https://wiki.cusu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=3517415 2026-04-09T15:56:43Z Внесок користувача MediaWiki 1.23.2 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:15:24Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> ==Застосування==<br /> <br /> '''Люмінесцентна дефектоскопія.''' Люмінесцентна дефектоскопія дозволяє виявляти за допомогою флуоресціючих розчинів невидимі неозброєним оком поверхневі дефекти на деталях, зварених з кольорових металів і сплавів, пластмас, сталей аустенітного класу, твердих сплавів і інших немагнітних матеріалів, дня яких магнітна дефектоскопія неможлива. При цьому можна точно визначити місце розташування і довжину дефектів. Основана люмінесцентна дефектоскопія на властивості ряду хімічних сполук флуоресцувати (світитися) під дією ультрафіолетових променів.<br /> Сутність методу полягає в тому, що на контрольовану поверхню зварного шва й околошовної зони наноситься флуоресціюча рідина, що добре проникає в усі тріщини, пори й інші поверхневі дефекти. Рідина проникає в дефект і після видалення надлишку її з поверхні при висвітленні ультрафіолетовими променями встановлюється дефект по інтенсивному світінню розчину Чутливість цього методу досить гарна. Він дозволяє виявляти дефекти шириною до 0,01 мм і глибиною до 0,03-0,04 мм.<br /> <br /> [[Файл:P70622-092758.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]<br /> <br /> ==Список використаної літератури==<br /> <br /> http://ir.stu.cn.ua/bitstream/handle/123456789/12425/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%85.%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%3B%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4.%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7.%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA.%20%D0%BB%D0%B0%D0%B1.%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82.pdf?sequence=1&amp;isAllowed=y</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:13:38Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> ==Застосування==<br /> <br /> '''Люмінесцентна дефектоскопія.''' Люмінесцентна дефектоскопія дозволяє виявляти за допомогою флуоресціючих розчинів невидимі неозброєним оком поверхневі дефекти на деталях, зварених з кольорових металів і сплавів, пластмас, сталей аустенітного класу, твердих сплавів і інших немагнітних матеріалів, дня яких магнітна дефектоскопія неможлива. При цьому можна точно визначити місце розташування і довжину дефектів. Основана люмінесцентна дефектоскопія на властивості ряду хімічних сполук флуоресцувати (світитися) під дією ультрафіолетових променів.<br /> Сутність методу полягає в тому, що на контрольовану поверхню зварного шва й околошовної зони наноситься флуоресціюча рідина, що добре проникає в усі тріщини, пори й інші поверхневі дефекти. Рідина проникає в дефект і після видалення надлишку її з поверхні при висвітленні ультрафіолетовими променями встановлюється дефект по інтенсивному світінню розчину Чутливість цього методу досить гарна. Він дозволяє виявляти дефекти шириною до 0,01 мм і глибиною до 0,03-0,04 мм.<br /> <br /> [[Файл:P70622-092758.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:13:04Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> ==Застосування==<br /> <br /> '''Люмінесцентна дефектоскопія.''' Люмінесцентна дефектоскопія дозволяє виявляти за допомогою флуоресціючих розчинів невидимі неозброєним оком поверхневі дефекти на деталях, зварених з кольорових металів і сплавів, пластмас, сталей аустенітного класу, твердих сплавів і інших немагнітних матеріалів, дня яких магнітна дефектоскопія неможлива. При цьому можна точно визначити місце розташування і довжину дефектів. Основана люмінесцентна дефектоскопія на властивості ряду хімічних сполук флуоресцувати (світитися) під дією ультрафіолетових променів.<br /> Сутність методу полягає в тому, що на контрольовану поверхню зварного шва й околошовної зони наноситься флуоресціюча рідина, що добре проникає в усі тріщини, пори й інші поверхневі дефекти. Рідина проникає в дефект і після видалення надлишку її з поверхні при висвітленні ультрафіолетовими променями встановлюється дефект по інтенсивному світінню розчину Чутливість цього методу досить гарна. Він дозволяє виявляти дефекти шириною до 0,01 мм і глибиною до 0,03-0,04 мм.<br /> <br /> [[Файл:P70622-092758.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:06:53Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> <br /> [[Файл:P70622-092758.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:06:24Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> <br /> [[Файл:P70622-092758|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:P70622-092758.jpg 2017-06-22T07:05:56Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T07:00:02Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]<br /> <br /> [[Файл:P70622-092732.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:P70622-092732.jpg 2017-06-22T06:59:31Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:58:52Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg|міні]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:58:18Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> <br /> [[Файл:P70622-092717.jpg]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:P70622-092717.jpg 2017-06-22T06:57:22Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:53:23Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:52:47Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%28%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0%29<br /> http://www.jewellery.org.ua/stones/games908.htm<br /> http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-43A2105E45B33/list-22AE31EDF27<br /> Сопутниковий знімок на Google.Maps:<br /> https://www.google.com/maps/@66.435421,112.314606,13736m/data=!3m1!1e3?hl=en<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:52:37Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> <br /> Набір складається з трьох скляних запаяних трубок з рідинами: еозином, флуоресцеїном і родаміном.<br /> Трубки знаходяться у футлярі з трьома відділеннями і можуть бути демонстровані всі разом або кожна зокрема.<br /> Освітлювати трубки найкраще ртутно-кварцовою лампою, електричною дугою, але можна і світлом звичайних електричних ламп.<br /> Застосовуючи різні світлові фільтри, можна показати, що колір люмінесценції зміщується від фіолетової частини спектра до червоної.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%28%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0%29<br /> http://www.jewellery.org.ua/stones/games908.htm<br /> http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-43A2105E45B33/list-22AE31EDF27<br /> Сопутниковий знімок на Google.Maps:<br /> https://www.google.com/maps/@66.435421,112.314606,13736m/data=!3m1!1e3?hl=en<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:33:55Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> ==Загальний опис==<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%28%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0%29<br /> http://www.jewellery.org.ua/stones/games908.htm<br /> http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-43A2105E45B33/list-22AE31EDF27<br /> Сопутниковий знімок на Google.Maps:<br /> https://www.google.com/maps/@66.435421,112.314606,13736m/data=!3m1!1e3?hl=en<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-06-22T06:33:07Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%28%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0%29<br /> http://www.jewellery.org.ua/stones/games908.htm<br /> http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-43A2105E45B33/list-22AE31EDF27<br /> Сопутниковий знімок на Google.Maps:<br /> https://www.google.com/maps/@66.435421,112.314606,13736m/data=!3m1!1e3?hl=en<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-12T11:09:09Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> <br /> '''Лінійчатий спектр''' — оптичний спектр, що складається з окремих ліній.<br /> [[Файл:Emission spectrum-H.png|Emission spectrum-H.png]]<br /> <br /> Лінійчасті спектри характерні для газів, що складаються з окремих атомів або йонів, наприклад, атомів інертних газів або атомарного водню. Атомний спектр є також лінійчастим. Спектри багатоатомних молекул зазвичай смугасті, оскільки світлом збуджуються крім електронних ще й коливальні й обертові моди.<br /> <br /> Лінійчасті спектри пояснюються переходами між дискретними енергетичними електронними рівнями.<br /> <br /> Дві близько розташовані лінії в спектрі називаються дублетом, три — триплетом,чотири - чотириплетом. тощо.<br /> <br /> А́томні спе́ктри — оптичні спектри, що утворюються при випромінюванні атомарної пари або газу. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.<br /> <br /> Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E2 у стан з меншою енергією E1.<br /> <br /> Частота випромінювання ν визначається з формули<br /> <br /> hν = E2 — E1,<br /> де h — стала Планка.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-H.svg.png|757px-Emission spectrum-H.svg.png]]<br /> Атомний спектр гідрогена.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-Fe.svg.png|757px-Emission spectrum-Fe.svg.png]]<br /> Атомний спектр заліза.<br /> <br /> Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.<br /> <br /> Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.<br /> <br /> '''Спектра́льний ана́ліз''' — сукупність методів визначення складу (наприклад, хімічного) об'єкта, заснований на вивченні спектрів взаємодії речовини з випромінюванням: спектри електромагнітного випромінювання, радіації, акустичних хвиль, розподілу за масою та енергією елементарних частинок та інше. Спектральний аналіз ґрунтується на явищі дисперсії світла. Традиційно розмежовують:<br /> <br /> - атомарний та молекулярний спектральний аналіз,<br /> - «емісійний» — за спектром випромінення та «абсорбційний» — за спектром поглинання,<br /> - «мас-спектрометричний» — за спектром мас атомарних чи молекулярних іонів.<br /> <br /> ''Існують такі види спектрів земних джерел і небесних тіл:''<br /> <br /> Суцільний, або неперервний спектр у вигляді райдужної смужки дають непрозорі розжарені тіла (вугілля, нитка електролампи) і досить протяжні густі маси газів.<br /> Лінійчастий спектр випромінювання дають розріджені гази й пара при сильному нагріванні. Кожний газ випромінює світло строго визначених довжин хвиль і дає характерний для даного хімічного елемента лінійчастий спектр. Значні зміни стану газу або умов його світіння, наприклад нагрівання чи іонізація, спричиняють певні зміни в спектрі цього газу. Складено таблиці, в яких перелічуються лінії кожного газу й зазначається яскравість кожної лінії. Наприклад, у спектрі пари натрію (Na) особливо яскравими є дві жовті лінії.<br /> Лінійчастий спектр поглинання дають гази й пара, якщо за ними міститься яскраве джерело, що дає неперервний спектр — це неперервний спектр, перерізаний темними лініями саме в тих місцях, де мають бути яскраві лінії, властиві даному газові. Наприклад, дві темні лінії поглинання пари натрію (Na) містяться в жовтій частині спектра.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> <br /> Ідентифікація хімічних елементів за оптичними спектрами атомів була запропонована у 1859 році Г. Кірхгофом та Бунзеном[1]. За допомогою спектрального аналізу гелій (He) був відкритий на Сонці раніше ніж на Землі. Але ще у 1854 році доктор Девід Альтер (англ. David Alter), науковець з міста Фріпорт, штату Пенсильванія (США) надрукував наукову працю[2], що описувала спектральні властивості 12 металів.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> <br /> Будова спектрів атомів також суперечить законам класичної фізики. Виходячи з класичної електродинаміки, електрон, рухаючись по орбіті, повинен рівномірно випромінювати енергію, а тому атомний спектр має бути суцільним. Насправді спектр пари і газів, тобто практично ізольованих атомів, лінійчастий. Частоти ліній у спектрі пов’язані з будовою хімічних елементів. Спектри поглинання і випромінювання речовини взаємооборотні. Спектр кожного елемента в газоподібному стані складається з комплексів ліній, що закономірно пов’язані між собою. Комплекс ліній, що підлягають певному закону, називають спектральною серією. Відстань між лініями зменшується при збільшенні частоти<br /> <br /> [[Файл:Image956.jpg|Image956.jpg]]<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> <br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-12T07:58:07Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> <br /> '''Лінійчатий спектр''' — оптичний спектр, що складається з окремих ліній.<br /> [[Файл:Emission spectrum-H.png|Emission spectrum-H.png]]<br /> <br /> Лінійчасті спектри характерні для газів, що складаються з окремих атомів або йонів, наприклад, атомів інертних газів або атомарного водню. Атомний спектр є також лінійчастим. Спектри багатоатомних молекул зазвичай смугасті, оскільки світлом збуджуються крім електронних ще й коливальні й обертові моди.<br /> <br /> Лінійчасті спектри пояснюються переходами між дискретними енергетичними електронними рівнями.<br /> <br /> Дві близько розташовані лінії в спектрі називаються дублетом, три — триплетом,чотири - чотириплетом. тощо.<br /> <br /> А́томні спе́ктри — оптичні спектри, що утворюються при випромінюванні атомарної пари або газу. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.<br /> <br /> Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E2 у стан з меншою енергією E1.<br /> <br /> Частота випромінювання ν визначається з формули<br /> <br /> hν = E2 — E1,<br /> де h — стала Планка.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-H.svg.png|757px-Emission spectrum-H.svg.png]]<br /> Атомний спектр гідрогена.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-Fe.svg.png|757px-Emission spectrum-Fe.svg.png]]<br /> Атомний спектр заліза.<br /> <br /> Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.<br /> <br /> Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.<br /> <br /> '''Спектра́льний ана́ліз''' — сукупність методів визначення складу (наприклад, хімічного) об'єкта, заснований на вивченні спектрів взаємодії речовини з випромінюванням: спектри електромагнітного випромінювання, радіації, акустичних хвиль, розподілу за масою та енергією елементарних частинок та інше. Спектральний аналіз ґрунтується на явищі дисперсії світла. Традиційно розмежовують:<br /> <br /> - атомарний та молекулярний спектральний аналіз,<br /> - «емісійний» — за спектром випромінення та «абсорбційний» — за спектром поглинання,<br /> - «мас-спектрометричний» — за спектром мас атомарних чи молекулярних іонів.<br /> <br /> ''Існують такі види спектрів земних джерел і небесних тіл:''<br /> <br /> Суцільний, або неперервний спектр у вигляді райдужної смужки дають непрозорі розжарені тіла (вугілля, нитка електролампи) і досить протяжні густі маси газів.<br /> Лінійчастий спектр випромінювання дають розріджені гази й пара при сильному нагріванні. Кожний газ випромінює світло строго визначених довжин хвиль і дає характерний для даного хімічного елемента лінійчастий спектр. Значні зміни стану газу або умов його світіння, наприклад нагрівання чи іонізація, спричиняють певні зміни в спектрі цього газу. Складено таблиці, в яких перелічуються лінії кожного газу й зазначається яскравість кожної лінії. Наприклад, у спектрі пари натрію (Na) особливо яскравими є дві жовті лінії.<br /> Лінійчастий спектр поглинання дають гази й пара, якщо за ними міститься яскраве джерело, що дає неперервний спектр — це неперервний спектр, перерізаний темними лініями саме в тих місцях, де мають бути яскраві лінії, властиві даному газові. Наприклад, дві темні лінії поглинання пари натрію (Na) містяться в жовтій частині спектра.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> <br /> Будова спектрів атомів також суперечить законам класичної фізики. Виходячи з класичної електродинаміки, електрон, рухаючись по орбіті, повинен рівномірно випромінювати енергію, а тому атомний спектр має бути суцільним. Насправді спектр пари і газів, тобто практично ізольованих атомів, лінійчастий. Частоти ліній у спектрі пов’язані з будовою хімічних елементів. Спектри поглинання і випромінювання речовини взаємооборотні. Спектр кожного елемента в газоподібному стані складається з комплексів ліній, що закономірно пов’язані між собою. Комплекс ліній, що підлягають певному закону, називають спектральною серією. Відстань між лініями зменшується при збільшенні частоти<br /> <br /> [[Файл:Image956.jpg|Image956.jpg]]<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> <br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-10T19:13:17Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> <br /> '''Лінійчатий спектр''' — оптичний спектр, що складається з окремих ліній.<br /> [[Файл:Emission spectrum-H.png|Emission spectrum-H.png]]<br /> <br /> Лінійчасті спектри характерні для газів, що складаються з окремих атомів або йонів, наприклад, атомів інертних газів або атомарного водню. Атомний спектр є також лінійчастим. Спектри багатоатомних молекул зазвичай смугасті, оскільки світлом збуджуються крім електронних ще й коливальні й обертові моди.<br /> <br /> Лінійчасті спектри пояснюються переходами між дискретними енергетичними електронними рівнями.<br /> <br /> Дві близько розташовані лінії в спектрі називаються дублетом, три — триплетом,чотири - чотириплетом. тощо.<br /> <br /> А́томні спе́ктри — оптичні спектри, що утворюються при випромінюванні атомарної пари або газу. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.<br /> <br /> Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E2 у стан з меншою енергією E1.<br /> <br /> Частота випромінювання ν визначається з формули<br /> <br /> hν = E2 — E1,<br /> де h — стала Планка.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-H.svg.png|757px-Emission spectrum-H.svg.png]]<br /> Атомний спектр гідрогена.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-Fe.svg.png|757px-Emission spectrum-Fe.svg.png]]<br /> Атомний спектр заліза.<br /> <br /> Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.<br /> <br /> Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> <br /> Будова спектрів атомів також суперечить законам класичної фізики. Виходячи з класичної електродинаміки, електрон, рухаючись по орбіті, повинен рівномірно випромінювати енергію, а тому атомний спектр має бути суцільним. Насправді спектр пари і газів, тобто практично ізольованих атомів, лінійчастий. Частоти ліній у спектрі пов’язані з будовою хімічних елементів. Спектри поглинання і випромінювання речовини взаємооборотні. Спектр кожного елемента в газоподібному стані складається з комплексів ліній, що закономірно пов’язані між собою. Комплекс ліній, що підлягають певному закону, називають спектральною серією. Відстань між лініями зменшується при збільшенні частоти<br /> <br /> [[Файл:Image956.jpg|Image956.jpg]]<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> <br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Image956.jpg 2017-06-10T19:10:27Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-10T19:08:07Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> <br /> '''Лінійчатий спектр''' — оптичний спектр, що складається з окремих ліній.<br /> [[Файл:Emission spectrum-H.png|Emission spectrum-H.png]]<br /> <br /> Лінійчасті спектри характерні для газів, що складаються з окремих атомів або йонів, наприклад, атомів інертних газів або атомарного водню. Атомний спектр є також лінійчастим. Спектри багатоатомних молекул зазвичай смугасті, оскільки світлом збуджуються крім електронних ще й коливальні й обертові моди.<br /> <br /> Лінійчасті спектри пояснюються переходами між дискретними енергетичними електронними рівнями.<br /> <br /> Дві близько розташовані лінії в спектрі називаються дублетом, три — триплетом,чотири - чотириплетом. тощо.<br /> <br /> А́томні спе́ктри — оптичні спектри, що утворюються при випромінюванні атомарної пари або газу. На відміну від суцільних спектрів твердих та рідких тіл і смугастих молекулярних спектрів атомні спектри складаються з окремих ліній, тобто є лінійчатими.<br /> <br /> Випромінювання атомів зумовлене переходами атомів із стану з більшою енергією E2 у стан з меншою енергією E1.<br /> <br /> Частота випромінювання ν визначається з формули<br /> <br /> hν = E2 — E1,<br /> де h — стала Планка.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-H.svg.png|757px-Emission spectrum-H.svg.png]]<br /> Атомний спектр гідрогена.<br /> <br /> [[Файл:757px-Emission spectrum-Fe.svg.png|757px-Emission spectrum-Fe.svg.png]]<br /> Атомний спектр заліза.<br /> <br /> Спектральні лінії об'єднуються в спектральні серії. Найпростіший за будовою атом водню має кілька серій, в яких положення ліній добре визначається формулою Бальмера. В атомні спектри багатоелектронних атомів теж вдається згрупувати лінії в серії, але з складнішою закономірністю, ніж формула Бальмера.<br /> <br /> Атомні спектри виникають при нагріванні газу або при електричному розряді всіх видів (дуга, іскра та ін.) через гази. В першому випадку причиною збудження атомів є зіткнення їх з іншими атомами, в другому — з електронами. Теорія атомних спектрів є основою спектрального аналізу.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> <br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:757px-Emission_spectrum-Fe.svg.png 2017-06-10T19:02:29Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:757px-Emission_spectrum-H.svg.png 2017-06-10T19:01:48Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Emission_spectrum-H.png 2017-06-10T19:00:13Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-10T18:55:34Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> <br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> <br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 2017-06-10T18:52:43Z

