?&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Рідне місто або село на карті України  [http://google.com.ua Google] (вставити фотокопію карти)==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER=1&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD  height=24px;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt; &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD height=24px&amp;gt;     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Photo 5.jpg|right|450px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=='''Ресурси:'''==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на презентацію  у '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний фотоальбом у  '''Google Диск''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на власний блог у [http://www.blogger.com Blogger];&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на добірку відеоматеріалів;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на опитування або анкету у '''Google Форми''';&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Посилання на спільний груповий постер.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
Сторінка проекту [[Проект &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T05:20:27Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
== Моє рідне місто на карті України ==&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; ==&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T05:18:46Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
== Моє рідне місто на карті України ==&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; ==&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T05:17:01Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
== Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; ==&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T05:16:11Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#&lt;br /&gt;
== Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; ==&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
[[Файл:Карта пед универ.png|1200px|thumb|center|Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T04:21:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#&lt;br /&gt;
== Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; ==&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-19T04:00:29Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T20:27:53Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T20:26:01Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; *Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
 *Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 *Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
 *визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
 *Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
 *Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T20:12:31Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T20:09:42Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
==Таблиця &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T20:01:58Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1861   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1868   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1869    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1874   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  1897   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD &amp;gt;  1897     &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   1897    &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T19:57:16Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[Карта пед универ.png]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TD&amp;gt; 1763 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1861 р&amp;gt;  1861 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1868 р.&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1869 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1874 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T19:33:10Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google'''[[Карта пед универ.png]]&lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH 1763 р ;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1861 р&amp;gt;  1861 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1868 р.&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1869 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1874 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T19:31:24Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google''' [ Карта пед универ.png]. &lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH 1763 р ;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1861 р&amp;gt;  1861 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1868 р.&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1869 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1874 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%B4_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80.png</id>
		<title>Файл:Карта пед универ.png</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%B4_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%80.png"/>
				<updated>2015-10-18T19:30:01Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: 4047981 завантажив нову версію «Файл:Карта пед универ.png»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T19:27:13Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google''' [Карта пед универ.png ]. &lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH 1763 р ;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1861 р&amp;gt;  1861 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1868 р.&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1869 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1874 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22</id>
		<title>Проект &quot;Моє рідне місто або село&quot;</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%22%D0%9C%D0%BE%D1%94_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE%22"/>
				<updated>2015-10-18T19:18:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;4047981: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;[[Файл:|міні]]*Історія заснування м.Кіровограда&lt;br /&gt;
 Перші документальні згадки, які можна пов’язати з історією Кіровограда, датуються ще вісімнадцятим століттям. Вони стосуються заснування на території степового краю військових поселень під назвою Нова Сербія. Згодом виникла потреба побудувати потужну фортецю, яка б стала форпостом держави на півдні, адміністративним та військовим центром краю.У жалуваній грамоті Івану Хорвату від 11 січня 1752 року йшлося про те, що майбутня фортеця мала отримати ім’я Святої Єлисавети. Місце її розташування було обрано в грудні 1752 року на узвишші правого берега річки Інгулу.&lt;br /&gt;
Будівництво розпочалося 18 червня 1754 року, а за три роки над диким українським степом уже височіла унікальна земляна споруда, аналогів якої не було. Цитадель фортеці Св. Єлисавети складалася із шести бастіонів у вигляді п'ятикутних виступів і зверху нагадувала шестикутну морську зірку.&lt;br /&gt;
Згодом біля фортеці з’явилось і цивільне поселення у формі слободи. Першими поселенцями там стали представники різних національностей, проте значною була і кількість вихідців із українських губерній. З 1764 року слобода стала центром Єлисаветградської провінції, а з 1775 - отримала права міста Єлисаветграда. Управляв містом магістрат, який відав адміністративними, господарськими, фінансовими та судовими справами.&lt;br /&gt;
У другій половині 18 ст. із загрозою татарських набігів було покінчено завдяки перемозі й війні 1768-1774 років; ліквідація Запорізької Січі (1775 р.), а за нею й остаточне викорінення гайдамаччини, розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), що знищили Польску державу, приєднання Криму у 1783 р, – всі ці фактори обумовили просування імперських кордонів далеко від фортеці Св. Єлисавети, отже вона втратила своє стратегічне значення, була роззброєна, а зрештою і ліквідована як військова одиниця. У рескрипті від 10 лютого 1784 року зазначалося, що фортеця «за своїм становищем всередині держави фортецею більше вважатися не може, а тому обертається на внутрішнє місто». З цього часу фортеця разом з передмістями отримала права міста і стала іменуватися містом Єласаветградом.&lt;br /&gt;
*Відомі люди Кіровограда&lt;br /&gt;
•Балаханов Дмитро Олександрович.Батальйонний комісар.Народився 7 листопада 1904 року в селищі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області. Героїчно загинув в бою 12 грудня 1939 року.&lt;br /&gt;
•Нестеренко Микола Дементійович. Кавалер трьох орденів Слави&lt;br /&gt;
Народився 1 вересня 1918 року в с. Ульянівка Олександрійського району Кіровоградської області&lt;br /&gt;
•Герой Радянського Союзу.Кошовий Петро Кирилович&lt;br /&gt;
Петро Кирилович Кошовий народився 8 грудня 1904 року в Олександрії, в бідній, багатодітній робітничій сім”ї.&lt;br /&gt;
•Федченко Степан Михайлович. Гвардії старший сержант.Народився 14 серпня 1913 року у с. Піщаний Брід Олександрійського району Кіровоградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Сталінградського, Донського, Воронежського, Українського, Білоруського, Прибалтійського фронтів). В роки війни був командиром мінометного розрахунку моторизованого батальйону, автоматником 19 гвардійської танкової бригади.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*Історичні події пов'язані з Кіровоградом&lt;br /&gt;
 В роки Першої світової війни місто відчуло на собі зміну ситуації, що відбулась в Російській імперії. Посилення соціальної напруги на фоні економічних негараздів, розшарування суспільства, активізація різного роду політичних рухів та партій істотно вплинули на мешканців Єлисаветграда.&lt;br /&gt;