<p>3517415: Створена сторінка: Демчик В`ячеслав, 31 група справа ==Загальний опис (принцип дії)== ==Істо...</p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> ==Історична довідка==<br /> ==Технічні характеристики==<br /> ==Сфера застосування ==<br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> ==Список використаних джерел==</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0 2017-05-31T18:08:48Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Slide 16.jpg|міні]]<br /> <br /> <br /> Персональний комп’ютер (ПК) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.<br /> <br /> Якість комп’ютера характеризується багатьма показниками. Це - набір інструкцій (команд), які комп’ютер здатен розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення, які можна приєднати до нього одночасно; споживання електроенергії та ін. Головним показником є швидкодія – кількість операцій, яку ЦП здатний виконати за одиницю часу.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:Z3 Deutsches Museum.JPG|міні]]<br /> <br /> Історія появи комп'ютерів<br /> 1941 рік — Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що мала всі властивості <br /> сучасного комп'ютера.<br /> 1942 рік — в Університеті штату Айова (англ. Iowa State University) Джон Атанасов<br /> (англ. John Atanasoff)<br /> та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше — розробили та почали монтувати)<br /> першу в США електронну цифрову обчислювальну машину <br /> (англ. Atanasoff-Berry Computer — ABC (обчислювальна машина)). Хоча ця машина так і не була завершена<br /> (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Моклі, <br /> який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.<br /> На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I,<br /> призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.<br /> В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». <br /> Машина працювала над розшифровкою секретних кодів нацистської Німеччини.<br /> В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидку обчислювальну машину Z4.<br /> 1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.<br /> В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ — МЕСМ.<br /> <br /> ЕОМ першого покоління <br /> <br /> У 40-х м.м. XX в. відразу кілька груп дослідників повторили спробу Бэббиджа на основі техніки ХХ в. - електоромеханічних реле. Деякі з цих дослідників нічого не чули про роботи Бэббиджа і перевідкрили його ідеї заново. Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, що у 1941 році побудував невелику машину на основі декількох електромеханічних реле. Але через війну роботи Цузе не були опубліковані. А в США в 1943 році на одному з підприємств фірми IBM американець Говард йкен створив більш могутню машину подназванием &quot;Марко-1&quot;. Вона вже дозволяла проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж за допомогою арифмометра і реально використовувалася для військових розрахунків. Однак ці машини були ненадійними. Тому, починаючи з 1943 року в США, група фахівців під керівництвом Джона Мочли і Преспера Экерта початку конструювати комп'ютер ENIAC на основі електронних ламп. Створений комп'ютер працював у тисячу разів швидше, ніж &quot;Марко-1&quot;. Однак виявилося, що велику частину часу цей комп'ютер простоював - адже для завдання методів розрахунків (програм) у цьому комп'ютері приходилося протягом декількох чи годин навіть днів приєднувати потрібним образом проводу. А сам розрахунок міг зайняти після цього кілька хвилин. [3] Проекти і реалізація машин Марко - 1 , EDSAC і EDVAC в Англії і США, МЭСМ у СРСР заклали основу для розгортання робіт зі створення ЕОМ вакуумноламповой технології - серійних ЕОМ першого покоління. Розробка першої електронної серійної машини UNIVAC (Universal Automatic Computer) почата приблизно в 1947 р. Еккертом і Мочлі, що заснували в грудні того ж року фірму ECKERT-MAUCHLI. Перший зразок машини (UNIVAC-1) був побудований для бюро перепису США і пущений в експлуатацію навесні 1951 р. Синхронна, послідовного дії обчислювальна машина UNIVAC-1 створена на базі ЕОМ ENIAC і EDVAC. Працювала вона з тактовою частотою 2,25 Мгц і містила близько 5000 електронних ламп. Внутрішній запам'ятовуючий пристрій, ємкістю 1000 12 -розрядних десяткових чисел було виконано на 100 ртутних лініях затримки. Незабаром після введення в експлуатацію машини UNVIAC-1 її розроблювачі висунули ідею автоматичного програмування. Вона зводилася до того, щоб машина сама могла підготовляти таку послідовність команд, що потрібна для рішення даної задачі. П'ятидесяті роки - роки розквіту комп'ютерної техніки, роки значних досягнень і нововведень, як в архітектурному, так і в науково - технічному відношенні. Відмінні риси в архітектурі сучасної ЕОМ у порівнянні з неймановской архітектурою вперше з'явилися в ЕОМ першого покоління. Сильним стримуючим фактором у роботі конструкторів ЕОМ початку 50-х р.р. була відсутність швидкодіючої пам'яті. За словами одного з піонерів обчислювальної техніки - Д. Еккерта, &quot;архітектура машини визначається пам'яттю&quot;. Дослідники зосередили свої зусилля на запам'ятовуючих властивостях ферритовых кілець, нанизаних на дротові матриці. У 1951 р. у 22 - м томі &quot;Journal of Applid Phisics&quot; Дж. Форрестер опублікував статті про застосування магнітних сердечників для збереження цифрової інформації. У машині &quot;Whirlwind-1&quot; уперше була застосована пам'ять на магніт. Вона являла собою 2 куби з 32 32 17 сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоичных чисел з одним розрядом контролю на парність. У розробку електронних комп'ютерів уключилася фірма IBM. У 1952 р. вона випустила свій перший промисловий електронний комп'ютер IBM 701, що являв собою синхронну ЕОМ рівнобіжної дії, що містить 4000 електронних ламп і 12000 германиевых діодів. Удосконалений варіант машини IBM 704 відрізнялася високою швидкістю роботи, у ній використовувалися індексні регістри і дані представлялися у формі з плваючою крапкою. Після ЕОМ IBM 704 була випущена машина IBM 709, що в архітектурному плані наближалася до машин другого і третього поколінь. У цій машині вперше була застосована непряма адресація і вперше з'явилися канали введення-висновку. У 1956 р. фірмою IBM були розроблені магнітні голівки, що плавають, на повітряній подушці. Винахід їх дозволило створити новий тип пам'яті - дискові ЗУ, значимість яких була повною мірою оцінена в наступні десятиліття розвитку обчислювальної техніки. Перші ЗУ на дисках з'явилися в машинах IBM 305 і RAMAC. Остання мала пакет, що складався з 50 металевих дисків з магнітним покриттям, що оберталися зі швидкістю 12000 про/хв. На поверхні диска розміщалося 100 доріжок для запису даних, по 10000 знаків кожна. Слідом за першим серійним комп'ютером UNIVAC-1 фірма Remington-Rand у 1952 р. випустила ЕОМ UNIVAC-1103, що працювала в 50 разів швидше. Пізніше в комп'ютері UNIVAC-1103 уперше були застосовані програмні переривання. Співробітники фірми Remington-Rand використовували алгебраїчну форму запису алгоритмів за назвою &quot;Short Cocle&quot; (перший інтерпретатор, створений у 1949 р. Джоном Мочлі). Крім того, необхідно відзначити офіцера ВМФ США і керівника групи програмістів, у той час капітана (надалі єдина жінка у ВМФ - адмірал) Грейс Хопер, що розробила першу програму - компілятор ПРО. (До речі, термін &quot;компілятор&quot; уперше ввела Г. Хопер у 1951 р.). Ця програма, що компілює, робила трансляцію на машинну мову всієї програми, записаної в зручній для обробки алгебраїчній формі. Щоб спростити й пошвидшити процес завдання програм, Мочлі і Екерт стали конструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. У 1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, що підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана многим вченим і одержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно і просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютера. І дотепер переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, що він запропонував.<br /> Перший комп'ютер, у якому втілені принципи фон Неймана, був побудований у 1949 р. англійським ученим Морісом Уилксом.<br /> Свою ідею мікропрограмування М.Уилкс реалізував у 1957 р. при створенні машини EDSAC-2. М. Уилкс разом з Д. Уиллером і С. Гиллом у 1951 р. написали перший підручник по програмуванню &quot;Складання програм для електронних рахункових машин&quot; (російський переклад- 1953 р.). У 1951 р. фірмою Ferranti початий серійний випуск машини &quot;Марко-1&quot;. А через 5 років фірма Ferranti випустила ЕОМ &quot;Pegasus&quot;, у якій уперше знайшла втілення концепція регістрів загального призначення (РЗП). З появою РЗП усунуте розходження між індексними регістрами й акумуляторами, і в розпорядженні програміста виявився не один, а кілька регістрів-акумуляторів. [3] У нашій країні в 1948 р. проблеми розвитку обчислювальної техніки стають загальнодержавною задачею. Розгорнулися роботи зі створення серійних ЕОМ першого покоління. Основним активним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. Машини вітчизняного виробництва: ВЕРМ-1 (Велика Електронно-Рахункова Машина), ВЕРМ-2, &quot;Стріла&quot;, &quot;Урал-1&quot;, &quot;Урал-2&quot;, &quot;Урал-4&quot;, М-1, М-3, М-20. Ці машини дуже громіздкі, споживають велику кількість енергії, мають невисоку надійність і слабке програмне забезпечення. Швидкодія цих машин не перевищувало 10 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 4Кб машинних слів. Але зате уже вони продемонстрували широкі можливості вычилительных робіт в області комічних досліджень, ядерної фізики і т.д. У 1950 р. в Інституті точної механіки й обчислювальної техніки (ИТМ і ОТ) організований відділ цифрових ЕОМ для розробки і створення великий ЕОМ. У 1951 р. тут була спроектована машина ВЕРМ (Велика Електронна Рахункова Машина), а в 1952 р. почалася її досвідчена експлуатація. З цього часу і почався дуже енергійний розвиток обчислювальної техніки. Лампові машини не відрізнялися високою надійністю - щодня перегоряло 20-30 ламп (з декількох десятків тисяч). Крім того, вони споживали багато енергії і займали площу приблизно з баскетбольну площадку. У проекті спочатку передбачалося застосувати пам'ять на трубках Вільямса, але до 1955 р. як елементи пам'яті в ній використовувалися ртутні лінії затримки. По тим часам ВЕРМ була дуже продуктивною машиною - 800 оп/с. Вона мала трехадресную систему команд, а для спрощення програмування широко застосовувався метод стандартних програм, що надалі поклав початок модульному програмуванню, пакетам прикладних програм. Серійно машина стала випускатися в 1956 р. за назвою ВЕРМ-2. У цей же період у КБ, керованому М.А.Лесечко, почалося проектування інший ЕОМ, що одержало назву &quot;Стріла&quot;. Освоювати серійне виробництво цієї машини було доручено московському заводу САМ. Головним конструктором став Ю. А.Базилевский, а одним з його помічників - Б.И.Рамеєв, надалі конструктор серії &quot;Урал&quot;. Проблеми серійного виробництва визначили деякі особливості &quot;Стріли&quot;: невисоке в порівнянні з ВЕРМ швидкодія, просторий монтаж і т.д. У машині як зовнішню пам'ять застосовувалися 45-дорожечные магнітні стрічки, а оперативна пам'ять - на трубках Вільямса. &quot;Стріла&quot; мала велику розрядність і зручну систему команд. Перша ЕОМ &quot;Стріла&quot; була встановлена у відділенні прикладної математики Математичного інституту АН (МІАН), а наприкінці 1953 р. почалося серійне її виробництво. У лабораторії электросхем енергетичного інституту під керівництвом И.С.Брука в 1951 р. побудували макет невеликий ЕОМ першого покоління за назвою М-1. У наступному році тут була створена обчислювальна машина М-2, що поклала початок створенню економічних машин середнього класу. Одним з ведучих розроблювачів даної машини був М.А.Карцев, внесший згодом великий внесок у розвиток вітчизняної обчислювальної техніки. У машині М-2 використовувалися 1879 ламп, менше, ніж у &quot;Стрілі&quot;, а середня продуктивність складала 2000 оп/с. Були задіяні 3 типи пам'яті: електростатична на 34-х трубках Вільямса, на магнітному барабані і на магнітній стрічці з використанням звичайного для того часу магнітофона МАГ-8. У 1955-1956 р.м. колектив лабораторії випустив малу ЕОМ М-3 зі швидкодією 30 оп/з і оперативною пам'яттю на магнітному барабані. Особливість М-3 полягала в тім, що для центрального пристрою керування був використаний асинхронний принцип роботи. Необхідно відзначити, що в 1956 р. колектив И. С. Брука виділився зі складу енергетичного інституту й утворив Лабораторію керуючих машин і систем, що стала згодом Інститутом електронних керуючих машин (ІНЕКМ).[1]<br /> ЕОМ другого покоління <br /> <br /> З'явилися наприкінці 50-х років. Елементна база цих машин - напівпровідникові діоди і транзистори, що дозволило збільшити швидкодію і надійність ЕОМ, а також ємність оперативної пам'яті. Зменшилися габарити, маса і споживана потужність. У них широко використовувався друкований монтаж, при якому необхідні електричні з'єднання створювалися методом утравлювання мідної фольги, наклееной на ізоляційний матеріал. Конструктивно технологічна й елементна база дозволили створити більш складні ЕОМ. Розширилося середовище застосування: не тільки для наукових, але і для інженерних розрахунків, а також для рішення економічних задач і керування производстенными процесами. До машин вітчизняного виробництва відносять: ВЕРМ-3. ВЕРМ-4, ВЕРМ-6, &quot;Урал-14&quot;, &quot;Урал-16&quot;, &quot;Мінськ-22&quot;, &quot;Мінськ-32&quot;, М-220, М-222, &quot;Наири&quot;, &quot;Світ&quot;, &quot;Раздон&quot;. Швидкодія не перевищувала 20-30 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 32Кб машинних слів. Ислючение складає ВЕРМ-6: 100 тис. оп/з, ємність оперативної пам'яті - 128Кб. Розробка малої обчислювальної машини за назвою &quot;Урал&quot; була закінчена в 1954 р. колективом співробітників під керівництвом Рамеева.. Ця машина стала родоначальником цілого сімейства &quot;Уралов&quot;, остання серія яких (&quot;Урал -16&quot;), була випущена в 1967 р. Простота машини, удала конструкція, невисока вартість обумовили її широке застосування. У 1955 р. був створений Обчислювальний центр Академії наук, призначений для ведення наукової праці в області машинної математики і для надання відкритого обчислювального обслуговування іншим організаціям Академії. В другій половині 50 - х м.м. у нашій країні було випущено ще 8 типів машин за вакуумно-ламповой технологією. З них найбільш удалої була ЕОМ М-20, створена під керівництвом С. А. Лебедєва, що у 1954 р. очолив ИТМ і ВТ. Машина відрізнялася високою продуктивністю (20 тис. оп/с), що було досягнуто використанням зробленої елементної бази і відповідної функціонально-структурної організації. Як відзначають А.И.Єршов і М.Р.Шур-Бура, &quot;ця солідна основа покладала велику відповідальність на розроблювачів, оскільки машина, а більш точно її архітектурі, стояло втілитися в декількох великих серіях (М-20, ВЕРМ-3М, ВЕРМ-4, М-220, М-222)&quot;. Серійний випуск ЕОМ М-20 був початий у 1959 р. У 1958 р. під керівництвом В.М.Глушкова (1923-1982) в Інституті кібернетики АН України була створена обчислювальна машина &quot;Київ&quot;, що мав продуктивність 6-10 тис. оп/с. ЕОМ &quot;Київ&quot; вперше в нашій країні використовувалася для дистанційного керування технологічними процесами. У той же час у Мінську під керівництвом Г.П.Лопато і В.В.Пржиялковского почалися роботи зі створення першої машини відомого надалі сімейства &quot;Мінськ&quot;-1. Вона випускалася мінським заводом обчислювальних машин у різних модифікаціях: &quot;Мінськ-1&quot;, &quot;Мінськ-11&quot;, &quot;Мінськ-12&quot;, &quot;Мінськ-14&quot;. Машина широко використовувалася в обчислювальних центрах нашої країни. Середня продуктивність машини складала 2-3 тис. оп/с.[1]<br /> ЕОМ третього покоління <br /> <br /> До середини 60-х м.м. були створені більш компактні зовнішні пристрої для комп'ютера, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всего 20 тис.$ (компьтеры в 40-50-х м.м. коштували мільйони $). Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кременя транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані з'єднання стали називатися інтегральними чи схемами чипами. Таким чином, елементна база ЕОМ третього покоління - мікроелектроніка, а також застосування інтегральних мікросхем (ІС). Інтегральна мікросхема - Функціонально закінчений блок, еквівалентний по можливостях досить складній транзисторній схемі. Важливим параметром, що визначає рівень складності ІС, є ступінь інтеграції К=log N, де N - загальна кількість компонентів (транзисторів, діодів, резисторів), розташованих на кристалі мікросхеми і неразборно з'єднаних між собою. По величині К цифрові мікросхеми підрозділяють на: 1.Малі ІС (К  1) 2.Середні ІС (К  2) - СІС 3.Великі ИС (К  3) - ВІС 4.Надвеликі (К&gt;3) - НВІС Збільшилася швидкодія й оперативна пам'ять, зменшилася споживана потужність, маса, займана площа. Конструкція складається з типових модулів, що забезпечують високу щільність компонування елементів. Існували ЕОМ єдиної системи - ЄС ЕОМ (ЄС-1010, ЄС-1022, ЄС-1035, ЄС-1045, ЄС-1055, ЄС-1061 і т.д.) і малі обчислювальні машини міжнародної системи - СМ ЕОМ (СМ-4, СМ-1420, СМ-1300, СМ-1800, ТС СМ, СМ-1600, ДВК-2, &quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, СМ-2М, &quot;Електроніка-60&quot; і ін.) На базі СМ ЕОМ створені також засоби комплексування (об'єднання) ЄС і СМ ЕОМ - вимірювально-обчислювальні комплекси (ИВК) для автоматизації наукових досліджень, технологічних і інших процесів і установок, автоматизації робочих місць (АРМ технолога, конструктора, проектувальника). Машини ЄС-1010, ЄС-1022 були малими моделями ЄС ЕОМ, всі інші відносять до великим, універсальним ЕОМ; зі зростанням номера моделі, як правило, росте потужність машини, і поліпшуються техніко-економічні показники (ЄС-1010 - 1 млн. оп/c, ЄС-1022 - 1.3 млн. оп/c). Всі ЕОМ третього покоління крім елементної бази істотно відрізняються від ЕОМ попередніх поколінь і інших характеристик. Насамперед ЕОМ третього покоління оперують з літерно-цифровою інформацією, визначеної відповідними кодовими таблицями. Одиницею адресації пам'яті є байт, у якому може зберігається 8-розрядний двоичный код, що представляє собою один алфавітний символ, цифру, знак. Обсяг оперативної пам'яті в ЕОМ третього покоління звичайно вказують у байтах (для ЄС-1022 обсяг оперативної пам'яті 256-512Кбайт; для ЄС-1035 - 512Кбайт; для ЄС-1045 - 4096 Кбайт; для ЄС-1061 - 8192Кбайт). Ці машини могли обновременно виконувати кілька програм. З'являється можливість роботи в режимі поділу часу й у режимі діалогу, з'являються локальні мережі. У 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на ІС, а в 1970 р. фірма Intel початку продавати ІС пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі ІС збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що і забезпечувало постійне зменшення вартості і підвищення швидкодії комп'ютерів.[1]<br /> ЕОМ четвертого покоління <br /> <br /> Основа ЕОМ четвертого покоління - ВІС (великі інтегральні мікросхеми). У ВІС на одному напівпровідниковому кристалі (кремнієвій пластині) розміщаються до 103 схем, еквівалентних по своїх можливостях звичайним ІС. Високий ступінь інтеграції (К  3) БІС сприяє подальшому збільшенню щільності компонування електронної апаратури, підвищенню її надійності, збільшенню швидкодії і зниження вартості. Швидкодія у великих ЕОМ - кілька десятків мільйонів операцій у секунду. Обсяг оперативної пам'яті - до 16Мб Високий ступінь інтеграції, досягнутий у ВІС, забезпечив можливість створення нового класу ЕОМ - мікроеом. З 1982 р. (коли був створений перший мікропроцесор) було створено 4 покоління мікроеом на основі процесорів ДО536, ДО550, ДО588, ДО589 (&quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, (ДВК-2) &quot;Електроніка-60&quot;, &quot;Іскра-226&quot; і ін.). Обчислювальні машини створювалися спочатку для забезпечення і прискорення саме обчислень. Однак поступово ставало усе більш ясно, що на ЕОМ можна обробляти текстову, графічну, звукову й іншу інформацію.[4]<br /> <br /> ЕОМ п'ятого покоління <br /> <br /> Основа й елементна база ЕОМ п'ятого покоління - НВІС (надвеликі інтегральні мікросхеми) і оптико-електронні елементи. Для оптичних машин носіями енергії служать не електрони, а фотони, що значно підвищує швидкість передачі сигналів, тому швидкодія цих машин - сотні мільйонів операцій у секунду. Для перетворення і передачі оптичних сигналів застосовують лазери, проміневі діоди і різні фотоприймачі. Подальший розвиток одержав процес, що почався в третім поколінні, - зрощування машин і обчислювальних центрів із системами зв'язку, утворення мереж ЕОМ. [1,4]<br /> Поява і розвиток мікропроцесора і персональних комп'ютерів <br /> У 1970 р. був зроблений перший важливий крок на шляху до персонального комп'ютера - Маршиан Эдвард Хофф із фірми Intel сконструював ІС, аналогічну за своїми функціями центральному процесору великого комп'ютера. Так з'явився перший мікропроцесор Intel-4004, що був випущений у продаж у 1971 р. Це був дійсний прорив, тому що мікропроцесор Intel-4004 розміром менш 3-х див був производительней гігантської машини ENIAC. Правда, можливості Intel-4004 були куди скромніше, ніж у центрального процесора великих комп'ютерів того часу - він працював набагато повільніше і міг обробляти одночасно тільки 4 біти інформації (на великих 16 чи 32 біта), але і коштував він у десятки тисяч разів дешевше. Але ріст продуктивності мікропроцесорів не змусив себе чекати. У 1973 р. фірма Intel випустила 8-бітовий процесор Intel-8008, а в 1974 р. - його удосконалену версію Intel-8080, що до кінця 70-х м.м. стала стандартом комп'ютерної індустрії. Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад, у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про створення на основі мікропроцесора Intel-8080 персонального комп'ютера, тобто пристрія, що виконує тієї ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуваний персональний комп'ютер Альтаир-8800 на основі мікропроцесора Intel-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500$. І хоча можливості його були дуже обмежені (оперативна пам'ять 256 байт, клавіатура і монітор були відсутні), його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом: у перші ж місяці було продано кілька тисяч комплектів машин. Наприкінці 1975 р. Підлога Аллен і Білл Гейтс (майбутні засновники Microsoft) створили для комп'ютера &quot;Альтаір&quot; інтерпретатор мови Basic, що дозволило пльзователям достаиочно просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяло популярності персональних комп'ютерів. Успіх Альтаир-8800 змусив багато фірм зайнятися виробництвом ПК. Вони стали продаватися вже в повній комплектації (із клавіатурою, монітором). Росту обсягу продажів дуже сприяли многочисленныеполезные програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися і комерційно распространяемыепрограммы, наприклад, програма для редагування текстів WordStar (1978) і табличний процесор VisiCalc (1979). Ці й інші програми зробили покупку ПК дуже вигідними для бізнесу: з їх допомогою стало можливо виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і т.д. Використання великих комп'ютерів дляэтих цілей було занадто дорогим. Наприкінці 70-х м.м. поширення ПК привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери і мини-эвм. Це стурбувало фірму IBM (International Business Machines Corporation) - провідної компанії по виробництву великих комп'ютерів. И в 1981 р. новий комп'ютер IBM PC був офіційно представлений публіці і придбав широку популярність (16-розрядний мікропроцесор Intel-8088, 1Мб пам'яті). Через 1-2 року IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітових комп'ютерів.<br /> <br /> '''Покоління комп'ютерів'''<br /> ''<br /> Перше поко­ління комп'ютерів''<br /> <br /> Такі комп'ютери, як ЕНІАК, ЕДСАК, ШЕОМ та ЮНІВАК, являли собою. лише перші моделі ЕОМ. Упродовж десятиріччя після створення ЮНІВАКа було виготовлено та введено в експлуатацію в США близько 5000 комп'ютерів.<br /> Гігантські машини на електронних лампах 50-х років склали перше поко­ління комп'ютерів.<br /> <br /> ''Друге покоління комп'ютерів''<br /> <br /> Друге покоління комп'ютерів з'явилося на початку 60-х років, коли на зміну електронним лампам прийшли транзистори. Винайдені 1948 р. транзистори, як виявилось, були спроможні виконувати всі ті функції, які до цього часу виконували електронні лампи. Але при цьому вони були значно менші за розмірами та споживали набагато менше електроенергії. До того ж транзистори дешевші, випромінюють менше тепла та більш надійні, ніж електронні лампи. І все ж таки найдивовижнішою властивістю транзистора є те, що він один здатен виконувати функції 40 електронних ламп та ще й з більшою швидкістю, ніж вони. В результаті швидкодія машин другого покоління ви­росла приблизно в 10 разів порівняно з машинами першого покоління, обсяг їх пам'яті також збільшився. Водночас із процесом заміни електронних ламп транзисторами вдосконалювалися методи зберігання інформації. Магнітну стрічку, що вперше було використано в ЕОМ ЮНІВАК, почали використовувати як для введення, так і для виведення інформації. А в середині 60-х років набуло поширення зберігання інформації на дисках.<br /> <br /> ''Третє покоління комп'ютерів''<br /> <br /> Поява інтегрованих схем започаткувала новий етап розвитку обчислювальної техніки — народження машин третього покоління. Інтегрована схема, яку також називають кристалом, являє собою мініатюрну електронну схему, витравлену на поверхні кремнієвого кристала площею приблизно 10 мм2. Перші інтегровані схеми (ІС) з'явилися 1964 року.<br /> Поява інтегрованих схем означала справжню революцію в обчислювальній техніці. Одна така схема здатна замінити тисячі транзисторів, кожний 3 яких у свою чергу уже замінив 40 електронних ламп. Інакше кажучи, один крихітний, але складний кристал має такі ж самі обчислювальні можливості, як і 30-тонний ЕНІАК!<br /> <br /> ''Четверте покоління комп'ютерів''<br /> <br /> Четверте покоління — ЕОМ на великих інтегрованих схемах.<br /> Розвиток мікроелектроніки дав змогу розміщати на одному кристалі тисячі інтегрованих схем. Так, 1980 р. центральний процесор невеликої ЕОМ вдалося розташувати на кристалі площею 1,6 см2. Почалася епоха мікрокомп'ютерів. Швидкодія сучасної ЕОМ в десятки разів перевищує швидкодію ЕОМ третього покоління на інтегральних схемах, в 100 разів — швидкодію ЕОМ другого покоління на транзисторах та в 10 000 разів швидкодію ЕОМ першого покоління на електронних лампах.<br /> Швидкодія ЕОМ третього покоління збільшилася приблизно в 100 разів порівняно з машинами другого покоління, а розміри набагато змен­шилися.<br /> <br /> ''П’яте покоління комп'ютерів''<br /> <br /> Нині створюються та розвиваються ЕОМ п'ятого покоління — ЕОМ на надвеликих інтегрованих схемах. Ці ЕОМ використовують нові рішення у архітектурі комп'ютерної системи та принципи штучного інтелекту.<br /> <br /> '''Деякі країни вже розпочали створення'''<br /> '''Квантового компютера :'''<br /> https://www.youtube.com/watch?v=lRQyyxyTDY8<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> До найважливіших технічним характеристикам персонального комп'ютера відносяться:<br /> 1. Розрядність - найважливіша характеристика комп'ютера, вимірюється в бітах; вона показує - скільки двійкових розрядів (бітів) інформації обробляється (або передається) за один такт роботи мікропроцесора, а також - скільки двійкових розрядів може бути використано для адресації оперативної пам'яті; комп'ютери можуть бути відповідно 8-у, 16 -, 32 - і 64-розрядними;<br /> 2. Тактова частота - скільки елементарних операцій (тактів) виконує мікропроцесор в одну секунду;<br /> 3. Ємність оперативної пам'яті, вимірюється в Мбайтах і поставляється у вигляді модулів, що мають 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256 і більше Мбайт (розробляються модулі ємністю 1Гбайт);<br /> 4. ємність зовнішньої дискової пам'яті, вимірюється в Мбайтах, Гбайт і Тбайт;<br /> 5. Тип дисплея і відео карти, які забезпечують виведення графічної інформації в режимах:<br /> - VGA - 650 X 480 пікселів,<br /> - SVGA - 800 X 600, 1024 X 768, 1240 X 1024 і більше пікселів;<br /> 6. Кількість квітів - монохромні (чорно-білі) і кольорові, що забезпечують 16, 256, 16 млн. і більше кольорів;<br /> Піксель - це неподільна точка на екрані, яка змінює яскравість і колір (якщо дисплей кольоровий). Чим більше пікселів, тим вища якість зображення на екрані дисплея.<br /> Продуктивність комп'ютера, яка вимірюється, в першому наближенні, в тисячах операцій / сек, мільйонах операцій / сек і мільярдах операцій / сек, залежить від використовуваного в комп'ютері мікропроцесора та інших вузлів її визначальних - вінчестера, оперативної пам'яті, об'єму відеопам'яті і т.д. Продуктивність цих вузлів визначається швидкодією, величина якого обернено пропорційна продуктивності і вимірюється в милі-, мікро-і наносекундах, мають розмірність відповідно 1 / 1000, 1 / 1000000 і 1 / 1000000000 сек.<br /> Швидкодія - це час відгуку, що припадає на одну операцію. Для вінчестерів воно становить 8-16 і більше мілісекунд, для оперативної пам'яті - 8-70 наносекунд.<br /> Продуктивність комп'ютера, таким чином, визначається інтегрованим показником, що включає всі зазначені вище показники складових вузлів, і вимірюється також в одиницях MIPS. Вимоги до методики її визначення обумовлені низкою міжнародних стандартів, які використовуються для тестування на стандартних завданнях, що включають роботу з графікою, відео, комп'ютерними іграми.<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> [[Файл:1280px-Bali Mts Agung and Batur.jpg|міні]]Тривимірна карта ділянки земної поверхні, побудована за допомогою комп'ютерної програми:<br /> <br /> <br /> <br /> Застосування комп'ютерів<br /> Перші комп'ютери створювалися виключно для обчислень (що відображено в назвах «комп'ютер» і «ЕОМ»). Навіть найпримітивніші комп'ютери в цій галузі у багато разів перевершують людей (якщо не брати до уваги можливості деяких унікальних «людей-лічильників»). Не випадково першою високорівневою мовою програмування був Фортран, призначений виключно для виконання математичних розрахунків.<br /> <br /> Іншою сферою застосування комп'ютерів стали бази даних. Перш за все вони були потрібні урядам і банкам, які вимагають вже складніших комп'ютерів з розвиненими системами введення-виведення та зберігання інформації. Для цих цілей був розроблено мову Кобол. Пізніше з'явилися СКБД зі своїми власними мовами програмування.<br /> <br /> Третім застосуванням було управління всілякими пристроями. Тут розвиток йшов від вузькоспеціалізованих пристроїв (часто аналогових) до поступового впровадження стандартних комп'ютерних систем, на яких запускаються керуючі програми. Крім того, все більша частина техніки починає включати в себе керуючий комп'ютер.<br /> <br /> Комп'ютери розвинулися настільки, що стали головним інформаційним інструментом як в офісі, так і вдома. Тепер майже будь-яка робота з інформацією найчастіше здійснюється через комп'ютер — набір тексту чи перегляд фільмів. Це відноситься як до зберігання інформації, так і до її пересилання каналами зв'язку. Основне застосування сучасних домашніх комп'ютерів — навігація в Інтернеті та ігри.<br /> <br /> Сучасні суперкомп'ютери використовуються для комп'ютерного моделювання складних фізичних, біологічних, метеорологічних й інших процесів та вирішення прикладних завдань, таких як, моделювання ядерних реакцій або кліматичних змін. Деякі проекти проводяться за допомогою розподілених обчислень, коли велика кількість відносно слабких комп'ютерів одночасно працює над невеликими частинами загальної задачі, формуючи таким чином дуже потужну комп'ютерну систему.<br /> <br /> Найскладнішою і наймалорозвиненішою цариною застосування комп'ютерів є штучний інтелект — застосування комп'ютерів для вирішення таких завдань, де немає чітко визначеного більш-менш простого алгоритму. Приклади таких завдань — ігри, машинний переклад тексту, експертні системи.<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:Motherboard.png|міні]]]<br /> [[Файл:BIOS.png|міні]]<br /> [[Файл:Processor-1.png|міні]]<br /> [[Файл:Cooler.png|міні]]<br /> [[Файл:RAM.png|міні]]<br /> [[Файл:Videocard.png|міні]]<br /> [[Файл:Power supply.png|міні]]<br /> <br /> 1. Материнська (системна) плата (Материнка; Мама).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 2. Чіп BIOS (інтегрований в материнську плату).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 3. Процесор + кулер (для охолодження).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 4. Оперативно-запам'ятовуючий пристрій (ОЗП, Оперативна пам'ять, Пам'ять).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 5. Відеокарта (може бути інтегрована в сис. плату або процесор (зазвичай такі плати використовують в ноутбуках)).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 6. Блок живлення (БЖ).<br /> <br /> <br /> Призначення складових комп'ютера<br /> <br /> Материнська плата використовується для з’єднання усіх елементів в єдину мережу.<br /> <br /> ОЗП — так звана пам'ять з відкритим доступом. Вона використовується для збереження даних програм (машинного коду) під час роботи комп'ютера.<br /> <br /> Процесор — це пристрій, який обробляє інформацію (мозок комп'ютера).<br /> <br /> Відеокарта відповідає за опрацювання і вивід на монітор графічної інформації.<br /> <br /> Мережева плата для з’єднання комп'ютерів між собою (доступу в інтернет).<br /> <br /> Звукова карта обробляє і виводить звук на пристрої відтворення (динаміки).<br /> <br /> Твердий диск використовується для збереження інформації.<br /> <br /> Монітор відображає інформацію та інтерфейс ОС (операційної системи).<br /> <br /> Клавіатура — пристрій вводу інформації.<br /> <br /> Миша — для зручності використання ОС. Всі сучасні ОС підтримують емуляцію миші.<br /> <br /> Динаміки — пристрої для відтворення звуку.<br /> <br /> Принтер — пристрій за допомогою якого можна вивести інформацію на зовнішній носій (аркуш паперу).<br /> <br /> Сканер — пристрій для зчитування з зовнішнього носія (аркуша паперу, сторінки з книги тощо).<br /> <br /> ДБЖ — пристрій, який зберігає енергію (акумулятор).<br /> <br /> Блок живлення — пристрій , що забезпечує постачання енергії.<br /> <br /> І найбільш цікавим є чіп BIOS (абревіатура від Basic-Input-Output-System) — Базова-Система-Вводу-Виводу. Завдання цього чіпу (а точніше програми яка знаходиться в ньому) — при завантаженні комп’ютера знайти всі пристрої які під’єднані до сис. плати, знайти на твердому диску завантажувач ОС і передати йому інформацію про ці пристрої.<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]<br /> http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0<br /> http://programming.in.ua/other-files/hardware/294-structure-and-woring-process-of-computers.html<br /> https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера. — ОЛМА Медиа Групп, ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006. — С. 896.<br /> <br /> Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика і комп’ютерна техніка. — Київ : Вища освіта, 2006. — С. 359.<br /> <br /> Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. — Київ : Каравела, 2011. — С. 592.