Тож революція лютого 1917 року була зустрінута масою заворушень і мітингів. Протягом 1917-1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада, Григор’єв, Денікін).&lt;br /&gt;
Після поразки визвольних змагань і утвердження по всій Україні радянської влади Єлисаветград остаточно зайняли більшовики. Вони застали зруйноване і виморене громадянською війною місто з непрацюючими підприємствами. Значна частина кіровоградців, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. &lt;br /&gt;
За роки НЕПу та періоду індустріалізації обличчя міста дещо змінилося. Збільшилася майже удвічі кількість мешканців. Історичну назву міста в 1924 році було змінено на Зінов’євськ, в 1934 році – на Кірово, а           10 січня 1939 року, щоб не плутати з населеними пунктами інших республік СРСР з такою ж назвою, перейменовано на Кіровоград. Таким чином, протягом п’ятнадцяти років (1924 – 1939) почергово місто носило чотири назви: Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград. &lt;br /&gt;
5 серпня 1941 року Кіровоград був окупований гітлерівцями. Велика Вітчизняна війна навпіл розколола історію міста, долю кожної сім’ї. Городянам випали тяжкі випробування: грабіжницька окупація, поневіряння сотень тисяч наших людей в полоні та на примусових роботах, терор і репресії. Майже 37 тисяч воїнів, славних синів і дочок нашого народу віддали своє життя за звільнення міста від гітлерівської окупації. Імена багатьох із них викарбувані на стелах і гранітних плитах Меморіального кладовища на Фортечних валах.&lt;br /&gt;
У результаті напруженої цілодобової праці вже весною 1944 року у місті почали випускати першу продукцію заводи “Червона Зірка”, “Червоний Прапор”, два хлібозаводи, була підготовлена до пуску перша турбіна електростанції. Після війни колишні фронтовики, солдатські вдови, дідусі і бабусі за три роки підняли з руїн міське господарство і досягли рівня 1940 року. Це яскравий приклад мужності і самовіддачі для сьогоднішнього покоління молодої незалежної України.&lt;br /&gt;
 Протягом 60-80-их років у Кіровограді з’явилися нові підприємства, населення міста подвоїлося. Місто знову піднялося, розквітло. &lt;br /&gt;
У 90-і роки Кіровоград не тільки вистояв в умовах глибокої економічної кризи, що вразила всі галузі, але й зберіг комунальну і транспортну інфраструктури, медичну і освітню галузі. У цей час місто отримало свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам’яток архітектури. Кіровоград вперше почав відзначати День міста, який з часом став традиційним і улюбленим святом усіх його мешканців.&lt;br /&gt;
Сьогодні в місті реалізується широка програма заходів по розбудові міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлисавети. &lt;br /&gt;
Підприємства міста придбали нову дорожну та спеціалізовану техніку для ремонту і утримання доріг, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора.&lt;br /&gt;
Минуле і сучасне об’єднують усіх мешканців Кіровограда в одну велику родину, допомагають долати потужний натиск щоденних життєвих негараздів, закладати основи перспективного майбутнього, згуртовують у бажанні працювати на благо рідного міста.&lt;br /&gt;
*визначні подія Кіровограда&lt;br /&gt;
Перший проект побудови кінного трамвая з’явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П.А.Алексєєва в 1890 році. У квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А.Лихачов, який був також виконавчим директором Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Лихачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років.&lt;br /&gt;
Укладати колію почали у квітні           1897 року. Лінія робилася однопутною з роз’їздами. На заводі в Кельні були замовлені п’ять закритих і три відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ.&lt;br /&gt;
Регулярний рух вагонів електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера. В 1899 році  побудована лінія на Кущівці довжиною            3,6 км, і у листопаді того ж року нею курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній складала 9,7 км. У 1901 році  в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які перевезли до того часу 2045,8 тисячі пасажирів.&lt;br /&gt;
Рух трамвая припинився 8 січня 1918 року, а відновився 1 травня&lt;br /&gt;
*Культура Кіровограда&lt;br /&gt;
Сто двадцять два роки тому, всупереч всіляким заборонам, у місті народився перший реалістичний театр. Його фундатором став уродженець степового краю Марко Кропивницький – блискучий актор, режисер, драматург. 27 жовтня 1882 року виставою “Наталка Полтавка” він заявив світові про зрілість української театральної культури та його самобутність. У 2006 році обласному українському музично-драматичному театру імені М.П.Кропивницького присвоєно статус академічного.&lt;br /&gt;
Гордістю Кіровограда є відомий у всьому світі ансамбль народного танцю “Ятрань”, який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки.&lt;br /&gt;