</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0 2017-05-31T17:11:14Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Slide 16.jpg|міні]]<br /> <br /> <br /> Персональний комп’ютер (ПК) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.<br /> <br /> Якість комп’ютера характеризується багатьма показниками. Це - набір інструкцій (команд), які комп’ютер здатен розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення, які можна приєднати до нього одночасно; споживання електроенергії та ін. Головним показником є швидкодія – кількість операцій, яку ЦП здатний виконати за одиницю часу.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:Z3 Deutsches Museum.JPG|міні]]<br /> <br /> Історія появи комп'ютерів<br /> 1941 рік — Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що мала всі властивості <br /> сучасного комп'ютера.<br /> 1942 рік — в Університеті штату Айова (англ. Iowa State University) Джон Атанасов<br /> (англ. John Atanasoff)<br /> та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше — розробили та почали монтувати)<br /> першу в США електронну цифрову обчислювальну машину <br /> (англ. Atanasoff-Berry Computer — ABC (обчислювальна машина)). Хоча ця машина так і не була завершена<br /> (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Моклі, <br /> який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.<br /> На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I,<br /> призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.<br /> В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». <br /> Машина працювала над розшифровкою секретних кодів нацистської Німеччини.<br /> В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидку обчислювальну машину Z4.<br /> 1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.<br /> В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ — МЕСМ.<br /> <br /> ЕОМ першого покоління <br /> <br /> У 40-х м.м. XX в. відразу кілька груп дослідників повторили спробу Бэббиджа на основі техніки ХХ в. - електоромеханічних реле. Деякі з цих дослідників нічого не чули про роботи Бэббиджа і перевідкрили його ідеї заново. Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, що у 1941 році побудував невелику машину на основі декількох електромеханічних реле. Але через війну роботи Цузе не були опубліковані. А в США в 1943 році на одному з підприємств фірми IBM американець Говард йкен створив більш могутню машину подназванием &quot;Марко-1&quot;. Вона вже дозволяла проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж за допомогою арифмометра і реально використовувалася для військових розрахунків. Однак ці машини були ненадійними. Тому, починаючи з 1943 року в США, група фахівців під керівництвом Джона Мочли і Преспера Экерта початку конструювати комп'ютер ENIAC на основі електронних ламп. Створений комп'ютер працював у тисячу разів швидше, ніж &quot;Марко-1&quot;. Однак виявилося, що велику частину часу цей комп'ютер простоював - адже для завдання методів розрахунків (програм) у цьому комп'ютері приходилося протягом декількох чи годин навіть днів приєднувати потрібним образом проводу. А сам розрахунок міг зайняти після цього кілька хвилин. [3] Проекти і реалізація машин Марко - 1 , EDSAC і EDVAC в Англії і США, МЭСМ у СРСР заклали основу для розгортання робіт зі створення ЕОМ вакуумноламповой технології - серійних ЕОМ першого покоління. Розробка першої електронної серійної машини UNIVAC (Universal Automatic Computer) почата приблизно в 1947 р. Еккертом і Мочлі, що заснували в грудні того ж року фірму ECKERT-MAUCHLI. Перший зразок машини (UNIVAC-1) був побудований для бюро перепису США і пущений в експлуатацію навесні 1951 р. Синхронна, послідовного дії обчислювальна машина UNIVAC-1 створена на базі ЕОМ ENIAC і EDVAC. Працювала вона з тактовою частотою 2,25 Мгц і містила близько 5000 електронних ламп. Внутрішній запам'ятовуючий пристрій, ємкістю 1000 12 -розрядних десяткових чисел було виконано на 100 ртутних лініях затримки. Незабаром після введення в експлуатацію машини UNVIAC-1 її розроблювачі висунули ідею автоматичного програмування. Вона зводилася до того, щоб машина сама могла підготовляти таку послідовність команд, що потрібна для рішення даної задачі. П'ятидесяті роки - роки розквіту комп'ютерної техніки, роки значних досягнень і нововведень, як в архітектурному, так і в науково - технічному відношенні. Відмінні риси в архітектурі сучасної ЕОМ у порівнянні з неймановской архітектурою вперше з'явилися в ЕОМ першого покоління. Сильним стримуючим фактором у роботі конструкторів ЕОМ початку 50-х р.р. була відсутність швидкодіючої пам'яті. За словами одного з піонерів обчислювальної техніки - Д. Еккерта, &quot;архітектура машини визначається пам'яттю&quot;. Дослідники зосередили свої зусилля на запам'ятовуючих властивостях ферритовых кілець, нанизаних на дротові матриці. У 1951 р. у 22 - м томі &quot;Journal of Applid Phisics&quot; Дж. Форрестер опублікував статті про застосування магнітних сердечників для збереження цифрової інформації. У машині &quot;Whirlwind-1&quot; уперше була застосована пам'ять на магніт. Вона являла собою 2 куби з 32 32 17 сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоичных чисел з одним розрядом контролю на парність. У розробку електронних комп'ютерів уключилася фірма IBM. У 1952 р. вона випустила свій перший промисловий електронний комп'ютер IBM 701, що являв собою синхронну ЕОМ рівнобіжної дії, що містить 4000 електронних ламп і 12000 германиевых діодів. Удосконалений варіант машини IBM 704 відрізнялася високою швидкістю роботи, у ній використовувалися індексні регістри і дані представлялися у формі з плваючою крапкою. Після ЕОМ IBM 704 була випущена машина IBM 709, що в архітектурному плані наближалася до машин другого і третього поколінь. У цій машині вперше була застосована непряма адресація і вперше з'явилися канали введення-висновку. У 1956 р. фірмою IBM були розроблені магнітні голівки, що плавають, на повітряній подушці. Винахід їх дозволило створити новий тип пам'яті - дискові ЗУ, значимість яких була повною мірою оцінена в наступні десятиліття розвитку обчислювальної техніки. Перші ЗУ на дисках з'явилися в машинах IBM 305 і RAMAC. Остання мала пакет, що складався з 50 металевих дисків з магнітним покриттям, що оберталися зі швидкістю 12000 про/хв. На поверхні диска розміщалося 100 доріжок для запису даних, по 10000 знаків кожна. Слідом за першим серійним комп'ютером UNIVAC-1 фірма Remington-Rand у 1952 р. випустила ЕОМ UNIVAC-1103, що працювала в 50 разів швидше. Пізніше в комп'ютері UNIVAC-1103 уперше були застосовані програмні переривання. Співробітники фірми Remington-Rand використовували алгебраїчну форму запису алгоритмів за назвою &quot;Short Cocle&quot; (перший інтерпретатор, створений у 1949 р. Джоном Мочлі). Крім того, необхідно відзначити офіцера ВМФ США і керівника групи програмістів, у той час капітана (надалі єдина жінка у ВМФ - адмірал) Грейс Хопер, що розробила першу програму - компілятор ПРО. (До речі, термін &quot;компілятор&quot; уперше ввела Г. Хопер у 1951 р.). Ця програма, що компілює, робила трансляцію на машинну мову всієї програми, записаної в зручній для обробки алгебраїчній формі. Щоб спростити й пошвидшити процес завдання програм, Мочлі і Екерт стали конструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. У 1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, що підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана многим вченим і одержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно і просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютера. І дотепер переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, що він запропонував.<br /> Перший комп'ютер, у якому втілені принципи фон Неймана, був побудований у 1949 р. англійським ученим Морісом Уилксом.<br /> Свою ідею мікропрограмування М.Уилкс реалізував у 1957 р. при створенні машини EDSAC-2. М. Уилкс разом з Д. Уиллером і С. Гиллом у 1951 р. написали перший підручник по програмуванню &quot;Складання програм для електронних рахункових машин&quot; (російський переклад- 1953 р.). У 1951 р. фірмою Ferranti початий серійний випуск машини &quot;Марко-1&quot;. А через 5 років фірма Ferranti випустила ЕОМ &quot;Pegasus&quot;, у якій уперше знайшла втілення концепція регістрів загального призначення (РЗП). З появою РЗП усунуте розходження між індексними регістрами й акумуляторами, і в розпорядженні програміста виявився не один, а кілька регістрів-акумуляторів. [3] У нашій країні в 1948 р. проблеми розвитку обчислювальної техніки стають загальнодержавною задачею. Розгорнулися роботи зі створення серійних ЕОМ першого покоління. Основним активним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. Машини вітчизняного виробництва: ВЕРМ-1 (Велика Електронно-Рахункова Машина), ВЕРМ-2, &quot;Стріла&quot;, &quot;Урал-1&quot;, &quot;Урал-2&quot;, &quot;Урал-4&quot;, М-1, М-3, М-20. Ці машини дуже громіздкі, споживають велику кількість енергії, мають невисоку надійність і слабке програмне забезпечення. Швидкодія цих машин не перевищувало 10 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 4Кб машинних слів. Але зате уже вони продемонстрували широкі можливості вычилительных робіт в області комічних досліджень, ядерної фізики і т.д. У 1950 р. в Інституті точної механіки й обчислювальної техніки (ИТМ і ОТ) організований відділ цифрових ЕОМ для розробки і створення великий ЕОМ. У 1951 р. тут була спроектована машина ВЕРМ (Велика Електронна Рахункова Машина), а в 1952 р. почалася її досвідчена експлуатація. З цього часу і почався дуже енергійний розвиток обчислювальної техніки. Лампові машини не відрізнялися високою надійністю - щодня перегоряло 20-30 ламп (з декількох десятків тисяч). Крім того, вони споживали багато енергії і займали площу приблизно з баскетбольну площадку. У проекті спочатку передбачалося застосувати пам'ять на трубках Вільямса, але до 1955 р. як елементи пам'яті в ній використовувалися ртутні лінії затримки. По тим часам ВЕРМ була дуже продуктивною машиною - 800 оп/с. Вона мала трехадресную систему команд, а для спрощення програмування широко застосовувався метод стандартних програм, що надалі поклав початок модульному програмуванню, пакетам прикладних програм. Серійно машина стала випускатися в 1956 р. за назвою ВЕРМ-2. У цей же період у КБ, керованому М.А.Лесечко, почалося проектування інший ЕОМ, що одержало назву &quot;Стріла&quot;. Освоювати серійне виробництво цієї машини було доручено московському заводу САМ. Головним конструктором став Ю. А.Базилевский, а одним з його помічників - Б.И.Рамеєв, надалі конструктор серії &quot;Урал&quot;. Проблеми серійного виробництва визначили деякі особливості &quot;Стріли&quot;: невисоке в порівнянні з ВЕРМ швидкодія, просторий монтаж і т.д. У машині як зовнішню пам'ять застосовувалися 45-дорожечные магнітні стрічки, а оперативна пам'ять - на трубках Вільямса. &quot;Стріла&quot; мала велику розрядність і зручну систему команд. Перша ЕОМ &quot;Стріла&quot; була встановлена у відділенні прикладної математики Математичного інституту АН (МІАН), а наприкінці 1953 р. почалося серійне її виробництво. У лабораторії электросхем енергетичного інституту під керівництвом И.С.Брука в 1951 р. побудували макет невеликий ЕОМ першого покоління за назвою М-1. У наступному році тут була створена обчислювальна машина М-2, що поклала початок створенню економічних машин середнього класу. Одним з ведучих розроблювачів даної машини був М.А.Карцев, внесший згодом великий внесок у розвиток вітчизняної обчислювальної техніки. У машині М-2 використовувалися 1879 ламп, менше, ніж у &quot;Стрілі&quot;, а середня продуктивність складала 2000 оп/с. Були задіяні 3 типи пам'яті: електростатична на 34-х трубках Вільямса, на магнітному барабані і на магнітній стрічці з використанням звичайного для того часу магнітофона МАГ-8. У 1955-1956 р.м. колектив лабораторії випустив малу ЕОМ М-3 зі швидкодією 30 оп/з і оперативною пам'яттю на магнітному барабані. Особливість М-3 полягала в тім, що для центрального пристрою керування був використаний асинхронний принцип роботи. Необхідно відзначити, що в 1956 р. колектив И. С. Брука виділився зі складу енергетичного інституту й утворив Лабораторію керуючих машин і систем, що стала згодом Інститутом електронних керуючих машин (ІНЕКМ).[1]<br /> ЕОМ другого покоління <br /> <br /> З'явилися наприкінці 50-х років. Елементна база цих машин - напівпровідникові діоди і транзистори, що дозволило збільшити швидкодію і надійність ЕОМ, а також ємність оперативної пам'яті. Зменшилися габарити, маса і споживана потужність. У них широко використовувався друкований монтаж, при якому необхідні електричні з'єднання створювалися методом утравлювання мідної фольги, наклееной на ізоляційний матеріал. Конструктивно технологічна й елементна база дозволили створити більш складні ЕОМ. Розширилося середовище застосування: не тільки для наукових, але і для інженерних розрахунків, а також для рішення економічних задач і керування производстенными процесами. До машин вітчизняного виробництва відносять: ВЕРМ-3. ВЕРМ-4, ВЕРМ-6, &quot;Урал-14&quot;, &quot;Урал-16&quot;, &quot;Мінськ-22&quot;, &quot;Мінськ-32&quot;, М-220, М-222, &quot;Наири&quot;, &quot;Світ&quot;, &quot;Раздон&quot;. Швидкодія не перевищувала 20-30 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 32Кб машинних слів. Ислючение складає ВЕРМ-6: 100 тис. оп/з, ємність оперативної пам'яті - 128Кб. Розробка малої обчислювальної машини за назвою &quot;Урал&quot; була закінчена в 1954 р. колективом співробітників під керівництвом Рамеева.. Ця машина стала родоначальником цілого сімейства &quot;Уралов&quot;, остання серія яких (&quot;Урал -16&quot;), була випущена в 1967 р. Простота машини, удала конструкція, невисока вартість обумовили її широке застосування. У 1955 р. був створений Обчислювальний центр Академії наук, призначений для ведення наукової праці в області машинної математики і для надання відкритого обчислювального обслуговування іншим організаціям Академії. В другій половині 50 - х м.м. у нашій країні було випущено ще 8 типів машин за вакуумно-ламповой технологією. З них найбільш удалої була ЕОМ М-20, створена під керівництвом С. А. Лебедєва, що у 1954 р. очолив ИТМ і ВТ. Машина відрізнялася високою продуктивністю (20 тис. оп/с), що було досягнуто використанням зробленої елементної бази і відповідної функціонально-структурної організації. Як відзначають А.И.Єршов і М.Р.Шур-Бура, &quot;ця солідна основа покладала велику відповідальність на розроблювачів, оскільки машина, а більш точно її архітектурі, стояло втілитися в декількох великих серіях (М-20, ВЕРМ-3М, ВЕРМ-4, М-220, М-222)&quot;. Серійний випуск ЕОМ М-20 був початий у 1959 р. У 1958 р. під керівництвом В.М.Глушкова (1923-1982) в Інституті кібернетики АН України була створена обчислювальна машина &quot;Київ&quot;, що мав продуктивність 6-10 тис. оп/с. ЕОМ &quot;Київ&quot; вперше в нашій країні використовувалася для дистанційного керування технологічними процесами. У той же час у Мінську під керівництвом Г.П.Лопато і В.В.Пржиялковского почалися роботи зі створення першої машини відомого надалі сімейства &quot;Мінськ&quot;-1. Вона випускалася мінським заводом обчислювальних машин у різних модифікаціях: &quot;Мінськ-1&quot;, &quot;Мінськ-11&quot;, &quot;Мінськ-12&quot;, &quot;Мінськ-14&quot;. Машина широко використовувалася в обчислювальних центрах нашої країни. Середня продуктивність машини складала 2-3 тис. оп/с.[1]<br /> ЕОМ третього покоління <br /> <br /> До середини 60-х м.м. були створені більш компактні зовнішні пристрої для комп'ютера, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всего 20 тис.$ (компьтеры в 40-50-х м.м. коштували мільйони $). Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кременя транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані з'єднання стали називатися інтегральними чи схемами чипами. Таким чином, елементна база ЕОМ третього покоління - мікроелектроніка, а також застосування інтегральних мікросхем (ІС). Інтегральна мікросхема - Функціонально закінчений блок, еквівалентний по можливостях досить складній транзисторній схемі. Важливим параметром, що визначає рівень складності ІС, є ступінь інтеграції К=log N, де N - загальна кількість компонентів (транзисторів, діодів, резисторів), розташованих на кристалі мікросхеми і неразборно з'єднаних між собою. По величині К цифрові мікросхеми підрозділяють на: 1.Малі ІС (К  1) 2.Середні ІС (К  2) - СІС 3.Великі ИС (К  3) - ВІС 4.Надвеликі (К&gt;3) - НВІС Збільшилася швидкодія й оперативна пам'ять, зменшилася споживана потужність, маса, займана площа. Конструкція складається з типових модулів, що забезпечують високу щільність компонування елементів. Існували ЕОМ єдиної системи - ЄС ЕОМ (ЄС-1010, ЄС-1022, ЄС-1035, ЄС-1045, ЄС-1055, ЄС-1061 і т.д.) і малі обчислювальні машини міжнародної системи - СМ ЕОМ (СМ-4, СМ-1420, СМ-1300, СМ-1800, ТС СМ, СМ-1600, ДВК-2, &quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, СМ-2М, &quot;Електроніка-60&quot; і ін.) На базі СМ ЕОМ створені також засоби комплексування (об'єднання) ЄС і СМ ЕОМ - вимірювально-обчислювальні комплекси (ИВК) для автоматизації наукових досліджень, технологічних і інших процесів і установок, автоматизації робочих місць (АРМ технолога, конструктора, проектувальника). Машини ЄС-1010, ЄС-1022 були малими моделями ЄС ЕОМ, всі інші відносять до великим, універсальним ЕОМ; зі зростанням номера моделі, як правило, росте потужність машини, і поліпшуються техніко-економічні показники (ЄС-1010 - 1 млн. оп/c, ЄС-1022 - 1.3 млн. оп/c). Всі ЕОМ третього покоління крім елементної бази істотно відрізняються від ЕОМ попередніх поколінь і інших характеристик. Насамперед ЕОМ третього покоління оперують з літерно-цифровою інформацією, визначеної відповідними кодовими таблицями. Одиницею адресації пам'яті є байт, у якому може зберігається 8-розрядний двоичный код, що представляє собою один алфавітний символ, цифру, знак. Обсяг оперативної пам'яті в ЕОМ третього покоління звичайно вказують у байтах (для ЄС-1022 обсяг оперативної пам'яті 256-512Кбайт; для ЄС-1035 - 512Кбайт; для ЄС-1045 - 4096 Кбайт; для ЄС-1061 - 8192Кбайт). Ці машини могли обновременно виконувати кілька програм. З'являється можливість роботи в режимі поділу часу й у режимі діалогу, з'являються локальні мережі. У 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на ІС, а в 1970 р. фірма Intel початку продавати ІС пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі ІС збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що і забезпечувало постійне зменшення вартості і підвищення швидкодії комп'ютерів.[1]<br /> ЕОМ четвертого покоління <br /> <br /> Основа ЕОМ четвертого покоління - ВІС (великі інтегральні мікросхеми). У ВІС на одному напівпровідниковому кристалі (кремнієвій пластині) розміщаються до 103 схем, еквівалентних по своїх можливостях звичайним ІС. Високий ступінь інтеграції (К  3) БІС сприяє подальшому збільшенню щільності компонування електронної апаратури, підвищенню її надійності, збільшенню швидкодії і зниження вартості. Швидкодія у великих ЕОМ - кілька десятків мільйонів операцій у секунду. Обсяг оперативної пам'яті - до 16Мб Високий ступінь інтеграції, досягнутий у ВІС, забезпечив можливість створення нового класу ЕОМ - мікроеом. З 1982 р. (коли був створений перший мікропроцесор) було створено 4 покоління мікроеом на основі процесорів ДО536, ДО550, ДО588, ДО589 (&quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, (ДВК-2) &quot;Електроніка-60&quot;, &quot;Іскра-226&quot; і ін.). Обчислювальні машини створювалися спочатку для забезпечення і прискорення саме обчислень. Однак поступово ставало усе більш ясно, що на ЕОМ можна обробляти текстову, графічну, звукову й іншу інформацію.[4]<br /> <br /> ЕОМ п'ятого покоління <br /> <br /> Основа й елементна база ЕОМ п'ятого покоління - НВІС (надвеликі інтегральні мікросхеми) і оптико-електронні елементи. Для оптичних машин носіями енергії служать не електрони, а фотони, що значно підвищує швидкість передачі сигналів, тому швидкодія цих машин - сотні мільйонів операцій у секунду. Для перетворення і передачі оптичних сигналів застосовують лазери, проміневі діоди і різні фотоприймачі. Подальший розвиток одержав процес, що почався в третім поколінні, - зрощування машин і обчислювальних центрів із системами зв'язку, утворення мереж ЕОМ. [1,4]<br /> Поява і розвиток мікропроцесора і персональних комп'ютерів <br /> У 1970 р. був зроблений перший важливий крок на шляху до персонального комп'ютера - Маршиан Эдвард Хофф із фірми Intel сконструював ІС, аналогічну за своїми функціями центральному процесору великого комп'ютера. Так з'явився перший мікропроцесор Intel-4004, що був випущений у продаж у 1971 р. Це був дійсний прорив, тому що мікропроцесор Intel-4004 розміром менш 3-х див був производительней гігантської машини ENIAC. Правда, можливості Intel-4004 були куди скромніше, ніж у центрального процесора великих комп'ютерів того часу - він працював набагато повільніше і міг обробляти одночасно тільки 4 біти інформації (на великих 16 чи 32 біта), але і коштував він у десятки тисяч разів дешевше. Але ріст продуктивності мікропроцесорів не змусив себе чекати. У 1973 р. фірма Intel випустила 8-бітовий процесор Intel-8008, а в 1974 р. - його удосконалену версію Intel-8080, що до кінця 70-х м.м. стала стандартом комп'ютерної індустрії. Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад, у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про створення на основі мікропроцесора Intel-8080 персонального комп'ютера, тобто пристрія, що виконує тієї ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуваний персональний комп'ютер Альтаир-8800 на основі мікропроцесора Intel-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500$. І хоча можливості його були дуже обмежені (оперативна пам'ять 256 байт, клавіатура і монітор були відсутні), його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом: у перші ж місяці було продано кілька тисяч комплектів машин. Наприкінці 1975 р. Підлога Аллен і Білл Гейтс (майбутні засновники Microsoft) створили для комп'ютера &quot;Альтаір&quot; інтерпретатор мови Basic, що дозволило пльзователям достаиочно просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяло популярності персональних комп'ютерів. Успіх Альтаир-8800 змусив багато фірм зайнятися виробництвом ПК. Вони стали продаватися вже в повній комплектації (із клавіатурою, монітором). Росту обсягу продажів дуже сприяли многочисленныеполезные програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися і комерційно распространяемыепрограммы, наприклад, програма для редагування текстів WordStar (1978) і табличний процесор VisiCalc (1979). Ці й інші програми зробили покупку ПК дуже вигідними для бізнесу: з їх допомогою стало можливо виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і т.д. Використання великих комп'ютерів дляэтих цілей було занадто дорогим. Наприкінці 70-х м.м. поширення ПК привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери і мини-эвм. Це стурбувало фірму IBM (International Business Machines Corporation) - провідної компанії по виробництву великих комп'ютерів. И в 1981 р. новий комп'ютер IBM PC був офіційно представлений публіці і придбав широку популярність (16-розрядний мікропроцесор Intel-8088, 1Мб пам'яті). Через 1-2 року IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітових комп'ютерів.<br /> <br /> Покоління комп'ютерів<br /> Перше поко­ління комп'ютерів<br /> Image007.gif<br /> Такі комп'ютери, як ЕНІАК, ЕДСАК, ШЕОМ та ЮНІВАК, являли собою. лише перші моделі ЕОМ. Упродовж десятиріччя після створення ЮНІВАКа було виготовлено та введено в експлуатацію в США близько 5000 комп'ютерів.<br /> Гігантські машини на електронних лампах 50-х років склали перше поко­ління комп'ютерів.<br /> Друге покоління комп'ютерів<br /> Image009.jpg<br /> Друге покоління комп'ютерів з'явилося на початку 60-х років, коли на зміну електронним лампам прийшли транзистори. Винайдені 1948 р. транзистори, як виявилось, були спроможні виконувати всі ті функції, які до цього часу виконували електронні лампи. Але при цьому вони були значно менші за розмірами та споживали набагато менше електроенергії. До того ж транзистори дешевші, випромінюють менше тепла та більш надійні, ніж електронні лампи. І все ж таки найдивовижнішою властивістю транзистора є те, що він один здатен виконувати функції 40 електронних ламп та ще й з більшою швидкістю, ніж вони. В результаті швидкодія машин другого покоління ви­росла приблизно в 10 разів порівняно з машинами першого покоління, обсяг їх пам'яті також збільшився. Водночас із процесом заміни електронних ламп транзисторами вдосконалювалися методи зберігання інформації. Магнітну стрічку, що вперше було використано в ЕОМ ЮНІВАК, почали використовувати як для введення, так і для виведення інформації. А в середині 60-х років набуло поширення зберігання інформації на дисках.<br /> Третє покоління комп'ютерів<br /> Image012.jpg<br /> Поява інтегрованих схем започаткувала новий етап розвитку обчислювальної техніки — народження машин третього покоління. Інтегрована схема, яку також називають кристалом, являє собою мініатюрну електронну схему, витравлену на поверхні кремнієвого кристала площею приблизно 10 мм2. Перші інтегровані схеми (ІС) з'явилися 1964 року.<br /> Поява інтегрованих схем означала справжню революцію в обчислювальній техніці. Одна така схема здатна замінити тисячі транзисторів, кожний 3 яких у свою чергу уже замінив 40 електронних ламп. Інакше кажучи, один крихітний, але складний кристал має такі ж самі обчислювальні можливості, як і 30-тонний ЕНІАК!<br /> Четверте покоління комп'ютерів<br /> Image013.jpg<br /> Четверте покоління — ЕОМ на великих інтегрованих схемах.<br /> Розвиток мікроелектроніки дав змогу розміщати на одному кристалі тисячі інтегрованих схем. Так, 1980 р. центральний процесор невеликої ЕОМ вдалося розташувати на кристалі площею 1,6 см2. Почалася епоха мікрокомп'ютерів. Швидкодія сучасної ЕОМ в десятки разів перевищує швидкодію ЕОМ третього покоління на інтегральних схемах, в 100 разів — швидкодію ЕОМ другого покоління на транзисторах та в 10 000 разів швидкодію ЕОМ першого покоління на електронних лампах.<br /> Швидкодія ЕОМ третього покоління збільшилася приблизно в 100 разів порівняно з машинами другого покоління, а розміри набагато змен­шилися.<br /> П’яте покоління комп'ютерів<br /> Нині створюються та розвиваються ЕОМ п'ятого покоління — ЕОМ на надвеликих інтегрованих схемах. Ці ЕОМ використовують нові рішення у архітектурі комп'ютерної системи та принципи штучного інтелекту.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> До найважливіших технічним характеристикам персонального комп'ютера відносяться:<br /> 1. Розрядність - найважливіша характеристика комп'ютера, вимірюється в бітах; вона показує - скільки двійкових розрядів (бітів) інформації обробляється (або передається) за один такт роботи мікропроцесора, а також - скільки двійкових розрядів може бути використано для адресації оперативної пам'яті; комп'ютери можуть бути відповідно 8-у, 16 -, 32 - і 64-розрядними;<br /> 2. Тактова частота - скільки елементарних операцій (тактів) виконує мікропроцесор в одну секунду;<br /> 3. Ємність оперативної пам'яті, вимірюється в Мбайтах і поставляється у вигляді модулів, що мають 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256 і більше Мбайт (розробляються модулі ємністю 1Гбайт);<br /> 4. ємність зовнішньої дискової пам'яті, вимірюється в Мбайтах, Гбайт і Тбайт;<br /> 5. Тип дисплея і відео карти, які забезпечують виведення графічної інформації в режимах:<br /> - VGA - 650 X 480 пікселів,<br /> - SVGA - 800 X 600, 1024 X 768, 1240 X 1024 і більше пікселів;<br /> 6. Кількість квітів - монохромні (чорно-білі) і кольорові, що забезпечують 16, 256, 16 млн. і більше кольорів;<br /> Піксель - це неподільна точка на екрані, яка змінює яскравість і колір (якщо дисплей кольоровий). Чим більше пікселів, тим вища якість зображення на екрані дисплея.<br /> Продуктивність комп'ютера, яка вимірюється, в першому наближенні, в тисячах операцій / сек, мільйонах операцій / сек і мільярдах операцій / сек, залежить від використовуваного в комп'ютері мікропроцесора та інших вузлів її визначальних - вінчестера, оперативної пам'яті, об'єму відеопам'яті і т.д. Продуктивність цих вузлів визначається швидкодією, величина якого обернено пропорційна продуктивності і вимірюється в милі-, мікро-і наносекундах, мають розмірність відповідно 1 / 1000, 1 / 1000000 і 1 / 1000000000 сек.<br /> Швидкодія - це час відгуку, що припадає на одну операцію. Для вінчестерів воно становить 8-16 і більше мілісекунд, для оперативної пам'яті - 8-70 наносекунд.<br /> Продуктивність комп'ютера, таким чином, визначається інтегрованим показником, що включає всі зазначені вище показники складових вузлів, і вимірюється також в одиницях MIPS. Вимоги до методики її визначення обумовлені низкою міжнародних стандартів, які використовуються для тестування на стандартних завданнях, що включають роботу з графікою, відео, комп'ютерними іграми.<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> [[Файл:1280px-Bali Mts Agung and Batur.jpg|міні]]Тривимірна карта ділянки земної поверхні, побудована за допомогою комп'ютерної програми:<br /> <br /> <br /> <br /> Застосування комп'ютерів<br /> Перші комп'ютери створювалися виключно для обчислень (що відображено в назвах «комп'ютер» і «ЕОМ»). Навіть найпримітивніші комп'ютери в цій галузі у багато разів перевершують людей (якщо не брати до уваги можливості деяких унікальних «людей-лічильників»). Не випадково першою високорівневою мовою програмування був Фортран, призначений виключно для виконання математичних розрахунків.<br /> <br /> Іншою сферою застосування комп'ютерів стали бази даних. Перш за все вони були потрібні урядам і банкам, які вимагають вже складніших комп'ютерів з розвиненими системами введення-виведення та зберігання інформації. Для цих цілей був розроблено мову Кобол. Пізніше з'явилися СКБД зі своїми власними мовами програмування.<br /> <br /> Третім застосуванням було управління всілякими пристроями. Тут розвиток йшов від вузькоспеціалізованих пристроїв (часто аналогових) до поступового впровадження стандартних комп'ютерних систем, на яких запускаються керуючі програми. Крім того, все більша частина техніки починає включати в себе керуючий комп'ютер.<br /> <br /> Комп'ютери розвинулися настільки, що стали головним інформаційним інструментом як в офісі, так і вдома. Тепер майже будь-яка робота з інформацією найчастіше здійснюється через комп'ютер — набір тексту чи перегляд фільмів. Це відноситься як до зберігання інформації, так і до її пересилання каналами зв'язку. Основне застосування сучасних домашніх комп'ютерів — навігація в Інтернеті та ігри.<br /> <br /> Сучасні суперкомп'ютери використовуються для комп'ютерного моделювання складних фізичних, біологічних, метеорологічних й інших процесів та вирішення прикладних завдань, таких як, моделювання ядерних реакцій або кліматичних змін. Деякі проекти проводяться за допомогою розподілених обчислень, коли велика кількість відносно слабких комп'ютерів одночасно працює над невеликими частинами загальної задачі, формуючи таким чином дуже потужну комп'ютерну систему.<br /> <br /> Найскладнішою і наймалорозвиненішою цариною застосування комп'ютерів є штучний інтелект — застосування комп'ютерів для вирішення таких завдань, де немає чітко визначеного більш-менш простого алгоритму. Приклади таких завдань — ігри, машинний переклад тексту, експертні системи.<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:Motherboard.png|міні]]]<br /> [[Файл:BIOS.png|міні]]<br /> [[Файл:Processor-1.png|міні]]<br /> [[Файл:Cooler.png|міні]]<br /> [[Файл:RAM.png|міні]]<br /> [[Файл:Videocard.png|міні]]<br /> [[Файл:Power supply.png|міні]]<br /> <br /> 1. Материнська (системна) плата (Материнка; Мама).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 2. Чіп BIOS (інтегрований в материнську плату).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 3. Процесор + кулер (для охолодження).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 4. Оперативно-запам'ятовуючий пристрій (ОЗП, Оперативна пам'ять, Пам'ять).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 5. Відеокарта (може бути інтегрована в сис. плату або процесор (зазвичай такі плати використовують в ноутбуках)).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 6. Блок живлення (БЖ).<br /> <br /> <br /> Призначення складових комп'ютера<br /> <br /> Материнська плата використовується для з’єднання усіх елементів в єдину мережу.<br /> <br /> ОЗП — так звана пам'ять з відкритим доступом. Вона використовується для збереження даних програм (машинного коду) під час роботи комп'ютера.<br /> <br /> Процесор — це пристрій, який обробляє інформацію (мозок комп'ютера).<br /> <br /> Відеокарта відповідає за опрацювання і вивід на монітор графічної інформації.<br /> <br /> Мережева плата для з’єднання комп'ютерів між собою (доступу в інтернет).<br /> <br /> Звукова карта обробляє і виводить звук на пристрої відтворення (динаміки).<br /> <br /> Твердий диск використовується для збереження інформації.<br /> <br /> Монітор відображає інформацію та інтерфейс ОС (операційної системи).<br /> <br /> Клавіатура — пристрій вводу інформації.<br /> <br /> Миша — для зручності використання ОС. Всі сучасні ОС підтримують емуляцію миші.<br /> <br /> Динаміки — пристрої для відтворення звуку.<br /> <br /> Принтер — пристрій за допомогою якого можна вивести інформацію на зовнішній носій (аркуш паперу).<br /> <br /> Сканер — пристрій для зчитування з зовнішнього носія (аркуша паперу, сторінки з книги тощо).<br /> <br /> ДБЖ — пристрій, який зберігає енергію (акумулятор).<br /> <br /> Блок живлення — пристрій , що забезпечує постачання енергії.<br /> <br /> І найбільш цікавим є чіп BIOS (абревіатура від Basic-Input-Output-System) — Базова-Система-Вводу-Виводу. Завдання цього чіпу (а точніше програми яка знаходиться в ньому) — при завантаженні комп’ютера знайти всі пристрої які під’єднані до сис. плати, знайти на твердому диску завантажувач ОС і передати йому інформацію про ці пристрої.<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]<br /> http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0<br /> http://programming.in.ua/other-files/hardware/294-structure-and-woring-process-of-computers.html<br /> https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера. — ОЛМА Медиа Групп, ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006. — С. 896.<br /> <br /> Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика і комп’ютерна техніка. — Київ : Вища освіта, 2006. — С. 359.<br /> <br /> Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. — Київ : Каравела, 2011. — С. 592.</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0 2017-05-31T16:52:13Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав, 31 група<br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Slide 16.jpg|міні]]<br /> <br /> <br /> Персональний комп’ютер (ПК) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.<br /> <br /> Якість комп’ютера характеризується багатьма показниками. Це - набір інструкцій (команд), які комп’ютер здатен розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення, які можна приєднати до нього одночасно; споживання електроенергії та ін. Головним показником є швидкодія – кількість операцій, яку ЦП здатний виконати за одиницю часу.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:Z3 Deutsches Museum.JPG|міні]]<br /> <br /> Історія появи комп'ютерів<br /> 1941 рік — Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що мала всі властивості <br /> сучасного комп'ютера.<br /> 1942 рік — в Університеті штату Айова (англ. Iowa State University) Джон Атанасов<br /> (англ. John Atanasoff)<br /> та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше — розробили та почали монтувати)<br /> першу в США електронну цифрову обчислювальну машину <br /> (англ. Atanasoff-Berry Computer — ABC (обчислювальна машина)). Хоча ця машина так і не була завершена<br /> (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Моклі, <br /> який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.<br /> На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I,<br /> призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.<br /> В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». <br /> Машина працювала над розшифровкою секретних кодів нацистської Німеччини.<br /> В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидку обчислювальну машину Z4.<br /> 1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.<br /> В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ — МЕСМ.<br /> <br /> ЕОМ першого покоління <br /> <br /> У 40-х м.