    Серед дитячих найвідоміших танцювальних колективів є народний хореографічний ансамбль “Пролісок” – лауреат міжнародних республіканських фестивалів та конкурсів, володар Гран-прі міжнародного фестивалю “Слов’янський базар-97”.&lt;br /&gt;
    Співом уславлює наше місто чи не на всіх континентах земної кулі народна артистка України, художній керівник Академічного театру музики, пісні і танцю „Зоряни” Кіровоградської обласної філармонії Антоніна Червінська.&lt;br /&gt;
Лауреатом та дипломантом Всесвітнього фестивалю “Райдужний світ народних мелодій” став оркестр народних інструментів Кіровоградської дитячої школи мистецтв.    &lt;br /&gt;
У місті діють 17 музеїв. Серед них особливе місце займають художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, музей Г.Г.Нейгауза, народний меморіальний музей Ю.С.Мейтуса.&lt;br /&gt;
Кіровоград подарував Україні і світові ціле сузір’я видатних музикантів. З 1991 року засновано музей музичної культури ім.К.Шимановського, якому надано статус державного. &lt;br /&gt;
Щороку на високому художньому рівні проводяться традиційні фестивалі виконавців на народних інструментах “Провесінь”, фортепіанної музики “Нейгаузівські музичні зустрічі”, дитячого хорового співу “Золотий Орфей”. &lt;br /&gt;
Участь Кіровоградського муніципального камерного хору у фестивалях “Золотоверхий Київ” (2003 р.), “Ріхтерфест” (Одеса, 2004, 2005 рр.), виступи у музичній академії імені П.І.Чайковського (Київ, 2005 р.) ще раз засвідчили високий рівень хорового мистецтва Кіровоградщини. Художній керівник колективу, заслужений діяч мистецтв України Ю.Любович – Почесний громадянин міста Кіровограда.  &lt;br /&gt;
Вагомий внесок у розвиток культурно-художнього середовища в місті вносить дитяча художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, яка є лауреатом премії ім. Ю.Яновського. Юні її учні представляють свої роботи на престижних виставках образотворчого мистецтва не тільки в Україні, а і за її межами. &lt;br /&gt;
У місті працюють обласна філармонія, обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М.Кропивницького, театр ляльок, 10 клубних закладів, Будинок творчості, Будинок учителя,                       23 бібліотеки, 4 телерадіокомпанії.&lt;br /&gt;
Кіровоград багатий пам’ятками історії, монументального мистецтва, архітектури. Їх близько 300. Серед них є такі, що мають державне значення – Єлисаветградська фортеця, споруджена у 1754-1760 рр., Грецька, Преображенська та Покровська церкви, ансамбль військово-адміністративних споруд, будинок театру ім. Кропивницького.&lt;br /&gt;
*Пам’ятка природи Кіровограда&lt;br /&gt;
Каскади є одним з небагатьох місць поширення природних водоспадів на Придніпровській височині та рівнинній частині України в цілому. Урочище — це приклад типових рівнинних лісостепових східноєвропейських ландшафтів річкових долин лісостепової смуги, збережених у своєму природному місці розташування.&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
#Знайти своє рідне місто або село на карті України за допомогою сервісу '''Карти Google''' [ https://www.google.com.ua/maps/place/%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4,+%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C/@48.518858,32.1456228,16866m/data=!3m2!1e3!4b1!4m2!3m1!1s0x40d0432708441b67:0xe828c54149a0e8d8!6m1!1e1?hl=ru]. &lt;br /&gt;
#Створити статтю на Вікі-КДПУ, у якій висвітлити свій досвід та враження від реалізованого проекту за зразком [[Шаблон:Сторінка проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. Посилання на цю статтю розмістити на власній сторінці користувача у розділі &amp;quot;Мої роботи&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Добавити посилання на свою сторінку користувача у розділі [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]].&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс [https://google.com.ua Google] та зареєструватися. &lt;br /&gt;
#Зробити висновки із проведеного дослідження, які представити у вигляді презентації [[Критерії оцінювання презентації до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]]. [http://demo.e-learningcenter.ru/src/simple_tips_for_beautiful_presentation_web/story.html Поради для створення гарних презентацій]&lt;br /&gt;
#Завантажити презентацію до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; у '''Google Диск'''. Посилання на презентацію розмістити у власній статті на Вікі-КДПУ. &lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурс для ведення щоденника [http://www.blogger.com Blogger] (можна також завантажити зі сторінок Google).&lt;br /&gt;
#Створити власний блог, у якому написати пост про історію рідного міста або села. Бажано додати до блогу фото, посилання на презентацію та інші матеріали. &lt;br /&gt;
#Посилання на  блог розмістити на власній сторінці користувача у '''Вікі-КДПУ''' та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;. &lt;br /&gt;