м. XX в. відразу кілька груп дослідників повторили спробу Бэббиджа на основі техніки ХХ в. - електоромеханічних реле. Деякі з цих дослідників нічого не чули про роботи Бэббиджа і перевідкрили його ідеї заново. Першим з них був німецький інженер Конрад Цузе, що у 1941 році побудував невелику машину на основі декількох електромеханічних реле. Але через війну роботи Цузе не були опубліковані. А в США в 1943 році на одному з підприємств фірми IBM американець Говард йкен створив більш могутню машину подназванием &quot;Марко-1&quot;. Вона вже дозволяла проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж за допомогою арифмометра і реально використовувалася для військових розрахунків. Однак ці машини були ненадійними. Тому, починаючи з 1943 року в США, група фахівців під керівництвом Джона Мочли і Преспера Экерта початку конструювати комп'ютер ENIAC на основі електронних ламп. Створений комп'ютер працював у тисячу разів швидше, ніж &quot;Марко-1&quot;. Однак виявилося, що велику частину часу цей комп'ютер простоював - адже для завдання методів розрахунків (програм) у цьому комп'ютері приходилося протягом декількох чи годин навіть днів приєднувати потрібним образом проводу. А сам розрахунок міг зайняти після цього кілька хвилин. [3] Проекти і реалізація машин Марко - 1 , EDSAC і EDVAC в Англії і США, МЭСМ у СРСР заклали основу для розгортання робіт зі створення ЕОМ вакуумноламповой технології - серійних ЕОМ першого покоління. Розробка першої електронної серійної машини UNIVAC (Universal Automatic Computer) почата приблизно в 1947 р. Еккертом і Мочлі, що заснували в грудні того ж року фірму ECKERT-MAUCHLI. Перший зразок машини (UNIVAC-1) був побудований для бюро перепису США і пущений в експлуатацію навесні 1951 р. Синхронна, послідовного дії обчислювальна машина UNIVAC-1 створена на базі ЕОМ ENIAC і EDVAC. Працювала вона з тактовою частотою 2,25 Мгц і містила близько 5000 електронних ламп. Внутрішній запам'ятовуючий пристрій, ємкістю 1000 12 -розрядних десяткових чисел було виконано на 100 ртутних лініях затримки. Незабаром після введення в експлуатацію машини UNVIAC-1 її розроблювачі висунули ідею автоматичного програмування. Вона зводилася до того, щоб машина сама могла підготовляти таку послідовність команд, що потрібна для рішення даної задачі. П'ятидесяті роки - роки розквіту комп'ютерної техніки, роки значних досягнень і нововведень, як в архітектурному, так і в науково - технічному відношенні. Відмінні риси в архітектурі сучасної ЕОМ у порівнянні з неймановской архітектурою вперше з'явилися в ЕОМ першого покоління. Сильним стримуючим фактором у роботі конструкторів ЕОМ початку 50-х р.р. була відсутність швидкодіючої пам'яті. За словами одного з піонерів обчислювальної техніки - Д. Еккерта, &quot;архітектура машини визначається пам'яттю&quot;. Дослідники зосередили свої зусилля на запам'ятовуючих властивостях ферритовых кілець, нанизаних на дротові матриці. У 1951 р. у 22 - м томі &quot;Journal of Applid Phisics&quot; Дж. Форрестер опублікував статті про застосування магнітних сердечників для збереження цифрової інформації. У машині &quot;Whirlwind-1&quot; уперше була застосована пам'ять на магніт. Вона являла собою 2 куби з 32 32 17 сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоичных чисел з одним розрядом контролю на парність. У розробку електронних комп'ютерів уключилася фірма IBM. У 1952 р. вона випустила свій перший промисловий електронний комп'ютер IBM 701, що являв собою синхронну ЕОМ рівнобіжної дії, що містить 4000 електронних ламп і 12000 германиевых діодів. Удосконалений варіант машини IBM 704 відрізнялася високою швидкістю роботи, у ній використовувалися індексні регістри і дані представлялися у формі з плваючою крапкою. Після ЕОМ IBM 704 була випущена машина IBM 709, що в архітектурному плані наближалася до машин другого і третього поколінь. У цій машині вперше була застосована непряма адресація і вперше з'явилися канали введення-висновку. У 1956 р. фірмою IBM були розроблені магнітні голівки, що плавають, на повітряній подушці. Винахід їх дозволило створити новий тип пам'яті - дискові ЗУ, значимість яких була повною мірою оцінена в наступні десятиліття розвитку обчислювальної техніки. Перші ЗУ на дисках з'явилися в машинах IBM 305 і RAMAC. Остання мала пакет, що складався з 50 металевих дисків з магнітним покриттям, що оберталися зі швидкістю 12000 про/хв. На поверхні диска розміщалося 100 доріжок для запису даних, по 10000 знаків кожна. Слідом за першим серійним комп'ютером UNIVAC-1 фірма Remington-Rand у 1952 р. випустила ЕОМ UNIVAC-1103, що працювала в 50 разів швидше. Пізніше в комп'ютері UNIVAC-1103 уперше були застосовані програмні переривання. Співробітники фірми Remington-Rand використовували алгебраїчну форму запису алгоритмів за назвою &quot;Short Cocle&quot; (перший інтерпретатор, створений у 1949 р. Джоном Мочлі). Крім того, необхідно відзначити офіцера ВМФ США і керівника групи програмістів, у той час капітана (надалі єдина жінка у ВМФ - адмірал) Грейс Хопер, що розробила першу програму - компілятор ПРО. (До речі, термін &quot;компілятор&quot; уперше ввела Г. Хопер у 1951 р.). Ця програма, що компілює, робила трансляцію на машинну мову всієї програми, записаної в зручній для обробки алгебраїчній формі. Щоб спростити й пошвидшити процес завдання програм, Мочлі і Екерт стали конструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. У 1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, що підготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана многим вченим і одержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно і просто сформулював загальні принципи функціонування комп'ютера. І дотепер переважна більшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, що він запропонував.<br /> Перший комп'ютер, у якому втілені принципи фон Неймана, був побудований у 1949 р. англійським ученим Морісом Уилксом.<br /> Свою ідею мікропрограмування М.Уилкс реалізував у 1957 р. при створенні машини EDSAC-2. М. Уилкс разом з Д. Уиллером і С. Гиллом у 1951 р. написали перший підручник по програмуванню &quot;Складання програм для електронних рахункових машин&quot; (російський переклад- 1953 р.). У 1951 р. фірмою Ferranti початий серійний випуск машини &quot;Марко-1&quot;. А через 5 років фірма Ferranti випустила ЕОМ &quot;Pegasus&quot;, у якій уперше знайшла втілення концепція регістрів загального призначення (РЗП). З появою РЗП усунуте розходження між індексними регістрами й акумуляторами, і в розпорядженні програміста виявився не один, а кілька регістрів-акумуляторів. [3] У нашій країні в 1948 р. проблеми розвитку обчислювальної техніки стають загальнодержавною задачею. Розгорнулися роботи зі створення серійних ЕОМ першого покоління. Основним активним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. Машини вітчизняного виробництва: ВЕРМ-1 (Велика Електронно-Рахункова Машина), ВЕРМ-2, &quot;Стріла&quot;, &quot;Урал-1&quot;, &quot;Урал-2&quot;, &quot;Урал-4&quot;, М-1, М-3, М-20. Ці машини дуже громіздкі, споживають велику кількість енергії, мають невисоку надійність і слабке програмне забезпечення. Швидкодія цих машин не перевищувало 10 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 4Кб машинних слів. Але зате уже вони продемонстрували широкі можливості вычилительных робіт в області комічних досліджень, ядерної фізики і т.д. У 1950 р. в Інституті точної механіки й обчислювальної техніки (ИТМ і ОТ) організований відділ цифрових ЕОМ для розробки і створення великий ЕОМ. У 1951 р. тут була спроектована машина ВЕРМ (Велика Електронна Рахункова Машина), а в 1952 р. почалася її досвідчена експлуатація. З цього часу і почався дуже енергійний розвиток обчислювальної техніки. Лампові машини не відрізнялися високою надійністю - щодня перегоряло 20-30 ламп (з декількох десятків тисяч). Крім того, вони споживали багато енергії і займали площу приблизно з баскетбольну площадку. У проекті спочатку передбачалося застосувати пам'ять на трубках Вільямса, але до 1955 р. як елементи пам'яті в ній використовувалися ртутні лінії затримки. По тим часам ВЕРМ була дуже продуктивною машиною - 800 оп/с. Вона мала трехадресную систему команд, а для спрощення програмування широко застосовувався метод стандартних програм, що надалі поклав початок модульному програмуванню, пакетам прикладних програм. Серійно машина стала випускатися в 1956 р. за назвою ВЕРМ-2. У цей же період у КБ, керованому М.А.Лесечко, почалося проектування інший ЕОМ, що одержало назву &quot;Стріла&quot;. Освоювати серійне виробництво цієї машини було доручено московському заводу САМ. Головним конструктором став Ю. А.Базилевский, а одним з його помічників - Б.И.Рамеєв, надалі конструктор серії &quot;Урал&quot;. Проблеми серійного виробництва визначили деякі особливості &quot;Стріли&quot;: невисоке в порівнянні з ВЕРМ швидкодія, просторий монтаж і т.д. У машині як зовнішню пам'ять застосовувалися 45-дорожечные магнітні стрічки, а оперативна пам'ять - на трубках Вільямса. &quot;Стріла&quot; мала велику розрядність і зручну систему команд. Перша ЕОМ &quot;Стріла&quot; була встановлена у відділенні прикладної математики Математичного інституту АН (МІАН), а наприкінці 1953 р. почалося серійне її виробництво. У лабораторії электросхем енергетичного інституту під керівництвом И.С.Брука в 1951 р. побудували макет невеликий ЕОМ першого покоління за назвою М-1. У наступному році тут була створена обчислювальна машина М-2, що поклала початок створенню економічних машин середнього класу. Одним з ведучих розроблювачів даної машини був М.А.Карцев, внесший згодом великий внесок у розвиток вітчизняної обчислювальної техніки. У машині М-2 використовувалися 1879 ламп, менше, ніж у &quot;Стрілі&quot;, а середня продуктивність складала 2000 оп/с. Були задіяні 3 типи пам'яті: електростатична на 34-х трубках Вільямса, на магнітному барабані і на магнітній стрічці з використанням звичайного для того часу магнітофона МАГ-8. У 1955-1956 р.м. колектив лабораторії випустив малу ЕОМ М-3 зі швидкодією 30 оп/з і оперативною пам'яттю на магнітному барабані. Особливість М-3 полягала в тім, що для центрального пристрою керування був використаний асинхронний принцип роботи. Необхідно відзначити, що в 1956 р. колектив И. С. Брука виділився зі складу енергетичного інституту й утворив Лабораторію керуючих машин і систем, що стала згодом Інститутом електронних керуючих машин (ІНЕКМ).[1]<br /> ЕОМ другого покоління <br /> <br /> З'явилися наприкінці 50-х років. Елементна база цих машин - напівпровідникові діоди і транзистори, що дозволило збільшити швидкодію і надійність ЕОМ, а також ємність оперативної пам'яті. Зменшилися габарити, маса і споживана потужність. У них широко використовувався друкований монтаж, при якому необхідні електричні з'єднання створювалися методом утравлювання мідної фольги, наклееной на ізоляційний матеріал. Конструктивно технологічна й елементна база дозволили створити більш складні ЕОМ. Розширилося середовище застосування: не тільки для наукових, але і для інженерних розрахунків, а також для рішення економічних задач і керування производстенными процесами. До машин вітчизняного виробництва відносять: ВЕРМ-3. ВЕРМ-4, ВЕРМ-6, &quot;Урал-14&quot;, &quot;Урал-16&quot;, &quot;Мінськ-22&quot;, &quot;Мінськ-32&quot;, М-220, М-222, &quot;Наири&quot;, &quot;Світ&quot;, &quot;Раздон&quot;. Швидкодія не перевищувала 20-30 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті - 32Кб машинних слів. Ислючение складає ВЕРМ-6: 100 тис. оп/з, ємність оперативної пам'яті - 128Кб. Розробка малої обчислювальної машини за назвою &quot;Урал&quot; була закінчена в 1954 р. колективом співробітників під керівництвом Рамеева.. Ця машина стала родоначальником цілого сімейства &quot;Уралов&quot;, остання серія яких (&quot;Урал -16&quot;), була випущена в 1967 р. Простота машини, удала конструкція, невисока вартість обумовили її широке застосування. У 1955 р. був створений Обчислювальний центр Академії наук, призначений для ведення наукової праці в області машинної математики і для надання відкритого обчислювального обслуговування іншим організаціям Академії. В другій половині 50 - х м.м. у нашій країні було випущено ще 8 типів машин за вакуумно-ламповой технологією. З них найбільш удалої була ЕОМ М-20, створена під керівництвом С. А. Лебедєва, що у 1954 р. очолив ИТМ і ВТ. Машина відрізнялася високою продуктивністю (20 тис. оп/с), що було досягнуто використанням зробленої елементної бази і відповідної функціонально-структурної організації. Як відзначають А.И.Єршов і М.Р.Шур-Бура, &quot;ця солідна основа покладала велику відповідальність на розроблювачів, оскільки машина, а більш точно її архітектурі, стояло втілитися в декількох великих серіях (М-20, ВЕРМ-3М, ВЕРМ-4, М-220, М-222)&quot;. Серійний випуск ЕОМ М-20 був початий у 1959 р. У 1958 р. під керівництвом В.М.Глушкова (1923-1982) в Інституті кібернетики АН України була створена обчислювальна машина &quot;Київ&quot;, що мав продуктивність 6-10 тис. оп/с. ЕОМ &quot;Київ&quot; вперше в нашій країні використовувалася для дистанційного керування технологічними процесами. У той же час у Мінську під керівництвом Г.П.Лопато і В.В.Пржиялковского почалися роботи зі створення першої машини відомого надалі сімейства &quot;Мінськ&quot;-1. Вона випускалася мінським заводом обчислювальних машин у різних модифікаціях: &quot;Мінськ-1&quot;, &quot;Мінськ-11&quot;, &quot;Мінськ-12&quot;, &quot;Мінськ-14&quot;. Машина широко використовувалася в обчислювальних центрах нашої країни. Середня продуктивність машини складала 2-3 тис. оп/с.[1]<br /> ЕОМ третього покоління <br /> <br /> До середини 60-х м.м. були створені більш компактні зовнішні пристрої для комп'ютера, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всего 20 тис.$ (компьтеры в 40-50-х м.м. коштували мільйони $). Після появи транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерів було з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959 р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяє створювати на одній пластині кременя транзистори і всі необхідні з'єднання між ними. Отримані з'єднання стали називатися інтегральними чи схемами чипами. Таким чином, елементна база ЕОМ третього покоління - мікроелектроніка, а також застосування інтегральних мікросхем (ІС). Інтегральна мікросхема - Функціонально закінчений блок, еквівалентний по можливостях досить складній транзисторній схемі. Важливим параметром, що визначає рівень складності ІС, є ступінь інтеграції К=log N, де N - загальна кількість компонентів (транзисторів, діодів, резисторів), розташованих на кристалі мікросхеми і неразборно з'єднаних між собою. По величині К цифрові мікросхеми підрозділяють на: 1.Малі ІС (К  1) 2.Середні ІС (К  2) - СІС 3.Великі ИС (К  3) - ВІС 4.Надвеликі (К&gt;3) - НВІС Збільшилася швидкодія й оперативна пам'ять, зменшилася споживана потужність, маса, займана площа. Конструкція складається з типових модулів, що забезпечують високу щільність компонування елементів. Існували ЕОМ єдиної системи - ЄС ЕОМ (ЄС-1010, ЄС-1022, ЄС-1035, ЄС-1045, ЄС-1055, ЄС-1061 і т.д.) і малі обчислювальні машини міжнародної системи - СМ ЕОМ (СМ-4, СМ-1420, СМ-1300, СМ-1800, ТС СМ, СМ-1600, ДВК-2, &quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, СМ-2М, &quot;Електроніка-60&quot; і ін.) На базі СМ ЕОМ створені також засоби комплексування (об'єднання) ЄС і СМ ЕОМ - вимірювально-обчислювальні комплекси (ИВК) для автоматизації наукових досліджень, технологічних і інших процесів і установок, автоматизації робочих місць (АРМ технолога, конструктора, проектувальника). Машини ЄС-1010, ЄС-1022 були малими моделями ЄС ЕОМ, всі інші відносять до великим, універсальним ЕОМ; зі зростанням номера моделі, як правило, росте потужність машини, і поліпшуються техніко-економічні показники (ЄС-1010 - 1 млн. оп/c, ЄС-1022 - 1.3 млн. оп/c). Всі ЕОМ третього покоління крім елементної бази істотно відрізняються від ЕОМ попередніх поколінь і інших характеристик. Насамперед ЕОМ третього покоління оперують з літерно-цифровою інформацією, визначеної відповідними кодовими таблицями. Одиницею адресації пам'яті є байт, у якому може зберігається 8-розрядний двоичный код, що представляє собою один алфавітний символ, цифру, знак. Обсяг оперативної пам'яті в ЕОМ третього покоління звичайно вказують у байтах (для ЄС-1022 обсяг оперативної пам'яті 256-512Кбайт; для ЄС-1035 - 512Кбайт; для ЄС-1045 - 4096 Кбайт; для ЄС-1061 - 8192Кбайт). Ці машини могли обновременно виконувати кілька програм. З'являється можливість роботи в режимі поділу часу й у режимі діалогу, з'являються локальні мережі. У 1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на ІС, а в 1970 р. фірма Intel початку продавати ІС пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалося розмістити на одиницю площі ІС збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що і забезпечувало постійне зменшення вартості і підвищення швидкодії комп'ютерів.[1]<br /> ЕОМ четвертого покоління <br /> <br /> Основа ЕОМ четвертого покоління - ВІС (великі інтегральні мікросхеми). У ВІС на одному напівпровідниковому кристалі (кремнієвій пластині) розміщаються до 103 схем, еквівалентних по своїх можливостях звичайним ІС. Високий ступінь інтеграції (К  3) БІС сприяє подальшому збільшенню щільності компонування електронної апаратури, підвищенню її надійності, збільшенню швидкодії і зниження вартості. Швидкодія у великих ЕОМ - кілька десятків мільйонів операцій у секунду. Обсяг оперативної пам'яті - до 16Мб Високий ступінь інтеграції, досягнутий у ВІС, забезпечив можливість створення нового класу ЕОМ - мікроеом. З 1982 р. (коли був створений перший мікропроцесор) було створено 4 покоління мікроеом на основі процесорів ДО536, ДО550, ДО588, ДО589 (&quot;Електроніка НЦ -80-20/2&quot;, (ДВК-2) &quot;Електроніка-60&quot;, &quot;Іскра-226&quot; і ін.). Обчислювальні машини створювалися спочатку для забезпечення і прискорення саме обчислень. Однак поступово ставало усе більш ясно, що на ЕОМ можна обробляти текстову, графічну, звукову й іншу інформацію.[4]<br /> <br /> ЕОМ п'ятого покоління <br /> <br /> Основа й елементна база ЕОМ п'ятого покоління - НВІС (надвеликі інтегральні мікросхеми) і оптико-електронні елементи. Для оптичних машин носіями енергії служать не електрони, а фотони, що значно підвищує швидкість передачі сигналів, тому швидкодія цих машин - сотні мільйонів операцій у секунду. Для перетворення і передачі оптичних сигналів застосовують лазери, проміневі діоди і різні фотоприймачі. Подальший розвиток одержав процес, що почався в третім поколінні, - зрощування машин і обчислювальних центрів із системами зв'язку, утворення мереж ЕОМ. [1,4]<br /> Поява і розвиток мікропроцесора і персональних комп'ютерів <br /> У 1970 р. був зроблений перший важливий крок на шляху до персонального комп'ютера - Маршиан Эдвард Хофф із фірми Intel сконструював ІС, аналогічну за своїми функціями центральному процесору великого комп'ютера. Так з'явився перший мікропроцесор Intel-4004, що був випущений у продаж у 1971 р. Це був дійсний прорив, тому що мікропроцесор Intel-4004 розміром менш 3-х див був производительней гігантської машини ENIAC. Правда, можливості Intel-4004 були куди скромніше, ніж у центрального процесора великих комп'ютерів того часу - він працював набагато повільніше і міг обробляти одночасно тільки 4 біти інформації (на великих 16 чи 32 біта), але і коштував він у десятки тисяч разів дешевше. Але ріст продуктивності мікропроцесорів не змусив себе чекати. У 1973 р. фірма Intel випустила 8-бітовий процесор Intel-8008, а в 1974 р. - його удосконалену версію Intel-8080, що до кінця 70-х м.м. стала стандартом комп'ютерної індустрії. Спочатку мікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад, у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про створення на основі мікропроцесора Intel-8080 персонального комп'ютера, тобто пристрія, що виконує тієї ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одного користувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуваний персональний комп'ютер Альтаир-8800 на основі мікропроцесора Intel-8080. Цей комп'ютер продавався за ціною близько 500$. І хоча можливості його були дуже обмежені (оперативна пам'ять 256 байт, клавіатура і монітор були відсутні), його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом: у перші ж місяці було продано кілька тисяч комплектів машин. Наприкінці 1975 р. Підлога Аллен і Білл Гейтс (майбутні засновники Microsoft) створили для комп'ютера &quot;Альтаір&quot; інтерпретатор мови Basic, що дозволило пльзователям достаиочно просто спілкуватися з комп'ютером і легко писати для нього програми. Це також сприяло популярності персональних комп'ютерів. Успіх Альтаир-8800 змусив багато фірм зайнятися виробництвом ПК. Вони стали продаватися вже в повній комплектації (із клавіатурою, монітором). Росту обсягу продажів дуже сприяли многочисленныеполезные програми, розроблені для ділових застосувань. З'явилися і комерційно распространяемыепрограммы, наприклад, програма для редагування текстів WordStar (1978) і табличний процесор VisiCalc (1979). Ці й інші програми зробили покупку ПК дуже вигідними для бізнесу: з їх допомогою стало можливо виконувати бухгалтерські розрахунки, складати документи і т.д. Використання великих комп'ютерів дляэтих цілей було занадто дорогим. Наприкінці 70-х м.м. поширення ПК привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютери і мини-эвм. Це стурбувало фірму IBM (International Business Machines Corporation) - провідної компанії по виробництву великих комп'ютерів. И в 1981 р. новий комп'ютер IBM PC був офіційно представлений публіці і придбав широку популярність (16-розрядний мікропроцесор Intel-8088, 1Мб пам'яті). Через 1-2 року IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітових комп'ютерів.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> До найважливіших технічним характеристикам персонального комп'ютера відносяться:<br /> 1. Розрядність - найважливіша характеристика комп'ютера, вимірюється в бітах; вона показує - скільки двійкових розрядів (бітів) інформації обробляється (або передається) за один такт роботи мікропроцесора, а також - скільки двійкових розрядів може бути використано для адресації оперативної пам'яті; комп'ютери можуть бути відповідно 8-у, 16 -, 32 - і 64-розрядними;<br /> 2. Тактова частота - скільки елементарних операцій (тактів) виконує мікропроцесор в одну секунду;<br /> 3. Ємність оперативної пам'яті, вимірюється в Мбайтах і поставляється у вигляді модулів, що мають 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256 і більше Мбайт (розробляються модулі ємністю 1Гбайт);<br /> 4. ємність зовнішньої дискової пам'яті, вимірюється в Мбайтах, Гбайт і Тбайт;<br /> 5. Тип дисплея і відео карти, які забезпечують виведення графічної інформації в режимах:<br /> - VGA - 650 X 480 пікселів,<br /> - SVGA - 800 X 600, 1024 X 768, 1240 X 1024 і більше пікселів;<br /> 6. Кількість квітів - монохромні (чорно-білі) і кольорові, що забезпечують 16, 256, 16 млн. і більше кольорів;<br /> Піксель - це неподільна точка на екрані, яка змінює яскравість і колір (якщо дисплей кольоровий). Чим більше пікселів, тим вища якість зображення на екрані дисплея.<br /> Продуктивність комп'ютера, яка вимірюється, в першому наближенні, в тисячах операцій / сек, мільйонах операцій / сек і мільярдах операцій / сек, залежить від використовуваного в комп'ютері мікропроцесора та інших вузлів її визначальних - вінчестера, оперативної пам'яті, об'єму відеопам'яті і т.д. Продуктивність цих вузлів визначається швидкодією, величина якого обернено пропорційна продуктивності і вимірюється в милі-, мікро-і наносекундах, мають розмірність відповідно 1 / 1000, 1 / 1000000 і 1 / 1000000000 сек.<br /> Швидкодія - це час відгуку, що припадає на одну операцію. Для вінчестерів воно становить 8-16 і більше мілісекунд, для оперативної пам'яті - 8-70 наносекунд.<br /> Продуктивність комп'ютера, таким чином, визначається інтегрованим показником, що включає всі зазначені вище показники складових вузлів, і вимірюється також в одиницях MIPS. Вимоги до методики її визначення обумовлені низкою міжнародних стандартів, які використовуються для тестування на стандартних завданнях, що включають роботу з графікою, відео, комп'ютерними іграми.<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> [[Файл:1280px-Bali Mts Agung and Batur.jpg|міні]]Тривимірна карта ділянки земної поверхні, побудована за допомогою комп'ютерної програми:<br /> <br /> <br /> <br /> Застосування комп'ютерів<br /> Перші комп'ютери створювалися виключно для обчислень (що відображено в назвах «комп'ютер» і «ЕОМ»). Навіть найпримітивніші комп'ютери в цій галузі у багато разів перевершують людей (якщо не брати до уваги можливості деяких унікальних «людей-лічильників»). Не випадково першою високорівневою мовою програмування був Фортран, призначений виключно для виконання математичних розрахунків.<br /> <br /> Іншою сферою застосування комп'ютерів стали бази даних. Перш за все вони були потрібні урядам і банкам, які вимагають вже складніших комп'ютерів з розвиненими системами введення-виведення та зберігання інформації. Для цих цілей був розроблено мову Кобол. Пізніше з'явилися СКБД зі своїми власними мовами програмування.<br /> <br /> Третім застосуванням було управління всілякими пристроями. Тут розвиток йшов від вузькоспеціалізованих пристроїв (часто аналогових) до поступового впровадження стандартних комп'ютерних систем, на яких запускаються керуючі програми. Крім того, все більша частина техніки починає включати в себе керуючий комп'ютер.<br /> <br /> Комп'ютери розвинулися настільки, що стали головним інформаційним інструментом як в офісі, так і вдома. Тепер майже будь-яка робота з інформацією найчастіше здійснюється через комп'ютер — набір тексту чи перегляд фільмів. Це відноситься як до зберігання інформації, так і до її пересилання каналами зв'язку. Основне застосування сучасних домашніх комп'ютерів — навігація в Інтернеті та ігри.<br /> <br /> Сучасні суперкомп'ютери використовуються для комп'ютерного моделювання складних фізичних, біологічних, метеорологічних й інших процесів та вирішення прикладних завдань, таких як, моделювання ядерних реакцій або кліматичних змін. Деякі проекти проводяться за допомогою розподілених обчислень, коли велика кількість відносно слабких комп'ютерів одночасно працює над невеликими частинами загальної задачі, формуючи таким чином дуже потужну комп'ютерну систему.<br /> <br /> Найскладнішою і наймалорозвиненішою цариною застосування комп'ютерів є штучний інтелект — застосування комп'ютерів для вирішення таких завдань, де немає чітко визначеного більш-менш простого алгоритму. Приклади таких завдань — ігри, машинний переклад тексту, експертні системи.<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:Motherboard.png|міні]]]<br /> [[Файл:BIOS.png|міні]]<br /> [[Файл:Processor-1.png|міні]]<br /> [[Файл:Cooler.png|міні]]<br /> [[Файл:RAM.png|міні]]<br /> [[Файл:Videocard.png|міні]]<br /> [[Файл:Power supply.png|міні]]<br /> <br /> 1. Материнська (системна) плата (Материнка; Мама).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 2. Чіп BIOS (інтегрований в материнську плату).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 3. Процесор + кулер (для охолодження).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 4. Оперативно-запам'ятовуючий пристрій (ОЗП, Оперативна пам'ять, Пам'ять).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 5. Відеокарта (може бути інтегрована в сис. плату або процесор (зазвичай такі плати використовують в ноутбуках)).<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> 6. Блок живлення (БЖ).<br /> <br /> <br /> Призначення складових комп'ютера<br /> <br /> Материнська плата використовується для з’єднання усіх елементів в єдину мережу.<br /> <br /> ОЗП — так звана пам'ять з відкритим доступом. Вона використовується для збереження даних програм (машинного коду) під час роботи комп'ютера.<br /> <br /> Процесор — це пристрій, який обробляє інформацію (мозок комп'ютера).<br /> <br /> Відеокарта відповідає за опрацювання і вивід на монітор графічної інформації.<br /> <br /> Мережева плата для з’єднання комп'ютерів між собою (доступу в інтернет).<br /> <br /> Звукова карта обробляє і виводить звук на пристрої відтворення (динаміки).<br /> <br /> Твердий диск використовується для збереження інформації.<br /> <br /> Монітор відображає інформацію та інтерфейс ОС (операційної системи).<br /> <br /> Клавіатура — пристрій вводу інформації.<br /> <br /> Миша — для зручності використання ОС. Всі сучасні ОС підтримують емуляцію миші.<br /> <br /> Динаміки — пристрої для відтворення звуку.<br /> <br /> Принтер — пристрій за допомогою якого можна вивести інформацію на зовнішній носій (аркуш паперу).<br /> <br /> Сканер — пристрій для зчитування з зовнішнього носія (аркуша паперу, сторінки з книги тощо).<br /> <br /> ДБЖ — пристрій, який зберігає енергію (акумулятор).<br /> <br /> Блок живлення — пристрій , що забезпечує постачання енергії.<br /> <br /> І найбільш цікавим є чіп BIOS (абревіатура від Basic-Input-Output-System) — Базова-Система-Вводу-Виводу. Завдання цього чіпу (а точніше програми яка знаходиться в ньому) — при завантаженні комп’ютера знайти всі пристрої які під’єднані до сис. плати, знайти на твердому диску завантажувач ОС і передати йому інформацію про ці пристрої.<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]<br /> http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%60%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0<br /> http://programming.in.ua/other-files/hardware/294-structure-and-woring-process-of-computers.html<br /> https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера. — ОЛМА Медиа Групп, ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2006. — С. 896.<br /> <br /> Ярмуш О.В., Редько М.М. Інформатика і комп’ютерна техніка. — Київ : Вища освіта, 2006. — С. 359.<br /> <br /> Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. — Київ : Каравела, 2011. — С. 592.</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:3172529 2017-05-27T13:54:15Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Доможирський Євгеній Вікторович&lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Займаюсь спортом <br /> Комунікабельний<br /> Меломан ==<br /> ......<br /> <br /> == Мої інтереси ==<br /> [http://www.slideshare.net/domozhirskii/ss-54376676]<br /> <br /> == Проекти в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.<br /> [[ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)]]<br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> [[Стримери]]<br /> <br /> [[Ігрові пристрої]]<br /> <br /> [[Стаття з CІТ в освіті, Аналіз і компонування інформації для проекту у різному форматі,презентація майбутнього проекту,21,Фіз-мат, 2015 рік]]<br /> <br /> <br /> <br /> Багато учнів злегка помиляються, коли вважають, що реферат — це самостійний твір на задану тему.<br /> Насправді реферат — це не твір, а огляд публікацій, доступних по заданій темі. Огляд, на відміну від твору, не вимагає ні фантазії, ні оригінальності мислення, ні вислову нових ідей. Зрозуміло, в рефераті можна приводити власні твердження і вислови, але, по-перше, це зовсім не обов'язково, а по-друге, доречно не у всіх розділах роботи. Можливо, якби все учні добре знали, що реферат — це зовсім не твір, то і охочих писати реферати було б більше.<br /> Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.<br /> Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію, яка стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того, якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.<br /> Створення рефератів дуже схоже на колекціонування поштових марок. Уявіть собі, що перед вами лежить десяток поштових марок, і ваше завдання акуратно їх розташувати. Одна людина розташує їх в хронологічному порядку, інший — за збільшенням номіналів, третій — в порядку зростання геометричних розмірів, четвертий — по країнах, а п'ятий згрупує марки по темах: «спорт» - в одну групу, а «природу» - в іншу. Звернете особливу увагу на те, що кожен проведе при цьому невелике дослідження. Хтось уважно вивчить вміст мазкий, а хтось обмежиться їх обміром за допомогою лінійки, але кожен проявить творчість і отримає результат, відмінний від інших. По цьому результату можна багато що сказати про дослідницькі здібності і творчий підхід автора.<br /> Так само відбувається і підготовка реферату. Спочатку збираються початкові матеріали на задану тему (книги, статті, замітки, ілюстрації), а потім витяги з них групуються в тому порядку, який зручний авторові. Як і у всякій справі, успіх залежить від наявності початкових матеріалів і практичних навиків. З початковими матеріалами може дуже допомогти Інтернет, а з практичними навиками вам ніхто не допоможе, окрім вас самих.<br /> Раніше для підготовки реферату доводилося або ходити в бібліотеку, або мати бібліотеку будинку. Сьогодні потрібну кількість публікацій по будь-якій темі можна підібрати в Інтернеті швидше, ніж дочекатися в бібліотеці виконання свого замовлення. А що стосується практичних навичок, то вони тому і називаються «практичними», що сформувати їх можна тільки в роботі. Можна завантажити з Інтернету десятки готових рефератів і все їх успішно здати. Можливо, при цьому в журналі обліку успішності з'являться хороші бали, однак рівень практичних навичок не зросте.<br /> Існують різні типи рефератів і, відповідно, до них підходять різні моделі підготовки. Якщо говорити узагальнено, то можна виділити чотири основні типи: навчальні, контрольні, службові і творчі реферати.<br /> <br /> Навчальні реферати – це, як правило, ті, які нам задають як самостійні роботи в школі. У них одна мета – навчити учнів працювати ефективно. Ефективність – це не об'єм, а максимум результату при мінімумі витрат сил і часу. Хтось може подумати, що найефективніший підхід полягає в тому, щоб знайти в Інтернеті готову роботу і здати її як власну. Проте, це не зовсім так. Якби мета реферату полягала в тому, щоб тільки його здати, то це було б вірно, але оскільки насправді мета полягає в тому, щоб навчитися працювати, то ефективність виявляється нульовою.<br /> Слід звернути увагу на особливість навчальних рефератів. Від них не вимагається практичної віддачі. Однак у тих, хто не навчився виконувати навчальні реферати, вже не буде ні часу, ні навичок для розробки практичних рефератів. Отже, навчальний реферат слід розглядати як безкоштовну можливість придбати квиток на хороші місця у власне майбутнє. Не хочете їм скористатися – не треба. Тільки пам'ятаєте, що той, хто здає чужий реферат як свій, нагадує героя відомого анекдота, що обдурив кондуктора. Він купив квиток, а сам не поїхав.<br /> Контрольні реферати використовують для перевірки готовності людини до виконання тієї або іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті автор представляє тему, то в контрольному рефераті він представляє себе (через своє представлення теми).<br /> Дуже важливо відрізняти контрольний реферат від навчального, оскільки на перший погляд різниця не завжди помітна. Вчитель, охочий виділити з групи учнів двох-трьох чоловік, з якими варто займатися індивідуально, може запропонувати всій групі написати навчальні реферати. При цьому більшість учнів і не здогадуються, що насправді їх реферати розглядатимуться як контрольні, а потім дивуються, чому деякі їх товариші раніше інших залучилися до практичної роботи, чому їм довірили написання статей в журнали, запрошують на конференції і направляють на навчання за кордон.<br /> Сьогодні при влаштуванні на престижну роботу у претендентів також можуть вимагати надання реферату по темі, якою займається фірма. Це особливо важливо, коли на роботу влаштовується молода людина. У фахівців із стажем можна запитати звіт про результати їх минулих проектів, «резюме» або рекомендацію, а у молодої людини, що тільки що закінчила навчальний заклад, нічого цього немає. За допомогою реферату можна перевірити мотивацію працівника, з'ясувати, наскільки він знайомий з цим видом діяльності, чи представляє вона для нього особистий інтерес, і чи не кине він роботу незабаром після того, як набуде перших навичок. Сучасні працедавці не мають наміру за свій рахунок учити практичним навикам людей, які можуть покинути їх у будь-який момент.<br /> При підготовці рефератів, що надаються для працевлаштування, треба звернути увагу не тільки на широту і глибину знань, але і на оперативність роботи. Приведемо приклад. Молодий та здібний автор робіт з комп'ютерної тематики Віктор, що мав публікації в технічних журналах, звернувся в комп'ютерну фірму з проханням про постійну роботу у відділ маркетингу. Глава фірми попросив його підготувати аналітичний огляд на тему «Основні джерела безкоштовних програм в Інтернеті». На питання про об'єм і терміни виконання роботи йому було оголошено, що все це на особистий розсуд.<br /> Зрозуміло, глава фірми міг його протягом п'ятнадцяти хвилин встановити адреси найбільших джерел безкоштовних програм в Інтернеті, але йому було важливо перевірити, як працівник мобілізується на рішенні поставленої задачі. Коли через три дні Віктор подзвонив і повідомив про готовність огляду, йому відповіли, що необхідність в його послугах відпала. Не дивлячись на очевидні здібності і хороший рівень знань, Віктор продемонстрував свою неготовність вписатися в напружений графік робіт.<br /> Для того, щоб готувати контрольні реферати швидко і чітко, треба мати досвід. Тому знову нагадуємо про навчальні реферати, без яких цей досвід не знайти.<br /> Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони пов'язані з тим, що керівництву треба терміново вивчити якесь питання, а часу на це немає. Тоді завдання доручається помічникові (референтові, секретареві або фахівцеві). Глибину опрацьовування і час на розробку задає керівник, причому часу ніколи не буває достатньо, так що розгойдуватися і вчитися ніколи. Якщо час не обмежили, це не радість, а горе. Це сигнал тривоги: вас перевіряють! В цьому випадку треба самому собі поставити такий жорсткий бар'єр за часом, який тільки можна, виходячи з того, що в даній організації вважається пристойним. Якщо це навчальний заклад, то пристойним можна вважати тижневий термін. Якщо це комерційна організація, треба укладатися в добу. Якщо при цьому доведеться попрацювати вночі удома — це в порядку речей. Інтернет тим і зручний, що їм можна користуватися цілодобово.<br /> Творчий реферат – це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати готуються для себе і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі у них, звичайно, є, причому дуже масштабні.<br /> Перш ніж приступати до розробки творчого проекту бажано спочатку розробити серію рефератів по близьких темах. Теми цих рефератів ніхто і ніколи вам задавати не буде, і контролювати роботу теж нікому — це справа творча і особиста.<br /> Чому роботу над творчими матеріалами краще починати з рефератів- Тут є, принаймні, чотири причини.<br /> Перша причина полягає в тому, що творчі роботи краще всього виконувати не тоді, коли дано завдання, а тоді, коли є бажання. Це набагато ефективніше. Робота проходить швидко та цікаво. Приводом для написання реферату може стати знайомство з цікавою статтею в журналі, освітлення якоїсь теми по телебаченню, знайомство з цікавою публікацією в Інтернеті, цікаве повідомлення, отримане по електронній пошті від інформаційних серверів. Якщо відкласти цю працю до того часу, коли на неї з'явиться завдання, зміст вивітриться з голови, первинний заряд пропаде, робота вийде натягнутою і нецікавою.