#Переглянути приклади анкет та питальників: [https://docs.google.com/forms/d/1E8I3By9NeZWm_67ZSevdHKI_L0y0SIpv5J9Gae6_WlA/viewform Опитування &amp;quot;Подорожі&amp;quot;], [https://docs.google.com/forms/d/1rMGfi3Jd5SW2gBZ1mZu1bH13jbJea1n54T4_VtKGAlo/viewform Опитувальник],  [https://docs.google.com/forms/d/1vy_eivMywkoWjN6lwNxffVZBZAbjbMNeS6rrHW_KwRw/viewform Анкета про парфуми] та [https://docs.google.com/forms/d/1tTa2zeD09O-ISje3gonR1SpRpqJii6-z6wsr1YsVAK8/viewform Опитування &amp;quot;Невербальне спілкування&amp;quot;].&lt;br /&gt;
#Дібрати матеріал для власної анкети з проблем пов'язаних з проектом &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; (3-7 запитань). Створити опитувальник у  '''Google Диск Форми'''. Посилання розмістити на власній сторінці користувача у Вікі-КДПУ та на власній сторінці проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot; .&lt;br /&gt;
#Створити власний фотоальбом до проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;, у якому розмістити  фотографії та ілюстрації до проекту (не менше 5 фото). Посилання на власний фотоальбом розмістити у власній статті у Вікі-КДПУ (фотоальбои можна зберігати у  ресурсі на власний вибір).&lt;br /&gt;
#Приняти учать у створенні групового постеру до проекту, посилання на який розміщене на [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] для Вашої групи.&lt;br /&gt;
#Переглянути веб-ресурси для збереження відеозаписів, наприклад [http://www.youtube.com YouTube]. Дібрати цікаві відеоролики пов'язані з історією рідного краю. Якщо у Вас є власний відеозапис свого рідного села або міста, то розмістіть його у ресурсі. Посилання на власний та знайдені відеороліки розмістити у власній вікі-статті до проекту та блозі.&lt;br /&gt;
#Проаналізувавши знайдені дані про історію рідного міста або села, укласти хронологічну таблицю &amp;quot;Найважливіші події на території рідного краю&amp;quot; (можна змінювати шаблон таблиці) і розмістити її у власній вікі-статті: &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;TABLE BORDER&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH&amp;gt; Дата         &amp;lt;/TH&amp;gt; &amp;lt;TH&amp;gt;   Історична подія   &amp;lt;/TH&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 &amp;lt;TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
  &amp;lt;TH 1763 р ;&amp;gt;   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;   Відкрита перша школа для дітей офіцерів. Нарикінці ХУІІІ ст. в ній навчалося 53 учні.   &amp;lt;/TD&amp;gt; &lt;br /&gt;
 &amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1861 р&amp;gt;  1861 р  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Уже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів. У них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1868 р.&amp;gt;      &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Споруджена залізнична лінія Балта-Єлисаветград, що дала вихід до моря, і відповідно, за кордон.   &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1869 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; У місті відкрито телеграф, 1884 р. – нову поштову контору.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1874 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Засновано завод Ельворті. Спочатку на ньому працювало 6-12 робітників.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  У місті проживало близько 61,5 тисячі жителів, діяло 10 православних храмів, 40 навчальних закладів, 525 торговельних підприємств, збиралися 4 ярмарки. Фабрик та заводів налічувалося більше 200. &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt; Завершено будівництво водогону. Місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води. Стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок. Вода, звісно, була платною.  &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;TR&amp;gt;&amp;lt;TD 1897 р.&amp;gt;       &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;TD&amp;gt;  Розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая &amp;lt;/TD&amp;gt;&amp;lt;/TR&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;/TABLE&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Зображення:Images.jpg|right|340px|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
*посилання на власну сторінку із [[Сторінка координування проекту &amp;quot;Моє рідне місто або село&amp;quot;]] - 1 бал;&lt;br /&gt;
*посилання на презентацію - [презентпцію http://prezi.com/mdvxkrh0f3hb/?utm_campaign=share&amp;amp;utm_medium=copy];&lt;br /&gt;
*посилання на веб-фотоальбом - https://drive.google.com/drive/my-drive;&lt;br /&gt;
*посилання на блог проекту - http://kirovograd158.blogspot.com/2015/10/xviii.html;&lt;br /&gt;
*посилання на опитування у Google Форми - https://docs.google.com/forms/d/1cZ5keBeDUwfr3LXu7xL1HR80iba7tboNKB13hO7ktBs/viewform;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія: Проект]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>4047981</name></author>	</entry>

	</feed>