<br /> Друга причина в доцільності підготовки самостійних творчих рефератів полягає в тому, що навіть досвідчені автори рідко можуть написати хорошу роботу з першого разу. Звичайна більшість авторів говорять, що якби їм довелося виконати ту ж роботу ще раз, вони зробили б її інакше. Постійна незадоволеність результатами своєї праці – невід'ємний елемент творчості. У творчості немає стандартів і еталонів. Кожен оцінює свій результат суб'єктивно. Якщо є незадоволеність і бажання все переробити – це нормально. А ось щоб не переписувати свої роботи нескінченне число разів, починати їх треба не на порожньому місці, а на основі заздалегідь підготовлених рефератів.<br /> Ще одна причина полягає в тому, що в будь-якій творчій діяльності є суперечність між структурою роботи і її змістом. Досвідчені автори добре знають, що тема володіє властивістю «вести» автора. Він замислює одне, а виходить щось зовсім інше. Щоб з цим боротися, дослідники заздалегідь продумують структуру (пишуть план). Проте робота, побудована по чіткому плану, може бути схожа на стройовий статут. Деякі намагаються працювати без плану – тоді робота виходить живою і безпосередньою, але, на жаль, далеко не науковою.<br /> Особливо важко готувати матеріали для публікації в Інтернеті. Вони повинні бути цікавими, мати чітку структуру, яка потім реалізується за допомогою гіперпосилань. Тому часто роботу роблять в два прийоми. Перший раз статтю пишуть так, як пишеться, а потім її переписують, щоб вийшла струнка структура, що не суперечить змісту. Якщо є заздалегідь підготовлений реферат, то все виходить швидко і ефективно.<br /> Четверта причина бажаності попередніх рефератів полягає в тому, що звичайна людина не може умістити в голові зміст великої праці. Якась частина роботи при цьому обов'язково залишиться непотрібною і піде у сміттєву корзину, але без цього не обійтися. Робота тільки тоді стає творчістю, коли її пропускають через «сито» суворого відбору. Суворий відбір – це основа будь-якої творчості, а щоб було, з чого відбирати, треба мати початкові матеріали. Творчі реферати дуже добре для цього підходять.<br /> Обов’язковою структурною частиною реферату є списки використаних літературних джерел. Бажано щоб було два списки літератури – один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший – додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.<br /> Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи необхідно також правильно складати бібліографічний список: Джерелами для формування бібліографічного списку можуть бути:<br /> - списки обов’язкової та рекомендованої літератури з навчальної дисципліни;<br /> - бібліографічні списки в підручниках і монографіях з даної теми;<br /> - предметні каталоги бібліотек;<br /> - Інтернет-ресурси.<br /> До бібліографії та списків літератури, що складають в рефераті чи до проектної роботи необхідно:<br /> - розміщувати списки джерел за алфавітним порядком;<br /> - вказувати рік видання<br /> - вказувати місце видання та видавництво, в якому вийшла книга;<br /> - зазначити кількість сторінок в даній книзі чи монографії;<br /> - якщо використовуються матеріали Інтернет-ресурсів, то необхідно вказати їхню електронну адресу, а також дату перегляду Веб-ресурсу.<br /> Під час роботи над проектом написання реферату допомагає узагальнити теоретичні або наукові положення, систематизувати досвід вже відомих розробок або наукових праць з досліджуваної проблеми і, є складовою частиною портфоліо проекту. <br /> Якщо тема складна, то може бути складено декілька рефератів, особливо, якщо проект колективний. До зібраної та скомпонованої інформації можна неодноразово звертатись та використовувати для уточнення певних теоретичних положень у продовж всього терміну роботи над проектом.<br /> {{subst:Шаблон:Сторінка для оформленнястатті}}</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:3517415 2017-05-27T12:23:19Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Демчик В'ячеслав Романович&lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> [[ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)]]<br /> <br /> == Мої інтереси ==<br /> Футбол, настільний теніс, волейбол, компютерні ігри, мультіки =)<br /> <br /> <br /> [[Стаття з «Сід в освіті», «Природоохоронні технології» - 21 група, Фіз.мат, 2015]].<br /> <br /> =='''''&lt;font color='blue' size=5&gt;Введіть тему статті&lt;/font&gt;'''''==<br /> ==Актуальність статті==<br /> [[Елементи комп`ютера]]<br /> <br /> [[Трубка з мінералами]]<br /> <br /> == Матеріали статті ==<br /> Основний виклад матеріалу (коротко)<br /> <br /> ==Список використаної літератури==<br /> #...<br /> #...<br /> ...<br /> <br /> ==Інтернет ресурси до теми==<br /> Посилання на карти знань, колекції закладок, веб-журнали та ін.<br /> <br /> ==Додаткові матеріали до теми==<br /> Посилання на різні корисні матеріали.<br /> [https://docs.google.com/document/d/1E_Fe3IYrxZRMY1Xz4OqFNIN2MdczhqK0gc5ET_ZD8Lw/edit?usp=sharing google документ]<br /> [https://my.mail.ru/music/search/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0]<br /> [https://my.mail.ru/community/mir/video/_groupvideo/1547.html]<br /> [https://my.mail.ru/mail/erealeks/photo/4972/4981.html]<br /> <br /> ==Результати вивчення теми==<br /> https://drive.google.com/file/d/0B290qMTP5pOudkkxbXByWVgtSms/view?usp=sharing</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:32:06Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%28%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0%29<br /> http://www.jewellery.org.ua/stones/games908.htm<br /> http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-43A2105E45B33/list-22AE31EDF27<br /> Сопутниковий знімок на Google.Maps:<br /> https://www.google.com/maps/@66.435421,112.314606,13736m/data=!3m1!1e3?hl=en<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:27:41Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> [[Файл:2.jpg|2.jpg]]<br /> [[Файл:1303483877 2.jpg|1303483877 2.jpg]]<br /> http://www.vesti.ru/doc.html?id=1736376#/video/https%3A%2F%2Fplayer.vgtrk.com%2Fiframe%2Fvideo%2Fid%2F814784%2Fstart_zoom%2Ftrue%2FshowZoomBtn%2Ffalse%2Fsid%2Fvesti%2FisPlay%2Ftrue%2F%3Facc_video_id%3D606716<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1303483877_2.jpg 2017-05-25T09:27:19Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:2.jpg 2017-05-25T09:24:51Z

<p>3517415: 3517415 завантажив нову версію «Файл:2.jpg»</p> <hr /> <div> <br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Горбунова Анастасія Сергіїовна&lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> ......<br /> <br /> == Мої інтереси ==<br /> ....<br /> <br /> <br /> == Проекти в яких беру участь ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь. <br /> <br /> <br /> <br /> == Мої роботи ==<br /> В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:22:02Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:21:06Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> Руда видобувається буропідривних способом, вантажиться екскаваторами і навантажувачами, доставляється автомобільним транспортом на фабрику № 12. Обсяг щорічної вироблення фабрики становить 11 мільйонів тонн руди [2]. Відпрацювання крутопадающими рудного тіла здійснюється із застосуванням кільцевої системи розробки з розвитком гірських робіт від центру до периферії. У робочій зоні горизонти розкриваються тимчасовими з'їздами.<br /> <br /> З введенням в експлуатацію рудника «Вдалий» підземний видобуток і роботи в кар'єрі будуть вестися попутно. Відкрите видобування завершиться в 2016 році [13].<br /> <br /> До 2019 року рудник вийде на проектну потужність 4 мільйони тонн руди на рік [14]. При цьому він зможе забезпечувати видобуток понад 5 мільйонів карат алмазів в рік.<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:19:16Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Проектна глибина кар'єру «Вдалий» - 640 метрів. Розміри кар'єра по поверхні - 2000 х 1600 метрів, по дну - 600 х 230 метрів.<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:18:09Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:1280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1280px-Relief_Yakutia.png 2017-05-25T09:17:46Z

<p>3517415: sd</p> <hr /> <div>sd</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:280px-Relief_Yakutia.png 2017-05-25T09:15:47Z

<p>3517415: 3517415 завантажив нову версію «Файл:280px-Relief Yakutia.png»</p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:12:11Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> [[Файл:280px-Relief Yakutia.png|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Спочатку потужності Удачнінского ГЗК були спрямовані на відпрацювання руди першого корінного родовища, відкритого в СРСР, - кимберлитовой трубки «Зірниця» [1], в подальшому комбінат почав видобуток руди на трубці «Вдала». На даний момент видобуток руди на «Зірниці» припинена, вивчаються варіанти скорочення витрат.<br /> <br /> Кімберлітові трубка «Вдала» була відкрита 15 червня 1955 [2] геологорозвідувальних загоном під керівництвом В. Н. Щукіна. Назва родовища стало символічним, не тільки тому, що його вдалося відкрити відразу ж на початку експедиції, але, як з'ясувалося в ході попередньої розробки, ще й тому, що «Вдала» являє собою дві трубки, які йдуть майже паралельно, зустрічаючись на поверхні.<br /> <br /> Після відкриття «Щасти» обсяги геолого-вишукувальних робіт в басейні річки Далдин різко збільшилися [3]. У 1956 році було прийнято рішення про розширення виробничих потужностей вже існуючих підприємств і будівництві нового гірничо-збагачувального комбінату. Однак будівництво відклалося практично на 10 років, і в дійсності роботи за проектом почалися лише в 1967 році, коли на родовищі в лад була введена збагачувальна фабрика № 11.<br /> <br /> З 1967 по 1971 рік на родовищі йшла розробка алмазоносних розсипів верхніх горизонтів. Перший проект розробки корінного родовища відкритим способом до глибини 400 метрів був виконаний в 1970 році, з 1971 року на «Щасти» почався видобуток кимберлитовой руди, яка подавалася на фабрику № 11 автомобільним транспортом.<br /> У тому ж 1971 році почалися роботи з будівництва нової фабрики № 12 в безпосередній близькості від кар'єру «Вдалий», в 1976 році введена в експлуатацію перша черга, а в 1978 році - друга черга фабрики, яка стала найбільшою в алмазодобувної промисловості Росії .<br /> <br /> 16 лютого 1979 року наказом Міністра Кольоровий металургії СРСР рудник «Вдалий» був реорганізований в Удачнінскій гірничо-збагачувальний комбінат.<br /> <br /> Для залучення в експлуатацію глибоких горизонтів родовища алмазів і підтримки потужностей Удачнінского ГЗК в 1987 році був розроблений проект реконструкції кар'єра «Вдалий». На комбінаті було впроваджено бессточное хвостосховище збагачувального комплексу, яке представляє собою систему водопостачання з очисними спорудами технологічної води. Введення і експлуатація хвостосховища є прикладом послідовної технічної політики Удачнінского ГЗК, спрямованої на захист природних багатств Якутії від відходів промислової діяльності.<br /> <br /> З 1989 року на фабриці № 11 аж до її закриття в 1991 році збагачували руду, видобуту на родовищі «Зірниця». Надалі, щоб зайняти всі виробничі потужності фабрики № 12, руду з «Зірниці» почали доставляти на переробку і туди.<br /> <br /> 3 жовтня 2001 року на пленарному засіданні Державної комісії РФ по запасам (ДКЗ) були затверджені запаси нижніх горизонтів трубки «Вдала» до глибини 1400 метрів. В цьому ж році почалося проектування підземного рудника «Вдалий», будівництво якого тривало майже 13 років.<br /> <br /> 27 червня 2014 року введений в експлуатацію перший пусковий комплекс підземного рудника.<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:280px-Relief_Yakutia.png 2017-05-25T09:11:44Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T09:09:18Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> [[Файл:Udachnaya pipe.JPG|міні]]<br /> <br /> <br /> <br /> Трубка Вдала(кімберлітова трубка) - родовище алмазів на півночі Якутії. Розташоване в 20 кілометрах від північного полярного кола, в Далдин-Алакітском кімберлітових поле.<br /> <br /> Трубка була відкрита в червні 1955 року В. Н. Щукіна в рамках пошукових робіт Амакинской геолого-розвідувальної експедиції. Пізніше для промислового видобутку алмазів неподалік був побудований селище (нині - місто) Вдалий і гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК).<br /> <br /> Насправді трубка Вдала не одна, а складається з двох прилеглих трубок - Східної і Західної. Обидві вони високоалмазоноснимі, але не однакові за змістом алмазів.<br /> <br /> Трубка Вдала примітна у багатьох відношеннях. Це найбільша за обсягами сировини і розмірам рудного тіла родовище алмазів в Росії. У ній було видобуто безліч великих каменів, в тому числі і кристали, які зараз перебувають в Алмазному фонді. Інша примітна особливість трубки - присутність в ній дуже слабо змінених автометасоматоз кімберлітів і глибинних ксенолитов, в тому числі і алмазоносних. Тому трубка стала місцем постійних експедицій вчених, що займаються вивченням глибинних порід.<br /> <br /> Трубка відпрацьовується відкритим способом з 1982 року, в червні 2014 року на родовищі заробив підземний рудник.<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> Персоналії, виробники, історія відкриття, виробництва тощо<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Udachnaya_pipe.JPG 2017-05-25T09:08:38Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div></div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0_%D0%B7_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T08:53:44Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>Демчик В`ячеслав,31 група<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> Розмістіть тут короткий опис експонату та принцип його дії<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> Персоналії, виробники, історія відкриття, виробництва тощо<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B8_%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%96 2017-05-25T08:47:19Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div>{{Загальне меню для довідників користувача<br /> |головна= Музей історії техніки<br /> |категорія= Історія комп'ютерної техніки<br /> |підкатегорія= Контролери різні<br /> |розділ= &lt;!-- назва сторінки розділу довідника --&gt;<br /> |підрозділ= &lt;!-- назва сторінки підрозділу довідника --&gt;<br /> }}<br /> <br /> =Контролери різні=<br /> <br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> Розмістіть тут короткий опис експонату та принцип його дії<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> Персоналії, виробники, історія відкриття, виробництва тощо<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]<br /> [[Категорія:Потребують опису.]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%80_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BA_%D0%B7_%D1%84%D0%BB%D1%83%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%86%D1%96%D1%8E%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8 2017-05-25T08:29:58Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div><br /> [[Файл:Emblema-MIT.png|80px|справа]]<br /> Роботу виконує Демчик В.Р. 31 група<br /> ==Загальний опис (принцип дії)==<br /> Розмістіть тут короткий опис експонату та принцип його дії<br /> <br /> ==Історична довідка==<br /> Персоналії, виробники, історія відкриття, виробництва тощо<br /> <br /> ==Технічні характеристики==<br /> Технічні характеристики<br /> <br /> ==Сфера застосування ==<br /> Опишіть сфери, способи та результати застосування експонату. Вкажіть при цьому часові інтервали застосування<br /> <br /> ==Фото, відео-матеріали==<br /> Тут розмістіть власні фото або фото з відкритих джерел, а також посилання на відео<br /> <br /> ==Список використаних джерел==<br /> <br /> [[Категорія:Музей історії техніки]]</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:3517415 2017-05-25T06:51:22Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Демчик В'ячеслав Романович&lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> [[ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)]]<br /> <br /> == Мої інтереси ==<br /> Футбол, настільний теніс, волейбол, компютерні ігри, мультіки =)<br /> <br /> <br /> [[Стаття з «Сід в освіті», «Природоохоронні технології» - 21 група, Фіз.мат, 2015]].<br /> <br /> =='''''&lt;font color='blue' size=5&gt;Введіть тему статті&lt;/font&gt;'''''==<br /> ==Актуальність статті==<br /> [[Елементи комп`ютера]]<br /> <br /> == Матеріали статті ==<br /> Основний виклад матеріалу (коротко)<br /> <br /> ==Список використаної літератури==<br /> #...<br /> #...<br /> ...<br /> <br /> ==Інтернет ресурси до теми==<br /> Посилання на карти знань, колекції закладок, веб-журнали та ін.<br /> <br /> ==Додаткові матеріали до теми==<br /> Посилання на різні корисні матеріали.<br /> [https://docs.google.com/document/d/1E_Fe3IYrxZRMY1Xz4OqFNIN2MdczhqK0gc5ET_ZD8Lw/edit?usp=sharing google документ]<br /> [https://my.mail.ru/music/search/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0]<br /> [https://my.mail.ru/community/mir/video/_groupvideo/1547.html]<br /> [https://my.mail.ru/mail/erealeks/photo/4972/4981.html]<br /> <br /> ==Результати вивчення теми==<br /> https://drive.google.com/file/d/0B290qMTP5pOudkkxbXByWVgtSms/view?usp=sharing</div>

3517415 https://wiki.cusu.edu.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:3517415 2017-05-25T06:48:33Z

<p>3517415: </p> <hr /> <div><br /> <br /> '''''&lt;font color='red' size=6&gt;Демчик В'ячеслав Романович&lt;/font&gt;'''''<br /> <br /> == Про себе ==<br /> [[ТО14 (технологічна освіта 2014 рік вступу)]]<br /> <br /> == Мої інтереси ==<br /> Футбол, настільний теніс, волейбол, компютерні ігри, мультіки =)<br /> <br /> <br /> [[Стаття з «Сід в освіті», «Природоохоронні технології» - 21 група, Фіз.мат, 2015]].<br /> <br /> =='''''&lt;font color='blue' size=5&gt;Введіть тему статті&lt;/font&gt;'''''==<br /> ==Актуальність статті==<br /> Елементи комп`ютера<br /> <br /> == Матеріали статті ==<br /> Основний виклад матеріалу (коротко)<br /> <br /> ==Список використаної літератури==<br /> #...<br /> #...<br /> ...<br /> <br /> ==Інтернет ресурси до теми==<br /> Посилання на карти знань, колекції закладок, веб-журнали та ін.<br /> <br /> ==Додаткові матеріали до теми==<br /> Посилання на різні корисні матеріали.<br /> [https://docs.google.com/document/d/1E_Fe3IYrxZRMY1Xz4OqFNIN2MdczhqK0gc5ET_ZD8Lw/edit?usp=sharing google документ]<br /> [https://my.mail.ru/music/search/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0]<br /> [https://my.mail.ru/community/mir/video/_groupvideo/1547.html]<br /> [https://my.mail.ru/mail/erealeks/photo/4972/4981.html]<br /> <br /> ==Результати вивчення теми==<br /> https://drive.google.com/file/d/0B290qMTP5pOudkkxbXByWVgtSms/view?usp=sharing</div>

3517415